Популяризація сільськогосподарського знання в Україні (з практики 20 - х років ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Популяризація сільськогосподарського знання в Україні (з практики 20 - х років ХХ століття)

Щебетюк Наталія Борисівна, доктор історичних наук, старший науковий співробітник, завідувач сектору наукознавства Інституту історії аграрної науки, освіти та техніки ННСГБ НААН України

У статті представлено огляд основних періодичних видань сільськогосподарського напряму, що виходили друком у 20-х рр. ХХ ст. і слугували певним інструментом популяризації природничих й зокрема галузевих знань. На основі застосування проблемно-хронологічного, бібліографічного, порівняльно-історичного й інших методів дослідження, проаналізовано особливості видання наукових і науково-популярних журналів для потреб сільськогосподарської галузі та її наукового супроводу. Період становлення сільськогосподарської дослідної справи в Україні супроводжувався активним виданням сільськогосподарських часописів, однією з основних функцій яких була популяризація сільськогосподарських знань. Встановлено, що провідними видавцями були Наркомзем УСРР та Губернські земельні відділи. Змістовне наповнення часописів відображало різноманітні питання наукової і практичної агрономії даного періоду, а також аспекти організаційного, теоретичного та методологічного характерів.

Головну роль у популяризації, впровадженні в практику наукових розробок й у цілому - розбудові галузевого дослідництва й об'єднанні науковців відіграли журнали «Вісник сільськогосподарської науки» та «Сельскохозяйственное опытное дело». Ці часописи стали визначальними у справі організації сільськогосподарської науки в Україні, на початковому етапі виступили чи не найдієвішими засобами наукових комунікацій, допомагаючи значною мірою об'єднати вчених-агрономів, організовуючи розрізнені наукові сили. Приділяли увагу пропаганді й поширенню серед населення результатів, отриманих дослідними установами. На той час розповсюдження дослідних починань сприяло їхній інтенсивності та популярності серед самих практиків - сільських господарів. Також для даного періоду стало характерним видання науково-популярних журналів, орієнтованих на більш ширше коло читачів завдяки доступному, популярному стилю викладу матеріалів.

Ключові слова: сільськогосподарські знання, популяризація, періодичні видання, наукові журнали, агрономія, дослідництво.

Summary

Popularization of agricultural knowledge in Ukraine (from the practice of the 20s of the XX century)

Natalia Shchebetyuk, Doctor of Historical Sciences, Senior Researcher, Head of the Science Sector of the Institute of the History of Agrarian Science, Education and Technology, National Scientific Agricultural Library of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine,

The article presents an overview of the main periodicals in the field of agriculture, published in the 20s of the twentieth century. and served as a tool for the promotion of natural and in particular industry knowledge. Based on the application of problem-chronological, bibliographic, comparative- historical and other research methods, the peculiarities of publishing scientific and popular science journals for the needs of the agricultural sector and its scientific support are analyzed. The period of formation of agricultural research in Ukraine was accompanied by the active publication of agricultural journals, one of the main functions of which was the popularization of agricultural knowledge.

It was established that the leading publishers were the People's Commissariat of Lands of the USSR and the Provincial Land Departments. The content of the journals reflected various issues of scientific and practical agronomy of this period, as well as aspects of organizational, theoretical and methodological nature. The journals "Bulletin of Agricultural Science” and "Agricultural Experimental Affairs” played a major role in the popularization, implementation of scientific developments and in general - the development of industry research and the association of scientists. These journals became decisive in the organization of agricultural science in Ukraine, at the initial stage they were almost the most effective means of scientific communication, helping to unite agronomists to a large extent, organizing disparate scientific forces. Attention was paid to the promotion and dissemination among the population of the results obtained by research institutions. At that time, the spread of research initiatives contributed to their intensity and popularity among the practitioners themselves - farmers. Also for this period was characterized by the publication of popular science magazines, aimed at a wider range of readers due to the accessible, popular style of presentation of materials.

Key words: agricultural knowledge, popularization, periodicals, scientific journals, agronomy, research.

Постановка проблеми

Популяризація науки - це процес розповсюдження наукових знань у доступній формі для широкого кола людей, що мають певний рівень підготовленості для отримання інформації Попурязизація науки. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. . Популяризація, фактично, є засобом реалізації просвітницької функції науки. Вона дає змогу підтримувати критичне мислення і певний мінімальний рівень розуміння складності навколишнього світу й особливостей його розвитку для широкого загалу. Іншими словами, популяризація знань покликана допомогти людині осмислити стрімкий розвиток наукових технологій і до них адаптуватися. Головна мета популяризації науки - пояснити досягнуті наукові результати, тобто інтелектуалізувати суспільство.

Мета. Метою даної статті є розгляд основних періодичних видань, що в минулому столітті сприяли популяризації природничих знань, особливо в напрямі організації наукового забезпечення розвитку сільського господарства.

Історіографічний огляд

Популяризація сільськогосподарських знань у 20-х рр. минулого століття здійснювалася з дещо чіткішими завданнями, які полягали у сприянні організації галузевого дослідництва та підвищення рівня ведення сільського господарства. Одним із основних інструментів популяризації стали періодичні видання. Систематизації й аналізу вітчизняної сільськогосподарської періодики як джерела вивчення історії аграрної науки й дослідної справи присвячені праці В. Вергунова [Вергунов, Анікіна, 2002], В. Дерлеменка [Дерлеменко, 2001], О. Анікіної [Вергунов, Анікіна, 2012], Н. Щебетюк [Щебетюк, 2019] та ін.

Виклад основного матеріалу

Саме у 20-х роках минулого століття, в період становлення сільськогосподарської дослідної справи виникла велика кількість сільськогосподарських часописів, однією з основних функцій яких була популяризація сільськогосподарських знань. Змістовне наповнення часописів орієнтувалось на розв'язання різноманітних актуальних питань наукової і практичної агрономії з аспектами організаційного, теоретичного та методологічного характерів. Проте наприкінці 1920-х років із соціально-політичними змінами (колективізація, спеціалізація, інтенсифікація) стає іншим й вектор наповнення періодичних видань. Зауважимо, що у багатьох випадках, заполітизованість матеріалів призвела до зниження фахового рівня публікацій.

Не дивлячись на крайню дотичність до популяризації сільськогосподарських знань, насамперед варто зазначити про основний галузевий часопис - «Бюллетень Народного Комиссариата земледелия» (1922 - 1934). Він вміщував матеріали законодавчого характеру загальнодержавного значення та стосовно управління сільським господарством, а також надавав роз'яснення, тлумачення, мав зворотній зв'язок тощо.

Значно вагомішу роль у популяризації, впровадженні в практику наукових розробок й у цілому - розбудові галузевого дослідництва й об'єднанню наукових сил відіграли журнали, що виходили впродовж 1922-1927 рр. Це «Вісник сільськогосподарської науки» - друкований орган СГНКУ за редакцією вчених С. Веселовського і О. Янати та «Сельскохозяйственное опытное дело» - орган Бюро Всеукраїнських з'їздів з сільськогосподарської дослідної справи (під егідою Наркомзему, за ред. Б.М. Рожественського).

«Вісник сільськогосподарської науки» став першим в Україні після 1917 р. періодичним сільськогосподарським науковим органом, на який певним чином покладалося керування всією науково-дослідною роботою в сільському господарстві та суміжних галузях знань. Видання стало головним часописом, навколо якого об'єдналися представники сільськогосподарської науки. На його сторінках висвітлювалися новітні успіхи, стан науки та науково-організаційні питання. Рубрика «Реферати та рецензії» об'єднала провідних учених того часу з метою пропаганди кращих розробок та аналізу як сільськогосподарської літератури, так і періодичних видань. Серед багатьох інших, порушувалися питання, які є актуальними й до нині, зокрема проблема подолання наслідків посух у сільському господарстві.

У часописі «Сельскохозяйственное опытное дело» здебільшого публікували звіти про досягнуті успіхи, критичну оцінку та окремі питання організації колективної роботи над пошуком нових напрямів роботи. Тут друкувалися видатні вчені, зокрема одним з перших подавав актуальні статті С. Кулжинський, О. Душечкін та ін. Згодом з'явилися рубрики «З життя і діяльності дослідних установ» та «Хроніка», за наповнення яких відповідав Д. Домрачов.

Через 5 років журнали було об'єднано і впродовж 1927 - 1929 рр. виходить друком щомісячник з назвою «Вісник сільськогосподарської науки та досвідної справи» - науковий орган НКЗС. Журнал стає науковим збірником з теоретико-методологічним наповненням. І як відомо, лише у 1957 р. відновить свій вихід як науково-теоретичне видання «Вісник сільськогосподарської науки».

Ці два часописи у 1920-х роках були визначальними у справі організації сільськогосподарської науки в Україні, на початковому етапі виступили чи не найдієвішими засобами наукових комунікацій, допомагаючи значною мірою об'єднати вчених-агрономів, організовуючи розрізнені наукові сили. На той час розповсюдження дослідних починань сприяло їхній інтенсивності та популярності серед самих практиків - сільських господарів. Приділяли увагу пропаганді результатів, отриманих дослідними установами. З цією метою при станціях були організовані відділи застосування, які важливі дані дослідних установ розповсюджували серед населення.

Варто виокремити матеріали, як інструменти популяризації, присвячені організаційній діяльності агрономічної громадськості через численні агрономічні з'їзди, наради й інші зібрання. Цьому блоку з замітками оперативного інформування про наукову діяльність, було створено постійну рубрику «Сільськогосподарська наукова діяльність на Україні». У кожному номері редакція зверталась з проханням до сільськогосподарських наукових установ України та всіх діячів сільськогосподарської науки своєчасно подавати до розділу відповідну інформацію у стислій формі. У рубриці розміщували оперативні відомості про діяльність як центральних наукових органів, так і дослідних установ.

Крім загальних, вже зазначених наукових журналів, а також певної кількості вузькогалузевих періодичних видань наукового і виробничого характеру, популяризація сільськогосподарських знань здійснювалась через видання низки так званих масових часописів: «Агроном», «Український агроном», «Сільський господар», «Радянський селянин», «Земельник» та ін. [Дерлеменко, 2001]. Ці видання здійснювали безпосередню роботу з популяризації, забезпечуючи належний науковий рівень та доносячи агрономічні поради у доступній формі.

У цілому, науково-популярне видання, це видання відомостей теоретичних або експериментальних досліджень у галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям. Науково-популярні видання схожі з науковими, але призначені здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу, що значно спрощує сприйняття тексту населенням.

Отже, розглянемо детальніше кілька журналів. «Радянський селянин» (1924-1931) - двотижневий громадський науково-популярний сільськогосподарський часопис Наркомзему. У вступній статті до першого номера чітко визначався популярний характер журналу: «Часопис має своїм завданням з'ясувати і освітлювати всі найважливіші боки господарського і громадського життя на селі, поширювати перевірені наукою і практикою с.-г. знання та уміння, об'єднувати зусилля окремих селян в господарській і громадській справі. Тільки за допомогою самих селян, тільки з їхньою участю зможе часопис тримати щільний зв'язок з селом і відгукуватись на всі потреби селянського життя» [Радянський селянин, 1924, с. 3].

Розміщені у журналі матеріали привертають увагу своєю багатоплановістю, згідно з програмою, це були: «передові статті з громадсько-господарських справ; фейлетони; статті у справах сільського господарства і земельного законодавства; статті у справах землеустрою, землекористування, організації господарства, найкращими й найновішими досягненнями с. -г. науки й практики; висвітлення роботи дослідних установ, винайдені ними кращі способи господарювання; з практики господарств у нас і за кордоном; що пишуть в інших часописах; ...чергові справи кооперативного життя та практики; робота земельних органів та інших організацій, що допомагають сільському господарству; статті про с. -г. освіту; довідки, потрібні селянам; що читати селянинові; листи читачів, відповіді на запитання, оголошення культурного життя» тощо [Радянський селянин, 1924, с. 1]. Так, у рубриці «Життя на місцях» розміщували нотатки, повідомлення, розповіді, звіти, селянські репортажі про сільськогосподарські комуни. Рубрика «Життя-буття селянське» також відображала цікаві події села. На сторінок журналу мала місце тема землевпорядкування: рубрика «Відповіді на запитання», окремі короткі повідомлення сількорів про стан справ з землекористуванням на селі. Цікавим є запрошення редакційної колегії до співробітництва: «Особливо для нас бажані дописи про стан кооперації, комун, артілей, про роботу місцевого агронома, сільбуду і т. д. За дописи Ви одержите платню» (Радянський селянин, 1924, ч. 5, с. 29).

Однією з причин популярності часопису був також висококваліфікований склад працівників редакції та авторів. Так, безпосередню участь в роботі журналу брали: професори С. Веселовський та О. Грабенко, С. Кулжинський, П. Найдін, І. Одінцов, В. Румянцев, Б. Рожественський, О. Філіповський, В. Чубар та ін. З жовтня 1925 р. було створено літературний відділ, в якому друкувалися О. Вишня, К. Антоша, П. Панч, В. Сосюра, І. Сенченко та інші відомі поети й письменники.

Стосовно популяризації сільськогосподарських знань, слід назвати також періодичні видання Губземвідділів: «Село» (1922) - орган Земельних відділів Наддніпрянської України, «Гуртове господарство» (1919-1920) - часопис Київського губернського земельного відділу, «Бюлетень Харківського губземвідділу» (19221923), Полтавського губземвідділу - «Відродження сільського господарства Полтавщини» (1922-1923), щомісячний громадсько-аграрний журнал Одеського губземвідділу - «Степное хазяйство» (Одеса, 1922-1924). Характерно, що названі часописи існували недовго, здебільше 1-2 роки з причин скрутних фінансових обставин. Так, часопис «Степное хазяйство» був започаткований у січні 1922 р. та видавався Одеським губземвідділом як щомісячний суспільно-агрономічний журнал. Усвідомлюючи труднощі та складність робіт стосовно розвитку сільського господарства, редакція відмічала: «У більшості головних чергових завдань, при їх здійсненні доведеться зіткнутися з неясністю і спірністю багатьох, навіть основних, положень, обліку дослідів і помилок минулого, а так само і в своєчасному ознайомленні з вдалими досягненнями в сьогоденні. І тут більш, ніж будь-коли раніше буде відчутно повну відсутність спеціальної друкованої продукції» [Степное хозяйство, 1922, с. 2]. При тім, що у дореволюційний період розвиток агрономічної допомоги населенню та збільшення кадрового громадсько-агрономічного забезпечення сприяло кількісному покращенню з сільськогосподарськими друкованими органами. Зокрема, у 1915 р. загальна кількість часописів, присвячених виключно розробці та висвітленню питань сільського господарства і громадської агрономії, перевищувала 400 назв [Степное хозяйство, 1922, с. 3]. Подальший їх зріст був припинений умовами воєнного часу. «Степное хозяйство» призначався для спеціалістів, земельних робітників та всіх небайдужих до інтересів вітчизняного сільського господарства. На сторінках вже першого номера друкувалися як фахівці-практики (агроном С. Славов), так і відомі науковці (проф. О. Сапегін та ін.). Привертає увагу у рубриці «Хроніка» повідомлення «Об Областном Съезде по опытному делу в г.Одессе 3-7 декабря 1921 г.». Професор О. Бичихін у своїй доповіді висвітлив історію розвитку дослідної справи на півдні, відмітив значення суспільної думки та ініціативи Одеського товариства сільського господарства у розбудові системи дослідних установ, які на той час уже накопичили значні матеріали з питань боротьби з посухами. Він відзначив роботи з переміщення вологи у грунті, що разом з метеорологічними даними давали важливі висновки щодо вивчення цього явища. За результатами доповіді професора О. Бичихіна на з'їзді було спроектовано планомірну мережу дослідних установ області.

Зауважимо, що мали місце й критичні зауваження. У тому ж журналі «Степное хазяйство» О. Бичихін піддавав критичному аналізу наявний стан дослідництва, наголошуючи на необхідності його реорганізації у напрямі виразника завдань суспільної агрономії. Останні полягали в обслуговуванні потреб району на засадах існуючих принципів землекористування та громадсько-економічній кон'юнктурі сільського господарства [Бичихін, 1922, с. 5].

Інший популярно-науковий часопис «Відродження сільського господарства на Полтавщині» (1922) ставив за мету згуртувати агрономів, кооператорів та селян Полтавщини. «Обмін думками про сучасний стан, завдання і засоби поліпшення сільського господарства, популяризація питань наукового характеру, повідомлення з місць, запитання і сумніви селян, поправки практичного характеру, загальні керівні ідеї, що треба додержуватися працівникам повітовим і центральним, все це мусить стати засобом всіх зацікавлених відродженням нашого сільського господарства, нашої надії, нашого майбутнього, і мусить дати свої наслідки» - такі першочергові актуальні завдання ставили агрономи Полтавського Губземвідділу у своїй відозві на перших сторінках нового органу, що вийшов у лютому 1922 р. Але, на жаль, справу не вдалося продовжити належним чином.

Варто відзначити про певну особливість, зокрема видання Наркомзему мали практично-організаційний характер, а друковані органи Губземвіддділів були переважно популярні. Крім того, через фінансову скруту і брак кваліфікованих співробітників періодичні органи Губземвіддділів не були довговічними. Наприклад, «Відродження сільського господарства на Полтавщині» (1922) припинило існування вже після другого номера.

У 20-х рр. ХХ ст. видавалася низка часописів з проблеми кооперації. Серед такого типу популярних періодичних видань слід відзначити двотижневий загально-кооперативний, літературний селянський журнал «Нова громада» (Правобережний кооператор). Він видавався у Києві Всеукраїнською кооперативною рада у 1923 - 1933 рр. і охоплював не тільки різні питання кооперації, а й широке коло проблем селянського життя Зокрема, у рубриці «Сільське господарство» друкувалися досвідчені агрономи-практики: А. Силенко, С. Павленко, В. Сазонов та ін.

Доступність і зрозумілість викладення у часописі матеріалів приваблювала сільського читача. Вміщений матеріал відзначався актуальністю, про що свідчать такі заголовки: «Популярний виклад Земельного Кодексу УСРР», «Підготовка до озимої сівби», «Азбука для бурачників», «Озима пшениця (в зв'язку з її експортом)», також праця академіка П. Тутковського «До боротьби з посухою (про артезійне зрошення нив)».

Слід виділити діяльність Всеробітземлісу у процесі започаткування часописів як професійних, так і популярних з метою популяризації сільськогосподарських знань. Організацію було засновано у 1920 р. для об'єднання окремих спілок спеціалістів і працівників сільського господарства, а трохи згодом і лісництв. Це об'єднання брало активну участь у виданні низки популярних агрономічних журналів. Так, з кінця 1921 р. розпочинається видавнича діяльність Редвидаву Всеробітземлісу виходом головного органу спілки - «Сільськогосподарського пролетаря» ^1921 - 1927). Створюються розділи «Що читати?» (бібліографічний), довідковий, листування. Проте великою перешкодою була матеріальна скрута, посилення політично- агітаційного характеру часопису тощо.

Упродовж 1924 - 1925 рр. Укрбюро Всеробітземлісу видавало громадсько- професійний та науковий щомісячний часопис «Земельник» [Звіт Укрбюро Всеробітземлісу, 1924]. Метою часопису було «об'єднання спеціалістів на грунті професійної, політичної та виробничої діяльності», а також виховання спеціалістів у «напрямку радянського суспільства». У «Звіті Укрбюро Всеробітземлісу Першому Всеукраїнському з'їздові» також зазначалися скрутні матеріальні умови виходу часописів. У 1925 р. видання «Земельника» припинилося і натомість його було розділено на три спеціалізовані видання: «Український агроном», «Український землевпорядник» та «Лісовод України».

Також потрібно зазначити, що однією з особливостей у 20-х рр. минулого століття стала ліквідація неписьменності. З цією метою, поряд з роботою в межах лікбезу, проводилися колективні передплати на часописи та залучення фахівців для участі у видавничій роботі. Зауважимо, що станом на 1924 р. кількість неписьменних серед селянства залишалася надзвичайно великою, досягаючи в деяких губерніях до 80 %, решта були напівписьменними [Звіт Укрбюро Всеробітземлісу, 1924, с. 99]. Результатами таких кампаній ставало збільшення тиражу видань, кількості робкорів та їх дописів у журналах і місцевій пресі. Тим самим створювались сприятливі умови для роз'яснення, в основному, державної політики стосовно сільського господарства і різних агрономічних порад.

Висновки

Аналізуючи науково-популярні часописи Наркомзему, губземвідділів та інших організацій агрономів, слід зазначити, що не дивлячись на свою недовготривалість, вони все ж відігравали важливе значення у поширенні агрономічних знань у 20-х рр. минулого століття як серед селянства, так і фахівців-практиків. Загалом, популяризація знань, у тому числі й сільськогосподарських, залишається актуальною й затребуваною і в сучасних умовах. Суспільство має бути обізнаним щодо цілей наукової діяльності, над чим працюють науковці, підтримувати їх тощо. Популяризація наукових знань сприяє приверненню до дослідницької роботи представників молодших поколінь. Від того, хто прийде в науку сьогодні, залежить її подальший розвиток, та й у цілому, науковий потенціал української держави.

науковий журнал агрономія сільськогосподарський

Список використаних джерел та літератури

1. Бичихин А.А., 1922. О возобновлении издательской деятельности Общества сельского хозяйства: доклад, представленный общ. собранию Общ-ва 26 марта 1922 г., Записки Об-ва сел. хоз-ва Южной Украины, № 1-4, с. 2-8.

2. Звіт Укрбюро Всеробітземлісу Першому Всеукр. з'їзді, 1924. Харків, 105 с.

3. Дерлеменко В.В., 2001. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби, Київ: ІАЕ УААН, 452 с.

4. Вергунов В.А., Анікіна О.П., 2002. Періодичні та продовжувані видання з агрономії на Полтавщині (ХІХ-ХХст.), Київ, 48 с.

5. Популяризація науки. Вікіпедія. Вільна енциклопедія.

6. Радянський селянин, 1924. Ч. 1, с. 3.

7. Вергунов В.А., Анікіна О.П., 2012. Сільськогосподарські періодичні видання в Україні. 1918 - 1940: Журнали, «Бюлетені», «Вісті», «Наукові записки», «Збірники наукових праць», «Труди», Київ: Нілан-ЛТД, 242 с.

8. Степное хазяйство, 1922. С. 1-5.

9. Щебетюк Н., 2019. Джерелознавчий потенціал дослідження історії аграрної науки як складова інформаційного забезпечення інноваційної діяльності в Україні, Історія науки і біографістика, № 3.

References

1. Bichihin A.A., 1922. O vozobnovlenii izdatel'skoj deyatel'nosti Obshchestva sel'skogo hozyajstva: doklad, predstavlennyj obshch. sobraniyu Obshch-va 26 marta 1922 g. [On the resumption of the publishing activity of the Society of Agriculture: a report presented to the public meeting of the Society on March 26, 1922.], Zapiski Ob-va sel. hoz-va Yuzhnoj Ukrainy, № 1-4, s. 2-8. (in Russian).

2. Derlemenko V.V., 2001. Silskohospodarski informatsiini konsultatsiino-osvitni sluzhby [Agricultural information consulting and educational services], Kyiv: IAE UAAN, 452 s. (in Ukrainian).

3. Populiaryzatsiia nauky [Popularization of science]. Vikipediia. Vilna entsyklopediia. (in Ukrainian).

4. Radianskyi selianyn [Soviet peasant], 1924. Ch. 1, s. 3. (in Ukrainian).

5. Shchebetiuk N., 2019. Dzhereloznavchyi potentsial doslidzhennia istorii ahrarnoi nauky yak skladova informatsiinoho zabezpechennia innovatsiinoi diialnosti v Ukraini [Source study potential of research of history of agrarian science as a component of information support of innovative activity in Ukraine], Istoriia nauky i biohrafistyka, № 3. (in Ukrainian).

6. Stepnoe hazyajstvo [Steppe economy], 1922. S. 1-5. (in Russian).

7. Verhunov V.A., Anikina O.P., 2002. Periodychni taprodovzhuvani vydannia z ahronomii na Poltavshchyni (ХХ - ХХ st.) Periodicals and continuing publications on agronomy in Poltava region (XIX-XX centuries), Kyiv, 48 s. (in Ukrainian).

8. Verhunov V.A., Anikina O.P., 2012. Silskohospodarski periodychni vydannia v Ukraini. 1918 - 1940: Zhurnaly, «Biuleteni», «Visti», «Naukovi zapysky», «Zbirnyky naukovykhprats», «Trudy» [Agricultural periodicals in Ukraine. 1918 - 1940: Journals, "Bulletins", "News", "Scientific Notes”, "Collections of Scientific Papers", "Works"], Kyiv: Nilan-LTD, 242 s. (in Ukrainian).

9. Zvit Ukrbiuro Vserobitzemlisu Pershomu Vseukr. Zizdi [Report of the Ukrburo Vserobitzemlis First All-Ukr. Congress], 1924. Kharkiv, 105 s. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru