Інституційний розвиток дипломатичного апарату УРСР у другій половині ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інституційний розвиток дипломатичного апарату УРСР у другій половині ХХ століття

Михайло Міщенко,

магістр історії, аспірант кафедри міжнародних відносин та гуманітарних студій

м. Київ

Анотація

У роботі проаналізовано процес розвитку дипломатичних інститутів Української Радянської Соціалістичної Республіки у другій половині ХХ століття. Розглянуто вплив радянського та міжнародного законодавства на формування української міжнародної політики. Висвітлено основні напрямки української дипломатії. Визначено дипломатичні інституції України, які проводили міжнародну політику.

Охарактеризовано напрямки роботи органів українського дипломатичного та державного апарату зазначеного періоду. Проаналізовано сферу компетенції дипломатичних органів України. Висвітлено функції Міністерства закордонних справ України, Постійного представництва УРСР при ООН в Нью-Йорку, Постійного представництва УРСР при ЮНЕСКО в Парижі, Постійного представництво УРСР при Європейському відділенні ООН в Женеві. Окреслено головні завдання роботи Управління з обслуговування консульського корпусу в місті Києві. Розкрито організаційну структуру центрального апарату МЗС УРСР. Відображено основні історико-правові аспекти, які впливали на формування українських дипломатичних інституцій.

Ключові слова: міжнародні відносини, Українська Радянська Соціалістична Республіка, ООН, ЮНЕСКО, дипломатичний апарат, міжнародне право.



Abstract

Mykhailo Mishchenko

Master of History, Postgraduate Student of the Department of International Relations and Humanities National Pedagogical Dragomanov University,

Kyiv, Ukraine

Institutional development of the diplomatic apparatus of the USSR in latter half of the twentieth century

The paper analyzes the process of development of diplomatic institutions of the Ukrainian Soviet Socialist Republic in the latter half of the twentieth century. The influence of Soviet and international legislation on the formation of Ukrainian international policy has been considered. The keydirections of Ukrainian diplomacy have beenreviewed. Diplomatic institutions of Ukraine that put forward international policy have been determined.

The directions of work of the bodies of the Ukrainian diplomatic and state apparatus of the above period have been described. The aspects of competence of diplomatic bodies of Ukraine have been analyzed. The functions of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine, the Permanent Mission of the Ukrainian SSR to the United Nations in New York, the Permanent Mission of the Ukrainian SSR to UNESCO in Paris, and the Permanent Mission of the Ukrainian SSR to the UN Office in Geneva have beenreviewed. The key tasks of the Consular Corps Service Department in Kyiv have beendetermined. The organizational structure of the central office of the Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR has been uncovered. The key historical and legal aspects that influenced the formation of Ukrainian diplomatic institutions have beenshown.

Keywords: international relations, Ukrainian Soviet Socialist Republic, UN, UNESCO, diplomatic apparatus, international law.



Основна частина

Постановка проблеми. У ХХІ столітті відбуваються динамічні міжнародні процеси, які впливають на розвиток усього людства. Єдність цивілізованого світу може допомогти у вирішенні актуальних міжнародних проблем. Ефективне розв'язання важливих питань сучасної міжнародної політики пов'язано із активною діяльністю дипломатичної служби. Формування сучасної української міжнародної політики припадає на кінець ХХ - першої чверті ХХІ століття.

Представники української дипломатії формують міжнародну політику та імідж України у світі. Міжнародна співпраця України із іншими країнами та міжнародними організація світу відбувається завдяки плідній дипломатичній роботі. Важливим періодом у розвитку дипломатичних інститутів України є друга половина ХХ століття, адже саме в цей час відбулося формування дипломатичного апарату країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування та розвиток дипломатичного апарату Української Радянської Соціалістичної Республіки другої половини ХХ століття недостатньо висвітлено у сучасній історіографії. Науковий доробок представлено працями українських, радянських та закордонних дослідників, а саме: В. Василенка [3], Ю. Біленкової [2], В. Аспатуріана [1], О. Івченка [18], М. Міщенка [24; 25; 26; 27], В. Головченка [6], А. Дмитренка [15], О. Кульчицької [21], О. Скрипник [28], О. Штейнле [32], О. Задорожнього [16; 17], Н. Левицької [22], Л. Чекаленко [31], Я. Якубець [33], В. Литвин [23] та інших. У наукових розвідках дослідників відображено політико-правові аспекти міжнародної дипломатичної діяльності працівників дипломатичного апарату УРСР.

Джерелознавчою базою даного дослідження складають матеріали Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України, радянські та міжнародні юридичні документи. З огляду на це необхідно розглянути процес розвитку та становлення дипломатичного апарату та дипломатичної служби Радянської України у другій половині ХХ століття.

Методологічну основу роботи складають загальнонаукові та спеціально - історичні методи, а також наукові принципи (історизму, наступності, цілісності, системності, об'єктивності). Використання структурно-функціонального методу дозволило розкрити особливості інституційної побудови дипломатичної служби УРСР. Застосування методу системного аналізу допомогло при визначенні взаємозв'язків між дипломатичними інституціями Радянської України. Використання історико-генетичного методу дозволило простежити процес розвитку та формування дипломатичного апарату України у другій половині ХХ століття. Використання методу джерелознавчого аналізу було застосовано для опрацювання архівних матеріалів. Висвітлення процесу інституційного розвитку дипломатичного апарату УРСР пов'язано із використанням історико-порівняльного та проблемно-хронологічного методів.

Мета статті. На основі комплексного аналізу історіографічної бази та матеріалів вітчизняних архівних документів другої половини ХХ століття, прослідкувати процес розвитку дипломатичного апарату Української Радянської Соціалістичної Республіки зазначеного періоду, а також висвітлити маловідомі факти формування дипломатичної служби Радянської України.

Виклад основного матеріалу. Формування та еволюція дипломатичного апарату України під час та після Другої світової війни було репрезентовано створенням у 1944 році Народного комісаріату закордонних справ Української Радянської Соціалістичної Республіки. Створення та подальше функціонування НКЗС УРСР стало яскравим свідченням відродження активної міжнародної політики України та розбудові власних дипломатичних інституцій.

Варто зазначити, що у 1944 році дипломатичний апарат України складався переважно із фахівців центрального відомства НКЗС УРСР (з березня 1946 року - МЗС УРСР). Подальша розбудова дипломатичних інститутів України було пов'язано із зростанням міжнародної активності дипломатичного корпусу України у світі.

З 1950-х років Україна брала участь у роботі багатьох міжнародних організаціях. Українські дипломати працювали та були членами дипломатичних місій СРСР. Варто зазначити, що офіційну позицію України з питань: освіти, науки, культури, політики, економіки, енергетики, було сформовано та відображено завдяки роботі постійних українських представництва при міжнародних організаціях (ООН, ЮНЕСКО та інші).

Налагодження якісної та чіткої роботи НКЗС УРСР, перш за все, сприяло ефективному розв'язанню поточних завдань працівниками дипломатичної служби України. Закріплення відповідних галузей роботи за окремими напрямками діяльності було відображено в «Інструкції про розподіл обов'язків між співробітниками управління справами Народного Комісаріату закордонних справ Української РСР» 1944 року. Відповідно до змісту даної інструкції вирішення адміністративних та технічних питань покладалося на керівника управління справами НКЗС УРСР, який у своїй роботі підпорядковувався безпосередньо заступнику народного комісара та власне народному комісару. До сфери компетенції керівника управління справами належали питання за збереження матеріальних цінностей, безпеки, дотримання внутрішнього розпорядку, контроль за розподілом коштів та матеріальних ресурсів відомства. Завідуючий господарством був заступником керівника управління справами НКЗС УРСР та відповідав за збереження виробничих приміщень і організовував роботу адміністративного, технічного персоналу [7, арк. 1-2].

Необхідно зазначити, що з кінця 1947 року міжнародні контакти державних інституцій УРСР та інших посадовців із зарубіжними колегами здійснювалися виключно через Міністерство закордонних справ УРСР. До сфери компетенції МЗС УРСР належали наступні напрямки роботи:

- розв'язання завдань консульського характеру;

- співпраця з іноземними спеціалістами дипломатичних місій і представництв зарубіжних країн в УРСР;

- організація протокольних заходів, що стосувалися перебуванням в республіці офіційних осіб та делегацій з інших країн;

- організація пресконференцій;

- комунікація із закордонними журналістами;

- налагодження зв'язків із українською діаспорою у світі;

- проведення відповідної агітаційної та пропагандиської роботи за кордоном;

- проведення консультативної роботи із видавництвами та пресою, що займалися висвітленням тем міжнародних відносин;

- проведення цілого комплексу робіт, пов'язаною із міжнародною договірною діяльність УРСР;

- аналіз різних аспектів політичного, економічного, культурного, енергетичного та інших питань взаємозв'язку іноземних країн щодо міжнародної політики Радянського Союзу та УРСР у світі;

- забезпечення, супроводження та організація членства України в Організації Об'єднаних Націй, а також в інших організацій світу, участі представників від України на міжнародних конференціях.

У період з 1944 і по 1957 рік структура дипломатичного апарату України складалася із міністра (народного комісара), заступника міністра (народного комісара), відділу управління справами, секретаріату міністра, політичного відділу, бухгалтерії, секретного відділу, протокольно-консульського відділу та відділу кадрів, який було ліквідовано в 1954 році та відновлено лише у 1966 році [8, арк. 5-7].

У зазначений період залишалися майже незмінними підрозділами МЗС УРСР тільки: політичний відділ, секретаріат міністра, відділ управління справами та протокольний відділ [9, арк. 1-2].

Подальше зростання міжнародної активності України та налагодження нових дипломатичних контактів співробітниками українського дипломатичного апарату сприяло відкриттю у 1958 році Постійного представництва УРСР при ООН в Нью-Йорку. Завдяки плідній роботі ПП УРСР при ООН українські дипломати напряму контактувала із постійними представництвами інших країн ООН та Секретаріатом ООН.

Фахівці Постійного представництва України займалися аналізом роботи органів системи ООН та інформували про це уряд УРСР. Варто зазначити, що до сфери діяльності ПП УРСР належали питання організаційної підтримки в роботі дипломатів від України в системі ООН та міжнародних конференціях. Саме за безпосередньої участі спеціалістів ПП УРСР відбувався прийом на роботу українських дипломатів до різних міжнародних організацій та Секретаріату ООН.

Необхідно зазначити, що виважена, ґрунтовна та якісна робота співробітників Постійного представництва УРСР при ООН, сприяла формуванню позитивного іміджу України, як самостійного суб'єкта міжнародної політики, а також формували і висловлювали офіційну позицію України в міжнародних організаціях з різних питань світової політики. Поряд із цим, варто виокремити основні напрямки роботи ПП УРСР, а саме:

- здійснення фінансового моніторингу за Україною стосовно сплати членських зобов'язань до бюджетів міжнародних організацій;

- консультування українських та радянських дипломатів стосовно поточних міжнародних питань;

- сприяння в отриманні роботи експертам з України у структурі ООН;

- аналіз та розробка відповідних матеріалів для сесій Генеральної Асамблеї ООН тощо;

- розробка та пропозиції до МЗС УРСР та уряду України планів роботи для українського дипломатичного корпусу в системі ООН;

- організація двосторонньої та багатосторонньої договірної діяльності УРСР за дорученням уряду Радянської України;

- представляти Україну на міжнародній арені світу;

- сприяти активній участі України в системі міжнародних відносин [10, арк. 23].

Схожі дипломатичні завдання при ООН здійснювали Постійні представництва УРСР при ЮНЕСКО в Парижі та при Європейському відділенні ООН в Женеві засновані у 1962 та 1972 роках відповідно. Співробітники постійних представництв України при міжнародних організаціях проводили тематичні зустрічі, виставки, дискусії, круглі столи тощо.

Українські фахівці брали участь у різноманітних заходах, що організовувалися місцевою владою зарубіжних країн. До цієї роботи залучали також працівників секретаріатів міжнародних організацій. Встановлювали зв'язки із закордонними засобами інформації, освіти, науки, культури. Українські дипломати допомагали республіканським міністерствам та відомствам УРСР налагоджувати ділові контакти із відповідними закордонними установами та окремими іноземними громадянами. Допомагали організовувати роботу українських творчих колективів за кордоном [13, арк. 77-78].

У 1956 році було створено Комісію УРСР у справах ЮНЕСКО, яка виступала окремою спеціальною одиницею української дипломатії. Головними напрямками зовнішньополітичної роботи Комісії УРСР у справах ЮНЕСКО було: інформування світової спільноти про економічне, культурне, освітнє, наукове життя в УРСР [11, арк. 13-14].

З другої половини 1960-х років центральний апарат МЗС УРСР із невеликими змінами складався із: секретаріату міністра, відділу міжнародних економічних організацій, відділу кадрів, відділу міжнародних організацій, протокольного відділу, відділу преси, консульського відділу, відділу управління справами, міністра та його заступника. У 1971 році було реорганізовано секретаріат міністра та генеральний секретаріат МЗС УРСР.

У 1950-1970-х роках відбулося поступове зростання міжнародної активності української дипломатії на міжнародній арені світу. Все це призвело до зростання обсягу роботи, яку виконували фахівці дипломатичної служби УРСР. Для покращення ефективності роботи консульського, протокольного та інших відділів і структурних підрозділів МЗС УРСР у 1972 році було створено Управління з обслуговування консульського корпусу (УпКК) в місті Києві. У своїй роботі УпКК тісно співпрацювало з МЗС УРСР, іншими органами та інституціями державної влади в Україні. Варто зазначити, що в основному діяльність УпКК була спрямована на забезпечення та вирішення адміністративних, господарських та інших технічних питань функціонування генеральних консульств, іноземних представництв, які знаходилися в місті Києві [12, арк. 35].

Правова площина розвитку дипломатичних інституцій УРСР у другій половині ХХ століття повністю залежала від норм радянського та міжнародного законодавства. Загалом розвиток напрямків української

дипломатії даного періоду визначався керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу [25, С. 27].

Як нам відомо Україна була однією з держав-засновників ООН у 1945 році, тому відповідно до положень Статуту ООН 1945 року [29], Україна мала всі необхідні права для здійснення власної самостійної політики. Варто зазначити, що Україна у 1947 році приєдналася до Паризьких мириних договорів, Женевських конвенцій у 1949 році, до Гааської конвенції 1954 року, а також до Конвенції про заборону та обмеження застосування різних видів зброї, у яких виступає, фактично, самостійним суб'єктом міжнародних відносин [25, С. 27].

Формування українського дипломатичного апарату відбувалося на основі положень радянського законодавства. У 74 статті Коституції УРСР від 20 квітня 1978 року було закріплено за Україною право укладати договори, брати участь у роботі міжнародних організацій, налагоджувати дипломатичні зв'язки з іншими зарубіжними країнами та обмінюватися із ними консульськими та дипломатичними місіями [20]. У статті 572 Цивільного кодексу УРСР 1964 року про «Міжнародні договори і угоди» була закріплена за Україною можливість самостійної участі при укладанні міжнародних угод та договорів [30].

Відповідно до радянського законодавства основними органами державної влади Української Радянської Соціалістичної Республіки, які реалізували міжнародну політику та налагоджували дипломатичні контакти були: Рада Міністрів УРСР, Верховна Рада УРСР, Президія Верховної Ради УРСР, Міністерство закордонних справ УРСР [20]. У цей період Україна, як і будь яка інша союзна радянська республіка СРСР, могла у складі союзних органів виступати ініціатором підписання договорів від Радянського Союзу. Представники українського дипломатичного корпусу брали активну участь у процесі врегулювання ядерного озброєння [2, С. 8-10].

У межах та структурі державних органів СРСР, українські дипломати могли реалізовувати свою договірну політику, як самостійно, так і спільно з іншими союзними республіками Радянського Союзу [1, С. 35]. Відповідно до положень статті 74 Конституції УРСР було визначено за Україною можливість самостійної реалізації права посольства. Влада України визначала та відкликала уповноважених представників від України та реалізовувала право посольства у пасивній та активній формі через загальносоюзні і республіканські органи влади [20]. Пасивне право посольства УРСР забезпечувалося шляхом перебування акредитованих в СРСР зарубіжних дипломатичних місій в Україні [3, С. 116].

Отже, інституційний розвиток дипломатичного апарату УРСР відновився зі створенням у 1944 році НКЗС УРСР, який у 1946 році перетворено на МЗС УРСР. Структура української дипломатії у другій половині ХХ століття не була

постійною та змінювалася відповідно від рівня активності УРСР на міжнародній арені світу. Основними органами державної влади в Україні, які відповідали за міжнародну політику в республіці були: МЗС УРСР, Рада Міністрів УРСР, Верховна Рада УРСР, Президія Верховної Ради УРСР.

Центральний апарат МЗС УРСР із невеликими змінами у другій половині ХХ століття складався із: секретаріату міністра, відділу міжнародних економічних організацій, відділу кадрів, відділу міжнародних організацій, протокольного відділу, відділу преси, консульського відділу, відділу управління справами, міністра та його заступника.

До окремих дипломатичних інституцій УРСР, які у своїй діяльності підпорядкувалися МЗС УРСР належали: Комісія УРСР у справах ЮНЕСКО (з 1956 року), ПП УРСР при ООН (з 1958 року), ПП УРСР при ЮНЕСКО (з 1962 року), ПП УРСР при Європейському відділенні ООН в Женеві (з 1972 року). Співробітники цих організацій формували і висловлювали позицію України з різних питань міжнародної політики. За вирішення поточних адміністративно-господарських і технічних питань співробітництва з іноземними делегаціями та консульствами у місті Києві з 1972 року відповідало спеціальне Управління з обслуговування консульського корпусу (УпКК).

Інституційний розвиток української дипломатії у другій половині ХХ століття формувався на засадах міжнародного права та радянського законодавства. УРСР де-юре виступала самостійним суб'єктом міжнародних відносин та реалізовувала своє право активного і пасивного посольства. Однак Україна була однією із республік Радянського Союзу, і де-факто вимушена була проводити спільну із союзним центром СРСР міжнародну політику. Українські дипломати представляли інтереси України, як у складі республіканських органах, так і у складі різних союзних органах та місіях від СРСР.



Література

дипломатія міжнародний політика

1. Aspaturian, Vernon V. The Union Republics in Soviet Diplomacy: A Study of Soviet Federalism in the Service of Soviet Foreign Policy. - Geneve-Paris: E. Droz, 1960. 1241 p.

2. Біленкова Ю.С. Внесок дипломатичного відомства УРСР у питання міжнародно - правового регулювання ядерних озброєнь (1945-1991 рр.) / Ю.С. Біленкова // Право і Безпека. - 2014. - №3. - С. 7-13.

3. Василенко В.А. Правові аспекти участі УРСР у міжнародних відносинах. К.: «Вид - во Політичної літератури України», 1984. 124 с.

4. Віденська конвенція про дипломатичні зносини. 18 квітня 1961 р. // УРСР у міжнародних відносинах: міжнародні договори, конвенції, угоди та інші акти, учасником яких є Україна. - К., 1966.

5. Головченко В. І. Україна - держава-співзасновник ООН: міфи й історичні реалії // Вісник Київського національногоуніверситету ім. Т. Шевченка. Міжнародні відносини. - Випуск 38/39. - 2012. - С. 12-19.

6. Головченко В. І. Дмитро Мануїльський - керівник зовнішньополітичного відомства Української РСР (1944-1952 рр.) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Випуск 127 (частина І). - 2016. - С. 14-26.

7. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 3. Інструкції про розподіл обов'язків між співробітниками управління справами Народного Комісаріату закордонних справ Української РСР, 1944, 2 арк.

8. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 431. Штатний розпис і кошторис адміністративно-господарських витрат Міністерства закордонних справ Української РСР на 1953 рік, 1953, 27 арк.

9. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 642. Штатний розпис і кошторис адміністративно-господарських витрат Міністерства закордонних справ Української РСР на 1957 рік, 1957, 8 арк.

10. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 871 а. Звіт про структуру та діяльність Міністерства закордонних справ Української РСР станом на 1 червня 1960 року, 1960, 25 арк.

11. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 4424б. Отчеты о работе за 1982 год отделов МИД УССР, 1982, 58 арк.

12. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 6012. Вопросы обслуживания иностранных пердставительств УпКК, 1986, 49 арк.

13. ГДА МЗС України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 6634. План роботи відділів МЗС, 1989, 116 арк.

14. Дипломатія УРСР хрущовської «відлиги» [Електронний ресурс] / Бібліотека економіста. 2005-2012. - Режим доступу: http://library.if.ua/book/10/1048.html

15. Дмитренко А.А. Україна в міжнародних відносинах 1944-1991 рр.: історіографія проблеми / А.А. Дмитренко // Гуржіївські історичні читання. - 2013. - Вип. 6. - С. 38-40.

16. Задорожній О.В. Генеза міжнародної правосуб'єктності України: монографія / Задорожній Олександр Вікторович; Укр. асоц. міжнар. права, Ін-т міжнар. відносин Київ, нац. ун-ту ім. тараса Шевченка, Каф. міжнар. права. - Київ: К. І.С., 2014. - 688 с.

17. Задорожній О.В. Міжнародна правосуб'єктність радянської України у контексті участі у створенні та діяльності Організації Об'єднаних Націй/ О.В. Задорожній // Наше право. - 2014. - №4. - С. 191-198.

18. Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. Київ: РІЦ УАННП, 1987. 687 с.

19. Клепар М.В. Професійна підготовка фахівців з міжнародних відносин у системі вищої освіти України (друга половина XX - початок XXI ст.): монографія. Івано-Франківськ: ДВНЗ «Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника», 2019. 499 с.

20. Конституція УРСР 1978, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-09, (17.05.2021)

21. Кульчицька О.В. Українська РСР в ООН: віхи історичного поступу. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2011. - Вип. XXXI, С. 195-197

22. Левицька Н.М. Міжнародні відносини України (середина 1950-х - 1991 pp.). Історія України. Україна у світі. Історія і сучасність. - К., 2011. - С. 280-283.

23. Литвин В.М. Україна у другому повоєнному десятилітті (1956-1965) / В.М. Литвин. - К.: Вид. дім «Лі-Терра», 2004. - 272 с.

24. Міщенко М.Г. Формування та діяльність дипломатичної служби України в 19501970 рр. Гілея: науковий вісник. - К.: «Видавництво «Гілея», 2019. - Вип. 149 (№10). Ч. 1. Історичні науки. - 224 с.

25. Міщенко М.Г. Міжнародна дипломатична діяльність УРСР в другій половині ХХ ст.: історико-правовий аналіз. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, Видавничий дім «Гельветика», Том 31 (70) №1. Серія: Історичні науки, 2020. С. 27-30.

26. Міщенко М.Г. Підготовка спеціалістів дипломатичного апарату УРСР у другій половині ХХ століття: історичний контекст. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Видавничий дім «Гельветика», 2021. С. 77-81.

27. Міщенко, М.Г. Дипломатичні Представництва Радянської України у світі другої половини ХХ століття. Південний архів (історичні науки), №37, 2022, С. 68-73.

28. Скрипник О.М. Історія співпраці України з ООН / О.М. Скрипник // Гілея: науковий вісник. - 2013. - №78. - С. 99-102.

29. Статут ООН. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_010 (14.04.2021)

30. Цивільний кодекс УРСР від 1964 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0008.html (18.05.2021)

31. Чекаленко Л. Д Зовнішня політика України /Л.Д. Чекаленко - К.: Либідь, 2006. - 712 с.

32. Штейнле О.Ф. «Народжені революцією»: формування номенклатурної еліти УРСР кінця 1930-х - 1940-х років. Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету, Запоріжжя: Просвіта, 2008. - Вип. ХХІУ: Соціальні та національні чинники революцій та реформ в Україні: проблеми взаємовпливів, С. 202-205

33. Якубець А. Міністри закордонних справ УРСР (1944-1991 рр.): історико - біографічний аналіз / А. Якубець // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2016. - Вип. 2. - С. 54-58.



References

1. Aspaturian, Vernon V. (1960) The Union Republics in Soviet Diplomacy: A Study of Soviet Federalism in the Service of Soviet Foreign Policy. - Geneve-Paris: E. Droz, 1241 p. [in English].

2. Bilenkova Yu. S. (2014) Vnesok dyplomatychnoho vidomstva URSR u pytannia mizhnarodno-pravovoho rehuliuvannia yadernykh ozbroien (1945-1991 rr.) [The contribution of the diplomatic mission of the Ukrainian SSR to the issue of international legal regulation of nuclear weapons (1945-1991)]. / Yu. S. Bilenkova // Pravo i Bezpeka. - №3. - S. 7-13. [in Ukrainian].

3. Vasylenko V.A. (1984) Pravovi aspekty uchasti URSR u mizhnarodnykh vidnosynakh. [Legal aspects of the USSR's participation in international relations]. K.: «Vyd-vo Politychnoi literatury Ukrainy», 124 s. [in Ukrainian].

4. Videnska konventsiia pro dyplomatychni znosyny. 18 kvitnia 1961 r. (1966) [Vienna Convention on Diplomatic Relations. April 18, 1961]. // URSR u mizhnarodnykh vidnosynakh: mizhnarodni dohovory, konventsii, uhody ta inshi akty, uchasnykom yakykh ye Ukraina. - K. [in Ukrainian].

5. Holovchenko V.I. (2012) Ukraina - derzhava-spivzasnovnyk OON: mify y istorychni realii [Ukraine is a co-founding state of the UN: myths and historical realities]. // Visnyk Kyivskoho natsionalnohouniversytetu im. T. Shevchenka. Mizhnarodni vidnosyny. - Vypusk 38/39. - S. 12-19. [in Ukrainian].

6. Holovchenko V.I. (2016) Dmytro Manuilskyi - kerivnyk zovnishnopolitychnoho vidomstva Ukrainskoi RSR (1944-1952 rr.) [Dmytro Manuilskyi - Head of the Foreign Policy Department of the Ukrainian SSR (1944-1952)]. //Aktualni problemy mizhnarodnykh vidnosyn. - Vypusk 127 (chastyna I). - S. 14-26. [in Ukrainian].

7. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 1. Spr. 3. (1944) Instruktsii pro rozpodil oboviazkiv mizh spivrobitnykamy upravlinnia spravamy Narodnoho Komisariatu zakordonnykh sprav Ukrainskoi RSR, [Instructions on the distribution of responsibilities between employees of the People's Commissariat of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR]. 2 ark. [in Ukrainian].

8. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 1. Spr. 431. (1953) Shtatnyi rozpys i koshtorys administratyvno-hospodarskykh vytrat Ministerstva zakordonnykh sprav Ukrainskoi RSR na 1953 rik, [Staff list and estimate of administrative and economic expenses of the Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR for 1953]. 27 ark. [in Ukrainian].

9. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 1. Spr. 642. (1957) Shtatnyi rozpys i koshtorys administratyvno-hospodarskykh vytrat Ministerstva zakordonnykh sprav Ukrainskoi RSR na 1957 rik, [Staff list and estimate of administrative and economic expenses of the Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR for 1957]. 8 ark. [in Ukrainian].

10. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 2. Spr. 871 a. (1960) Zvit pro strukturu ta diialnist Ministerstva zakordonnykh sprav Ukrainskoi RSR stanom na 1 chervnia 1960 roku, [Report on the structure and activities of the Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR as of June 1, 1960]. 25 ark. [in Ukrainian].

11. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 2. Spr. 4424b. (1982) Otchety o rabote za 1982 god otdelov MID USSR, [Reports on the work for 1982 of departments of the Ministry of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR]. 58 ark. [in Russian].

12. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 2. Spr. 6012. (1986). Voprosy obsluzhivaniya inostrannyh perdstavitelstv UpKK, [Issues of servicing foreign representative offices UpCC]. 49 ark. [in Russian].

13. HDA MZS Ukrainy. F. 1. Op. 2. Spr. 6634. (1989) Plan roboty viddiliv MZS, [Work plan of departments of the Ministry of Foreign Affairs]. 116 ark. [in Ukrainian].

14. Dyplomatiia URSR khrushchovskoi «vidlyhy» [Diplomacy of the Ukrainian SSR during the Khrushchev «thaw»]. [Elektronnyi resurs] / Biblioteka ekonomista. 2005-2012. - Rezhym dostupu: http://library.if.ua/book/10/1048.html [in Ukrainian].

15. Dmytrenko A.A. (2013) Ukraina v mizhnarodnykh vidnosynakh 1944-1991 rr.: istoriohrafiia problemy [Ukraine in international relations 1944-1991: historiography of the problem]. / A.A. Dmytrenko // Hurzhiivski istorychni chytannia. - Vyp. 6. - S. 38-40. [in Ukrainian].

16. Zadorozhnii O.V. (2014) Heneza mizhnarodnoi pravosubiektnosti Ukrainy: monohrafiia [The genesis of international legal personality of Ukraine: monograph]. / Zadorozhnii Oleksandr Viktorovych; Ukr. asots. mizhnar. prava, In-t mizhnar. vidnosyn Kyiv, nats. un-tu im. tarasa Shevchenka, Kaf. mizhnar. prava. - Kyiv: K.I.S., - 688 s. [in Ukrainian].

17. Zadorozhnii O.V. (2014) Mizhnarodna pravosubiektnist radianskoi Ukrainy u konteksti uchasti u stvorenni ta diialnosti orhanizatsii obiednanykh natsii [International legal personality of Soviet Ukraine in the context of participation in the creation and activities of the United Nations]. / O.V. Zadorozhnii // Nashe pravo. - №4. - S. 191-198. [in Ukrainian].

18. Ivchenko O.H. (1987) Ukraina v systemi mizhnarodnykh vidnosyn: istorychna retrospektyva ta suchasnyi stan. [Ukraine in the system of international relations: historical retrospective and current state]. Kyiv: RITs UANNP, 687 s. [in Ukrainian].

19. Klepar M.V. (2019) Profesiina pidhotovka fakhivtsiv z mizhnarodnykh vidnosyn u systemi vyshchoi osvity Ukrainy (druha polovyna XX - pochatok XXI st.): monohrafiia. [Professional training of specialists in international relations in the system of higher education of Ukraine (second half of the 20th - beginning of the 21st century): monograph]. Ivano-Frankivsk: DVNZ «Prykarpat. nats. un-t im. V. Stefanyka», 499 s. [in Ukrainian].

20. Konstytutsiia URSR 1978, [Constitution of the USSR 1978]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-09, (17.05.2021) [in Ukrainian].

21. Kulchytska O.V. (2011) Ukrainska RSR v OON: vikhy istorychnoho postupu. [The Ukrainian SSR in the UN: milestones of historical progress]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, - Vyp. XXXI, S.195-197 [in Ukrainian].

22. Levytska N.M. (2011) Mizhnarodni vidnosyny Ukrainy (seredyna 1950-kh - 1991 rr.). [International relations of Ukraine (mid-1950s - 1991 pp.)]. Istoriia Ukrainy. Ukraina u sviti. Istoriia i suchasnist. - K., - S. 280-283. [in Ukrainian].

23. Lytvyn V.M. (2004) Ukraina u druhomu povoiennomu desiatylitti (1956-1965) [Ukraine in the second post-war decade (1956-1965)]. / V.M. Lytvyn. - K.: Vyd. dim «Li-Terra», - 272 s. [in Ukrainian].

24. Mishchenko M.H. (2019) Formuvannia ta diialnist dyplomatychnoi sluzhby Ukrainy v 19501970 rr. [Formation and activities of the diplomatic service of Ukraine in 1950-1970.]. Hileia: naukovyi visnyk. - K.: «Vydavnytstvo «Hileia», - Vyp. 149 (№10). Ch. 1. Istorychni nauky. - 224 s. [in Ukrainian].

25. Mishchenko M.H. (2020) Mizhnarodna dyplomatychna diialnist URSR v druhii polovyni XX st.: istoryko-pravovyi analiz. [International diplomatic activity of the Ukrainian SSR in the second half of the 20th century: historical and legal analysis]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V.I. Vernadskoho, Vydavnychyi dim «Helvetyka», Tom 31 (70) №1. Seriia: Istorychni nauky, s. 27-30. [in Ukrainian].

26. Mishchenko M.H. (2021) Pidhotovka spetsialistiv dyplomatychnoho aparatu URSR u druhii polovyni XX stolittia: istorychnyi kontekst. [Training of specialists of the diplomatic apparatus of the Ukrainian SSR in the second half of the 20th century: historical context]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V.I. Vernadskoho. Vydavnychyi dim «Helvetyka», S. 77-81. [in Ukrainian].

27. Mishchenko, M.H. (2022) Dyplomatychni Predstavnytstva Radianskoi Ukrainy u sviti druhoi polovyny XX stolittia. [Diplomatic missions of Soviet Ukraine in the world in the second half of the 20th century]. Pivdennyi arkhiv (istorychni nauky), №37, S. 68-73. [in Ukrainian].

28. Skrypnyk O.M. Istoriia spivpratsi Ukrainy z OON [The history of Ukraine's cooperation with the UN]. / O.M. Skrypnyk // Hileia: naukovyi visnyk. - 2013. - №78. - S. 99-102. [in Ukrainian].

29. Statut OON. [UN Charter]. [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010 (14.04.2021) [in Ukrainian].

30. Tsyvilnyi kodeks URSR vid 1964 roku. [Civil Code of the Ukrainian SSR from 1964]. [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0008.html (18.05.2021) [in Ukrainian].

31. Chekalenko L.D. (2006) Zovnishnia polityka Ukrainy [Foreign policy of Ukraine]. / L.D. Chekalenko - K.: Lybid, - 712 s. [in Ukrainian].

32. Shteinle O.F. (2008) «Narodzheni revoliutsiieiu»: formuvannia nomenklaturnoi elity URSR kintsia 1930-kh - 1940-kh rokiv. [«Born by the revolution»: the formation of the nomenclature elite of the Ukrainian SSR in the late 1930s - 1940s]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho derzhavnoho universytetu, Zaporizhzhia: Prosvita, - Vyp. KhKhIV: Sotsialni ta natsionalni chynnyky revoliutsii ta reform v Ukraini: problemy vzaiemovplyviv, S. 202-205. [in Ukrainian].

33. Yakubets A. (2016) Ministry zakordonnykh sprav URSR (1944-1991 rr.): istoryko - biohrafichnyi analiz [Ministers of Foreign Affairs of the Ukrainian SSR (1944-1991): historical and biographical analysis]. / A. Yakubets // Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriia. - Vyp. 2. - S. 54-58. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...