Родина та садиба Святополк-Мирських у Люботині: їх значення для розвитку міста

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Родина та садиба Святополк-Мирських у Люботині: їх значення для розвитку міста

Н. О.Свинаренко

Ключові слова: архітектурна споруда садово-паркового мистецтва, Люботин, палац Святополк-Мирських, попечительська діяльність, економічна діяльність.

У статті проаналізована благодійна та економічна діяльність князів Дмитра Івановича, Павла Дмитровича Святополк-Мирських, княгинь Катерини Олексіївни та Людмили Миколаївни Святополк-Мирських, дана висока оцінка їх благодійницькій освітньо-культурній роботі у м.Люботин Харківської губернії. Вказано, що наявна література про діяльність родини Святополк-Мирських дуже стисла і носить довідковий характер, а найвагоміші дослідження зі вказаної проблематики належать досліднику місцевої історії з м.Люботин Харківської області В.В. Стрільцю, цінність яких полягає у використанні автором значної кількості архівних джерел. Порушено проблему необхідності відновлення та реставрації палацово-паркового комплексу Святополк-Мирських у Люботині по закінченню російської агресії та після визволення тимчасово окупованих наших територій, враховуючи культурно-історичну цінність будівель та заслуги цієї відомої родини перед містом. Зазначено, що починаючи з 1881 р. і до 1917 р. у Люботині час від часу жили представники родини Свято- полк-Мирських: деякі представники давнього князівського роду народилися, дехто - знайшов свій останній спокій. Акцентовано увагу на тому, що за тридцять шість років, за цей мізерний час, з точки зору історії, було добудовано, частково перебудовано палацовий комплекс з красивим дизайном парку, розміром у 26 гектарів; Свято-Миколаївський православний храм теж зазнав грандіозної перебудови та капітальної добудови, переважно за кошт представників цієї дворянської родини будувалася та утримувалася споруда гімназія, де навчалися діти пересічних люботин- ців та жили вчителі. В ході вивчення названої проблеми виявилося, що необхідність у реставрації мають тільки сама будівля палацу та ротонда, котрі активно використовувалися радянською владою, адже порівняно з іншими палацами тієї епохи, цей пам'ятник садово-паркового мистецтва був частиною природних ландшафтів неповторної краси слобожанської природи.

благодійницький князь святополк

FAMILY AND MANOR OF SVIATOPOLK-MYRSKYI IN LUBOTYN: THEIR SIGNIFICANCE FOR THE DEVELOPMENT OF THE CITY

N. Svynarenko

Semyon Kuznets Kharkiv National University of Economics

Key words: architectural structure of garden and park art, Lyubotyn, Svyato- polk-Mirskikh palace, custodial activity, economic activity.

The article analyzes the charitable and economic activities of princes Dmytro Ivanovych, Pavel Dmytrovych Svyatopolk-Mirskyi, princesses Kateryna Olek- siivna and Lyudmila Mykolaivna Svyatopolk-Mirskyi, and highly appreciates their charitable, educational and cultural work in the city of Lubotyn, Kharkiv province. It is indicated that the available literature on the activities of the Svyatopolk-Mirskyi family is very brief and of a reference nature, and the most important studies on the indicated issues belong to the researcher of local history from the town of Lyubotyn, Kharkiv region, V.V. Strilez, the value of which lies in the author's use of a significant number of archival sources.The issue of the need to restore and restore the Svyatopolk-Mirsky palace and park complex in Lubotyn after the end of the Russian aggression and after the liberation of our temporarily occupied territories was raised, taking into account the cultural and historical value of the buildings and the services of this famous family to the city. It is noted that from 1881 to 1917, representatives of the Svyatopolk-Mirskyi family lived in Lubotin from time to time: some representatives of the ancient princely family were born, some - found their last peace. Attention is focused on the fact that in thirty-six years, in this short time, from the point of view of history, a palace complex with a beautiful park design, measuring 26 hectares, was completed and partially rebuilt; The St. Nicholas Orthodox Church also underwent a grandiose reconstruction and capital extension, mainly at the expense of representatives of this noble family, a gymnasium was built and maintained, where the children of ordinary Lyubo- tyns studied and the teachers livedDuring the study of the mentioned problem, it turned out that only the palace building itself and the rotunda, which were actively used by the Soviet authorities, are in need of restoration, because compared to other palaces of that era, this monument of garden and park art was part of the natural landscapes of the unique beauty of the Slobojan nature.

Вступ

Постановка проблеми. Садиба Святополк-Мирських у Люботині збереглася і до наших днів. Ця архітектурна споруда садово-паркового мистецтва, порівняно молода, з іншими шедеврами слобожанської архітектури, перебуває зараз через відсутність зацікавлених сторін у досить жалюгідному стані. Якщо деякі архітектурні споруди зараз ще можна сфотографувати, можна навіть провести самостійну пішу екскурсію, то про велич парку та його ландшафтів інформацію можна знайти виключно у літературних джерелах. Та все і палац, і парк, за наявності інвестицій та бажання, ще можна відновити, реставрувати і повернути минулу велич уже у новому форматі - як місце для проведення конференцій, фестивалів, симпозиумів, урочистих подій. Щоб історичні місця та природні краєвиди радували око як місцевому населенню, так і гостям міста, вселяли позитив.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про садибу Святополк-Мирських у Люботині немало інформації виключно довідкового характеру, загальним обсягом у кілька абзаців, виданої у різні історичні епохи. Непопулярність названої тематики пояснюється тим, що по-перше, дана родина була дворянською, монархічною, а радянська влада з 1917 року виступала її рішучим ворогом; а по-друге, у Люботині Харківської губернії представники цієї родини жили не на постійній основі, а час від часу; по-третє, Святополк-Мирські постійно спілкувалися з російською літературною елітою, один з найостанніших представників родини, хто народився у Люботині - Дмитро Петрович був відомим російським літературознавцем, пізніше - білоемігрантським письменником, до всього українського вони ставилися переважно нейтрально. А кому відома садиба Святополк-Мирських у Любо- тині Харківської області? Місцевим жителям цього невеликого залізничного містечка поблизу Харкова, фахівцям-історикам та краєзнавцям.

Виділення невирішеної раніше частки загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Про родину Святополк-Мирських інформаційного матеріалу не багато. Згадується герой Кримської війни та російсько-турецької війни Дмитро Іванович Святополк-Мирський переважно у контексті бойових заслуг та як привер- женець царизму 1. Його ж син Павло Дмитрович теж описується в літературних джерелах як російський державний діяч та політик, який намагався провести ліберальні реформи, міністр внутрішніх справ Російської імперії, котрий після відомих подій 1905 р. був змушений піти у відставку Посохов С.И. Губернаторы и генерал-губернаторы / С.И. Посохов, А.Н. Ярмыш. Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. С.138-143. Парамонов А.Ф. Энциклопедия фамилий Харьковской губернии. Харьков: ИД «Райдер», 2003. Кн.1-я. С.174; Посохов С.І. Святополк-Мирський Дмитро Іванович // Довідник з історії України. Харків: Генеза, 2001. С.726; Гетьманець М.Ф. Святополк-Мирський Дмитро Петрович // Літературна Харківщина: Довідник. Харків: Майдан, 1995. С.283-284. Стрілець Н.М. Дворянський рід Святополк-Мирських та Лю- ботин // Наше місто - Люботин: Матеріали краєзнавчої науково-теоретичної конференції (23 жовтня 1998 р.) Харків : Просвіта,1998. С.20-224; Стрілець В.В. Історія релігійних організацій у м.Люботині (XVII-XX століття). Люботин: час, 2000. С.19-20; Стрілець В. Люботин в першій половині XIX століття: Навч.-метод. посібник. Люботин: Час, 1996. С.74-76.. Фактично ця інформація у різному ступені насиченості подробицями опису їх політичної чи військової діяльності і є вичерпною. Найбільше ж робіт з даної тематики належить В.В. Стрільцю, місцевому історику, голові постійної депутатської комісії з гуманітарних питань Люботинської міської ради 3. У своїх роботах він використовував матеріали новітніх археологічних досліджень, численних писемних джерел. У його роботах і садиба Святополк-Мирських, і багатогранна діяльність її представників розглядається у контексті системного руху розвитку міста, висвітлення історії православної церкви, побуту місцевого населення.

Дана тема знаходиться на початковому етапі вивчення.Адже, по суті, представники родини Святополк-Мирських жили в Люботині з 1881 до 1917 р., і то періодично, а їх надбання - споруда палацу, контора постійно використовувалася у господарській діяльності люботинцями. Завдяки князівському клопотанню та повній перебудові зберігся і Свято-Миколаївський храм, котрий зараз є діючим.

Мета статті - дати оцінку ролі представників родини Святополк-Мирських та їх садиби у житті Люботині Харківської губернії та її жителів з моменту їх появи у містечку і до наших днів. Мета реалізується через завдання: порушити проблему відновлення та реставрації палацово-паркового комплексу Святополк-Мирських у Люботині, враховуючи його культурно-історичну цінність та заслуги родини перед містом; дати характеристику економічній та благодійній діяльності найвідо- міших представників цієї родини у Люботині.

При написанні даної роботи найбільше використовувався метод хронології.

Виклад основного матеріалу

1. Про істо- рико - культурну цінність палацово-паркового комплексу Святополк-Мирських у Люботині та його сучасний стан. Садиба з кожним днем занепадає і чекає на відновлення. Зрозуміло, що зараз у період кривавої російської військової агресії та тимчасової окупації деяких територій Харківської області це питання не на часі. Але коли прийде час відновлювати Харків, відрестав- рована споруда палацу садово-паркового мистецтва Святополк-Мирських була б цікавою гостям Харкова, іноземним студентам (яких традиційно було завжди багато) хоча б через зручне географічне розташування та близькість до обласного центру. Шарівський палац (кінця ХІХ ст. неого- тичного стилю), найстаріший на Слобожанщині палацово-парковий комплекс Старомерчицький (Старомерчанський, ХУІІІ ст.) та палацово-парковий комплекс князів Святополк-Мирських у Люботині мають усі шанси стати певним туристичним осередком Слобожанщини. Знаходяться вони недалеко одне від одного, жодних проблем з транспортом та під'їздом до цих історико-культурних пам'яток немає. У Люботині до того ж влада намагається вшанувати пам'ять представників родини Святополк-Мирських встановленими пам'ятними знаками, робить спроби впорядкувати центральний парк міста.

Палацово-парковий комплекс у Люботині вважався на початку ХХ століття одним з найве- личніших на Слобожанщині. У свій час його власниками були майор І. М. Познанський, знаменитий російський літератор та популярний в той час автор байок В. Г. Маслович. А вже В.Г. Маслович продає новозбудований маєток і навколишню землю своєму другу Д.І. Святополк-Мирському у 1881 р. Саме за нього та сина Павла Дмитровича і відбувається грандіозна добудова палацово-паркового комплексу.

Зараз у Люботині ще знаходиться палац ХІХ ст., у котрому ще можна розгледіти залишки минулої величі та помпезності. Основна будова розташована з заходу на схід, містить елементи класицизму, романського та готичного стилів, раніше мала колонни та куполи. Будівля ротонди -колишня князівська контора зараз перебуває у зруйнованому стані. Свято-Миколаївська церква пам'ятає Дмитра Івановича Святополк-Мирського як церковного старосту, хоча її робота як православного храму відновилася тільки у 1995 р. Стрілець В.В. Історія релігійних організацій у м. Люботині (XVII-XX століття). Люботин: Час, 2000. С.19-20. Біля цієї церкви є надгробки князів та місцевих священників. Також від палацово-паркового комплексу залишилися ставок та дрібні фрагменти колишніх господарських будівель. Липова алея відносно збереглася і до сьогодні, але так як з часом додалися деякі забудови, вже все має інший загальний вигляд. Ні зимового саду з оранжереєю, ні портретної галереї, ні містка через ставок, ні тієї різноманітності дерев уже давно немає - навколишня територія багато разів переорювалася. Сама основна будівля за роки радянської влади і до 1995 р. зазнала серйозного внутрішнього перебудування для потреб спочатку дитячого будинку, пізніше - для інтернату. Зараз вона знаходиться у стані занепаду. А садибна контора, котра певний час була клубом дуже постраждала від пожежі 2006 р. Дана територія з культурно-історичними спорудами ніяк не обгорожена, там не знаходиться зараз жодна інстанція чи організація і тому аматори-шукачі старовини час від часу шкодять залишкам палацового комплексу не менше, ніж природнє руйнування.

Люботин у житті представників князівського роду Святополк-Мирських. Вважається, що головним місцеперебуванням, так званим родинним гніздом Святополк-Мирських була садиба у селі Міро поблизу Мінська - Мірський замок, який почали будувати ще у 1522 р. Стрілець Н.М. Дворянський рід Святополк-Мирських та Люботин // Наше місто Люботин: Матеріали краєзнавчої науково-теоретичної конференції (23 жовтня 1998 р.) Харків: Просвіта,1998. С.20-22. Стрілець В.В. Відкриття пам'ятних знаків у Люботині. Веб-портал міста Люботин URL: http://lubotin.kharkov.ua/ main/1341-vdknttya-pamyatnih-znakv-v-lyubotin.html (дата звернення 14.07.2022) Стрілець В.В. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис. Харків: Торсинг, 2002. С.78.. Саме це місце для іноземних туристів і є одним з найпопуляр- ніших туристичних маршрутів сучасної Біларусі.

Варто відмітити, що містечко Люботин Харківської губернії стало місцем останнього спочину частини великої родини Святополк-Мирських. Дмитро Іванович жив періодично з 1881 р. до 1899 р., похований поблизу церкви, де після виходу на пенсію був церковним старостою. Його син Павло Дмитрович, колишній шеф жандармерії, міністр внутрішніх справ, похований у 1914 р. теж у Люботині. У 1916 р. у цьому місті знайшов останній спокій Семен Миколайович, представитель родини Святополк-Мирських, котрий мав великі успіхи у розвитку промислового садівництва, теж благодійник. Є відомості що ще до 1920 р. саме його склеп було понівечено та розграбовано. Враховуючи числені заслуги перед містом, у 2009 р. біля Свято-Миколаївського храму були відкриті пам'ятні знаки на могилах Дмитра Івановича та Павла Дмитровича Святополк-Мирьких; а 18 грудня 2010 р. у Люботині було відкрито пам'ятні знаки на могилах військово-морських офіцерів російської армії Олександра Володимировича та Миколи Володимировича Денів, близьких представників роду Святополк-Мирських, котрі теж тут певний час жили 6.

У 1890 р. народився у Люботині Дмитро Петрович Святополк-Мирський, знаний білоемігрантський письменник, перекладач з англійської мови, літературний критик, пізніше - марксист, якого у 1939 р. знищить радянська влада у магаданському засланні.

3.Економічна діяльність. Досить бурхлива діяльність почалася приблизно у 1881-1882 рр., коли невеличкий винокурний завод придбав Дмитро Іванович Святополк-Мирський. Як вказує

В.В. Стрілець у одній із своїх робіт, відразу відбулася серйозна реконструкція підприємства, наслідок чого різко збільшилася кількість робочих місць до 50, виробництво спирту збільшилося до 1800000 градусів, на суму 40500 карбованців 7. А його син Павло Дмитрович Святополк-Мирський успішно продовжив справу - у 1913 р. забезпечив збільшення випуску спирту-сирцю до 2500000 градусів; спирт вироблявся на продаж у Полтавській, Катеринославській та Таврійській губер- ніях Стрілець В.В. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис. Харків: Торсинг, 2002. С.80.. Для забезпечення необхідною сировиною винокурню, на землях Дмитра Івановича у 1882 р. засадили картоплею близько 200 десятин землі, дещо пізніше обсяги ділянок з картоплею збільшилися до 400 десятин. Його сусіди теж на своїх землях культивували картоплю, а потім продавали зібрані врожаї родині Святополк-Мирських.

Окрім винокурні, родина Дмитра Івановича Святополк-Мирського мала на території Люботи- на також і паровий млин. Як свідчать джерела, обсяги роботи парового млина значно поступаються обсягам роботи винокурного заводу. Тут станом на 1884 р. працювало тілько 5 осіб і вироблялося 30000 пудів борошна, також додатково мололи зерно для місцевих селян від 7 до 10 копійок за пуд Стрілець В.В. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис. Харків: Торсинг, 2002. С.82. Стрілець В.В. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис. Харків: Торсинг, 2002. С.84..

Як відомо, наприкінці 19 ст. скрізь по Україні спостерігається перехід від дворянського до буржуазного землекористування, ці ж процеси відбувалися і у Люботині Харківської губернії. У 1880-1882 рр. Дмитро Іванович Святополк-Мир- ський придбав на околицях Люботина у колезького радника Ф. М. Сукачова, Н. В. Масловича та Ф. І. Самойловича 727 десятин орної землі та маєток 10. В той час як у селянських господарствах застосовувалася трипільна система землеробства, в економіях Дмитра Івановича впроваджувалося чотирипілля та багатопілля. Також цей землевласник, порівняно з іншими, мав найбільше вільнонайманих робітників.

У 1910 р. Павло Дмитрович на своїх землях закладає величезний розсадник для вирощування садових саджанців яблунь, груш, вишень, слив у великих промислових масштабах, продаючи їх на території тодішніх Полтавської, Самарської, Мінської та Московської губерній Вороной А. В селе Гиёвка, что у Люботина // Путешествие по Харьковщине (памятники истории и культуры). Харків: Майдан, 2005. С.18-21..

Деякі джерела стверджують, що поблизу станції Люботин декілька бакалійних лавок належало Семену Михайловичу Святополк-Мирському Стрілець В. Люботин в першій половині XIX століття: На- вч.-метод. посібник. Люботин: Час, 1996. С.15..

Таким чином, у своїй економічній діяльності представники цієї родини використовували на той час прогресивні форми ведення господарства, подаючи позитивний приклад наслідування населенню міста та околиць.

Благодійна діяльність представників родини Святополк-Мирських. Очевидно, знайомство із всесвітньо відомим літератором та засновником яснополянської школи Л.М. Толстим, переписка з ним, багаторічна дружба з визнаним байкарем В.Г. Масловичем дуже вплинула на світогляд Дмитра Івановича Святополк-Мирського та членів його родини. Скоріше за все, саме з тієї причини ця знаменита родина і почала опікуватися просвітництвом у Люботині - з часом створили попечительську раду, заснували гімназію, яка утримувалася тривалий час за їх кошт.

Вважається, що ще наприкінці 1893 р. любо- тинська громада обрала попечителем школи Дмитра Івановича Святополк-Мирського, який багато зробив для розвитку школи, після його смерті постійним попечителем школи стала Катерина Олексіївна Святополк-Мирська Стрілець В. Люботин в першій половині XIX століття: На- вч.-метод. посібник. Люботин: Час, 1996. С.15. .

За її бажанням школа у 1902 р. була переведена у просторий кам'яний будинок, де навчалося 43 учні та проживали педагоги. Саме тоді у новому приміщенні школи було здійснено урочистий молебінь, на якому були присутні князь Петро Дмитрович та Катерина Олексіївна Свя- тополк-Мирські та їх гості, серед яких були і відомі на той час історики Олександр Платонович та Іван Платонович Барсукови.

З 1905 р. навчальний заклад розмістився у новому приміщенні, яке було збудоване за кошти Харківського повітового земства, місцевого товариства та суттєвих пожертв приватних осіб. Серед яких найбільшу фінансову допомогу у побудові школи надали такі відомі меценати як П. Д. Свя- тополк-Мирський, Й. А. Чурилін, Х. Д. Алчевська. Заробітна платня та проживання вчителів, оплата методичної літератури вчителям для роботи теж входили до постійних витрат попечительської ради. Учням додатково до ключових предметів викладали співи, гімнастику та рукоділля.

У культурно-освітній сфері Люботина величезне значення мала гімназія, створена на громадських засадах інтелігенцією міста. Починаючи з жовтня 1912 р. до складу засновників «Любо- тинського товариства освіти» ввійшли княгині Катерина Олексіївна та Людмила Миколаївни Свя- тополк-Мирські та ін. відомі люботинці. Пізніше ці жінки та Семен Миколайович і Петро Дмитрович Святополк-Мирських стали його почесними попечителями.

Щодо розмірів інвестицій у побудову гімназії, то вони у масштабах тодішнього Люботина були вражаючими. Зокрема, протягом грудня 1912 р. товариством була проведена значна організаційна робота: затверджено статут товариства, оформлено юридичні документи, зібрано внесків від дійсних членів товариства - 995 крб., від чотирьох довічних членів (безпосередньо членів князівської сім'ї Святополк-Мирських) - 400 крб. та пожертвувань на будівництво приміщення гімназії - 212 крб. та передала для потреб гімназії піаніно, що дало можливість якісно навчати бажаючих дітей музиці та танцям Стрілець В. Люботин в першій половині XIX століття: На- вч.-метод. посібник. Люботин: Час, 1996. С.20.. На чергових зборах «Лю- ботинського товариства освіти» 15 грудня 1913 р. був розглянутий та схвалений проект будівництва власного приміщення гімназії, вартість якого складала 82000 крб, проект передбачав поетапне будівництво, але потенційних учнів потрібно було навчати, чекати часу не було, тому збори ухвалили негайно розпочати споруджування приміщення для чотирьох класів на 19000 крб., а всього на будівництво приміщення «Люботинське товариство освіти» використало 22381 крб., і всі будівельні роботи були здійснені за два роки Стрілець В. Люботин в першій половині XIX століття: На- вч.-метод. посібник. Люботин: Час, 1996. С.27..

Необхідність у значних коштах змусила правління «Люботинського товариства освіти» звернутися до іншого джерела фінансування проекту - до громадянської благодійності. Переважно це були благодійні танцювальні вечори, спектаклі для затятих театралів, тематичні концерти. В такий спосіб здійснювався процес естетичного виховання. Для вихованців на вказані заходи практично завжди приїздили професійні артисти з Харкова. Для дітей тв юнацтва це було надзвичайно корисно, цікаво та розвиваюче. Вважається, що перший благодійний концерт та танцювальний вечір було влаштовано 23 листопада 1913 р. у приміщенні двокласного залізничного училища, не менш вдалим був і збір коштів на будівництво гімназії. Всього на вечорі було зібрано 641 крб. 12 коп., а чистого прибутку організатори отримали 493 крб. 75 коп. Стрілець В. Історичний нарис про освіту міста URL: https:// lmiskvo.org.ua/istorichniy-naris-pro-osvitu-mista.htm (дата звернення 14.07.2022).. Такий грошовий збір для Люботина в той час був досить великим.

За клопотанням правління «Люботинського товариства освіти» та почесної попечитель ниці гімназії Л. М. Святополк-Мирської у 1915 р. Рада Піденної залізниці встановила щорічну допомогу гімназії у розмірі 400 крб. Плата за навчання у гімназії визначалася в таких розмірах: у 1-3 класах по 70 крб. за рік з кожного учня; у старшому підготовчому класі - 50 крб., у молодшому підготовчому класі - 40 крб. Стрілець В. Історичний нарис про освіту міста URL: https:// lmiskvo.org. ua/istorichniy-naris-pro-osvitu-mista.htm (дата звернення 14.07.2022)..

За даними дослідника місцевої історії Слобожанщини В. В. Стрільця, у гімназії навчалися переважно діти селян та козаків: за соціальним станом учні розподілялися так: дітей дворян було 8 чол., дітей осіб духовного звання - 2 чол., (це 7,5% від загальної кількості учнів), дітей міщан, селян та козаків - 121 чол. (92,5%), вихованці гімназії в основному походили з малозабезпечених сімей селян та козаків, тому збільшувати оплату за навчання правління не могло Стрілець В. Люботин в першій половині XIX століття: На- вч.-метод. посібник. Люботин: Час, 1996. С.34.. Саме такий соціальний склад учнів змусив загальні збори членів «Люботинського товариства освіти» 7 червня 1915 р. порушити клопотання про створення попечительства для учнів.

«Звіт правління Люботинського товариства освіти за 1915 р.» дає нам інформацію про те, що місцевий учитель природознавства та географії постійно організовував та проводив екскурсії наприкінці навчального року до славнозвісного парку Святополк-Мирських. Окрім занять та екскурсій, для творчого розвитку дітей, на Різдво постійно влаштовувалися святкові урочисті вистави. Історія постійно вносить корективи у життя. У роки Першої світової війни, близько 1915 р., у маєтку Святополк-Мирських діяв госпіталь для поранених солдат, і учні гімназії були досить частими гостями у госпіталі, де виступали з тематичними концертами, читали вірші воїнам і завжди були бажаними гостями. Люботинське товариство освіти ставило перед собою завдання: »... виховати повну симпатію до своєї просвітницької діяльності у всіх, кому є дорогі інтереси батьківщини та її культурний розквіт, та працюючи безкорисливо на ниві просвіти, воно бачить собі високу моральну нагороду у свідомості того, що створений нею розсадник світла і знань дасть в майбутньому дорогій батьківщині культурні сили в лиці його вихованців, добрих працівників та діячів на благо и славу своєї рідної країни» Стрілець В. Історичний нарис про освіту міста URL: https://lmiskvo.org.ua/istorichniy-naris-pro-osvitu-mista.htm (дата звернення 14.07.2022). .

Завдяки мудрій діяльності попечительства у роки Першої світової війни вдалося звільнити від сплати за навчання діти, батьки яких воювали на фронті, а завдяки Люботинському кредитному товариством для дітей найбідніших категорій селянства була встановлена одна стипендія. Але буремні події 1917 р. змусили зупинити попечительську діяльність Святополк-Мирських, як згодом і навчальний процес. Натомість практично нову гімназію очікували важливі зміни.

У роки громадянської війни у споруді палацу певний час була столова для військових, а пізніше - на десятиліття ця споруда була місцем навчання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. Дах будівлі та внутрішня реконструкція були змінені саме для цих потреб.

Висновки

Починаючи з 1881 р. і до 1917р. у Люботині час від часу жили представники князівського роду Святополк-Мирських. У цому місті деякі представники давнього князівського роду народилися, дехто - знайшов свій останній спокій. За тридцять шість років, за цей мізерний час, з точки зору історії, було добудовано, частково перебудовано палацовий комплекс з красивим модним парком, розміром у 26 гектарів. Свято-Миколаївський православний храм теж зазнав грандіозної перебудови та капітальної добудови. Переважно за кошт представників цієї дворянської родини будувалася та утримувалася споруда гімназія, де навчалися діти пересічних люботинців та жили вчителі. До свят проводилися тематичні концерти, драматичні вистави за участі професійних акторів. Так відбувалося формування почуття прекрасного. Своїм прикладом служіння старостою у церкві Дмитра Івановича Святополк-Мирського, любо- тинці бачили приклад служіння православ'ю. На винокурні, у бакалійних лавках, у розсаднику, на паровому млині, у палаці, конторі, у різних господарських приміщеннях палацу, у гімназії працювали та працювали у сфері обслуговування пересічні люботинці, жителі околиць, котрі мали роботу і постійні заробітки. Добре, хоч через століття, але місцеві жителі віддали шану князям Святополк-Мирським. Символічно, що після подій 1917 р. багато десятиліть поспіль у споруді споруді палацу перебував дитячий будинок. В ж наші дні варто прикласти певні зусилля, бо споруд у комплексі небагато (палац та князівська контора), акцент дизайнери робили на прекрасному ландшафті (церква, ставочок з місточком, липова алея..) і палац у Люботині знову отримає нове життя.

Перспективні напрями дослідження. Дана проблема вимагає детальнішого вивчення генеалогічного дерева родини князів Святополк-Мир- ських, особливо тих представників, хто з родинами ісля 1917 р. був змушений емігрувати в Європу; потребує ретельного вивчення спеціалістами історії архітектури, культури, реставрації, музеєзнавців.

References

Voriniy А. V seie Giyevka, 4tchto u Lyubotina // Putescestviye pc Harkowchine (pamyatniki istorii i kulturi). Harkiv: Maydan, 2005. S.18-21.

Getmanez M.F. Svyatopolk-Mirskiy Dmitro Petrovich // Literaturna Harkivchina: Dovidnik. Harkiv: Maydan, 1995. С.283-284.

Paramonov A.F.Enziklopediya famili Harkovskoy gubernii. Harkiv : ID «Raider», 2003. Kn.l-я. S.174.

Posohov S.I. Gubernatori i general-gubernatori / S.I. Posohov, A.N. Yarmisch. Harkiv : Un-т vnut. del, 1997. S.138- 143.

Posohov S.I. Svyatopolk-Mirskiy Dmitro Ivanovich // Dovidnik s istorii Ukraini. Harkiv: Geneza, 2001. S.726.

Strilez N.M. Dvoryanskiy rid Svyatopolk-Mirskih ta Lyubotin // Nasche misto - Lyubotin: Маteriali krayesnavchoyi naukovo-teoretichnoyi konfereynzii (23 shovtnya 1998 r.) Harkiv: Prosvita,1998. S.20-22.

Strilez V.V. Istoriya religiynih organisaziy u м.Lyubotini (XVII-XX stolittya). Lyubotin : Tchas, 2000. 180 s.

Strilez V.V. Lyubotin: istoriko-krayesnavchiy naris. Harkiv: TQrsing, 2002. 400 s.

Strilez V.V. Lyubotin v perchiy polovine XIX stolittya: Navch.-metod. posibnik. Lyubotin : Tchas, 1996. 158 s.

Strilez V.V. istorichniy naris pro osvitu mista URL: https://lmiskvo.org.ua/istorichniy-naris-pro-osvitu-mista.htm (data svernennya 14.07.2022).

Strilez V.V. Vidkrittya pamyatnih znakiv u Lyubotini URL: http://lubotin.kharkov.ua/main/1341-vdkrittya-pamyat- nih-znakv-v-lyubotin.html (data svernennya 14.07.2022).

Размещено на Allbest.ru