Боротьба з контрабандною злочинністю на "волинському" відрізку польсько-радянського кордону в 1921-1924 рр.

Key words: the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, Volhyn' voivodship, smuggling, interwar period, the Polish-Soviet border.

The article is dedicated to the problem of combating smuggling on the Volyn' section of the Polish-Soviet border. It is established that in the period of 1921-1924 there was a search for an effective model of protection of the eastern border of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth. The Soviet Ukraine and the Second Polish-Lithuanian Commonwealth have suffered significant losses as a result of the First World War and the Soviet-Polish wars and were in the highly difficult economic conditions. Smuggling was an inevitable consequence of the industrial goods and food shortage. During 1920 - 1924 the Volhyn' section of the Polish-Soviet border becomes a place of an active illegal trade between Poland and Soviet Ukraine. Unsettled border on both sides, weak security contributed to the spread of smuggling, which mainly the local people took part in. Particular attention is paid to the category of goods smuggled across the Volyn' section of the Polish-Soviet border in 1920-1924. Lack of proper experience and developed forms of combating smuggling did not allow the first formations on the eastern border of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth to achieve positive results. Despite the transformational measures taken, the state police did not justify their in the border protection functions. In such circumstances, the Polish authorities were forced to decide to create a special military structure to protect the eastern border - from November 1, 1924 until September 1939, the Polish-Soviet border was under the protection of the KOP (Border Protection Corps). The creation of the KOP opened a new period in the fight against smuggling crime on the eastern border of the Polish state. міжвоєнний кордон радянський

Одним із важливих факторів, що визначали безпеку та внутрішню стабільність Польської держави у міжвоєнний період, була система охорони державного кордону. Незважаючи на помітний прогрес останніх років у дослідженні різних аспектів історії ІІ Речі Посполитої, чимало проблемних питань залишаються не вивченими, і потребують додаткового залучення нових джерел. Сюди, зокрема, входить і історія прикордонних формувань, а особливо питання боротьби з контрабандою на східному кордоні Польщі. Цей відрізок державного кордону мав стратегічне значення, адже, окрім економічних аспектів, тут важливу роль відігравав політичний чинник. Незважаючи на укладене перемир'я, радянська сторона всіляко намагалася дестабілізувати ситуацію на теренах Західної Волині. Період 1921-1924 рр. є періодом пошуку оптимальної ефективної моделі охорони кордону різними силовими структурами. Проте справжній, дійсно ефективний спосіб охорони кордону, пов'язаний з діяльністю Корпусу охорони кордону, організований за військовим зразком.

Аналіз досліджень і публікацій. Хоча в сучасній історичній науці питання кордону і прикордоння досліджуються досить активно, проте проблема боротьби з нелегальними перевезеннями на польсько-радянському кордоні у міжвоєнний період лише частково висвітлена у вітчизняній та зарубіжній історіографіях. Питання боротьби з контрабандою різних прикордонних формувань також не висвітлювалось у польській історіографії міжвоєнного періоду. Це пов'язано з досить коротким періодом функціонування окремих формацій в системі охорони кордону, а також з труднощами доступу до документальних матеріалів. В радянський період практично не здійснювалося вивчення окресленої проблеми, оскільки доступ до архівних документів, які стосувалися польсько-радянського прикордоння був обмеженим. Спеціальних досліджень, присвячених проблемі контрабанди на польсько-радянському кордоні ще не підготовлено.

Окремі питання пов'язані з контрабандною злочинністю на початку 1920-х років піднімаються в роботах Г. ДомінічекаDominiczak H. Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939. Warszawa, 1992. 287 s., Р. ЛітвінськогоLitwinski R. Kontrola granicy wschodniej przez Policj Panstwowq w okresie mi^dzywojennym. Biuletyn Informacyjny PAN. Oddziat w Lublinie. Lublin, 2003. nr 8. S. 70-78, О. Разиграєва Razyhraev O. Udzial Policji Panstwowej wojewodztwa wolynskiego w ochronie granicy wschodniej w latach 19211924. Pami^c i Sprawiedliwosc. 2010. № 1. S. 211-231; Його ж. Польська державна поліція на Волині у 1919-1926 роках. Луцьк: Волинські старожитності, 2012. 444 с., В. КузьмічКузьмич В. Нелегальный товарооборот на белорусском участке советско-польской границы в 1927-1939 гг. Веснік Брэсцкаго універсітзта. Серыя гуманітарньїх і грамадскіх на- вук. Брест, 2007. № 4. С. 17-26., Д. АрхірейськогоАрхірейський Д. Протидія радянських митників контрабанді наприкінці 1920-х - у 1930-х рр. Український історичний журнал. Київ, 2013. № 2. С. 105-120., С. ГуменногоГуменний С. Контрабанда на кордоні між Республікою Польща та СРСР у 20-ті рр. ХХ ст. Матеріали XI Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених КНУ "Дні науки історичного факультету - 2018". Київ, 2018. С.150-153, Р. КоцанаКоцан Р. Охорона державних кордонів Другої Речі Посполитої у міжвоєнний період (1921-1939 роки). Fundacja Oswiata i Nauka Bez Granic PRO FUTURO. Kelm-todz, 2018. № 1 (21). S. 122-128. Гнітько С. Боротьба з контрабандою в Україні. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Київ, 2000. №2/4(13/15). С. 410-423., Гнітько C.8 та ін. Разом з тим нелегальний товарообіг та боротьба з ним стали невід'ємною частиною життя польсько-радянського прикордоння в міжвоєнний період. Доступ до архівних документів дає можливість актуалізувати вивчення окресленої проблеми.

Підписання прелімінарного перемир'я між Польщею і РСФРР 12 жовтня 1920 р. дозволило польській стороні розробити інструкцію по організації охорони кордону, яка фактично заклала основи безпеки на польсько-радянському прикордонні. Цілком зрозуміло, що в умовах, які склалися, було досить складно організувати ефективну систему охорони кордону. Новий польсько-радянський кордон мав протяжність 1 484 км, в межах Волинського воєводства відтинок кордону складав 293 км і проходив по 4 з 10 повітів: Кременецькому, Острозькому (з 1925 р. Здолбунівський), Рівненському та Сарненському

(до 1930 р. повіт перебував у складі Поліського воєводства)Razyhraev O. Udziat Policji Panstwowej wojewodztwa wotynskiego w ochronie granicy wschodniej w latach 19211924. Pami^c i Sprawiedliwosc. 2010. № 1. S. 222..

Державний кордон Другої Речі Посполитої на сході поділявся на кілька смуг. Від самого кордону вглиб держави на відстань 2 км простягалася прикордонна смуга. Далі від неї ще на 4 км розташовувалася прикордонна зона. Перебування в прикордонній смузі було суворо заборонено. Виняток становили особи, які проживали там постійно або щонайменше 6 місяців. Окрім того, в прикордонній смузі могли перебувати державні службовці і військові за спеціальними дозволами, а також особи, що мали відповідні документи для подорожі. З 22.00 до 04.00 діяла заборона на перебування в прикордонній зоні, яка не поширювалася на державних службовців і військових з відповідними службовими посвідченнями. В 30 км смузі від державного кордону на термін від 1-го до 3-ох років могла поширюватися заборона на проживання осіб, які притягувалися до кримінальної чи адміністративної відповідальності за контрабанду або перевезення заборонених речей, а також особам, які нелегально перетнули кордон Ibidem. S. 223. Окремі ділянки польсько-радянського кордону відрізнялися між собою за топографією, протяжністю, населенням та економічними відносинами в сусідній зоні, а також характером та інтенсивністю контрабанди.

В період до 1923 р. на польсько-радянському кордоні не були проведені демаркаційні роботи та не встановлено лінію розмежування, що, звісно, сприяло безконтрольному руху як з радянського, так і польського боків. Важливим фактором, що сприяв контрабандній діяльності, була лісиста місцевість, завдяки якій нескладно було перейти і переїхати кордон, особливо вночі. В зв'язку з цим у лютому 1924 р. острозький повітовий староста намагався отримати згоду на вирубку власниками лісів смуги вздовж кордону шириною в 1 км. З зазначеною метою він звернувся з листом до Острозького повітового управління державної поліції, в якому комендантам прикордонних рот державної поліції ставилося завдання дійти згоди з власниками лісів, які знаходяться в однокіломе- тровій смузі від державного кордону, при цьому давалася рекомендація "вжити всіх можливих засобів впливу". Цілком зрозуміло, що порозуміння у вказаному питанні вони не знайшли, адже очищати ділянку від дерев та чагарів мали своїми силами самі власники ділянок. Останні пішли лише на деякі поступки - зокрема, вони погодилися за власний кошт вирубати в однокілометровій прикордонній смузі сіл Пашуки, Крилів, Хутір Краля

10 сажнів (21 м) лісу від кордону вглиб території, і додатково, ліс, відстанню на 1 км очистити від чагарівДержавний архів Рівненської області (далі ДАРО). Ф. 317. Оп. 1. Спр. 7. Арк. 1-4.. В окремих випадках кордон проходив поряд з помешканнями селян і це, певним чином, також спонукало їх до заняття контрабандою. Так, Іван Черв'юк мешкав на Крилівських Хуторах за 50 м від кордону, Опанас Українець мешкав в Крилові за 700 м від кордонуДАРО Ф. 68. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 14..

Цілком зрозуміло, що новий кордон, встановлений між державами відповідно до умов Ризького мирного договору, розірвав багатолітні економічні зв'язки в регіоні і змушував населення шукати альтернативні шляхи виходу з ситуації, що склалася. Початок 1920-х - період соціально- економічної кризи, одним з яскравих проявів якого був "товарний голод". Через низькі темпи відбудови господарства в результаті руйнувань завданих протистояннями 1917-1920-х років, більшість товарів народного вжитку стали недоступними населенню Радянської України через високі ціни, що, в свою чергу, створювало соціальну напругу в суспільстві і дезорганізовувало торгівлю.

Разом з тим промисловість Радянської України не могла в повній мірі задовільнити попит власного ринку. Зрозуміло, що дефіцит товарної ніші призвів до нелегального ввезення цієї продукції з-за кордону контрабандним шляхом. Крім того, товари виготовлені в Радянській Україні не витримували конкуренції іноземного товаровиробника як по якості, так і по ціновим показникам. Радянська Україна на початку 1920-х рр. відчувала дефіцит практично всього: продуктів харчування, товарів першої необхідності, мануфактури, і т.п. Незважаючи на допомогу РСФСР, ситуація в республіці була вкрай тяжкою і контрабандний шлях був основною можливістю задовільнити ринковий попит. Ситуація в сусідній Польщі була набагато кращою, там не було гострої нестачі продуктів харчування і товарів першої необхідності.

Друга причина розмаху контрабанди - слабкість радянської та польської прикордонних служб. З часу підписання премілінарного перемир'я Польща починає пошук ефективної і дієвої інституції по охороні свого східного кордону. В залежності від формації, яка гарантувала безпеку, дослідники виділяють чотири періоди. В період 1921-1922 рр. охорона кордону покладалася на підрозділи митних батальйонів і державної поліції. Діяльність митних батальйонів регулювалася Інструкцією Головного митного управління при Міністерстві фінансів від 3 вересня 1921 р. Вона передбачала спільну роботу митників, цивільної влади та поліції. До основних завдань належали: попередження нелегального перетину кордону, боротьба з контрабандою, ревізія будівель у населених пунктах.

У травні 1922 р. відбулася чергова реорганізація системи охорони східного кордону. Головна команда митних батальйонів була вилучена зі структур Міністерства фінансів і передана у підпорядкування Міністерства внутрішніх справ. Проте вже розпорядженням від 1 вересня 1922 р. митні батальйони були реорганізовані у прикордонну варту, якій, як і попередньому формуванню, мали надавати допомогу підрозділи державної поліції. Функціонування прикордонної варти було значно ефективнішим, ніж митних батальйонів, проте польська влада вдалася до чергового реформування системи охорони східного кордону Польської держави. Військова рада Другої Речі Посполитої доручила охорону кордону державній поліції. Це рішення підтримали керівники східних воєводств ПольщіРазиграєв О. Польська державна поліція на Волині у 19191926 роках. Луцьк: Волинські старожитності, 2012. С. 326..

До функціональних обов'язків державної поліції у межах охорони кордону належали: контроль за прикордонним рухом населення; боротьба з нелегальним перетином кордону та контрабандою товарів; переслідування та затримання контрабандистів, а також їх допровадження до відповідних органів з метою застосування щодо них заходів адміністративного чи кримінального характеру; нагляд за будівництвом у прикордонній смузі тощо. Крім того, в обов'язки цього органу з перших місяців його роботи входило інформування МВС про поточну ситуацію у краї Там само. С. 330..

Співпраця Прикордонної служби з підрозділами міліції, досить висока мобільність патрульних, використання засідок, часті зміни режиму служби та діяльності у всьому прикордонному повіті та на території держави сприяли зменшенню контрабандної злочинності та нелегальний перетин кордону. У методах роботи, що використовувались на той час, прикордонна служба зосередила свою основну увагу на джерелах злочинів, намагаючись знайти їх та розслідувати скандали з контрабандою в районі їх дії.

До кардинальної реорганізації прикордонних військ і в УСРР, і в Польщі в 1924 р. кордон охоронявся слабо, що давало можливість майже безперешкодно переміщувати товари. Погано охоронялися і прикордонні пункти, і ділянки між ними, тому контрабанду можна було провезти, як через митні пункти, так і в обхід них. Таким чином найбільша інтенсивність контрабандних потоків припала на 1920 - 1924 рр.

Інша причина участі в контрабанді значної кількості прикордонного населення - високий рівень безробіття в обох державах, викликаного скороченням промислового виробництва і посівних площ. Молодь, демобілізовані військові не мали можливості влаштуватися на роботу, тому, щоб прогодувати себе і власну родину, були змушені брати участь в незаконному промислі. Крім того, важливим фактором, була близкість кордону до населених пунктів і фактична відсутність контролю прикордонної смуги до 1923 р.

У період Другої Польської Республіки боротьба з контрабандною злочинністю була одним із складних завдань усіх прикордонних формувань. Багато людей долучились до заняття незаконними перевезеннями, скориставшись економічними труднощами держави, розбіжністю між попитом та пропозицією на окремі товари та різницею в цінах у Польщі та сусідніх країнах.

Місцеве населення ставилося до контрабанди як до важливого джерела доходу і не вважало це злочином. В окремих випадках контрабандною діяльністю тут займалися цілими сім'ями. Інформація про цих осіб була відома відповідним органам, які в своєму розпорядженні мали списки контрабандистів по окремих ділянках кордону. У грудні 1923 р. Острозьке повітове староство надіслало запит до усіх прикордонних рот та постерунків державної поліції з проханням надіслати в 10-ти денний термін до староства перелік осіб, які займаються контрабандою товарів і людей через кордон "з Совдепією". Перелік мав містити наступні пункти: 1) порядковий номер; 2) прізвище, ім'я, по батькові; 3) вік; 4) заняття; 5) місце проживання; б) примітки, в яких необхідно було зазначити, чи притягувався до відповідальності, і якщо так, то коли і кимДАРО. Ф. 68. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 11.. Як випливає з даних цих списків, частина осіб, які займалися контрабандною діяльністю потрапила "на олівець" поліції через притягнення до відповідальності за протизаконні дії. Інша ж частина, яка не притягувалася, потрапила до переліку осіб, ймовірно через діяльність інформаторів в прикордонних місцевостях. Так, наприклад, список контрабандистів по Май- ківській гміні включав 28 осіб, з яких 3 жінки, всі інші чоловіки різного віку. Наймолодшому було 20 р., найстаршому - 67 р. Частина осіб з переліку були уродженцями Радянської України, що звичайно полегшувало їм збут контрабандного товару за кордоном. В окремих випадках контрабанда була сімейною справою. Так, в колонії Борщівка контрабандою займалися батько і син Бортніки, мешканці с. Майків, брати Федір та Євтух ТимощукиДАРО. Ф. 126. Оп. 1. Спр. 30. Арк. 1-1зв.. В колонії Лідавка, контрабандою займалося 6 осіб, серед яких два брати Сапковські Гнат (26 р.) та Василь (20 р) і два брати Оканьовські Вячеслав (24 р.) та Владислав (20 р.)ДАРО. Ф. 68. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 12..

Якщо ж місцеве населення з прикордонної смуги не займалося контрабандою самостійно, то досить часто працювали на контрабандистів, постачаючи їм товари, призначені для цієї мети або за відповідну плату (іноді досить низьку) переміщали їх через кордон. Так, в ніч з 4 на 5 грудня 1921 р. під час патрулювання на прикордонному постерунку № 2 було затримано 3 осіб: мешканця м. Зв'ягель Миколу Зайченка (48 р.), і Уляну (20 р.) та Уліту (19 р.) Корнійчук з с. Полочин Піщівської гміни, Зв'ягельського повіту, які переносили тюки з хустками. Під час допиту, вони розповіли, що товар не їх, а Сламінського Станіслава з Корця та ще 2 жидів, а Зайчук мав доставити товар і дівчатДАРО. Ф. 323. Оп. 1. Спр. 8. Арк.56.. В липні 1924 р. за нелегальний перетин кордону на Хуторі Краля було затримано 3 осіб: Григорія та Якова Коржевських з с. Гута Заворовська і Софію Рижук з с. Мар'янівка Зв'ягельського повіту, яка була сестрою жінки Григорія. Затримані мали намір піти до фірми "Stowarzeszenie Handlowe Wojcik i S-ka w Korcu", де мали купити товару на 33 американські долари і 15 руб золотом. Гроші на купівлю товарів Яків отримав від єврея на прізвище Блюгштин, мешканця м-ка Баранівка, а брата і Софію взяв з собою для того, щоб допомогли нести закуплений товарДАРО. Ф. 321. Оп. 1. Спр. 24. Арк. 12..

Масштаби контрабандної діяльності були різними. На підставі польських і радянських документів можна виділити декілька видів контрабанди на основі кількості товарів, які переміщалися через кордон і грошового обігу контрабандистів. Так, на найнижчій сходинці перебувала т.зв. споживча, індивідуальна чи побутова контрабанда. По суті, це було самозабезпечення населення прикордонних територій закордонними товарами першої необхідності. Потік споживчої контрабанди був набагато інтенсивнішим з Польщі в УСРР, оскільки постачання з радянського боку було достатньо слабким. Місцеві селяни відчували дефіцит самих необхідних товарів (цукор, сіль, чай, сірники і т.п.), які можна було придбати за гроші чи виміняти в Польщі. Споживча контрабанда відносилася до вимушеного непрофесійного заняття, але була кримінально караною.

В споживчу контрабанду, перед усім, було втягнуте місцеве населення прикордонних територій, в основному з підрадянської України. Мешканці Берездівської, Городницької, Піщівської волостей Звягельського повіту, Кривинської, Ганнопільської, Плужненської, Ляховецької волостей Заславського повіту, намагалися задовільнити попит на товари першої необхідності шляхом їх купівлі у найближчих прикордонних містах Польщі, головним чином у Корці, Гощі, Острозі, Рокитному. З часом у прикордонних містах і селах торговельні фірми облаштовували свої магазини, про які мешканці Радянської України були проінформовані, що значною мірою полегшувало купівлю необхідних товарів. Представники торгівельних фірм, з метою приваблення покупців з Радянської України, оформляли перепустки на перетин кордону для своїх постійних клієнтів. Найбільша кількість торгівельних фірм працювала у Корці, який розташовувався практично на самому кордоні. Тут, зокрема, працювали наступні торгівельні фірми, як "Stowarzeszenie Handlowe Wojcik i S-ka w Korcu", "Dom HandlowoTransportowy "Agentura Wschodnia"", "Centrala agentur handlowych na Wolyniu", "Dom Handlowy "Ukraina" w Korcu", "Firma "Hurt" Eksport-Import w Korcu", "Dom Handlowy "Ameryka" w Korcu", "Rowienski Dom Handlowy Sz. Kulikowiczera w Rownem. Filja w Korcu", "Dom Handlowy Jozefa Kuszella". Головний офіс в Корці та філію в Острозі мала фірма "Dom Handlowo-Eksportowy "Poznan"", філії в Острозі, Рівному, Корці та Рокитно мала фірма "Warszawskie Powszechne Towarystwo Handlowe Spolka z O.P. w Warszawie", фірма "Syndykat Handlowo-Transportowy T. Grzegorzewski i F. Sztayer. Spolka firmowa" мала відділи в Острозі, Корці, Майкові і ШумськуДАРО. Ф. 30. Оп. 18. Спр. 1216. Арк. 1-327.. Однією з найпопулярніших фірм серед покупців з Радянської України була фірма "Stowarzeszenie Handlowe Wojcik i S-ka w Korcu".

Діяльність торгівельних фірм у прикордонній зоні перебувала під пильним наглядом з боку поліції. Воєводське управління державної поліції давала наступні вказівки у лютому 1924 р.: "... потрібно організувати нагляд за фірмами, які торгують з Совдепією. Окрім нагляду за окремими особами, які працюють в них, встановити, чи в звітності фірм подаються правдиві відомості про прибутки. Деякі торгівельні угоди фірм далекі від реальних цифр і фірми є досить підозрілими. у випадку пітвердження фіктивності звітів. подання з метою позбавлення фірм права торгувати в прикордонних пунктах потрібно надсилати до староства негайно"ДАРО. Ф. 317. Оп. 1. Спр. 24. Арк. 14..

Варто відмітити, що методи боротьби з контрабандою значною мірою відрізнялися в Польщі і УССР. Польська сторона намагалася вирішити цю проблему шляхом налагодження легальної торгівлі з Радянською Україною, а також шляхом зміцнення кордону. Для впорядкування торгівельної діяльності на кордоні в січні 1922 р. міністерство внутрішніх справ Польщі опублікувало циркуляр з питань торгівлі з Росією. Для запобіганню поширенню на східному кордоні контрабанди було запроваджено певні правила. Рух через кордон поза прикордонними пунктами, які встановлювалися МВС, припинявся. Усі раніше видані дозволи на ведення торгівлі з Росією відмінялися. З метою полегшення торгівельного обігу з Росією на прикордонні створювалися спеціальні місця торгівлі - ярмарки, які мали бути ізольовані і облаштовані так, щоб гарантувати реальний контроль за особами, які прибувають і відбувають. У прикордонній зоні, в межах Острога, на території постерунку № 16 була територія огороджена колючим дротом т.зв. "Haly Targowe" і куди мали доступ купці з Радянської РосіїДАРО. Ф. 32. Оп. 1. Спр. 1254. Арк. 65 зв..

Виїзд польських громадян по торгівельним справам в Росію здійснювалася тільки з дозволу МВС. Усі особи, які прибували на ярмарки, громадяни Радянської України повинні були отримати спеціальну перепустку в поліції на прикордонних пунктах (постерунках), а польські громадяни - на посту державної поліції. За отримання перепустки бралася плата в розмірі 15 тис. польських марок, а за особами, що торгували з Радянською Росією, Україною і Білорусією встановлювався наглядКузьмич В. Нелегальный товарооборот на белорусском участке советско-польской границы в 1927-1939 гг. Веснік Брэсцкаго універсітзта. Серыя гуманітарньїх і грамадскіх на- вук. Брест, 2007. № 4. С. 22..

Ще однією важливою причиною зростання контрабандної торгівлі слід вважати бюрократичну тяганину. До прикладу, для того, щоб легально оформити торгівельну операцію на суміжній стороні, йшло багато часу і коштів, адже серед чиновників процвітала корупція. В цих умовах парадоксальною виглядає ситуація, коли контрабанда значно перевищувала легальну торгівлю.

В 1920-1921 рр. потік осіб на кордоні був досить масштабним. Частими ставали випадки, коли з одного населеного пункту в Радянській Україні формувалася група, які разом йшли в Польщу на "закупи". Так, в ніч з 7 на 8 грудня 1921 р. на відтинку № 5 прикордонного постерунку державної поліції № 2 за нелегальний перетин кордону було затримано 6 осіб, мешканок м. Зв'ягель: Олена Сілень (20 р.); Надія Гораніцька (17 р.); Христина Любохинець (16 р.); Марта Закалюжна (15 р.); Ганна Павловська (15 р.), Анастасія Хоінська (15 р.). В Зв'ягелі вони мешкали на двох вулицях Заводська та РибаковаДАРО. Ф. 323. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 19-19зв..

На прикордонному постерунку № 2 в м. Корець 29 листопада 1921 р. вночі було затримано групу з 9 осіб, усі з Берездова Звягельського повіту, йшли "по товари першої необхідності", причому група складалася з хлопців, і дівчатДАРО. Ф. 323. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 35.. Наступного дня 30 листопада 1921 р. патруль затримав групу з 4 осіб, які йшли в бік КорцяДАРО. Ф. 323. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 40.. 6 грудня на території, підконтрольній прикордонному постерунку № 2 було затримано групу з 8 осіб, з яких 6 з Берездівської гміни Звягельського повіту, 2 з Жуківської гміни Заславського повітуДАРО. Ф. 323. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 62-62зв.. Досить часто групи були не лише різностатевими й різновіковими, а й поліетнічними. В Польщу по товар в одній групі йшли українці, німці, поляки та євреї, їх об'єднувало бажання успішно скупитися необхідними товарами й повернутися додому.

Серед контрабандної продукції переважали в першу чергу мануфактурна продукція: різні види тканин (ситець, плюш, сукно, цайг, бумазея, драп та ін.), гудзики, нитки, підошви до взуття, хустки, цигарковий папір, цвяхи та ін. Іншу групу контрабандних товарів становили товари першої необхідності: сірники, свічки, цикорій, чай, кава, какао, цукор, сіль, лимони, оселедці, чорний перець, кориця, лавровий лист, оцет, гніт до гасових ламп, леза для гоління, готовий одяг та взуття.

Державна поліція досить багато уваги приділяла контролю за особами, які підозрювалися у незаконній політичній діяльності, особливо комуністичній. Серед затриманих на кордоні були диверсанти, шпигуни, дезертири, втікачі з в'язниць, яких розшукували правоохоронніоргани.

Отже, варто підкреслити, що боротьба з контрабандою є важкою і триває протягом століть. Результати цієї боротьби залежать не лише від людей, які охороняють кордони країни. Контрабанді також слід протидіяти економічними засобами, в тому числі за рахунок виробництва конкурентоспроможних товарів, відповідної цінової політики та збільшення торгівлі з іноземними країнами.

Відсутність належного досвіду та розвинених форм боротьби з контрабандою не дозволили першим формуванням на східному кордоні Другої Речі Посполитої досягти позитивних результатів. Не дивлячись на вжиті трансформаційні заходи, державна поліція не виправдала покладених на неї функцій з охорони кордону. В таких умовах польська влада була змушена ухвалити рішення про створення спеціальної військової структури для охорони східного кордону - з 1 листопада 1924 р. і аж до вересня 1939 р. польсько-радянський кордон знаходився під охороною Корпусу охорони прикордоння. Створення КОП відкрило новий період у боротьбі з контрабандною злочинністю на східному кордоні Польської держави.

References

1. Arkhireiskyi D. Protydiia radianskykh mytnykiv kontrabandi naprykintsi 1920-kh - u 1930-kh rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv, 2013. № 2. S. 105-120.

2. Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti (dali DARO). F. 317. Op. 1. Spr. 7.

3. DARO F. 68. Op. 1. Spr. 1. Ark. 14.

4. DARO. F. 126. Op. 1. Spr. 30.

5. DARO. F. 30. Op. 18. Spr. 1216.

6. DARO. F. 317. Op. 1. Spr. 24.

7. DARO. F. 32. Op. 1. Spr. 1254.

8. DARO. F. 321. Op. 1. Spr. 24.

9. DARO. F. 323. Op. 1. Spr. 8.

10. DARO. F. 323. Op. 1. Spr. 9.

11. DARO. F. 68. Op. 1. Spr. 1.

12. Dominiczak H. Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939. Warszawa, 1992. 287 s.

13. Hnitko S. Borotba z kontrabandoiu v Ukraini. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB. Kyiv, 2000. №2/4(13/15). S. 410-423.

14. Humennyi S. Kontrabanda na kordoni mizh Respublikoiu Polshcha ta SRSR u 20-ti rr. XX st. Materialy XI Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii studentiv, aspirantiv ta molodykh vchenykh KNU "Dni nauky istorychnoho fakultetu - 2018". Kyiv, 2018. S.150-153

15. Kotsan R. Okhorona derzhavnykh kordoniv Druhoi Rechi Pospolytoi u mizhvoiennyi period (1921-1939 roky). Fundacja Oswiata i Nauka Bez Granic PRO FUTURO. Kelm-Lodz, 2018. № 1 (21). S. 122-128.

16. Kuzmych V. Nelehalnyi tovarooborot na belorusskom uchastkie sovietsko-polskoi hranytsy v 1927-1939 hh. Vesnik Brestskaho universitieta. Seryia humanitarnykh i hramadskikh navuk. Brest, 2007. № 4. S. 17-26.

17. Litwinski R. Kontrola granicy wschodniej przez Policjg Panstwowq w okresie migdzywojennym. Biuletyn Informacyjny PAN. Oddzial w Lublinie. Lublin, 2003. nr 8. S. 70-78

18. Razyhraev O. Udzial Policji Panstwowej wojewodztwa wolynskiego w ochronie granicy wschodniej w latach 19211924. Pamigc i Sprawiedliwosc. 2010. № 1. S. 211-231.

19. Razyhraiev O. Polska derzhavna politsiia na Volyni u 1919-1926 rokakh. Lutsk: Volynski starozhytnosti, 2012. 444 s.

Размещено на Allbest.ru