Післявоєнна відбудова України: досвід Республіки Корея

Размещено на http://allbest.ru

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Післявоєнна відбудова України: досвід Республіки Корея

Abstract

Post-war reconstruction of Ukraine on the example of the Republic of korea

Постановка проблеми. ХХ ст. стало часом драматичних подій по всьому світу. Навіть після завершення Другої світової війни в різних куточках планети виникали збройні конфлікти та війни, які, тим не менше, ставали місцем зіткнення не тільки держав регіону, а й інших впливових акторів міжнародної арени. На початку ХХІ ст. світ сподівався залишити у минулому глобальні руйнівні конфлікти, натомість зосередивши увагу на розвитку людського капіталу та технологій.

Однак драматичні події початку 2022 р. продемонстрували руйнування попереднього укладу міжнародної політики, систем безпеки та проявили очевидні системні проблеми в структурах міжнародних організацій. Водночас актуальними стають уроки історії з минулого. Після завершення війни на Україну чекають масштабні роботи з відбудови економіки країни та різних сфер життєдіяльності людини. В цьому контексті важливим є вивчення досвіду держав, які у минулому зустрілись з такими ж проблемами. Дослідниками називаються різні країни, досвід яких частково може бути імплементований в нашій державі. З огляду на це, метою статті є аналіз можливостей використання в Україні досвіду відбудови Республіки Корея (далі - РК) після завершення Корейської війни 1950-1953 рр.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що Південна Корея, як приклад розбудови держави, почала викликати зацікавлення вітчизняних дослідників та експертів кілька років тому, що знайшло своє втілення у наукових статтях та тезах доповідей. Щоправда, слід відзначити, що переважна більшість робіт стосується лише окремих аспектів розвитку РК та можливості застосування її досвіду в Україні. Так, Л. Кістерський, В. Мармазов,

І. Піляєв аналізують південнокорейську економічну модель з формулюванням рекомендацій щодо можливості запозичення деяких елементів економічної політики для нашої держави [6]. Крізь призму порівняння економічних чинників Південної Кореї та України можливість іноземного досвіду розглядає С. Петько,

І. Баланчук, О. Саліхова, Г Бак [2; 10; 12]. У контексті повномасштабної російсько-української війни та можливих викликів після неї дедалі частіше з'являються праці, присвячені порівняльному аналізу кейсу України та інших держав, які у різні часи зазнавали руйнувань внаслідок військових дій. Зокрема, слід виділити роботи В. Опанасюка, В. Небрата [8; 9]. Також відзначимо, що окремі аналітичні розвідки подаються у періодичних онлайн-виданнях, які також варті уваги через виклад поглядів експертів з різних галузей. Можемо виокремити кілька таких авторів: А. Амелін, Я. Вінокуров, Я. Пилипенко, Я. Железняк [1; 3; 4; 11]. Підкреслимо, що зазначені вище дослідження висвітлюють лише окремі аспекти можливостей застосування південнокорейського досвіду в Україні, найчастіше - економічного характеру. У роботах, що стосуються пошуку моделей для відбудови нашої держави після війни, лише оглядово подається шлях реформування РК.

З огляду на вище викладені факти, автори статті ставлять основним завданням проаналізувати досвід післявоєнної відбудови Республіки Корея, враховуючи сукупність викликів, що постали перед Сеулом. Причини, хід і наслідки реформ всередині держави мають окреслити південнокорейський шлях повоєнного відновлення, що допоможе зрозуміти ефективність зазначених кроків.

Виклад основного матеріалу

За оцінками істориків, Корейська війна була одним з найбільш руйнівних конфліктів сучасної епохи, з приблизно 3 мільйонами загиблих та більшою пропорційною кількістю жертв серед цивільного населення, ніж Друга світова війна чи війна у В'єтнамі [18]. Внаслідок бойових дій було зруйновано 43 % промислових об'єктів, 41 % електростанцій, 50 % шахт, 30 % житлових будинків РК. За попередніми розрахунками, матеріальна шкода Сеулу дорівнювала 4 млрд дол. на той час [5]. Після завершення війни перед Південною Кореєю постало ряд викликів, які необхідно було розв'язати для відновлення балансу та подальшого зміцнення. Через значні руйнації держава була на одному економічному рівні з найбіднішими африканськими країнами, не володіючи великими природніми багатствами, без наявності великої кількості кваліфікованих кадрів. Слід відзначити, що у перші повоєнні роки Пхеньян мав більше ресурсів та потенціалу для розвитку, аніж Сеул, оскільки в об'єднаній Кореї здебільшого промислові підприємства знаходились саме на півночі півострову.

Зараз Україна де-факто знаходиться в стані війни з Російською Федерацією, щоденно зазнаючи ударів по цивільній, військовій, промисловій інфраструктурі. З огляду на це, питання післявоєнної відбудови є безумовно актуальним і таким, що вимагає ретельно виробленої програми дій. Очевидно, що після війни Україна буде змушена вирішити наступні завдання:

Модернізація системи аналізу державних ресурсів та системи управління ними.

Зміцнення військового потенціалу та військово-промислового комплексу.

Відбудова зруйнованої критичної та цивільної інфраструктури.

Відновлення й будівництво житла та промислових об'єктів, які забезпечуватимуть населення робочими місцями.

Стимулювання економічного зростання та створення сприятливого середовища для іноземних інвестицій [7].

З огляду на це, висуваються різноманітні варіанти відновлення економіки та інфраструктури за аналогіями інших держав. На наше переконання, приклад Республіки Кореї є досить цікавим для аналізу та вивчення.

Повоєнна відбудова Південної Кореї відбувалась значною мірою завдяки американським коштам. Упродовж 1946-1976 рр. США надали 12,6 млрд доларів економічної допомоги; більше в перерахунку на душу населення отримали лише Ізраїль і Південний В'єтнам. Для порівняння: 6,85 млрд доларів було надано в цей період всій Африці, а 14,89 млрд доларів - всій Латинській Америці [23]. Завдяки такій допомозі до кінця 1950-х рр. основна інфраструктура була переважно відбудована, що повернуло Південну Корею до довоєнного рівня. Проте американські офіційні особи скаржилися на нецільове використання коштів допомоги в політичних цілях і на очевидну нездатність адміністрації першого президента Лі Син Мана забезпечити стійке економічне зростання. Вже в 1957 р. Вашингтон почав скорочувати допомогу [19]. Через це та деякі інші обставини до влади внаслідок військового перевороту прийшов Пак Чон Хі, з прізвищем якого пов'язують економічне піднесення РК, більш відоме як «Чудо на річці Хан». Першими кроками південнокорейського президента були антикорупційна та люстраційна реформи. У державі було ліквідовано основні кримінальні угруповання і звільнено з роботи цілу армію бюрократів та корупціонерів. За час перебування при влади Пак Чон Хі було звільнено 17 тис. чиновників, а на 4 тис. людей була накладена заборона займатись політичною діяльністю. Така політика викликала підтримку не лише населення, але й міжнародних донорів, у тому числі й США.

Провідні світові лідери закликають розробити план післявоєнної допомоги Україні за аналогією «Плану Маршалла», що передбачає влиття значних коштів у державу для відновлення балансу в економіці для її подальшого розвитку. Важливо зазначити, що в даному контексті неабияке місце відводиться антикорупційній складовій. Для цього Україні необхідне запровадження механізмів ефективного використання допомоги, зокрема шляхом посилення практик публічних закупівель, разом з механізмами відслідковування результатів. Ці заходи допоможуть створити передумови для залучення іноземних інвестицій. Гнучкість економічної системи є важливим підґрунтям розвитку успішної держави. При цьому, як видно з прикладу Південної Кореї, чим більше викликів стоїть перед країною, тим більш гнучкою повинна бути економічна система [3]. Окрім того, в цілях національної безпеки необхідно заборонити діяльність окремих політичних сил та політиків, які мають проросійські симпатії і були викриті у зв'язках з державою-агресором.

Важливим є раціональний розподіл коштів між напрямками відновлення. Мусимо констатувати, що з фактичним завершенням війни, сусідство з країнами, які є недружніми до нас, нікуди не зникне. З огляду на це, Києву необхідно збільшити видатки на армію та вибудувати потужний військово-промисловий комплекс. Незважаючи на задекларовані в Конституції України норми щодо стратегічного курсу України на членство в ЄС та НАТО, необхідно прораховувати можливості укладання військових союзів з конкретними державами. Для порівняння, після Корейської війни РК підписала спільне військове партнерство зі Сполученими Штатами, назване Альянсом РК-США, як зазначено в Договорі про взаємну оборону [21]. Протягом 1970-х років, завдяки «Плану Юлґок» адміністрації Пак Чон Хі, Південна Корея почала нарощувати незалежний національний оборонний потенціал. Під час періоду швидкого зростання Південної Кореї у 1980-х рр., військовий сектор модернізувався за сприяння кількох урядових проектів з трансферу технологій та місцевих ініціатив з розвитку оборонного потенціалу. У 1990-х рр. південнокорейська промисловість забезпечувала близько 70 % зброї, боєприпасів, засобів зв'язку та інших видів обладнання, транспортних засобів, одягу та інших предметів постачання, необхідних військовим [14]. Сьогодні південнокорейські збройні сили мають на озброєнні як найсучасніші, так і старіші зразки традиційних засобів для ведення воєнних дій. Їх потужності включають багато сучасних західних систем озброєнь, які доповнюються зростаючим і все більш досконалим національним сектором оборонного виробництва. Так, користуючись перевагами потужної місцевої суднобудівної промисловості, ВМС РК розпочали інтенсивну модернізацію з амбіціями стати у 2020х рр. так званим «флотом відкритого моря», що передбачає наявність спроможності флоту діяти у глобальному масштабі, насамперед у глибоких водах відкритих океанів [17]. Разом з тим південнокорейський уряд проводить щорічні військові навчання зі своїми союзниками в регіоні, зокрема з Австралією, Японією, Канадою та США. Показовим є те, що розмір навчань іноді визначається кількістю і розмахом провокації від КНДР [22].

У світових рейтингах Україна посідає 22 місце за військовим потенціалом станом на початок 2022 р. [16]. Проте в світлі останніх подій стає цілком очевидним, що Збройні сили України можуть посісти вищу сходинку у наступні роки. Швидке, але результативне навчання українських військовослужбовців на фоні повномасштабного вторгнення, а також ефективне використання західних зразків сучасного озброєння підвищують престиж українських військових, викликають захоплення у відповідних кіл інших держав. Питання належного фінансування вітчизняної армії має постійно залишатися у полі зорі та збільшуватись, відповідно до можливостей держави. Посилення військового потенціалу має стати одним з базисів відбудови України і включати в себе розвиток власного військово-оборонного комплексу, розбудову збройних сил, а також посилення військової співпраці з іншими країнами, зокрема Польщею, Латвією, Литвою, Естонією, Туреччиною, Великобританією та США. Лобіювання російських інтересів цілком можливе всередині країн НАТО, які можуть перешкоджати вступу України до Альянсу. З огляду на це, на нашу думку, нашим вищим державним органам влади варто, окрім виконання вимог, що передують вступу до цієї структури, також звернути увагу на дво- або багатосторонні домовленості. Нові військові формати співпраці можуть зміцнити військовий потенціал нашої країни, а відтак і посилити економічні взаємозв'язки між державами. В цьому контексті ЗСУ слід продовжити військові навчання з країнами НАТО, зокрема, у рамках навчань «Sea Breeze exercise», «Rapid Trident», українсько-румунських навчаннях «Ріверіан» тощо. Реалізація військового співробітництва з Альянсом дозволяє нарощувати оперативні спроможності Збройних сил України.

Ще одним важливим аспектом післявоєнної відбудови в довгостроковій перспективі мають стати інвестиції в розвиток освіти та науки. Освіта тісно пов'язана з усіма економічними, соціальними, політичними та культурними чинниками, які формують країну. Вона відіграє роль передачі культурної ідентичності країни новим поколінням та допомагає інтегрувати суспільство через соціалізацію. Крім того, освіта підвищує рівень суспільної свідомості та забезпечує робочу силу як рушійну силу економічного розвитку. Вона також навчає новим знанням, підходам і технологіям, що сприяють розвитку держави.

Так, після завершення Корейської війни РК мала вдосталь лише одного ресурсу - людського, при тому що рівень освіченості населення залишався на низькому рівні, незважаючи на традиційний для Кореї потяг до знань. Тому після набуття незалежності РК ефективно використовувала допомогу для розвитку освіти, що надходила від міжнародного співтовариства. Проте вона не покладалась винятково на зовнішнє фінансування, а докладала самостійних зусиль для сприяння освітньому розвитку Кореї з почуттям відповідальності як реципієнта допомоги [20].

Окрім проведення заходів, спрямованих на ліквідацію неграмотності серед людей, що не отримали початкової освіти, держава створила рудиментарний науково-дослідний потенціал, зосередившись насамперед на створенні державних науково- дослідних інститутів, технічних університетів та центрального дослідницького парку, в той час як приватний сектор поступово почав створювати власний потенціал прикладних досліджень. Основним напрямком державних зусиль стала добре фінансована Національна науково-технічна програма, яку згодом замінила програма «Рубіж 21-го століття» та спеціальні дослідницькі фонди. Важливо підкреслити, що корейський уряд змінив пільгову політику на користь приватних підприємств у проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, чим заохотив інвестиції цих підприємств у науково-дослідну діяльність країни. На зламі століть РК досягла високих сукупних показників з точки зору кількості дослідників і коштів, витрачених на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи [13].

Зі свого боку, українська освітня система навіть у режимі воєнного часу продовжує функціонувати та виконувати своє основне призначення. Можемо відзначити, що Україна має один із найвищих рівнів урядових витрат на освіту.

На нашу думку, після завершення війни державі слід звернути увагу у тому числі й на розвиток людського капіталу, який у подальшій перспективі стане двигуном економічного розвитку країни. В цьому контексті особливо актуальним є питання повернення українців задля запобігання «витоку мізків». Значний потік біженців, серед яких багато студентів, дослідників з України до ЄС дає можливість установити довгострокові стосунки в галузі досліджень та розробок, як це було у випадку з Південною Кореєю та США після завершення Корейської війни. Європейські освітні програми можна розширити, щоб надати українцям можливість навчатись закордоном та повернутись назад додому задля застосування здобутих знань тут.

Вища освіта України має бути консолідована, щоб сконцентрувати ресурси в провідних інституціях, які можуть забезпечити найкращі результати досліджень та послуги для студентів [13]. З початку війни багато іноземних дослідників та наукових товариств заявили про підтримку України та наших учених. Наші закордонні колеги прагнуть до співучасті у відновленні та подальшій розбудові системи наукових досліджень у країні, що створює перспективи для отримання фінансування науково-дослідних проєктів. Разом з тим бажаним було би створення сприятливого клімату для розвитку науково-дослідних інституцій при підприємствах.

Враховуючи наявність постійної військової загрози зі сторони сусідніх держав та необхідність створення технічної переваги над потенційними супротивниками, необхідно спрямувати державне управління на розвиток науки, технологій, конструкторських та експериментальних розробок [6]. Необхідність розбудови власного військово-промислового комплексу вимагає відповідних кадрів.

З огляду на це, необхідно збільшити кількість місць на технічних спеціальностях.

Окрім того, важливо заохотити абітурієнтів зробити вибір на користь технічних напрямків, що передбачає створення відповідних умов та переваг. Загалом, цілком логічною видається необхідність збільшення фінансування науки до 2 % ВВП.

Освіта та наука є тими напрямками, які формують та виховують майбутнє працездатне населення. Тому належне фінансове забезпечення даного напрямку є критично важливим. Беручи до уваги необхідність держави вирішувати одночасно й інші не менш важливі проблеми післявоєнної розбудови, важливо врахувати альтернативні можливості фінансування освіти або конкретних закладів освіти.

Отже, світовий досвід показує кілька успішних прикладів повоєнної відбудови держави. Україні варто взяти до уваги існуючі зразки і на їх основі скласти власний план відновлення після закінчення війни. В цьому контексті особливо вагомим є приклад Південної Кореї, яка після завершення Корейської війни була майже повністю зруйнована та перебувала на одному рівні з африканськими державами. Всього за кілька десятиліть їй вдалось досягти вражаючих результатів та стати одним із «азійських тигрів».

З огляду на це, на нашу думку, українській владі перш за все варто зосередити увагу на наступних тезисах:

для залучення іноземних коштів та інвестицій в економіку необхідно створити та підтримувати прозорі механізми для їх функціонування, які б забезпечили Україні імідж надійної держави;

перегляд та вдосконалення положень Закону «Про очищення влади»;

освіта та наука повинна бути основою для забезпечення стійкості економіки, військової могутності та високих соціальних стандартів життя у дальшій перспективі;

при постійному сусідстві з державами- агресорами, Україні необхідний власний потужний військово-промисловий комплекс, а також розвинуте військове партнерство з дружніми державами, країнами-партнерами.

Даний список не є вичерпним, але фінансування вище зазначених напрямків сприяло б швидшому й успішному відновленню України після завершення війни.

Список використаних джерел

1. Амелін А. 2022. Як Україні стати сильною економічно і військово без НАТО і «Плану Маршала». URL: https://minfin.com.ua/ ua/2022/03/19/82259454/

2. Баланчук І. 2018. Досвід інноваційного розвитку Південної Кореї і його адаптація в Україні. Наука, технології, інновації. № 3. С. 50-55.

3. Вінокуров Я. 2015. Як стати Південною Кореєю. URL: https://www.epravda.com.ua/ columns/2015/08/19/555300/

4. Железняк Я. 2022. 5 історій економічного успіху після війни: світовий досвід для України. URL: https://lb.ua/economics/2022/04/13/513199_5_ istoriy_ekonomichnogo_uspihu_pislya.html

5. Ким Г. Н. 2010. Республика Корея. Страны мира. Алматы: Дайк-пресс. 584 с.

6. Кістерський Л., Мармазов В., Піляєв І. 2021. Диво на річці Ханган. Чим цікавий досвід Республіки Корея для України. День. 14 трав. URL: https://r.donnu.edu.ua/xmlui/bit- stream/handle/123456789/2338/9.%20%d0%a1% d1%82%d0%b0%d1%82%d1%82%d1%8f_%d 0%9a%d1%96%d1%81%d1%82%d0%b5%d1% 80%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9. pdf?sequence=1&isAllowed=y

7. Нариси про відбудову України. Центр політичних та економічних досліджень, квітень 2022. URL: https://cepr.org/about/news/blueprint-re- construction-ukraine

8. Небрат В. 2022. Роль науки у забезпеченні повоєнного відновлення та розвитку економіки: історичний досвід успішних країн. Публічне управління та адміністрування в умовах війни і в поствоєнний період в Україні: матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (Київ, 15-28 квітня). С. 150-155.

9. Опанасюк В. 2022. Українське повоєнне диво: від плану до втілення. Вісник Хмельницького національного університету. № 3. С. 218-226.

10. Петько С. 2020. Роль південнокорейських урядових організацій у підтримці малого та середнього бізнесу. Науковий вісник УжНУ. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. № 29. С. 124-128.

11. Пилипенко Я. 2022. Відбудова України після війни: хто, як і за чиї гроші. URL: https://www. epravda.com.ua/columns/2022/05/19/687200/

12. Саліхова О., Бак Г 2015. Роль іноземних технологій в інвестиційно-іноваційній модернізації економіки: досвід Республіки Корея, уроки для України. Економіка і прогнозування. № 1. С. 105120.

13. Campbell J. R. (2012). Building an IT Economy: South Korean Science and Technology Policy. Issues in technology innovation, vol. 19. p. 1-9. Available at: https://www.brookings.edu/research/building- an-it-economy-south-korean-science-and-technology- policy/

14. Cha V D. (2001). Strategic Culture and the Military Modernization of South Korea. Armed Forces & Society, vol. 28, no. 1. p. 99-127. [in English]

15. Fish T South Korea's Navy Growing to Counter More Regional Threats Beyond North Korea. Available at: https://news.usni.org/2021/12/01/south- koreas-navy-growing-to-counter-more-regional- threats-beyond-north-korea

16. Global Firepower. 2022 Military Strength Ranking. Available at: https://www.globalfirepower. com/countries-listing.php

17. Harris B. South Korea plans blue-water naval fleet. Available at: https://www.ft.com/content/ b598f570-d34c-11e8-a9f2-7574db66bcd5

18. Kim S. (2008). The evolving Asian system: three transformations. International relations of Asia, p. 35-56. [in English]

19. Michael J. Seth. (2013). An Unpromising Recovery: South Korea's Post-Korean War Economic Development: 1953-1961. Education About Asia: Online Archives, vol. 18, no. 3. Availableat: https://www.asianstudies.org/publications/eaa/ar- chives/an-unpromising-recovery-south-koreas-post- korean-war-economic-development-1953-1961/

20. Ministry of Education, Republic of Korea. Education, the driving force for the development of Korea. Available at: http://www.koreaneducentreinuk. org/wp-content/uploads/downloads/Education_the- driving-force-for-the-development-of-Korea.pdf

21. Mutual Defense Treaty Between the United States and the Republic of Korea; October 1, 1953 (1). Available at: https://avalon.law.yale.edu/20th_ century/kor001.asp

22. Shin H. Japan, South Korea and U.S. stage antisubmarine drills amid North Korea tension. Available at: https://www.japantimes.co.jp/news/2022/09/30/na- tional/joint-naval-exercises/

23. Woo J. E., Woo-Cumings M. (1991). Race to the swift: State and finance in Korean industrialization. Columbia University Press, 280 p. [in English]

References

1. Amelin A. 2022. Yak Ukraini staty sylnoiu eko- nomichno i viiskovo bez NATO i «Planu Marshala» [How Ukraine can become strong economically and militarily without NATO and “Marshall Plan”]. URL: https://minfin.com.ua/ua/2022/03/19/82259454/ [in Ukrainian].

2. Balanchuk I. 2018. Dosvid innovatsiinoho ro- zvytku Pivdennoi Korei i yoho adaptatsiia v Ukraini [Experience of innovative development of South Korea and its adaptation in Ukraine]. Nauka, tekhnolohii, innovatsii. № 3. pp. 50-55. [in Ukrainian].

3. Vinokurov Y. 2015. Yak staty Pivdennoiu Ko- reieiu [How to become South Korea]. URL: https:// www.epravda.com.ua/columns/2015/08/19/555300/ [in Ukrainian].

4. Zhelezniak Y. 2022. 5 istorii ekonomichnoho uspikhu pislia viiny: svitovyi dosvid dlia Ukrainy [5 stories of economic success after the war: global experience for Ukraine]. URL: https://lb.ua/econom- ics/2022/04/13/513199_5_istoriy_ekonomichnogo_ uspihu_pislya.html [in Ukrainian].

5. Kim G. N. 2010. Respublika Koreya. Strany mira. Almaty: Dajk-press. 584 p. [in Russian].

6. Kisterskyi L., Marmazov V., Piliaiev I. 2021. Dyvo na richtsi Khanhan. Chym tsikavyi dosvid Re- spubliky Koreia dlia Ukrainy [Miracle on the Hangang River. Why the experience of the Republic of Korea is interesting for Ukraine]. Den. 14 trav. [in Ukrainian].

7. Narysy pro vidbudovu Ukrainy [Notes on the reconstruction of Ukraine]. Tsentr politychnykh ta eko- nomichnykh doslidzhen, kviten 2022. U R L : https://cepr.org/about/news/blueprint-reconstruction- ukraine [in Ukrainian].

8. Nebrat V. 2022. Rol nauky u zabezpechenni po- voiennoho vidnovlennia ta rozvytku ekonomiky: isto- rychnyi dosvid uspishnykh krain [The role of science in ensuring post-war recovery and economic development: historical experience of successful countries]. Publichne upravlinnia ta administruvannia v umo- vakh viiny i vpostvoiennyiperiod v Ukraini: materialy Vseukr. nauk.-prak. konf. (Kyiv, 15-28 kvitnia). pp. 150-155. [in Ukrainian].

9. Opanasiuk V. 2022. Ukrainske povoienne dyvo: vid planu do vtilennia [Ukrainian post-war miracle: from a plan to implementation]. Visnyk Khmelnyts- koho natsionalnoho universytetu. № 3. pp. 218-226. [in Ukrainian].

10. Petko S. 2020. Rol pivdennokoreiskykh uriad- ovykh orhanizatsii u pidtrymtsi maloho ta serednoho biznesu [The role of South Korean government organizations in supporting small and medium-sized businesses]. Naukovyi visnyk UzhNU. Seriia: Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny ta svitove hospodarstvo. № 29. pp. 124-128. [in Ukrainian].

11. Pylypenko Y 2022. Vidbudova Ukrainy pis- lia viiny: khto, yak i za chyi hroshi [Reconstruction of Ukraine after the war: who, how and for whose money]. URL: https://www.epravda.com.ua/col- umns/2022/05/19/687200/ [in Ukrainian].

12. Salikhova O., Bak H. 2015. Rol inozemnykh tekhnolohii v investytsiino-inovatsiinii modernizat- sii ekonomiky: dosvid Respubliky Koreia, uroky dlia Ukrainy [The role of foreign technologies in investment and innovation modernization of the economy: experience of the Republic of Korea, lessons for Ukraine]. Ekonomika i prohnozuvannia. № 1. pp. 105-120. [in Ukrainian].

13. Campbell J. R. (2012). Building an IT Economy: South Korean Science and Technology Policy. Issues in technology innovation, vol. 19. pp. 1-9. Available at: https://www.brookings.edu/research/building- an-it-economy-south-korean-science-and-technology- policy/ [in English]

14. Cha V. D. (2001). Strategic Culture and the Military Modernization of South Korea. Armed Forces & Society, vol. 28, no. 1. p. 99-127. [in English].

15. Fish T. South Korea's Navy Growing to Counter More Regional Threats Beyond North Korea. Available at: https://news.usni.org/2021/12/01/south- koreas-navy-growing-to-counter-more-regional- threats-beyond-north-korea [in English].

16. Global Firepower. 2022 Military Strength Ranking. Available at: https://www.globalfirepower. com/countries-listing.php [in English].

17. Harris B. South Korea plans blue-water naval fleet. Available at: https://www.ft.com/content/ b598f570-d34c-11e8-a9f2-7574db66bcd5 [in English].

18. Kim S. (2008). The evolving Asian system: three transformations. International relations of Asia, pp. 35-56. [in English].

19. Michael J. Seth. (2013). An Unpromising Recovery: South Korea's Post-Korean War Economic Development: 1953-1961. Education About Asia: Online Archives, vol. 18, no. 3. Available

at: https://www.asianstudies.org/publications/eaa/ar- chives/an-unpromising-recovery-south-koreas-post- korean-war-economic-development-1953-1961/ [in English].

20. Ministry of Education, Republic of Korea. Education, the driving force for the development of Korea. Available at: http://www.koreaneducentreinuk. org/wp-content/uploads/downloads/Education_the- driving-force-for-the-development-of-Korea.pdf [in English].

21. Mutual Defense Treaty Between the United States and the Republic of Korea; October 1, 1953 (1). Available at: https://avalon.law.yale.edu/20th_ century/kor001.asp [in English].

Shin H. Japan, South Korea and U.S. stage antisubmarine drills amid North Korea tension. Available at: https://www.japantimes.co.jp/news/2022/09/30/n

Размещено на Allbest.ru