Угода, перевірена часом і значимістю

This year we are marking the 45th anniversary of University of Saskatchewan (Canada) and Chernivtsi State University (Ukraine) Agreement. It was signed by the heads of both educational institutions, respectively. President Robert Begg and Rector Kostiantyn Chervinskyi on July 5, 1977. The agreement has become the first document of international collaboration of Chernivtsi State University since it became a soviet higher educational institution, and afterwards, as a result of the collapse of the USSR, a Ukrainian one.

Today, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University has concluded more than 200 agreements with universities all over the world. Noteworthy, the agreement with University of Saskatchewan has opened the door of new opportunities to sign agreements with other universities of the world.

The peculiarity of this agreement was the fact that for the first time in the long run of the history of Ukraine's incorporation in the USSR, it was based on collaboration in the sphere of Ukrainian Studies. According to the Canadian part's initiative, the agreement was to include the study of the Ukrainian language, as well as Ukrainian culture and Ukrainian history, to meet students and teachers/professors' needs. In its turn, it didn't contradict the Ukrainian academia i nterests. However, the content of the agreement did not comply with the norms of the-then Soviet ideology. Consequently, it caused problems with student exchange - study trips to Canada were banned for Ukrainian students. Eventually, the obstacles have been successfully overcome by joint efforts of both universities.

The agreement was repeatedly extended and still remains in force. Owing to the agreement, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University developed Canadian Studies and in a while established the Roman Hnatyshyn Center for Canadian Studies. The implementation of the agreement promoted the unity of both universities, which resulted in the exchange of students, teachers, artists, and at the same time Ukrainian and Canadian cities established mutually enriching economic ties. Overall, both parties have benefited from it. We hope for the University of Saskatchewan and Chernivtsi State University Agreement further extension, which is exceptionally significant in the terms of Russia's aggression against Ukraine.

Keywords: Ukraine, Canada, Chernivtsi State University, University of Saskatchewan, collaboration, agreement.

Вступ

Власне нею, підписаною 5 липня 1977 року ректором Чернівецького університету, професором Костянтином Червінським та президентом Саскачеванського університету доктором Робертом Беґґом започатковано міжнародну співпрацю нашого навчального закладу у новітній час. За майже пів століття, що промайнуло з того часу, нинішній Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича став відомим своїми науково-освітніми здобутками на всіх континентах. Нині налічується понад 200 угод з університетами багатьох країн світу - від Канади та США на Заході, через усю Європу, до Китаю на Сході. Угода про співпрацю із Саскачеванським університетом в освітній та науковій галузях відкрила нинішній переконливий реєстр наших партнерів.

Походження і характер першої угоди про співпрацю

Наприкінці червня того року доктор Беґґ, разом з дружиною прибув до Києва на запрошення товариства Україна, яке здійснювало культурні зв'язки з зарубіжними українцями, і заявив, що Саскачеванський університет хотів би укласти угоду про співпрацю з одним із західноукр а- їнських університетів. Як згодом з'ясувалося, запрошення президента Саскачеванського університету до Києва було викликане конкретними подіями. Дещо раніше товариство Україна подарувало бронзову скульптуру Лесі Українки канадському місту Саскатуну, що у провінції Саскачеван, де розташований університет. Місцева українська громада спочатку сприйняла акт як данайський подарунок і наполягла на тому, щоб місто від нього відмовилося, бо товариство Україна сприймалося західною українською діаспорою як запліччя радянської служби безпеки. Проте, через деякий час пристрасті вляглися. А дві сестри - Рома Франко та Соня Ципівник переклали англійською мовою поезії Лесі Українки, що дуже сподобалися Роберту Беґґу, який висловив згоду на встановлення скульптури на території Саскачеванського університету. Урочисте відкриття відбулося влітку 1976 року за участі делегації від УРСР. Подія спричинилася до запрошення президента Саскачеванського університету до України Юрій Макар (2019), Університети мого життя. Спогади,Чернівці, Технодрук , с. 263-264..

По його приїзді до Києва Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР повідомило ректора Чернівецького університету, професора Червінського, що він повинен відрядити до Києва людину для проведення переговорів щодо укладення угоди про співпрацю із Саскач ева- нським університетом. Місію ректор доручив тодішньому деканові Історичного факультету Юрієві Макару. Сьогодні важко сказати, чим керувався ректор. Можливо мав на увазі певний досвід декана у налагодженні особистих контактів з науковцями тодішніх Польської Народної Республіки та Німецької Демократичної Республіки.

У ході перемовин у кабінеті заступника міністра Катерини Колосової з'ясувалося, що Сас- качеванський університет мав на меті укласти угоду на засадах співпраці у сфері гуманітарній, зокрема - з української мови, культури та історії України. Таку ідею президентові Беґґу подала професура Саскачеванського університету українського походження. За його словами, серед мешканців провінції десять відсотків складали ті, що мали українське походження. А відсоток таких серед викладачів і студентів Саскачеванського університету був у двічі вищий. Університет тому повинен у своїй діяльності з цим рахуватися, як заявив президент Юрій Макар (2019). Університети мого життя. Спогади,Чернівці, Технодрук, с. 264-265..

Пропозиція з боку Саскачеванського університету була зрозумілою з точки зору запитів канадських українців у відновленні контактів з історичною Батьківщиною, конкретних взаємин з родичами в Україні, втрачених за роки панування в ній тоталітарного радянського режиму. Вона й не суперечила потребам Чернівецького університету, тим більше, що серед канадців українського походження чималий прошарок складали бу ковинці та їх нащадки. Все могло б бути добре, якби не ідеологічні настанови тодішньої влади не тільки УРСР, а загалом СРСР, які д опускали співпрацю - наукову чи освітню - лише у сфері технічних або природничих наук, переважно лише обраних університетів чи академічних установ. Що ж стосується гуманітарної та суспільної галузей, то співпраця допускалася лише з закладами тодішніх соціалістичних кр аїн і то дуже вибірково. Заступниця міністра наполягла на підготуванні проєкту угоди на умовах канадської сторони. Найважливішим пунктом проєкту мала бути умова обміну групами студентів на восьмитижневе навчання в обох університетах. Угоду належало підготувати негайно, бо передбачалося прибуття доктора Беґґа з дружиною до Чернівців, куди вони навідались напередодні 1 липня, дати відзначення державного свята - Дня Канади. Чернівецький університет організував для них урочисті заходи, що вони сприйняли з вдячністю. Крім усього, доктор Беґґ з дружиною охоче оглядали місто. Чернівецький університет мав чим пишатися. Його головні корпуси розташовані в Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, споруджені за проєктом і безпосередньою участю всесвітньо визнаного чеського архітектора Йозефа Главки. Тепер Резиденція перебуває у списках Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Крім Резиденції, в Чернівцях було що показати канадським гостям. Складніше виглядала справа виїзду гостей поза межі міста, бо існувало чітке визначення об 'єктів показу. Це мали бути колгоспи, промислові підприємства, які нібито уособлювали розквіт соціалістичної економіки. Поза ними, дозволялося також показувати музеї, театри, пам'ятки культури тощо Там само, с. 268..

Після тривалих знайомств з Чернівцями, зрештою з українською частиною Буковини, 5 липня відбувся історичний акт підписання обома ректорами Угоди про співпрацю, якій судилося довге життя. Після неодноразових продовжень вона діє й тепер, хоча і з різною інтенсивністю у різні роки Там само, с. 269..

Наступного літа до Чернівців прибула група студентів з Саскачеванського університету на восьмитижневе вивчення української мови на чолі з тодішньою керівничкою Кафедри української мови Ромою Франко. Перебування групи у Чернівцях виявилося школою української мови не лише для канадських студентів, які ледь володіли нею, але й методичною школою для нас - як їх навчати. Працював тоді у нас завідувачем Кафедри української мови професор Іларіон Слинько. До речі, дуже толковий і до безтями закоханий у граматику української мови. Він виголосив чотиригодинну теоретичну лекцію канадським студентам про апостроф в українській мові. Ясна річ, що вони з того всього нічого не второпали, а Рома Франко звернулася до нас з проханням, щоб наші філологи вчили їх студентів конструювати найпростіші речення, а не пі д- носити їм академічну науку з теорії мови. Ми відповідно звернулися до декана Філологічного факультету і разом, за участю Роми Франко, перебудували програму навчання канадських студентів так, щоб вони справді бодай трохи поліпшили своє знання української мови Там само, с. 269-270; Юрій Макар (2011). Розвиток канадознавства в Чернівецькому університеті. Канадознавство, с. 13-14.

У тодішній групі перебували ті, з ким ми зустрічаємося в Канаді і, сподіваємося, бачитимемося з ними й надалі. Зокрема - це наприклад, Андрій Нагачевський, який тоді навчався в Сас- качеванському університеті. Тепер він відомий учений в галузі українського народного мистецтва, тривалий час керівник Центру української етнографії і фольклору Альбертського університету. Була у тій групі Надя Білінська (Прокопчук) -- тепер відома педагогічна діячка не лише в Саскатуні і провінції Саскачеван, але й в українському середовищі усієї Канади. Про всіх канадських студентів тієї першої, а потім і наступних груп годі написати, але за нашими спост е- реженнями, вони набули практики застосування української мови, познайомилися з життям і побутом буковинців та загалом українців, здійснюючи подорожі Буковиною, Галичиною тощо Архів родини Макарів..

Влітку того року до нас завітала триособова група деканів для узгодження деталей співпраці. Вони представляли основні напрями підготовки фахівців у своєму університеті: доктор Мак- Келлум - магістратуру усіх спеціальностей; доктор Нільсен - природничі спеціальності (був біологом); доктор Черрі - на той час декан Факультету науки та мистецтва (гуманітарій) Там само.. Чернівецький університет таким чином, прийняв три делегації Саскачеванського університету -- президента з дружиною, деканів і студентську групу. чернівецький саскачеванський угода

Візит - відповідь за океан

Восени 1978 року на запрошення канадського Університету ректорові Костянтинові Черві- нському належало нанести візит-відповідь. Делегація мала бути триособовою - ректор, перекладач і хтось третій. Протягом літа склад делегації остаточно визначився. Перекладачем ректор взяв Романа Турчина з Кафедри англійської мови. Юрієві Макару ж відвів відповідальну роль координатора, насамперед у важких переговорах у Москві з Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР щодо тексту угоди з канадцями Юрій Макар (2019). Університети мого життя. Спогади,Чернівці, Технодрук, с. 271. Там само, с. 271-272..

До Москви делегація прибула заздалегідь, щоб міністерські чиновники перевірили остаточно текст угоди і втямили буковинцям, що мож на, а чого не можна робити радянському університетові при зносинах з західними навчальними закладами. Текст угоди там мали вже рік, але з останніми змінами, які до нього внесли, делегацію мали познайомити по прибутті до Москви, хоч попередньо вже повідомили, що студентів ми до Канади не посилатимемо. Угоду вихолостили до невпізнання¹¹.

На першій же зустрічі президент Саскачеванського університету звернув увагу, що привезена не та угода, яку підписали минулоріч у Чернівцях. Він був правий, бо в новому варіанті вже не згадувалося, що Чернівецький університет посилатиме своїх студентів до Канади на восьми- тижневу літню школу, а лише прийматиме канадських. За якийсь час доктор Беґґ сповістив, очевидно порадившись у себе, що Саскачеванський університет згідний приймати замість наших студентів викладачів, які зможуть використати досвід канадських колег у навчанні англійської і французької мов, а також готовий приймати викладачів інших спеціальностей Там само, с. 273-274..

Перебування делегації у Канаді керівництво Саскачеванського університету, передусім його президент, спланувало з користю для спільної справи і пізнавальним для гостей. У різні дні, по черзі, делегація зустрічалася з деканами, які відвідали Чернівці. Мак-Келлум знайомив з Університетом загалом, його підрозділами, був першим, хто завів буковинців до пам'ятника Лесі Українці, завдяки особі якої й підписали Угоду. Нільсен знайомив з об'єктами сільськогосподарського призначення, яким там приділяють особливу увагу, провінція ж бо одна з найважливіших щодо вирощування зернових і тваринництва. Черрі знайомив з організацією навчального процесу на Факультеті науки та мистецтва. В Університеті за кілька днів делегація познайомилася з бібліотекою, спортивними комплексами, студентськими гуртожитками, буд инком студентів, в якому знаходилася студентська профспілка й інші студентські організації Там само, с. 277-279..

Не буде зайвим сказати, що делегація Чернівецького університету відвідала також Альберт- ський університет. Делегацію зустрів директор створеного двома роками раніше Канадського інституту українських студій, професор Манолій Лупул, разом з відомим дослідником історико- політичних проблем України Іваном Лисяком-Рудницьким. На зустрічі в КІУСі делегацію детально ознайомили з планами його роботи щодо збереження і плекання української культурної спадщини у Країні кленового листка та налагодження контактів з історичною Батьківщиною. Під час розмов з'ясувалося, що делегацію запрошує президент Альбертського університету на зустріч до себе. У ході протокольних обмінів люб'язностями президент звернувся до ректора Червінського з проханням посприяти відновленню угоди Альбертського університету з Київським, укладеної роком-двома раніше і розірваної киянами через неповернення доцента-фізика зі стажування у Канаді Юрій Макар (2019). Університети мого життя. Спогади,Чернівці, Технодрук, с. 277-279..

Після повернення до Саскатуну тамтешній президент запропонував делегації програму завершення перебування у Канаді. В ній передбачалося відвідання Оттави з надією, що делегації можливо за допомогою посольства СРСР вдасться внести зміни до Угоди щодо двостороннього обміну студентами. Один з днів перебування в Оттаві дійсно присвячувався візитові делегації до посольства СРСР, де її прийняв посол Олександр Яковлев, колишній високопосадовець в ЦК КПРС, до речі, згодом, вже за часів Михайла Горбачова, навіть член політбюро того ЦК. Проте працівників посольства більше цікавили зустрічі в канадських університетах--Саскачеванському і Альбертському,--контакти в українському середовищі. Само собою, делегація мала зо два десятки кілограмів подарованих книжок, які, належало здати, щоб посольство переслало їх дип - ломатичним вантажем. Тепер ті публікації не викликали б якогось дива. Тоді ж вони були б суттєвим надбанням для будь-якої бібліотеки в галузі українознавства. Цілком зрозуміло, що ніхто і ніколи тих книжок не переслав до Чернівців Там само, с. 281-282..

Подальші студентсько-викладацькі обміни

Отже після повернення делегації Чернівецького університету додому, довелося готувати замість студентів викладачів. Перша група відвідала Саскачеванський університет 1979 року. До неї увійшло п'ять осіб: з Кафедри англійської мови - її завідувачка Людмила Миловидова, яка, до речі, брала доволі активну участь у підготовці і підписанні Угоди про співпрацю, і викладачки Людмила Адамова та Нонна Шульга; викладачка Кафедри французької мови Марія Яценюк - мама майбутнього прем'єра Уряду незалежної України; викладач тодішнього Історичного факультету Євген Сахновський. Мовники підвищували рівень своїх фахових кваліфікацій на відповідних кафедрах Саскачеванського університету, а Євген Сахновський більше часу проводив у товаристві керівників співпраці з Чернівецьким університетом Ромою Франко та Юрком Фотієм, підбирав матеріали для своїх навчальних курсів, що називається «з перших рук», а не ідеологічно опрацьованих для радянських викладачів і студентів Особистий архів Євгена Сахновського..

1980 рік випав з обміну між обома університетами з огляду на введення у грудні попереднього року Радянським Союзом «обмеженого контингенту» військ до Афганістану. У відповідь спортивні організації держав Заходу відмовилися від участі в Олімпійських іграх у Москві, зрештою й в усіх інших заходах спільно з СРСР. Обидва університети погодилися зробити річні канікули в обмінах. Тим не менше, попри неповноцінність обміну через забор они з боку радянських властей на виїзд студентської молоді за межі СРСР протягом 1977 -1979 років Чернівці відвідало 9 канадських студентів і 8 викладачів. На жаль, у відповідь Чернівецький університет тоді зміг відрядити до Канади лише офіційну делегацію і групу викладачів, усього 8 осіб Юрій Макар (2011). Розвиток канадознавства в Чернівецькому університеті. Канадознавство, с. 14..

Упродовж наступних років відбувалися щорічні візити канадських студентів групами по 10 осіб. Декілька разів їх супроводжував професор Торонтського університету Едвард (Ед) Бурш- тинський, відомий фахівець у галузі загального мовознавства. Побувало зі студентами у Чернівцях чимало викладачів Саскачеванського університету, зокрема, Віра Лабач - педагог у галузі навчання дітей, Юрко Фотій - багатогранний фахівець - суспільствознавець, мистецтвознавець, філолог, активний громадський діяч, Зенон Погорецький - історик, археолог, громадський діяч та інші Архів родини Макарів.. Усі вони, крім роботи зі своїми студентами, знаходили час позайматися з буковинськими колегами у своїх галузях навчальних і наукових уподобань, знайомилися з життям і культурою своєї історичної Батьківщини, оскільки переважно мали українське походження.

Чернівецький університет й далі посилав до Саскачеванського університету своїх викладачів різних спеціальностей - мовників, математиків, біологів, економістів, істориків, фізиків. Зазначимо, що вимушена акція заміни студентів викладачами, будучи відверто несправедливою до перших, принесла в результаті неабиякі користі викладачам. Вони здобули можливість обмінятися досвідом із саскачеванськими колегами щодо організації та методологі ї навчального процесу. І що не менш важливо, здійснювали з канадськими колегами наукові дослідження у своїх галузях знань.

Для прикладу зупинимося ще бодай на декількох з тих відвідин, здійснених у наступні роки. Зокрема, з грудня 1985 року по квітень 1986 року у Саскачеванському університеті побувала триособова делегація у складі Степана Мельничука, котрий тоді якраз збирав і опрацьовував матеріали для своєї докторської дисертації в галузі фізико-математичних наук. За його словами, поїздка у цьому плані дуже його збагатила. Власне там він суттєво поліпшив своє розуміння англійської мови, співпрацюючи з канадськими фізиками. Разом з тим у групі перебував і новий завідувач Кафедри англійської мови Валерій Михайленко, який суттєво допомагав нам у налагодженні та розвиткові співпраці з Саскачеванським університетом. А третім учасником групи був дуже відомий на той час не лише вчений , але й громадсько -політичний і державний діяч, біолог Леонтій Сандуляк, який згодом попрацював послом незалежної України у Румунії, а ще після повернення з Канади обирався депутатом Верховної Ради СРСР перед його розп адом. Степан Мельничук став не лише знаним ученим, але й понад півтори десятків років оч о- лював Чернівецький університет упродовж перших двох декад нинішнього століття Особистий архів Степана Мельничука..

І остання, перед розпадом СРСР шестиособова група викладачів з Чернівецького університету відвідала Саскачеванський університет у листопаді 1988 року - в лютому 1989 року. До неї увійшли математик Василь Бакай, директор університетського видавництва Рута, фізик Іван Зушман, економіст Євген Галушка, двоє філологів - Борис Бунчук ( український) і Світлана Бу- джак (англійський) та історик - етнограф Георгій Кожолянко Особистий архів Василя Бакая..

Відсутність можливості посилати понад десять років студентів до Канади якоюсь мірою компенсувалася відрядженнями туди викладачів. Зокрема за перше десятиліття дії угоди Саскачеванський університет відвідало 34 викладачі та аспіранти Чернівецького університету. З них 14 представляли кафедри англійської та французької мов, решта різні факультети університету. Серед тих, хто пройшов стажування у Саскачеванському університеті: фізики Микола Ткач, Степан Мельничук, Іван Григоращук; математики Василь Бакай, Федір Сопронюк, Богдан Коваль; філологи Борис Бунчук, Іван Руснак (останній, до речі, на зібраних у Канаді матеріалах підготував і захистив докторську дисертацію з історії педагогіки); географ Ярослав Жупанський. Кожен з них за час свого перебування у Канаді зібрав матеріал для подальшої наукової р о- боти або ж щось набув для використання у навчальному процесі Архів родини Макарів..

Помітний вклад у розвиток міжуніверситетських контактів зробили історики, політологи та міжнародники нашого університету. В різні роки, Канаду відвідували Юрій Макар, Георгій Кожолянко, Анатолій Круглашов, Віталій Макар, Тарас Лупул, Любомир Михайлина, Іван Па- тарак, Євген Сахновський, Олександр Сич, Сергій Федуняк, Володимир Фісанов, Петро Яц е- нюк. Тривалий час ми спільно з канадськими науковцями розробляли тему Роль національно-етнічних груп в освоєнні західних земель Канади Там само..

Якщо намагатися якимось чином підсумовувати подорожі чернівецьких учених до Саскаче- ванського університету за радянського часу, то слід відверто зізнатися, що на превеликий жаль, мали місце окремі прикрі випадки. Але, на щастя, не вони визначали розвиток міжуніверсите т- ської співпраці. Переважно наші викладачі внесли помітний вклад у розвиток українсько - канадської взаємодії на рівні університетів. Вона зводилася до набуття ними розуміння організації навчального процесу у далекій за відстанню, але близькій за духом Канаді. Це ж стосується й наукової роботи. Поза будь -яким сумнівом, згодом подорожі приносили обопільні користі українцям у підрадянській Україні та українській діаспорі у Країні клен ового листка.

Нові горизонти співпраці

Перебороти ідеологічні перепони на шляху відрядження чернівецьких студентів до Саскаче- ванського університету вдалося лише наприкінці 80 -х років, тобто під час горбачовської перебудови, а точніше, лише напередодні розпаду Радянського Союзу. З того часу студенти Черн і- вецького університету часто перебували у наших канадських партнерів, здебільшого на семестровому навчанні, групами по три особи. Найактивнішу участь у цій формі співпраці брали студенти факультетів - Іноземних мов, Історичного, Економічного та Юридичного, набуваючи не лише знання з англійської чи французької мов. Володіючи мовами до подорожі за океан на д остатньому рівні, вони їхали засвоювати знання та набиратися досвіду в обраній ними фаховій галузі - економіка, історія, міжнародні відносини, політологія, право. Щоправда останніми роками наші студенти не відвідують Саскачеванського університету.

Потік канадських студентів у зворотному напрямку після здобуття Україною незалежності звужувався, а потім припинився. Приїздили час від часу в основному на короткотривалі програми студенти-економісти, очолювані Борисом Кіщуком Юрій Макар (2011). Розвиток канадознавства в Чернівецькому університеті. Канадознавство, с. 14..

Під час урочистостей з нагоди 25-ліття співпраці між університетами з саскачеванською делегацією, у складі її керівника, професора Асіта Саркара, заступниці декана Факультету науки та мистецтва Джудіт Гендерсон і працівниці Відділу міжнародної співпраці Келлі Козак --досягнуто домовленості про перегляд робочих програм до діючої Угоди в напрямку пожвавлення обмінів студентами і науковцями, проведення спільних наукових форумів. Сталося це 2002 року Архів родини Макарів..

У жовтні наступного року Саскачеванський університет провів спільно з нами в Саскатуні міжнародний колоквіум про суспільно-політичний і соціально-економічний розвиток України, про допомогу їй в цих процесах з боку Канади і світового співтовариства. Канаду відвідала д о- волі представницька делегація: проректор Іван Григоращук, Руслан Беспалько - з Біологічного факультету, Володимир Запухляк - з Економічного факультету, Олександр Писарюк - з Факультету іноземних мов та один з авторів допису. Виголосили у Саскатуні п'ять доповідей. Крім того, декілька текстів доповідей з Чернівецького університету були виставлені для ознайомлення на стенді. А Руслан Беспалько додатково виступив на міжнародній конференції з розвитку сільського господарства. Провели декілька плідних розмов з представниками Саскачеванського університету, зокрема з Асітом Саркаром, Морісом Альтманом, Богданом Корданом та ін. Домовилися з канадською стороню про почергове періодичне проведення, симпозіумів у кожному з університетів. До речі, тоді познайомилися з депутаткою Сенату Канади Рейнел Андрейчук, яка там представляла провінцію Саскачеван. На жаль, 2005 року представники Саскачеванського університету не змогли до нас приїхати, то довелося цей колоквіум провести сам о- тужки. У травні 2006 року наш університет відвідали професори М.Альтман і Б.Кордан. Під час їх візиту обговорено можливі перспективи подальшої співпраці Там само..

Якщо прослідкувати документально хронологію розвитку співпраці обох університетів, то спочатку угоди поновлювалися кожних п'ять років, а починаючи з 1987 року, вони укладалися з ініціативи канадської сторони на десять років. Остання, 2017 року підписувалась як п'ятирічна.

Наукова співпраця

Для налагодження співпраці у науковій галузі належало обрати спільну тему досліджень. Оскільки Угода укладалася на засадах взаємодії у гуманітарно-освітній сфері, то й спільна тема наукових досліджень мала б їй відповідати. Саскачеванські науковці, особливо українського походження, наполягали, що тему належало досліджувати на матеріалах історичної Батьківщини. Проте, це не відповідало засадам національної політики, здійснюваної в СРСР стосовно усіх національностей, але у нашому випадку - передусім щодо українців, їх національної ідентичності, мови, традицій тощо.

Тому чернівецькі вчені могли досліджувати згадані процеси лише на території Канади. і не тільки стосовно українців, а комплексно разом з іншими етнічними групами тієї держави. Через це остаточне погодження теми практично затяглося до 1983 року, коли вона прибрала назву Роль національно-етнічних груп в освоєнні західних земель Канади. Волею-неволею канадська сторона згодилася прийняти нашу пропозицію, хоча обидві стор они добре усвідомлювали, що насправді так не мало б бути. Щоправда, у подальшому робота звелася переважно до досл і- дження у розбудові канадського суспільства тільки канадських українців. Хоча заради справедливості слід зазначити, що лише тим дослідження не обмежувалося, бо хоч меншою мірою, зачіпалася участь у суспільно-економічних процесах й інших меншин Країни кленового листка, включно з її автохтонами Там само..

Однією з форм наукової співпраці з канадськими колегами стало спільне проведення конф е- ренцій або запрошення на наукові форуми, про що вже вище трохи йшлося. Одним з таких ф о- румів була, як їх тоді називали, Всесоюзна етнографічна конференція, проведена в Чернівцях у 1984 році спільно з Інститутом етнографії АН СРСР, очолюваного академіком Юліаном Бром- леєм. На конференції працювала українсько-канадська секція, на якій змістовні доповіді зробили Юрко Фотій і Леррі Беррон із Саскачеванського університету, останній про канадських індіанців. З Торонтського університету доповідав Едвард Бурштинський, а з Едмонтону-Радомир Білаш Там само.. У жовтні 1985 року в Саскатуні провели конференцію Українці в Канаді: погляд з обох боків океану. Наш університет мав бути представлений п'ятьма науковцями. Проте, з ініціативи всесоюзного Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти на конференцію доїхали двоє - Юрій Макар і Любомир Михайлина Юрій Макар (2011). Розвиток канадознавства в Чернівецькому університеті. Канадознавство, с. 17..

Згодом, вже у жовтні 1990 року в Чернівцях пройшла українсько -канадська конференція, присвячена 100-літтю українського поселення у Канаді. Серед її організаторів було, крім університетів, Міністерство культури провінції Альберта. На конференцію прибула делегація на чолі з міністром, разом понад 10 осіб. Учасники конференції відвідали село Небилів на Івано-Франківщині, звідки походили перші достовірно відомі українські поселенці в Канаді - Іван Пилипів та Василь Єлиняк. Конференцію-відповідь канадці провели у травні наступного року в Едмонтоні. В ній взяла участь українська делегація у складі 14 осіб. Матеріали обох конференцій вийшли, під редакцією Олександра Макара та Радомира Білаша. Загальна назва збірки-Мі- граційні рухи з Західної України до Західної Канади: Матеріали спільних конференцій. Видана 2002 року заходами Канадського центру української культури та етнографії Альбертського університету і Відділу охорони історичний пам'яток Міністерства громадського розвитку Альберти (2002). Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади. Матеріали спільних конференцій. Ред. Олександр Макар та Радомир Білаш. Едмонтон, Альбертський університет. 392 с..

Варто ще раз звернути увагу на розвиток у ЧНУ протягом минулих 45 років Канадознавства як напряму наукових досліджень, про що вже дещо сказано вище, зокрема про захист перших дисертаційних досліджень. Із набуттям Україною незалежності процес, безумовно, суттєво поглибився. Він охопив і тематику, пов'язану з іншими суспільно -політичними процесами у Країні кленового листка, у тому й присвячену впливові політики багатокультурності на долю інших мешканців країни, крім українців.

Якщо загалом, то захищено декілька докторських дисертацій в галузі історичних, політичних наук, а також педагогіки. Зокрема, Олександр Сич став доктором історичних наук, захисти - вши 1994 року, вже у вченій раді Чернівецького університету, роботу на тему Імміграція та її місце в соціально-економічному розвиткові Канади (1900-1939 рр.) Олександр Сич (1994). Імміграція та її місце в соціально-економічному розвиткові Канади (1900-1939 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Чернівці, ЧНУ.. Згодом три викладачі Кафедри міжнародних відносин-Тарас Лупул, Олег Козачук і Віталій Макар захистили докторські роботи з політичних наук. Перший розкрив тему Політизація етнічності як інституційний фактор сучасного процесу канадського націєтворення Тарас Лупул (2010). Політизація етнічності як інституційний фактор сучасного процесу канадського націєтворення. Чернівці, ЧНУ, 456 с.. Другий дослідив широку тему Національне питання у внутрішній політиці США та Канади: порівняльний аналіз Олег Козачук (2018). Національне питання у внутрішній політиці США та Канади: порівняльний аналіз. Чернівці, Технодрук, 368 с.. Останній узагальнив проблему Еволюція двосторонніх відносин України та Канади Віталій Макар (2020). Двосторонні відносини України та Канади: формування, розвиток, перспективи динаміки. Чернівці, ЧНУ, 496 с.. Робота захищена в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.

Серед кількох десятків кандидатських дисертацій, захищених здебільшого з політичних наук, Сергій Федуняк, нинішній доктор політичних наук, професор Кафедри міжнародних відносин, дослідив тему Релігійні конфесії і громадсько-політичні організації українців Канади (1891-1914) з історичних наук у 1994 році. Також з історичних наук у 2003 році захистив роботу Сергій Рудик, нинішній депутат Верховної Ради України, на тему Процес переселення українських біженців і переміщених осіб до США і Канади після другої світової війни (19451953 рр.). Того ж року, тодішній викладач кафедри політології та соціології Павло Катеринчук завершив дослідження теми Еволюція канадського федералізму та проблема Квебеку (80 -і - 90-і роки XX століття), здобувши ступінь кандидата політичних наук Юрій Макар (Ред.) та ін. (2017). Кафедра міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Чернівці, Технодрук, с. 21-26. Роком пізніше Віталій Макар захистив роботу Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне суспільство Канади і опублікував через рік однойменну монографію з залученням копій ряду важливих до - кументів Віталій Макар (2006). Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне суспільство Канади. Чернівці, Прут. 284 с..

Серед кандидатських робіт наступних років назвемо лише декілька, щоб не займатися простим їх переліком. Це знову ж таки роботи з політичних наук, підготовлені на Кафедрі міжнародних відносин. Для прикладу, Іванна Макух-Федоркова висвітлила тему Становлення та утвердження соціальної держави в Канаді (30-і - 60-і рр. XX cm.), Валентина Богатирець - Канадська багатокультурність: політичний досвід і суспільна практика (національний і глобальний виміри), Юля Мартинюк -Українська західна діаспора: основні напрями суспільно -політичної діяльності (на прикладі США і Канади). Олег Козачук-Корінне населення в державній політиці Канади, Юля Луцкова (Балицька) - Суспільно-політична діяльність Конгресу українців Канади, Іван Патарак - Суспільно-церковні відносини в українській громаді Канади, Віталій Запаранюк -Партійно-політична система сучасної Канади, Анна Ноголь -- Участь Канади в миротворчій діяльності ООН Юрій Макар (Ред.) та ін. (2017). Кафедра міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Чернівці, Технодрук, с. 21-26, 39..

Центр канадських студій

З травня 2005 року у Чернівецькому університеті діє Центр канадських студій імені Рамона Гнатишина, який очолив доцент Кафедри міжнародних відносин Віталій Макар, нинішній її завідувач. При Центрі створена Канадська бібліотека. Їх головним завданням є поширення знань про Канаду, для чого уведені до навчальних планів канадознавчі курси, створені дослі д- ницькі програми Юрій Макар (2011). Розвиток канадознавства в Чернівецькому університеті. Канадознавство, с. 26.. З метою поглиблення знань про Канаду до поширення пандемії Ковіду-19 студентам-міжнародникам ЧНУ викладали канадознавчі курси англійською мовою представн и- ки Саскачеванського університету. Від 2007 по 2018 роки п'ять разів приїздили випускники магістратури Саскачеванського університету для викладу нашим студентам - міжнародникам третього року навчання за освітньою програмою бакалаврату курсів з канадознавства, які зводилися до вивчення у Чернівецькому університеті засад внутрішньої і зовнішньої політики Канади, з урахуванням передусім взаємин наших обох держав. Форму навчання започаткував Центр канадських студій імені Рамона Гнатишина. Його ініціативу підтримав професор політології Саскачеванського університету Богдан Кордан. ЦКС заздалегідь формував групи з 10 -15 осіб за бажанням студентів слухати ті курси Архів родини Макарів.. Прибулі викладачі мали право, завершаючи викладання курсів, оцінити заняття студентів. Оцінки заносилися до їх залікових книжок. Такими викладачами - посланцями Саскачеванського університету, були Ерік Вудс у 2007 році, Карл Гайдамако у 2010 році, Тара Лангмаєр у 2011 році, Далас Посавад у 2014 році і Мітчел Дові у 2018 році. Названі особи не лише навчали студентів, але й впорядковували і каталогізували б і- бліотеку ЦКС, зустрічалися зі студентами знайомилися за їх допомогою з містом у позаудиторний час, а заодне здобували початкові знання з української мови Там само..

Важливу допомогу у створенні Центру канадських студій та розвитку його діяльності надали і продовжують надавати Саскачеванський університет, Прерійний фонд досліджень української спадщини, Департамент зовнішніх відносин та міжнародної торгівлі Канади, Конгрес українців Канади, Канадський інститут українських студій, Фундація Гнатишина в Оттаві і Посольство Канади в Україні. Особливо потужну підтримку Центр відчуває з боку останнього. Гадаємо, що співпраця, започаткована Чернівецьким і Саскачеванським університетами, зокрема в ділянках історії, політології, міжнародних відносин та інших суспільствознавчих дисциплін суттєво спричинилася до пожвавлення зацікавленості канадською проблематикою в університетських науково-дослідних колективах всієї України. Наш університет заслужено здобув визнання наукової громадськості України як один із провідних центрів з канадознавства. Щось подібне про Саскачеванський університет сказали його президенти - спочатку Лео Крістьянсон, а потім Джордж Айвені. За їх словами, Саскачеванський університет - єдиний на всю Північну Америку має таку тривалу співпрацю з українським університетом. Співпраця обох університетів стала дійсно здобутком не лише їх, але надбанням регіонів і загалом обох держав. Про її значення, увагу до неї говорить і те, що почесними докторами Чернівецького університету стали: генерал-губернатор Канади Роман (Рамон) Гнатишин, прем'єр уряду Саскачевану Рой Романів, президент Саскачеванського університету Джордж Айвені, а у 2002 році його радник з питань міжнародних зв'язків - професор Асіт Саркар. У свою чергу, канадський університет титулом почесного доктора відзначив ректора Чернівецького університету Степана Кос- тишина Архів родини Макарів..

Підсумки і можливі перспективи

Підводячи підсумки усьому вище викладеному автори, узагальнюючи думку колективу Чернівецького університету, мають переконливу можливість стверджувати, що Угода про співпрацю з Саскачеванським університетом, чинна впродовж майже пів століття, не просто си мволіч- но започаткувала вихід навчального закладу на міжнародну арену. У буквальному розумінні-то було не просто вікно у світ, а фактично намагання розпочати взаємодію на засадах задоволення українського студентства і наукової спільноти стосовно співпраці, не нав'язаної за змістом і формою панівною ідеологією тогочасного радянського суспільства, а продиктованої життєвими потребами часу.

Тодішні умови радянської дійсності не дозволили втілити у життя наміри обох університетів відразу. Обидві сторони розуміли, що співпраця закладалася при наявності ідеологічного протистояння двох різних суспільно-політичних систем, головною проблемою якого було підневільне існування українців у т.зв. радянській федерації. З іншого боку, українська спільнота Канади ментально тяжіла до відновлення утрачених контактів з історичною Батьківщиною, а разом з тим, і визволення її від чужоземного поневолення.

Зрозуміло, що якби не українська спільнота, то Саскачеванський університет напевне не уклав би угоди з Чернівецьким. Обидва університети, разом з тим розуміли, що угоду уклали не лише заради української справи обабіч Атлантики, вона стала лише частиною співпраці. Але як показало майбутнє, доволі важливою. Можемо констатувати - важливою для обох сторін, але з боку українців в Україні - кроком на шляху повернення собі національного самоусвідомлення і позбавлення почуття меншовартості.

Далі щодо конкретних результатів співпраці. Не наша справа аналізувати, що вона принесла нашим канадським друзям. Але Чернівецький університет став першим в Україні, який увів ка- надознавство до освітніх програм і наукової роботи дослідників. Наш досвід застосували інші університети та наукові заклади України. Після створення Центру канадських студій імені Рамона Гнатишина подібні осередки виникли й в інших університетах.

Важливим аспектом взаємодії наших університетів стало її поширення на міста Чернівці та Саскатун, де розташований Саскачеванський університет. Спільними зусиллями міського гол о- ви Чернівців Віктора Павлюка, його відповідника з Саскатуну Дейдея та активної підтримки обох університетів на початку 90-х років відбулося підписання угоди між нашими містами Архів родини Павлюків.. Акт, своєю чергою, дав поштовх для обміну учнями шкіл, вчителями, митцями тощо.

Суттєву роль у розвиткові міжуніверситетської та міжміської співпраці відіграла Саскачеванська провінційна рада Конгресу українців Канади. Наша взаємодія поширилася не лише на місцевому рівні, але й по всій Україні, що стало певним внеском до зближення обох держав, оскільки в нашому обміні суттєву роль відігравали громадсько-політичні та державні діячі з обох боків. Наша особлива вдячність Посольству Канади в Україні, яке впродовж усієї своєї діяльності постійно допомагало Чернівецькому університетові через Центр канадознавства у розвиткові стосунків не лише з Саскачеванським університетом, але й з іншими університетами, зокрема з Альбертським через на його базі діючим Канадським інститутом українських студій.

Щодо можливих перспектив розвитку подальшої співпраці з Саскачеванським університетом, то поза будь-яким сумнівом, за умов нинішньої агресії РФ проти України, вона для Чернівецького університету мала б неабияке значення, бо тепер вона не обмежена ніякими ідеологічними перепонами. А освітня діяльність і науковий потенціал Чернівецького університету, попри усі труднощі, відповідають сучасним світовим вимогам.

Список джерел