Патонівські наукові традиції в світлі новітніх викликів науці

Дисципліна «економікс» набула найбільшого поширення в університетах, що стимулювалось введенням платної підготовки економістів у багатьох закладах вищої освіти, в тому числі не профільних для економічної спеціальності. Бурхливо зростала не тільки кількість студентів, що навчались із цієї дисципліни, а й аспірантів, частка яких у загальній кількості аспірантів сягнула 20 %. Унаслідок цього в Україні за короткий термін кількість учених-економістів збільшилась у декілька разів, але таке зростання було передусім спричинено дефіцитом викладачів. Науково-кадровий потенціал економічної науки в Україні загалом і в НАН України зокрема за весь час незалежності України майже не зазнав кількісних змін.

Юридична наука, як і взагалі юриспруденція в Україні, в цілому залишилась залежною від влади, тобто провладною. Цьому сприяли кращі умови фінансового забезпечення юридичної науки порівняно з іншими її галузями. Цей чинник особливо помітний в оплаті праці та розмірі пенсій суддів й інших працівників юриспруденції. До того ж, чимало прокурорів, державних діячів і депутатів отримали можливість без відповідних особистих наукових результатів стати членами-кореспондентами та академіками Академії правових наук. Але висока залежність правової науки від кожної нової влади унеможливлює забезпечення наукової обґрунтованості українського законодавства, об'єктивної оцінки ефективності кожного закону та його виконання з точки зору національних інтересів та потреб кожного громадянина країни. Відсутність в Україні соціально справедливого правового середовища призводить до великої кількості негативних явищ у суспільстві, зокрема таких, як народні протести, недовіра до влади, кримінальне переслідування кожним новим президентом країни свого попередника. Правова наука, як і вся юриспруденція, не може перетворюватися на політичну силу влади, вони повинні слугувати своєму народові. До цього висновку додамо, що кількість юристів, у тому числі юристів-учених, у перші роки незалежності України зростала такими ж високими темпами, як кількість економістів, але в основному також за рахунок університетської системи.

Що стосується історичної науки, то в методологічному плані тут відбулося найбільш жорстке переосмислення історії України радянського періоду. Історична наука довгий час не сприймалась як самостійна і самодостатня наукова система не тільки за межами України, а й у ній самій. Вона не мала чітких національних меж. Розбудова суверенної України потребувала визначеності нашої історичної науки на основі об'єктивних неупереджених критеріїв. Важливим питанням є обґрунтування підходу до історії України з точки зору здобуття з неї уроків для сьогодення і майбутнього. Причому слід врахувати, що реальний історичний процес розвитку людства та кожної країни має в своїй основі здатність людей продукувати нові знання та використовувати їх у суспільній практиці. Цей напрям історичної науки традиційно досліджується історією науки і техніки. За роки незалежності отримано низку наукових результатів, які мають важливе значення для відтворення національної історії. Останнім часом значну увагу зосереджено на дослідженні світоглядної ролі історії науки і техніки, її викладанні у вищих навчальних закладах.

Б.Є. Патон приділяв значну увагу питанням історичної науки, особливо її складової -- історії науки і техніки. Він вважав, що процес історичного розвитку людства історики мають відображати не тільки за допомогою аналізу війн, революцій, режимів влади, як це здебільшого робиться, а й передусім із точки зору впливу на нього розвитку науки і техніки.

Б.Є. Патон, опікуючись розвитком природничих, технічних і соціо- гуманітарних наук, шукаючи найкращі засоби організації наукових досліджень, забезпечення вчених усіма необхідними матеріально-технічними умовами для їх плідної роботи, водночас активно займався питаннями соціального розвитку інститутів та Академії в цілому. За роки президенства Б.Є. Патона в Академії було збудовано понад тисячу об'єктів соціального призначення. Ще в 70-80-х роках минулого століття з'явилися нові академічні структури -- академмістечка, які територіально об'єднували корпуси інститутів із житловими масивами, послуживши прообразом сучасних наукових парків [6].

Навіть у сучасних складних фінансових умовах Б.Є. Патон продовжував шукати нові можливості для вирішення соціальних проблем. Яскравим прикладом знаходження ним оригінальних шляхів вирішення проблем соціального розвитку Академії є збереження в її складі відомчої лікарні та клініки, які влада намагалася ліквідувати разом з усіма іншими відомчими лікарнями. Борис Євгенович перетворив академічну лікарню та клініку на наукову установу -- Центр інноваційних медичних технологій. Завдяки цьому співробітники Академії отримали можливість продовжити користуватися медичними послугами, причому на вищому якісному рівні. Внесок Б.Є. Патона у забезпечення соціального захисту співробітників Академії заслуговує на велику вдячність. Ця його робота, яка насичена багатьма реальними діями щодо забезпечення плідних умов життя та діяльності науковців, потребує особливо глибокого вивчення як однієї з найцінніших патонівських наукових традицій.

Проведення Б.Є. Патоном масштабних реформ у Академії, які пов'язані з фундаменталізацією всієї науково-дослідної діяльності, вдосконаленням структури інститутів, покращенням умов праці та соціального забезпечення персоналу, демонстрація позитивних результатів від радикальних змін, що відбувались в академічній науці, зокрема швидке зростання її наукового потенціалу та ролі в науковому забезпеченні соціально-економічного розвитку країни, сприяли створенню привабливих умов для залучення на роботу нових фахівців, особливо талановитої молоді. Працювати в академічній науці ставало все більш престижним для багатьох випускників університетів. У 70--80-х роках академічні інститути приймали на роботу до тисячі й більше молодих спеціалістів щорічно. Розширювались тематичні напрями досліджень, виникали нові наукові дисципліни.

Однією з таких наукових дисциплін, яка почала активно розвиватися в Академії за президентства Б.Є. Патона, було наукознавство. Її очолив подібний до Б.Є. Патона ентузіаст науки, талановитий молодий кандидат технічних наук Г.М. Добров (1929-1999 рр.). За підтримки Бориса Євгеновича Геннадію Михайловичу Доброву вдалося за короткий термін сформувати одну із найбільш продуктивних і відомих у СРСР наукових шкіл із наукознавства [14].

Українські наукознавці та історики науки першими у світі почали використовувати сучасний машинний метод для оброблення інформації з питань історії та організації науки. Цей пріоритет київської школи наукознавства отримав визнання колег на всесвітньому конгресі істориків науки, який відбувся в США у 1963 р. Г.М. Добровим та його учнями розроблено теорію інформаційної концепції наукознавства як комплексної наукової дисципліни. В київській школі започатковано також роботу зі створення теоретичних засад прикладного наукознавства. Ці дослідження стали широко відомими серед зарубіжних колег; у ряді країн публікувалися монографії Г.М. Доброва та статті його соратників і учнів. Добровці запрошувались до участі у великих міжнародних проєктах, які виконувалися під егідою ЮНЕСКО, а також до деяких міжнародних і національних наукових організацій.

Виконувався значний обсяг досліджень розвитку вітчизняної науки, в тому числі Академії. Ретельно вивчалися досвід і проблеми управління в Академії, прогнозування та розвитку науково-технічного потенціалу, підвищення ефективності його використання, підготовки та атестації наукових кадрів, формування наукових пріоритетів і багато інших проблем. Історики та соціологи здійснювали дослідження з історії НАН України, склали хронологію найбільш важливих фактів із життя Академії, довідники про видатних наукових діячів Академії та найбільш відомих зарубіжних учених українського походження. Ними ідентифіковано та описано діяльність більше п'ятдесяти наукових шкіл, складено історичні відомості про розвиток низки галузей наук.

Б.Є. Патон підтримував діяльність колективу наукознавців, часто звертався до їхніх рекомендацій в своїй управлінській практиці, запровадив організацію системи підвищення управлінської кваліфікації наукових кадрів Академії, в якій використовувалися результати наукознавчих досліджень. Надаючи важливого значення цим роботам для наукового обґрунтування шляхів розвитку Академії та всієї вітчизняної науки, впровадження в їхню практику кращого зарубіжного досвіду, Б.Є. Патон ініціював створення в 1991 р. на базі колективу Г.М. Доброва Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки на правах самостійної наукової установи та підтримав присудження їй імені Геннадія Михайловича Доброва. З його ж ініціативи в 2015 р. Центр було перейменовано в Інститут та безпосередньо підпорядковано Президії НАН України. Метою цих реформацій Б.Є. Патона було посилення наукових засад організації управління в Академії, розроблення науково обґрунтованої стратегії її розвитку.

Одним з яскравих прикладів використання наукового підходу до визначення стратегії розвитку НАН України є розроблення за ініціативою Б.Є. Патона Концепції розвитку Національної академії наук України на 2014-2023 роки, в якій враховано історичні традиції та обґрунтовано відповіді на сучасні виклики. Ключовими напрямами Концепції є забезпечення реалізації статусу Академії як вищої державної наукової організації, підвищення її ролі у вирішенні державних проблем, приведення форм і методів організації наукових досліджень у відповідність із сучасними вимогами, вдосконалення умов підготовки і використання наукових кадрів та ін. Лейтмотивом Концепції є спрямування діяльності Академії на відродження зв'язків науки з виробництвом, що актуалізує адаптацію мережевоцентрич- ної моделі організації діяльності Академії до сучасних ринкових, соціально- економічних і політичних умов [15].

Виходячи з сьогоденного бачення новим керівництвом Академії завдань і проблем, які потребують першочергового вирішення, після обрання нового президента Академії А.Г Загороднього патонівська десятирічна Концепція розвитку НАН України була уточнена і вдосконалена в деяких сучасних напрямах. Проте її основою залишається мережевоцентрична модель організації діяльності Академії, яка має забезпечити поступове відродження НАН України як науково-технологічної платформи інноваційного розвитку країни на базі пріоритетних фундаментальних досліджень і технологій високої укладності [16].

В одному зі своїх перших інтерв'ю (ZNUA, 24 серпня 2020 р.) в якості президента НАН України А.Г. Загородній, кажучи про минуле та майбутнє української науки, її досягнення та проблеми, підкреслив, що незважаючи на важкі умови праці, академічні вчені мають на своєму рахунку чимало видатних досягнень світового рівня. Він згадав деякі з них, що охоплюють широкий спектр напрямів науки, починаючи від досліджень Всесвіту до здоров'я людини та зміцнення обороноздатності країни. Високі наукові результати -- це, власне, те, що формує імідж країни на світовому рівні. Але не менш важливо, щоб такі наукові досягнення використовувались передусім в інтересах своєї країни, свого народу. Для цього вкрай важливо не тільки вдосконалювати діяльність Академії, чому приділив велику увагу Б.Є. Патон, лінію якого продовжує сучасне керівництво Академії, а й змінити підхід до розуміння владою і суспільством ролі науки у розвитку країни.

Наша Академія створювалася в буремні політичні і воєнні часи. Політичні та державні діячі, які підтримали пропозицію вчених про створення Української академії наук у 1918 році, бачили в цьому державному акті своєрідний і необхідний політичний атрибут державності. Борис Євгенович Патон підняв цю величну ідею на більш високий суспільний рівень. Він зі своїми однодумцями та всіма академічними працівниками перетворив Національну академію наук на основну творчу силу розбудови держави Україна. Академія дала для цього наукові результати і технології світового рівня. За роки своєї діяльності вона підготувала понад сто тисяч фахівців вищого ґатунку, які, працюючи на різних наукових, виробничих, культурних і державних посадах, внесли особисту лепту в розбудову нашої країни. Патонівські наукові традиції заслуговують не лише на відповідну увагу і глибоку повагу, а й мають слугувати ефективним ресурсом для відродження потенціалу Академії як важливої виробничої сили та ключового чинника соціально-економічного розвитку та забезпечення національної безпеки.

патон інноваційний наука виробництво

Список літератури

1. Онищенко О.С., Дубровіна Л.А., Маковецька Я.К. та ін. Керманич української науки. Життєвий і творчий шлях Б.Є. Патона. До сторіччя від дня народження. НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. Київ, 2018. 350 с.: іл.

2. Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії. НАН України. Київ: Академперіодика, 2012. 776 с., 136 с. іл.

3. Paton B.E. et al. (Eds.) The National Academy of Sciences of Ukraine (1918-2018). The 100th Anniversary of Its Foundation. The National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv: Akademperiodyka, 2018. 332 p.

4. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1: Володимир Іванович Вернадський і Україна. Кн. 1: Науково-організаційна діяльність (1918-1921) / НАН України. Комісія з наукової спадщини академіка В.І. Вернадського; Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського; Інститут історії України. Київ, НБУВ, 2011. 699 с.

5. Добров ГМ., Стогний Б.С., Тонкаль В.Е. и др. Организация управления в Академии наук Украинской ССР: опыт и проблемы (1961-1986 гг.). АН УССР, Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки. Киев: Наук. думка. 1988. 354 с.

6. Оноприенко В.И. Науковедение Г.М. Доброва: международный контекст и практика реформирования Академии наук УССР. Наука та наукознавство. 2019. № 3. С. 75-87.

7. Національна Академія наук України. Історія ракетно-космічної науки України. Київ: Фенікс, 2021. 456 с.

8. Міжнародній симпозіум «Патонівські наукові традиції в світлі нових викликів науці». Наука та наукознавство. 2021. № 4. С. 3-6.

9. Маліцький Б.А., Маліцький Є.Б. Про стан фінансування ракетно-космічної науки і техніки в Україні у світовому та національному вимірі: науково-аналітична доповідь. Київ: Фенікс, 2020. 48 с.

10. Булкін І.О. Особливості фінансування науково-технічного розвитку військово-промислового комплексу в Україні. Наука та наукознавство. 2014. № 3. С. 23-38.

11. Сайт Державної служби експертного контролю України.

12. Попович З.О. Нові аспекти в політиці адміністрації президента США щодо науки і технологій. Наука та наукознавство. 2021. № 2. С. 100--102.

13. Реформы науки и техники в РФ и КНР: итоги и перспективы. Материалы Международного форума «Реформы науки и техники в КНР и РФ: теория и практика» (17-18 октября 2005 г., Пекин (КНР)) / Под ред. Н.А. Ащеуловой, Бао Оу, Э.И. Колчинского. Санкт-Петербург: Нестор-История, 2009. 352 с.

14. Добров Геннадій Михайлович (1929-1989). Збірник. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Фенікс, 2004. 128 с.

15. Богданов В.Л. Концепция развития НАН Украины на 2014-2023 гг.: учет исторических традиций и ответы на современные вызовы. Материалы Международного симпозиума «Национальные академии наук: современное состояние, проблемы, перспективы развития и приоритеты сотрудничества в рамках МААН» (Киев, Украина, 6-7 июня 2019 г.). Киев: Наш формат, 2019. С. 27-34.

16. Богданов В.Л., Кубальський О.Н. Про концепцію розвитку Національної академії наук України на 2021-2025 роки. Вісник Національної академії наук України. 2021. № 12. С. 38-45.

References

1. Onyshchenko O.S., Dubrovina L.A., Makovetska Ya.K. (2018). The steerman of the Ukrainian science system. The life and creative path of B.Ye. Paton. Commemorating the centenary of the birth. National Academy of Sciences of Ukraine, V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine. Kyiv [in Ukrainian].

2. (2012). B.Ye. Paton: 50 years at the head of the НАН України. National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv: Akademperiodyka [in Ukrainian].

3. Paton B.E. et al. (Eds.) (2018). The National Academy of Sciences of Ukraine (1918-2018). The 100th Anniversary of Its Foundation. The National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv: Akademperiodyka.

4. (2011). Selected works of academician V.I. Vernadslyi. Vol. 1: Volodymyr Ivanovych Vernadskyi and Ukraine. Book 1: Scientific and administrative activities (1918-1921). The National Academy of Sciences of Ukraine, the Commission of the National Academy of Sciences of Ukraine on the Scientific Legacy of Academician VI. Vernadskyi, VI. Vernadskyi National Library of Ukraine, Dobrov Center for Scientific and Technological Potential and Science History studies of the National Academy ofSciences of Ukraine. Kyiv: VI. Vernadskyi National Library of Ukraine [in Ukrainian].

5. Dovrov G.M., Stogniy B.S., Tonkal B.Ye, et al. (1988). Administrative organization in the Academy of Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic: experiences and problems (1961-1986). The Academy of Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, the Center for Scientific and Technological Potential and Science History Studies. Kyiv: Naukova dumka [in Russian].

6. Onopriyenko V.I. (2019). Science policy studies of G.M. Dobrov: international context and practice of reforms in the Academy of Sciences of the UkrSSR. Science and Science of Science, 3, 75-87 [in Russian].

7. (2021). The National Academy of Sciences of Ukraine. The history of rocket and space science in Ukraine. Kyiv: Phoenix [in Ukrainian].

8. (2021). International Symposium “Paton traditions in light of new challenges to the modern science”. Science and Science of Science, 4, 3-6 [in Ukrainian].

9. Malitskyi Б.А., Malitskyi E.B. (2020). The financing of rocket and space industry from the global and national perspective: a scientific analytical report. Kyiv: Phoenix [in Ukrainian].

10. Bulkin І.О. (2014). Specifics of financing of science & technology development in the military & industrial complex of Ukraine. Science and Science of Science, 3, 23-38 [in Ukrainian].

11. The website of the State Service for Expert Control of Ukraine. [in Ukrainian].

12. Popovych І.O. (2021). New political dimensions of the U.S. President Administration in Science and Technology. Science and Science of Science, 2, 100-102 [in Ukrainian].

13. Ashcheulova N.A., et al (Eds.) (2009). Reforms in science and technology in the Russian Federation and the Chinese People's Republic: results and outlooks. Saint-Petersburg: Nestor-Istoriya [in Russian].

14. (2004). Dobrov Hennadiy Mykhailovych (1929-1989). Collection. 2nd ed., rev and suppl. Kyiv: Phoenix [in Ukrainian].

15. Bogdanov V.L. (2019). The Guidelines of the Development of the National Academy of Sciences of Ukraine for 2014-2023: Consideration for Historical Traditions and Facing Modern Challenges. Proceedings from: International Symposium “National Academies of Sciences: Modern Status, Problems, Prospects of Development and Priorities of Cooperation in the IAAS Framework”, 27-34, Kyiv: Nash format [in Russian].

16. Bogdanov V.L., Kubalskyi O.N. (2021). On the concept of development of the National Academy of Sciences of Ukraine for 2021-2025. Visnyk of the National Academy of Sciences of Ukraine, 12, 38-45.

Размещено на Allbest.ru