Чому ліві публічні інтелектуали не розуміють Україну? (Ноам Хомський та Юрґен Габермас)

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Чому ліві публічні інтелектуали не розуміють Україну? (Ноам Хомський та Юрґен Габермас)

Юрій Латиш,

канд. іст. наук, доц.,

PhD (History), Associate Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

WHY DON'T LEFT PUBLIC INTELLECTUALS UNDERSTAND UKRAINE? (CASES OF NOAM CHOMSKY AND JURGEN HABERMAS)

Abstract

The article considers the attitude of left public intellectuals to the Russian- Ukrainian war. A brief analysis of the concept of "public intellectual", the roles and functions of intellectuals in society is made. Based on the study of public speeches of famous philosophers and influential intellectuals Noam Chomsky (USA) and Jurgen Habermas (Germany), their views on the causes and possibilities of ending the Russian-Ukrainian war, as well as the circumstances of their reproduction of individual Russian narratives, were analyzed.

The conclusions show that Noam Chomsky and Jurgen Habermas see the role of the public intellectual in the position of a critical dissident. They have traumatic memories of World War II, using of nuclear weapons, and the Cold War. Therefore, they seek to avoid a recurrence of these events. Chomsky wants to keep the chance for Europe as a "third power" between the United States and Russia and for the space of security from the Atlantic to Vladivostok. Habermas seeks to preserve the post-national and post-heroic mentality of the Germans as a guarantee of the revival of German militarism, which led to two world wars.

Chomsky focuses on the problems of the global world order (and because of this he is ready to sacrifice Ukraine to the idea of a single European security space). Habermas is primarily concerned with internal German issues and fears the influence of an overly national Ukraine. He supports the Social Democrats and the moderate policies of Chancellor Olaf Scholz. Ukraine is not in the center of their attention, although they have sympathy for Ukraine.

Russia abuses the fears of intellectuals, especially of a nuclear war. But they cannot be branded as agents of the Kremlin. We need to look for arguments for these authoritative and wise people how to make Ukraine interesting for them.

Key words: public intellectual (PI), nuclear weapons, World War III, Thucydides trap, postnational mentality, post-heroic mentality, constitutional patriotism.

Анотація

У статті розглянуто ставлення лівих публічних інтелектуалів до російсько-української війни. Подано короткий аналіз поняття «публічний інтелектуал», ролей і функцій інтелектуалів у суспільстві. На основі аналізу публічних виступів впливових інтелектуалів Ноама Хомського (США) та Юрґена Габермаса (Німеччина) висвітлено їх погляди на причини, перебіг та можливості завершення російсько-української війни, а також обставини відтворення ними окремих російських наративів.

Встановлено, що Ноам Хомський та Юрґен Габермас вбачають роль публічного інтелектуала в суспільстві, як критичного інакодумця. Обидва мають травматичні спогади про Другу світову війну, використання ядерної зброї та Холодну війну. Тому вони прагнуть уникнути повторення цих подій. Хомський, який хизується своїм дисидентством щодо політики США, хоче зберегти шанс для Європи як «третьої сили» між Сполученими Штатами та Росією та для простору безпеки від Атлантики до Владивостока. Габермас прагне захистити «постнаціональний» і «постгероїчний» німецький менталітет як запоруку невідродження німецького мілітаризму, що призвів до двох світових війн. лівий інтелектуал війна

Хомський зосереджується на проблемах глобального світового порядку (і через це ладен принести Україну в жертву ідеї єдиного європейського простору безпеки). Габермаса турбують передусім внутрішні німецькі проблеми. Він традиційно підтримує соціал- демократів і помірковану політику чинного канцлера Олафа Шольца. Він боїться впливу занадто національної України на молодше покоління німецьких політиків, уособленням якого є міністерка закордонних справ Анналена Бербок. Україна не перебуває в центрі уваги Хомського та Габермаса, хоча й викликає у них симпатії. Росія зловживає страхами інтелектуалів, особливо перед ядерною війною. Однак більшість публічних інтелектуалів займають проукраїнські позиції.

Ключові слова: публічний інтелектуал (ПІ), ядерна зброя, третя світова війна, пастка Фукідіда, постнаціональний менталітет, постгероїчний менталітет, конституційний патріотизм.

Постановка проблеми. Неспровокований напад Росії на Україну 24 лютого 2022 р. викликав у світі обурення та хвилю солідарності з нашою країною. У більшості публікацій західних інтелектуалів висловлюється підтримка Україні, а симпатії до Росії вважаються моветоном. Найбільш прихильними до нашої держави є представники неоліберального напрямку суспільної думки (Бернар-Анрі Леві, Френсіс Фукуяма). Серед лівих інтелектуалів думки розділилися. Однозначно на бік України став Славой Жижек [1]. Водночас у низці публічних виступів можна віднайти думки, які, засуджуючи російське вторгнення, відтворюють окремі наративи, близькі до кремлівських. В умовах війни в Україні це сприймається різко негативно. Однак чи завжди можна вважати таку позицію проросійською?

Метою цієї статті є аналіз публікацій лівих публічних інтелектуалів щодо російсько-української війни, чия позиція може видаватися недостатньо проукраїнською, на прикладі найавторитетніших представників цього середовища: Ноама Хомського (США) і Юрґена Габермаса (Німеччина). Та, перш за все, треба з'ясувати, хто такі публічні інтелектуали.

Хто такі публічні інтелектуали?

Поняття «публічний інтелектуал» (ПІ) увійшло в науковий дискурс у 1980- ті рр. в основному зусиллями історика культури Роберта Джейкобі (Якобі) [24]. Зазвичай так називають академічних учених, які апелюють не до професіоналів (або не лише до професіоналів), а до широкої аудиторії і впливають не тільки на інтелектуальні, але й на моральні стандарти поведінки суспільства. Вальтер Беньямін вважав, що для інтелектуала особливо важлива постійна комунікація з суспільством в цілому та його окремими групами. ПІ є скоріше універсалом, ніж вузьким фахівцем, переймається суспільно важливими питаннями і відкрито висловлює свої погляди, не замикаючись в академічній «вежі зі слонової кістки» [див.: 28, р. 17-35]. Образно кажучи, ПІ зайняті перекладом наукових знань з академічної мови на мову публічних репрезентацій. Основними сферами їх діяльності є університети, ЗМІ та експертно- консультативна участь у різноманітних проєктах - від виробничих до політичних.

Значний вклад у розвиток поняття ПІ зробив Юрґен Габермас. На його думку, інтелектуала вирізняє здатність першим відчути щось важливе, чого ще не розуміє суспільство. Він здатен почати хвилюватись з приводу певних критичних тенденцій уже в момент, коли інші ще займаються своїми буденними справами: «інтелектуал повинен бути здатен бути

схвильованим» [3]. Перші інтелектуали з'явилися в добу Античності. Але сучасний інтелектуал народився наприкінці ХІХ ст. під час «справи Дрейфуса» у Франції, коли офіцера єврейського походження було звинувачено у шпигунстві та засуджено без доказів, лише з антисемітських мотивів. Письменник Еміль Золя вважав це ганьбою, тому написав відкритого листа президентові республіки, який увійшов в історію за першим рядком: «Я звинувачую». На підтримку листа Золя професори, студенти, журналісти, літератори з табору захисників Дрейфуса («дрейфусари») склали колективний протест, який один із лідерів «антидрейфусарів» письменник-націоналіст Моріс Баррас презирливо охрестив «Протестом інтелектуалів». Відтоді за інтелектуалом надовго закріпився образ невдахи, причому пихатого й манірного.

У 1950-1970-ті рр. ПІ вирізняло бунтарство і маргінальність. Це була доба лівих інтелектуалів - політичних активістів, які виступали на мітингах, роздавали газети на вулицях чи кидали цеглу в поліцейських, як Жан-Поль Сартр чи Мішель Фуко. Антиімперіалізм і боротьба проти вторгнення США до В'єтнаму були їхніми імперативами. Це був час формування Ноама Хомського та Юрґена Габермаса - час, коли інтелектуали вбачали свою функцію в тому, аби йти проти мейнстріму.

В останній третині ХХ ст. відбувся «публічний поворот» (public turn), пов'язаний із зростанням суспільного запиту на соціально-гуманітарне знання. З'явилися такі галузі як публічна філософія, публічна історія, публічна соціологія, публічна антропологія, публічна географія тощо. Все більше представників академічної науки почали шукати шляхів самореалізації у публічному просторі, поза межами «вежі зі слонової кістки» - університетів та академічних установ [4]. Це змінило соціальний статус ПІ, які все більше почали інтегруватися в політичний істеблішмент. Хоча старий образ інтелектуала, як маргінала і критика несправедливості, не зник зовсім, сьогодні часто навіть формально опозиційні інтелектуали займають важливі посади та отримують високі доходи [21].

Хоча упродовж історії ролі ПІ розвивалися та змінювалися, і сьогодні це поняття часто є багатозначним і нестійким, але однією з найважливіших залишалася роль критичного інакодумця [23, р. 8]. Тому ПІ можуть існувати лише у суспільстві, що відрізняється високим рівнем політичної свободи, де інакодумство не переслідується, а громадянське суспільство не підміняється державними інститутами.

Ноам Хомський: винагородити агресора, аби уникнути ядерної війни і

зберегти суб'єктність Європи У 2005 р. американський журнал «Foreign Policy» розпочав складати рейтинг найвпливовіших мислителів сучасного світу («The Top 100 Public Intellectuals», нині називається - «The Global Thinkers»), «чиї інтелектуальні пошуки формують контури світу, в якому ми живемо і житимемо в найближчому майбутньому». У 2005 р. перше місце посів Ноам Хомський (Чомскі), американський лінгвіст, філософ та публіцист, почесний професор Массачусетського технологічного інституту та професор-лауреат Арізонського університету, який часто виступає у ролі дисидента.

93-річний Хомський дав низку інтерв'ю (зокрема, цілу серію політологу та журналісту Сі Джею Поліхроніу) щодо ситуації в світі у контексті російсько- української війни. У його картині світу Україна займає не ключове місце, а сама війна є лише тлом більш глобальних процесів. Дуже характерна фраза пролунала в одному з його інтерв'ю: «Залишимо поки Україну. Це не єдина криза у світі» [15].

Однак російсько-українська війна несе в собі загрозу перетворитися на світову і ядерну, і саме тому вона перебуває у фокусі уваги філософа. Г оловною метою Хомського є уникнення ядерної війни. Це пов'язано з його особистими глибокими переживаннями й рефлексіями. Відповідаючи на питання головного редактора «Current Affairs» Натана Робінсона, мислитель поділився спогадами про перші ядерні вибухи:

«Я це добре пам'ятаю. Я був молодшим вожатим у літньому таборі. Вранці табірний гучномовець оголосив, що в Хіросімі було застосовано атомну бомбу, яка зруйнувала місто. Усі зайнялися своїми ранковими справами - іграми в бейсбол, плаванням, чим завгодно. Я був так вражений. Я не міг у це повірити...

Я був так вражений цим, що просто вийшов з табору, пішов у ліс сам, просидів там кілька годин, думаючи про це. Було цілком зрозуміло, що людський розум і його слава досягли такого рівня, що незабаром він зможе знищити все живе на Землі» [15].

Хомського вразила байдужість суспільства. А коли на початку 1950-х рр. він переглядав у кінотеатрі фільм про Хіросіму, то побачив, як люди реготали, дивлячись на жертв ядерного вибуху. Сьогодні його жахає, що 35% американців вважають, що США мають вступити у війну в Україні, навіть якщо це загрожує ядерною війною.

Говорячи про загрозу світової війни, Хомський посилається на так звану «пастку Фукідіда». За даними Гарвардського центру науки та міжнародних відносин імені Белфера, за останні 500 років у 12 з 16 випадків, коли держава, яка переживає піднесення, кидала виклик державі-лідеру, результатом ставала війна. Якщо ж сторони уникали війни, це коштувало величезних змін та поступок з обох боків [5]. Виходячи з цієї логіки, Хомський вважає війну між США та Китаєм значно вірогіднішою, ніж визнається на даний момент. Тим більше, що США не можуть протистояти китайській «м'якій силі» інакше, як оточенням суперника кільцем військових баз та альянсів [8]. На цьому тлі війна в Україні лише збільшує шанси на катастрофічний розвиток подій.

Хомський неодноразово апелює до часів Михайла Г орбачова, які згадує з неприхованою ностальгією (відлуння в інтелектуальному просторі Заходу Горбіманії 1980-х рр.), забуваючи, втім, що нинішній господар Кремля - не Горбачов. Сучасні проблеми, на його думку, коріняться в тому, що Захід відкинув модель Горбачова - єдину євразійську систему безпеки від Атлантичного океану до Владивостока. І навіть модель Джорджа Буша- старшого і Джеймса Бейкера, за якою НАТО не повинна рухатися «ані на дюйм» на Схід після об'єднання Німеччини. (Щодо існування такої обіцянки точаться дискусії). Натомість гору взяла модель Білла Клінтона, що передбачала розширення НАТО в односторонньому порядку до кордонів Росії [6].

У грудні 2021 р. Хомський звинувачував «застарілу політику США» у поглибленні російсько-українського конфлікту, а його витоки убачав у тому, що в 2014 р. за підтримки США український уряд, орієнтований на Росію, був замінений прозахідним урядом [6]. В лютому 2022 р. він вважав, що США не зацікавлені у врегулюванні кризи мирним шляхом, адже це може загрожувати їх «першості у формуванні світового порядку». Під час вирішення конфліктних ситуацій довкола України і Тайваню США дістанеться другорядна роль, натомість може відродитися концепція єдиної Європи в баченні Шарля де Голля (до Уралу) чи Михайла Горбачова (до Владивостока) [8]. Вважаючи ознаки вторгнення «реальними і зловісними», філософ, як і багато аналітиків та публіцистів, схилявся до думки, що російський президент найвірогідніше хоче «застерегти» Захід, аби не нехтувалось те, «що він вважає інтересами Росії» [6].

Найбільш реалістичним варіантом вирішення конфлікту напередодні російського вторгнення Хомському видавалося виконання «Мінська-2» плюс невступ України до НАТО. Україна мала отримати статус «австрійсько- скандинавського нейтралітету», будучи при тому пов'язаною із Заходом правом вступити до ЄС [7].

У першому інтерв'ю після нападу Росії на Україну Хомський чітко розставляє акценти: російське вторгнення є «величезним військовим злочином, який стоїть поряд із вторгненням США в Ірак та гітлерівсько-сталінським вторгненням у Польщу у вересні 1939 року» [9]. Трагедії можна було уникнути до останньої хвилини. Володимир Путін продемонстрував рефлекторну тягу до насильства, хоча мав мирні варіанти [10].

Але водночас величезна провина покладається і на США, які «зневажливо» відкидали російські «червоні лінії» в Грузії та Україні [9; 19]. Філософ не бачить ознак, що адміністрація Джозефа Байдена зацікавлена у дипломатичному вирішенні конфлікту [13]. Посилаючись на реакцію Глобального Півдня, Хомський вказує на відсутність у російському вторгненні чогось нового, порівняно з тим, що відбувається в Афганістані, Ємені, Палестині, Західній Сахарі [14; 18].

Російсько-українська війна ознаменувала крах ідеї Хомського про Європу, як «третю силу» поміж Росією та США, що викликає його експліцитне розчарування. Своєю «злочинною дурістю» Путін зробив Вашингтону величезний подарунок, повернувши Європу під контроль і знищивши можливість створення незалежного «європейського дому» [11]. Перемогла атлантистська програма, яка передбачає підпорядкування Європи Вашингтону і переозброєння, щоб захиститися від армії, «не здатної завоювати міста у 20 милях від її кордону» [16].

Наприкінці березня розчарування Хомського посилилося. Він констатував, що війна в Україні прискорила годинник Судного дня, загостривши три згубні тенденції: 1) зросла ядерна загроза; 2) гостра необхідність різкого скорочення використання викопного палива відійшла на задній план; 3) демократії загрожує занепад [13].

У своїх інтерв'ю Хомський ніколи не критикує Україну, називає Володимира Зеленського благородною людиною з великою мужністю [15]. На його думку, підтримка самооборони України (постачання зброї) є законною, але, не має призвести до такої ескалації, яка знищить Україну [16]. Тому ідею створення безпольотної зони назвав безумною [10]. Зрештою країни Заходу не наважилися на цей крок. Філософ не применшує здатність України чинити опір, стверджуючи, що, якщо Росія окупує Україну, її сумний досвід в Афганістані нагадуватиме пікнік у парку [10]. Однак суб'єктність України та її право самостійно визначати власне майбутнє для Хомського не очевидні. Він неодноразово порівнював вступ України до НАТО із неможливістю приєднання Мексики до керованого Китаєм військового альянсу [11; 12]. Дії Росії видаються Хомському чимось стихійним, схожим на ураган, і лише Захід має повну суб'єктність і здатен діяти раціонально та осмислено.

Ключовим питанням для філософа стає, як припинити війну, допоки вона не призвела до повного спустошення України [11]. Вибір, на його думку, зводиться до «потворного виходу, який винагороджує, а не карає Путіна за акт агресії», або до «остаточної війни» [9]. Згодом перший шлях Хомський назве «рятувальним люком» для Путіна [11]. Фактично йдеться про прийняття більшості вимог агресора. Основним елементом має стати нейтральний статус України. Також філософ пропонує зробити кроки у руслі «Мінська-2» до

«певного федеративного устрою України» з автономією Донбасу [12]. Зрештою, він не пропонує якихось своїх ідей, а лише озвучує питання, які обговорювалися на українсько-російських переговорах у Білорусі та Стамбулі.

З квітня 2022 р., вже після масакри в Бучі й провалу переговорів Хомський заявив, що політика США полягає в тому, щоб «боротися до останнього українця» [14]. Однак прагнення покарати Росію «до останнього українця» знищить саму Україну [17].

Юрґен Габермас: зберегти постнаціональну і постгероїчну Німеччину

Наприкінці квітня 28 німецьких інтелектуалів та митців на сторінках феміністичного журналу «Emma» (засновниця і одна з підписанток листа - журналістика та активістка феміністичного руху Аліса Шварцер) звернулися з відкритим листом до канцлера Олафа Шольца із закликом утриматись від постачання зброї в Україну через ризик поширення війни на всю Європу і перетворення її на третю світову. Поділяючи судження про російську агресію як про порушення норм міжнародного права і про моральний обов'язок не поступатись агресору без відсічі, підписанти висловили побоювання, що поставки важкого озброєння можуть перетворити Німеччину на учасницю війни. До того ж, загрожують значними руйнуваннями на території України, тому «навіть виправданий опір агресору в якийсь момент виявляється нестерпно непропорційним» масштабам жертв і руйнувань [27].

Лист викликав гнівну реакцію, зокрема з боку міністра економіки Німеччини Роберта Габека та українського посольства в Берліні. У відповідь тижневик «Die Zeit» опублікував листа 58 інтелектуалів та митців (серед підписантів - Нобелівська лауреатка з літератури Герта Мюллер, письменник Даніель Кельманн), які закликали канцлера продовжувати підтримувати Україну військовою технікою, щоб не допустити перемоги Росії [25].

Російсько-українська війна продемонструвала розрив між поколіннями німецьких інтелектуалів. Середній вік підписантів листа до «Die Zeit» становить 54 роки. Це покоління не бачило Другої світової війни, не пам'ятає повоєнної розрухи, дискусій щодо «німецької провини» та «подолання минулого» і мало жило за часів ядерної загрози Холодної війни. Підписантам листа на сторінках «Emma» в середньому 76 років [26], і для них усе вище перераховане - не порожній звук.

Конфлікт поколінь у німецьких дебатах довкола реакції на вторгнення Росії в Україну побачив найавторитетніший німецький ПІ 93-річний філософ та соціолог Юрґен Габермас. У статті «Війна і обурення» на сторінках «Suddeutsche Zeitung» він констатував, що через 77 років після завершення

Другої світової та 33 роки після Холодної образи війни повернулися до Німеччини через вчинки Володимира Путіна та російського уряду, які розв'язали широкомасштабну агресивну війну з порушенням міжнародного права та «своїми систематично нелюдськими військовими діями» [22].

Однак у центрі уваги філософа - не Україна. Юрґен Габермас виступає на захист «післявоєнного менталітету німців», одним з творців якого був він сам (поряд з Карлом Ясперсом), вигравши так звану «суперечку істориків» (Historikerstreit) у «ревізіоністів». Внаслідок «суперечки» в основу політики пам'яті Німеччини було покладено габермасівський принцип про конституційний патріотизм, як єдине втілення національної ідентичності, єдино можливу форму патріотизму.

Габермас стурбований, що нове покоління може порушити німецьку політику, засновану на діалозі та миротворчості. Якщо молоде покоління інтелектуалів і політиків, вимагає від канцлера Шольца рішучішої підтримки України та уявляє війну лише в розрізі альтернативи між перемогою і поразкою, то старше знає, що у війні проти ядерної держави не можна «виграти» [22]. Тут, на думку філософа, відбувається зіткнення між більш національним та більш постнаціональним менталітетами, які формують різне ставлення до війни.

Ця різниця стає очевидною, якщо співставити «захоплений героїчний опір та очевидну готовність до самопожертви» українців з реакцією німців. Останніх дивує українська впевненість у перемозі та їх незламна мужність, готовність «з похмурою рішучістю» захищати Батьківщину від ворога, що має перевагу. Натомість західні люди покладаються на професійні армії, щоб у випадку необхідності «не довелося захищати себе зі зброєю в руках, а бути захищеними професійними солдатами» [22]. Цей «постгероїчний» менталітет зміг з'явитися у другій половині ХХ ст. під захистом американської ядерної «парасольки». З огляду на можливість ядерної війни серед політичних еліт та більшості населення утвердилося переконання, що міжнародні конфлікти в принципі можуть бути розв'язані тільки дипломатичним шляхом і санкціями, а у разі початку військових конфліктів, їх треба врегульовувати якомога швидше.

Габермасом вочевидь рухає страх «українізації» Німеччини - того, що молодше покоління німців, яке не бачило руйнівних наслідків Другої світової війни і не відчувало страху перед ядерною катастрофою за часів Холодної війни, може сприйняти український, «більш національний», менталітет, і тим самим відродити німецький мілітаризм або поставити країну на край ядерної війни.

На думку Габермаса, Захід переживає дилему між двома крайнощами: поразкою України та переростанням «обмеженого конфлікту» в третю світову. Схиляючись до того, що Україна не повинна програти, він водночас критично ставиться до закликів судити російського президента в Гаазі, адже з ним ще доведеться укладати мир [22].

Висновки

Ноам Хомський та Юрґен Габермас є яскравими представниками лівих інтелектуалів, які домінували в суспільній думці після Другої світової війни, але зараз їхній вплив падає. Вони зберігають прихильність до ролі ПІ як бунтаря й критика мейнстріму, тому традиційно не узгоджують свою позицію із поглядами власних урядів, а часто першочергово критикують їх політику. Хоча Хомський пишається своїм дисидентством, а Габермас, навпаки, виступає як творець політики пам'яті повоєнної Німеччини.

Обидва вони мають травматичні спогади про Другу світову війну, застосування ядерної зброї, Холодну війну і прагнуть уникнути повторення цих подій. Хомський хоче зберегти шанс на Європу як «третю силу» між США та Росією і водночас побудувати простір безпеки від Атлантики до Владивостока. Габермас прагне зберегти постнаціональний і постгероїчний менталітет німця, як гарантію невідродження німецького мілітаризму, що спричинив дві світові війни, тому його лякають ідеї на кшталт «лібералізм потребує нації» від Френсіса Фукуями [2].

Хомський концентрується на проблемах глобального світоустрою (і через це ладен принести Україну в жертву заради ідеї єдиного безпекового європейського простору). Габермас турбується, в першу чергу, про внутрішньонімецькі проблеми і побоюється впливу занадто національної України на молодше покоління німців, виразником якого йому видається міністерка закордонних справ Анналена Бербок. Сама Україна не перебуває у фокусі їхньої уваги, хоча й викликає симпатію.

Погляди, у яких можна відшукати вплив кремлівських наративів, не притаманні виключно лівим інтелектуалам. Наприклад, 99-річний гуру американської геополітики Генрі Кіссінджер (до речі, постійний об'єкт нападок Хомського) на Давоському економічному форумі заявив, що Україні варто піти на територіальні поступки.

Безумовно, Росія зловживає страхами інтелектуалів, особливо перед ядерною війною та українським націоналізмом. Хоча при тому сама співпрацює із західними ультраправими. Попри це, окремі ліві все ще вбачають у капіталістичній та імперіалістичній Росії спадкоємницю СРСР, а до України ставляться прохолодно через політику декомунізації, відсутність лівих сил в українському політикумі, помітність націоналістів. Зважаючи на впливовість ПІ в західному суспільстві, Україні треба шукати аргументи для цих авторитетних і мудрих людей, як зробити Україну цікавою для них.

Список використаних джерел та літератури

Герої апокаліпсису. Славой Жижек про війну в Україні [Електронний ресурс] / Пер.

О. Папаш // Спільне. - 2022. - 25 травня. - Режим доступу: https://cutt.lv/NJZphja (Дата звернення: 1.06.22). - Назва з екрану.

Фукуяма Ф. Власна країна: лібералізм потребує нації. Фрагмент з майбутньої книжки Френсіса Фукуями [Електронний ресурс] / Ф. Фукуямв; Пер. Н. Кошманенко // Texty.org.ua. - 2022. - 11 травня. - Режим доступу: https://cutt.lv/0JZpKxP (Дата звернення: 29.05.22). - Назва з екрану.

Хабермас Ю. Первым почуять важное. Что отличает интеллектуала [Электронный ресурс] / Ю. Хабермас // Неприкосновенный запас. - 2006. - № 3. - Режим доступа: https://cutt.lv/tHr0QpN (Дата обращения: 7.03.22). - Название с экрана.

Ясна І. Public turn: філософія в публічному просторі / І. Ясна // Філософська думка. - 2017. - № 1. - С. 28-41.

Allison G. The Thucydides Trap: Are the U.S. and China Headed for War? [Electronic Resource] / G. Allison // Atlantic. - 2015. - 24 September. - Mode of Access: https://cutt.lv/eHrNosz (Last Access: 3.04.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. Outdated US Cold War Policy Worsens Ongoing Russia-Ukraine Conflict: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomskv was interviewed C. J. Polvchroniou // TruthOut. -

- 23 December.- Mode of Access: https://cutt.ly/vHrBB6z (Last Access: 30.04.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. US Approach to Ukraine and Russia Has «Left the Domain of Rational Discourse»: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 4 February. - Mode of Access: https://cutt.ly/lHrBZOj (Last Access: 30.04.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. US Push to «Reign Supreme» Stokes the Ukraine Conflict: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 16 February. - Mode of Access: https://cutt.ly/NHrBK44 (Last Access: 30.04.22). - Title from the Screen.

Chomsky, N. US Military Escalation Against Russia Would Have No Victors: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 1 March. - Mode of Access: https://cutt.ly/IHrBHK6 (Last Access: 3.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. A No-Fly Zone Over Ukraine Could Unleash Untold Violence: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 8 March. - Mode of Access: https://cutt.ly/6HrBDtt (Last Access: 3.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. Peace Talks in Ukraine «Will Get Nowhere» If US Keeps Refusing to Join: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. -

- 14 March.- Mode of Access: https://cutt.ly/hHrBPSy (Last Access: 3.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. Let's Focus on Preventing Nuclear War, Rather Than Debating «Just War»: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 24 March. - Mode of Access: https://cutt.ly/xHrBU90 (Last Access: 3.05.22). - Назва з екрану.

Chomsky N. Russia's War Against Ukraine Has Accelerated the Doomsday Clock: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 30 March. - Mode of Access: https://cutt.ly/SHrBWeW (Last Access: 4.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. Chomsky: US Policy Toward Russia Is Blocking Paths to De-escalation in Ukraine: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 7 April. - Mode of Access: https://cutt.lv/NHrBnt5 (Last Access: 4.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. How To Prevent World War III: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed N. J. Robinson // Current Affairs. - 2022. - 13 April. - Mode of Access: https://cutt.ly/RHrBpy3 (Last Access: 5.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. On the Russia-Ukraine War, the Media, Propaganda, and Accountability: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed J. Scahill // Intercept. - 2022. - 15 April. - Mode of Access: https://cutt.ly/dHrB4u5 (Last Access: 2.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. Our Priority on Ukraine Should Be Saving Lives, Not Punishing Russia: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 20 April. - Mode of Access: https://cutt.ly/aHrBvzV (Last Access: 4.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. Propaganda Wars Are Raging as Russia's War on Ukraine Expands: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 28 April. - Mode of Access: https://cutt.ly/1HrBzYz (Last Access: 4.05.22). - Title from the Screen.

Chomsky N. US Is Prioritizing Its Jockeying With Russia, Not Ukrainians' Lives: [interview] [Electronic Resource] / N. Chomsky was interviewed C. J. Polychroniou // TruthOut. - 2022. - 4 May.- Mode of Access: https://cutt.ly/bHrBg7q (Last Access: 4.05.22). - Title from the Screen.

Cornick M. Catalyst for intellectual engagement: the serialization of Julien Benda's La Trahison des clercs in the Nouvelle Revue Franqaise, 1927-1932 / M. Cornick // French Cultural Studies. - 1993. Vol. 4, issue 10. - Р. 31-49.

Etzioni A. Are Public Intellectuals an Endangered Species? / A. Etzioni // Public intellectuals, an endangered species? / ed. by A. Etzioni and A. Bowditch. - Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2006. - Р. 1-27.

Habermas J. War and Indignation [Electronic Resource] / J. Habermas // Suddeutsche Zeitung. - 2022. - 28 April. - Mode of Access: https://cutt.ly/VHrNrxf (Last Access: 7.04.22). - Title from the Screen.

Issitt J. What does it mean to be a public intellectual? [Electronic Resource] / J. Issitt, D. Jackson // Advance HE. - 2013. - March. - Р. 1-9. - Mode of Access: https://cutt.ly/RHrNqWW (Last Access: 23.04.22). - Title from the Screen.

Jacoby R. The Last Intellectuals: American Culture in the Age of Academe / R. Jacoby. - New York: Basic Book, 1987. - 320 p.

Offener Brief [Electronic Resource] // Die Zeit. - 2022. - 4 May. - Mode of Access: https://cutt.ly/BHrB9lj (Last Access: 7.05.22). - Title from the Screen.

Oltermann P. German thinkers' war of words over Ukraine exposes generational divide [Electronic Resource] / P. Oltermann // Guardian. - 2022. - 6 May. - Mode of Access: https://cutt.ly/gHrB0H0 (Last Access: 7.05.22). - Title from the Screen.

Open Letter to Chancellor Olaf Scholz [Electronic Resource] // Emma. - 2022. - 3 May. - Mode of Access: https://cutt.ly/bHrBM33 (Last Access: 7.05.22). - Title from the Screen.

Posner R. A. Public Intellectuals: A Study of Decline / R. A. Posner. - Cambridge, London: Harvard University Press, 2001. - 416 p.

References:

Heroi apokalipsysu. Slavoi Zhyzhek pro viinu v Ukraini (2022, 25 May). Spilne. Retrieved from: https://cutt.ly/NJZphja [in Ukrainian].

Fukuiama, F. (2022, 11 May). Vlasna kraina: liberalizm potrebuie natsii. Frahment z maibutnoi knyzhky Frensisa Fukuiamy. Texty.org.ua. Retrieved from: https://cutt.ly/0JZpKxP [in Ukrainian].

Habermas, J. (2006). Pervym pochuyat vazhnoe. Chto otlichaet intellektuala. Neprikosnovennyj zapas, 3. Retrieved from: https://cutt.lv/tHrQQpN [in Russian].

Yasna, I. (2017). Public turn: filosofiia v publichnomu prostori. Filosofska dumka, 1, 2841. [in Ukrainian].

Allison, G. (2015, 24 September). The Thucydides Trap: Are the U.S. and China Headed for War? Atlantic. Retrieved from: https://cutt.lv/eHrNosz [in English].

Chomsky, N. (2021, 23 December). Outdated US Cold War Policy Worsens Ongoing Russia-Ukraine Conflict [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/vHrBB6z [in English].

Chomsky, N. (2022, 4 February). US Approach to Ukraine and Russia Has «Left the Domain of Rational Discourse» [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/lHrBZOj [in English].

Chomsky, N. (2022, 16 February). US Push to «Reign Supreme» Stokes the Ukraine Conflict [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/NHrBK44 [in English].

Chomsky, N. (2022, 1 March). US Military Escalation Against Russia Would Have No Victors [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/IHrBHK6 [in English].

Chomsky, N. (2022, 8 March) A No-Fly Zone Over Ukraine Could Unleash Untold Violence [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/6HrBDtt [inEnglish].

Chomsky, N. (2022, 14 March). Peace Talks in Ukraine «Will Get Nowhere» If US Keeps Refusing to Join [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/hHrBPSy [in English].

Chomsky, N. (2022, 24 March). Let's Focus on Preventing Nuclear War, Rather Than Debating «Just War» [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/xHrBU90 [inEnglish].

Chomsky, N. (2022, 30 March). Russia's War Against Ukraine Has Accelerated the Doomsday Clock [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/SHrBWeW [in English].

Chomsky, N. (2022, 7 April). US Policy Toward Russia Is Blocking Paths to Deescalation in Ukraine [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/NHrBnt5 [inEnglish].

Chomsky, N. (2022, 13 April). How To Prevent World War III [interview]. Current Affairs. Retrieved from: https://cutt.ly/RHrBpy3[in English].

Chomsky, N. (2022, 15 April). On the Russia-Ukraine War, the Media, Propaganda, and Accountability [interview]. Intercept. Retrieved from: https://cutt.ly/dHrB4u5 [in English].

Chomsky, N. (2022, 20 April). Our Priority on Ukraine Should Be Saving Lives, Not Punishing Russia [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/aHrBvzV [in English].

Chomsky, N. (2022, 28 April). Propaganda Wars Are Raging as Russia's War on Ukraine Expands [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/1HrBzYz [in English].

Chomsky, N. (2022, 4 May). US Is Prioritizing Its Jockeying With Russia, Not Ukrainians' Lives [interview]. TruthOut. Retrieved from: https://cutt.ly/bHrBg7q [inEnglish].

Cornick, M. (1993). Catalyst for intellectual engagement: the serialization of Julien Benda's La Trahison des clercs in the Nouvelle Revue Fran9aise, 1927-1932. French Cultural Studies, 4 (10), 31-49. [in English].

Etzioni A. (2006). Are Public Intellectuals an Endangered Species? Public intellectuals, an endangered species? (A. Etzioni & A. Bowditch, Eds.). Rowman & Littlefield Publishers, Inc .,1-27. [in English].

Habermas, J. (2022, 28 April). War and Indignation. Suddeutsche Zeitung. Retrieved from: https://cutt.ly/VHrNrxf [in English].

Issitt, J. & Jackson, D. (2013, March). What does it mean to be a public intellectual? Advance HE, 1-9. Retrieved from: https://cutt.ly/RHrNqWW [in English].

Jacoby, R. (1987). The Last Intellectuals: American Culture in the Age of Academe. New York: Basic Book. [in English].

Offener Brief (2022, 4 May). Die Zeit. Retrieved from: https://cutt.ly/BHrB9lj [in English].

Oltermann, P. (2022, 6 May). German thinkers' war of words over Ukraine exposes generational divide. Guardian. Retrieved from: https://cutt.ly/gHrB0H0 [in English].

Open Letter to Chancellor Olaf Scholz (2022, 3 May). Emma. Retrieved from: https://cutt.lv/bHrBM33 Tin English].

Posner, R. A. (2001). Public Intellectuals: A Study of Decline. Cambridge, London: Harvard University Press. [in English].

Yurii Latysh, лівий інтелектуал війна

Размещено на Allbest.ru