Федір Данилович Овчаренко: вчений у владі

Серед корисних і перспективних кроків Овча- ренка і його однодумців у гуманітарних питаннях (за спогадами колег) - надання путівки в життя унікальній краєзнавчій енциклопедії у 26-ти томах («Історія міст і сіл Української РСР»; 19671974), розвиток ідеї і практичні дії задля створення на честь Запорізької Січі Державного істо- рико-культурного заповідника на о. Хортиця (Постанова Ради міністрів УРСР від 18 вересня 1965 р.), видання першого козацького літопису XVIIXVIII - «Літопис Самовидця», підготовленого до друку Я. Дзирою (1971) Дмітрієнко М. Портрет історика очима колег // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць на пошану відомого вченого, історика-українознавця, академіка Української Могилянсько-Мазепинської Академії наук (м. Отава, Канада) Ярослава Івановича Дзири. Київ, 2002. Ч. 8, 9. Част. 1. С. 17., монографії Р. Іванчен- ко «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії і України (ІІ половина ХІХ століття» (К., 1971) Овчаренко Ф. Д. Спогади ... С. 174, 175., О. Апанович «Збройні сили України першої половини XVIII ст.» (К., 1969). За дорученням Ф. Д. Овчаренко відділ науки і учбових закладів ЦК УПУ організував додаткову апробацію книги фахівцями з історії суспільно-політичної думки. Після незначних авторських корективів монографія була опублікована Яремчук В. Минуле України в історичній науці в УРСР піс- лясталінської доби. Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2009. С. 96.. Академік сприяв українському друкованому слову, зокрема публікації історичного роману Р. Іваничука «Мальви» (1968), повісті С. Плачинди, Ю. Колісниченко «Неопалима купина» (1970,1971), роману І. Біли- ка «Меч Арея» (1972).

Підтримав створення та вихід на екран фільми Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» та

С. Параджанова «Тіні забутих предків» (1964) та (1970). Про ці події у «Спогадах» Овчаренка залишився запис: «Довелося мені допомагати відомому режисерові Параджанову. Я організував його зустріч з Шелестом, умовив членів політбюро переглянути фільм «Тіні забутих предків» і само це відкрило цьому фільмові дорогу у кінозалі. «Білий птах з чорною ознакою» теж був на студії ім. Довженка переглянути всім складом політбюро» Овчаренко Ф. Д. Спогади ... С. 167.. За спогадами родини Л. і Ю. Большаків, для рятування українського кіно від погрому, Ф. Овчаренко умовив обійняти посаду голови Держкіно УРСР письменника, журналіста, на той час головного редактора журналу «Україна» В. Г. Большака (1972-1979).

На початку 1972 р. після арешту В. Чорновола, І. Світличного, В. Стуса, І Дзюби та інших інакомислячих голова КДБ УРСР В. В. Федорчук запропонував Ф. Д. Овчаренкові «написати статтю із засудженням Світличного, Михайла Гориня, Валентина Мороза, арештованого ще у червні 1970 року. Федір Данилович перевірив їхні особові справи і відмовився це зробити, ще й повідомив Шелестові про неподобства з їхніми арештами» 3.Банах О. Академік Федір Овчаренко - видатний український вчений і патріот // Праці НТШ (Хімічні науки). Львів, 2014. Т. XL. С. 132..

Мозаїка шляхетних вчинків Ф. Д. Овчаренка, заснованих на власних переконаннях та прихильного ставлення до творчої інтелігенції, численна. Але кожен із наведених фактів потребує кропіт- кої дослідницької роботи. Як приклад такої праці наведемо літературознавчі розвідки С. Кіраля Кіраль С. «Березневий сніг» - моя найчесніша книга»: збірка Івана Чендея в контексті доби та сьогодення // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць. Ужгород, 2018. Вип. 23. С. 154-162; Кіраль С. «Калина під снігом» Івана Чендея в контексті архівних документів та критики: до 20-річчя виходу збірки у світ // Рідний край. Полтава: Вид-во ПНПУ, 2018. № 1 (38). С. 98-104., присвяченій аналізу збірки «письменника-на- ціоналіста» І. Чендея «Березневий сніг» (1968) та його долі після публікації твору Іван Чендей разом із Сергієм Параджановим були співавторами сценарію фільму «Тіні забутих предків» (1964).. Останнього було викинуто із суспільного життя: знято з посад, позбавлено голосу, заборонено писати і друкуватися майже на 10 років. До ґрунтовних розвідок С. Кіраля залучені архівні матеріали, відгуки преси, нотатки з неопублікованого «Щоденника», спогади друзів, епістолярій. Він відзначив позитивну роль секретаря ЦК КПУ Ф. Д. Овчаренка у підтримці друку твору «Березневий сніг». В 1969 р. в листі Іван Михайлович Чендей подякує Федору Даниловичу за підтримку у виданні збірки, «за віру в велику людяність, у велике серце, де без них не можна а ні жити, а ні працювати. Спасибі Вам за це!» Овчаренко Ф. Д. Спогади ... С. 407.. В іншому листі письменник продовжує свою думку: «Ви мене так добре зрозуміли, коли я поневірявся, шукаючи, мабуть, не так уже правди, як звичайного розуміння..» Там само. С. 409.. В 1994 р. творчість «закарпатського короля Ліра» І. М. Чендея, зокрема повісті «Калина під снігом» та «Іван» було відзначено Державною (нині Національною) премією України ім. Т. Шевченка.

Чимало уваги на сторінках «Спогадів» Ф. Д. Овчаренка приділяється подіям, пов'язаними з самогубством й передсмертною запискою письменника М. Хвильового (1883-1933) Там само. С. 265-284.. Феномен Миколи Хвильового досі залишається серед актуальних студій вітчизняної гуманітаристики. Історія з публікацією записок Хвильового розтягнулася в часі на кілька десятиліть. Письменник Ю. Смолич включив епізод самогубства М. Хвильового до рукопису спогадів «Розповідь про неспокій» (1968), де він по пам'яті навів передсмертні записки. Одна була політична, в якій М. Хвильовий звертався до літературної генерації, народженої подіями 1917-1920-рр. та спрямовував її в майбутнє. Друга - адресована «золотому моєму Любистку» (пасербиці Любові Уманцевій). Від написання «Розповіді про неспокій» до їхньої публікації пройшло кілька років, однак самі тексти передсмертних записок Хвильового в опублікованих «Розповідях...». Серед іншого, до сторінок рукопису Ю. Смолича,присвячених М. Хвильовому, була приділена велика увага з боку КДБ (Шульженко Б. С.), ЦК КПУ (А. Д. Скаба), Головліту.

При підготовки книги до друку і проходженні компетентних інстанцій Ю. Смолич звернувся до Овчаренка з конкретною пропозицією - підтримати включення передсмертних записок до тексту спогадів. Овчаренко не рекомендував автору спогадів легалізувати зміст записок у непереві- реному вигляді. Що малося на увазі? Передсмертні записки в тексті спогадів наводилися по пам'яті. За словами Ю Смолича, він був присутній під час самогубства М. Хвильового і зміг запам'ятати їхній зміст У момент самогубства в квартирі знаходилися Ю. Уманцева (дружина), друзі-письменники - Олесь Досвітній та Микола Куліш.. Овчаренко також вважав, що включаючи записок до спогадів, Ю. Смолич намагався використати їх для популяризації власного твору.

На своє прохання Ф. Д. Овчаренко отримав у КДБ УРСР незавірені печаткою машинописні копії Там само. С. 244.. На першої машинописної копії було зазначено: «Копия», «С подлинным верно», /подпись/. На другої (Золотий мій Любисток) - «Копия», «З оригіналом згідно» Сьогодні копії документів з архівно-кримінальної справи М. Хвильового викладено на сайті електронного архіву Центру досліджень визвольного руху. Оригінали зберігаються у Галузевому державному архіві СБУ (Ф. 6. Спр. 183. Т. 1)..

У 1988 р. до 105-річчя зі дня народження М. Хвильового Спілка письменників УРСР зорганізувала літературно-мистецький вечір. На нього була запрошена зі Свердловська (РРФСР) пасербиця письменника Любов Уманцева. На прохання М. Г. Жулинського, заступника директора з наукової роботи - завідуючого відділом рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР, Ф. Д. Овчаренко зробив для передачі доньці рукописні копії передсмертних записок, які зберігав у власному архіві. Овчаренко дуже відповідально поставився до виступу перед письменниками і громадськістю на ювілейному (першому з 1933 року!) заході пам'яті М. Хвильового Овчаренко Ф. Д. Спогади/ уклад. В. Г. Буткевич. Київ: Орія- ни, 2000. С. 278-280.. У своєму виступі він підкреслив ініціативу Спілки письменників України у необхідності першого кроку встановлення історичної справедливості щодо М. Хвильового, «відкритої громадської оцінки його літературної творчості», бо без цього «...неможливо визначити письменника в літературному процесі, історії літератури. Тим більше, що його твори вилучені з обігу, а сам письменник з тавром . керівника націонал-ухильницького угруповання» досі залишається в історичній свідомості. У цьому контексті особливо важливим виглядає не тільки сам виступ Ф. Д. Овчаренко, а й передача Любові Уманцевій копій передсмертних записок М. Хвильового.

Ілюстративні сюжети дають уявлення про конкретні вчинки представника номенклатури між умовними періодами радянської «відлиги» і «застою». З невеликого переліку довільно обраних різнопланових сюжетів із спогадів Ф. Д. Овчарен- ка та інших джерел складається відповідна просторова композиція політичного і соціокультур- ного життя країни, сприйняття та реагування на виклики. Вони характеризують академіка й висо- копосадовця Ф. Д. Овчаренка як інтелектуальну людину, наділену від природи вмінням комуніку- вати в різних соціокультурних середовищах, підтримувати, реагувати, втручатися в повсякденні життєві практики окремої людини.

Про це згадують його колеги-хіміки З. Ульберг, Ф. Перцов, О. Банах: «В своих научных, в осбен- ности государственных и общественных делах был человеком небыкновенной смелости, верности долгу и убеждениям, доброжелательным и мудрым ... Но главной его привязанностью были люди. Ученые, которые искали его поддержки или вместе с ним развивали его идеи, деятели культуры, которых он защищал от притеснений и бесправия, политические и религиозные деятели, находившие в нем внимательного, доброжелательного слушателя и советчика» Банах О. Академік Федір Овчаренко - видатний український вчений і патріот // Праці НТШ (Хімічні науки). Львів, 2014. Т. XL. С. 119-135., Ульберг З. Р., Лебовка М. І. «Я вибрав свій складний і нелегкий шлях ...» : До 100-річчя з дня народження академіка Ф. Д. Овчаренка // Вісник НАН України. Київ, 2013. № 2. С. 84-88., Перцов Н.., Ульберг З. Слово об ученом и человеке // Зеркало недели. URL: https://zn.ua/artide/print/SOCIUM/slovo_ ob_uchenom_i_cheloveke.html. Вони також підкреслюють незалежний характер Федора Дмитровича. Таку впевненість йому надавали наукові досягнення, високе наукове звання, авторитет у науковому середовищі в республіці, Союзі, за кордоном.

Я. С. Калакура вважав, що «Федір Данилович не був типовим партійним керівником, а швидше винятком у тодішній партноменклатуре Високим інтелектом, природною інтелігентністю і культурою він робив виклик існуючий системі» Овчаренко Ф. Д. Спогади ... С. 362.. Від природи був наділений чесністю, порядністю, високою моральністю, національною гідністю та любов'ю до України, мав аналітичний характер мислення.

Ф. Д. Овчаренко та Я. С. Калакура були однодумцями в багатьох питаннях захисту української історичної науки, зокрема у вирішенні ситуацій, що склалася навколо монографії Р. П. Іванової (Іванченко) про М. Драгоманова, обґрунтуванню необхідності перегляду ставлення до спадщини М. Грушевського, М. Яворського, захисту від ідеологічних переслідувань істориків О. М. Апанович, Я. Дзира, Ф. П. Шевченка та ін. Вони ставали на бік істориків, які прагнули якомога об'єктивніше висвітлити утворення КП(б)У. Перелік таких вчинків численний.

Поділяє і доповнює думки щодо постаті Ф. Д. Овчаренко літературознавець, академік АН УРСР Д. В. Затонський. Він познайомився з Федором Даниловичем в 1956 р., коли той тільки обійняв посаду керівника відділу науки і культури ЦК КПУ. Спільна праця в Академії наук та особисті стосунки дозволили зазначити, що Федір Данилович був особою «іншого роду й племені, що не вписувалася у звичні ранжири» сталінської номенклатури часів ідеологічної відлиги. Він створив себе сам і спокуси влади не змогли його зіпсувати. Інтелігентність його складалася із ума, освіченості, культури, тактовності по відношенню до тих, хто займав більш високе становище, був рівний, або стояв нижче на соціальних сходах Там само. С. 362..

Ми навели міркування людей, що в різні часи працювали з хіміком Ф. Д. Овчаренком, академіком Ф. Д. Овчаренком, високопосадовцем Ф. Д. Овчаренком. Переважно вони торкаються людських й моральних якостей Федора Даниловича. Спробуємо зрозуміти і пояснити згоду Ф. Д. Овчаренка зайняти високу посаду в апараті ЦК КПУ, яка з самого початку виглядала своєрідною пасткою для науковця, зробив через багато років Д. В. Затонський: «.. .я далек от того, чтобы утверждать, будто он уже тогда сомневался в общей правильности избранного страною нашей пути, ибо иначе, вероятнее всего, отказался бы служить социалистической идее. Именно он - ведь другие (имя им легион) истово служили, не веря ... А он служил честно, выполняя то, что полагал своим долгом, реализуя порой решения, которые не считал целиком верными, но в каком-то общем круговороте вещей, по-видимому, неизбежными» Там само. С. 364..

Повертаючись до часів спільної праці в секретаріаті ЦК КПУ, Я. С. Калакура ставить риторичне запитання - «інтелект і партноменклатура несумісні?» і відповідає на нього: «Федір Данилович ... своїм високим інтелектом, природною інтелігентністю і культурою він робив виклик існуючий системі. Демократ за духом, гуманіст за вдачею, він показував зразки такого стилю роботи, що не сприймалися в умовах брежнєвщини ... Люди такого складу позбавлені прагнення робити кар'єру за будь-яку ціну» Там само. С. 362.. За метафорою істориків Ю. С. Фігурного та О. Б. Ярошинського вони (Ф. Д. Овчаренко і Я. С. Калакура) були на той час «справжніми «білими воронами» серед безпринципних грифів-падальників» високої партійної номенклатури Фігурний Ю.С., Ярошинський О.Б. Ярослав Калакура - видатний український учений (до 70-річчя з дня народження) // Збірник наукових праць НДІУ, том XVI «На пошану Ярослава Степановича Калакури». Київ,2006. С. 14. і звільнили їх з посад майже одночасно.

25 травня 1972 р. пленум ЦК КПУ обрав В. В. Щербицького першим секретарем ЦК КПУ. Того ж дня на розширеному засіданні політбюро ЦК він піддав критиці діяльність ідеологічного відділу та особисто секретаря з питань ідеології Ф. Д. Овча- ренка. На жовтневому 1972 р. пленумі ЦК КПУ Федір Данилович був звільнений від обов'язків секретаря ЦК Компартії України з ідеологічних питань за непослідовність і безпринципність у «справжній боротьбі з українським націоналізмом» (плюс «сіоністські тенденції»), «насильницьке впровадження української мови», лібералізм, намагання захистити літераторів та вчених, заграванням з українськими націоналістичними елементами etc. За офіційною версією його було звільнено «в зв'язку з переходом на наукову роботу». Петро Шелест через роки записав у своєму щоденнику: «Що ж сталося? А просто побиття хороших, здібних, чесних, тих, хто має власну думку, але неугодних новому керівництву працівників» Шелест П. Е. ...Да не судимы будете. Дневниковые записи, воспоминания члена политбюро ЦК КПСС. Москва: Edition, 1995. С. 543.. Як згадує Я. С. Калакура, «він повернувся з пленуму ніби з якимось полегшенням. Потис руку, подякував за співпрацю, сказав, що повертається тепер повністю до своєї улюбленої хімії і сім'ї» Овчаренко Ф. Д. Спогади ...С. 360.. Після звільнення повернутися на наукову посаду (директора), відповідну його рівню, Ф Д. Овчаренко не зміг. У 1972-1991 рр. Ф. Д. Овчаренко працював в Інституті колоїдної хімії та хімії води керівником відділів фізичної хімії дисперсних матеріалів (1972-1983) та фізичної хімії природних дисперсних систем (1983-1991).

Шляхи у владу для багатьох науковців дорівнював вибору долі. В своєї життєвої історії Федір Данилович не один раз знаходився між вибором - «наука чи військова кар'єра? наука чи партійна кар'єра? партійна кар'єра чи наука?» Кожного разу він повертався до свого гуманістичного покликання - служити науці, людям, Україні.

Для своєї праці ми свідомо обрали лише кілька прикладів з державно-політичної діяльності Ф. Д. Овчаренка, які можна визначити як гуманістичні, поєднані темою - людина, її внутрішній світ та вчинки, відповідні певним власним цінностями та змістами. Вони відрізняються від стереотипних моделей поведінки високопосадовців радянських часів. Із спогадів і інших джерел випливає, що Федір Данилович Овчаренко прийшов у владні кабінети з високими ідеалами і щирим прагненням працювати заради суспільного блага. За волею долі він очолив незвичайний для його фаху культурний, а згодом ідеологічний напрями життя республіки. Посади передбачали просування в життя постулатів партії і контроль за їх виконанням.

Він прийшов у владу з високими ідеалами і щирим прагненням працювати задля суспільного блага. Характер посад (завідувач відділом культури й секретар з ідеології ЦК КПУ) визначався детермінованими на вищих щаблях влади політичними, моральними, мистецькими, релігійними, етнічними державними стратегіями і практиками, які можна поєднати одним терміном - «ідеологія». Вони забезпечували супровід політичної лінії керівництва країни, «профілактику» і боротьбу з інакомисленням, передбачали обмеженість у самостійності прийняття рішень. Чотири роки Овчаренко у тій чи інші мірі «відповідав» своїй посаді.

Ця життєва історія являє своєрідний казус між професійним вибором і роботою у владних структурах. Саме ці посади визначали для Овча- ренка коло обов'язків «між молотом і ковадлом». Молотом виступали ЦК КПРС СРСР, ЦК КПУ, КДБ УРСР, державні структури в особах її керівників, а ковадлом - творча інтелігенція, діячі науки, культури, особи з іншим баченням історії країни і світу. В сукупності для Овчаренка-високопосадовця, в умовах існуючої в Радянському Союзі системи, вони передбачали непросту, а часом і конфліктну взаємодію його соціального статусу, наукових знань, власних культурних цінностей і ідентичностей. Так завершився експеримент входження вченого-інтелектуала до влади.

Подальший аналіз цієї проблеми, на нашу думку, вимагає враховувати точку зору вченого-енци- клопедиста, президента Української академії наук (1921-1925) академіка В. І. Вернадського: «Я не був політиком. Перше місце у моєму житті займав і займає науковий пошук, наукова робота, вільна думка та творчий пошук правди особистістю. Але ця робота відбувалася у своєрідній суспільній моральній оболонці, що наклала невимовний вплив на моє життя... Наша спроба на відповідала історичному моменту, але скоріше за все, вона не була нам під силу» Наука и власть: Воспоминания ученых-гуманитариев и обществоведов. Москва : Наука, 2001. С. 80. (Серия «Ученые России. Очерки, воспоминания, материалы»).. Здається, цей вислів В. І. Вернадського є своєрідним узагальненням сутності причин іманентного конфлікту науки і влади у радянський період української історії.

У висновках зазначимо, що проблема «вчений у владі» в соціально-гуманітарному дискурсі радянських часів системно майже не досліджена в української історіографії, а тому потребує ретельного методологічного і джерелознавчого супроводу із залученням державних, академічних та галузевих архівів. Ми не ідеалізували постать Ф. Д. Овчаренка. Було акцентовано на морально-етичних домінантах, які актуалізувалися в його державній і громадській діяльності. Наведено приклади, які однозначно свідчать, що в радянському істеблішменті академік Ф. Д. Овчаренко був доволі масштабною, неординарною, але на сьогодні - напівзабутою особистістю. Тому його державно-політична діяльність потребує осмислення в новітньому українському дискурсі.

References

федор овчаренко академік

Banakh O. Akademik Fedir Ovcharenko - vydatnyi ukrainskyi vchenyi i patriot // Pratsi NTSh (Khimichni nauky). Lviv, 2014. T. XL. S. 119-135.

Buriak L. I. Instaliatsiia yak biohrafichnyi konstrukt: Hnat Pavlovych Zhytetskyi //Ukrainska biohrafistyka : Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv, 2017. Vyp. 15. S. 13-42.

Dmitriienko M. Portret istoryka ochyma koleh // Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky: Zb. nauk. prats na poshanu vidomoho vchenoho, istoryka-ukrainoznavtsia, akademika Ukrainskoi Moholiansko-Maz- epynskoi Akademii nauk (m. Otava, Kanada) Yaroslava Ivanovycha Dzyry. Kyiv, 2002. Chyslo 8, 9. Chastyna 1. S. 7-36.

Fedir Danylovych Ovcharenko / Z. M. Vashchenko (sost., ukaz. pechat. robot; Y. V. Petrianov-Sokolov, H. Y. Fuks (vsup. st.). Kyiv : Naukova dumka, 1985. 116 s. (seriia «Byblyohrafyia uchenyh Ukraynskoi SSR).

Fihurnyi Yu.S., Yaroshynskyi O.B. Yaroslav Kalakura - vydatnyi ukrainskyi uchenyi (do 70-richchia z dnia narodzhen- nia) // Zbirnyk naukovykh prats NDIU, tom KhVI «Na poshanu Yaroslava Stepanovycha Kalakury». Kyiv, 2006. S. 11-23.

Honchar O. Shchodennyky: u 3 t. uporiad., pidhot. tekstiv, peredm. V. Honchar. Kyiv: Veselka, 2002-2004. T. 2: 1968-1983. 607 s.

Istoryk i Vlada. Kolektyvna monohrafiia / Vidpovidalnyi redaktor V.Smolii; tvorchyi kerivnyk proektu I. Kolesnyk. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2016. 543 s.

Kalakura Ya. Obraz ukrainskoho radianskoho istoryka v konteksti introspektsii / Ya. Kalakura // Eidos. Kyiv, 20142015. Vyp. 8. S. 41-54.

Kiral S. «Bereznevyi snih» - moia naichesnisha knyha»: zbirka Ivana Chendeia v konteksti doby ta sohodennia // Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva : zb. nauk. prats / vidp. red. I. V. Sabadosh. Uzhhorod, 2018. Vyp. 23. S. 154-162.

Kiral S. «Kalyna pid snihom» Ivana Chendeia v konteksti arkhivnykh dokumentiv ta krytyky: do 20-richchia vykhodu zbirky u svit // Ridnyi krai. Poltava: PNPU, 2018. № 1 (38). S. 98-104.

Kyrydon P. V. Partiino-derzhavna nomenklatura Ukrainskoi RSR 1945-1964 rokiv : klasyfikatsiia neopublikovanykh materialiv dzherelnoho kompleksu // Istorychna pamiat. Poltava, 2015. № 32. S. 112-119.

Nauka i vlast: Vospominaniya uchenyih-gumanitariev i obschestvovedov. Moskva : Nauka, 2001. 319 s. (Seriya «Uchenyie Rossii. Ocherki, vospominaniya, materialyi»).

Osobovi arkhivni fondy vchenykh NAN Ukrainy v Instytuti arkhivoznavstva Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V. I. Vernadskoho: putivnyk / NAN Ukrainy, Nats. b-ka Ukrainy im. V. I Vernadskoho, In-t arkhivaznavstva; avt. ta uporiad: S. V Starovoit, A. I. Shapoval [ta in.]; redkol. :L. M. Yaremenko (vidp. red.) [ta in.]. Kyiv, 2017. 772 s.

Ovcharenko F. D. Spohady / uklad. V. H. Butkevych. Kyiv: Oriiany, 2000. 456 s.

Pertsov N., Ulberh Z. Slovo ob uchenom y cheloveke // Zerkalo nedely.URL: https://zn.ua/article/print/SOCIUM/ slovo_ob_uchenom_i_cheloveke.html

Politychni protesty y inakodumstvo v Ukraini (1960-1990): Dokumenty i materialy / Upor. V. M. Danylenko. Kyiv : Smoloskyp, 2013. 736 s.

Shapoval Yu. Partiinyi «natsionalist». Paradoksy Petra Shelesta. Lviv : Vyd-vo Anetty Antonenko ; Kyiv : Nika-Tsentr, 2020. 216 s.

Shelest P. E. ...Da ne sudymbi budete. Dnevnykovbie zapysy, vospomynanyia chlena polytbiuro TsK KPSS. Moskva : Edition, 1995. 612 s.

Ulberh Z. R., Lebovka M. I. «Ya vybrav svii skladnyi i nelehkyi shliakh ...»: Do 100-richchia z dnia narodzhennia aka- demika F. D. Ovcharenka // Visnyk NAN Ukrainy. Kyiv, 2013. № 2. S. 84-88.

Vasyliev V. Pershi sekretari obkomiv Kompartii Ukrainy v radianskii upravlinskii systemi (ser. 50-kh - pochatok 60-kh rr. KhKh st.) // Ukraina XX st.: kultura, ideolohiia, polityka : Zb. st. Kyiv, 2009. Vyp. 15, ch. 1. S. 318-331.

Vlada URSR i zakordonni ukraintsi (1950-1980-ti rr.) / Uporiadnyk V. Danylenko. Kyiv : «Smoloskyp», 2017. 656 s.

Yamchuk P. M. Osobystist Mykoly Pidhornoho v sotsialno-istorychnomu konteksti KhKhI stolittia //Sofiia. Humani- tarno-relihiieznavchyi visnyk. Kyiv, 2018. № 3(12). S. 50-57.

Yaremchuk V. Mynule Ukrainy v istorychnii nautsi v URSR pisliastalinskoi doby Ostroh: Vyd-vo Natsionalnoho univer- sytetu «Ostrozka akademiia». 2009. 526 s.

Размещено на Allbest.ru