Краніологія жінок скіфської культури з території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Краніологія жінок скіфської культури з території України

Юрій Долженко

Інститут археології Національної академії наук України молодший науковий співробітник

Оксана Пальчик

історик, викладач історії та соціальних наук незалежний дослідник

Анотація

У статті охарактеризовано рівень неоднорідності представниць жіноцтва скіфської культури з території лісостепу та степу України, з'ясовано їх місце серед синхронних жіночих скіфських, сарматських груп та серій епохи пізнього енеоліту, бронзи, зрубної культури Євразії. Мета статті - ввести в науковий обіг нові краніологічні дані. Методологія. В основі дослідження лежать принципи історизму та об'єктивності, використано загальнонаукові (аналіз і синтез), історичні (порівняльно-історичний), антропологічні та статистичні методи. Також застосовувалися три стандартні методики: краніометрія (за Р. Мартіним), етнічна краніоскопія (яку запропонував О. Г. Козінцев) та краніофенетика (за методикою А. Беррі, Р. Дж. Беррі, яку апробувала А. А. Мовсесян). При інтерпретації даних використано комп'ютерні програми Б. О. та О. Г. Козінцевих. Наукова новизна. Вперше досліджено череп жінки із поховання 12 у с. Медвин Богуславського району Київської обл., датований VII-VI ст. до н. е. Висновки. Загалом після залучення всього масиву жіночих поховань як степової, так і лісостепової Скіфії (71 череп) з території сучасної України, на черепах із котрих збереглося 12 краніометричних ознак та один індекс за Р. Мартіним (1, 8, 20, 9, 45, 48, 55, 54, 51, 52, 77, zm, SS:SC), виявлено неоднорідність жінок скіфської культури з лісостепу України. Досліджуваний череп жінки 30-40 р. із поховання 12 у с. Медвин Богуславського району Київської обл., датований VII-VI ст. до н. е., за своєю морфологією потрапляє до третього, мезокранного, широколицього краніологічного варіанта з дуже низьким склепінням, який після канонічного та кластерного аналізів виявляє подібність до жіночої мезокранної серії катакомбної культури з території України, а також мезокранної, широколицьої вибірки скіфської культури зі Східного Криму - Фронтове-І, які археологи датують V-IV ст. до н. е. Східний напрям зв'язку незначний і проявляється подібністю четвертого, мезокранного (або суббрахікранного) краніологічного варіанта з високим склепінням до сарматських поховань, що датуються III-І ст. до н. е. Методом аналізу головних компонент і канонічним багатовимірним аналізом не виявлено морфологічних розбіжностей між степовими та лісостеповими жіночими черепами.

Ключові слова: археологія, краніологія, краніоскопія, дискретна ознака, фізична антропологія, краніофенетика, скіфська культура, жінка.

Аналіз джерел та останніх досліджень

Вивчення морфологічних особливостей давнього населення є важливою ланкою при дослідженні як біологічних процесів, так і процесів розвитку культурних традицій. Дослідження палеоантропологічних матеріалів скіфської культури, добутих при археологічних розкопках в Україні, розпочав основоположник антропології в царській Росії К. Е. фон Бер [Бэр 1866]. У роботі про давні черепи з поховань «скіфського короля» (Александровський курган, колишня Катеринославська губ. - 1866), дотримуючись основних для того часу класифікацій людських рас та антропологічних типів за черепним покажчиком, він уперше зазначив, що попри брахікранію, яку вважали певною рисою монголоїдної раси, скіфи в будові лицьового скелету не мають монголоїдних особливостей. Аналогію ж доліхокранним черепам із тих самих поховань автор бачив у будові черепів, що походять із курганів центральної Росії та кельтських могил Західної Європи. Це дослідження, за даними Г. П. Зіневич [Зиневич, 1967 : 9], нині є лише пам'яткою історіографії, але свого часу відіграло прогресивну роль у розвитку краніології.

Так, 1897 р. в «Антропологической выставке» з'явилися три роботи А. П. Богданова, присвячені краніології давнього населення України. Дослідження «О могилах скифо-сарматской эпохи в Полтавской губернии и о краниологии скифов» (1879) представляли нову постановку питання про населення, яке залишило кургани скіфського часу. Порівнюючи скіфо-сарматські черепи (12 екземплярів) зі слов'янськими з Ярославської та Полтавської губ., А. П. Богданов зазначив, що в скіфських могилах переважно були представники довгоголового племені, до якого в малій кількості домішані короткоголові, без ознак монголоїдної домішки.

Слід відзначити й роботу Ф. Ф. Каврійського [Каврийский, 1890] про черепи скіфо-сарматської епохи, опубліковану в «Дневнике антропологического отдела Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии при Московском университете». Її автор виміряв 14 черепів зі скіфських могил (розкопки С. А. Мазаракі та І. Ф. Огнєва в Полтавській губ.), доповнивши краніологічну серію, котру досліджував А. П. Богданов. Робота містить індивідуальні описи черепів. У ній є таблиця вимірів за 15 ознаками, охарактеризовано збереженість черепів, стан зубів, міру облітерації черепних швів. У висновках автор написав, що майже всі черепи доліхокранні, помірно високі, вузьколиці, переважно низькоорбітні й вирізняються незначною виличною шириною.

На думку С. І. Круц [Круц, 2017], у першій половині - середині I тис. до н. е. чіткої межі між степовими й лісостеповими скіфами, ймовірно, не було. Це пов'язано з тим, що степи простягалися значно далі на північ, ніж зараз. Тому дослідниця проаналізувала всі «скіфські» серії: як степові, так і лісостепові. До того ж у роботі С. Г. Єфімової [Єфімова, 2000], за середніми даними С. І. Круц, лісостепові серії представлені не в загальному, а за належністю до певного курганного могильника, або територіальною близькістю, виходячи з можливостей матеріалу [Єфімова, 2000].

Висновки С. І. Круц для всіх скіфських курганних груп такі:

1. Антропологічний склад скіфських племен Північного Причорномор'я (не тільки Степу, а й Лісостепу) був неоднорідним.

2. Для Степової Скіфії виділяється щонайменше п'ять краніологічних комплексів.

3. Для Лісостепу стабільно фіксується близька подібність трьох серій - медвинської, трипільської та Посульської, інші постійних комплексів не утворюють.

4. Хоча більшість степових скіфських серій різко відрізняються від лісостепових, деякі з них дуже близькі, наприклад: степова каховська і три лісостепові (Медвин, Посулля, Трипілля), а також степова Інгулецька, яка більше схожа на лісостепові серії, ніж на степові.

Також, за даними С. І. Круц, раніше опубліковані жіночі краніологічні серії в антропологічних роботах представлені меншою кількістю (лише 15), і є не такі репрезентативні. Тому дослідниця пише, що неможливо залучити їх для порівняльного аналізу [Круц, 2017] через їхню нечисленність, а іноді й повну відсутність у курганних групах (Присивашшя, Михайлівка, Александрополь). Так, кожне жіноче поховання має стати для нас важливим і йому повинно приділятися більше уваги.

Тільки під час відкриття 1973 р. у лісостеповій частині України, на високому березі р. Хороброї, недалеко від с. Медвина Богуславського р-ну Київської обл., курганного могильника ранньоскіфського часу (розкопки Г. Т. Ковпаненко та Б. М. Левченка) [Ковпаненко, 1977 : 40-72] отримано документально датовану серію черепів із Лісостепу [Круц, 1997]. Вона, за даними Зіневич [Зиневич, 1985 : 68-72], доліхокранна, з помірно широким та середньо-високим обличчям, з добре випнутим носом і високим переніссям. Поховані лежали випростаними на спині, з випростаними уздовж тулуба руками і з орієнтацією на північний захід. Більшість поховань з інвентарем. У жіночих похованнях траплялися бронзові браслети з розімкнутими кінцями, скроневі кільця, намисто з халцедону, бурштину, гірського кришталю, глиняні біконічні пряслиця. У чоловічих і жіночих похованнях наявна ліпна, не лощена кераміка, черпаки, прикрашені проколами, наліпним валиком. Зріст жінок, за даними Г. П. Зіневич, дорівнює 156,0158,0 см [Зиневич, 1985 : 68-69].

У 1984 р. Б. М. Левченко дослідив кургани в с. Медвин Богуславського району Київської обл. Тож отримано ще 12 скелетів, які додали до групи, котру опрацювала Г. П. Зіневич. Об'єднання серії суттєво не змінило дані в характеристиці медвинської чоловічої групи, крім виличного діаметра та ширини носа. Серія виявилася більш вузьколиця й вузьконоса (виличний діаметр із середньої категорії - 131,0 мм, потрапила в «малу» - 129,9 мм; носовий покажчик - із великих величин - 52,4 - у середні - 49,8) [Круц 1997 : 106, Табл. 8]. Отже, морфологію чоловічої групи охарактеризувала С. І. Круц, віднісши її до середземноморського варіанту великої європеоїдної раси [Круц, 1997 : 92]. Також дослідниця оперувала тим, що територіальна близькість, подібність в обряді поховання, синхронність окремих могил Медвинського й Стеблівського некрополів дали підстави об'єднати їх в одну Правобережну Лісостепову групу пам'яток. Як припустили Б. В. Магомедов і Т. О. Рудич [Магомедов & Рудич, 2008 : 253], доліхокранний тип з високим черепом, з помірно широким обличчям, різко профільованим на зигомаксилярному рівні, з низькими орбітами, характерний для балтських груп, фіксується в лісостепових серіях України скіфського часу на Правобережжі (Медвин) і Лівобережжі Дніпра (сеймська та ворсклинська групи). Тобто частину чоловіків лісостепової зони скіфського часу можна пов'язати з балтами [Магомедов & Рудич, 2008 : 249-258].

Індивідуальні виміри сімох жіночих черепів також опублікувала 1997 р. С.І. Круц у Додатку 2 монографії С. А. Скорого [Скорый, 1997 : 98-99]. Можна зазначити вкрай малу кількість жіночих поховань як у Медвині (7 поховань) [Зиневич, 1985 : 68; Круц, 1997 : 98-103, Табл. 5], так і загалом на території України [Круц, 2017].

С.П. Сегеда за одонтологічними даними сформував і опрацював збірну серію скіфської культури VII-VI ст. до н. е. з Середньої Наддніпрянщини: села Медвин та Іванівка Богуславського р-ну, с. Лісовичі Таращанського р-ну Київської обл.; Стеблів Корсунь- Шевченківського р-ну Черкаської обл. (N=29) [Сегеда, 2001: 44]. Дослідник виявив, що лісостеповий варіант, представлений медвинською та світловодською вибірками, склався на «середньоєвропейській» основі, включивши й певну домішку грацильного компонента [Сегеда, 2001 : 160].

Реконструкцію демографічної структури лісостепу та степу досліджували І. Д. Потєхіна та І. Д. Кіслий [Потехина & Кислый, 1994 : 22-45]. Поширенням гіпоплазії на зубах у населення скіфського часу з Медвина, Скельок, Верхньої Тарасівки та Стеблева досліджувала О. В. Виноградова [Виноградова, 2016 : 279-288].

Мета статті - охарактеризувати рівень неоднорідності представниць жіноцтва скіфської культури з території лісостепу та степу України, з'ясувати їх місце серед синхронних жіночих скіфських, сарматських груп та серій епохи пізнього енеоліту, бронзи, зрубної культури Євразії, для чого, зокрема, ввести в науковий обіг нові краніологічні дані (один жіночий череп за даними краніометрії та за даними краніоскопії всю серію з Медвина).

Виклад основного матеріалу

За краніометричною методикою опрацьовано один череп з поховання 12 VII-VI ст. до н. е. у с. Медвин (Табл. 1) (розкопки Б. М. Левченка 1982 р. у Гірчаківському лісі [Левченко, 2006 : 218-224; Ніколенко, 1994]). Поховання експонується в залі археології «Ранньозалізний вік: початок І тис. до н. е. - перші ст. н. е.» обласного краєзнавчого музею історії Богуславщини, м. Богуслав. Збереглися повний череп (однак зруйнована й деформована частина потиличної кістки біля потиличного отвору) та нижня щелепа, посткраніальний скелет у хорошому стані.

Статево-вікові визначення скелетних останків із поховання 12 зроблено комплексно за кількома методиками [Buikstra & Ubelaker, 1994; Bruzek 2002 : 157-168; Bruzek & Santos & Dutailly & Murail & Cunha, 2017 : 440-449; Ubelaker, 1989]. Ступінь облітерації швів і вік встановлювалися за схемою Г. В. Валуа [Vallois, 1937 : 499-532]. Стертість зубів оцінювалася за схемою Д. Р. Бротвела [Brothwell, 1972].

Череп вимірювався в м. Богуслав, у приміщенні Музею історії Богуславщини, за стандартною краніологічною методикою, де за Р. Мартіном вказувалася нумерація ознак [Martin, 1928], а назомалярний і зигомаксилярні кути горизонтального профілювання обличчя вираховувалися за допомогою номограми [Алексеев & Дебец, 1964. Рис. 14 : 55]. Визначення краніометричної точки лямбда провадилось за методом Л. Г. Д. Бакстона та Г. Д. Моранта [Buxton & Morant, 1933]. У таблицях лінійні розміри вказано в мм, кути - у градусах. Для оцінки вимірювальних ознак використано таблиці з межами середніх величин ознак, які склав Г. Ф. Дебец [Алексеев & Дебец, 1964].

Додатково для характеристики краніологічного матеріалу використано методику, яку запропонував в одній з галузей расознавства - етнічній краніоскопії - О. Г. Козінцев [Козинцев, 1988]. За даними краніоскопії [Kozintsev, 1992], опрацьовано 20 черепів з медвинської групи (Табл. 2) скіфської культури Лісостепу України (з розкопок 1982-1984 рр. у с. Медвин Богуславського р-ну Київської обл.) [Зиневич, 1985; Круц, 1997].

При інтерпретації відомостей використано комп'ютерні програми Б. О. та О. Г. Козінцевих (1993 р.) і А. В. Громова (1996 р.) [Санкина & Моисеев, 2006]. Пакет авторських комп'ютерних програм О. Г. Козінцева та А. В. Громова презентовано автору статті 2009 р. в м. Санкт-Петербурзі як учню краніоскопічної методики.

Стосовно дистанції слід зупинитися на одному суттєвому зауваженні В. Е. Дерябіна. Він зазначив, що застосування простої дистанції Евкліда, реалізованої в більшості пакетів статистичних програм, може призвести до суттєво інших результатів, порівнюючи з використанням більш обґрунтованої дистанції Махаланобіса [Дерябин, 2008 : 276]. Тому в цій роботі застосовано авторську програму «CANON» О. Г. та Б. О. Козінцевих, яка базується на дистанції Махаланобіса. Навантаження на ознаки виправляв автор статті за особистою інструкцією О. Г. Козінцева.

Також враховано зауваження щодо аналізу головних компонент (ГК). В.Є. Дерябін [Дерябин, 1998] та І. Г. Широбоков приділили цьому методу особливу увагу та підкреслили:

розташування досліджуваних груп населення або індивідів в осях ГК може бути помітно викривленим порівняно з аналогічною картиною, яку ми отримуємо за допомогою компонентного аналізу, а також виявили, що канонічний і компонентний аналізи по-різному виокремлюють закономірності таксономічної варіації [Дерябин, 1998 : 66-65], й наголосили, що метод ГК - спосіб оптимально скоротити кількість змінних, однак він не є методом виявлення комплексів краніометричних ознак, що мають реальний генетичний чи морфологічний сенс [Широбоков, 2020 : 121-138]. Тому нами проведено внутрішньогруповий аналіз жіночих черепів скіфської культури з території сучасної України спочатку за аналізом методом головних компонент (ГК), а потім уже канонічним методом.

Як при внутрішньогруповому аналізі жіночих черепів, так і при діахронному порівнянні жіночих груп залучалися такі 13 ознак та один індекс: поздовжній, поперечний і висотний діаметри черепа від поріонів (po), найменша ширина лоба, виличний діаметр, висота обличчя, висота й ширина орбіт, висота та ширина носа, назомалярний і зигомаксилярний кути, симотичний індекс та кут випинання носа.

Міжгруповий багатовимірний аналіз проводився методом канонічного аналізу для порівняння серій [Дерябин, 1998 : 65-66; Дерябин, 2008 : 227-229; Козинцев, 2016а]. Будь-який метод візуалізації відношень у двомірній проекції викривляє загальну картину, тож О. Г. Козінцев порекомендував розглядати мінімальні статистичні відстані [Козинцев, 2016а : 388], які в нашому випадку подані в Табл. 7 та 10 для груп, у Табл 8 - для черепів, що додає прозорості всьому дослідженню. Усі групи попарно зіставлені за допомогою дистанції D² Махаланобіса з поправкою на чисельність [Rightmire : 1969; Козинцев, 2007].

Краніофенетика досліджувалася за методикою А. С. Беррі та Р. Дж. Беррі [Berry & Berry, 1967], яку апробувала А. А. Мовсесян [Мовсесян, 2005].

Опис черепа із поховання 12. Череп світлий, коричнево-жовтого кольору. Розвиток надорбітальної частини чола слабкий (надперенісся - 1 бал, надбрів'я - 1 бал), чоло слабо нахилене, надочний край орбіт наближається до гострої форми, соскоподібні відростки скроневої кістки слабо розвинуті, зовнішній потиличний горб не розвинутий (0 балів). Лобні горби є, але невиразні. Морфологія тазових кісток: розгорнуті крила клубових кісток, великий сідничний отвір широкий, лобковий кут тупий, округлий, затульний отвір трикутний, з гострим краєм, тіло сідничної кістки вузьке з невиразною сідничною горбкуватістю. Форма малого тазу округла. Такі загальні ознаки статевого диморфізму вказують на жіночу стать похованої. Хоча крижова кістка порівняно вузька й зігнута, що не притаманно жінкам, але м'язовий рельєф не розвинутий. Суглобова поверхня крижо-клубового суглобу поширена до другого крижового сегменту. Враховуючи стан облітерації швів ззовні та зсередини, стертість зубів на 4-5 балів, а також облітерований шов Parsbasilaris ossis occipitalis на клиноподібній кістці, можна визначити, що жінка померла у 30-40 років.

Рис. 1. Череп жінки 30-40 років із поховання 12.

У вертикальній проєкції (norma verticalis) череп наближається до бірзоїдної форми (Рис. 1). Характеризується слабо розвинутими надпереніссям, соскоподібними виростками. Поздовжній і поперечний діаметри черепної коробки дуже великі, за індексом череп брахікранний (80,8). Висотний діаметр черепної коробки помірний. Висотно-поздовжній покажчик теж помірний (ортокранія), висотно-поперечний індекс - малий (тайпенокранія, низький череп). Горизонтальна окружність через краніометричну точку офріон дуже великих розмірів

[Алексеев & Дебец, 1964, Табл. 6 : 116), що також не властиво жіночим черепам. Довжина основи черепа мала. Вушна висота в межах помірних розмірів (Табл. 1).

До великого класу належить лобна хорда, лобна кістка прямої форми, висота вигину чола велика. Лобна кістка широка як у фронтальному відділі, так і в дорсальному. Ширина лоба за лобно-поперечним індексом [Алексеев & Дебец, 1964] потрапляє до помірних категорій.

Виличний діаметр помірний (124,8 мм). Верхня висота обличчя теж потрапляє до середньої категорії розмірів (65,6 мм). Відносна ширина обличчя за верхньолицьовим індексом (52,6) характеризується як помірна (мезен). Загальнолицьовий покажчик помірний (мезопрозопія). Загальний кут обличчя становить 84,0° і вказує на мезогнатне обличчя. До ознак, що характеризують сплощеність лицьового відділу й використовуються на краніологічному матеріалі для діагностики расових типів першого порядку, належать назомалярний і зигомаксилярний кути горизонтального профілювання [Алексєєв, 1962 : 55]. У жіночого черепа з Медвина ці кути мають як великі, так і малі розміри (відповідно на верхньому рівні 145,0° і на середньому 125,0°), що свідчить про обличчя, слабо профільоване на рівні орбіт та сильно - на рівні носового шипа. Водночас глибина іклової ямки мала (Табл. 1).

Помірна ширина орбіт і їхня велика висота зумовлюють великий орбітний індекс (від максилофронтальної точки - 88,8), що вказує на високі орбіти (гіпсіконхія). Носовий отвір жіночого черепа має малу ширину та помірну висоту, носовий індекс (45,7) свідчить про вузький ніс (лепторинія). Перенісся високе як за симотичним покажчиком, так і за дакріальним. За світовим масштабом, череп скіфської культури характеризується великим випинанням носових кісток щодо лінії вертикального профілю обличчя (28,0°). Форма альвеолярної дуги верхньої щелепи (processus alveolaris) - трапецієподібна.

Нижня щелепа грацильна, параболоїдна. Товщина тіла, передня ширина, висота тіла, симфізу та передня ширина малих розмірів. Кутова ширина помірна, виросткова ширина дуже велика, найменша ширина гілки щелепи мала.

Брахікранні типи в жінок скіфської культури з території сучасної України траплялись і раніше. Окрім описаних у вступі, відомі такі поховання: Гунівка, курган 11, поховання 1 [Круц, 2005, Додаток 2, Табл. 2 : 495]; Бердянський курган [Круц, 2005, Додаток 2, Табл. 2 : 495] тощо. Тому це не становить сенсації, але не є і тенденцією. Позаяк брахікранність майже на межі з мезокранією, а назомалярний кут великий, можна припустити дуже слабку монголоїдну домішку в досліджуваного черепа з поховання 12.

Таблиця 1.

Індивідуальна краніометрична характеристика черепа жінки 30-40 років із поховання 12.

Етнічна краніоскопія. Надорбітні отвори (Foramen supraorbitale) на черепі є з обох сторін (східна ознака). Задньовиличного шва (ЗВШ) немає з обох сторін (європеоїдна ознака). Клиноподібний верхньощелепний шов (КВШ) не можна виявити у зв'язку з тим, що частини кісток в орбітах пошкоджені, ймовірно, якоюсь хворобою. Піднебінний поперечний шов з обох сторін зафіксовано як варіант (III ар), (східна ознака). У нижній частині лямбдоподібного шва (ossa wormii suturae lamdoideae - L3) є вормієві кісточки з обох боків (європеоїдна ознака). У потилично-соскоподібному шві (ossa wormii suturae occipitomastoideae) кісточки немає з обох сторін (європеоїдна ознака). Підорбітний візерунок (ПОВ) за формою з обох боків зафіксовано як варіант (II) (європеоїдна ознака).

Дослідивши один череп за даними краніоскопії, не можна робити загальних висновків, тому опрацьовано решту жіночих та чоловічих поховань із с. Медвин (Табл. 2). Серія, яка складається з 20 черепів, характеризується помірним потиличним індексом (ПІ), отже, можна припустити дуже малу східну домішку; задньовиличний шов (ЗВШ) на черепах відсутній, що свідчить про європеоїдність групи в цілому; клиноподібний верхньощелепний шов (КВШ) загалом трапляється частіше у європеоїдів, ніж у монголоїдів (Козинцев 1988, с. 55). Так, досліджувана перша серія виявилася з великим показником КВШ (71,4 %); частота підорбітного візерунку типу II (ПОВ-II) на жіночих і чоловічих черепах з Медвина помірна - 41,1 %, але слід урахувати малу кількість опрацьованих поховань, на яких цей шов не завжди зберігається у належному стані, тому висновки можна буде зробити, опрацювавши всі групи скіфської культури Лісостепу. Індекс поперечно-піднебінного шва (ІППШ) - великий (81,8 %). Оскільки незважене середнє для європеоїдів дорівнює 70,5 %, а для монголоїдів - 49,9 % (Козинцев 1988, с. 110), вважатимемо досліджувану серію європеоїдною. Відсотки надорбітних отворів (НО) (Томашевич 1988, с. 119-128) на черепах із Медвина помірні (Табл. 2).

Краніофенетика. З 37 ознак на жіночому черепі зафіксовано 27 фенів. Подаємо їх перелік в анатомічному порядку.

Norma facialis: праворуч під орбітою зафіксовано два отвори (Foramina infraorbitale accessorium).

Norma vertikalis: поза сагітальним швом праворуч виявлено малий тім'яний отвір (foramen parietale). У сагітальному шві - вормієву кістку малих розмірів у районі S4.

Norma lateralis: на правій вилиці зафіксовано виступ - spina processus frontalis ossis zygomatici. Праворуч є вставна кістка в ділянці тім'яної вирізки (os postsguamosum).

Norma occipitalis: у центральній частині лямбдоподібного шва L2 (ossa wormii suturae lamdoideae - L2) є одна вормієва кісточка ліворуч. Як ми вже зазначили, зафіксовано по одній

кістці з обох боків у нижній частині L3. На соскоподібній кістці з обох боків виявлено малі отвори (foramen mastoideum).

Norma basilaris: форма поперечного піднебінного шва - sutura palatina transversa - ламана. Torus palatinus є - 2 бали. Ліворуч є повний малий крило-остистий отвір (foramen pterygo-alare).

Таблиця 2.

Частоти краніоскопічних ознак у лісостеповій серії Медвин скіфської культури УІІ-УІ ст. до н. е. (%)

Оскільки ведеться полеміка про те, чи відрізняються [Рудич, 2020 : 48], чи не відрізняються [Круц, 2017] черепи лісостепових мешканців від черепів степових представників скіфської культури, ми за принципом історизму та об'єктивності вирішили перевірити ці припущення, застосувавши внутрішньогруповий аналіз загальної жіночої серії на першому етапі дослідження за допомогою аналізу ГК [Дерябин, 2008 : 76-117].

Внутрішньогруповий аналіз серії жіночих черепів носіїв скіфської культури з території сучасної України.

Для виділення варіантів серед жінок із території сучасної України залучено 71 череп скіфської культури за описаними 12 краніометричними ознаками та одним індексом.

На жаль, у багатьох серіях, таких як Акташ [Покас & Назарова & Дяченко, 1988 : 118144], Бустон^І [Дубова, 2015, Табл. 13 : 36-38], не представлено вушну висоту від поріонів (po). Також у статтях про Фронтове-І, Завітне, Акташ, Золота Балка [Кондукторова, 1971 : 60-71] не зазначено індивідуальні виміри черепів. Тому на цьому етапі дослідження Фронтове-І, Завітне та Золота Балка були залучені лише як порівняльні жіночі групи.

До аналізу відібрано 71 жіночий череп з низки пам'яток на території України: 18 черепів зі Східного могильника Неаполя Скіфського в Криму [Кондукторова, 1964, Табл. 1 та 1б : 54-67]; череп ^ІІІ ст. до н. е. з Північного берега Херсонеса [Иванов, 2016, Приложение, 2 : 159-162], один череп із поховання 11 Александропольського кургану [Козак, 2018 : 672]. Повний перелік подано в Таблиці 3.

На першому етапі дослідження, за результатами аналізу ГК, жіночі черепи поділено на п'ять краніологічних груп залежно від розміщення в просторі ГК І та ГК ІІ, які виявилися найінформативнішими, спираючись на середні показники 13 ознак та одного індексу й середні значення, котрі характеризують ці виявлені варіанти. Такий поділ представниць жіночої статі вказує на їх неоднорідність та підтверджує висновки С. І. Круц про п'ять краніологічних комплексів у складі представників степового населення Північного Причорномор'я в скіфський час (щодо чоловіків), але тут ми спостерігаємо п'ять комплексів для всіх скіф'янок з території сучасної України. Однак подальші кроки (аналіз кожного з варіантів) не дали змогу скласти повну уяву про п'ять жіночих комплексів. Тому звернемось до канонічного аналізу.

Побудований за першими двома канонічними векторами (КВ) графік є двомірною проєкцією розташування жіночих черепів скіфської культури в багатовимірному аналізі [Дерябин, 2008 : 200-229] з мінімальними можливими відхиленнями (Рис. 2).

*Рис. 2. Зіставлення 71 жіночого черепа скіфської культури з території сучасної України за даними канонічного аналізу в просторі І-ІІ КВ (дистанція Махаланобіса), з позначеннями краніологічних варіантів кольором.

* Графічні рисунки до друку створив та підготував Андрій Бардецький.

Таблиця 3.

Краніологічні матеріали скіфської культури, використані в роботі

Таблиця 4

Значення трьох канонічних векторів для 71 жіночого черепа скіфської культури з території України (дистанція Махаланобіса між черепами).

Вдалося виокремити три краніологічні варіанти за дистанцією Махаланобіса (Табл. 4, Рис. 2), а також показати подібність досліджуваного жіночого черепа з Медвина до черепів під шифрами 257/13 та 257/21 із могильника Миколаївка-Козацька в Херсонській обл. (Рис. 2-4).

Краніологічний варіант 1 можна назвати основним, вбирає 53 черепи й характеризується мезокранною, помірно високою черепною коробкою, середньошироким лобом та помірною довжиною основи черепа. Обличчя помірно широке, ортогнатне, різко профільоване. Орбіти помірно високі, ніс середньоширокий, кут його випинання великий (Табл. 5). Варіант 2 (6 черепів), куди потрапляє й досліджуваний череп із Медвина, характеризується брахікранною, помірно високою черепною коробкою. Орбіти високі (гіпсіконхія), ніс середній (мезоринія), кут його випинання великий, обличчя помірно широке за абсолютними розмірами й вузьке за верхньолицьовим індексом (лептен), мезогнатне, помірно профільоване на верхньому рівні та сильно - на середньому. Варіант 3 (7 черепів) характеризується доліхокранною, дуже високою черепною коробкою, середньошироким лобом та великою довжиною основи черепа. Орбіти високі (гіпсіконхія), ніс середній (мезоринія), на межі з вузькими значеннями, кут його випинання великий, обличчя вузьке як за лінійними розмірами, так і за верхньолицьовим індексом (лептен), ортогнатне, різко профільоване як на верхньому рівні, так і на середньому.

При розгляді положення залучених жіночих черепів у просторі I та II КВ виявилося, що досліджуваний череп з поховання 12 у Медвині за першою біполярною КВ (16,7 % загальної мінливості) отримав помірні від'ємні значення (-0,563) і виявився подібний до черепа жінки 6070 років під шифром 257/13, могила 73, поховання 2 (матеріали експедиції МДУ) з могильника Миколаївка-Козацька Херсонської обл. - розкопки Е. О. Симоновича [Сымонович, 1969] (Рис. 2).

Рис. 3. Зіставлення 71 жіночого черепа скіфської культури з території суч...