Між окупацією й еміграцією: доля радянської інтелігенції у 1943-1944 роках. За документами служб Альфреда Розенберґа

При підготовці наукових праць, а також матеріалів пропагандистського змісту вони використовували зібрання Східної бібліотеки, замовляючи книги, журнали та газети на абонемент, про що свідчать запити, які можна знайти у справі 29 фонду NS 30 у Федеральному архіві Німеччини. У свою чергу ці запити також виступають джерелом щодо наукової тематики, над якої працювали колишні радянські громадяни.

Окремо слід наголосити на значенні документів інституцій, які не входили до структури Оперативного штабу, але активно зверталися до штабу за різною інформацією, оскільки останній забезпечував деякі з них матеріалами з СРСР, та у пошуках радянських громадян, які могли б працювати на ці служби. Наприклад, Центральна служба з дослідження Сходу (нім. Zentrale fьr Ostforschung), створена при Міністерстві у справах окупованих східних територій під керівництвом А. Розенберґа, у 1943 р. зверталася до Штабу у пошуках радянських фахівців, які виїхали з території СРСР і могли б співпрацювати з Міністерством, тому що сама Центральна служба ще не мала контактів із таборами для переміщених осіб на території Німеччини і тому розглядала можливість доручити підбір кадрів Оперативному штабові, якій підтримував тісні зв'язки з радянськими громадянами. Зокрема, потрібні були географи, статистики, філологи, історики, біологи, знавці Сибіру і Казахстану. Для працевлаштування потрібні були такі особові дані як ім' я та прізвище, національна приналежність, спеціальність і спеціалізація, перелік наукових публікацій, останнє місце роботи, знання мов, а також кількість членів родини, які виїхали разом із науковцем, його поточна адресаЦІ ЦДАВО України. Ф. 3676. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 26-26зв. У перекладі українською мовою див.: Кашеварова Н. Г. Діяльність Оперативного штабу Розенберґа з вивчення нацистами «східного простору» (1940-1945). Київ: Ін-т історії України, 2014. Ч. 2: Документи. С. 538-541..

Ще одним прикладом можуть слугувати документи Товариства з боротьби проти більшовицької загрози, створеного при Відомстві Розен- берґа з метою вивчення історії СРСР та створення наукової основи для антибільшовицької пропаганди, що зберігаються у справах 10, 11, 50, фонду NS 30, справі 241 фонду NS 8 у Федеральному архіві Німеччини. Передусім, це списки співробітників - німецьких дослідників. Але тут фігурують й колишні радянські громадяни із зазначенням їхніх імен і прізвищ, професії, національності, назви наукової теми, місця поточного перебування, наприклад, Гейдебрек⁴⁷, Ратібор, Бреслау⁴⁸, Плауен, інколи - місця роботи до війни. Дані представлені як у вигляді таблиці, так і невеликої довідки. Серед них були як ті радянські громадяни, які співпрацювали зі Штабом ще в окупації і з ним виїхали до Західної Європи, так і ті, хто приєднався до роботи Штабу і Відомства Розенберґа вже в еміграції, в основному, у 1944 р. Серед них були, наприклад, російський лінгвіст і етнограф, член-кореспондент АН СРСР Микола Поппе, український історик Костянтин (Кость) Штепа, російський педагог і мовознавець Олексій Зоргенфрей, вже згадані А. Ольховський і В. Марченко, українська фахівчиня музейної справи П. Кульженко та ін. Серед документів цієї організації у справі 10 фонду NS 30 є план наукових досліджень співробітників Товариства від 8 вересня 1944 р., за яким серед іншого мали досліджуватися історія більшовизму та його основи, історія радянської держави, держава і право, економічна політика, наука в СРСР тощо, а у справі 241 фонду NS 8 є матеріали одного із засідань Товариства, що мало місце у Празі з 31 жовтня до 2 листопада 1944 р., у якому поряд із німцями брали участь кілька емігрантів із СРСР, а саме: О. Зоргенфрей⁴⁹ із доповіддю, присвяченою долі науки в СРСР, Рудольф Гіппіус⁵⁰, доповідь якого мала висвітлювати питання психології російського народу і більшовизму, та філософ Борис Вишес- лавцев. Щоправда, останні двоє були представниками попередньої хвилі еміграції і залишили Росію ще у 1919 та 1922 рр.

Окремі свідчення другої половини 1943 р. можна знайти серед документів Крайового управління, більшість яких зберігається у Ф. 3206 («Рейхскомісар України») у ЦДАВО України. В основному, це листування, у т. ч. з Оперативним штабом, зокрема, у справах № 3, 8 та 24 п'ятого опису, присвячене переміщенню культурних цінностей, що перебували у віданні Крайового управління, і які через Кам'янець-По- дільський і Краків вивозилися до Німеччини у супроводі фахівців, наприклад, вже згаданої П. Кульженко. Гейдебрек (нім. Heydebreck) - населений пункт Кендзежин у південно-західній Польщі (польськ.: Kзdzierzyn), що зараз входить до складу польского міста Кендзежин-Козьле (польськ.: Kзdzierzyn-Kozle). Нині - польське місто Вроцлав (польськ. Wroclaw). Зоргенфрей Олексій (1895-1957) - педагог і мовознавець. Із 1932 р. працював на кафедрі іноземних мов Технологічного інституту в Ленінграді, 1934 р. очолив кафедру новітніх мов у Педагогічному інституті ім. Герцена. З 1954 р. працював в Інституті вивчення історії та культури СРСР у Мюнхені, був заступником голови Вченої ради інституту. Гіппіус Рудольф (Hippius Rudolf, 1905-1945) від 1942 р. очолював кафедру соціальної психології та психології народів у Німецькому Карловому університеті у Празі.

За сприяння Оперативного штабу низка радянських громадян вже на території Польщі, Чехії, Німеччини у 1944 р. була працевлаштована при інших німецьких організаціях, у т. ч. пропагандистських (станом на середину 1944 р. - бл. 30 осіб). Так, наприклад, при «Вінеті» (нім. Vineta) - спеціальному підрозділі Міністерства народної просвіти і пропаганди Третього райху (нім. Reichsministerium fьr Volksaufklдrung und Propaganda), який готував пропагандистські матеріали для поширення серед військовослужбовців - противників Німеччини, у Плауені був працевлаштований К. Штепа, при Німецькому Карловому університеті у Празі - харків'янин Олександр Філіппов, учений у галузі соціології та філософії, при фонді ім. Райнгарда Гейдріха у Празі - Олександр Оглоблин і Олександр Моргун та ін. До Відня у 1944 р. переїхав харків'янин М. Вєтухов Детальніше щодо цих осіб та їхню роботу при Оперативному штабі див.: Кашеварова Н. Діяльність Оперативного штабу Розенберґа з вивчення нацистами «східного простору» (1940-1945). Ч. 1: Джерелознавче дослідження. Київ: Інститут історії України, 2014. 552 с.. Музикознавець А. Ольховський та економіст В. Марченко у 1944 р. залишилися при Оперативному штабі у Ратіборі, де також були розміщені археологи Борис Безвенглінський (з дружиною і сином) та археологиня і фахівчиня музейної справи Валерія Козловська Про Козловську Валерію (1889-1956) - археологиню, музеєзнавицю, дійсну членкиню УВАН (1949) більше див.: Білокінь С. І. Козловська Валерія Євгенівна // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / редкол.: В. А. Смо- лій (гол.) [та ін.]. НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка, 2007. С. 437; Павлова В. В. Козловська Валерія Євгенівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. ИКЬ: https://esu.com.ua/ search_articles.php?id=7928 (дата звернення: 13.03.2022)., яка, як і згадана вище І. Горохолінська, мала упорядковувати зібрання з археології у Східній бібліотеці. В. Козловська, Б. Безвенглінський з родиною, а також Петро Курінний з дружиною і сином (разом 7 осіб), приїхали до Кракова у жовтні 1943 р., але не змогли отримати документи на проживання у Генерал-губернаторстві, тому Оперативний штаб клопотав про їх переїзд до Ратібора ЦДАВО України. Ф. 3676. Оп. 2. Спр. 19. Арк. 81.. На початку 1944 р. вони все ще працювали у Ратіборі на Оперативний штаб, причому відомо, наприклад, що за свою роботу В. Козловська отримувала 150 райхсмарок у місяць Див. листування за лютий 1944 р., справа 220 у фонді N8 30 Федерального архіву Німеччини..

У листуванні Управління штабу в Берліні та служби Оперативного штабу у Кракові є інформація й про українського археолога, нумізмата, діяча музейної справи Валентина Шугаєвського. У січні 1944 р. В. Шугаєвський перебував у Львові з дружиною і 13-річною донькою. За даними

Оперативного штабу він написав Андрюсову Ім'я нами не встановлене., кураторові групи українських і російських інтелігентів у таборі для переміщених осіб у Гейдебреку ЦДАВО України. Ф. 3676. Оп. 2. Спр. 23. Арк. 5-5зв., де проживала частина радянських громадян, і висловив бажання влаштувалися на роботу до Аненербе (нім. Ahnenerbe) Аненербе (нім. Ahnenerbe), повна назва «Німецьке товариство з вивчення давньої германської історії та спадку предків». Засноване у 1935 р., із 1939 р. - у структурі СС («СС» від нім. SS - «Schutzstaffeln», укр. «захисні загони») - військової організації НСДАП.. А оскільки Андрюсов на той момент був зайнятий спеціалістами технічного профілю, він переслав листа В. Шугаєвського до Оперативного штабу з проханням влаштувати його на роботу. За даними штабу дружина В. Шугаєвського була мікробіологом і у той час була працевлаштована у Львові при Інституті хімії, в той час як сам В. Шугаєвський не мав належної роботи. Дехто на прізвище Мюллер Ім'я нами не встановлене., співробітник «Аненербе», який займався історією готів в Україні і на той час перебував у Львові, виказав зацікавленість у співпраці з В. Шугаєвським, крім того, йшлося про те, що і дружина В. Шугаєвського з огляду на професію могла б знайти роботу на території Третього райху. На жаль, нами поки не знайдено документів, які висвітлили б подальший перебіг цієї справи Відомо, що В. Шугаєвський у 1944 р. виїхав до Праги, з 1945 р. жив у Німеччині, а з 1947 р. - у США..

Частина українських спеціалістів після завершення війни працювала у Мюнхені, в Інституті з вивчення історії та культури СРСР (1950-- 1972) (В. Марченко, О. Зоргенфрей, О. Філіппов, Пантелеймон Ковалів, Василь Дубровський та ін.), а також при Українському Вільному університеті, наприклад, Н. Полонська-Василенко, О. Моргун, А. Ольховський, археолог П. Курінний, педагог Григорій Ващенко та ін. Деякі з них згодом переїхали до США (К. Штепа, П. Ковалів, М. Вєтухов, П. Курінний, В. Дубровський та ін.).

Таким чином, завдяки архівним джерелам можна відслідкувати переміщення певної особи, реконструювати хронологію та маршрут її руху територією Західної Європи після від'їзду разом із німецькими службами, дізнатися, при яких організаціях вона працювала і в який проміжок часу, встановити, у якому складі родина особи залишила територію СРСР, чи залишилися там у неї родичі, які потреби були у родини. Хоча ці свідчення уривчасті і неповні, розосереджені по різних справах, вони можуть стати в нагоді дослідникам, які реконструюють біографії окремих осіб, а також бути використаними при дослідженні повсякдення окупації, оскільки відображають не лише побут і умови щоденного життя, а опосередковано - ще й соціальні трансформації, зміни життєвих цінностей і пріоритетів.

References

1. Kalinina, A. & Lyhovskyi, O. (2010). Kyivskyi budynok uchenykh: roky vyprobyvan (Yak vyzhyvaly ukrainski naukovtsi pid chas natsystskoi okupatsii 1941-1943) [The Kyiv House of Scientists: the years of trials (How Ukrainian scientists survived during the Nazi occupation 1941-1943)]. VisnykNANUkrainy, 2, 36-44. [in Ukrainian].

2. Kashevarova, N. (2014). Dialnist Operatyvnoho shtabu Rozenberga z vyvchennia natsystamy «skhidnoho prostoru» (1940-1945). Chastyna 1: Dzhereloznavche doslidzhennia [The ERR activities on the Nazi Ostraum study (1940-1945). Part 1: Source study research]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy. [in Ukrainian].

3. Kashevarova, N. (2014). Diialnist Operatyvnoho shtabu Rozenberga z vyvchennia natsystamy «skhidnoho prostoru» (1940-1945). Chastyna 2: Dzhereloznavche doslidzhennia [The ERR activities on the Nazi Ostraum study (1940-1945). Part 2: Documents]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy. [in Ukrainian].

4. Kuhr-Korolev, C., Schmiegelt-Rietig, U., Zubkova, E. & Eichwede, W. (2019). Raub und Rettung: russische Museen im Zweiten Weltkrieg. Kцln: Bцhlau- Verlag. [in German].

5. Sebta, T. (2007). Ukrainska chastka Skhidnoi biblioteky Rosenberga (19411945) [The Ukrainian part of Rosenberg's Ostbuecherei (1941-1945)]. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, 12, 299-318. [in Ukrainian].

6. Sebta, T. (2009). Kraiove upravlinnia arkhiviv, bibliotek i muzeiv pry raikhskomissari Ukrainy: istorychnyi narys [Regional department of archives, libraries, and museums under the Reich Commissar of Ukraine: a historical essay]. Arkhivy Ukrainy, 3-4, 114-118. [in Ukrainian].

7. Sorokina, S., Zavalna, O. & Radievska, T. (2017). Muzei do- i rannoi istorii u Kyevi (1942-1943): struktura ta personalnyi sklad. Naukovyi visnyk Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy, 1(1), 220-229. [in Ukrainian].

8. Stieber, G. (1995). Die Bibliothek der «Hohen Schule des Nationalsozialismus» in Tanzenberg. In Carinthia, I, 343-362. [in German].

Размещено на Allbest.ru