Культ Матері богів у Північному Причорномор’ї та Великій Скіфії в архаїчний і класичний періоди (VI-IV століття до нашої ери)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ivan Franko National University of Lviv

Cult of Mother of Gods in Northern Black Sea Region and Great Scythia in Archaic and Classical Periods (6th - 4th centuries BCE)

Andriy Korchak

Lviv, Ukraine



Abstract

The purpose of the paper is to study the process of the rise of the worship and spread of the cult of the (Great) Mother of the Gods in the Northern Black Sea region and Great Scythia in the Archaic and Classical periods (the 6th - 4th centuries BCE) based on the analysis of historical sources.

Scientific novelty: the sites related to the Archaic and Classical periods, discovered in the territory of the Northern Black Sea region and Great Scythia and traditionally associated with the Asia Minor cult of Cybele, are studied holistically. They are characterized by the following types of historical sources: written evidence, sgraffito, and sculptural material. The geography of spreading, ways of worship, and peculiar features of that belief in the ancient Greek colonies of the Northern Black Sea region are determined. It is envisaged that the presence of that cult among the Scythians was highly doubtful.

Conclusions. In the course of the conducted research, it is found out that in the first centuries after it infiltrated the Northern Black Sea region, the cult of the Mother of the Gods gained great popularity. This is evidenced by the vast territory of its spreading: Olbia, Niconion, Kerkinitida, the Bosporan Kingdom: Panticapaeum, Myrmdkion, Nymphaion, Kytaion, and other settlements. In the 4th century BCE, the cult spread to the Asian part of the Bosporus, as evidenced by finds in the territory of Phanagoria and Gorhippia.

The analyzed sources indicate that, at that time, the cult of Cybele could have both a private and a more general character. In Olbia, the Mother of the Gods probably acted as the patroness of the entire polis, since one of her divine powers was the protection of cities. In addition, Cybele by nature was a chthonic deity, accordingly personified the powers of fertility and manifested herself as the mistress of the dead. At that time, a peculiar feature of the studied belief was the absence of worship of Attis, the companion-paredros of the Mother of the Gods.

On the other hand, the assumptions about the spread of the cult of Cybele among the Scythians do not have any clear iconographic confirmations. The image of the `Mistress of Animals' on jewelry found in Scythian mounds does not correspond to the traditional iconography of the Mother of the Gods. Perhaps they were a depiction of Asia Minor or Middle Eastern goddesses, whose images formed the basis of the representation of some still unidentified Scythian female deity.

Keywords: Asia Minor cult of the Mother of the Gods, Northern Black Sea region, Great Scythia, Archaic and Classical periods, 6th - 4th centuries



Анотація

Культ Матері богів у Північному Причорномор'ї та Великій Скіфії в архаїчний і класичний періоди (VI-IV ст. до н.е.)

Андрій Корчак

Львівський національний університет імені Івана Франка (Львів, Україна)

Мета статті: на підставі аналізу історичних джерел вивчити процес появи та поширення культу Матері богів у Північному Причорномор'ї і Великій Скіфії в архаїчний і класичний періоди (VI-IV ст. до н.е.).

Наукова новизна: комплексно розглянуто виявлені на території Північного Причорномор'я та Великої Скіфії пам'ятки архаїчної та класичної доби, які традиційно пов'язують з малоазійським культом Кібели. Охарактеризовано їх за типами історичних джерел: писемні свідчення, сграфіто, скульптурний матеріал. Визначено географію поширення, способи поклоніння й особливості цього вірування у давньогрецьких колоніях Північного Причорномор'я. Висунуто припущення про малоймовірність присутності цього культу в середовищі скіфів.

Висновки. У ході проведеного дослідження встановлено, що у перші століття після свого проникнення до Північного Причорномор'я, культ Матері богів набув великої популярності. Про це свідчить простора територія його поширення: Ольвія, Ніконій, Керкінітида, Боспорське царство: Пантікапей, Мірмекій, Німфей, Кітей та інші поселення. У IV ст. до н.е. це вірування поширилося на азійську частину Боспору, про що свідчать знахідки на території Фанагорії та Горгіпії.

Проаналізовані джерела свідчать, що у цей час культ Кібели міг мати як приватний, так і більш загальний характер. В Ольвії Матір богів, ймовірно, виступала покровителькою усього поліса, оскільки однією з її божественних функцій був захист міст. Крім цього, Кібела за своєю природою була хтонічним божеством, відповідно уособлювала сили родючості та проявляла себе як володарка мертвих. Тогочасною характерною особливістю досліджуваного вірування була відсутність поклоніння супутнику-паредру Матері богів - Аттісу.

Натомість думки про поширення культу Кібели серед скіфів не мають якихось чітких іконографічних підтверджень. Зображення «Володарки звірів» на знайдених у скіфських курганах прикрасах не відповідають традиційній іконографії Матері богів. Можливо вони є відображенням малоазійських чи близькосхідних богинь, чиї образи лягли в основу представлення якогось, до сих пір не ідентифікованого, скіфського жіночого божества.

Ключові слова: малоазійський культ Матері богів, Північне Причорномор'я, Велика Скіфія, архаїчний і класичний періоди, VI-IV ст. до н.е.



Витоки культу Матері богів слід шукати в Малій Азії. За словами Страбона усі фрігійці, а також троянці, що мешкали в околицях гори Іди, вшановували богиню Рею. Вони справляли їй оргії та називали Матір'ю богів, Агдістідою, Великою фрігійською богинею, а також від імені місцевостей - Ідеєю, Діндіменою, Сипіленою, Пессінунтидою, Кібелою та Кібебою Strab. XII, 3, 12.. У науковій літературі це божество найбільш відоме під іменами Кібела (Кн^гАр) і Матір богів (Мцтрр 0Јmv). Останнє - є характерним для Північного Причорномор'я.

Найважливішим центром сповідування малоазійського культу Матері богів було місто Пессінунт на межі Галатії та Фрігії. Саме там знаходилося її святилище (Агдістіди) Strab. XII, 5, 3.. Згідно традиційної історіографії, звідти цей культ проник у Рим. У 204 р. до н.е. під час Другої Пунічної війни (218-201 рр. до н.е.) налякані аномальними природними явищами (частими кам'яними дощами) римляни звернулися до Сивілиних книг, де знайшли пророцтво, що «коли б який би чужинець-ворог не вступив на італійську землю, його виженуть і переможуть, якщо привезуть із Пессінунта до Риму Ідейську Матір» Liv. XXIX, 10, 4-8; Кюмон Ф. Восточные религии в римском язычестве / пер. с фр. А.П. Саниной. Санкт-Петербург: Евразия. 2002. С. 77-78.. У цьому питанні римлян підтримав пергамський цар Аттал І Сотер (241-197 рр.). Він «вручив їм священний камінь, який місцеві жителі вважали Матір'ю богів і розпорядився відвезти його у Рим» Liv. XXIX, 11, 5-8; Кюмон Ф. Указ. соч. С. 78.. Прибувши в Італію, згідно з наказом оракула, камінь був прийнятий в Остії кращим громадянином держави - ця честь випала Публію Сципіону, який разом з матронами із найбільш шанованих сімей, під вигуки натовпу та в ароматі ладану доніс його до Палатина, де реліквія була урочисто встановлена в храмі Перемоги (9 квітня 204 р. до н.е.). На честь цих подій щорічно 4-10 квітня у Римі відбувався лектистерній і проходили т. зв. Мегалесійські ігри Liv. XXIX, 14, 5-14; Кюмон Ф. Указ. соч. С. 78..

У республіканський період культ богині, яку римляни називали Ідейською Великою Матір'ю богів (Magna Mater deum Idea), мав закритий характер. Його відправу здійснювала спеціальна колегія жерців, а самим римлянам у ньому брати участь заборонялося Кюмон Ф. Указ. соч. С. 80.. У період імперії, ймовірно за наказом Клавдія (41-54 рр.), заборони, обмежуючі культ, були скасовані. Верховні жерці (archigalles) відтепер почали обиратися з числа римських громадян, а святкування фрігійських богів урочисто й офіційно відзначатися в Італії з більшою пишністю, ніж у самому Пессінунті. Зокрема, було запроваджено новий цикл свят, що відзначався з 15 до 27 березня, пов'язаних із святкуванням смерті та воскресіння супутника-паредра Великої Матері Аттіса Ibid. С. 86-88.. Поступово культ Великої Матері набрав великої ваги в імперії. Особливо багато народу приваблювали т. зв. тавроболії та кріоболії - містичні посвяти шляхом зрошення бичачою чи баранячою кров'ю. Людина, яка його пройшла, рахувалася «відродженою для вічності». Такі ритуали серед сповідників Кібели та Аттіса почали практикуватися з сер. ІІ ст. н.е. Ibid. С. 99-101. Піддавшись впливу неоплатонізму, цей культ в останні століття існування Римської імперії став серйозними конкурентом християнству Ibid. С. 103-104..

Важливо не забувати про те, що культ Матері богів поширився серед давніх еллінів «задовго до того, як був прийнятий у Римі, але там він набув специфічної форми і в цілому втратив свій варварський характер. Грецькому духу була властива непереборна відраза до сумнівних персонажів на кшталт Аттіса» - писав Ф. Кюмон Кюмон Ф. Указ. соч. С. 89.. Найбільш негативно греки сприймали ритуал самооскоплення, який практикували галли - жерці Матері богів та Аттіса Ibid. С. 104.. Приклади давньогрецького варіанту цього культу відомі у заселених еллінами регіонах Малої Азії. Зокрема, це Ідейська Мати в Троаді, чиє ім'я походить від гори Іди, у підніжжі якої знаходилась давня Троя Зелинский Ф. История античных религий. Т. 3. Санкт-Петербург: Издательский проект «Квадриум»; Алетейя, 2014. С. 215.. Сюди ж слід віднести Велику Матір Діндімену (назва гори Діндім Так само називалася гора в Пессинунті, що може свідчити про перенесення звідти назви у Кизик разом із культом Матері богів. Див.: Зелинский Ф. Указ. соч. С. 222. поблизу Кизика у Пропонтиді) Зелинский Ф. Указ. соч. С. 221-222..

Протягом кількох століть, орієнтовно з VIII до IV ст. до н.е., у давньогрецькому варіанті культу Матері богів простежується відсутність Аттіса. Масово це божество починає вшановуватися греками вже в елліністичний період. Для пояснення цього факту цікаву гіпотезу висунув Ф. Зелінський. Згідно його припущення діадох Лісімах (361-281 рр.), захопивши у 302 р. до н.е. Малу Азію, вирішив об'єднати вірування греків, фракійців і фрігійців. Для цього він попросив у єгипетського царя Птолемея І Сотера (323-282 рр.) прислати йому Тимотея Евмолпіда. Подібну реформу цей елефсінський жрець вже провів в Єгипті Tac. Hist. IV, 83.. На думку Ф. Зелінського, Тимотей замінив міф про самооскоплення Аттіса історією про його самогубство та подальше воскресіння Зелинский Ф. Указ. соч. С. 225-228..

Чи дійсно було так, як припускає відомий вчений, відповісти важко. Очевидним залишається те, що з настанням епохи еллінізму й аж до пізньоримського часу дійсно простежується факт присутності у давньогрецькому варіанті культу Матері богів Аттіса, хоча і в не надто тісному зв'язку з нею. Аналогічні процеси спостерігаються й у Північному Причорномор'ї.

Стосовно вказаного регіону, а також суміжної з ним Великої Скіфії, особливий інтерес викликають архаїчний і класичний періоди - VI-IV ст. до н.е. Як свідчать дослідження, саме у цей час малоазійський культ Кібели був перенесений у міста Північного Причорномор'я переселенцями-іонійцями, набравши там значної популярності Кобылина М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первых веках н.э. Москва: «Наука», 1978. С. 5; Молева Н. О культе Кибелы на Боспоре // Боспорский феномен: сакральный смысл региона, памятников, находок. Материалы научной конференции. Ч. 1. Санкт- Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, 2007. С. 48.. Він характеризувався відсутністю поклоніння Аттісу і тим самим проявляв свою грецьку, а не фрігійську специфіку.

Узагальнених праць, де б піднімалося питання поширення культу Матері богів у Північному Причорномор'ї та Великій Скіфії в окреслений час, немає. Однак, окремі його аспекти висвітлені у статтях з дещо іншої тематики. Досліджуючи прояви вказаного вірування у Причорноморському регіоні, П. Джонстон окремо охарактеризувала пам'ятки VI, V і частково IV ст. до н.е. Johnston P. Cybele and her companions on the northern uttoral of the Black Sea // Cybele, Attis and related cults. Essays in memory of M.J. Vermaseren / еdited by Eugene N. Lane. Leiden - New York - Koln: E.J. Brill. 1996. P. 103-106. Працюючи з артефактами того ж самого регіону, Б. Бьоґ зосередилася лише на архаїчному періоді VI ст. до н.е. Boegh B. The cult of Kybele around the Black Sea in the Archaic period // Боспорский Феномен: сакральный смысл региона, памятников, находок. Материалы Международной научной конференции. Ч. 2. Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, 2007. P. 19-30. Вагому джерельну базу представляє VI том каталогу М. Фермасерена Vermaseren M. Corpus Cultus Cybelae Attidisque (CCCA). Vol. VI: Germania, Raetia, Noricum, Pannonia, Dalmatia, Macedonia, Thracia, Moesia, Dacia, Regnum Bospori, Colchis, Scythia et Sarmatia. Leiden - Nev York - Kpbenhavn - Koln: E.J. Brill, 1989. No. 511, 512, 515, 538, 549, 552, 557, 589, 595..

Ґрунтовні наукові дослідження з вивчення культу Кібели в окремих колоніях Північного Причорномор'я запропонували А. Русяєва РусяєваА. Культ Кори-Персефони в Ольвії // Археологія. 1971. № 4. С. 36-37; РусяєваА. Культ Кібели в Ольвії // Археологія. 1972. № 7. С. 35-45; Русяева А. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. Киев: «Наукова Думка», 1979. С. 101-114; Русяева А. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации // Обряды и верования древнего населения Украины. Сборник научных трудов. Киев: «Наукова Думка», 1990. С. 52-54 й ін. - Ольвії, А. Шевченко Шевченко А. Культ Кибелы в античном Херсонесе // Античная древность и средние века. Вып. 36: Материалы XII Международных научных Сюзюмовских чтений (Севастополь, 610 сентября 2004 г.). Екатеринбург, 2005. С. 13-21. та

Зубарь Зубарь В. Об особеностях отправления культа Кибелы в Херсонесе Таврическом // Боспорский Феномен: Проблема соотношения письменных и археологических источников. Материалы международной научной конференции. Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, 2005. С. 217-221. - Херсонесу, А. Биковська Быковская А. Изучение культа Кибелы на Боспоре в контексте мировой историографии // Проблемы истории, филологии, культуры. 2020. № 3 (69). С. 247-268; Быковская А. Образ богини на троне в боспорской коропластике архаического и классического периодов (VI-IV вв. до н.э.): иконография и сакральный смысл // Исторический журнал: научные исследования. 2021. № 3. С. 36-57. - Боспорського царства й ін. Вивчаючи культ в загальному, зазначені науковці звісно не оминули своєю увагою його ранніх проявів. Важливими працями, в яких розглядається проблема можливого побутування цього малоазійського вірування серед скіфів, є роботи М. Артамонова Артамонов М. Антропоморфные божества в религии скифов // Археологический сборник. 1961. № 2. С. 72-73.,

Бесонової Бессонова С. Религиозные представления скифов. Киев: «Наукова думка», 1983. С. 82-85., В. Гуляєва Гуляев В. Богиня Кибела - Владычица зверей - в скифском искусстве // Российская археология. 2018. № 1. С. 105-115. й ін.

Попри вагомі досягнення перерахованих вище вчених, окреслена тема і надалі залишається актуальною у питанні узагальненого аналізу вже відомих, але розпорошених у різноманітті історичної літератури, фактів. Ще важливішою залишається проблема створення цілісної картини функціонування цього культу у VI-IV ст. до н.е. на зазначених територіях.

Головною метою дослідження стало вивчення появи та поширення культу Матері богів у Північному Причорномор'ї та Великій Скіфії в архаїчний і класичний періоди - VI-IV ст. до н.е.

Досягнення поставленої мети полягало у вирішенні таких завдань: а) дослідити праці, де представлена інформація про пов'язані з Кібелою пам'ятки VI-IV ст. до н.е.; б) встановити їх максимально повний перелік; в) провести класифікацію опублікованих пам'яток за типами історичних джерел; г) дати відповідь на питання: 1) якою була географія поширення цього вірування; 2) в який саме спосіб вшановували Матір богів давньогрецькі колоністи; 3) покровителькою чого вона виступала; 4) чи дійсно її культ проник і закріпився у середовищі скіфів.

І. Писемні свідчення

Окремі дані, що можуть вказувати на присутність культу Матері богів у Північному Причорномор'ї у VI ст. до н.е., присутні у праці Геродота. Відвідавши м. Кизик, представник скіфського царського роду Анахарсіс познайомився там з культом Матері богів. Цей чоловік дав обітницю, якщо він цілим і неушкодженим повернеться додому, то принесе богині жертву за кизикським обрядом і влаштує їй всенічне святкування. Повернувшись у Скіфію, він відправився у місцевість під назвою Гілея, де почав відправу культового обряду, але був за це вбитий скіфським царем за навернення до чужої віри Hdt. IV, 76.. На думку сучасних вчених вказана місцевість у той час знаходилась у володінні Ольвії Русяєва А. Культ Кібели в Ольвії. С. 44; Русяева А. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации. С. 54.. Припускають, що Гілея знаходилася на півострові, який зараз носить назву Кінбурнський. Це було святилище, яке до першої пол. IV ст. до н.е. належало Ольвії Шевченко Т. Лев у ногах Матері богів: до походження образу // Магістеріум. Археологічні студії. 2015. № 60. С. 62..

Цікавим місцем у Геродота є згадка про те, що на мисі Гіпполая - клиноподібній полосі між місцями впадіння Борисфена (Дніпра) та Гіпаніса (Південного Бугу) в лиман Більшість вчених ототожнюють цей мис з територією сучасного м. Станіслав Херсонського р-

ну. Див.: Шауб И. Миф, культ, ритуал в Северном Причерноморье (VII-IV вв. до н. э.). Санкт- Петербург:Издательство Санкт-Петербургского государственного университета,

Филологический факультет. 2007. С. 213-314; Скржинская М. Древнегреческие праздники в Элладе и Северном Причерноморье. Киев: Інститут історії України, 2009. С. 113., було споруджено святилище Деметри Hdt. IV, 53.. Низка дослідників вважають, що замість «ipov Дгщцтрор> правильна передача цього слова має бути «ipov Мртрбр» Хирст Г. Ольвийские культы // Известия Императорской археологической коммисии. 1908. Вып. 27. С. 106; Skorpil L. Kybelin kult v risi Bosporske // Sbornik praci filologickych dvornimu radovi professoru Josefu Kralovi k Sedesatym narozeninam. Praha, 1913. S. 190; Скржинская М. Указ. соч. С. 110-114..

ІІ. Сграфіто

З розповіддю про Анахарсіса до певної міри перегукується сграфіто на фрагменті вази, знайденої у південній частині Ольвії. З його тексту дізнаємося, що в Гілеї «вівтарі знову пошкоджені... а саме: Матері Богів, Борисфена та Геракла». Сграфіто традиційно датують сер. VI ст. до н.е. Vermaseren M. Op. cit. No. 515. Існує також думка, що цей лист не архаїчний, а класичний. Це може бути видно за формою літери «О» (о мікрон), яка дає дату не раніше 400 р. до н.е., попри те, що сама кераміка виготовлена в період архаїки Boegh B. Op. cit. P. 19-30..

З території Ольвії походять кілька уламків чорнолакових посудин V-IV ст. до н.е. з продряпаними літерами «М» і «Н», що може означати ім'я «Мртрі 0Ј&v», або «Мртрі Фроуіа» Русяєва А. Культ Кібели в Ольвії. С. 44; Русяева А. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. С. 104, рис. 27/10-11.. Десь у середині 1980-х рр. під час розкопок А. Русяєвої т.зв. Західного теменоса в Ольвії, були виявлені шість сграфіто на чорнолакових посудинах і черепиці останньої чверті VI - першої пол. V ст. до н.е. Русяева А. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации. С. 53; Boegh B. Op. cit. P. 29, no. 13. Це дало підставу дослідниці висловити думку про існування у цьому місці святилища Матері богів Русяева А. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации. С. 53.. Текст одного з сграфіто датується останньою чвертю VI ст. до н.е. і звучить: «Мр[трі 0ЈO)v]» Русяева А. Эпиграфические памятники // Культура населения Ольвии и ее округи в архаическое время / отв. ред. С.Д. Крижицкий. Киев: «Наукова Думка», 1987. С. 142.. Натомість, на іншому теменосі, що теж може мати відношення до Кібели, на чорнолаковій чаші виявлено фрагментарно збережену посвяту V ст. до н.е. Матері - володарці Гілеї: «Мртрі 0Јwv Мєбєбиор ТЛа[щф|» Русяева А. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации. С. 53-54; Шауб И. Указ. соч. С. 214..

О. Покатило стверджує, що на території Керкінітиди виявлено фрагменти чорнолакового посуду з лігатурою «МН» і датує їх V ст. до н.е. Покатило О. Культ Кибелы в Северо-Западном Крыму VI-II вв. до н.э. // Материалы Научной конференции «Ломоносовские чтения» 2009 года и Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов-2009», под ред. В.А. Трифонова,

А. Иванова, В.И. Кузищина, Н.Н. Миленко, В.В. Хапаева. Севастополь: Филиал МГУ в г. Севастополе, 2009. С. 111. У своїй статті автор опирається на науково-популярне видання «Керкінітида», де дійсно згадуються такі предмети, однак без визначення часу їхнього походження Кутайсов В.Керкинитида. Симферополь: Таврия, 1992. С. 46-47.. Лігатура «МА», яка може означати слово «Ма(трр)», присутня на дні чорнолакової сільнички IV ст. до н.е. Вона також походить з Керкінітиди ГоленцовА. Граффити из Керкинитиды // Краткие сообщения. 1983. Вып. 174: Античная археология. С. 58-59, № 11, рис. 1/11..

З Херсонеса походить фрагмент червонофігурного кратера кінця V - початку IV ст. до н.е. У його середині зображений лев, а вище недбало прокреслена монограма «МА0», яку розшифровують як «Ма(трр) 0(Јwv)» Соломоник Э. Некоторые группы граффити из античного Херсонеса. // Вестник Древней истории 1976. № 3 (137). С. 129, рис. 8; Граффити античного Херсонеса. (На чернолаковых сосудах) (ГАХ) / отв. ред. Э.И. Соломоник. Киев: Наукова думка, 1978. № 1177; Шевченко А. Указ. соч. С. 14.. У північному районі Херсонеса, в одному з приміщень житлового будинку, серед великої кількості уламків чорнолакової кераміки було знайдено фрагмент масивного вінчика із сграфіто «МА». С. Рижов датував його кінцем V - першою пол. IV ст. до н.е. Шевченко А. Указ. соч. С. 14.

Можна впевнено говорити, що з V ст. до н.е. культ Матері богів існував також на Боспорі. Зокрема, останньою чвертю цього століття визначають хронологію напису присвяти - сграфіто на денці чорнолакової посудини, знайденої у 1958 р. на території Мірмекія: «[.о/ ц Sava a]vЈ0pKЈv тр Мртрі.» Корпус боспорских надписей (КБН) / отв. ред. В.В. Струве. Москва-Ленинград: Наука, 1965.

C. 30, № 23; Кобылина М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первых веках н.э. С. 10; Vermaseren M. Op. cit. No. 589; Быковская А. Изучение культа Кибелы на Боспоре в контексте мировой историографии. С. 254..

З кітейського святилища походять вінчик і два денця киликів з чітко вигравіруваною літерою «М», а також дно кратера з абревіацією «МНТ». Матеріал датується першою пол. IV ст. до н.е. Молев Е. Графити на чернолаковых сосудах из раскопок Китея (1970-1995) // Древности Боспора. Международный ежегодник по истории, археологии, эпиграфике, нумизматике и филологии Боспора Киммерийского. 2003. Т. 6. № 24, 41, 46, 51; Молева Н. Указ. соч. С. 48.

До V ст. до н.е. належать знайдені на Таманському півострові два присвятні написи- сграфіто «АРІХТЕ МНТРІ», продряпані на фрагментах чорнолакових посудин Молева Н. Указ. соч. С. 48..

ІІІ. Скульптурний матеріал

Із згадуваним вище святилищем Кібели в Ольвії А. Русяєва пов'язує дві найдавніші на території України рельєфи цього божества. Це невеликі вотивні стели VI ст. до н.е. із зображенням сидячої богині Русяева А. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации... С. 53, рис. 3; Boegh В. Op. cit. Р. 29, № 11-12; Русяева М. Основные типы иконографии Кибелы в скульптуре античных городов Северного Причерноморья // Боспорские исследования. 2014. Вып. 30. С. 4-5.. Такий тип рельєфів, із сидячою у наїску богинею, набрав поширення у східногрецькому мистецтві з другої пол. VI ст. до н.е.

Рис. 1. Матір богів, друга половина VI ст. до н.е., Ольвія (за Vermaseren, 1989, No. 511)



Ольвійські стели мають схожість з іонійськими вотивами цього періоду Русяева М. Указ. соч. С. 5.. пам'ятка архаїчний скульптурний сграфіто

В архаїчних шарах Ольвії було виявлено дві теракотові статуетки Матері богів. Одна з них трапилась у похованні др. пол. VI ст. до н.е. Богиня сидить в ієратичній позі у кріслі з високою спинкою. Чіткою ознакою, що допомагає ідентифікувати статуетку, є зображення на її колінах левеняти. Фігурка є привізна і виконана в архаїчному стилі Отчет Археологической комиссии за 1913-1915 годы. Петроград, 1918. С. 40, рис. 58; Русяєва А. Культ Кібели в Ольвії. С. 37, рис. 1/1; Кобылина М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первых веках н.э... С. 32, № 1; Vermaseren M. Op. cit. No. 511; Boegh В. Op. cit. Р. 29, № 10. (рис. 1).

Фрагменти таких статуеток знайдено також на агорі в архаїчному шарі V ст. до н.е., а також в ямі на північний захід від теменосу. На них зберігся товстий шар білої обмазки зі слідами блакитної та червоної фарб Федорович Т. Культ Кибелы в Северном Причерноморье // Antiquitas ivventae. Сборник научных трудов студентов и аспирантов. Саратов: Издательский центр «Наука», 2011. С. 204..

Класичний стиль IV ст. до н.е. представляє червона теракотова фігурка, знайдена в Ольвії під час розкопок поховання. Кібела сидить на троні з підставкою для ніг. Одягнена у полос, хітон і гіматій, у лівій руці тримає тимпан. На її колінах зліва лежить лев Vermaseren M. Op. cit. No. 512. (рис. 2).

З Матір'ю богів Б. Фармаковський пов'язує виявлені на території ольвійського некрополя три алебастрові вази, виготовлені у навкратійському стилі не раніше середини VI ст. до н.е. і привезені скоріш за все з Мілета. Те, що ці посудини пишно оздоблені фігурами левів, коней та інших тварин, а також ліпне зображення сидячої на троні богині на накривці однієї з них, дало підставу вченому ототожнити цю символіку з малоазійським культом володарки звірів Кібелою Фармаковский Б. Архаический период в России // Материалы по археологии России издаваемые Императорскою Археологическою Коммиссиею. 1914. № 34. С. 18-21, табл. IV-VI..

У 1964 р., під час розкопок давнього Ніконія, виявлено рельєфну фігурку богині на троні, яку ідентифіковано як Кібелу. Зображення вирізано із трубчастої кістки жовтуватого кольору за допомогою дуже тонкого металевого різця. Орієнтовним часом виготовлення фігурки може бути V ст. до н.е., або навіть більш ранній період Андрунина Н. Костяные Статуэтки из Никония // Материалы по археологии Северного Причерноморья. 1971. Вып. 7. С. 227-228, рис. 1; Секерская Н. О культах в Никонии // Новые исследования по археологии Северного Причерноморья. Сборник научных трудов. Киев: Наукова думка, 1987. С. 31..

У 1995 р. уламки теракотової статуетки Матері богів були виявлені у с. Чобручі Слободзейського району Молдови на лівому березі Дністра. Супровідний матеріал дав підставу Т. Щербаковій датувати цю фігурку др. пол. VI - поч. V ст. до н.е. Щербакова Т. Новые находки античной коропластики на Нижнем Днестре (по материалам поселения Чобручи) // Новые археологические открытия и изучение культурной трансформации. Материалы пленума ИИМК РАН 14-17 мая 1996 г. Санкт-Петербург, 1996. С. 8283. У 2004 р. у цьому ж місці знайдено ще одну статуетку. Більш глибший аналіз супровідного матеріалу і самих фігурок дозволив С. Фідельському все таки віднести їх до ІІІ ст. до н.е. Фидельский С., Синика В. Новые находки терракотовых статуэток Кибелы в Нижнем Поднестровье (по материалам раскопок на многослойном поселении Чобручи) // Четвертая Кубанская археологическая конференция. Тезисы и доклады. Краснодар, 2005. С. 283; Фидельский С. О культе Кибелы в Нижнем Поднестровье (по материалам раскопок многослойного поселения Чобручи) // Емінак. 2016. № 4. С. 219-220.

Рис. 2. Матір богів, IV ст. до н.е., Ольвія (за Vermaseren, 1989, No. 512)



Теракотові статуетки Кібели др. пол. VI ст. до н.е. виявлені на території Керкінітиди. Вони продукцією іонійського східного Малої Азії ГоленцовА. Граффити из Керкинитиды... С. 58-59..

Рис. 3. Голова Матері богів (?),

Рис. 4. Матір богів, IV ст. до н.е., Херсонес (за Vermaseren, 1989, No. 549)

Можливо найдавнішим із знайдених на території колишнього Боспорського царства відображенням Кібели в теракоті місцевого виробництва (точне місце виявлення невідоме) є фрагмент двосторонньої фігурки з V ст. до н.е. На цю богиню чітко вказує повернуте вліво левеня, що сидить у неї на колінах Быковская А. Образ богини на троне в боспорской коропластике архаического и классического периодов (VI-IV вв. до н.э.): иконография и сакральный смысл... С. 42-43, рис. 2..

Пошкоджену статуетку Матері богів IV ст. до н.е. виявлено на городищі Золоте Східне біля с. Золоте (Керченський півострів) Vermaseren M. Op. cit. No. 557..

З розкопок Мірмекія походить статуетка сидячої богині на троні, яку ототожнюють з Кібелою. Сумарність обробки дозволяє віднести її до IV ст. до н.е., хоча за типом вона належить до більш архаїчних зразків Наливкина М. Терракоты Мирмекия и Тиритаки (из раскопок 1933-1940 гг.) // Материалы и исследования по археологии СССР. 1952. № 25. С. 345..

Статуетка V-IV ст. до н.е. боспорського виробництва, знайдена на південному схилі г. Мітрідат у Керчі Суворова Н., Серго С., Лазарев Н. Применение методов дактилоскопии и трасологии при исследовании предметов коропластики Елизаветовского городища // Причерноморье в античное и раннесредневековое время 2018. Вып. 2. С. 606..

Як можливе зображення Кібели розглядається протома богині у фрігійській шапці, знайдена під час розкопок околиць Тірітаки у 1933 р. Теракоту датують IV ст. до н.е. Марти Ю. Разведочные раскопки вне городских стен Тиритаки // Материалы и исследования по археологии СССР. 1941. №. 4. С. 26-27, рис. 25.

Матеріали V - початку IV ст. до н.е., пов'язані із культом Матері богів, були виявлені у Німфеї на акрополі, поблизу храму з апсидою, атрибутованого у свій час як святилище кабірів69. Звідси походять фрагменти статуетки Кібели, що сидить з тимпаном у руці. Разом з ними знайдено грубо виконану глиняну форму для виготовлення статуеток богині з левом на колінах. Ці артефакти, та й сама апсида, яка могла бути імітацією печери, дозволяють припустити, що у святилищі поклонялися Матері богів70.

Ще одна статуетка V-IV ст. до н.е. боспорського виробництва була знайдена поблизу с. Завітне (Керченський півострів) Суворова Н., Серго С., Лазарев Н. Указ. соч. С. 606..

У 1985 р. на території кітейського святилища в шарі початку IV ст. до н.е. виявлено фрагмент фігурки сидячої Кібели з левеням на колінах. Вона вироблена з імпортної глини і має сліди розмальовки Молев Е., Молева Н. Терракотовые статуэтки из китейского святилища // Боспорские исследования 2003. Вып. ІІІ. С. 253, табл. І/3; Молева Н. Указ. соч. С. 48..

Сильно пошкоджену теракоту Матері богів, яка сидить на троні, також знайдено у Фанагорії Кобылина М. Фанагория // Материалы и исследования по археологии СССР. 1956. № 57. С. 60, рис. 13, 3; Кобылина М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первых веках н.э.... С. 32, № 2; Vermaseren M. Op. cit. No. 595..

Культ малоазійської богині Кібели простежується з IV ст. до н.е. і в Горгіпії. До цього часу відносяться частини теракотової статуетки із житлового дому, що зображує богиню сидячою в кріслі з левеням на колінах Алексеева Е. Античный город Горгипия. Москва: Эдиториал УРСС, 1997. С. 231..

Способи поклоніння и особливості культу

Перераховані вище сграфіто на посуді чи теракотові, або ж мармурові, статуетки можуть свідчити про різнорідний характер поклоніння Матері богів. З одного боку, вони вказують на те, що богиню вшановували індивідуально - культові предмети відігравали сакральну роль у домашньому поклонінні чи їх покладали у поховання. Також вони могли бути пожертвуваними у святилища вотивами.

Наявність місць, де поклонялися кільком божествам, як у випадку святилища в Німфеї Русяєва А. Культ Кібели в Ольвії. С. 37; Шауб И. Указ. соч. С. 352., або т. зв. «священної ділянки» на кітейському святилищі, де починаючи з кінця V ст. до н.е. здійснювалися жертвоприношення на честь Деметри та Кібели Кузина Н., Молева Н., Матукина А. Комплекс терракотовых статуэток из Китейского святилища (раскопки 2007-2009 гг.) // Древности Боспора. Международный ежегодник по истории, археологии, эпиграфике, нумизматике и филологии Боспора Киммерийского. 2010. Т. 14. С. 276., свідчить про відносно масове поширення культу Матері богів на Боспорі. Натомість присутність святилищ лише однієї Кібели в Ольвії (Західний теменос, Гілея Hdt. IV, 76; Vermaseren M. Op. cit. No. 515., мис Гіпполая Hdt. IV, 53; Хирст Г. Указ. соч. С. 106; Skorpil L. Op. cit. S. 190; Скржинская М. Указ. соч. С. 110-114.) можливо вказують на полісний характер цього вірування, поширеного як у цьому місті, так і на приналежних до нього територіях.

Стосовно функцій покровительства цієї богині, то думки дослідників Матері богів є одностайними. Серед давніх греків Кібела вже не виступала володаркою дикої природи, як це було у Фрігії Кюмон Ф. Указ. соч. С. 79-82., а радше вважалася богинею родючості, що, у свою чергу, зближувало її з Деметрою Русяєва А. Культ Кори-Персефони в Ольвії. С. 36; Русяева А. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. С. 101.. З іншого боку, виявлення в Ольвії у похованнях др. пол. VI ст. до н.е. вище згаданої статуетки Матері богів, разом із теракотою Кори-Персефони й алебастрових чашок, вказує на хтонічну функцію цієї богині, як охорониці померлих Русяєва А. Культ Кібели в Ольвії. С. 37.. Також Кібела могла виступати захисницею міст В першій пол. IV ст. до н.е. в Ольвії карбувалися срібні діоболи, мідні дідалхи і халки із зображенням на аверсах богині увінчаної баштовою короною. Такий символ вказував на те, що це божество вважалося покровителем міста. У ХІХ ст. Б. Кьоне висловив припущення, що на монетах зображена Кібела, натомість П. Бурачков доводив, що це Деметра (див.: Бурачков П. Общий каталог монет, принадлежащих эллинским колониям, существовавших в древности на северном берегу Черного моря, в пределах нынешней Южной России. Ч. I. Одесса, 1884. С. 68-69, № 191200).

У сучасних каталогах цю богиню одностайно трактують як Тіхе (див.: Анохин В. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, 1989. № 59-68; Анохин В. 2011. Античные монеты Северного Причерноморья: Каталог. Киев: Издательский дом «Стилос», 2011. № 221-231; Нечитайло В. Каталог античных монет Ольвии (VI в. до н.э. - III в. н.э.). Киев, 2000, № 150-169; Фролова Н., Абрамзон М. Монеты Ольвии в собрании Государственного исторического музея. Каталог. Москва: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2005. № 1296-1324)., або ж бути богинею влади Русяева А. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. С. 101; Boegh B. Op. cit. P. 27..

Культ «Володарки звірів» у скіфів

До зображень, що можливо представляють Матір богів, насамперед відносять окремі металеві малоазійські вироби, виявлені у скіфських курганах. У першу чергу, це два предмети, що походять з кургану поблизу станиці Келермеської Гіагінського району в Адигеї і датовані VII-VI ст. до н.е. Артамонов М. Указ. соч. С. 72-73; Johnston P. Op. cit. P. 104. Першим із них є кругле срібне дзеркало з позолоченою спинкою. Ця спинка складається з восьми розділених радіально секцій.

Рис. 5. «Володарка звірів», VII-VI ст. до н.е., Клермеський курган 4 (за Гуляев..., 2018, рис. 1])

В одній із них зображене крилате жіноче божество - т. зв. «Володарка звірів» у довгій сукні. Богиня тримає за передні лапи двох передньоазійських леопардів (кавказьких барсів), чиї хвости покірно затиснуті між лапами Артамонова-Полтавцева О. Культура северо-восточного Кавказа в скифский период // Советская археология. 1950. Вып. XIV. C. 78, 80, рис. 40; Максимова М. Серебряное зеркало из Келермеса // Советская археология. 1954. Вып. XIV. C. 285, рис. 1; Артамонов М. Указ. соч. С. 72; Бессонова С. Указ. соч. С. 82-85, рис. 7-8; Johnston P. Op. cit. P. 104. (рис. 5). Другим предметом з цього ж кургану є срібний ритон, первісно покритий сусальним золотом, який має вигравіруваний малюнок у такому ж східно- іонійському стилі. Він оздоблений трьома смугами. В одній із них зображена фігура богині, що тримає крилатих грифонів, які частково проглядаються в її опущених руках Бессонова С. Указ. соч. С. 82-85, рис. 7-8; Johnston P. Op. cit. P. 104.. Однак не всі дослідники погоджуються з ідентифікацією цього божества як Кібели. Наприклад, І. Шауб вважає його Медузою Горгоною Шауб И. Указ. соч. С. 352.. Ще одним подібним предметом є бронзова статуетка-підставка для дзеркала у вигляді богині, оздобленої двома левами й іншими тваринами. Цей артефакт походить з кургану поблизу Херсона і також датується архаїчним періодом Жебелёв С. Статуэтка-подставка в виде одетой женской фигуры // Материалы по археологии России издаваемые Императорскою Археологическою Комиссиею. 1907. № 32. С. 1-4, табл. 1; Артамонов М. Указ. соч. С. 72..

Рис. 6. «Володарка звірів», третя чверть IV ст. до н.е., Олександропільський курган (за Гуляев..., 2018, рис. 2)

Продовженням цієї традиції, але вже у грубому скіфському виконанні, є зображення «Володарки звірів» на золотій пластині третьої чверті IV ст. до н.е. з Олександропільського кургану (біля с. Олександропіль Солонянського р-ну Дніпропетровської обл.). Богиня зображена в фас, у калафі, з крилами та двома тваринами по боках Жебелёв С. Указ. соч. С. 1-4, табл. 1; Артамонов М. Указ. соч. С. 72-73, рис. 17; Гуляев В. Указ. соч.

С. 108, рис. 2. (рис. 6).



Рис. 7. «Володарка звірів», IV ст. до н.е., курган Товста могила (за Гуляев..., 2018, рис. 4])

Рис. 8. Пантери на сережках-підвісках, третя чверть IV ст. до н.е., Колбинський курган 18 (за Гуляев., 2018, рис. 8)

Також із вказаним божеством пов'язують чотири пари золотих скроневих підвісок - т. зв. «сережки», знайдені у скіфських жіночих похованнях IV ст. до н.е. у різних частинах Великої Скіфії. Це кургани № 5 біля с. Мастюгіно Острогозького р-ну Воронезької обл. і Товста Могила біля м. Покров Дніпропетровської обл. (богиня сидить на двох левах (рис. 7), піднявши вгору руки); курган 2 біля смт. Любимівка Каховського р-ну Херсонської обл. (богиня сидить на оберненій головою вправо тварині - можливо леві, піднявши руки вгору); курган № 10 біля с. Велика Знам'янка Василівського р-ну Запорізької обл. (богиня сидить на троні і тримає у правій руці посудину з широким горлом, її ліва рука лежить на коліні) Гуляев В. Указ. соч. С. 109-112, рис. 3-6.).

До цієї групи пам'яток В. Гуляєв відносить також золоті скроневі підвіски з фігурами леопардів з Великого Рижанівського кургану (№ 4) біля с. Рижанівка Звенигородського р-ну Черкаської обл. та кургану № 18 біля с. Колбине Реп'ївського р-ну Воронезької обл. Ibid. С. 112-115, рис. 7-8. (рис. 8).

«Володарку звірів» низка вчених ототожнюють з Матір'ю богів. Появу зображень Кібели серед скіфів М. Артамонов пояснював тим, що в їхньому соціумі це вірування могло злитися із місцевими релігійними уявленнями, завдяки використанню образів тварин. Можливо скіфи сприймали Матір богів як двійника котрогось зі своїх жіночих божеств Артамонов М. Указ. соч. С. 72-73..

На думку В. Петренко: «...образ Кібели, малоазійської богині - володарки звірів, з'явившись дуже рано у скіфському світі на предметах немісцевого походження, не набув у той час поширення у скіфському середовищі. Варварське відтворення цього образу відноситься до порівняно пізнього часу. Початок проникнення культу цієї богині у скіфський світ, а не лише предметів із її зображеннями, слід відносити вже до IV ст. до н.е., причому в цей час можна допустити запозичення безпосередньо із Малої Азії» Петренко В. Украшения Скифии VII-ІІІ вв. до н.э. // Археология СССР. Свод археологических источников 1978. Д 4-5. С. 31.. У свою чергу, В. Гуляєв чітко ототожнює Матір богів зі скіфською богинею Аргімпасою Гуляев В. Указ. соч. С. 105-115..

Стосовно піднятого в історичній літературі питання про можливість поширення культу Кібели серед скіфів, можна зробити кілька зауважень. Як вже згадувалося вище, Анахарсіс був вбитий скіфським царем за навернення до чужої віри, тобто за відправлення культу Матері богів Hdt. IV, 76.. Цей факт, а також подібна Геродотова розповідь про царя Скіла, проти якого скіфи підняли повстання за те, що той брав участь у вакханаліях Hdt. IV, 78-80., промовисто свідчать про несприйняття цим народом чужих екстатичних культів, до яких зокрема відносилося культ Матері богів.

Іншим аргументом щодо малоймовірності поширення вказаного вірування серед скіфів може виступати іконографія вищеназваних срібних і золотих виробів. Вона зовсім не відповідає поширеному серед греків традиційному зображенню Матері богів у вигляді сидячої на троні жінки з левеням, тимпаном і фіалою. Скіфські образи скоріш за все опираються на іконографічні традиції Малої Азії чи Близького Сходу та відображають якесь, до сих пір не ідентифіковане, скіфське жіноче божество.



Висновки

В архаїчний (VI ст. до н.е.) і класичний періоди (V-IV ст. до н.е.) в грецьких колоніях Північного Причорномор'я поширюється принесений колоністами іонійський варіант малоазійського культу Матері богів. Його тогочасною характерною особливістю була відсутність поклоніння супутнику-паредру Аттісу. Не винятком стали терени півдня України.

Про вагому роль, яку культ відігравав на цій території, свідчить простора географія його поширення: Ольвія, Ніконій, Керкінітида, Херсонес, Боспорське царство: Пантікапей, Мірмекій, Німфей, Кітей та інші менші поселення. У IV ст. до н.е. це вірування проявилося в азійській частині Боспору, про що свідчать знахідки виявлені на території Фанагорії та Горгіпії.

У цей час культ Матері богів міг мати як приватний, так і більш загальний характер. Натомість, в Ольвії Кібела ймовірно виступала покровителькою усього поліса, оскільки однією з її божественних функцій був захист міст. Крім цього, Мати богів за своєю природою була хтонічним божеством, відповідно уособлювала сили родючості та проявляла себе як володарка мертвих.

Натомість думки про поширення культу Кібели серед скіфів не мають якихось чітких іконографічних підтверджень. Зображення «Володарки звірів» на знайдених у скіфських курганах прикрасах не відповідає традиційній іконографії Матері богів і, можливо, є відображенням малоазійських чи близькосхідних богинь, чиї образи лягли в основу представлення якогось, до сих пір не ідентифікованого, скіфського жіночого божества.



References

1. Alekseeva, E. (1997). Antichnyi gorod Gorgipiia [The ancient city of Gorgippia]. Moskva: Editorial URSS [in Russian].

2. Andrunina, N. (1971). Kostianye Statuetki iz Nikoniia [Bone Figurines from Nikonion]. Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria, 7, 227-229 [in Russian].

3. Anokhin, V. (1989). Monety antichnykh gorodov Severo-Zapadnogo Prichernomoria [Coins of ancient cities of the North-Western Black Sea region]. Kiev: Naukova dumka [in Russian].

4. Anokhin, V. (2011). Antichnye monety Severnogo Prichernomoria: Katalog [Antique coins of the Northern Black Sea region: Catalogue]. Kiev: Izdatelskii dom «Stilos» [in Russian].

5. Artamonov, M. (1961). Antropomorfnye bozhestva v religii skifov [Anthropomorphic deities in the religion of the Scythians]. Arkheologicheskiisbornik, 2, 57-87 [in Russian].

6. Artamonova-Poltavtseva, O. (1950). Kultura severo-vostochnogo Kavkaza v skifskii period [Culture of the northeastern Caucasus in the Scythian period]. Sovetskaia arkheologiia, 14, 20-101 [in Russian].

7. Bessonova, S. (1983). Religioznye predstavleniia skifov [Religious representations of the Scythians]. Kiev: Naukova dumka [in Russian].

8. Boegh, B. (2007). The cult of Kybele around the Black Sea in the Archaic period. In Bosporskii Fenomen sakralnyi smysl regiona pamiatnikov nakhodok Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Part 2. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha, 19-30 [in English].

9. Burachkov, P. (1884). Obshchii katalog monet prinadlezhashchikh ellinskim koloniiam sushchestvovavshikh v drevnosti na severnom beregu Chernogo moria v predelakh nyneshnei Yuzhnoi Rossii [The general catalogue of coins belonging to the Hellenic colonies that existed in antiquity on the northern shore of the Black Sea, within the present southern Russia]. Part I. Odessa [in Russian].

10. Bykovskaia, A. (2020). Izuchenie kulta Kibely na Bospore v kontekste mirovoi istoriografii [The study of the cult of Cybele in the Bosporus in the context of world historiography]. Problemy istorii filologii kultury, 3 (69), 247-268 [in Russian].

11. Bykovskaia, A. (2021). Obraz bogini na trone v bosporskoi koroplastike arkhaicheskogo i klassicheskogo periodov (VI-IV vv. do n.e.): ikonografiia i sakralnyi smysl [The Image of a Goddess on a Throne in the Bosporan Coroplasty of the Archaic and Classical Periods (VIIV centuries BC): Iconography and Sacred Meaning]. Istoricheskii zhurnal nauchnye issledovaniia, 3, 36-57 [in Russian].

12. Farmakovskii, B. (1914). Arkhaicheskii period v Rossii [Archaic period in Russia]. Materialy po arkheologii Rossii izdavaemye Imperatorskoiu Arkheologicheskoiu Kommissieiu, 34, 15-78 [in Russian].

13. Fedorovich, T. (2011). Kult Kibely v Severnom Prichernomore [The cult of Cybele in the Northern Black Sea region]. In Antiquitas ivventae. Sbornik nauchnykh trudov studentov i aspirantov. Saratov: Izdatelskii tsentr «Nauka», 203-211 [in Russian].

14. Fidelskii, S. & Sinika, V. (2005). Novye nakhodki terrakotovykh statuetok Kibely v Nizhnem Podnestrove (po materialam raskopok na mnogosloinom poselenii Chobruchi) [New finds of terracotta figurines of Cybele in the Lower Dniester region (based on excavations at the multilayered settlement of Chobruchi)]. Abstracts of Papers: Chetvertaia Kubanskaia arkheologicheskaia konferentsiia. Tezisy i doklady. Krasnodar, 281-286 [in Russian].

15. Fidelskii, S. (2016). O kulte Kibely v Nizhnem Podnestrove po materialam raskopok mnogosloinogo poseleniia Chobruchi [On the cult of Cybele in the Lower Dniester region (based on excavations of the multi-layered settlement of Chobruchi)]. Eminak, 4, 218-224 [in Russian].

16. Frolova, N. & Abramzon, M. (2005). Monety Olvii v sobranii Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeia. Katalog [Olbia coins in the collection of the State Historical Museum. Catalogue]. Moskva: Rossiiskaia politicheskaia entsiklopediia (ROSSPEN) [in Russian].

17. Golentsov, A. (1983). Graffiti iz Kerkinitidy [Graffiti from Kerkinitis]. Kratkie soobshcheniia, 174, 56-62 [in Russian].

18. Guliaev, V. (2018). Boginia Kibela - Vladychitsa zverei - v skifskom iskustve [Goddess Cybele - Lady of the Beasts - in Scythian Art]. Rossiiskaia arkheologiia, 1, 105-115 [in Russian].

19. Johnston, P. (1996). Cybele and her companions on the northern uttoral of the Black Sea. In Cybele, Attis and related cults. Essays in memory of M.J. Vermaseren, edited by Eugene N. Lane. Leiden - New York - Koln: E.J. Brill, 101-116 [in English].

20. Khirst, G. (1908). Olviiskie kulty [Olbia cults]. Izvestiia Imperatorskoi arkheologicheskoi kommisii, 27, 75144 [in Russian].

21. Kiumon, F. (2002). Vostochnye religii v rimskom yazychestve [Eastern religions in Roman paganism]. Sankt-Peterburg: Evraziia [in Russian].

22. Kobylina, M. (1956). Fanagoriia [Phanagoria]. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 57, 5-101 [in Russian].

23. Kobylina, M. (1978). Izobrazheniia vostochnykh bozhestv v Severnom Prichernomore v pervykh vekakh n.e. [Images of Oriental Deities in the Northern Black Sea Region in the First Centuries AD]. Moskva: Nauka [in Russian].

24. Kutaisov, V. (1992). Kerkinitida [Kerkinitis]. Simferopol: Tavriia [in Russian].

25. Kuzina, N., Moleva, N. & Matukina, A. (2010). Kompleks terrakotovykh statuetok iz Kiteiskogo sviatilishcha (raskopki 2007-2009 gg.) [Complex of terracotta figurines from the Kitey's sanctuary (excavations 2007-2009)]. Drevnosti Bospora. Mezhdunarodnyi ezhegodnik po istorii arkheologii epigrafike numizmatike ifilologii Bospora Kimmeriiskogo, 14, 276-312 [in Russian].

26. Maksimova, M. (1954). Serebrianoe zerkalo iz Kelermesa [Silver mirror from Kelermes]. Sovetskaia Arkheologiia, 21, 281-305 [in Russian].

27. Marti, Yu. Razvedochnye raskopki vne gorodskikh sten Tiritaki [Exploratory excavations outside the city walls of Tyritake]. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 4, 25-36 [in Russian].

28. Molev, E. (2003). Grafiti na chernolakovykh sosudakh iz raskopok Kiteia (1970-1995) [Graffiti on black- glazed vessels from excavations in Citea (1970-1995)]. Drevnosti Bospora. Mezhdunarodnyi ezhegodnik po istorii arkheologii epigrafike numizmatike i filologii Bospora Kimmeriiskogo, 6, 217229 [in Russian].

29. Molev, E. & Moleva, N. (2003). Terrakotovye statuetki iz kiteiskogo sviatilishcha [Terracottas figurines from the Citea sanctuary]. Bosporskie issledovaniia, 3, 252-263 [in Russian].

30. Moleva, N. (2007). O kulte Kibely na Bospore [About the cult of Cybele in the Bosporus]. Proceedings of the Conference: Bosporskii fenomen sakralnyi smysl regiona pamiatnikov nakhodok Part 1. Sankt- Peterburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha, 47-54 [in Russian].

31. Nalivkina, M. (1952). Terrakoty Mirmekiia i Tiritaki (iz raskopok 1933-1940 gg.) [Terracottas of Myrmekion and Tyritake (From the excavations of 1933-1940)]. Materialy i issledovaniia po arkheologiiSSSR, 25, 327-347 [in Russian].

32. Nechitailo, V. (2000). Katalog antichnykh monet Olvii (VI v. do n.e. - III v. n.e.) [The catalogue of antic coins of Olbia (VI century BC - III century AD]. Kiev [in Russian].

...