Діяльність та розвиток професійної спілки "Стоваришування взаємної допомоги львівських міських ремісників"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія друкарства

ДІЯЛЬНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ “СТОВАРИШУВАННЯ ВЗАЄМНОЇ ДОПОМОГИ ЛЬВІВСЬКИХ МІСЬКИХ РЕМІСНИКІВ”

Берест Ігор Романович доктор історичних наук,

доцент кафедри інформаційної,

бібліотечної та архівної справи

Анотація

товариство ремісник робітничий рух

Восени 1859 р. було подано на розгляд до австрійського парламенту промисловий закон, який навіть попри окремі збережені цехові привілеї запроваджував вільний заробіток, надавав певну автономію промисловим товариствам, які мали самоврядування. Тому не випадково ремісники дрібних підприємств покладали великі надії на цей закон.

20 грудня 1859 р. з незначними змінами промисловий закон було затверджено. Ця подія підштовхнула до об'єднання міських різнофахових ремісників і промисловців. З погляду сьогодення Львів вирізнявся у згуртуванні свого робітництва.

У Львові об'єднавчу роль зіграла міфічна постать покровителя Львова, ченця львівського монастиря оо. Бернардинів блаженного Яна з Дуклі, якого Папа Римський канонізував ще у 1733 р. до лику святих.

Тут з'явилося “Стоваришування взаємної допомоги львівських міських ремісників та промислових робітників під патронатом блаженного Яна з Дуклі”.

Засновники цього товариства на християнських засадах творили його в дусі любові до ближнього, спостерігаючи, що в ремісничому стані, занадто часто, крім роботи і терміновості, збігів нещасних обставин, фіксувалося брак майстерень й інших приміщень, необхідних для ведення ремесла. Запобігти таким випадкам, створивши власне товариство та касу взаємої допомоги при ньому стало основним завданням організаторів. Позаяк прикладом у Львові була успішна діяльність кас взаємної допомоги у стоваришуванні загальноміського об'єднання друкарів Львова, товариства приватних службовців Галичини та ін.

Ключові слова: професійна спілка, товариство, ремісники, Львів.

Annotation

Berest Ihor Romanovych Doctor of historical sciences, Associate Professor of the Departament of Information, Library and Book Affairs at Ukrainian Academy of Printing

THE ACTIVITY AND DEVELOPMENT OF THE PROFESSIONAL UNION “MUTUAL AID ASSOCIATION OF LVIV CITY CRAFTSMEN”

In the autumn of 1859, an industrial law was submitted for consideration to the Austrian parliament, which, even in spite of certain preserved guild privileges, introduced free labor and granted a certain autonomy to industrial societies that had self-government. Therefore, it is no accident that artisans of small enterprises had high hopes for this law.

On December 20, 1859, the industrial law was approved with minor changes. This event prompted the unification of the city's multi-specialist craftsmen and industrialists. From today's point of view, Lviv stood out for the unity of its workers.

In Lviv, a unifying role was played by the mythical figure of Lviv's patron saint, the monk of the Lviv monastery of the Bernardine Fathers, Blessed John of Dukla, who was canonized by the Pope in 1733 as a saint.

This is where the "Association of mutual aid of Lviv city craftsmen and industrial workers under the patronage of Blessed Jan of Dukli" appeared.

The founders of this society on Christian principles created it in the spirit of love for one's neighbor, observing that in the state of craftsmanship, too often, in addition to work and urgency, coincidences of unfortunate circumstances, there was a lack of workshops and other premises necessary for conducting the craft. Many artisans had little family, but when they found themselves in a difficult situation, they mostly did not find useful advice, support or help for themselves. Often they were forced to resort to the services of moneylenders, taking one loan to cover another, putting themselves in a worse position each time.

Preventing such cases by creating an own society and a mutual aid fund became the main task of the organizers. For some reason, an example in Lviv was the successful activity of mutual aid funds in the association of the city-wide association of printers of Lviv, the association of private employees of Galicia, etc.

Keywords: trade union, society, craftsmen, Lviv, history.

Постановка проблеми

Засноване у 1860 р. “Стоваришування взаємної допомоги львівських міських ремісників” фактично стало першим подібного роду товариством серед ремісників Галичини. Однак процес його створення виявився далеко не простим. Тому ми вирішили дослідити проблему продовження діяльності, по суті, відновленої організації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На жаль, спеціалізованих монографій по даній тематиці немає, проте є кілька статей по даному напрямку дослідження [1-4]. тому основу розвідки складають польські джерела, зокрема статут товариства та тогочасна преса.

Мета статті - на основі об'єктивного, комплексного аналізу дослідити діяльність товариства “ Стоваришування взаємної допомоги львівських міських ремісників ” та проаналізувати його роль серед робітничого руху.

Виклад основного матеріалу

8 грудня 1860 р., під гаслом патронату давнього опікуна Львова ченця Яна з Дуклі, вдалося відкрити організацію під назвою “Стоваришування взаємної допомоги ремісників львівських міщан”.

6 грудня 1860 р. в міській квартирі Фелікса П'янтковського засновники та ініціатори товариства обговорили програму й обрали керівний відділ, який сформували з 22 членів.

У своїй діяльності стоваришування переслідувало мету згуртування міських ремісників, створення системи соціального захисту, нагромадження та надання членам товариства безвідсоткових грошових позик, фінансової допомоги, організацію матеріальної опіки над вдовами і сиротами, убогими родинами померлих членів товариства.

Вступивши у товариство, львівські міські ремісники і промислові робітники отримували право, завдяки сплаті невеликого щотижневого внеску до каси товариства, мати допомогу в разі потреби, на безпроцентну позику або взяти певну суму коштів, яку, згідно з можливостями фонду найчастіше видавали грішми або матеріалами, необхідними для ремесла. Окрім цього, передбачалося допомогове забезпечення сім'ї члена товариства сім'ї у випадку його смерті, яке могла отримати вдова або діти-сироти.

Відповідно до положень статуту членами товариства могли бути усі мешканці Львова працездатного віку, за винятком євреїв, хоча вони володіли львівським правом міщанства. Також вписувалися до реєстру вдови колишніх реальних членів - померлих міщан й майстрів, якщо ці вдови продовжували вести ремесло, та всі благодійники, котрі значилися почесними членами.

Вступ у товариство передбачав складання заяви і зобов'язання виконувати програмні положення організації, а також сплатити вступний та поточні внески. Кожен реальний член повинен був сприяти зростанню взаємодопомогового фонду каси своїм щотижневим пожертвуванням в розмірі 10 крейцерів.

Для виходу зі складу товариства потрібно було скласти усну або письмову заяву або півроку не платити членські внески. Після цього втрачалося право реального члена, а також при потребі отримання допомоги як для себе, так і для своєї родини.

Хто ж на майбутнє бажав знову вступити до складу товариства, то приймався за такою процедурою, ніби раніше ніколи не належав до нього. Товариство очолював начальник, який одночасно виконував функції касира. Керівник товариства мав два заступники, яких вибирали члени відділу зі свого середовища. Перший з них ще виконував функції фінансового контролера, а другий - відповідав за проведення заходів, надання допомоги та поточну роботу організації [5, s. 8-9].

3 лютого 1861 р. відбулося перше засідання відділу стоваришування, після якого було вирішено розпочати роботу організації. Вже за перший місяць її існування отримано дохід в сумі 201 фл. 96 цн., а розхід на перші адміністративні видатки склав 70 фл. 65 цн. [6, s. 15].

9 березня 1861 р. під співголовуванням аж трьох осіб - Фелікса П'янтковського, Яна Шмідта та Кароля Блехшмідта відбулися загальні збори членів “Стоваришування взаємної допомоги львівських міських ремісників”. В них взяло участь близько 400 осіб. Учасники зборів звернулися з повідомленням про заснування товариства до бургомістра Львова та радника намісництва Францішка Кробеля з проханням взяти протекторат над стоваришуванням. На зборах, у відповідності до чинного законодавства, було обговорено та одноголосно прийнято положення статуту товариства. Після внесення правок та доповнень його передали на затвердження у намісництво. 6 червня 1861 р. підписом віце-голови галицького намісництва Моша під реєстраційним №36152 статут було затверджено.

Зазначений документ налічував 35 параграфів, які детально регламентували засади існування робітничої взаємодопомогової організації. Важливими серед них були принципи формування та діяльності керівного складу товариства, контрольних органів, проведення періодичної звітності, встановлення різних категорій членів, визначення джерел нагромадження коштів, правила розподілу і надання грошової допомоги, умови ліквідації товариства тощо.

Як на загал, зазначене ремісниче стоваришування мало поліетнічний, загальноміський характер робітничої організації взаємної допомоги. Однак під впливом дії державної політики, зусиль силових структур та органів влади формувалися деструктивні умови його діяльності, що сприяло поширенню процесів розпорошенння у діях її членів, зародження недовіри, міжнаціональних непорозумінь та інших негативних явищ.

Щодо нововведень в діяльності каси товариства, то доходи, які складалися винятково з внесків членів, добровільних дарів і пожертвувань статут регламентував розділити в пропорції - три четверті коштів виділяти на надання різних видів грошової допомоги членам товариства, а четверта частина мала поступити на окремий рахунок як резервний фонд в Галицькій касі ощадливості. Згідно з положеннями статуту членами товариства могли бути тільки християни, які володіли статусом міщанина, мали у Львові ремесло і належали до корпорацій як майстри. Якщо в тих чи інших професіях не існувало корпорацій майстрів, то достатнім було право міщанства. Щодо надання грошової безповоротної допомоги, то за статутними положеннями вона могла надаватися готівкою або через постачання потрібних матеріалів чи знарядь до ведення ремесла. Грошову зворотну допомогу, що надавали члену, виділяли з резервного безпроцентного фонду. Її повернення відбувалося за рахунок щотижневих внесків у піврічний термін [5, s.7-8].

Першою умовою отримання грошової допомоги з каси було те, що позичальник повинен бути членом товариства не менше одного року, вести стійке моральне життя і не мати боргів у сплаті членських внесків. Але в § 12 статуту зазначено, що для вдови по смерті реального члена існує виняток. Хоча вдова ремесла не вела, однаково як і її діти-сироти, вона не втрачає права на отримання грошової допомоги у біді.

Другий розділ статуту трактував різні сторони діяльності товариства. В розділі детально регламентовано основи поведінки й співпраці членів ремісничого стоваришування.

У перші роки товариство швидко розвинулося, мало добру підтримку від органів влади. Львівський магістрат навіть призначив, як одноразовий дар, 500 фл. на благодійні цілі.

Інтерес до організації виявляло чимало приватних осіб, які своїми благочинними внесками претендували на статус почесних членів. Низка почесних членів товариства - благодійників відмовлялися від будь-яких прав на отримання допомоги, залишивши собі тільки право голосу на зборах товариства. Задля цього головна управа внесла відповідні зміни до статуту.

У звіті за перший рік існування в списках було 305 реальних і 44 почесних членів й благодійників. В цьому році внески реальних членів склали

1 тис. 386 фл. 55 цн., інші доходи фонду - 1 тис. 458 фл. 83 цн., так, що сукупний дохід за 1861 р. склав 2 тис. 845 фл. 38 цн. Після відрахування адміністративних видатків в розмірі 544 фл. 90 цн., в касі залишилося

2 тис. 800 фл. 48 цн., які було розділено таким чином, що у резервний фонд віднесено 575 фл. 12 цн., а на надання грошової безповоротної допомоги виділено 1 тис. 725 фл. 36 цн. Також вирішено вже на найближчому засіданні головного відділу розпочати процедуру надання грошової допомоги й різних видів позик [7, s. 3].

Важливе питання, яке вдалося вирішити на загальних зборах товариства, це термінове виділення безпроцентної грошової позики членам організаці на їх прохання без очікування на відповідне рішення засідання головного відділу. Для цього було створено спеціальну комісію, яка в короткий термін визначала суму позики чи розмір грошової допомоги, що не могла перевищувати 50 фл. Комісія засідала щовівторка і щоп'ятниці, але в разі потреби могла зібратися в інший день тижня.

3 квітня 1864 р., в результаті внесених нових змін та доповнень до статуту, було проведено вибори нового правління терміном на три роки. Головний відділ товариства тепер складався з 45 осіб. На першому засіданні головного відділу відбулися вибори старійшин товариства. На ці почесні посади обрали: Фелікса П'янтковського, Вацлава Дамбровського і Климента Мотилевського.

Член спілки Мартин Пругар висловив думку, щоб головний відділ товариства обдумав питання щодо залучення нових членів. Для цього, на його думку, варто залучати у коло товариства не тільки міщан. Але ця думка лише частково знайшла підтримку прихильників в середовищі міських ремісників. Більшість членів стоваришування намагалася замкнутися у своєму середовищі.

1867 року після запровадження державою низки законів на теренах імперії, пов'язаних з діяльністю товариств, стоваришування львівських міських ремісників активно працювало над довершиністю своєї структури відповідно до вимог часу. Серед членів товариства найгострішою була дикусія за внесення нових раціональних змін до статуту.

Перемовини й суперечки владналися лише 1870 року, коли на загальних зборах з ініціативи Адольфа Александровича направили конкретні пропозиції на розгляд спеціальної комісії. Також на цьому засіданні внесли пропозиції про зміни до складу керівництва товариства. Замість В. Дамбровського посаду заступника голови зайняв Леон Демковський [5, s. 27-28].

Загалом на кінець 1870 р. у складі ремісничого стоваришування перебувало 159 членів. Загальний капітал становив 9 890 фл., на балансі фонду допомоги вдовам і сиротам було 409 фл. в готівці та 5 000 фл. в облігаціях [8, s. 4].

У 1873 р. на загальних зборах за пропозицією С. Німчиновського і М. Пругара вдалося узгодити проект нового статуту, який згодом затвердили в намісництві.

На цьому ж зібранні обрали нового протектора стоваришування. Замість колишнього бургомістра Львова Ф. Кробеля ним став новий президент міста д-р Флоріан Зем'ялковський.

Фактично на той час досить гостро стало питання кількісного росту стоваришування. Знову актуалізувалася проблема вступу у товариство нових членів. На засіданні головного відділу 10 січня 1876 року було запропоновано внести зміни до статуту і дозволити вступати у товариство ремісникам з приміських територій Львова.

В результаті відкритого голосування 43 члени підтримали пропозицію, а 8 осіб виступили проти. Таким чином, рішення прийняли. Ця подія в перший же день після голосування дала несподіваний результат, адже ремісниче стоваришування поповнилося на 25 нових членів [5, s. 39].

У річному звіті товариства за 1876 рік є інформація, що ця ухвала записана в історію стоваришування як один з найважливіших поступових кроків і саме львівські міські ремісники дали поштовх до поліпшення побуту й умов праці всіх ремісників галицьких земель шляхом створення загальнодоступної взаємодопомогової організації, яка поставила мету забезпечення існування сімей та родин на випадок смерті годувальника сім'ї [9, s. 8-9].

Нові зміни статуту затверджено намісництвом 31 липня 1877 р. Тоді й провели чергові вибори керівництва. На посаді директора залишився Вацлав Дамбровський. Заступником голови став Вікентій Жак, якого цього ж року замінив Михайло Валіхевич [5, s.40].

Відповідно до звіту дирекції “Стоваришування взаємної допомоги львівських міських ремісників”. за двадцятирічний період діяльності професійної організації її загальний капітал склав 28 тисяч 217 фл., який в готівці було розподілено по наступних фондах: залишковий - 851 фл., резервний - 10 991 фл., родинний - 3 443 фл., а також фонд інвалідів - 4 032 фл.

Крім того, в облігаціях значилося 6 600 фл. Зауважимо, що в родинному фонді каси товариства акумулювали кошти на виплату допомог вдовам та дітямсиротам.

Позичка членів товариства з родинного фонду складала 2 300 фл. Станом на кінець 1880 року в складі товариства перебувала 151 особа [10, s. 4].

У 1888 р. було внесено чергові зміни до статуту стоваришування. В звіті за вказаний рік зазначалося, що ці зміни потрібні не лише для розвитку товариства, але й для створення відповідних ресурсів, щоб забезпечити нагальні потреби та підтримку для інвалідів, вдов і сиріт по померлих членах стоваришування [11, s. 2].

Комітет, обраний загальними зборами, міркуючи над реальним станом та шукаючи раціональні способи діяльності товариства, дійшов висновку, що при теперішніх реально низьких річних внесках членів стоваришування неможливою є подальша ефективна діяльність установи. Тому однією з пропозицій було збільшення розміру членських внесків, що негативно сприймалося багатьома членами організації в умовах низької заробітної плати.

Крім того зауважено, що при погіршенні соціального становища населення рідко хто з числа ремісників був у змозі відкласти хоча б якісь мізерні кошти на непередбачувані витрати чи потреби для скромного забезпечення своєї сім'ї. Члени товариства обговоривши питання неочікуваних грошових витрат, в дискусії отримало відповідь: кожен, хто хоче мати для себе і своєї родини в майбутньому більші вигоди, повинен робити додаткові пожертвування. Крім цього, комітет запропонував внести зміни до статуту, розробити нову шкалу нарахування й сплати членських внесків з огляду на нагальні проблеми подальшого розвитку стоваришування львівських ремісників [11, s. 2-3].

З метою внесення змін та доповнень до статуту відбулося кілька засідань головного відділу і позачергових загальних зборів. І хоча принципових змін в цьому статуті не впровадили, однак вдалося ввести кілька нових пропозицій. Перш за все, знизили вік прийому в члени організації з 55 до 45 років. Практика показала, що прийняття у товариство осіб у 55 річному віці складало підвищене фінансове навантаження для фондів стоваришування, яке дуже часто не відповідало сумі внесків того чи іншого працівника. Тому внески до всіх фондів мали підвищити стосовно віку кандидата у члени товариства. Тепер право використання родинного та інвалідного фондів надали тільки членам, які не менше 15 років належали до товариства.

Дотації родинного та інвалідного фондів підняли з 2/3 на 9/10 частини вступного й річного внесків. Також зменшили кількість членів головного управління з дотеперішніх 30 на 15 осіб. На половину скоротили число членів відділової комісії.

Більш-менш узгоджений на зборах товариства статут подали для затвердження у намісництво. Однак, оскільки деякі члени стоваришування продовжували протестувати щодо підвищення суми внесків, намісництво знайшло в цьому певний привід, посилаючись на факти невдоволення та виявлені дрібні неточності та не затвердило документ. Загалом же зазначені зміни мали на меті надання членам організації певних вигод від перебування в її складі. Проте силою обставин деякі пропозиції ще довго залишалися декларативними. Лише 23 травня 1891 р. управління наміс-ництва під № L. 36.032 затвердило статут стоваришування [5, s.53].

У 1892 р. відбулися чергові вибори головної управи товариства. Секретарем обрали Фердинанда Огли. Тоді ж скарбником став Болеслав Микулинський, головою продовжував залишатися Михайло Валіхевич, а його заступником замість Станіслава Німчиновського обрали Олександра Г етріца.

З цього часу простежується помітне зростанням фондів товариства. Це пов'язували із збільшенням розміру позики (до 1500 фл.), яку видавали на одного члена робітничого стоваришування та зниження її процентної ставки, що, перш за все, принесло полегшення і вигоду позичальникам. Однак збільшення обороту коштів та низькі відсотки не давали прогнозовано високого росту грошових надходжень, призначених для надання допомоги інвалідам, вдовам і сиротам, число яких постійно зростало.

В березні 1895 р. відбулися загальні збори, на яких обрали новий керівний склад управи і головного відділу стоваришування. Головою вибрали Станіслава Цюхцінського, його заступником - Михайла Михальського, а скарбником товариства залишився Болеслав Микулинський [12, s. 1].

Нова управа почала активну роботу щодо поліпшення фінансового становища товариства і пошук нових членів. Певним чином їй це вдалося. Станом на 1900 р. резервний фонд товариства становив 22 976 крон, фонд інвалідів - 46 702 К, родинний фонд - 60 190 К. Разом - 129 868 крон. Значна частина коштів зберігалася також в акціях та облігаціях. Так, акції 176 членів становили 19 352 К, резервний фонд - 6 444 К, фонд інвалідів - 390 К, родинний фонд - 2 772 К. Разом 28 968 крон.

Загалом, враховуючи кошти та цінні папери, сумарно на рахунках товариства станом на 1900 р. було 158 826 К, з яких в облігаціях було 151 015 К., а в готівці - 7 811 К. [13, s. 5].

1902 і 1903 роки характеризувалися значними фінансовими витратами. Основною причиною стало збільшення кількості інвалідів та вдов. Упродовж зазначеного часу товариство постійно надавало допомогу та утримувало 7 інвалідів і 51 вдову. В грошовому еквіваленті це становило 29 % видатків з каси зазначених фондів.

Практично у всіх звітах головної управи, які ми використали, простежується думка про необхідність пошуку та збільшення числа членів товариства. Це вважалося необхідною умовою для розвитку головного і загальних відділів організації, фінансового зростання фондів, призначених для забезпечення відповідних категорій осіб стова-ришування.

На кінець 1906 р. неодноразово піднімалося питання щодо зниження процентної ставки наданої позики. Ця проблема стала предметом колективного обговорення на загальних зборах, які дійшли висновку, що зниження відсотків від векселів хоча би на 0,5% принесе значні вигоди членам, що їх оплачують, від отриманої позики, але натомість зменшить дотацію інвалідного і родинного фондів. Ця різниця становила б від 700 до 800 крон щороку в доходах товариства.

Покращення фінансового стану товариства сприяло тому, що число членів організації на початку ХХ ст. почало зростати. На кінець 1907 р. кількість дійсних членів збільшилося до 217 осіб. Під опікою перебувало 14 інвалідів, 53 вдови та понад 60 дітей-сиріт.

На початку 1908 р. за пропозицією члена стоваришування Христофора Яновича при товаристві заснували поховальний фонд. Тепер кожен член стоваришування мав зобов'язання екладати додатковий внесок на випадок своєї смерті в розмірі 1 крони в місяць. У випадку його смерті певну суму допомоги виплачували вдові, дітям-сиротам або особі, яка буде організовувати поховання.

Після прийняття ухвали про заснування поховального фонду секретареві товариства доручили розробити правила його роботи та розпорядку, які мали бути складені за певними взаємоузгодженими принципами. Зокрема, метою функціонування фонду стало надання невідкладної грошової допомоги сім'ї члена товариства у випадку його смерті. Кошти скеровували на покриття витрат, пов'язаних з похованням.

За умовою до складу фонду мали належати всі члени стоваришування. Грошова допомога повинна становити суму рівну кількості членів товариства з розрахунку від кожного члена по 1 кроні. Нова інституція отримала назву: “Фонд невідкладної грошової поховальної допомоги”.

Важливо, що грошовою підтримкою зазначеного фонду після смерті годувальника мали право користатися вдови, діти-сироти або особи, які опікувалися членами недієздатних родин померлих членів товариства [5, s. 73].

Як на загал, то фонд виявився надзвичайно корисним, адже порівняно незначний внесок давав змогу отримати значну фінансову допомогу.

Станом на кінець 1909 р. в касі товариства налічувалося 208 052 крон. Резервний фонд мав на своєму рахунку 7 029 К, фонд інвалідів - 67 339 К та 555 К резервних коштів, родинний фонд - 88 788 К і 2 385 К резервних коштів. Грошовий залишок від діяльності з попереднього року становив 24 780 К.

У 1909 р. сума виплат склала 11 316 К Так фонд інвалідів виплатив сімнадцятьом особам по 240 К (4 080 К).

Родинний фонд надав допомогу 52 вдовам померлих членів товариства та 69 дітям-сиротам в загальній сумі 11 316 К, тоді як річні внески склали всього 5 440 К.

Більша половина суми видатків покривалася завдяки продуманій стратегії з отриманням відсотків від депозитів, наданням членам товариства низькопроцентних кредитів та обігом цінних паперів. Зауважимо, що вексельний обіг в зазначеному звітному році склав суму в розмірі 761 134 К, що принесло наприкінці 1909 р. дохід на суму 168 178 К [14, s. 7-8].

П'ятдесятий рік існування товариства приніс нові зміни в склад керівництва. Замість голови Станіслава Цюхцінського, який став президентом Львова, новим керівником вибрали Станіслава Платовського, а заступником - Яна Лерського.

Новообрана дирекція, маючи багатолітній досвід у роботі організації, направила, передусім, свої зусилля, щоб під гаслом робітничої солідарності згуртувати найчисленніші маси ремісників і робітників промислових підприємств Львова та його околиць.

Видається, що не випадково директор товариства С. Платовський наприкінці 1913 р. висунув пропозицію на проведення корінної реорганізації стоваришування, розширення й розвиток різних видів банківських справ, ведення ефективного руху капіталів товариства. Метою таких заходів стала проблема наповнення фондів товариства. Для реалізації нових планів передбачалося залучення до роботи в товаристві економістів та різних фахівців банківської справи.

Поточний обіг векселів, відкриття нових банківських депозитних рахунків, надання різних позик, авансів на замовлення та інше за задумом голови мали сприяти росту фінансового стану товариства. Отримані кошти, при зміні відповідних положень статуту, планувалося використати на різні потреби членів товариства [5, s. 78].

Стратегічний задум очільника Станіслава Платовського про фінансовий розвиток інституції виявився надзвичайно привабливим. Його ідею одноголосно підтримали члени головної управи, а саме: Ян Лерський - заступник директора, Болеслав Микулинський - скарбник, Фердинанд Огли - секретар товариства, а також члени головного відділу: Теофіл Банась, Мар'ян Бендль, Казимир Біланський, Юзеф Ченцінський, Генріх Богданович, Генріх Чауер, Олександр Гетріц, Олександр Янковський, Францішек Іхновський, Станіслав Конопацький, Казимир Легежинський, Ян Макан, Михайло Макович, Михайло Ольшевський, Юзеф-Казимир Смоленський.

Схвально висловилися й члени ревізійної комісії: Фердинанд Гутлер, Антоній Пришляк, Станіслав Гетріц [5, s. 88].

Висновки

Загалом для реалізації нової стратегії еволюції взаємодопомогової організації львівських ремісників потрібен був певний час, копітка й наполеглива робота, єдність та прагнення колективу, що найкраще виражалося рішеннями загальних зборів.

На жаль, Перша світова війна, яка вибухнула 1 серпня 1914 р., змінила багато мирних планів спілчан й внесла свої чорні корективи в діяльність робітничого стоваришування львівських ремісників.

Література

1. Берест І.Р. Загальноміське професійне товариство взаємодопомоги друкарів Львова в 1856-1867 роках. Аналіз діяльності // Грані. Том 21, №11. 2018. С.6-13. https://DOI: 10.15421/1718146

2. Берест І. Р. Страйкова боротьба з участю профспілок у Східній Галичині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Грані. Том 20, №10. 2017. С.115-120. https://doi: 10.15421/1717140

3. Берест І.Р. Аналіз львівської профспілкової преси поліграфістів на прикладі часописів “Czcionka” і “Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych” // Грані. Том 20, №11. 2017. С.17-21. https://doi: 10.15421/1717142

4. Берест І. Діяльність «Товариства взаємної допомоги приватних службовців» Галичини в 1848 році // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2018. Вип. 27: На пошану Володимира Трофимовича. С. 51-56. https://DOI: 10.25264/2409-6806-2018-27-51-56

5. Polwiekowa dzialalnosc Stowarzyszenie wzajemnej pomocy rekodzielnikow i przemyslowcow mieszczan Iwowskich. 1860-1910. Lwow: Nakladem Stowarzyszenia, 1911. - 109 s.

6. Statuta Stowarzyszenie wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan Iwowskich pod wezwaniem blogoslawionego Jana z Dukli opikuna miasta Lwowa. Lwow: z prasy pospicznej Michala F. Poremby, 1861. 15 s.

7. Sprawozdania z dzialalnosci Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich za 1861 r. Lwow: Nakl. Stow., 1862. 11 s.

8. Sprawozdania z dzialalnosci Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich za 1870 r. Lwow: Nakl. Stow., 1871. 9 s.

9. Sprawozdanie z chynnosci za r. 1876 Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich. Lwow: Nakladem Stowarzyszenia, 1877. 9 s.

10. Piatkowski F. Krotki poglad na zawi^zanie i dwudziestoletnia dzialalnosc stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodziednikow i przemyslowcow mieszczan Iwowskich. Lwow: nakladem autora, 1881. 19 s.

11. Sprawozdanie dyrekcyi Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan Iwowskich za r. 1888. Lwow: Nakladem Stowarz., 1889. 8 s.

12. Stanislaw Ciuchcinski // Rekodzielnik. №23. 1 grudnia 1912.

13. Sprawozdanie dyrekcyi Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich za r. 1900. Lwow: Nakladem Stowarzyszenia, 1901. 13 s.

14. Sprawozdanie z chynnosci za r. 1909 Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich. Lwow: Nakladem Stowarzyszenia, 1910. 21 s.

References

1. Berest, I.R. (2018). Zahalnomiske profesiine tovarystvo vzaiemodopomohy drukariv Lvova v 1856-1867 rokakh. Analiz diialnosti [Lviv printings general professional assosiation of mutual assistance in 1856-1867. Analysis of activity]. Naukovo-teoretychnyi almanakh «Hrani» - Scientific and theoretical almanac «Grani», 21(11), 6-13. doi: 10.15421/1718146 [in Ukrainian].

2. Berest, I. R. (2017). Straykova borot'ba z uchastyu profspilok u Skhidniy Halychyni u druhiy polovyni XIX - na pochatku ХХ stolittya [Strike struggle with the participation of trade unions in Eastern Galicia in the second half of the ХІХ and early XX centuries]. Naukovo-teoretychnyi almanakh «Hrani» - Scientific and theoretical almanac «Grani», 20 (10), 115-120. doi: 10.15421/1717140 [in Ukrainian].

3. Berest, I. R. (2017). Analiz lvivskoi profspilkovoi presy polihrafistiv na prykladi chasopysiv “Czcionka” і “Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych” [Analysis of Lviv professional press of polygraphics at the example of tales “Czcionka” and “Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych”]. Naukovo-teoretychnyi almanakh «Hrani» - Scientific and theoretical almanac “Grani”, 20 (11), 17-21. doi: 10.15421/1717142 [in Ukrainian].

4. Berest, І. (2018). Diialnist «Tovarystva vzaiemnoi dopomohy pryvatnykh sluzhbovtsiv» Halychyny v 1848 rotsi [Activity of the «Company of mutual aid of private customers» of Galicia in 1848]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Istorychni nauky» - Scientific notes of the National University “Ostroh Academy”. Series “Historical Sciences”, 27, 51-56. doi: 10.25264/2409-6806-2018-27-51-56 [in Ukrainian].

5. Potwiekowa dzialalnosc Stowarzyszenie wzajemnej pomocy rekodzielnikow i przemyslowcow mieszczan lwowskich. 1860--1910. (1911). Lwow: Nakladem Stowarzyszenia [in Polish].

6. Statuta Stowarzyszenie wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich pod wezwaniem blogoslawionego Jana zDukli opikuna miastaLwowa. (1861). Lwow: z prasy pospicznej Michala F. Poremby [in Polish].

7. Sprawozdania z dzialalnosci Stowarzyszenia wzajemnejpomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich za 1861 r. (1862). Lwow: Nakl. Stow. [in Polish].

8. Sprawozdania z dzialalnosci Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich za 1870 r. (1871). Lwow: Nakl. Stow. [in Polish].

9. Sprawozdanie z chynnosci za r. 1876 Stowarzyszenia wzajemnejpomocy rekodzielnikow mieszczan lwowskich. (1877). Lwow: Nakladem Stowarzyszenia [in Polish].

10. Piatkowski, F. (1881). Krotki poglqd na zawiqzanie i dwudziestoletniq dzialalnosc stowarzyszenia wzajemnej pomocy rekodzielnikow i przemyslowcow mieszczan lwowskich. Lwow: nakladem autora [in Polish].

11. Sprawozdanie dyrekcyi Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rgkodzielnikow mieszczan Iwowskich za r. 1888. (1889). Lwow: Nakladem Stowarz. [in Polish].

12. Stanislaw Ciuchcinski. (1912, grudnia 1). R^kodzielnik, 23, р.1. [in Polish].

13. Sprawozdanie dyrekcyi Stowarzyszenia wzajemnej pomocy rgkodzielnikow mieszczan lwowskich za r. 1900. (1901). Lwow: Nakladem Stowarzyszenia [in Polish].

14. Sprawozdanie z chynnosci za r. 1909 Stowarzyszenia wzajemnejpomocy rgkodzielnikow mieszczan lwowskich. (1911). Lwow: Nakladem Stowarzyszenia [in Polish].

Размещено на Allbest.ru