Династія Гіраїв: ретроспективний огляд арабографічних писемних джерел

Размещено на http://www.allbest.ru/

Династія Гіраїв: ретроспективний огляд арабографічних писемних джерел

Фергад Туранли,

професор кафедри загального і слов'янського мовознавства факультету гуманітарних наук Національного університету "Києво-Могилянська академія" доктор історичних наук



Анотація

У статті досліджується історія правлячої в Кримському ханстві династії Гіраїв за відомостями османсько-турецьких і кримськотатарських арабографічних писемних джерел. Наголошується на специфіці стосунків правителів Криму та Османської імперії, їхніх контактів з козацькою Україною. Наукова новизна полягає у цивілізаційному осмисленні історіософії династії Гіраїв і Кримського улусу в контексті розвитку державності останнього та застосуванні авторської методології інтерпретування відповідних історичних подій із урахуванням наявних відомостей означених джерел.

Ключові слова: династія Гіраїв, Висока Порта, Військо Запорозьке, методологія, джерело. історія ханство козацький



The Giray Dynasty:

A Retrospectieve Review of Arabographic Written Sources

Ferhad Turanly,

The article examines the history of the Giray dynasty ruling in the Crimean Khanate, which is based on the information from Ottoman-Turkish and Crimean Tatar Arabographic written sources. Emphasis is placed on the specifics of the relations between the rulers of the Crimea and the Ottoman Empire, their contacts with Ukrainian Cossacks. The scientific novelty lies in the civilizational understanding of the historiosophy of the Giray dynasty and the Crimean Ulus in the context of statehood development of the latter and in the application of the author's methodology of interpreting the relevant historical events, taking into account the available information of the specified sources. Keywords: the Giray dynasty, Sublime Porte, Zaporozhian Host, methodology, source.



Невід'ємною частиною українського минулого є історія Криму. Водночас вивчення специфіки його політичного розвитку спонукає подальші наукові пошуки різноманітних джерел вітчизняного та іноземного походження. Насамперед це стосується періоду XV-XVIII ст., коли на півострові функціонувало державне життя. Найважливіші дослідження еволюції країни за правління династії Гіраїв висвітлено у працях турецьких і українських науковців (Ortekin H., 1938. S. 1-10; Urekli M., 1989; Halil І., 1996. S. 76-78; Мірошниченко М. М., 2002. C. 172-175; Туранли Ф., 2019. C. 20-21)Гіраї - назва роду і титул династії кримськотатарських ханів, які були спадкоємцями сина правителя Монгольської імперії Чинґізхана (1155-1227) на ім'я Джуджі хан, батька першого кримського хана Гаджі Гірая (1420-1455). Відповідно всі наступні очільники кримського престолу використовували цей титул. Слово "Гірай" означає "бути сильним". У 1475 р. син Гаджі Гірая Менглі Гірай (1469-1475, 1478-1515) визнав протекторат Високої Порти. Саме в цей час турецьке військо султана Мехмеда ІІ (1444-1446, 1451-1481) завоювало Кафу й усі генуезькі володіння в Криму, а також підкорили греко-гот- ське Мангупське князівство. Османська держава мала протекторат над Кримським ханством до 1774 р. - часу підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору з Російською імперією. та ін. В них висвітлюється встановлення протекторату Османської імперії над Кримським ханством і його наслідки для Бахчисарая та Стамбула. Розглядаються причини посилення морських походів українського козацького війська проти володінь Високої Порти, а також історія формування чорноморського вектора в дипломатичній діяльності гетьманського уряду. Разом з тим при аналізі зазначеної теми слід наголосити на проблемах методології дослідження османсько-турецьких, зокрема кримськотатарських, арабографічних рукописних док ументів, у яких міститься чимало важливих відомостей про події, що мали місце упродовж відповідного періоду в Східній Європі.

Проблематиці еволюції династії Гіраїв, зокрема питанню виникнення Кримського ханства за даними османсько-турецьких арабографіч- них джерел, присвячені дослідження низки вітчизняних і зарубіжних авторів (Urekli M., 1989; Ozturk, Y., 2015. S. 23-24; Turanly F., 2018. S. 137148; Мицик Ю., 2010; Мавріна О. C., 2006. C. 108119; Гулевич В.П., 2014. № 6. С. 172-190; Гулевич В.П., 2014. № 6. С. 4-28; Туранли Ф., 2020) та ін. Водночас не всі аспекти тематики висвітлені повною мірою, зокрема й щодо використання кримськотатарських рукописних документів.

Метою статті є аналіз наявних в османсько-турецьких рукописах відомостей про династію Гіраїв та розвиток Кримського ханства під протекторатом Османської імперії.

Задля глибшого розуміння порушеної теми варто зазначити, що існує чимало писемних джерел з історії Кримського улусу, написаних кримськотатарською, кипчацькою і турецько- османською мовами. Сучасний турецький історик Музафера Уреклі класифікує 'їх таким чином.

I. Історичні книжки, літописи (Tarih Kitaplari, Vakayi-name), які були написані: 1) в Криму та Дешті-Кипчаці; 2) книжки з історії Криму, що були написані на теренах Османської Туреччині; 3) книжки з османської історії, а також загально- історичні твори, написані у Високій Порті.

II. Генеалогічні твори (§ecere ve Ensab Kitaplari).

III. Книжки-подорожі (Seyahatnameler), спогади (Muhtirlar) та повідомлення (Raporlar).

IV. Ярлики, накази, листи, які містять різноманітні відомості (у тому числі дипломатичного характеру), реєстри, прозаїчні тексти (Yarliklar, Bitikler ve MUn^eat Mecmualari).

V. Книги законів (KanUnameler).

VI. Грошові знаки, монети (Meskukat) та ін. (Urekli M., 1989. S. ХІ-XVIII; Turanly F., 2018. S. 137-148).

У цьому контексті слід зауважити, що одним зі знакових рукописних документів є літопис "Історія хана Сагіб Гірая", написаний в XVI ст. у столиці Кримського ханства Бахчисараї. У той час під протекторатом Високої Порти воно становило потужну збройну силу в Північному Причорномор'ї та й в усій Східній Європі. Здійснюючи воєнні акції, кримські хани чинили розбійні напади на чужі території для отримання здобичі. Щоправда, коли вони, розраховуючи на власні збройні сили, виходили за межі дозволеного, османський уряд вживав жорстких заходів для відновлення порушеного порядку. Так, хан Сагіб Гірай І (1532-1551), попри великі заслуги (зокрема, в усуненні небезпеки з боку Московії), був страчений за наказом султана Сулеймана І Кануні (1520-1566) за перебільшення особистих повноважень (Kaysunizade N., 1973. S. 120 vd; Ozturk Y., 2002. S. 480-513; Туранли Ф., 2020. С. 141-142).

Значну частину арабографічних писемних джерел - ярлики, накази, листи, містить збірник документів, підготовлений у 1858 р. викладачем татарської мови Імператорського Санкт-Петербурзького університету, духовним учителем Гусейном Фейзханоглу під назвою "Виявлені тексти та офіційні документи, що стосуються Кримського юрту та тієї сторони".Qirim Yurtuna ve Ol Taraflarga Dair Bolgan Yarliglar ve Hattlar (кр.-тат.). У ньому висвітлюються насамперед дипломатичні відносини Кримського улусу з Московією та Польщею. Документи були написані в межах території Дешті-Кипчака кримськотарскою мовою з огузькими елементами і впорядковані за хронологічним принципом. Найдавнішим є "Шертнаме Мехмеда Гірая і [Улуґа] (1515-1523) до короля Сиґізмунда", написаний 926 р. за літочисленням Гіджри (1520 р. за літочисленням Р. X.), що стосується необхідності дотримуватися умов договору, а саме: щорічно надсилати подарунки, не порушувати кордонів, встановити вільні торгові відносини та обов'язково виплачувати компенсації за імовірно завдані збитки, а також присяги не чинити зла (Фейзханов Х., 2017. С. 10-11, 16-18). Найпізнішим є ярлик "Селамета Гірая ІІ (1740-1744) до Короля Польщі та Великого Князя Литовського, курфюрста Саксонії Фрідріха Августа ІІ", написаний 1155 р. за літочисленням Гіджри (1742 р. за літочисленням Р. Х.); він стосується необхідності відновлення дружніх відносин і миру, зокрема забезпечення вільного пересування торговців у разі оплати ними податку та гарантії відсутності їхнього утиску (Фейзханов Х., 2017. С. 324-327). Загальна кількість таких документів у збірнику становить 378 одиниць; з них 139 - належить кримськотатарським ханам (Вельяминов-Зернов В.В., 1864).

Розглядаючи династію Гіраїв, варто заначити, що історія покоління названого роду походить від Тоґая Тимура, сина хана Джуджі (останній був сином хана Дженґіза). Саме кримськотарські хани по лінії Таш Тимура з роду Тоґая Тимура правили Кримським юртом з XIV ст. до кінця XVIII ст. (Ortekin H., 1938. S. 1-12; Urekli M., 1989. S. 1-5; inalcik H., 1996. S. 76-78). Відповідно до визначеної хронології (823-1206 рр. за мусульманським літочисленням / 1420-1792 рр. за християнським літочисленням), доба правління кримськотатарських ханів тривала 372 роки згідно з останнім літочисленням, а завершилась вона з укладенням російсько-турецького Ясського мирного договору 1792 р. (Karal E., 1999. S. 19-20).

Стосовно процесу формування та розвитку Кримського ханства варто заначити, що він був тривалим, а остаточне виокремлення та проголошення своєї незалежності у зв'язку із занепадом Золотої орди відбулося за правління хана Гаджі Гірая І (1420-1455), сина Ґияседдіна, онука Таш Тімура. Про таке свідчать монети, що були викарбувані у 845 р. Гіджри на честь першого названого правителя (Urekli M., 1989. S. 11). Гаджі Гірай І, маючи дружні відносини з литовським князівством, у 1456 р. звернувся до султана Мехмеда ІІ Фатіха (1444-1446; 1451-1481) з проханням надати йому військову допомогу для боротьби проти генуезьких колоній на південному узбережжі Кримського півострова. Але остаточне об'єднання Кримського юрту з Османською державою відбулось у 1475 р. (Oztuna Y., 1994. S. 362-365).

Говорячи про військово-політичну ситуацію, яка складалася упродовж XVI ст. у Північному Причорномор'ї, варто зазначити, що Кримське ханство являло собою в Східній Європі потужну збройну силу, яка періодично здійснювала свої перманентні військові вторгнення на землі Московії, Речі Посполитої, а також України. Однак захоплення Московським царством Казанського у 1552 р. та Астраханського ханств у 1556 р. стало зовнішнім чинником, що призвів до порушення вказаної військово-політичної рівноваги. В османсько-турецьких джерелах містяться відомості про військову діяльність князя Дмитра Вишневецького (Turanly F., 2017, P. 59-81). Наприклад, зазначається про оточення у 1559 р. фортеці Азов, яка була тоді турецьким володінням, козацьким військом під командуванням названого князя, а також про заходи щодо посилення оборони кордонів Османської імперії на Північному Причорномор'ї, у тому числі фортеці Очаків, від нападів з півночі (Urekli M., 1989. S. 46; Туранли Ф., 2017. С. 73-83). Йдеться також про те, що вказана ситуація спричинила відповідні заходи з боку уряду Високої Порти, які мали на меті забезпечити зняття облоги з названої фортеці, а саме направлення додаткових збройних загонів урядового війська та провіанту як термінової допомоги оточеному гарнізону фортеці Азова. Окрім того, уряд попередив кримського хана Девлета Гірая І (1551-1577) про ймовірність повторення цих нападів і закликав правителя Кримського ханства бути пильним та готовим до виконання поставлених йому завдань у разі виникнення такої ситуації (BOABa§bakanlik Osmanli Ar§ivi (Османський архів головного управління Кабінету міністрів Республіки Туреччина)., MD, Nu: 3. S. 45-46; Uzunlu Erdogan E., 2010. S. 491-492). Водночас, згідно з відомостями, отриманими нами з кримськотатарських, турецьких історичних рукописних документів, найбільшу вигоду від такого становища мала саме Висока Порта, яка використовувала військо Кримського ханства у своїх війнах з Австрією та Іраном.

Наявні джерела засвідчують, що Кримське ханство в часи правління султана Ахмеда І (16031617) брало активну участь у війні Високої Порти з названими країнами. За проявлений героїзм у цій війні хан Ґазі Гірай ІІ (1588-1594; 1594-1608) був удостоєний турецьким султаном звання "Володар меча" (Sahib-us Seyf)Особливий титул, який надавався за героїзм, проявлений у битвах., а рід його, відповідним чином, отримав певні привілеї, зокрема недоторканість. Коли згаданий кримський хан помер, представники його родоводу (ширіни, мансури, сюдживіти) оголосили сина Ґазі Гірай ІІ - Токтамиша Гірая (1607/1608-1609) правителем Кримського юрту. Але в султанському палаці було прийнято інше рішення - ханом призначили брата Ґазі Гірая ІІ - Селамета Гірая І (1608-1610), а на нащадків хана Ґазі Гірая ІІ - Мехмеда Гірая ІІІ й Шагіна Гірая - поклали обов'язки калґаяКожний кримський хан призначав собі калґая, тобто заступника. та нураддінаКревний спадкоємець, що головує в малих місцевих судах, а також очолює в походах малі військові корпуси. відповідно. Ця подія стала ще й внутрішньополітичним чинником - спонукальним мотивом для активізації процесу формування українсько-козацько-кримськотатарського союзу (Туранли Ф., 2020. С. 212-232).

У цьому контексті яснішою постає історія формування чорноморського вектора в зовнішній політиці українського гетьманського уряду. Вона бере свій початок з часів зародження Запорозької Січі, коли, за словами Ярослава Дашкевича, згаданий вектор існував як "...новий елемент воєнно-політичних реалій, що встановились на степовому кордоні між Європою та Азією в середині XVI ст. Такий стан речей видається цілком зрозумілим: геополітично Запорозька Січ була розташована поміж Литвою (що вже тоді перебувала під польською домінацією) та Кримським ханством, що було васалом Стамбула. Отже, геополітичний фактор вимагав з'ясування характеру відносин між Січчю та Портою" (Дашкевич Я., 2004. С. 61). Важливою також є інформація від відомого кримськотатарського історика-літописця XVIII ст. Гаджі Абдулґаффара ібн Гусейна Киримі, який у своїй книзі "Твердиня історії" зазначив, що в 1054 р. Гіджри (10 березня 1644 - 27 лютого 1645) прибув до хана Кримського юрту Іслам Гірая ІІІ (1644-1654) козак-богатир на ім'я Богдан Хмельницький. Метою цього візиту було попросити у хана для цього козака та його люду допомоги й захисту. Названий правитель задовольнив прохання Богдана Хмельницького, надавши йому "звання гетьмана" (Hatmanlik Payesi). Крім того, він призначив одного з видатних кримськотатарських командирів бея фортеці Перекоп, а саме Арґина Туґая, зреалізувати прийняте ханом рішення (Kirimi Al-Hac Abdal-Kaffar, 1343. S. 124-125). Про зазначену подію у вказаному літописі йдеться таке: "...1054 році барабаські козаки відвернулись від московітів, а їхній козак-богатир на ім'я [Богдан] Хмельницький прибув до хана Іслам Гірая [ІІІ] і попросив притулку. Йому було надано гетьманське повноваження і, у зв'язку із цим у той час був призначений хоробрий і улюблений військовий кримськотатарський бей фортеці Перекоп Арґин Туґай, який у дружбі з ним влітку й взимку здійснили походи до країн кафирів. У результаті безперервних походів протягом кількох років було здобуто так багато трофеїв, полонених людей, тварин та інших багатств, що населення всієї країни стало суцільно багатим, Московія була зруйнована вщент, а про героїзм Туґая в народі переповідали повісті й оду, співали різними мовами "тюркю" (національні пісні). Отже, хан Іслам Гірай був визнаний за гуманну особистість та правителем, що захищає свій народ і надає допомогу тим, хто її потребує. / .1054 senesinde Beraba§ kazagi Moskovlu'dan yuz dondurub Mineliske nam bahadir kazak Islam Giray Han'a gelup iltica' itdi ve ana hatmanlik payesini virup ol vakitde Or begi olan guzat-i Tatarin serfirazi olan bahadiran Kirim umerasinin mumtazi olan Argin Tugay Beg'e teslim idup anin refakatiyle yaz ve ki§da aram itmezsizin diyar-i kuffarda akinlar etdiler. Birka^ sene munfekk olmazsizin ol kadar ganaim ve esari ve meva§i sebi igtinam itmi^lerdi ki, ahali vilayet-i ser-a-pa agniyadan oldular ve diyar-i Moskov hemen harabe yuz tutdu. Tugay Beg'in gazevatin hakkinda menakib ve destanlar ve her lisanda turkuler soylenir oldu..." (Derin D., 2003. S. 372).

Отже, ці відомості свідчать про те, що результатом згаданої вище історичної події стало здійснення впродовж кількох років низки переможних спільних військових походів проти Московії та Речі Посполитої (Derin D., 2003. S. 55-57; Стороженко І. C., 1993. C. 3-18). Виявлений факт свідчить про існування в зазначений час політичних контактів між Богданом Хмельницьким та Іслам Гіраєм ІІІ, які зумовили виникнення в 1648 р. військово-політичного союзу між козацькою Україною та Кримським ханством. У цьому контексті вивчення джерельних свідчень щодо чорноморського вектора дипломатичної діяльності гетьмана Б. Хмельницького важливе значення мають інтерпретація турецьких рукописних документів, наприклад "Листа-наказу від турецького султана Мехмеда IV до козацького гетьмана Богдана Хмельницького" з приводу звернення гетьмана з проханням до султана укласти договір про надання тому захисту, який був написаний в Стамбулі на початку місяця ребіюльеввеля 1061 р. за ісламським літочисленням - Гіджри (22 лютого - 3 березня 1651 р. за християнським календарем)Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник України. Фондосховище. КВ-78826. КД - д/п 1157.. Зокрема, у цьому листі гетьманом висловлюється думка про службу та вірну дружбу із султаном і про становище ворогів України. Коментуючи звернення гетьмана, султан наголошує на своїй готовності надавати підтримку й забезпечувати безпеку тим, хто просить у нього допомоги, і з симпатією та любов'ю є відданими Високій Порті. Мехмед IV (1648-1687) надає великої ваги бажанню, висловленому з боку Б. Хмельницького, віддано служити під протекторатом Османської імперії (Туранли Ф., 2019. С. 61-68). Ці аргументи вкотре підтверджують наявність та тривалість військово-політичних відносин між названими державами.

Щодо цієї теми, на думку вченого-сходознавця Юрія Кочубея, в українській історіографії існує чимало стереотипів. Він акцентує увагу на тому, що об'єктивними джерелами вірогідної інформації про історичні події є саме рукописні документи, зокрема літописи. У цьому контексті необхідне застосування відповідної методології для дослідження названих писемних джерел за умови, що дотримуються такі критерії науковості: адекватність сприйняття і розуміння наданих вивчених нами пам'яток кримськотатарської та османсько-турецької арабографічної писемності, збереження цілісності й точності передачі змісту оригінальних текстів. Варто зазначити, що методика дослідження цієї писемності має свою специфіку, а саме, окрім атрибуції таких рукописних документів, має бути забезпечене їхнє лексичне, граматичне та історичне тлумачення (Туранли Ф., 2020. С. 29-48). Доречно також буде зазначити, що для тюркологічних досліджень важливим є твердження Юрія Кочубея щодо переконання в тому, що вітчизняна історіографія "...мусить повернутися обличчям до Сходу, взятися за джерела з турецько-османських архівів" з метою забезпечити відображення об'єктивної та достовірної картини відповідного історичного процесу, що відбувався на українських землях, у тому числі й у Кримськотатарському улусі.

Одержані результати полягають у виявленні пам'яток кримськотатарської та османсько-турецької арабографічної писемності для з'ясування ваги інформаційних ресурсів історії династії Гіраїв, формування та виокремлення Кримського ханства під протекторат Османської імперії, налагодження контактів і встановлення військово-політичного союзу між козацькою Україною та Кримським ханством.

Таким чином, одним із найвагоміших османсько-турецьких та кримськотатарських арабографічних писемних джерел для дослідження династії Гіраїв є "Виявлені тексти та офіційні документи, що стосуються Кримського юрту та тієї сторони" Гусейна Фейзханоглу. Крім того, вони дають змогу окреслити виникнення Кримського ханства, його входження під протекторат Османської імперії в 1475 р. Водночас у джерелах містяться свідчення про відносини Кримського юрту з козацькою Україною, зокрема політичні контакти Богдана Хмельницького з ханом Іслам Гіраєм ІІІ і султаном Мехмедом IV.



Список бібліографічних посилань

1. Вельяминов-Зернов В.В. Материалы для исторіи Крымскаго ханства (извлеченыя, по распоряженію Императорской Академіи Наук, из московскаго главнаго архива Министерства Иностранныхъ Дел) / Издал Владимір Владимірович Вельяминов-Зернов. Санктпетербург: в типографіи Императорской Академіи Наук, 1864. 941 с. (. ^ 3Ј)).

2. Гулевич В.П. Кримське ханство й Північне Причорномор'я в період правління Гаджи Ґірея (14421466) // Український історичний журнал. 2014. № 6. С. 4-28.

3. Гулевич В.П. О хронологии правлений и личностях правителей Крымского ханства в 1475-1478 гг. // Золотоордынское обозрение. № 2 (4). Казань, 2014. С. 172-190.

4. Документы Крымского ханства из собрания Хусейна Фейзханова / сост. и транслит. Р.Р. Абдужемилев; науч. ред. И Миргалеев. Симферополь: ООО "Константа". 2017. 816 с.

5. Мавріна О.С. Від улусу Золотої Орди до Кримського ханства: особливості політичної еволюції / Ін-т сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України // Сходознавство. 2006. № 33-34. С. 108-119.

6. Мицик Юрій. З джерела до історії Османської імперії та Кримського ханства XVI - першої половини XVIII ст. // Україна в Центрально-Східній Європі. Вип. 9-10. К.: Інститут історії України НАНУ,

7. С. 327-360.

8. Мірошниченко М.М. З поезії ханської доби (Історичний портрет) // Східний світ. 2002. № 2. С. 172-175. Стороженко І. С. Тугай-бей - побратим Богдана. Додаток. О. Акчокраклі. Татарська поема Джан-Мухамеда // Козацтво. 1993. № 1. С. 3-18.

9. Туранли Ф. (Туранли Фергад Ґардашкан Оглу). Історія династії Гіраїв у кримськотатарських і турецьких писемних джерелах та в історіографії // До 100-річчя від дня народження академіка Омеляна Пріцака (1919--2006): тези доповідей міжнародної наукової конференції, 16 травня 2019 р., Київ. Кам'янець-Подільський: ПП "Аксіома", 2019. С. 20-21.

10. Туранли Ф. Турецькі рукописні документи як джерела інформації з історії України другої половини XVI ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. № 2 (133). К., 2017. С. 73-83.

11. Туранли Ф. Рукописні документи про чорноморський вектор дипломатичної діяльності гетьмана Богдана Хмельницького // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. № 1 (140). К., 2019. С. 61-68.

12. ВОА, MD, Nu : 3 (Hicri : 966-968 / Miladi : 1558-1560), T. C. Basbakanlik Devlet Arsivleri Genel Mudurlugu, Osmanli Ar§ivi Daire Ba§kanligi, Yayin Nu : 12, Divan-i Humayun Sicilleri Dizisi: I, Yayina hazirlayanlar: Nezihi Aykut, idras Bostan, Murat Cebecioglu, Feridun Emecen, Mucteba ilgurel, Mehmet vb. Ankara, 1993.

13. Derin Derya. Abdulgaffar Kirimi'nin Umdet'ul-Ahbar'ina (Umdet'ut-Tevarih) Gore Kirim Tarihi, Yuksek Lisans Tezi. Ankara, 2003. 547 s.

14. Halil inalcik. Giray // Islam Ansiklopedisi, Cilt 14, Turkiye Diyanet Vakfi islam Ara§tirmalar Merkezi. istanbul, 1996, s. 76-78.

15. Ortekin Hasan. Kirim Hanlarinin Seceresi. istanbul, Burhaneddin Matbaasi, 1938, 12 s.

16. Oztuna Yilmaz. Buyuk Osmanli Tarihi: Osmanli Devleti'nin Siyasi, Medeni, Kultur, Te§kilat ve San'at Tarihi, 10 Cilt, Birinci Cild, istanbul, Otuken Ne§riyat A.§., 1994, s. 362-365.

17. Ozturk Yucel. Dogu Avrupa Turk Mirasinin Son Kalesi: Kirim Hanligi, Dogu Avrupa Turk Mirasinin Son Kalesi: Kirim, Edutor: Prof. Dr. Yucel Ozturk. istanbul, Qamlica, 2015, s. 23-24.

18. Ozturk Yucel. Kirim Hanligi, Yeni Turkiye Dergisi, Turkler, Editorler: Hasan Celal Guzel, Kemal Qi^ek, Salim Koca. Ankara 2002, s. 480-513.

19. Ozturk Yucel. Ozu'den Tuna'ya: Kazaklar - 1, 1. Baski, istanbul, Yeditepe Yayinevi, 2004, 488 s., 1 Harite.

20. Ozturk Yucel. Relations between the Turkish Empire, Zaporozhian Cossacks and Crimean Khanate in the First Half of the 17th Century // Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History. Issue 137, 2018, pp. 26-34.

21. Karal Enver Ziya. Osmanli Tarihi, Nizam-i Cedid ve Tanzimat Devirleri (1789-1856), Gilt V, 7. Baski, Ankara, Turk Tarih Kurumu Basimevi, 1999, s. 19-20. 25.Pakalin Mehmet Zeki. Osmanli Tarih Deyimleri ve Terimleri Sozlugu, Cilt II. istanbul, Milli Egitim Basim Evi, 1993.

22. Turanli Ferhad. Development of the Ukrainian Cossacks and Activities of Dmytro Vyshnevetsky according to the Data from Turkish Written Sources and Historiography, Akademik incelemeler Dergisi (Journal of Academic Inquiries), Cilt / Volume: 12, Sayi / Issue: 1, Sakarya Universitesi Sosyal Bilimler Enstitusu, 2017, pp. 59-81.

23. Turanly Ferhad. Reflection of the History of the Crimean Ulus in the Crimean-Tatar and Turkish Written Sources and Historiography / Concepts, Sources and Methodology in Eastern European Studies // Congress of International Eastern European Studies. Kyiv, 2018, s.137-148.

24. Urekli Muzaffer. Kirim Hanlginin Kurlu§u ve Osmanli Himayesinde Ykseli§i (1441 - 1569). Ankara, Turk Kulturunu Ara§tirma Enstitusu: 98, 1989, 109 s.

25. Uzunlu Emine Erdogan. Muhimme Defterlerine Gore XVI. Yuzyilin ikinci Yarisinda Osmanli-Kirim Hanligi Ilfkileri, TUrkiyat Ara^tirmalari Dergisi, 2010, s. 491-492.

26. REFERENCES

27. Veliaminov-Zernov, V. V. (1864). Materialy dlia istorii Krymskogo khanstva (izvlechenyia, po rasporiazheniiu Imperatorskoi Akademii Nauk, iz moskovskago glavnago arkhiva Ministerstva Inostrannykh Del). Sanktpeterburg: V tipograffi Imperatorskoi Akademii Nauk [in Russian].

28. Hulevych, V P. (2014). Krymske khanstvo i Pivnichne Prychornomoria v period pravlinnia Hacy Giray (14421466). Ukrayinskyi istorychnyi zhurnal, 6, 4-28 [in Ukrainian].

29. Gulevich, V. P. (2014). O khronologii pravlenii i lichnostiakh pravitelei Krymskogo khanstva v 1475-1478 gg. Zolotoordynskoie obozrenie, 2 (4), 172-190 [in Russian].

30. Dokumenty Krymskogo khanstva iz sobraniia Hussein Faizkhanov (2017). Sost. i translit. R. R. Abduzhemilev; nauch. red. I Mirgaleiev, Simferopol: OOO "Konstanta" [in Russian].

31. Mavrina, O. S. (2006). Vid ulusu Zolotoi Ordy do Krymskoho khanstva: osoblyvosti politychnoi evoliutsii. In-t skhodoznavstva im. A. Yu. Krymskoho, NAN Ukrainy. Skhodoznavstvo, 33-34, 108-119 [in Ukrainian].

32. Mytsyk, Yurii (2010). Z dzherela do istorii Osmanskoi imperii ta Kryms'koho khanstva XVI - pershoi polovyny XVIII st. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi, 9-10, 327-360 [in Ukrainian].

33. Miroshnychenko, M. M. (2002). Z poezii khanskoi doby (Istorychnyi portret). Skhidnyy svit, 2, 172-175 [in Ukrainian].

34. Storozhenko, I. S. (1993). Tuhay-bey - pobratym Bohdana. Dodatok. O. Akchokrakli. Tatarska poema DzhanMukhameda. Kozatstvo, 1, 3-18 [in Ukrainian].

35. Turanly, F (Turanly Ferhad Gardashkan Ohlu) (2019). Istoriia dynastii Giray u krymskotatarskykh i turetskykh pysemnykh dzherelakh ta v istoriohrafii. Tezy dopovidei mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, m. Kyiv (16 travnia 2019 r.). Do 100-richchya vid dnya narodzhennya akademika Omeliana Pritsaka (1919-2006). Kamianets-Podilskyi, PP "Aksioma", 20-21[in Ukrainian].

36. Turanly, F. (2017). Turetski rukopysni dokumenty yak dzherela informatsii z istorii Ukrainy druhoi polovyny XVI st. Visnyk Kyyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriya, 2 (133), 73-83 [in Ukrainian].

37. Turanly, F. (2019). Rukopysni dokumenty pro chornomorskyi vektor dyplomatychnoi diialnosti hetmana Bohdana Khmelnytskoho. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriia, 1 (140), 61-68 [in Ukrainian].

38. Turanly, Ferhad (2020). Kozatska doba istorii Ukrainy v osmansko-turetskykh pysemnykh dzherelakh (druha polovyna XVI - persha chvert XVIII stolittia): monohrafiia. Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyievo-Mohylianska akademiia" [in Ukrainian].

39. Kirimi, Al-Hac Abdal-Kaffar (1343). Umdetu't Tevarih, Necib Asim Beyin tarafindan bir medhal ve ilavelerle ne§r olunmu§tur, Turk Tarih Encumeni, Mecmuasi ilavesi, Hazirlayan: Necib Asim. Istanbul, Matbaa-i Amire [in Turkish].

40. Halim Giray Sultan (1327). Gulbun-i Hanan, Necm-i Istikbal Matbaasi. Istanbul [in Turkish].

41. Ba§bakanlik Osmanli Ar§ivi, MD, Nu: 3 (Hicri: 966-968 / Miladi: 1558-1560), T C. Ba§bakanlik Devlet Ar§ivleri Genel Mudurlugu, Osmanli Ar§ivi Daire Ba§kanligi, Yayin Nu: 12, Divan-i Humayun Sicilleri Dizisi: I, Yayina hazirlayanlar: Nezihi Aykut, idras Bostan, Murat Cebecioglu, Feridun Emecen, Mucteba ilgurel, Mehmet vb. (1993). Ankara [in Turkish].

42. Derya, Derin. (2003). Abdulgaffar Kirimi'nin, Umdet'ul-Ahbar'ina (Umdet'ut-Tevarih) Gore Kirim Tarihi, Yuksek Lisans Tezi. Ankara Universitesi [in Turkish].

43. Halil, inalcik. (1996). Giray Islam Ansiklopedisi, 14, Turkiye Diyanet Vakfi Islam Ara§tirmalar Merkezi. Istanbul, 76-78 [in Turkish].

44. Ortekin, Hasan. (1938). Kirim Hanlarinin Seceresi, Istanbul, Burhaneddin Matbaasi [in Turkish].

45. Oztuna, Yilmaz. (1994). Buyuk Osmanli Tarihi: Osmanli Devleti'nin Siyasi, Medeni, Kultur, Te§kilat ve San'at Tarihi, 10 Cilt. Birinci Cild, Istanbul, Otuken Ne§riyat A.§, 362-365[in Turkish].

46. Ozturk, Yucel. (2015). Dogu Avrupa Turk Mirasinin Son Kalesi: Kirim Hanligi, Dogu Avrupa Turk Mirasinin Son Kalesi: Kirim, Edutor: Prof. Dr. Yucel Ozturk. Istanbul, Qamlica, 23-24 [in Turkish].

47. Ozturk, Yucel. (2002). Kirim Hanligi, Yeni Turkiye Dergisi, Turkler, Editorler: Hasan Celal Guzel, Kemal Qi^ek, Salim Koca. Ankara, 480-513 [in Turkish].

48. Ozturk, Yucel. (2004). Ozu'den Tuna'ya: Kazaklar - 1, 1. Baski, Istanbul, Yeditepe Yayinevi [in Turkish].

49. Ozturk, Yucel. (2018). Relations Between the Turkish Empire, Zaporozhian Cossacks and Crimean Khanate in the First Half of the 17th Century. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History,137, 26-34 [in English].

50. Karal, Enver Ziya (1999). Osmanli Tarihi, Nizam-i Cedid ve Tanzimat Devirleri (1789-1856), V, 7, 19-20 [in Turkish].

51. Pakalin, Mehmet Zeki (1993). Osmanli Tarih Deyimleri ve Terimleri Sozlugu, Cilt II. Istanbul, Milli Egitim Basim Evi [in Turkish].

52. Turanli, Ferhad. (2017). Development of the Ukrainian Cossacks and Activities of Dmytro Vyshnevetsky according to the Data from Turkish Written Sources and Historiography. Akademik incelemeler Dergisi. Sakarya Universitesi Sosyal Bilimler Enstitusti 12, 1, 59-81 [in English].

53. Turanly, Ferhad. (2018). Reflection of the History of the Crimean Ulus in the Crimean-Tatar and Turkish written sources and Historiography. Concepts, Sources and Methodology in Eastern European Studies. Congress of International Eastern European Studies, 137-148 [in English].

54. Urekli, Muzaffer (1989). Kirim Hanlginin Kurlu§u ve Osmanli Himayesinde Ykseli§i (1441-1569). Ankara, Turk Kulturunu Ara§tirma Enstitusu: 98 [in Turkish].

55. Uzunlu, Emine Erdogan. (2010). Muhimme Defterlerine Gore XVI. Yuzyilin ikinci Yarisinda Osmanli-Kirim Hanligi ili§kileri, Turkiyat Ara§tirmalari Dergisi, 491-492 [in Turkish].



Додаток

Хронологія правління кримськотатарських ханів

1. Гаджі Гірай Мелек І - 1420-1455.

2. Айдар хан - 1455.

3. Гаджі Гірай І - 1455-1466, 2-ге правління.

4. Нур Девлет Гірай - 1466-1469.

5. Менґлі Гірай І - 1469-1474.

6. Нур Девлет Гірай - 1474-1477, 2-ге правління.

7. Джанбек Гірай - 1477-1478.

8. Менґлі Гірай I - 1478-1515, 2-ге правління.

9. Мехмед Гірай І Улуґ - 1515-1523.

10. Ґазі Гірай І - 1523-1524.

11. Саадет Гірай І - 1524-1532.

12. Іслам Гірай І - 1532.

13. Сагіб Гірай І - 1532-1551.

14. Девлет Гірай І Тахт Алґан - 1551-1577.

15. Мехмед Гірай ІІ Семіз - 1577-1584.

16. Саадет Гірай ІІ - 1584.

17. Іслам Гірай ІІ Дервіш - 1584-1588.

18. Ґазі Гірай ІІ Бора - 1588-1596.

19. Фетг Гірай І - 1594.

20. Ґазі Гірай ІІ Бора - 1594-1608, 2-ге правління.

21. Тохтамиш Гірай - 1608.

22. Селамет Гірай І - 1608-1610.

23. Джанібек Гірай - 1610-1622.

24. Мехмед Гірай ІІІ - 1622-1627.

25. Джанібек Гірай - 1627-1635, 2-ге правління.

26. Інайет Гірай - 1635-1638.

27. Багадир Гірай І Резмі - 1638-1641.

28. Мехмед Гірай IV Камілі - 1641-1644.

29. Іслам Гірай ІІІ - 1644-1654.

30. Мехмед Гірай IV Камілі - 1654-1665, 2-ге правління.

31. Аділ Гірай Чобан - 1665-1671.

32. Селім Гірай І Гаджі - 1671-1677.

33. Мурад Гірай - 1677-1683.

34. Гаджі Гірай ІІ - 1683-1684.

35. Селім Гірай І Гаджі - 1684-1691, 2-ге правління.

36. Саадет Гірай ІІІ - 1691.

37. Сафа Гірай - 1691-1692.

38. Селамет Гірай І - 1692-1698, 3-тє правління.

39. Девлет Гірай ІІ - 1698-1703.

40. Селім Гірай І - 1703-1705, 4-те правління.

41. Ґазі Гірай ІІІ - 1705-1708.

42. Каплан Гірай І - 1708.

43. Девлет Гірай ІІ - 1708-1714, 2-ге правління.

44. Каплан Гірай І - 1714-1716, 2-ге правління.

45. Кара Девлет Гірай - 1716-1717.

46. Саадет Гірай TV - 1717-1724.

47. Менґлі Гірай ІІ - 1724-1731.

48. Каплан Гірай І - 1731-1736, 3-тє правління.

49. Фетг Гірай ІІ - 1737-1738.

50. Менґлі Гірай ІІ - 1738-1740, 2-ге правління.

51. Селамет Гірай ІІ - 1740-1744.

52. Селім Гірай ІІ Кати - 1744-1748.

53. Арслан Гірай - 1748-1756.

54. Галім Гірай - 1756-1758.

55. Кирим Гірай / хан Делі - 1758-1765.

56. Селім Гірай ІІІ - 1765-1767.

57. Арслан Гірай - 1767-1768, 2-ге правління.

58. Максуд Гірай - 1768.

59. Кирим Гірай / хан Делі - 1768-1769, 2-ге правління.

60. Девлет Гірай ІІІ - 1769-1770.

61. Каплан Гірай ІІ - 1770.

62. Селім Гірай ІІІ - 1771-1772, 2-ге правління.

63. Максуд Гірай - 1772, 2-ге правління.

64. Сагіб Гірай ІІ - 1772-1776.

65. Девлет Гірай ІІІ - 1776-1778, 2-ге правління.

66. Шагін Гірай - 1778-1782.

67. Багадир Гірай ІІ - 1782-1783.

68. Шагін Гірай - 1783-1787, 2-ге правління.

69. Шахбаз Гірай - 1787-1788.

70. Багт Гірай - 1788-1792.

Размещено на Allbest.ru

...