Сільськогосподарські товариства Сумщини у контексті діяльності галузевих об'єднань Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН,

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА СУМЩИНИ У КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ГАЛУЗЕВИХ ОБ'ЄДНАНЬ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Інна Демуз доктор історичних наук, професор,

головний науковий співробітник відділу

науково-методичної роботи та реферування

Київ

Анотація

У статті здійснено огляд діяльності регіональних сільськогосподарських товариств, які функціонували на Сумщині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Встановлено, що в Сумському повіті Харківської губернії у згаданий період діяли: Сумське, Верхньо-Сироватське, Іскрисковщинське, Нижньо-Сироватське та Підліснівське сільськогосподарські товариства. Серед кредитних і споживчих товариств регіону відомі: Білопольське, Велико-Чернетчинське, Верхньо-Сироватське, Степанівське, Сумське, Речанське кредитні товариства, Сумське і Ястребенецьке споживчі товариства.

З'ясовано, що галузеві об'єднання аграріїв і товаровиробників регіону виконували важливі функції задля розвитку сільської кооперації, поширення передових агро-економічних знань, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Поряд із суспільними та просвітницькими завданнями, що полягали в популяризації в селянській масі через численні заходи (у тому числі й видавничу діяльність) інноваційних знань і передового досвіду, сільськогосподарські товариства реалізовували завдання комерційного характеру: усунення торговельного посередництва у справі придбання предметів, необхідних для сільського господарства; усунення торговельного посередництва у відносинах між сільськими господарями та споживачами сільськогосподарської продукції шляхом організації безпосереднього збуту на ринках; переробка сільськогосподарських продуктів шляхом облаштування місць для забою худоби, млинів, хлібопекарень, винокурних заводів, льохів для зберігання вина, складів для сушки тютюну, хмелю, ячменю; послаблення коливань у цінах на сільськогосподарські продукти шляхом облаштування загальних складів (сільськогосподарських крамниць) із продовольчими запасами; організація продовольчих кредитів для членів шляхом вікриття власних кооперативних банків і кас; сприяння членам у страхуванні їхніх господарств від нещасних випадків шляхом організації взаємного страхування чи угод зі страховими товариствами щодо пільгових умов страхування; колективна охорона посівів від руйнівних природніх катаклізмів чи шкідників; сприяння членам в їхній господарській діяльності шляхом придбання товариством для здачі у платне користування сільськогосподарських знарядь, машин, облаштування лабораторій для аналізу продуктів, дослідних полів тощо.

Ключові слова: громадські об'єднання; сільськогосподарські товариства; кредитні та споживчі товариства; культурно-просвітницька робота; Сумський повіт; Сумське сільськогосподарське товариство.

Annotation

Inna Demuz Doctor of History, Professor, Chief Researcher of the Department of scientific and methodical work and abstracting, National Scientific Agricultural Library of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

AGRICULTURAL SOCIETIES OF SUMY REGION IN THE CONTEXT OF ACTIVITIES OF THE SECTORAL ASSOCIATIONS OF THE RUSSIAN EMPIRE OF THE LATE NINETEENTH - EARLY TWENTIETH CENTURY

The article reviews the activities of regional agricultural societies that operated in the Sumy region in the late 19th - early 20th century.

It is established that in Sumy county of Kharkiv province in the mentionedperiod there were: Sumy, Upper Syrovatsk, Iskryskovshchynsk, Lower Syrovatsk and Pidlisnivsk agricultural societies. Among the credit and consumer societies of the region are known: Bilopolsk, Large-Chernetchynsk, Upper Syrovatsk, Stepanivsk, Sumy, Rechansk credit societies, Sumy and Yastrebenetsk consumer societies.

It was found that the sectoral associations of farmers and commodity producers of the region performed important functions for the development of rural cooperation, dissemination of advanced agro-economic knowledge, increasing the efficiency of agricultural production. Along with social and educational tasks, which were to promote in the peasantry through numerous activities (including publishing) innovative knowledge and best practices, agricultural societies implemented commercial tasks: the elimination of trade intermediation in the acquisition of items needed for agriculture; elimination of trade mediation in relations between farmers and consumers of agricultural products by organizing direct sales in the markets; processing of the agricultural products by arranging places for slaughter of cattle, mills, bakeries, distilleries, cellars for wine storage, warehouses for drying tobacco, hops, barley; mitigation of fluctuations in prices for agricultural products by arranging general warehouses (agricultural shops) with food stocks; organization of food loans for members by opening their own cooperative banks and cash desks; assisting members in insuring their farms against accidents by arranging mutual insurance or agreements with insurance companies on preferential insurance terms; collective protection of the crops from destructive natural disasters or pests; assisting members in their economic activities by purchasing agricultural implements, machines, setting up laboratories for product analysis, research fields, etc., for a fee.

Key words: public associations; agricultural societies; credit and consumer societies; cultural and educational work; Sumy county; Sumy Agricultural Society.

Виклад основного матеріалу

Громадські об'єднання різного штибу протягом усього періоду існування формували й наразі формують густу сітку суспільних комунікацій. Аграрні асоціації як форма самоорганізації громадян, - у даному випадку сільськогосподарських товаровиробників, землевласників і вчених-аграріїв - на теренах Російської імперії з'явилися у другій половині XVIII ст. Перші сільськогосподарські товариства (а це були переважно об'єднання вчених-аграріїв, що виникали у столичних і великих містах губернського значення, віддалених від сільськогосподарських центрів і, відповідно, практичних потреб сільського населення) більше займалися розв'язанням організаційних і науково-просвітницьких завдань; згодом, коли постала необхідність вирішення суто виробничих питань, поряд із сільськогосподарськими товариствами виникали й інші за спрямуванням діяльності асоціації (спілки) сільськогосподарських виробників, метою яких було: сприяння місцевим сільським господарям у придбанні необхідних у сільському господарстві предметів споживання і виробництва; допомога у збуті продуктів виробництва; видача позик тощо. Наразі, не дивлячись на обширну історіографію питання, вивчення особливостей функціонування місцевих сільськогосподарських товариств залишається важливим і актуальним завданням. об'єднання сільськогосподарський товариство сумщина

Метою даної статті є аналіз діяльності регіональних сільськогосподарських товариств, які функціонували на Сумщині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Енциклопедичний словник Брокгауза-Єфрона пропонує розлогу класифікацію громадських об'єднань ХІХ - початку ХХ ст. на:

1) товариства публічно-правові - товариства, які були органами місцевого (міські товариства, земства) чи станового самоуправління (товариства дворянські, купецькі, міщанські, волосні, сільські, ремісничі цехи);

2) товариства приватно-правові, розділені на кілька категорій:

2.1) товариства, створені з метою розвитку господарської сфери (виробничих відносин) - підприємницькі союзи, акціонерні товариства, командитні товариства, артілі, поземельні селянські товариства - мали кілька підкатегорій:

а) товариства, засновані на засадах взаємодопомоги: товариства взаємної допомоги (або допоміжні каси), товариства взаємного кредиту, товариства взаємного страхування, споживчі товариства, позичково-ощадні товариства, кредитні товариства, товариства заохочення землеробства й сільської промисловості (останні кваліфіковані одночасно і як споживчі товариства (мали ціллю сприяння сільським господарям певного регіону у придбанні за вигідними цінами продуктів споживання і промислових товарів), і як торговельні об'єднання (мета - вигідний збут сільськогосподарської продукції своїх членів). Ці товариства ще називали сільськогосподарськими синдикатами [17, с. 610];

б) товариства, які ставили за мету поширення прикладних знань і вдосконалення способів виробництва, а також охорону економічних інтересів (більшість сільськогосподарських товариств як загальних, так і галузевих - шовківництва, бджільництва, птахівництва, скотарства, плодівництва, садівництва, вівчарства, лісні, товариства скакові та кінського бігу, мисливські. До цієї категорії належала також велика кількість й інших товариств для сприяння розвитку окремих народногосподарських галузей - фотографічні, електротехнічні, поширення комерційних знань, художньо-промислової освіти, жіночої освіти тощо) [17, с. 611];

2.2) товариства, метою яких був розвиток духовної сфери:

а) товариства, створені з метою морального виховання населення (релігійні, товариства тверезості, благодійні, які, напр., займалися опікою над тваринами, вирішенням соціальних проблем неповнолітніх, сиріт, бездомних, звільнених з в'язниць, та інших категорій);

б) товариства, створені з метою розумового й естетичного розвитку населення, розповсюдження просвіти, науково-популярних знань, заохочення до мистецької сфери. У цій групі виділено 2 підгрупи: 1) товариства, що прагнули до поширення освіти шляхом облаштування шкіл, народних читань і читалень, видання й поширення корисних книг, товариства, які лише розробляли теоретичні питання виховання (педагогічні товариства), або, окрім теорії, займалися й практичним покращенням виховання (Фребелівські товариства); 2) товариства, які допомагали розвитку мистецтва (літературні, театральні, музичні, ходожні, архітектурні) й науки (відповідно, за галузями знань - антропологічні, археологічні, астрономічні, географічні геологічні, ентомологічні, історичні, математичні, медичні, мінералогічні, природничі, психологічні, фізико-хімічні, філологічні, юридичні тощо) [17, с. 612];

2.3) товариства, метою яких було сприяння фізичному розвитку населення (товариства охорони здоров'я, фізичного розвитку, різних видів спорту, благодійні, які займалися соціальними питаннями);

2.4) товариства надання допомоги поділялися на 2 групи:

а) товариства, які ставили ціллю надання допомоги без винятку усім категоріям, які цього потребували (Товариство Червоного хреста, пожежні товариства тощо);

б) товариства надання допомоги бідним (або благодійні товариства) - «людинолюбиві» товариства, патріотичні, для допомоги бідним літераторам і вченим, переселенцям, бідним жінкам, товариства сприяння жіночої праці, товариства колишніх вихованців навчальних закладів тощо [17, с. 613, 614].

Сільськогосподарські товариства, які поряд із поширенням передових агро-економічних знань, переслідували й комерційні цілі зі збуту та виробництва сільськогосподарської продукції, є одними з безлічі видів громадських організацій, які функціонували в Російській імперії в ХІХ - на початку ХХ ст. У цілому, це - одна з форм галузевих асоціацій, що виникали з ініціативи приватних осіб (вчених та землевласників), діяли за принципом саморегулювання, мали за мету розвиток агрономічної науки, фахової сільськогосподарської освіти та літератури, а також сприяли підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Сільськогосподарські об'єднання ХІХ - початку ХХ ст. не були однорідними і відрізнялися між собою за масштабом діяльності, назвою, юридичним статусом, майновим складом членів товариств, ініціаторами створення та іншими ознаками. Класифікаційні схеми поділу сільськогосподарських об'єднань присутні в науковій літературі як імперського (напр., праці В. Морачевського [1; 22], І. Котельникова [10]), так і радянського (дослідження В. Степанського [23]) та сучасного (праці Н. Чайки [26], А. Пантелеймонченка [18], О. Єліної [4-5]) періодів. Найбільш поширеними й розробленими у дослідженнях є класифікації сільськогосподарських товариств:

1) за основними напрямами діяльності: загальні та вузькогалузеві (спеціальні);

2) за масштабом діяльності: загальноросійські (імперські, міжрегіональні, центральні), діяли в масштабах усієї імперії та мали, як правило, статус імператорських і назву «всеросійських», «російських»; обласні - мали регіоном дії Південь Росії; місцеві (регіон діяльності обмежувався губернією) - обслуговували губернію, повіт, групу повітів, частину одного чи кількох повітів, волость, село; це були об'єднання середніх та дрібних виробників. Такі товариства розділялися на зональні категорії: губернські, повітові, волосні, сільські.

Враховуючи напрацювання згаданих вище дослідників нами запропоновано класифікацію сільськогосподарських об'єднань Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст. за назвою (юридичним статусом) угруповання:

1) сільськогосподарські товариства культурно-просвітницького (наукового) спрямування («общества»). Це галузеві товариства, у діяльності яких поєднувалася наукова й культурно-просвітницька робота з обслуговуванням практичних потреб сільського господарства; першочерговим завданням мали вирішення суспільних питань, без отримання матеріальних прибутків. До цієї категорії належали товариства заохочення землеробства і сільськогосподарської промисловості, сільськогосподарські (землеробські) синдикати;

2) сільськогосподарські товариства комерційного спрямування («товарищества»). Це суто торговельно-промислові (споживчі) сільськогосподарські об'єднання, створені виключно для задоволення локальних потреб сільського населення;

3) асоціації (спілки) сільськогосподарських виробників (товариства взаємної допомоги; товариства взаємного кредиту; товариства взаємного страхування; споживчі товариства; позичково-ощадні товариства; кредитні товариства);

4) комерційні відділи при сільськогосподарських товариствах;

5) селянські союзи, які носили переважно релігійний і політичний характер, намагаючись поряд із цим сприяти покращенню матеріального рівня сільського населення; від сільськогосподарських товариств відрізнялися тим, що членами союзів могли ставати виключно організації (товариства, артілі), а не фізичні особи;

6) артілі - одна з форм кооперативного руху, об'єднання представників певних професій для досягнення спільною працею господарської мети.

Згідно статистичних даних Департаменту землеробства, чисельність сільськогосподарських об'єднань у Російській імперії до 1861 р. досягла 30 загальних і спеціальних (вузькофахових) товариств; до кінця 1870-х рр. - уже 84; до 1900 р. - 310; у 1911 р. - 3 103; на початок 1915 р. - 5 795 [1, с. 105; 22, с. 1]. Поряд із цим, функціонувало 1 669 статутних і 2 500 договірних сільськогосподарських кредитних товариств і артілей, 10 687 кредитних, 3 811 позичково-ощадних, близько 12 000 споживчих товариств, що загалом на 1 січня 1915 р. становило 36 500 одиниць усіх кооперативних сільськогосподарських об'єднань Російської імперії [22, с. 16, 17].

На теренах України станом на 1915 р. функціонувала наступна кількість сільськогосподарських товариств («товариществ» і «обществ») [22, с. 7]): Малоросійський край (Полтавська, Харківська, Чернігівська губ.) - 583; Південно-Західний край (Київська, Волинська, Подільська губ.) - 159; Новоросійський край (Херсонська, Катеринославська, Таврійська губ.) - 383. При цьому, у Полтавській губ. нараховувалося 345 товариств, Чернігівській - 134, Катеринославській - 113, Херсонській - 105, Харківській - 104, Подільській - 72, Київській - 70, Таврійській - 58, Бесарабській - 31, Волинській - 19 [22, с. 6].

Згідно Відділу сільської економії та сільськогосподарської статистики, кількість сільськогосподарських «товариществ» на 1913 р. складала 903 одиниці, а на 1 січня 1915 р. - 1 669 одиниць. Їхній розподіл за губерніями Російської імперії виглядає так: Подільська губ. - 32, Київська - 30, Херсонська - 19, Бесарабська, Волинська, Полтавська - по 15, інші губернії мали менше 12 сільськогосподарських «товариществ» [22, с. 15]. Кредитні товариства, яких на 1 січня 1915 р. нараховувалося 10 687 одиниць, за губерніями Російської імперії розподілялися так: Херсонська губ. - 337, Волинська - 333, Харківська - 261, Бесарабська - 247, Чернігівська - 240, Полтавська - 237, інші губернії мали менше 200 кредитних товариств [22, с. 15]. Позичково-ощадні товариства, яких на 1 січня 1915 р. нараховувалося 3 811 одиниць, за губерніями Російської імперії розподілялися наступним чином: Київська губ. - 184, Подільська - 144, Бесарабська - 138, Херсонська - 89, Катеринославська - 86, інші губернії мали менше 80 кредитних товариств [22, с. 15, 16].

У Сумському повіті Харківської губернії на початок ХХ ст. функціонували: Сумське сільськогосподарське товариство, Верхньо-Сироватське сільськогосподарське товариство, Іскрисковщинське сільськогосподарське товариство, Нижньо-Сироватське сільськогосподарське товариство, Підліснівське сільськогосподарське товариство.

Сумське сільськогосподарське товариство, відкрите 26 січня 1913 р. у м. Суми, поширювало діяльність на весь повіт. Головою був Петро Іванович Грищенко, заступником голови - Віктор Іванович Сазанов, секретарем - С. О. Юдин, згодом А. Х. Єригов, членами: П. П. Авксентьєв, М. О. Бесідовський, Д. Є. Білоконь, П. В. Власенко, О. В. Вітоль, М. І. Воскобойніков, І. П. Гнезділов, В. В. Куколь-Яснопольський, Г О. Малихін, В. І. Удовиченко та ін. Кількість членів на 1914 р. складала 96, до 1 грудня 1917 р. зросла до 166 [15, с. 27].

Головні завдання діяльності товариство вбачало в: 1) розвитку насінництва, покращенні насіннєвого матеріалу, піднятті якості вітчизняного насіння; 2) покращенні збуту та виробництва молочних продуктів (масла, сиру тощо); 3) покращенні становища бджільництва та його популяризація серед населення; 4) висвітленні питань аграрної реформи; 5) сприянні покращенню сільського господарства шляхом популяризації агрономічних знань та проведення дослідів; 6) продажі сільськогосподарських продуктів за вигідними для виробників і споживачів цінами [15, с. 27].

У 1914 р. при товаристві засновано довідково-комісійне бюро, яке надавало сільським господарям консультації щодо покращення господарств, регулювання цін на сільськогосподарські продукти. У крамниці по вул. Покровській розпочато торгівлю насінням городини, трав'яних і квіткових рослин, а також продаж бджолярського приладдя. Товариством при Сумському сільськогосподарському училищі облаштовано контрольний город для експериментів над насінням різних сортів овочів [25, с. 10]. Крім того, галузеве об'єднання ставило за мету опіку кооперативною справою у межах повіту.

Товариство регулярно організовувало насіннєві виставки з метою розвитку інтересу сільських господарів до насінництва та популяризації насіннєвого матеріалу повіту. Зокрема, правила такої виставки передбачали: ознайомлення сільських господарів з насіннєвим матеріалом і допомогу в його збуті; прийом насіння польових, лугових, городніх та квіткових рослин; оцінку виставлених зразків насіння експертною комісією та визначення найкращих із них, за що власники насіння отримували відповідні нагороди; товариство сприяло операціям з продажу зразків насіння, експонованого на виставках [20, с. 7, 8].

Сумське сільськогосподарське товариство активно засновувало насіннєві ділянки: якщо у 1915 р. функціонувало 3 насіннєвих селянських господарства на площі 1,5 десятин і 3 насіннєвих землевласницьких господарства на площі 8 десятин, то до 1917 р. кількість перших зросла до 22 на площі 24 десятини, других - до 9 на площі 160 десятин [15, с. 27]. Крім того, у 1916 р. товариство володіло 2 земельними ділянками у м. Суми, на яких здійснювався контроль насіння, що продавалося у крамницях товариства; там же вирощувалися культури для селекції насіння [3, с. 25]. На засіданнях регулярно обговорювалися питання найбільш оптимальних сортів, придатних для вирощування у Харківській губернії (напр., доповідь завідувача селекційним відділом Харківської районної дослідної станції В. Я. Юрьєва «Сорти головних сільськогосподарських рослин», доповідь С. А. Юдіна «Багаторядний культиватор-прорізувач Маркова» [16]).

Суттєво відрізнялися розробки членів товариства в напрямку покращення насіння. З цією метою товариство клопоталося створенням спеціального розсадника маточного насіння на площі 13 десятин біля Сумської дослідної станції [15, с. 28; 3, с. 24] (для останньої товариством було передано вирощене на дослідному полі насіння городини - буряк Єгипетський, морква Нантська, цукровий горох Дезі, спаржева квасоля «Золота гора», редис круглий розовий з білим хвостиком, редис Богодухівський, капуста «Досконалість» [15, с. 28]).

Обіг насіннєвої торгівлі постійно зростав унаслідок як розширення регіонів збуту насіння, так і створення насіннєвих плантацій.

Більше того, Сумське товариство сільського господарства виступило ініціатором об'єднання галузевих товариств у справі організації насінництва в губернії. На спільному засіданні з представниками сільськогосподарських товариств Харківської губернії від 16 жовтня 1916 р. обговорювалося питання про розвиток насіннєвої справи не лише на рівні повіту, а всієї губернії. Так, фахівцями пропонувалося: 1) розширити роботу суспільних організацій з насінництва; 2) скоперувати фахівців насіннєвої справи, а збут насіння сконцентрувати в руках сільськогосподарських товариств [7, с. 13]. Заслухано доповідь Р Г Бетнера «Проект організації мережі об'єднаних насіннєвих плантацій Харківської губернії», яка викликала жваве обговорення ряду питань: Харківському товариству сільського господарства запропоновано зосередити в своїх руках усю роботу щодо організації насіннєвої справи в губернії, а на місцях - віддати цю справу в руки повітових сільськогосподарських товариств. Згідно згаданого Проекту, насіннєві плантації мали закладатися у господарствах як дрібних, середніх, так і великих землевласників Харківської губернії; всі плантації повіту повинні гуртуватися навколо повітового товариства сільського господарства, яке координувало технічну, господарську та комерційну сторони питання; всі повітові сільськогосподарські товариства мали звітуватися Харківському товариству сільського господарства; відділення садівництва й городництва Харківського товариства сільського господарства виконувало координацію контролю якості усього насіння, а також повинно було утримувати фахівця насіннєвої справи, облаштувати контрольну ділянку для аналізу насіння губернії, організувати курси з насіннєвої справи для теоретико-практичної підготовки інструкторів і плантаторів [7, с. 16, 18].

Створене Бюро Харківського товариства сільського господарства, як центральна комерційно-технічна інстанція, виконувало наступні функції: 1) встановлювало кількість насіння, потрібного для збуту, й давало повітам відповідні замовлення; 2) постачало повіти посівним матеріалом; 3) виступало посередником у доставці необхідних сільськогосподарських машин і знарядь; 4) володіло центральним насіннєочисним складом; 5) приймало від повітових товариств якісне насіння, проводило розрахункові операції тощо; 6) сприяло облаштуванню маточних розсадників у регіоні своєї діяльності; 7) контролювало організацію насіннєвої справи в повітах через фахівця відділення садівництва й городництва [7, с. 16, 17]. При цьому роль повітових товариств сільського господарства зводилася до наступних обов'язків: 1) мати інструктора з насінництва, який обслуговуватиме лише один повіт; 2) приймати замовлення на насіння від Бюро Харківського товариства сільського господарства на кожен рік за визначеними цінами; 3) впровадити за підтримки інструкторів насіннєві плантації в окремих господарствах; 4) контролювати через інструкторів правильність вирощування культур; 5) постачати плантаторів посівним матеріалом, отриманим від Бюро, а також сільськогосподарськими машинами і знаряддями; 6) забезпечити наявність приміщення для зберігання насіння, призначеного для передачі Бюро [7, с. 17]. Відповідно, на плантаторів покладалися завдання: 1) виконання замовлень на вирощування насіння зі встановленими термінами здачі; 2) обговорення і визначення цін на насіння; 3) виконання рекомендацій інструкторів тощо [7, с. 17].

Розвитком молочної справи Сумське сільськогосподарське товариство опікувалося з 1915 р., коли була впроваджена торгівля маслом. Під егідою товариства в кінці 1916 р. відкрито маслопереробний завод у Ричках; піднято питання про заснування сироварень і маслопереробних заводів в інших населених пунктах [15, с. 29]. Відходи маслопереробного заводу використовувались для вигодовування свиней. Відкриття таких заводів та збір молока у населення сприяв, окрім іншого, збільшенню поголів'я худоби, покращенню кормової бази й поліпшенню в повіті тваринництва загалом.

Питаннями бджільництва опікувався окремий відділ товариства, який функціонував при ньому на засадах автономії, - Товариство бджолярів, ідея створення якого виникла ще в 1912 р., проте через бюрократичні перепони це вдалося реалізувати лише в 1917 р. На 1 грудня 1917 р. нове товариство нараховувало 56 членів [15, с. 30]. Першочерговими завданнями окреслено збут меду та питання його якості, а також допомога бджолярам у заготівлі меду для весняного годування бджіл (товариством закуплено 300-400 пудів меду, 167 пудів залишено для потреб бджолярів [15, с. 30]. Окрім того, об'єднання ставило за ціль: обстеження пасік повіту; надання посильної допомоги селянським пасікам; організація продажу та поширення рамкових вуликів, а також фахової літератури; облаштування навчально-показової пасіки та майстерні [15, с. 31].

З цією метою члени Товариства бджолярів клопотали перед повітовим земським зібранням про призначення на посаду спеціального інструктора з окладом у 1800 руб., який обслуговував би не лише членів товариства, а й інших бджолярів повіту [21, с. 34].

Важливою для товариства була й культурно-просвітницька діяльність, зокрема, в напрямку поширення фахових знань і відкриття навчально-показової пасіки й майстерні, де б могли навчатися усі зацікавлені, у тому числі й особи з інвалідністю. Пасіку облаштували за рахунок членських внесків [21, с. 34].

Крім торгівлі насіннєвим матеріалом і молочними продуктами, товариство торгувало наступними продуктами: медом, вощиною, воском, свіжими та сушеними овочами, томатним пюре, м'ясом птиці, салом, продуктами бджільництва та засобами для облаштування пасіки, транинами тощо [15, с. 32].

Не залишилося товариство осторонь державних проблем, зокрема питань аграрних перетворень, відкривши відділ Ліги аграрних реформ. Лігою була розіслана спеціальна анкета для з'ясування рівня урожайності та більш вигідної форми землеволодіння, заслухані доповіді членів Ліги з нагальних питань, друкувалися збірки доповідей, організована невелика бібліотека і книгарня [15, с. 31]. Друкований орган галузевого об'єднання - «Вісник Сумського товариства сільського господарства» - поширювався не лише за підпискою, а й активно розсилався урядовим, громадським, кооперативним установам і участковим агрономам для роздачі населенню (зокрема, у 1917 р., крім 195 підписників, 255 примірників видання надіслано безкоштовно) [15, с. 32].

З 1915 р. Сумське сільськогосподарське товариство вело закупівлю продовольства для потреб армії (зокрема в 1916 р. на це витрачено 811 тис. руб. [3, с. 26], на які закуплено 444 696 пудів вівса, жита, пшениці, ячменю, гороху [6, с. 36]. Члени об'єднання ратували за залучення до справи заготовки продуктів для армії усіх кредитних товариств Сумського повіту [6, с. 38]. Крім того, товариство розглянуло питання про можливість забезпечення потреб армії в худобі - живій та забитій, для чого стимулювало кредитні товариства надавати позики на купівлю, а господарям - активізувати відгодівлю худоби [9, с. 7].

Сумське сільськогосподарське товариство клопоталося розвитком кустарних промислів, зокрема, вказуючи на важливість стимулювання у повіті жіночої праці: ткацтва, шиття, в'язання, прядіння, плетіння кошиків тощо. З цією метою в 1916 р. прийнято рішення про заснування при товаристві Комітету кустарних промислів [6, с. 38, 39]. У 1916 р. розпочато роботу з відкриття комерційного відділу при товаристві, завданням якого окреслено сприяння об'єднанню місцевих споживчих товариств з метою ведення спільних торгових операцій [8, с. 20, 21].

Дрібнорайонним товариством Сумського повіту, діяльність якого спрямовувалася на покращення сільського господарства свого регіону, було Нижньо-Сироватське сільськогосподарське товариство, відкрите за ініціативою земських агрономів 15 липня 1912 р. у слободі Нижня Сироватка; районом впливу мало Нижньо-Сироватську та Печенізьку волості [12, с. 11]. Засноване на членські внески та субсидії місцевого кредитного товариства, об'єднання нараховувало 65 членів на момент заснування (до 1914 р. кількість членів збільшилася до 85). Товариство очолював участковий агроном Микола Іванович Воскобойников, секретарем працював Яків Іванович Лещенко.

До початку 1914 р. товариству вдалося розгорнути значну культурно-просвітницьку діяльність: організовано невелику бібліотеку, передану кредитним товариством; влаштовано екскурсії членів товариства на виставку в Київ, на Сумську дослідну станцію і сільськогосподарську школу. Облаштовано показову ділянку з 6-пільною сівозміною [12, с. 12]. На загальних зібраннях товариства участковим агрономом виголошувалися доповіді з різних питань сільського господарства: обробка і висівання ярої пшениці та буряка у весняний період, мінеральні добрива під озимину, породи худоби та коней, міри покращення селянських господарств волості [13, с. 14]. Повітовим інструктором з садівництва зроблено доповідь про культуру городини та технічну переробку овочів.

У 1914 р. Нижньо-Сироватське сільськогосподарське товариство отримало достатні асигнування від губернського та повітового земств на оренду окремого приміщення, організацію показового поля, проведення дослідів, відкриття показового ягідника, поповнення бібліотеки та облаштування майстерні з виготовлення черепиці [13, с. 15]. При товаристві організовано продаж насіння городини, яке постачало Сумське товариство сільського господарства. Відомо також, що товариство виступало посередником селян у купівлі та продажу телят, влаштовуючи своєрідні аукціони.

Відоме своєю діяльністю також і Підліснівське сільськогосподарське товариство, відкритев 1914р.заініціативою місцевого поміщика П. Г. Лесевича та повітового агронома Н. Г. Колесника. Функціонувало в с. Підліснівка Степанівської волості. Головою був Павло Георгійович Лесевич, секретарем - Єлісей Степанович Кириченко, членами ради - Є. Кириченко, В. Маяк [19, с. 31]. Крім виголошення доповідей на загальних зборах товариства, його члени допомагали у вирішенні практичних потреб селян (з цією метою закуплено сільськогосподарське знаряддя - молотилки, сіялки тощо).

У Сумському повіті функціонували також Верхньо-Сироватське сільськогосподарське товариство (відкрите у 1912 р. у слободі Верхня Сироватка. Голова - священник Віктор Олексійович Євфимов, секретар Андрій Прокопович Барановський. Кількість членів на 1914 р. - 94. Постійнодіючими установами товариства були бібліотека, показове поле і сад, прокатний і зерноочисний пункти, майстерня з виготовлення черепиці) та Іскрисковщинське сільськогосподарське товариство (створене у 1912 р. у селі Іскрисковщина, поширювало діяльність на Прорубську, Павлівську та Білопільську волості. Голова - Всеволод Борисович Михайлов, секретар Григорій Гнатович Меженко. Кількість членів на 1914 р. - 60. Постійнодіючі установи товариства: бібліотека, показове поле, прокатний і зерноочисний пункти, злучний пункт великої рогатої худоби, племінний розплідник курей) [22, с. 514].

У межах повіту функціонував також Сумський відділ Імператорського Російського товариства плодівництва, заснований у 1914 р. під головуванням І. А. Асмолова [22, с. 619, 623].

Кредитні та споживчі товариства, згідно їхніх статутів, ставили за мету сприяння своїм членам у здійсненні господарських операцій та придбання інвентаря шляхом видачі позик (кредитів) і взяття на себе посередницьких операцій у цьому напрямку. Обслуговуючи сільське населення, ці товариства, окрім кредитної допомоги, спрямованої, головним чином, на фінансування землеробської праці, часто надавали й безпосередню допомогу сільським господарям. З цією метою вони влаштовували сільськогосподарські склади, облаштовували прокатні й зерноочисні пункти, пункти племінної худоби, організовували сільськогосподарські читання і бесіди, комплектували галузеву літературу, скуповували зерно, яке здавали під заставу, навіть запрошували власний агрономічний персонал. Значного поширення набула також участь цих товариств у процесах постачання населення сільськогосподарським знаряддям і машинами [22, с. 16].

Членами кредитних і позичково-ощадних товариств були сільські (хуторські та селищні), волосні та станичні товариства, а також артілі й товариства певного регіону, які діяли на основі затверджених урядом статутів і складалися з сільських господарів, землеробів, ремісників і промисловців. При цьому, біржові артілі, а також товариства, які переслідували виключно культурно-просвітні та благодійні цілі, не могли бути членами кредитних і позичково-ощадних товариств. Загальне зібрання кредитного чи позичково-ощадного товариства завжди мало чітко визначати категорію тих об'єднань, які підлягали кредитуванню (всі сільськогосподарські товариства регіону чи лише певна, конкретна, категорія товариств чи артілей); граничну суму для кредиту різним категоріям тощо [14, с. 31, 32].

Серед кредитних товариств Сумського повіту, яких до 1 січня 1914 р. нараховувалося 19 [11, с. 12], відомі наступні: Білопольське (відкрито 9 вересня 1915 р., на 1 липня 1916 р. складалося з 200 членів; голова Правління - П. Копейчиков; володіло двома крамницями з бакалійними товарами [2, с. 7,), Велико-Чернетчинське, Верхньо-Сироватське, Степанівське (будувало ветеринарну амбулаторію і пункт для запліднень), Сумське, Речанське (опікувалося будівництвом двокласного училища в с. Речки) та ін.

Найбільшим у регіоні було Сумське кредитне товариство, яке виконувало роль координуючого центру для інших товариств повіту, у тому числі надаючи їм грошові позики. Воно працювало, головним чином, за рахунок вкладень, яких на 1 січня 1914 р. нараховувалося 235 892 руб. 20 коп., власних капіталів - 12 134 руб. 27 коп. [24, с. 15]. Товариство асигнувало кошти на виплати членам та їхнім сім'ям, заснування кооперативного інституту, побудову Сумського комерційного училища, туберкульозної ліги, постраждалим від урагану на Півдні Росії [24, с. 16].

Майже всі кредитні товариства повіту асигнували кошти на просвітницькі потреби: 11 товариств зробили невеликі вклади комітету сприяння кооперації Харківського товариства сільського господарства; скільки ж дало кошти на організацію кооперативних курсів у м. Суми; 8 надали асигнування на майбутній кооперативний інститут у м. Києві; відомі асигнування на допомогу нужденним членам товариств і їхнім сім'ям, на закупку кооперативної та сільськогосподарської літератури, облаштування церков тощо. Грошову підтримку кредитні товариства надавали також кооперативам, артілям і споживчим товариствам регіону [11, с. 14].

Серед споживчих товариств Сумського повіту відомі, зокрема, Сумське, Ястребенецьке та ін.

Таким чином, сільськогосподарські товариства, які виникли на теренах Російської імперії в ХІХ ст., займаючись вирішенням однієї з головних проблем раціоналізації, - синтезом західноєвропейських інновацій у сільському господарстві та національних традицій - впроваджували реформаторські ідеї в середовище консервативного імперського села. Галузеві об'єднання аграріїв і товаровиробників Сумського повіту Харківської губернії виконували важливі функції задля розвитку сільської кооперації, поширення передових агро-економічних знань, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва тощо. Поряд із суспільними та просвітницькими завданнями, що полягали в популяризації в селянській масі через численні заходи (у тому числі й видавничу діяльність) інноваційних знань і передового досвіду, сільськогосподарські товариства реалізовували завдання комерційного характеру: усунення торговельного посередництва у справі придбання предметів, необхідних для сільського господарства; усунення торговельного посередництва у відносинах між сільськими господарями та споживачами сільськогосподарської продукції шляхом організації безпосереднього збуту на ринках; переробка сільськогосподарських продуктів шляхом облаштування місць для забою худоби, млинів, хлібопекарень, винокурних заводів, льохів для зберігання вина, складів для сушки тютюну, хмелю, ячменю; послаблення коливань у цінах на сільськогосподарські продукти шляхом облаштування загальних складів (сільськогосподарських крамниць) із продовольчими запасами; організація продовольчих кредитів для членів шляхом вікриття власних кооперативних банків і кас; сприяння членам у страхуванні їхніх господарств від нещасних випадків шляхом організації взаємного страхування чи угод зі страховими товариствами щодо пільгових умов страхування; колективна охорона посівів від руйнівних природніх катаклізмів чи шкідників; сприяння членам в їхній господарській діяльності шляхом придбання товариством для здачі у платне користування сільськогосподарських знарядь, машин, облаштування лабораторій для аналізу продуктів, дослідних полів тощо.

Джерела та література

1. Агрономическая помощь в России / Под ред. В. В. Морачевского. Петроград: Изд-во Департамента земледелия, 1914. 653 с.

2. Белопольское общество потребителей. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1916. № 14-15. С. 7-8.

3. Доклад о деятельности Сумского общества сельского хозяйства в 1916 г. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1916. № 22-24. С. 23-26.

4. Елина О. Ю. Местные сельскохозяйственные общества: на пути к аграрной модернизации России. Историко-биологические исследования. 2012. Т 4. №. 3. С. 34-63.

5. Елина О. Ю. Сельскохозяйственные общества России, 1765-1920-е годы: вклад в развитие агрономии. Российская история. 2011. № 2 (март-апрель). С. 27-45.

6. Журнал заседания общего собрания Сумского общества сельского хозяйства 18 декабря 1916 г. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1916. № 22-24. С. 32-41.

7. Журнал заседания общего собрания Сумского сельскохозяйственного общества с представителями сельскохозяйственных обществ Харьковской губернии 16 октября 1916 г. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1916. № 20-21. С. 11-19.

8. Журнал общего собрания г.г. членов Сумского общества сельского хозяйства 4-го сентября 1916 г. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1916. № 16-17. С. 20-23.

9. Заседание Совета общества 22 июля. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1915. № 14. С. 6-7.

10. Котельников И. И. Сельскохозяйственные товарищества России в 1911 году и деятельность их по отчётам за 1910 год. Санкт-Петербург, 1912. 220 с.

11. Кредитные товарищества Сумского уезда. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 2. С. 12-15.

12. Нижне-Сыроватское сельскохозяйственное общество. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 4. С. 11-12.

13. Нижне-Сыроватское сельскохозяйственное общество (продолжение). Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 5. С. 14-15.

14. О кредитовании кредитными и ссудо-сберегательными товариществами обществ, товариществ и артелей. Константиноградские сельскохозяйственные известия. 1915. № 10. С. 30-34.

15. Обзор деятельности Общества сельского хозяйства за 1917 г. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1917. № 17-24. С. 27-32.

16. Общее собрание Сумского общества сельского хозяйства 8 июня 1914 года. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 6-7. С. 28-31.

17. Общества // В кн.: Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. Том ХХІ. Санкт-Петербург, 1897.

18. Пантелеймонченко А.О. Сільськогосподарські товариства України: зародження, основні напрямки діяльності і значення (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): дис. ... канд. екон. наук: 08.01.04. Полтава, 1994. 200 с.

19. Подлесновское сельскохозяйственное общество. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 6-7. С. 31.

20. Правила семенной выставки, устраиваемой Сумским обществом сельского хозяйства. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1915. № 14. С. 7-8.

21. Протокол общего собрания членов Товарищества пчеловодов 13-го декабря 1917 года. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1917. № 17-24. С. 32-34.

22. Справочные сведения о сельскохозяйственных обществах по данным на 1915 год / Министерство Земледелия, Справочно-изд. бюро при деп. землед.; ред. В. В. Морачевский. Петроград: В. Ф. Киршбаума, 1916. 1115 с.

23. Степанский А. Д. Общественные организации России на рубеже ХІХ-ХХ веков. Москва, 1982.

24. Сумское кредитное товарищество. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 2. С. 15-17.

25. Сумское общество сельского хозяйства. Вестник Сумского общества сельского хозяйства. 1914. № 1. С. 10-11.

26. Чайка Н. Г. Становлення та розвиток наукових установ при сільськогосподарських товариствах Правобережної України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.07. Київ, 2005.

References

1. Agronomicheskaya pomoshch v Rossii. Pod red. V V Morachevskogo. [Agronomic assistance in Russia. Edited by V V. Morachevsky]. Petrograd, 1914, 653 [in Russian].

2. Belopolskoe obshchestvopotrebiteley [Belopolsk Consumer Society]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1916, 14-15, 7-8 [in Russian].

3. Doklad o deyatelnosti Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva v 1916 g. [Report on the activities of the Sumy Society of Agriculture in 1916]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1916, 22-24, 23-26 [in Russian].

4. Elina, O. Yu. (2012). Mestnye selskokhozyaystvennye obshchestva: na puti k agrarnoy modernizatsii Rossii [Local agricultural societies: towards agrarian modernization in Russia]. Istoriko-biologicheskie issledovaniya, 4/3, 34-63 [in Russian].

5. Elina, O. Yu. (2011). Selskokhozyaystvennye obshchestva Rossii, 1765-1920-e gody: vklad v razvitie agronomii [Agricultural societies of Russia, 1765-1920s: contribution to the development of agronomy]. Rossiyskaya istoriya, 2, 27-45 [in Russian].

6. Zhurnal zasedaniya obshchego sobraniya Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva 18 dekabrya 1916g. [Journal of the session of the general meeting of the Sumy Society of Agriculture on December 18, 1916]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1916, 22-24, 32-41 [in Russian].

7. Zhurnal zasedaniya obshchego sobraniya Sumskogo selskokhozyaystvennogo obshchestva s predstavitelyami selskokhozyaystvennykh obshchestv Kharkovskoy gubernii 16 oktyabrya 1916 g. [Journal of the session of the general meeting of the Sumy Society of Agricultural with representatives of agricultural societies of the Kharkov province on October 16, 1916]. Vestnik Sumskogo obshchestva sel'skogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1916, 20-21, 11-19 [in Russian].

8. Zhurnal obshchego sobraniya g.g. chlenov Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva 4-go sentyabrya 1916 g. [Journal of general meeting of the members of the Sumy Society of Agriculture on September 4, 1916]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1916, 16-17, 20-23 [in Russian].

9. Zasedanie Soveta obshchestva 22 iyulya [Meeting of the Council of the Society on July 22]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1915, 14, 6-7 [in Russian].

10. Kotelnikov, I. I. (1912). Selskokhozyaystvennye tovarishchestva Rossii v 1911 godu i deyatelnost ikh po otchetam za 1910 god [Agricultural partnerships of Russia in 1911 and their activities according to reports for 1910]. Sankt-Peterburg, 220 [in Russian].

11. Kreditnye tovarishchestva Sumskogo uezda [Credit societies of Sumy county]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 2, 12-15 [in Russian].

12. Nizhne-Syrovatskoe selskokhozyaystvennoe obshchestvo [Lower Syrovatsk Agricultural Society]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 4, 11-12 [in Russian].

13. Nizhne-Syrovatskoe selskokhozyaystvennoe obshchestvo (prodolzhenie) [Lower Syrovatsk Agricultural Society (continuation)]. VestnikSumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 5, 14-15 [in Russian].

14. О kreditovanii kreditnymi i ssudo-sberegatelnymi tovarishchestvami obshchestv, tovarishchestv i arteley [On lending by credit and savings and loan partnerships to societies, partnerships and artels]. Konstantinogradskie selskokhozyaystvennye izvestiya, 1915, 10, 30-34 [in Russian].

15. Obzor deyatelnosti Obshchestva selskogo khozyaystva za 1917 g. [Overview of the activities of the Society of Agriculture in 1917]. VestnikSumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1917, 17-24, 27-32 [in Russian].

16. Obshchee sobranie Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva 8 iyunya 1914 goda [General meeting of the Sumy Society of Agriculture June 8, 1914]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 6-7, 28-31 [in Russian].

17. Obshchestva [Societies] // V kn.: Entsiklopedicheskiy slovar F A. Brokgauza i I. A. Efrona [In the book: Encyclopedic Dictionary of F. A. Brockhaus and I. A. Efron]. Tom ХХІ. Sankt-Peterburg, 1897 [in Russian].

18. Panteleymonchenko, A. O. (1994). SUskogospodarskt tovaristva Ukraini: zarodzhennya, osnovni napryamki diyalnosti і znachennya (druga polovina ХІХ - pochatok ХХ st.): dis. ... kand. ekon. nauk [Agricultural societies of Ukraine: origin, main directions of activity and significance (second half ofthe XIX - beginning ofthe XX century): dis. ... cand. econ. sciences]. Poltava, 200 [in Russian].

19. Podlesnovskoe selskokhozyaystvennoe obshchestvo [Podlesnovsk Agricultural Society]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 6-7, 31 [in Russian].

20. Pravila semennoy vystavki, ustraivaemoy Sumskim obshchestvom selskogo khozyaystva [Rules of the Seed Exhibition, organized by the Sumy Society of Agriculture]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1915, 14, 7-8 [in Russian].

21. Protokol obshchego sobraniya chlenov Tovarishchestva pchelovodov 13-go dekabrya 1917 goda [Minutes of the general meeting of the members of the Society of Beekeepers on December 13, 1917]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1917, 17-24, 32-34. [in Russian].

22. Spravochnye svedeniya o selskokhozyaystvennykh obshchestvakhpo dannym na 1915 god [Reference information about agricultural companies as of 1915] / red. V. V Morachevskiy. Petrograd, 1916, 1115 [in Russian].

23. Stepanskiy, A. D. (1982). Obshchestvennye organizatsii Rossii na rubezhe ХІХ-ХХ vekov [Public organizations of Russia at the turn of the 19th-20th centuries]. Moskva. [in Russian].

24. Sumskoe kreditnoe tovarishchestvo [Sumy Credit Society]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 2, 15-17 [in Russian].

25. Sumskoe obshchestvo selskogo khozyaystva [Sumy Society of Agriculture]. Vestnik Sumskogo obshchestva selskogo khozyaystva [Bulletin of the Sumy Society of Agriculture]. 1914, 1, 10-11 [in Russian].

26. Chayka, N. H. (2005). Stanovlennya ta rozvytok naukovykh ustanov pry silskohospodarskykh tovarystvakh Pravoberezhnoyi Ukrayiny (druha polovyna ХІХ-pochatokХХ st.): dys. ... kand. ist. nauk [Formation and development of scientific institutions at agricultural societies of the Right Bank of Ukraine (second half of the XIX - the beginning of the XX century): dis. ... cand. ist. sciences]. Kyyiv, 2005 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru