Метафоричний світ у поетичному дискурсі Лесі Українки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метафоричний світ у поетичному дискурсі Лесі Українки

Віталій Мацько

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

У лютому минуло 150 років з дня народження Лесі Українки. Ушановуючи класика української літератури, присвячуємо статтю дослідженню художнього світу письменниці, зокрема метафоричності мови її поетичних творів. Проаналізовано метафору, найпоширеніший троп в ідіостилі та поетологічному просторі Лесі Українки, з'ясовано її текстоформувальну функцію. Розкрито лінгвістичні особливості метафор у поетичних творах письменниці, зокрема слів-образів «доля», астральних світил (сонця, зір, місяця), метафор на позначення кольорових мовних одиниць. Доведено, що у творах Лесі Українки серед іменникових словосполучень оприявнено структуру, що широко метафоризується, - генітивна конструкція. В означених конструкціях метафоризоване слово виступає у формі залежного родового відмінка. Епітетні метафори відзначаються більш розширеним конкретно-чуттєвим змістом, в їхню основу закладено принцип подібності. Така метафора розширює зміст предмета, явища через властивості й дії нам уже відомого.

Ключові слова: метафора, конотація, образне слово, поетичний текст, лексико- семантичне поле, апозитивні метафори.

МЕТАФОРИЧЕСКИЙ МИР В ПОЭТИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ ЛЕСИ УКРАИНКИ

Виталий Мацько метафора доля поетичний леся українка

Хмельницкая гуманитарно-педагогическая академия

В феврале прошло 150 лет со дня рождения Леси Украинки. Почитая классика украинской литературы, посвящаем нашу статью исследованию художественного мира писательницы, в частности метафоричности языка ее поэтических произведений. Автором проанализировано метафору, самый распространенный троп в идиостиле и поэтологическом пространстве Леси Украинки, как текстоформирующей функции. Раскрыто лингвистические особенности метафор в поэтических произведениях писательницы, в частности слов-образов «судьба», астральных светил (солнца, зрение, месяца), метафор для обозначения цветных языковых единиц. Доказано, что в произведениях Леси Украинки среди именных словосочетаний широко представлено генитивные конструкции. В указанных конструкциях метафоризованное слово выступает в форме зависимого родительного падежа. Епитетные метафоры отмечаются более расширенным конкретно чувственным содержанием, в их основу заложен принцип подобия. Такая метафора расширяет содержание предмета, явления через свойства и действия нам уже известного.

Ключевые слова: метафора, коннотация, образное слово, поэтический текст, лексико-семантическое поле, апозитивные метафоры.

METAPHORIC WORLD IN THE POETIC DISCOURSE OF LESIA UKRAINKA

Vitalii Matsko

Introduction. The article reveals the lexico-semantic field of metaphor in their constructive interrelations and meaning-making functions, which are manifested within one individual style, and provides a description of the dominants of Lesia Ukrainka's poetic language.

Purpose. It is important to identify the features of the poet's metaphor, to explore the peculiarities of author's original realization of traditional images with metaphorical semantics, to clarify theoretical positions on individual style dominance, metaphorical model of the world in Lesia Ukrainka's poetry; to express multidirectional semantic structures with noun metaphorical phrases on specific examples.

Methods of the research are determined by the nature of the tasks and are based on the systemic approach to studying the specifics of the nature of metaphor in the poetic works of Lesia Ukrainka, which is realized by using a set of descriptive, philological, mythopoetic, structural, contextual, semiotic methods. The variety of methods is determined by the rather complex and peculiar nature of the metaphor in the individual style of the writer, her artistic worldview, world image.

Results. The analysis of the metaphorical world in Lesia Ukrainka's poetic discourse emphasizes the semantic aspect, which performs a function in a specific structure. The metaphorical semantic aspect depends on the form of its expression. Metaphor performs artistic as well as important text formation functions. The syntactic role of the metaphor in the structure of the artistic text at the level of language is a systematized, complex construction.

Originality. In the works of Lesia Ukrainka, among the noun phrases there is a structure that is widely metaphorized as a genitive construction. The writer reinforces the semantic contextual core of the metaphor with the world of plants, attracts the applied metaphor into the structure of the text, and strengthens the poetic world with the metaphorized noun, which is manifested in the role of a metaphoric lexeme. Poetic language is enriched with metaphors- comparisons, which reflect a direct comparison of two objects and take the form of the genitive phrase (paired nouns) thus creating the effect of a new stylistic sounding.

Conclusion. The author analyzes the metaphor, the most common path in the individual style and poetic space of Lesia Ukrainka, as a text-forming function. Linguistic features of metaphors in the poetic works of the writer have been revealed, in particular words-images of destiny, astral bodies (sun, stars, moon), metaphors to denote language units related to color. It has been proved that in the works of Lesia Ukrainka among noun phrases there is a structure that makes genitive construction widely metaphoric. In these constructions, the metaphoric word appears in the form of the dependent genitive case. Epithet metaphors are marked by a more expanded concrete-sensual content; they are based on the principle of similarity. Such a metaphor expands the meaning of the object, the phenomenon through the properties and actions of what we already know. The metaphorical world in Lesia Ukrainka's poetic discourse is diverse on morphological, syntactic, semantic levels, in particular, the use of words from different semantic complexes in the metaphor activates poetic ideas about objects and multivector functions of the metaphor. Representations of the denoted objects are manifested and activated in the individual style of the author, the feature of which is the desire for abstraction, the use of different semantic structures of noun metaphorical phrases in the artistic and linguistic practice of the writer.

Keywords: metaphor, connotation, figurative word, poetic text, lexical-semantic field, appositive metaphors.

Постановка проблеми

Метафора є основним тропом у поезіях Лесі Українки, який виконує художню, як і, утім, важливу текстоформувальну функції. Дослідники до найпоширеніших відносять дві парадигми метафори: перша з них інтерпретується як мовне оформлення, друга розглядається в аспекті її ролі в мисленні та пізнанні. Однак важливий підхід до визначення метафор є семантичним. Адже в основі метафори - виявлення смислових ієрархій. Прагматичний критерій не надає метафорі когнітивного значення, уважаючи його заміщенням прямого значення непрямим з певною прагматичною метою. Проблемним видається і змістовий аспект метафори, який виконує функцію в конкретній структурі, відтак він узалежнений від форми свого вираження. Тому варто розглядати метафору як явище і семантичне, і логічне. Синтаксична роль метафори в структурі художнього тексту на рівні мови є систематизованою, складною конструкцією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Природа метафори в художньому світі привертала увагу багатьох мовознавців, їй присвятили свої праці Н. Арутюнова, Н. Басілая, В. Вовк, В. Корольков, Ю. Левін, Л. Риньков, О. Тараненко О В. Телія, С. Ульман та інші. Предметом аналізу морфологічної структури метафори обрали для своїх наукових мовознавчих студій Т Єщенко, Н. Кожевникова, Л. Кравець, Л. Пустовіт, Л. Ринькова, Л. Тиха, О. Тищенко. На переконання М. Шніцер, «апробовані різні підходи до визначення метафори: окрім семантичного та прагматичного варто виокремити також інтуїтивний (заснований на інтуїтивному сприйнятті метафори), емотивний (що ґрунтується на зведенні сенсу метафори до її емоційному впливу), формальний (що передбачає створення особливої формули метафори), інтенціональний (визнає провідним конотативне значення слова при блокуванні денотативного), контекстуальний (наполягає на вирішальній ролі контексту в розумінні метафори)» [6, с. 108-109].

Мета статті - виявити та проаналізувати характерні особливості синтаксичної структури метафори в поезії Лесі Українки.

Виклад основного матеріалу

Дослідники відносять метафору до засобу пізнання, що реалізується в мові та мовленні. Метафора є одиницею, яка атрибутує на межі граматики, стилістики та семантики, а отже викликає суттєве зацікавлення мовознавців. Складнішим є процес дослідження метафори в семантичному та логічному ракурсі з погляду синтаксису, її структури, пізнання: як саме втілюються в мовній одиниці характерні особливості художнього образу.

У творах Лесі Українки серед іменникових словосполучень оприявнено структуру, що широко метафоризується - генітивна конструкція. В означених конструкціях метафоризоване слово виступає у формі залежного родового відмінка: огні прорізали темряву ночі [2, с. 50] (далі вказуватимемо в дужках лише сторінки. - В. М.) у темному гаю (54), рветься серце з туги (55), край дороги (351), море туги (362,) не стривожить жаль спокою смерті (363), (465) тощо. У віршах семантичне осердя іменникового словосполучення зчаста уточнюється залежним прикметником, як-от: у темному гаю (54), згуба неминуча, веселий погляд (258), срібна хвиля (322), лебединий спів (337), сльоза гаряча (338), сни зловорожі (343), ягідки криваві (346), суворі гілки (351), шати кривавії (354), щастя яснооке (357), щастя кволе (452). Як бачимо, прикметник підсилює якісну ознаку метафоризованого іменника, він оприявнений у ролі метафоризуючої лексеми. Наприклад, іменник щастя Леся Українка двічі підсилила різними метафоризуючими прикметниками - яснооке і кволе. Вони мають різну смислову й емотивну семантику, лексичну й емоційну конотацію. Власне кажучи, емотивні ознаки мають кілька груп - емотивна конотація, емотивний потенціал, емотивне значення. Якщо вдатися до глибшого аналізу щойно названих означених трьох груп, тоді ми підходимо до виділення лексико-семантичного поля прикметників на позначення як позитивних, так і негативних емоцій. Слушною є думка Л. Мацько, яка резюмує: «У широкому розумінні конотація є власне конотативною інформацією, паралельною і додатковою до денотативно-десигнативної (предметно-понятійної), вона надає мовній одиниці можливість виконувати експресивну функцію» [3].

Леся Українка для опису емоцій завдяки тропеїчним засобам підсилила мову вираження світу ліричного героя, а відтак на мовному рівні емоції трансформуються в емотивність. Ідучи за В. Телією, зазначимо, що емоції належать до психологічної категорії, а емотивність - до мовної [5]. У першій позиції іменник щастя наділений позитивною конотацією завдяки метафоризуючому прикметникові яснооке, у другому - негативним позначенням, адже прикметник кволий вказує на слабкий, безсилий, немічний стан.

Прикметно, що Леся Українка зчаста метафоризує абстрактний іменник щастя, наприклад: щастя спить, співає щастя, щастя оживив. Значення метафоричного словосполучення глибше розкривається за допомогою всього контексту, де метафоризовані дієслова антропологізують значення іменника, динамізують хід наративної структури речення: Ось і ти / зібрався лицар молодий в дорогу, / на гору ту скляну, де щастя спить... (356); Він на горі єдиним поцілунком /розбив труну і щастя оживив, / отим єдиним, легким поцілунком / навік царівну горду покорив (356); співає щастя над своїм коханим, / і ні одна сльоза не пролилась (357). Дієслова теперішнього часу вказують на ствердження. Сила іменника полягає в тому, що він передає ознаку навіть тоді, коли не сполучається з прикметником чи дієсловом, як-от: зброї полиск, зброї брязкіт (272), замість поблискувати зброєю, бряжчати зброєю. Однак зауважимо, що зловживання подібними генітивними іменниковими словосполученнями з метафоричним значенням в художніх творах не бажане з причини їхньої шаблонності, кліше, застиглості. А ось епітетні метафори срібна хвиля, лебединий спів відзначаються більш розширеним конкретно-чуттєвим змістом, тут в основу метафори закладено принцип подібності. Метафора розширює зміст предмета, явища через властивості й дії нам уже відомого.

Письменниця семантично-смислове ядро метафори підсилює рослинним світом: Плюща обійми гублять силу дуба (300); Лунає гомін листя молодого (316); Плющ їй дає життя, він обіймає, / боронить від негоди стіну голу (333); Тремтять в моєму серці квіти (338); Шуміла калина листом зелененьким (346); Вразливі мімози (351); Будуть шарпати одіж суворі гілки / і скривавлять колючками руки (351); Очерет тільки мертвий свій шелест почне, / обізвавшись на те голосіння. (353); Спалахнуть злотом квіти (353); Терни невидимії їй / все тіло поранили, змучили (354); ...і зчорніють червоні троянди (355);

Втомлений лист в'яне (363), а на вершечку квіточка сяє / квіточка сяє рай звеселяє, / ярая квітка золотом засяє (420). На підставі звукових асоціацій (лунає гомін, шуміла калина, очерет.шелест почне) формуються метафорично-сонорні словосполучення, а називання станів, дієвості людини розпрозорюють у поетичній структурі тексту ознаки рослинного світу (плющ обіймає, квіти тремтять, гілки скривавлять руки). У словосполученнях із метафоричним змістом притаманне позначення, що вказує на різних метафоричних компонентів з неоднаковими семантичними зв'язками (Плющ їй дає життя, він обіймає, / боронить від негоди стіну голу). Відіменникове дієслово скривавлять, словосполучення лунає гомін, плющ обіймає, боронить - метафоричні вислови, що сконцентровуть у своєму силовому семантичному полі найвіддаленіші чи найнесумісніші асоціації на підставі схожості. Проілюстровані вище метафори увиразнюють ефект олюднення. У такий спосіб метафорична персоніфікація втілена в контексті природи, яка дзеркально змальовує почуття, дії ліричного героя.

Метафори-порівняння відображають безпосереднє зіставлення двох об'єктів і набувають форм генітивного словосполучення (парні іменники), для них характерні особливості - це надання нового стилістичного звучання: марево оману (322), ягнят покори (323), країна слави (336), пісня смерті (344), море туги (362), роєм іскри (366), злидні життя (382). Можна було б поєднати іменник з прикметником, наприклад, словосполучення смертельна пісня, злиденне життя, але поетеса вдалась до творення іменникових словосполучень, а відтак загальномовна метафора злидні життя виражає вияв відчаю, крик душі, тобто сильного психологічного переживання, що підсилює сприйняття читачем емотивних компонентів, які об'єднані спільним психологічним змістом, контрастують з ним, у такий спосіб набуваючи неповторної поетичної експресії. Додамо, шо генітивні словосполучення підсилюють метафоричний образ, характеризують явища природи (марево оману, море туги), тому невипадково вони сповнюють поетичні твори Лесі Українки.

У структурі художнього тексту авторка вдається до творення прикладкової метафори: Самсона-бранця (85), грало-шуміло (201), Україна-ненька (292), слов'ян-рабів (310), гори- хвилі (369), невільники-народи (399), бережно-тихо (416), гори-долини (420), мати-землиця (450), думати-гадати (451), краса-дівчина (458), віла-чарівниця (466), матінка-фея (476), час-година (460). О. Потебня стверджував: «Якою б частиною мови не було не лише метафоричне, а й взагалі будь-яке алегоричне слово, його алегоричність розпізнається тільки з контексту. Взагалі всяке значення розпізнається тільки з контексту» [4, с. 267] . Саме так, прикладкова метафора краще дешифрується в контексті твору, вона стає засновком розгорнутої метафори в реченні: І кидались невільники-народи, / стогнали глухо, скрикували з болю, / безладно шарпались і побивались, / та один одного кривавили крізь сон, / одурені примарами важкими, / і прокидалися на мить у чорній тьмі, / підводили повіки обважнілі / і голосами, хрипкими від змори, / питали в темряві; чи хутко день. / А темрява відповідала сміхом, /роззявивши беззубу чорну пащу, / і знову їх давила сном важким (399).

Прикладкова метафора Україна-ненька побудована на перенесенні антропологічної ознаки, Україна порівнюється з рідною ненькою, яка завжди прихильно ставиться до своїх дітей. Метафори слов 'ян-рабів, невільники-народи вжито в множині, вони атрибутують негативну конотацію. У контексті метафора слов'ян-рабів позначає минулий час: Колись, бувало, сильний чуженин / слов 'ян-рабів виводив на майдани, - / Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин (310). Метафори віла-чарівниця, грало-шуміло утворюють конкретний образ, який, у зіставленні з усталеною поетичною метафорою, цілком індивідуалізується. Однак, зауважимо, що апозитивні метафори не завжди реалізують значення ознаки, вони здебільшого близькі до епітетів і трансформуються в атрибутивні.

Окремі метафори демонструють особливий синтаксичний тип з неоднозначною лексичною специфікою - це іменники-неістоти: гори-хвилі, гори-долини, час-година, думати- гадати, де зіставлення відбувається на подібності (гори-хвилі), антитезі (гори-долини), синонімії (думати-гадати, час-година). Отже, апозитивні метафори схильні до тенденції зображати в художньому творі і прямолінійне порівняння, і протиставне, вони характеризуються тим, що створюють яскраві ліричні образи. За визначенням В. Виноградова, «...образи можуть поєднуватися в послідовно розгорнений ланцюг, можуть співвідноситися один із одним у стилістичній системі літературного твору на відстані великих відрізків тексту, можуть включати в себе один одного, розвиваючись у складний, багатоплановий єдиний образ» [1, с. 51].

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок

Метафоричний світ у поетичному дискурсі Лесі Українки різноманітний на морфологічному, синтаксичному, семантичному рівнях, зокрема вживання в складі метафори слів із різних семантичних комплексів активізує поетичні уявлення про предмети та різновекторні функції метафори. Уявлення про означувані предмети проявляються й активізуються в індивідуальному стилі авторки, особливість якого - прагнення до абстрагованості, застосування в художньо-мовній практиці письменниці різних семантичних структур іменникових метафоричних словосполучень. Дефініціювання понять, явищ потрапляють у семантичну залежність, для розуміння, декодування яких потрібне підсилення асоціативним зв'язком. Поетичні твори схильні до абстрагованості, такі ознаки прослідковуються у використанні різновекторних семантичних структур з іменниковими метафоричними словосполученнями. У метафоричному змісті означених словосполучень оприявнюється переосмислення явищ, унаслідок чого відбувається естетичне сприйняття мови поезій.

Предметом дослідження ми обрали вірші першого тому творів Лесі Українки. Перспективним напрямом сучасної метафорології є продовження студій над творами з інших томів, де також є чимало прикладів обрамлення творів Лесею Українкою метафоричними словосполученнями. На подальші студії чекає своїх дослідників і когнітивно-дискурсивна теорія метафори у творчості письменниці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. Москва : Изд -во АН СССР, 1963. 255 с.

2. Леся Українка. Твори в 4-х томах. Т 1. Київ : Дніпро, 1981. 541 с.

3. Мацько Л. І. Конотація. URL : http://litmisto.org.ua/?p=7211 (дата звернення: 01.04.2021).

4. Потебня А. А. Из записок по теории словесности: Поэзия и проза. Тропы и фигуры. Мышление поэтическое и мифическое. Харьков, 1905. 654 с.

5. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. Москва : Наука, 1986. 143 с.

6. Шніцер М. М. Змістові ознаки і функціональне покликання метафор. Науковий вісник. Серія «Філософія». Харків : ХНПУ, 2017. Вип. 49. С. 108-122.

REFERENCES

1. Vynogradov V. V. Stylystyka. Teoryya poэty cheskoj rechy. Poеtyka. Moskva : Izd-vo AN SSSR, 1963. 255 s.

2. Lesya Ukrayinka. Tvory v 4-x tomax. T. 1. Kyiv : Dnipro, 1981. 541 s.

3. Maczko L. I. Konotaciya. URL : http://litmisto.org.ua/?p=7211 (data zvernennya: 01.04.2021).

4.

5. Potebnya A. A. Iz zapysok po teoryy slovesnosty: Poеzyya і proza. Тгору і flgury. Myshlenye poetycheskoe і myfycheskoe. Xarkov, 1905. 654 s.

6. Telyya V.N. Konnotatyvnyj aspekt semantyky nomynatyvnyx edynycz. Moskva : Nauka, 1986. 143 s.

Размещено на Allbest.ru