Роль жінок-журналісток і письменниць - у розвитку демократії і культури Австралії (кінець ХІХ століття - 70-ті роки ХХ століття)

Чоловік Крістіни Стед помирає в Англії 1966 р. Вона їде до Австралії 1969 р., отримавши грант Національного австралійського університету на нетривалий проміжок часу, оскільки перебуває в статусі експатріантки, і знов від'їжджає до Англії. Тільки 1974 р. вона назавжди повертається до Австралії. Її не зустрічають вдома як класика австралійської літератури, повернення якого давно чекали. Але вона поступово входить у літературне життя, починає друкуватися в австралійських видавництвах і навкруги неї збирається коло літераторів, які її підтримують. Коли Патрік Вайт 1974 р. став лауреатом Нобелівської премії з літератури, він оголосив, що встановлює свою премію для кращих австралійських письменників і перша авторка, кому він її вручив, була Крістіна Стед. Для неї це було ознакою визнання на батьківщині, і підтримкою її фінансового становища. Вона померла 1983 р., була кремована і її прах був розвіяний неподалік від крематорію. Душеприкажчик Крістіни Стеад письменник Дж. Гіринг 1988 р. посмертно видав збірку її оповідань. До її творчої спадщини читачі і літературознавці звертаються і донині. Її твори перевидаються у паперовому та електронному виглядах. А це свідчить, що її творчістю, яка сповнена глибокого психологізму та правди життя, цікавляться всі покоління сучасного п'ятого континенту. Її ім'я викарбоване на Алеї австралійських письменників у Сіднеї, де загалом увіковічені 48 видатних імен, котрі стали окрасою національної культури.

Нарешті світова зірка - Колін Маккалоу (1 червня 1937 р. місто Веллінгтон, Новий Південний Вельс, Австралія - 25 січня 2015 р. острів Норфолк, Австралія) - видатна австралійська письменниця, відома ще й тим, що серед її предків по лінії матері були вихідці з племені маорі, корінного населення Нової Зеландії. У дитинстві Колін дуже любила малювати, багато й із захопленням читала, писала вірші і була далекою від спорту, що дивувало її родину, адже всі в ній захоплювалися альпінізмом. Оскільки родина нарешті оселилася в Сіднеї, Колін вступає до католицького коледжу Святого Христа, де починає виявляти інтерес до науки і гуманітарних дисциплін. Одночасно з навчанням вона працює вчителем початкових класів, бібліотекаркою, водієм автобуса і журналісткою.

За порадою батька дівчина продовжує навчання в галузі медицини. Вона закінчила Сіднейський університет за фахом нейропсихологія і спочатку працювала лікарем у Королевській лікарні Північного узбережжя, але 1963 р. Колін переїжджає до Лондона і працює в лондонській лікарні на Грейт- Ормондстріт. Там її помітив голова неврологічного відділення Йєльської Медичної школі в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, США, який запрошує її працювати разом із ним. Колін присвятила цій роботі 10 років - з 1967 до 1976 рр.

Водночас вона відчуває потребу писати. Свій перший роман «Тім» (1974 р.) [53] Колін публікує в Сполучених Штатах. Мабуть, сюжет роману був навіяний її нейропсихологічною практикою. У ньому йдеться про самітню 45 -річну жінку і розумово відсталого красивого юнака, який постійно потерпає від свого оточення: від жорстокого ставлення до нього однолітків. Жінка переймається його щирістю та безпорадністю і починає допомагати йому, так би мовити «бере під своє крило». Вона виховує його, віддаючи цьому всі свої сили і в результаті юнак перетворюється на сильного люблячого чоловіка. «Тім» сподобався читачам і Колін отримує свій перший гонорар. (Згодом цей роман екранізують у Голлівуді. Головну роль - Тіма - буде грати молодий, а тепер всесвітньовідомий актор Мел Гібсон) [54].

Уже в цьому першому романі відчувається поглиблений психологізм у змалюванні героїв, акцент письменниці на моральних і соціальних вадах американського суспільства, де жорстокість до людини «не такої, як усі», породжує в кращому разі відсторонення і байдужість, а в гіршому - травлю і знущання. Перемагаючими факторами цих потворних і ганебних вчинків є доброта і любов. Це кредо Колін Маккалоу пронесе через усе її творче життя.

У 1977 р. виходить роман Колін Маккалоу «Ті, що співають у тернівнику» [55], який відразу став дуже популярними серед читачів різних країн, опинився серед міжнародних бестселерів і був перекладений 20 мовами світу [50]. У той самий рік письменниця залишає Сполучені Штати і повертається до Австралії. Вона вирішує присвятити себе тільки літературній творчості. Письменниця написала ще десять романів: ціла серія з них присвячена історії античності, інша серія - детективна, а ще є в неї футурологічні романи, але ввійшла в історію світової і австралійської літератури Маккалоу саме як автора блискучого романа-саги «Ті, що співають у тернівнику». «Книга розкупається так швидко, що її розпродано більше, ніж 33 мільйона примірників, а за даними одного з лондонських університетів навіть зараз кожну хвилину в світі продається по 2 примірники її роману» [56].

У центрі австралійського роману-саги, зазвичай, завжди стояли долі піонерів-чоловіків, які підкоряли п'ятий континент. Ідейний задум молодої романістики складався в тому, щоб показати роль жінок у підкоренні австралійських просторів. Дія роману розгортається спочатку в Новій Зеландії у великій родині поденника Падрика Клірі та його дружини Фіони, в яких четверо синів і чотирирічна донечка Меггі (перша дія відбувається саме в день її народження в грудні 1915 р.) а потім в основному на півночі Нового Південного Вельса, у маєтку під назвою Дрохеда старшої сестри Падрика - Мері Карсон. Її земельні володіння й отари овець - найбільші в всьому штаті. Вона надзвичайно багата вдова-мільйонерша, яка живе у розкішному будинку, але для родини Падрика туди не має доступу. Вони оселяються у віддаленій від маєтку хібарі й важко працюють на Мері Карсон, як й інші поденники, хоча вони їй близькі родичі. Вдруге Мері Карсон не захотіла одружуватися, щоби не втратити своє право на володіння величезною власністю. Хоча подумки у її брата Падрика й жервіє надія, що колись, у відділеному майбутньому, її багатство у вигляді безкраїх просторів Дрохеди, незліченних отар вівець і величний будинок він отримає у спадок від сестри, та так не сталося. За цими багатствами Карсон пильно наглядає католицька церква. Образ католицької церкви уособлено в молодому, красивому й розумному вихідцю із благородної родини абата Ральфа де Брикасара. Він знайомиться з родиною Падрика Клірі і звертає увагу на їх маленьку доньку Меггі, відчуваючи, що дівчинка нікому особливо не потрібна. Його участь у її долі з роками переростає від простої уваги та дружнього спілкування до інших, значно складніших і набагато глибших почуттів. Меггі ж із дівчини та підлітка виростає у красуню-дівчину, яка потаємно кохає Ральфа.

Письменниця знаходить свій підхід до художнього втілення даної проблеми в рамках традиційної для австралійської літератури жанрової модифікації романа-саги. У своєму романі письменниця робить центральним соціально- моральний аспект, переносячи головний конфлікт роману у сферу моралі. Все це закономірно посилює увагу Маккалоу до духовного світу своїх героїв, до роботи їх свідомості й підсвідомості, почуттів, думок, переживань. Для героїнь Маккалоу сенсом існування стає служіння високому почуттю - любові (адже мати Меггі - Фіона теж на все життя віддала своє кохання першій любові, що залишилася в Новій Зеландії). Заради неї вони йдуть на конфлікти з буржуазним суспільством, долають перепони, терплять жорстокі поразки, але не відступають, залишаючись вірними своїм моральним ідеалам. Назва роману «The Thorn Birds» дослівно перекладається як «Птахи, що кидаються на тернові шипи». Сенс назви і епіграфа роману розкривається в книзі через трагічні долі героїнь Фіони, Меггі та її доньки Джастіни, які представляють три покоління родини Клірі, і які в ім'я любові йдуть на страждання, терплять жорстокі удари, але залишаються вірними високому почуттю. Це надає усьому роману пафос життєствердження [57].

Дія роману розгортається на тільки в Австралії, але й у Європі, у Ватикані, в Італії, в Лондоні й інших країнах відповідно до подій світової історії (дві світові війни, велика депресія). Розгортання сюжету та задіяння у ньому персонажів трьох поколінь Клірі, наочно підтверджують, що, якби віддалено не жили герої роману від центрів світових подій, ці події в той чи інший спосіб зачіпають долі головних героїнь. Так письменниця наголошує на тому, що Австралія 1976 р. (час, коли закінчується дія роману, який збігається з виходом роману у світ) - це не забутий куточок світу, а своєрідна й екзотична у своїй красі країна, де живуть і відчувають найглибші людські почуття люди. Це земля, у розквіт якої вклали силу й талант не тільки чоловіки, але й прекрасні за своїми моральними якостями жінки.

Міні-серіал за твором письменниці, який був знятий у США 1983 р. поширився по всіх континентах, а в 1996 р. там же вийшов художній фільм «Ті, що співають у терні: втрачені роки», (де головну роль Ральфа де Брікассара грає той самий актор Річард Чемберлен). Фільм розповідає про те, що відбувається з Меггі Клірі і Ральфом де Брікассаром у 1950-ті рр. Як відомо, цей період у їх відносинах не ввійшов до відомої екранізації бестселера Колін Маккалоу.

Роман-сага Колін Маккалоу начебто заново відкрив світовому читачу і історію п'ятого континенту, і його сьогодення. Суворий реалізм твору, просякнутий романтичними мотивами, як природа Австралії, яка може й забрати життя людей з її пожежами, суховіями, дощами й повенями, й бути втіленням ніжності й краси, не залишає жодного читача байдужим до цього твору. Це своєрідний гімн любові, яка має силу розквітнути на суворій землі і в суворій дійсності п'ятого континенту.

Висновки

• Друковані медіа відіграли велику роль у побудові держави Австралія.

• У другій половині ХІХ ст. австралійські жінки зруйнували чоловічу монополію на журналістську і письменницьку діяльність.

• Найбільш видатними жінками Австралії, які досягли успіху в галузі красного письменства, стали: Л. Лоусон (перша жінка-видавець журналу «Ранок», новелістка, поетеса), Ф. Бейверсток (перша професійна редакторка), Н. Палмер (найкраща кореспондентка і літературний критик), М. Гілмор (видатна поетеса), Е.Ф. Річардсон видатна письменниця, авторка роману «Доля Річарда Мехоні), М. Франклін (відома діячка жіночого руху в США та Австралії, авторка багатьох художніх творів, зокрема роману-саги «Вся ця завзятість»), К.С. Прічард (відома писменниця-антифашистка, борець за права аборигенів Австралії, авторка багатьох романів, зокрема «Кунарду або колодязь у затінку»), К. Стед (відома письменниця, авторка багатьох романів, зокрема «Людини, яка любила людей»), К. Маккалоу (видатна письменниця, авторка роману-саги «Ті, що співають у тернівнику»).

• Жінки - журналістки й письменниці, які працювали разом з чоловіками у друкованих медіа відіграли надзвичайно велику рольу формуванні духовного світу Австралії, а також національної самосвідомості, яка привела до виникнення нової нації - австралієць.

• Головна особливість статті полягає в тому, що вона розглядається в контексті глибокого міждисциплінарного діахронічного зрізу специфічної національної історії. Це й перехід Австралії від статусу колонії Британської імперії до статусу незалежної держави. Це й внесок жінок у відстоювання демократичних цінностей і соціальної справедливості. Це й підтримка розвитку культури молодого суспільства, зокрема, національної літератури. Й насамкінець - доведення, що історія періодичної преси на п'ятому континенті та розвиток літератури - це й історія непересічних талановитих жіночих особистостей, в долях яких щонайкраще закарбувалася історія розвитку «четвертої влади» та національної літератури Австралії.

Список використаних джерел та літератури

1. McIlvanney S. Anni Ernaux: The return to origins. Liverpool: Liverpool University Press, 2001. 248 p.

2. McIlvanney S. Figurations of the feminine in the early French women's press. Liverpool. Liverpool University Press, 2019. 280 p.

3. McIlvanney S. Reconfiguration of feminism. Cardiff: University of Wales Press, 2019. 319 p.

4. Nelson C. Friday Essay: George Eliot 200 years on - a scandalous life, a brilliant mind and a huge literary legacy. URL: https://flipboard.com/article/friday-essay-george-eliot-200-years-on-- a-scandalous-life-a-brilliant-mind-an/f- 17ee384100%2Ftheconversation. com

5. Segalo P. Learning from the story of pioneering sells African writer Cindywe Magona. URL: https://theconversation.com/learning-from-the-story-of-pioneering-south-african-writer-sindiwe- magona-155670

6. Holmes D. Rachilde: Decadence gender and the woman writer. Berg: Bloomsbury Publishing, 2001. 240 p.

7. Holmes D. Reclaiming the middle brow: Women, stories and the hierarchy of in France since the Belle Epoque.Liverpool. Liverpool University Press, 2018. 384 p.

8. Gerson C. Playing detective with Canada's female literarypast. URL: https://theconversation.com/playing-detective-with-canadas-female-literary-past-97228

9. Зернецька О.В. Роль друкованих медіа у зародженні держави Австралія (ХІХ ст. - початок ХХ ст.). Становлення держави Австралія: здобутки та подолання проблем: Збірник науковах праць / За заг. ред. д.політ.н., професора О.В Зернецької К.: ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», 2021. С. 9-26.

10. Зернецька О.В. Вільям Вентворт - демократ за світоглядом, австралійський політик і мандрівник за покликанням. Проблеми всесвітньої історії. 2019. № 2 (8). С. 185-199.

11. Currey C.H. Robert Wardell (1793-1834). URL: https://dictionaryofsydney.org/entry/wardell_ robert

12. McKenna M. The Captive Republic: A history of republicanism in Australia, 1788-1996.

13. Melbourne: Cambridge University Press, 1996. 352 p. Osborne M. Edvard Smith Hall. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/edward-smith-hall Van Heekeren M. Samuel Bennet. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/samuel-bennett Muller Denis. Henry Parkes. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/henry-parkes

14. Souter D. Company of Heralds. Melbourne: Melbourne University Press, 1981. 412 p.

15. Feilberg C. The way we civilise. Glasgow: GoodPress, 2020. 151 p.

16. Reynolds H. This whispering in our hearts. Sydney: Allan & Unvin, 1998. 288 p.

17. Kearsley B. Watkin Wynne. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/watkin-wynne

18. Wright T. George Mott. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/george-henry-mott Зернецкая О.В. Австралийский социальный роман 30-х годов ХХ века. Киев: Наукова думка, 1982. 288 c.

19. Radi H. Lawson Louisa (1848-1920). Australin dictionry of biography. Melbourne: University Press, 1986. 480 p.

20. Lawson Louisa. The lonely crossing and other poems. URL: http://setis.library.usyd.edu.au/ozlit

21. Clarke P. Florence Baverstock. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/florence-baverstock

22. Мэррей-Смит С. Старейшая деятельница австралийской литературы. Иностранная литература. 1957. № 8. С. 88-93.

23. Write S. Dame Mary Gilmore. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/mary-gilmore

24. Palmer V., Palmer N. Letters of Vance and Nettie Palmer (1915-1963). Melbourn: National Library of Australia, 1977. 254 p.

25. Henry Hendel Richardson. Biograhpy. URL: https://biography.yourdictionary.com/henry-handel- richardson

26. Green D. Richardson, Ethel Florence (Henry Hendel) (1870-1946), Australian dictionary of biography, National Centre of Biography, Australian National University. URL: https://adb.anu.edu.au/biography/richardson-ethel-florence-henry-handel-8202

27. Franks R. Miles Franklin. URL: https://www.sl.nsw.gov.au/stories/miles-franklin

28. Зернецкая О.В. Вэнс Палмер и австралийский реалистический роман. Киев: Наукова думка, 1984. 278 с.

29. Jordan D. (Ed.). Loving words: Love letters of Nettie and Vance Palmer 1909-1914. Blackheath: Brandl and Schlesinger, 2018. 500 p.

30. Jordan D. Biograhpy. Janet Gertrude “Nettie” Palmer Muller Denis. Media Legends of NSW. URL: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/nettie-palmer

31. Moore T.I. Social patterns in Australian literature. Sydney: Angusand Robertson, 1971. 350 p.

32. Brown C. K.S. Prichard. Australia. URL: https://www.curtisbrown.com.au

33. Зернецька О.В. Післямова. Дитя урагану / за ред. Прічард. К.С. Київ: Дніпро, 1984. С. 288295.

34. KatharineSusannah Prichard. URL: https://www.britannica.com/biography/Katharine-Susannah- Prichard

35. Throssel R. Wild weeds and wind flowers. The life and letters of Catharine Susannah Prichard. Sydney: Angusand Robertson, 1975. 273 p.

36. Green H.M. A history of Australian literature. Vol. 2. Sydney: Angusand Robertson, 1975. 1469 p.

37. Lindsay J. The novels of Katharina Susannah Prichard. Meanjin. 1961. No. 4. P. 336-337.

38. Причард К.С. Навстречу добру, истине и красоте. Иностранная литература, 1962. С. 161.

39. Beasley J. The rage for life: The work of Prichard. Sydney: Angusand Robertson, 1964. 436 p.

40. Drake-Brockman H. Katharine Susannah Prichard (Australian writers and their work). Melbourne: Oxford University Press, 1967. 56 p.

41. Walker H.G. Prichard Katarine Susannah 1883-1969. Katarine Susannah Prichard Centenary essays. Crawley: University of Western Australia, 1984. 46 p.

42. Nile R. Eroticism, sex and the politics of imagination. London: University of London, 1984. 54 p.

43. Gleeson-White J. Australian Classics: 50 great writers and their celebrated works. URL: https://archive.org/details/australianclassi0000glee

44. Stead C. The man who loved children. NewYork: Open Road Media, 2012. 697 p.

45. Christina Stead. URL: https://www.britannica.com/facts/Christina-Stead

46. Stead C. An Interview. Australian Literary Studies. 1974. No. 3. P.223-237.

47. Geering R.G. Christina Stead. Sydney: Angusand Robertson, 1979. 201 p.

48. Причард К.С. Антифашистская литратура в Австралии. Интернациональная литература. 1939. № 11. C. 222-246.

49. Franzen J. Rereading “The man wholoved children”. The NewYork Times. June 6, 2010, Page BR11.

50. McCullough C. Tim. URL: https://www/googl.com/?sf=X&ved=OahUKEwiPpp1AhXGQKHTs

51. Pallardy R. Colleen MacCullough. URL: https://www.britannica.com/biography/

52. MacCullough C. The Thorn Birds. Sydney: Publishing House, 2021. 692 p.

53. Колін Маккалоу. Біографія. URL: https:24smi.org/celebrity/47209-kolin-makkalou.html

54. Зернецкая О.В. Роман Колин Маккалоу «Поющие в терновнике». Новые жанрове модификации австралийского романа-саги. Взаимодействия формы и содержания в реалистическом художественном произведении. Киев: Наукова думка, 1988. 375 с.

References

1. McIlvanney, S. (2001). Anni Ernaux: The return to origins. Liverpool: Liverpool University Press. [In English].

2. McIlvanney, S. (2019). Figurations of the feminine in the early French women's press. Liverpool. Liverpool University Press. [In English].

3. McIlvanney, S. (2019). Reconfiguration of feminism. Cardiff: University of Wales Press. [In English].

4. Nelson, C. (2019). Friday Essay: George Eliot 200 years on - a scandalous life, a brilliant mind and a huge literary legacy. [Online]. Available from: https://flipboard.com/article/friday-essay- george-eliot-200-years-on---a-scandalous-life-a-brilliant-mind-an/f-17ee384100%2 Ftheconversation.com [In English].

5. Segalo, P. (2021). Learning from the story of pioneering sells African writer Cindywe Magona. [Online]. Available from: https://theconversation.com/learning-from-the-story-of-pioneering- south-african-writer-sindiwe-magona-155670 [In English].

6. Holmes, D. (2001). Rachilde: Decadence gender and the woman writer. Berg: Bloomsbury Publishing. [In English].

7. Holmes, D. (2018). Reclaiming the middle brow: Women, stories and the hierarchy of in France since the Belle Epoque. Liverpool. Liverpool University Press. [In English].

8. Gerson, C. (2018). Playing detective with Canada's female literary past. [Online]. Available from: https://theconversation.com/playing-detective-with-canadas-female-literary-past-97228 [In English].

9. Zernetska, O.V. (2021). Rol drukovanykh media u zarodzshenni derzhavy Avstralia (ХІХ - pochatok ХХ st.). Stanovlennia derzhavji Avstralia: zdobutki ta podolannia problem: Zb. nauk. prats. Kyiv: DU “Institut vsesvitnjoj istorii NAN Ukraini, pp. 9-26. [In Ukrainian].

10. Zernetska, O.V. (2019). William Wentwort democrat za svitogljadom, avstralijskij politic i mandrivnyk za poklirannjam. Problemi vsesvitnoi istorij, 8, pp. 185-199. [In Ukrainian].

11. Currey, C.H. (2013). Robert Wardell (1793-1834). [Online]. Available from: https://dictionaryofsydney.org/entry/wardell_robert [In English].

12. McKenna, M. (1996). The Captive Republic: A history of republicanism in Australia, 1788-1996. Melbourne: Cambridge University Press. [In English].

13. Osborne, M. (2022). Edvard Smith Hall. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/edward-smith-hall [In English].

14. Van Heekeren, M. (2022). Samuel Bennet.2022. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/samuel-bennett [In English].

15. Muller, D. (2022). Henry Parkes. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/henry-parkes [In English].

16. Souter, D. (1981). Company of Heralds. Melbourne. Melbourne University Press. [In English].

17. Feilberg, C. (2020). The way we civilise. Glasgow: GoodPress. [In English].

18. Reynolds, H. (1998). This whispering in our hearts. Sydney: Allan & Unvin. [In English].

19. Kearsley, B. (2002). Watkin Wynne. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/watkin -wynne [In English].

20. Wright, T. (2022). George Mott. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/george-henry-mott [In English].

21. Zernetskaya, O.V. (1982). Avstralijskij socialnij roman 1930-kh godov XXst. Kiev: Naukova Dumka. [In Russian].

22. Radi, H. (1986). Lawson Louisa (1848-1920). Australin dictionry of biography. Melbourne: UniversityPress. [In English].

23. Lawson, L. The lonely crossing and other poems. [Online]. Available from: http://setis.library.usyd.edu.au/ozlit [In English].

24. Clarke, P. (2022). Florence Baverstock. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/florence-baverstock [In English].

25. Murrei-Smit, S. (1957). Stareishaya deyatelnitsa v avstralijskoj literature. Inostrannaya literature, 8, pp. 88-93. [In Russian].

26. Write, S. Dame Mary Gilmore. Media Legends of NSW. [Online]. Available from: https://halloffame.melbournepressclub.com/article/mary-gilmore [In English].

27. Palmer, V. & Palmer, N. (1977). Letters of Vance and Nettie Palmer (1915-1963). Melbourn: National Library of Australia. [In English].

28. Henry Hendel Richardson. Biograhpy. [Online]. Available from: https://biography.yourdictionary.com/henry-handel-richardson [In English].

29. Green, D. (1988). Richardson, Ethel Florence (Henry Hendel) (1870-1946), Australian dictionary of biography, National Centre of Biography, Australian National University. [Online]. Available from: https://adb.anu.edu.au/biography/richardson-ethel-florence-henry-handel-8202 [In English].

30. Franks, R. (2022). Miles Franklin. [Online]. Available from: https://www.sl.nsw.gov.au/stories/miles-franklin [In English].

31. Zernetskaya, O.V. (1984). Vence Palmer i avstralijskij realisticheskij roman. Kiev: Naukova Dumka. [In Ukrainian].

32. Jordan, D. (Ed.). (2018). Loving words: Love letters of Nettie and Vance Palmer 1909-1914. Blackheath: Brandl and Schlesinger. [In English].

33. Jordan, D. Biograhpy. Janet Gertrude “Nettie” Palmer Muller Denis. Media Legends of NSW. [Online]. Available from:https://halloffame.melbournepressclub.com/article/nettie-palmer [In English].

34. Moore, T.I. (1971). Social patterns in Australian literature. Sydney: Angusand Robertson. [In English].

35. Brown, C. K.S. Prichard. Australia. [Online]. Available from: https://www.curtisbrown.com.au [In English].

36. Zernetska, O.V. (1984|). Pisljamova / Prichard. K.S. Ditja uraganu. Kyiv: Dnipro, pp. 288-295. [In Ukrainian].

37. Katharine Susannah Prichard. [Online]. Available from: https://www.britannica. com/biography/Katharine-Susannah-Prichard [In English].

38. Throssel, R. (1975). Wild weeds and wind flowers. The life and letters of Catharine Susannah Prichard. Sydney: Angusand Robertson. [In English].

39. Green, H.M. (1975). A history of Australian literature. Vol. 2. Sydney: Angusand Robertson. [In English].

40. Lindsay, J. (1961). The novels of Katharina Susannah Prichard. Meanjin, 4, pp. 336-337. [In English].

41. Prichard, K.S. (1962). Navstrechu Dobru, Istine i Krasote. Inostrannaja literatura, p. 161. [In Russian].

42. Beasley, J. (1964). The rage for life: The work of Prichard. Sydney: Angusand Robertson. [In English].

43. Drake-Brockman, H. (1967). Katharine Susannah Prichard (Australian writers and their work). Melbourne: Oxford University Press. [In English].

44. Walker, H.G. (1984). Prichard Katarine Susannah 1883-1969. Katarine Susannah Prichard Centenary essays. Crawley: University of Western Australia. [In English].

45. Nile, R. (1984). Eroticism, sex and the politics of imagination. London: University of London. [In English].

46. Gleeson-White, J. (2010). Australian Classics: 50 great writers and their celebrated works. [Online]. Available from: https://archive.org/details/australianclassi0000glee [In English].

47. Stead, C. (2012). The man who loved children. NewYork: Open Road Media. [In English].

48. Christina Stead. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/facts/Christina-Stead [In English].

49. Stead, C. (1974). An Interview. Australian Literary Studies, 3, pp. 223-237. [In English].

50. Geering, R.G. (1979). Christina Stead. Sydney: Angusand Robertson. [In English].

51. Prichard, K.S. (1939). Anti-fashistskaja literature v Avstralia. Internationaljnaja literature, 11, pp. 222-246. [In Russian].

52. Franzen, J. (2010). Rereading “The man who loved children”. The New York Times. June 6. Page BR11. [In English].

53. McCallough, C. Tim. [Online]. Available from: https://www/googl.com/?sf=X&ved=OahUKEwiPpp1AhXGQKHTs [In English].

54. Pallardy, R. Colleen MacCullough. [Online]. Available from: https://www.britannica.com/ biography/ [In English].

55. McCullough, C. (2021). The Thorn Birds. Sydney: Publishing House. [In English].

56. Colleen MacCullough. Biography. (2022). [Online]. Available from: https://24smi.org/celebrity/47209-kolin-makkalou.html [In English].

57. Zernetskaya, O.V. (1988). Roman Collin Makkalou “Pouszhie v ternovnike” Novie zchanrovie modifkatsii avstralijskogo romana-sagi. Vzaimodejstvie formi I soderzshania v realistichesrom khydozhestvennom proizvdenii. Kiev: Naukova Dumka. [In Russian].