Сучасна українська історіографія Голокосту

Размещено на http://allbest.ru

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ГОЛОКОСТУ

Рижева Надія Олександрівна,

докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри історії Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського

Сугацька Наталія Василівна,

кандидатка історичних наук, доцентка кафедри гуманітарних дисциплін Миколаївського інститут права Національного університету «Одеська юридична академія»

Мета дослідження - проаналізувати певне коло науково-джерельних розвідок та охарактеризувати етапи, напрямки і підходи дослідження Голокосту у вітчизняній історіографії. Сучасне наукове поле за визначеною проблематикою включає досить вагомий різноплановий доробок. Авторки цієї розвідки не ставили за мету охопити весь її потенціал і сконцентрували свою увагу на тих роботах, що представляють, на їхній погляд, певне заглиблення в тематичну площину. У процесі опрацювання історіографічних розробок зверталася увага на роботи, що формують загальноукраїнське науково-джерельне поле, із акцентуванням на дослідженнях регіональної специфіки Голокосту на Півдні Україні.

Методи: роботу виконано в контексті проблемно-тематичної історіографії, використано методи аналізу та синтезу, що дозволило здійснити певну систематизацію історико-наукових розробок. Порівняльно-історичний метод сприяв виявленню закономірностей та специфічних регіональних особливостей теми. Комплексно застосовано й загальнонаукові методи, аналітичний, статистичний, логічний та інші.

Результати. Об'єктивне дослідження українськими науковцями подій Голокосту відбувається на засадах визначення їх наслідків та уроків загальнолюдського значення. У сучасному науковому доробку виразно кристалізується сутність нацистського геноциду щодо єврейського населення як одного із найганебніших явищ у цивілізаційній історії. Повноцінне знання реальних подій Голокосту та усвідомлення їх трагічних наслідків мають слугувати попередженням і стимулом для унеможливлення відродження таких явищ у перспективі.

Висновки. У вітчизняній історіографії аналіз репресивної політики окупантів, спрямованої на винищення єврейського населення в період Другої світової війни, дозволяє формувати як багатовекторний погляд на розвиток новітньої історії України, так й визначити трагічні події Голокосту за регіональними реаліями. Створене в Україні за тематикою дослідження історико-наукове поле обіймає значний потенціал для продовження напрацювань у майбутньому.

Ключові слова: історичне джерело, класифікація, методологічні підходи, наукові розробки, монографії, дисертаційні роботи, регіональна історія.

друга світова окупанти голокост репресивний єврейське населення

MODERN UKRAINIAN HOLOCAUST HISTORIOGRAPHY

Ryzheva Nadiia Oleksandrivna,

Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the History Department V.O. Sukhomlynskyi Mykolaiv National University

Sugatska Nataliia Vasylivna,

Candidate of Historical Sciences, Associate Professor at the Department of Humanities, Mykolaiv Institute of Law of the National University “Odessa Law Academy”

The purpose of the study is to analyze a range of scientific and source research and describe the stages, directions and approaches to the study of the Holocaust in national historiography.

The modern scientific field on the issue includes a significant number of diverse achievements.

The authors of the study did not aim to cover its full potential and focused their attention on those works that represent, in our opinion, a certain deepening into the thematic plane. In the process of elaborating historiographical developments, attention was paid to the works that form the all-Ukrainian source-scientific field with an emphasis on studies of the regional specifics of the Holocaust in the South of Ukraine.

Methods: the work was performed in the context of problem-thematic historiography, methods of analysis and synthesis were used, which allowed to carry out a certain systematization of historical and scientific developments. The comparative-historical method helped to identify patterns and specific regional features of the topic. General scientific methods, analytical, statistical, logical and others are also comprehensively applied.

Results. An objective study of Holocaust events by Ukrainian scholars is based on the determination of their consequences and lessons of universal significance. The essence of the Nazi genocide against the Jewish population as one of the most shameful phenomena in the history of civilization is clearly crystallized in modern scientific work. Full knowledge of the real events of the Holocaust and awareness of their tragic consequences should serve as a warning and incentive to prevent the revival of such phenomena in the future.

Conclusions. In domestic historiography, the analysis of the occupiers' repressive policies aimed at the extermination of the Jewish population during World War II allows us to form a multi-vector view of the recent history of Ukraine and identify the tragic events of the Holocaust by regional realities. The historical and scientific field created in Ukraine about the research has considerable potential for further research in the future.

Key words: historical source, classification, methodological approaches, scientific developments, monographs, dissertations, regional history.

Вступ

Науково-дослідний простір історичної науки України неможливо уявити без усвідомлення найбільш складних за наслідками подій, що стали реаліями Другої Світової війни нацистський геноцид щодо єврейського населення Європи. Саме тому сучасні алгоритми історіографічних розробок збереження історичної пам'яті Голокосту визнаються актуальними та стають важливими дороговказами для всього людства: по-перше, застереженням про надзвичайно коротку відстань, що може спрямувати суспільство, навіть те, що декларує демократичні гасла до геноциду, по-друге, переконливим закликом до об'єднання та протидії до нього.

Мета аналіз історіографічного доробку українських науковців за вузловими акцентами подій Голокосту. Руйнація стереотипів історичного минулого, які складалися протягом десятиліть, сприяла критичному переосмисленню науковцями накопиченого раніше матеріалу в доволі розлогих за змістом та напрямками наукових доробках з проблем Голокосту в певних регіонах України. Наявні в наш час здобутки дозволяють здійснити їх певну систематизацію та показати ті напрями, що потребують поглибленого вивчення в майбутньому. У відповідності до сучасного розуміння методології дослідження, що сформувалася з метою теоретичного забезпечення ефективності проведення в рамках історичної науки досліджень, авторки представленої розвідки визначили принципи та методи історіографічного пізнання. За акцентами проблемно-тематичної історіографії використано методи аналізу та синтезу, що дозволило систематизувати певне коло сучасних історико-наукових розробок. Виявленню закономірностей та специфічних особливостей регіональної тематики сприяв порівняльно-історичний метод, застосовувалися й загальнонаукові методи, а саме аналітичний, статистичний, логічний та інші. У представленій статті логіка дослідження історіографічного матеріалу побудована за принципами комплексності джерел та історизму. З точки зору історіографії, кожна нова праця з історії Голокосту (монографії, статті, дисертаційні дослідження та інше) є певним знанням про розвиток української історичної науки. Історіографічні напрацювання концентрують конкретні результати та відповідні доробки дослідницької діяльності історика або групи істориків.

Розділ 1. Визначення змістовних акцентів історіографічної проблематики

Формування історіографічної проблематики, пов'язаної з трагедією європейського єврейства в часи Другої світової війни, почалося в 40-х роках ХХ ст. У наш час об'єктивне висвітлення всього комплексу наявних архівних джерел та матеріалів не втратило актуальності та набуло безперервного характеру. Чисельна вагомість праць, які безпосередньо чи побіжно висвітлюють проблему нацистського геноциду щодо єврейського населення Європи (українських євреїв у тому числі), має певну систематизацію як за тематикою, так й за хронологією дослідження.

В Україні історіографічні напрацювання здебільшого поділяються на наступні групи: зарубіжна історіографія, радянська історіографія 40-80-х рр. ХХ ст., дослідження істориків діаспори, сучасна українська історіографія. У поданій статті провідні акценти надаються сучасним науковим дослідженням із наголосом на регіональний контекст.

Активне дослідження історії Голокосту в Україні розпочалося в 90-ті рр. ХХ ст. На першому етапі (1991-1996 рр.) йшов процес пошуку джерельного матеріалу та визначення певних наукових акцентів (Коваль, 1991; Левітас, Шимановський, 1991; Попович, 1994: 160-164). Дослідники намагалися ввести в науковий обіг максимальну кількість документальних матеріалів, які були доступними на той період. У перших розвідках помітне відчуття певної емоційної шокованості авторів від фактів і документів, що були ними віднайдені під час роботи над темою. Дослідників хвилювало питання, чому стало можливим масове знищення єврейського населення?

Науково-дослідне поле України у цей час розширюється публікаціями документальних та мемуарних матеріалів про події, пов'язані з нацистським геноцидом по відношенню до єврейського населення. Етапним явищем у науковому та суспільному житті стало перше вітчизняне видання «Чорної книги» (1991 р.) збірки свідчень, листів та інших документів тих, хто пережив Голокост. Зауважимо, матеріали до видання було систематизовано та підготовлено в 1944-1946 рр. упорядниками В. Гроссманом та І. Еренбургом. Проте майже 45 років «Чорна книга» була «невідомою» для широкого кола зацікавлених дослідників СРСР. У видання входять документи та свідчення про реальні події часів нацистської окупації в Україні (Черная книга, 1991).

Джерельно-персоніфікованим доповненням досліджень Голокосту стало трьохтомне видання «Очерки еврейского героизма» (упорядник і редактор С. Авербух), де зібрано матеріали про євреїв героїв Радянського Союзу та кавалерів ордену Слави, учасників бойових дій, підпільного та партизанського руху (Очерки еврейского героизма, 1995).

У науково-дослідному полі з'являються й книги, що відтворювали реалії Півдня України: збірник документів і матеріалів про єврейське населення на Миколаївщині (Еврейское население на Николаевщине, 1996), спогади одесита Д. Стародинського (Стародинский, 1991). На безумовну увагу заслуговує книга С. Борового, присвячена долі єврейського населення Одеси (Боровой, 1991).

Систематизація джерельних матеріалів супроводжувалася й першими спробами узагальнення та постановки методологічної проблематики, що було зроблено в статтях М. Коваля «Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення (1941-1944 рр.)» (Коваль, 1992: 25-32) та М. Поповича «Єврейський геноцид в Україні: історія та уроки» (Попович, 1994). Варто звернути увагу на колективне дослідження «Евреи Украины (Краткий очерк истории)» в якому зроблено спробу вписати події Катастрофи в загальний контекст історії єврейського населення України (Горовский, Хонигсман, Найман, Елисаветский, 1995: Частина 2)

У роботах М. Коваля антиєврейський нацистський геноцид визнається складовою частиною трагічних подій Другої світової війни на території України (Коваль, 1992: 25-32; 1995). Вчений не уникає гострих питань про участь української колаборації в актах масового знищення євреїв та ставлення більшості українців до єврейського населення в часи окупації. Одним із головних прагнень дослідника є розкриття або принаймні визначення «білих плям» у рамках зазначеного історичного періоду. М. Коваль визнає, що становище євреїв у часи окупації було набагато трагічніше, ніж іншого населення. Зокрема, він зазначає: «Необхідно підкреслити, що єврейська Катастрофа є частиною загальної трагедії, яку пережив народ України, що став жертвою нацистських душогубів. Якщо слов'ян, зокрема українців, убивали за політичними ознаками, то євреїв лише за те, що вони євреї» (Коваль, 1999: 163).

Дослідження з названої проблематики набувають нових форм на другому етапі, який розпочався в 1997 р. Зокрема, триває процес поглибленого вивчення та узагальнення регіональної тематики. У цьому контексті безумовну увагу заслуговують дослідження: Я. Хонігсмана про долю єврейства на Львівщині та в Західній Україні (Хонігсман, 1998; 2003); Ж. Ковби, в якому аналізується ситуація в Східній Галичині (Ковба, 1998; 2000: 46-48); С. Орлянського про Голокост на Запоріжжі (Орлянський, 1999; 2003). Останній вносить нові акценти до регіональних досліджень подій Голокосту. У його роботах на підставі залучення максимальної кількості джерел різного походження логічно пов'язуються події, що відбувалися в Запорізькому регіоні із загальноукраїнською ситуацією. Крім того, в роботах відбувалося порівняння місцевої специфіки з загальноукраїнськими реаліями Катастрофи.

Події у Бабиному Яру, відомості про українців, які, ризикуючи власним життям, рятували євреїв у період окупації, знайшли відображення в книгах Ф. Левітаса, М. Шимановського (Левитас, Шимановский, 1991), І. Левітаса (Левитас, 2001). У доробку Л. Сушона мовою свідчень та документів відтворено «життя євреїв в Аду» на території Трансністрії (Сушон, 1998). Різні аспекти подій Катастрофи у Криму аналізуються М. Тяглим (Тяглий, 2001: 55-70; 2005: 28-42). Наведені матеріали дозволяють прослідкувати як трагічні події, так й героїзм пересічних громадян України.

У більшості проаналізованих робіт автори наголошували, що Голокост мав трагічний характер у межах усієї України, у той же час певні події в кожному регіоні визначалися своїми особливостями, які потребують окремого дослідження для більш глибокого і всебічного розуміння масштабів та наслідків цього явища.

Особливе місце займають роботи С. Єлисаветського (Єлисаветский, 1998; 2000: 120-124; 2001: 70-75; 2002) основною ідеєю яких є те, що євреї були не тільки жертвами в роки війни, але й брали активну участь у партизанському, підпільному русі та інших проявах руху Опору окупантам. Розглядаються питання про ставлення до євреїв партизан та підпільників.

Розділ 2. Актуалізація наукових розробок Голокосту за сучасною науковою парадигмою

Розширення кола предметної проблематики та залучення до її дослідження нової когорти науковців супроводжувалось певною дискусією щодо рівня аналізу та форми подання матеріалу. На майже цілковиту відсутність нових методологічних підходів у розробці проблематики Голокосту неодноразово звертав увагу С. Орлянський, який стверджував, що «нам катастрофічно не вистачає дослідників, які можуть професійно працювати в різних галузях юдаїки», а через відсутність серйозної наукової школи дослідження в царині Голокосту перебувають під загрозою дилетантизму та профанації (Орлянский, 2003: 43). Протилежну думку висловлювала І. Погребінська, яка вважала, що «..саме в цій галузі найбільш широко охоплені всі аспекти теми: від історіографічного аналізу, накопичення великого фактичного матеріалу до концептуального осмислення теми. Є всі підстави стверджувати, що за останні роки сформувалася українська школа дослідників ШОА на території нашої країни. Цей науковий напрямок використовує сучасні методологічні підходи і є глибоко інтегрованим у міжнародні дослідження з даної тематики» (Погребінська, 1999: 97). Наявні на той час реалії та перспективи вивчення українськими істориками проблематики Голокосту так оцінював С. Єкельчик: «Прийде час, коли цю роботу буде, в основному, завершено і наша історіографія повинна буде виробити цілісну картину Катастрофи в Україні, яка передбачає високий рівень теоретичних узагальнень» (Єкельчик, 1998: 22). У вказаному контексті певним кроком вперед стали статті кримського дослідника М. Тяглого (Тяглый, 2001: 55-70; 2005: 28-42) про наслідки та ефективність антисемітської пропаганди, яку здійснювала німецька окупаційна влада; роботи А. Подольського щодо рефлексій Голокосту (Подольський, 1998: 86-94; 1999: 26-38).

Кристалізації науково-дослідного поля безумовно сприяли інформаційно-довідкові доробки вітчизняних істориків, серед яких виділимо роботи під редакцією О. Круглова (Еврейский геноцид на Украине в период оккупации... 1995; Круглов 1997; Сборник документов и материалов. 2002). Вони стали своєрідною спробою класифікації та узагальнення документального і дослідницького матеріалу. На той час роботи такого рівня визнавалися на пострадянському просторі новаційними. Заслугою О. Круглова стає публікація значної кількості нових джерел. Дослідник переклав та обробив 204 німецьких документи, які визнаються надбанням українських дослідників та активно залучаються до роботи.

У другій половині 90-х рр. ХХ та на початку ХХІ ст. дослідження визначеної проблематики сягає нового рівня починаються пошуки форм об'єктивного аналізу та узагальнення матеріалу в дисертаційних роботах науковців України. У 1996 р. А. Подольським захищена дисертаційна робота з проблем Голокосту (Подольський, 1996). Наступне дисертаційне дослідження з цієї тематики здійснив Ф. Левітас. Науковець зробив спробу узагальнити фактичний матеріал з проблем Голокосту в Україні, а також висвітлити участь євреїв у русі Опору (Левітас, 1997). Автор аргументовано доводить, що політика радянського керівництва напередодні та на початку війни не дозволила організувати евакуацію населення і тим самим сприяла розширенню масштабів геноциду.

Фонди Державного архіву Вінницької області стали ґрунтовною основою джерелознавчого аналізу історії Голокосту дослідницею Ф. Винокуровою, що знайшло комплексне відображення у її дисертаційній роботі (Винокурова, 2003). У дослідженні проаналізовано основні положення та напрямки нацистської політики тотального фізичного та психологічного знищення євреїв, організації гетто та робочих таборів, показано різні форми протистояння євреїв окупантам. Зібрані та класифіковані архівні документи кристалізувалися великою кількістю «живих свідчень».

Геноцид проти єврейського населення Півдня України в роки німецько-румунської окупації 1941-1944 рр. став предметом дисертаційного дослідження Н. Сугацької. Авторка зосереджує увагу на подіях Катастрофи в південній частині рейхскомісаріату Україна та генерал-губернаторства Трансністрія. Окремий розділ дослідження присвячений питанню відношення населення окупованих територій до антиєврейської політики окупантів (Сугацька, 2006).

На початку ХХІ ст. в українській історіографії зростає інтерес до проблематики, пов'язаної з роллю, місцем, соціальною базою та масштабами колаборації, участю колаборантів у подіях Голокосту та ставленням українського населення до подій масового знищення євреїв. Ці питання довгий час замовчувалися через те, що більшість документів була недоступною для дослідників, та й сама постановка зазначених питань вважалася «незручною» для українських істориків. Аналіз доробку новітньої історіографії у висвітленні проблем колабораціонізму в часи нацистської окупації здійснено в статті О. Марущенка (Марущенко, 2003: 47-62). Автор зазначив, що вказана проблема залишається однією з найскладніших та найменш вивчених у вітчизняній історіографії. Дослідники через недостатність джерельної бази мають певні труднощі у здійсненні об'єктивного аналізу цього непростого явища. Це, в свою чергу, стоїть на заваді до створення повноцінної картини подій Голокосту в Україні.

Звернемо увагу, що в кінці ХХ на початку ХХІ ст. у широкому науково-суспільному загалі приходить розуміння того, що об'єктивне, всебічне висвітлення такого складного явища, як Голокост має сприяти зняттю взаємних упереджень та звинувачень між двома народами. Їх історичний шлях протягом століть мав як позитивні, так і негативні реалії й відповідно «свою міфологію», від якої варто позбавитись прийдешнім поколінням. За допомогою оприлюднення джерел та об'єктивного аналізу тих подій, що відбувалися в конкретні проміжки часу, потрібно відтворити дійсне історичне поле для майбутніх науково-неупереджених розробок.

Спроби підійти до висвітлення зазначених та інших проблем за новими акцентами здійснено в статтях Ж. Ковби «Колаборація українців і долі євреїв на теренах України періоду Другої світової війни» (Ковба, 2000: 46-48), Б. Забарка «Транс нистрия: Боль нашей памяти» (Забарко, 2002), І. Гусєва «Ещё раз о спасении детей из гетто Транснистрии» (Гусєв, 2003: 18-21), В. Нахмановича «Проблемы и перспективы украинского Холокостоведения» (Нахманович, 2002: 3-4).

В українському голокостознавстві прискорилася й інтенсивність досліджень регіонального характеру. Події на Миколаївщині та Херсонщині аналізуються у статті І. Шайкіна і М. Зябка про геноцид у єврейських землеробських колоніях Півдня України (Шайкін, Зябко, 1999: 152-186). Великий обсяг фактичного та статистичного матеріалу у цьому регіоні містить стаття С. Єлисаветського «Холокост на Юге Украины (1941-1944 гг.). Николаевская, Херсонская, Запорожская области» (Елисаветский, 2002: 11). Події на Одещині в роки Другої світової війни відтворили М. Якупов та В. Щетніков. У монографії вони висвітлюють питання створення гетто і концтаборів нацистами та знищення єврейського населення (Якупов, Щетников, 2004). Певним аспектам участі колаборантів у масовому знищенні єврейського населення присвячена наукова стаття М. Козирєвої (Козирєва, 2002: 153-156). Робляться спроби вписати Катастрофу у загальний контекст подій Другої світової війни на Півдні України. У цьому відношенні варта уваги колективна монографія «Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1944 рр.», в якій окремий розділ присвячено подіям Голокосту (Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни, 2004). Це одна з перших спроб узагальнити документальні матеріали та висвітлити об'єктивну картину трагічних подій у регіоні. На особливу увагу заслуговує колективна праця «Судьбы евреев Николаевщины в период Великой отечественной войны 19411945 гг.», один із розділів якої присвячений подіям Голокосту на Миколаївщині. Автор цього розділу В. Щукін не лише детально висвітлює трагічні події в місцях страти євреїв, а й піднімає питання про збереження історичної пам'яті про Голокост (Щукин, 2012: 48-85).

Загалом, перші десятиріччя ХХІ ст. характеризуються як поглибленням вже визначених, так й пошуком нових напрямків дослідження проблематики. У нашій роботі ми акцентуємо на найбільш, на наш погляд, значущій для двох народів історії, а саме діяльності Праведників народів світу, які в часи нацистської окупації, ризикуючи власним життям, рятували євреїв від смерті. У 2016 році Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума» видано довідник за редакцією І. Щупака, який містить впорядковану інформацію щодо українських Праведників народів світу (Праведники народів світу, 2016). Дослідниками Н. Сугацькою, Л. Ташлай, В. Щукіним створено довідник, що містить історії порятунку євреїв на Миколаївщині, відомості про Праведників, а також спогади євреїв, які пережили Голокост (Праведники народов мира. Праведники Украины. Спасители. Николаевская область, 2021). Трагедія Голокосту крізь призму реальних подій розкривається ще в одному виданні 2021 р. «Праведники народів світу. Україна» (Іоффе, Євсюков, 2021). Наукова кристалізація даної тематики свідчить про безумовну її актуальність у майбутньому.

Висновки

Отже, відтворена історіографічна картина Голокосту розглядається нами як складова частина загального історіографічного процесу в конкретному просторово-часовому вимірі. В умовах розбудови державності України в науково-дослідному полі набули важливого значення питання всебічного дослідження маловідомих сторінок історії, пов'язаних із нацистським антиєврейським геноцидом в період Другої світової війни. Вітчизняна історіографія подій Голокосту на території України, за сюжетно-змістовними спрямуваннями, свідчить про увагу істориків до різних аспектів проблеми. Трагічні реалії Голокосту розглядаються в тісному взаємозв'язку з процесом формування багатовекторного погляду на розвиток новітньої історії України. Саме тому відбувається активізація досліджень в цій галузі, що дозволяє передбачати появу найближчим часом нових відкриттів, які поглиблять наше розуміння теми. Актуалізація таких досліджень обумовлена й нагальною потребою створення ґрунтовних теоретичних праць, в яких розуміння та застосування термінології Голокосту подаватиметься в різних контекстах українській історіографії. Дослідження цієї проблематики є вимогою часу, зважаючи на те, що сучасною історичною наукою в основному опрацьовані методологічні підходи та накопичений досвід роботи з фактичними та джерельними матеріалами.

Література:

1. Боровой С. Гибель еврейского населения Одессы во время фашистской оккупации. Історичні зошити. 1991. № 4. 217 с.

2. Винокурова Ф.А. Фонди Державного архіву Вінницької області як джерело з історії долі євреїв під час німецько-румунської окупації 1941-1944 рр. : дис. ... канд. іст. наук ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Київ, 2003. 225 с.

3. Горовский Ф.Я., Хонигсман Я.А., Найман А.Я., Елисаветский С.Я. Евреи Украины (Краткий очерк истории). Киев : Украинский институт менеджмента и бизнеса, 1995. В 2-х ч. Ч. 2. 272 с.

4. Гусев И. Еще раз о спасении детей из гетто Транснистрии. Голокост і сучасність. Науково-педагогічний бюлетень Українського Центру вивчення проблем Голокосту. Київ, 2003. травень-червень (№ 3). С. 18-21.

5. Еврейский геноцид на Украине в период оккупации в немецкой документалистике 1941-1944 гг. / автсост. А.И. Круглов. Харьков; Иерусалим, 1995. 291 с.

6. Еврейское население на Николаевщине: Документы и материалы / ред. П.Н. Тригуб. Николаев : Атолл, 1996. 193 с.

7. Екельчик С. Некоторые теоретические проблемы современной историографии Катастрофы. Еврейское население Юга Украины: Ежегодник. Исследования, воспоминания, документы. Харьков; Запорожье, 1998. С. 22-29.

8. Елисаветский С. Полвека забвения. Евреи в движении Сопротивления и партизанской борьбе в Украине (1941-1945). Киев, 1998. 399 с.

9. Елисаветский С. Партизанское движение на Украине и отношение к евреям. Запорожские еврейские чтения. Запорожье : Диво, 2000. Вып. 4. С. 120-124.

10. Елисаветский С. Исследование истории Холокоста в Украине в украинской историографии (1990-2000). Холокост: Доклады на Восьмой Ежегодной международной междисциплинарной конференции по иудаике : Материалы Восьмой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Москва : «Пробел 2000», 2001. С. 70-75.

11. Елисаветский С. Холокост на юге Украины (1941-1944) (Николаевская, Херсонская, Запорожская области). Голокост і сучасність. Науково-педагогічний бюлетень Українського Центру вивчення проблем Голокосту. 2002. листопад-грудень (№ 6). С. 11.

12. Забарко Б. Транснистрия: боль нашей памяти. Зеркало недели. 2002. 10-17 мая.

13. І. Іоффе, О. Євсюков. «Праведники народів світу. Україна». Київ : «Наш Формат», 2021. 392 с.

14. Коваль В.С. Путь к Бабьему Яру. Історичні зошити. Киев : Ін-т історії України АН УРСР. 1991. № 5. 55 с.

15. Коваль М.В. Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення (1941-1944 pp.). Український історичний журнал. 1992. № 2. С. 25-32.

16. Коваль М.В. Україна: 1939-1945: маловідомі і непрочитані сторінки історії. Київ : Вища шк., 1995. 194 с.

17. Коваль М.В. Україна крізь віки : у 15 т. Київ : Видавничий дім «Альтернативи», 1999. Т. 12 : Україна у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). 336 с.

18. Ковба Ж. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв'язання єврейського питання». Київ : Сфера, 1998. 296 с.

19. Ковба Ж. Колаборація українців і долі євреїв на теренах України періоду Другої світової війни. Запорожские еврейские чтения. Запорожье : Диво, 2000. Вып. 4. С. 46-48.

20. Козирєва М.Е. Участь німецьких колоністів у масовому знищенні єврейського населення на території Миколаївщини під час фашистської окупації. Шестые Запорожские еврейские чтения. Запорожье : Диво, 2002. С. 153-156.

21. Круглов А.И. Нацистский геноцид евреев Украины 1941-1944 : Хроника событий. Харьков, 1997. 216 с.

22. Левитас И.М. Праведники Бабьего Яра. Киев : Еврейский Совет Украины, 2001. 256 с.

23. Левитас Ф., Шимановский М. Бабий Яр: Страницы трагедии. Киев : «Слід і Ко», 1991. 55 с.

24. Левітас Ф.Л. Євреї України в роки Другої світової війни : дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.05 ; Ін-т національних відносин і політології НАН України. Київ, 1997. 272 с.

25. Марущенко О.В. Сучасна українська історіографія і проблема колабораціонізму в роки німецько-фашистської окупації України. Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей. Київ : Інститут історії НАН України, 2003. Вип. 7. С. 47-62.

26. Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1944 (До 60-річчя визволення області від німецько-румунських окупантів) / М.М. Шитюк, М.О. Багмет та ін. Миколаїв : Квіт, 2004. 503 с.

27. Нахманович В. Проблемы и перспективы украинского «Холокостоведения». Голокост і сучасність. Науково-педагогічний бюлетень Українського Центру вивчення проблем Голокосту. Київ, 2002. Листопад-грудень (№ 6). С. 3-4.

28. Орлянский С.Ф. Материалы к истории еврейской общины Александровска (Запорожья). 1941-1945 гг. Запорожье, 1999. Вып. 5. 62 с.

29. Орлянский С.Ф. Холокост на Запорожье. Запорожье, 2003. 63 с.

30. Очерки еврейского героизма : в 3 т. / сост. ред. С.Л. Авербух. Київ : Київська єврейська міська громада, 1995. Т.1.720 с.; Т. 2. 525 с.; Т. 3. 512 с.

31. Погребінська І. Основні тенденції розвитку сучасної юдаїки в Україні. Запорожские еврейские чтения. Запорожье : Диво, 1999. Вып. 3. С. 93-101.

32. Подольський А. Євреї України в роки нацистської окупації. Спроба історіографічного аналізу. Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. Київ, 1998. Вип. 4. С. 86-94.

33. Подольський А. Дослідження з історії Голокосту в сучасній українській історіографії : нові підходи. Катастрофа і опір українського єврейства: Нариси з історіїГолокосту і Опору в Україні. Київ, 1999. С. 26-38.

34. Подольський А. Нацистський геноцид щодо євреїв України 1941 1944 рр. : дис. . канд. іст. наук ; Інститут національних відносин і політології. Київ, 1996. 171 с.

35. Попович М. Єврейський геноцид в Україні: історія та уроки. Філософська і соціологічна думка. 1994. № 5-8. С. 160-164.

36. Праведники народов мира, Праведники Украины, спасители: Николаевская область / ред.-сост. Н.В. Сугацкая, Л.Б. Ташлай, В.В. Щукин, С.Н. Сугацкий. 2-е изд., исправл. и дополн. Николаев : издатель Шамрай П.Н., 2021. 144 с.

37. Праведники народів світу: довідник / за ред. І.Я. Щупака. Дніпро : Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2016. 224 с.

38. Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах / сост. А. Круглов. Киев : Институт иудаики, 2002. 485 с.

39. Стародинский Д. Одесское гетто: Воспоминания. Одесса : ТПП «Хайтех», 1991. 112 с.

40. Сугацька Н.В. Геноцид проти єврейського населення Півдня України в роки німецько-румунської окупації (1941-1944 рр.) : дис. ... канд. іст. наук ; Миколаївський держ. ун-т ім. В.О. Сухомлинського. Миколаїв, 2006. 189 с.

41. Сушон Л. Транснистрия: евреи в аду. Черная книга о Катастрофе в Северном Причерноморье (по воспоминаниям и документам). Одесса : РИО АО кинокомпания «Юг», 1998. 230 с.

42. Тяглый М. Нацистская антисемитская пропаганда в оккупированном Крыму и ее место в системе мероприятий Холокоста. Холокост: Доклады на Восьмой Ежегодной международной междисциплинарной конференции по иудаике. Москва : «Пробел 2000», 2001. С. 55-70.

43. Тяглый М. Антисемитская пропаганда на оккупированных нацистами территориях СССР: историография и методика изучения вопроса. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі. 2005. № 1. С. 28-42.

44. Хонигсман Я.А. Катастрофа еврейства Западной Украины: Евреи Восточной Галиции, Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933 1945 гг. Львов : Манускрипт, 1998. 350 с.

45. Хонігсман Я.А. Янівське пекло: Короткий нарис Янівського концтабору у Львові. Львів : Манускрипт, 2003. 64 с.

46. Черная книга. О злодейском повсеместном убийстве евреев немецко-фашистскими захватчиками во временно оккупированных районах Советского Союза и в лагерях Польши во время войны 1941-1945 гг. : в 2 т. / пер. с идиш / сост. В. Гроссман, И. Эренбург. Київ : «Оберіг», 1991. 615 с.

47. Шайкин И.М., Зябко М.Н. Нацистский геноцид в еврейских земледельческих колониях Юга Украины. Очерки по истории Холокоста и Сопротивления в Украине. Киев : Институт политических и этнонациональных исследований НАНУ 1999. С. 152-186.

48. Щукин В.В. Трагическая хроника Холокоста на землях Николаевской области. Судьбы евреев Николаевщины в период Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. / под ред. М. Д. Гольденберга. Николаев : Издатель П.Н. Шамрай, 2012. С. 48-85.

49. Якупов Н.М., Щетников В.П. Подвиг Одессы. Одесса : КП ОГТ, 2004. 231 с.

Размещено на Allbest.ru