"Невигадане": радянська буденність 1920-1930-х рр. у літературній творчості Анатоля Калиновського (Галана)

Однак часто радянські люди, що йшли на правопорушення, викликали в автора співчуття: дівчина - для радянської влади «клясово чужа особа», котра зробила собі фальшиві документи, щоб поступити до інституту, який вподобала Галан А. Танець на линві (Оповідання). Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1980. С. 163.; чоловік, що, рятуючись від переслідувань тієї ж влади, змушений був вдавати із себе глухонімого Чечко А. [Галан А.]. Записки слідчого... С. 43-47. - це в його інтерпретації не злочинці, а жертви «робітничо-селянської» держави, яка насамперед спрямована на виявлення «ворогів народу».

Зовсім по-іншому - без симпатії й співчуття зображує А. Галан підручних чекістів, таких, як герої оповідань «Тіломеханік» та «Донька Юди». «Тіломеханік» - це прізвисько вдень цілком пристойного керівника одного з районних підприємств, а вночі - добровільного ката у відділенні місцевого НКВД, який витонченими тортурами вибивав у заарештованих необхідні покази Галан А. Невигадане... С. 125-135.. «Донькою Юди» письменник назвав сексотку Юлію Рачинську. Завербувати в секретні співробітники ОДПУ дівчину виявилося легко: юній комсомолці «хотілося “вийти в люди”, вирізнитися з-поміж сірої маси, бути героїнею. І хотілося, як кожній дівчині в її віці, мати гарну одіж, гарне взуття, парфуми славнозвісної фірми “Коті” й інші речі, що прикрашують молодість» Галан А. Поразка маршала: Оповідання. С. 9. Це ж оповідання під дещо зміненою назвою «Дочка Юди» вміщено в збірнику А. Галана «Життя» (Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1976. С. 105-128).. Рачинська дійсно отримувала від чекістів щедру плату й досягла матеріального добробуту, але якою ціною: за роки її служби 13 виданих нею осіб розстріляли, 79 - відправили до таборів ГУЛАГу Там само. С. 11.. Серед жертв виявилася й донька стукачки. Ці зловісні фігури, на думку автора, заслуговують на смерть за свої злочини - повідомленням про страту й самогубство закінчуються оповідання. Але, очевидно, й сам А. Галан, і його читачі добре усвідомлювали, що розплата за скоєне не приходить так швидко й неминуче. Багато явних та секретних співробітників ВЧК-ДПУ-НКВД доживали віку в теплі й добрі, користувалися пільгами й охоче розповідали поколінню, що зростало, про свої «подвиги». Як бачимо, головна ідея цих та інших оповідань, де діють схожі «герої», полягає не тільки в тому, щоб викликати зневагу й огиду до подібних представників та захисників «диктатури пролетаріату», але спонукати до боротьби проти тоталітарної системи, яка породжує «тіломеханіків», бездушних катів, убивць, сексотів, сприяти усвідомленню істини, що альтернатива їй тільки одна - свобода й демократія, а для українців - ще й власна національна держава.

Ці настрої переконливо відбилися в листування «пізнього» Галана. Так, у листі до Дмитра Нитченка від 12 вересня 1968 р. він напише: «Хотів би я дожити до того часу, коли від “робітничо-селянської” не лишиться й духу, а натомість прийде справжня народна влада Соборної України» Нитченко Д. Листи письменників. С. 104.. Через шість років, у 1974 р., зауважить: «Життя кінчається, мій друже, хоч про це й не хочеться думати. Слава... Що таке “слава”? Від всіх нас лишиться рядочок могил і вічна пам'ять... на тиждень. Це сказав відомий тобі філософ Іван Евентуальний. Але хай буде, як буде. Все ж таки, за Кнутом Гамсуном, нам пощастило наступити дияволові на хвіст, якоюсь мірою копнути дракона, що досі порядкує на Україні й не хоче відмовитись від того порядкування, від необмеженої своєї влади» Там само. С. 108..

Заради цього писав і на зароблені важкою працею песо та долари видавав свої оповідання окремими збірниками Анатоль Калиновський. Його книжки побачили світ у др. пол. ХХ ст., але національно-демократичні ідеї, гуманістичний ідеал, які він проповідував, анітрохи не втратили своєї актуальності й сьогодні. Творчість цього несправедливо забутого автора може стати автентичним джерелом знань про життя в СРСР, а соковита мова, яскраві образи, гумор і сатира його книг подарують читачам багато приємних хвилин і справжню естетичну насолоду від спілкування з непересічним талантом. Принагідно хочеться висловити побажання щодо нагальної потреби видати принаймні вибране із чималої літературної спадщини цього письменника.

References

1. Bazylevskyy, V. (2005). Impresiyi ta medytatsiyi [Impressions and meditations]. Berezil - Berezil. 6 of March. Kharkiv, Ukraine.

2. Boryak, T. (2011). Dokumentalna spadshchyna ukrayinskoyi emihratsiyi v Yevropi: Prazkyy arkhiv (1945-2010) [Documentary heritage of Ukrainian emigration in Europe: Prague Archives (1945-2010)]. Nizhyn, Ukraine.

3. Dzhadt, T. (2021). Pislya viyny. Istoriya Yevropy vid 1945 r. [After the war. History of Europe from 1945]. Kyiv, Ukraine.

4. Halan, A. (2013). Opovidannya [Stories]. Berezil - Berezil. 7-8 of March. Kharkiv, Ukraine.

5. Kachurovskyy, I. (2008). Proza Anatolya Halana [Prose by Anatoly Galan]. Promenysti sylvety: Lektsiyi, dopovidi, statti, eseyi, rozvidky - Radiant silhouettes: lectures, reports, articles, essays, scientific research. Kyiv, Ukraine.

6. Mankevich, I. (2007). Literaturno-khudozhestvennoye naslediye kak istochnik kulturologicheskoy informatsii [Literary and artistic heritage as a source of cultural information]. Observatoriya kultury - Observatory of Culture. Moscow, Russia.

7. Nytchenko, D. (1992). Lysty pysmennykiv [Letters from writers]. Melbourne, Australia.

8. Slaboshpytskyy, M. (2017). Protyrannya dzerkala. Te, choho vy ne prochytayete v istoriyi literatury: spohady [Wiping the mirror. What you will not read in the history of literature: memories]. Kyiv, Ukraine.

9. Tkachova, L. (1994). Dorevolyutsiyna intelihentsiya v radyanskiy totalitarniy systemi [Pre-revolutionary intelligentsia in the Soviet totalitarian system]. Problemy istoriyi Ukrayiny: fakty, sudzhennya, poshuky - Problems of Ukrainian history: facts, judgments, searches.

Додаток

Домчук З. Анатоль Галан у Філядельфії. Свобода: український щоденник. 1965. № 135. 27 липня. С. 3.

26-го червня ц. р. до Філядельфії загостив відомий український новеліст Анатоль Галан. Заходами письменницького Об'єднання «Слово» була влаштована літературна зустріч письменника з філадельфійською громадою. Зустріч відбулася ввечері у будинку СУА. Вступне слово про письменника виголосив поет Остап Тарнавський, зупинившись у першу чергу на походженні самої новели, окресливши цей літературний жанр в інтерпретації відомого американського новеліста Едґарда По та інших, як і власного насвітлення цього літературного способу творчости. нав'язуючи тяглість до початків стародавньої анекдоти.

Анатоль Галан, один з тих нечисленних ще живих письменників, що розпочав свого творчість з молодих років, ще на рідних землях. Обумовлений тяжкою цензурою, не мав змоги розгорнути свій талант і ледве видав на рідних землях дві свої збірки, а третю, на щастя, забракував Первомайський. Бо, як показали наступні роки, на письменників розпочалася жорстока нагінка большевиками за часів Єжова. Після 1932 року Анатоль Галан припинив свою літературну творчість аж до еміграції. І вже в Аргентині Анатоль Галан видав такі свої збірки новель: «Пахощі», «Будні совєтського журналіста», «Поразка маршала», «Проти шерсти» - під псевдонімом Івана Евентуального, «Чарівна дружина», «Записки слідчого» - під псевдом Андрія Чечка, драму «Володар-Острах» та інші численні новелі, розкидані по журналах і газетах.

Коли згадати ще одного новеліста Степана Риндика, то Анатоль Галан та С. Риндик на еміграції - новелісти ширшого масштабу. Ці два письменники й репрезентують українську новелю на еміграції. Перед нечисленною, біля 40 осіб, але справжньою літературною громадою Філадельфії Анатоль Галан розповів причини, що спонукали його писати новелі. В першу чергу це те, що цим жанром роджена думка лягає на папері «за один присяд». Над повістю ж чи романом треба працювати довше. Однак, вже тепер письменник признався, що перейшов на ширші полотна. Написав дві повісті, одна з яких друкується в газеті «Наша Батьківщина» під назвою «Між двома смертями», а друга повість «Пригоди Рубенса» чекає на видавця. Тепер письменник працює над повістю «Роман без героя».

Після доповіді розпочалося знайомство з творчістю письменника. Молодий поет Марко Царинник по-мистецькому прочитав одну новелю з книжки автора Анатоля Галана «Чарівна дружина», а сам письменник нагородив публіку читанням своїх нових новель.

Після офіційної частини розпочалася товариська дискусія навколо творчости письменника, що звелася до літературного фонду. В дискусії взяли участь такі відомі літературознавці та письменники: редактор Б. Романенчук, письменниця С. Острукова, письменниця М. Струтинська та інші. Переважала думка, що наші газети мусіли б уділяти більше уваги популяризації творів письменників в пресі і цим мостити шлях книжці до читача та дати змогу письменникові продати свої твори, щоб уможливити друк інших і не гальмувати літературного процесу, а літературний фонд лише як допоміжний фактор.

Після цього Анатоль Галан майже годину писав автографи на своїх книжках, що публіка тут же розкуповувала. Вечір пройшов у щирій приязній гутірці. На закінчення, як завжди, 44-й відділ Союзу Українок тепло частував письменника-гостя та приявну публіку коржиками й чаєм.

Размещено на Allbest.ru