Боротьба за права жінок після війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Історичний контекст і поява першої повоєнної хвилі фемінізм
• 1.1 Огляд становища жінок у суспільстві до Другої світової війни
• 1.2 Вплив Другої світової війни на зміну ролі жінок
• 2. Досягнення та виклики першої повоєнної хвилі фемінізму
• 2.1 Боротьба за рівноправність жінок у трудовій сфері
• 2.2 Розширення сфери участі жінок у громадському та політичному житті
• 2.3 Контроль над репродуктивними правами та боротьба з насильством щодо жінок
• 3. Вплив першої повоєнної хвилі фемінізму та його спадщина
• 3.1 Зв'язок першої хвилі фемінізму з наступними феміністськими рухами
• 3.2 Зміни в уявленнях про жіночу роль і права в суспільстві
• 3.3 Оцінка впливу першої повоєнної хвилі фемінізму на сучасне суспільство
• Список використаних джерел та літератури

• Вступ
• війна фемінізм рівноправність жінка
• Останнім часом зріс інтерес до дослідження історії фемінізму. Науковці активно займаються вивченням різних аспектів боротьби жінок за свої права як у вітчизняному, так і в зарубіжному контексті. Становище жінки в суспільстві залишається гострою соціальною проблемою, ґрунтуючись на визнаних правових нормах і морально-етичних принципах. У світлі цих чинників, неможливо вивчати історію США, не зважаючи на вплив ідей і практики фемінізму на всі сфери суспільного та особистого життя.
• З огляду на існування сильного та впливового жіночого руху в сучасності, логічним є звернення до його витоків, причин виникнення, характеру розвитку та особливостей функціонування. Однак, щоб повністю зрозуміти розвиток і досягнення феміністичного руху, важливо звернутися до першої повоєнної хвилі фемінізму.
• Перша повоєнна хвиля фемінізму в США охопила період після Другої світової війни, коли жінки, які брали активну участь у військових діях чи допомозі фронту, зіткнулися з поверненням до традиційних ґендерних ролей, пов'язаних з поверненням до ролей домогосподарки і матері. Замість того щоб прийняти ці ролі, багато жінок заперечували їх і прагнули більшої незалежності та свободи в суспільстві.
• У рамках першої повоєнної хвилі фемінізму, активісти та активістки зробили значні кроки вперед у боротьбі за рівноправність і права жінок. Вони протестували проти дискримінації у трудовій сфері, вимагали доступу до освіти та професійних можливостей, а також виступали проти насильства щодо жінок. Ця хвиля фемінізму стала відправною точкою для наступних рухів, формуючи підвалини для більш радикальних вимог і змін у суспільстві.
• Мета цієї курсової роботи - провести аналіз першої повоєнної хвилі фемінізму в США, дослідити її історичний контекст, ключові здобутки та виклики, а також оцінити її вплив на наступні феміністські рухи. Звернемося до основних постатей, організацій і протестів першої хвилі, а також проаналізуємо соціальний і політичний контекст, у якому вона процвітала. Результати та висновки цього дослідження дадуть нам змогу глибше зрозуміти значущість першої повоєнної хвилі фемінізму та її спадщину в сучасному суспільстві.
• Хронологічні рамкивключають період з 1940-х по 1970-ті роки. У ці роки, після Другої світової війни, жінки зіткнулися з поверненням до традиційних ролей, але також виник рух за рівноправність і свободу. Він розпочався в 1940-х роках, сформувався і досяг значних успіхів у 1950-х і 1960-х роках, а в 1970-ті роки ця хвиля фемінізму перейшла в наступний етап розвитку, ставши відправною точкою для більш радикальних вимог і рухів.
• Історіографія з означеної проблематики вельми велика за обсягом, тому ми зупинимось лише на найбільш значущих працях, які склали підмурівок роботи. Масив досліджень можна поділити на кілька груп за характером та змістом. Ліберальний фемінізм: Дослідники в цій групі зазвичай фокусуються на боротьбі за рівні права і можливості для жінок у суспільстві, особливо в галузі освіти і праці. Вони можуть обговорювати, як жінки боролися за рівні права на роботі, рівну освіту і рівні можливості в політиці. Приклади робіт у цій галузі включають «Загадка жіночності» Бетті ФріданThe Feminine Mystique" Бетті Фрідан і «The Majority Finds Its Past: Placing Women in History» Герди ЛернерThe Majority Finds Its Past: Placing Women in History (1979). Радикальний фемінізм: Цей підхід зазвичай фокусується на критиці патріархату і гендерних норм. Роботи в цій галузі часто аналізують, як структури влади підтримують нерівність між статями. Прикладом може слугувати «Сексуальна політика»Millett, Kate. Sexual Politics. -- Garden City, New York: Doubleday, 1970. Кейт Міллетт і «Daring to Be Bad: Radical Feminism in America, 1967-1975» Еліс ЕклерсEchols, Alice. Daring to Be Bad: Radical Feminism in America 1967-1975, Thirtieth Anniversary Edition. Foreword by Ellen Willis. University of Minnesota Press, 2019..Чорний фемінізм і фемінізм жінок кольору: Цей підхід зазвичай обговорює, як раса та етнічна приналежність впливають на досвід жінок, і критикує фемінізм за брак уваги до цих питань. Приклади включають роботи Белл Хуксhooks, bell. Ain't I a Woman?: Black Women and Feminism. Persephone Press, 1981. і Анджели ДевісDavis, Angela Y. Women, Race and Class. Random House, 1981..Фемінізм і мирний рух: Деякі дослідники обговорюють, як феміністки цього періоду були залучені в мирний рух і боротьбу проти ядерної зброї. Фемінізм і рух за громадянські права: Інші дослідники, як-от Сара Еванс, яка усвоїйкнизі «PersonalPolitics: TheRootsofWomen'sLiberationintheCivilRightsMovementandtheNewLeft»Personal politics: The Roots of Women`s Liberation in the Civil Rights Movement and the New Left. By Sara Evans. ( New York: Alfred Knopf, 1979) , досліджуютьзв'язкиміжрухомзагромадянськіправаіфемінізмом.
• «Загадка жіночності» Бетті ФріданThe Feminine Mystique" Бетті Фрідан є однією з ключових праць, які запалили другу хвилю фемінізму в США. Вперше опублікована 1963 року, ця книга стала бестселером і продала понад мільйон копій. Фрідан використала книжку, щоб викликати широко поширене переконання, що жінка може бути не тільки матір'ю та домогосподаркою.
• У своїй роботі Фрідан аналізує життя кількох домогосподарок із різних куточків США, які були нещасними, незважаючи на матеріальне благополуччя та наявність дітей і подружжя. Вона також критикує жіночі журнали, систему жіночої освіти та рекламодавців за створення цього широко поширеного образу жінок.
• Фрідан також обговорює ранніх американських феміністок і те, як вони боролися проти припущення, що відповідна роль жінки - бути винятково дружиною та матір'ю. Вона зазначає, що вони забезпечили важливі права для жінок, включно з освітою, правом займатися кар'єрою і правом голосу.
• Ще одна важлива праця - TheMajorityFindsItsPast: PlacingWomeninHistory» ГердиЛернерThe Majority Finds Its Past: Placing Women in History (1979) у своїх працях вона обговорює історіографію фемінізму. Цю книжку сприйняли як важливий внесок у теорію та концептуалізацію галузі історії жінок і за її чуйність до відмінностей класу, етнічної приналежності, раси та культури серед жінок.
• Лернер була одним із засновників галузі історії жінок і колишнім президентом Організації американських істориків. Вона зіграла ключову роль у розвитку навчальних програм з історії жінок. Вона викладала першийу світі курсісторії жінок в Новій школі соціальних досліджень 1963 року.
• У своїх роботах Лернер часто згадує робітничих та темношкірих жінок, приділяє увагу їхнім потребам.
• Джерельна база цієї роботи включає широкий спектр джерел, таких як: архівні матеріали, документи та інтерв'ю з активістками того часу. У роботі будуть використані першоджерела, як-от виступи та публікації феміністських лідерок і активісток, а також вторинні джерела, в яких авторки аналізують та інтерпретують історичні події та розвиток феміністського руху в цей період. Також будуть використані історичні та соціологічні дослідження, що надають огляд та аналіз першої повоєнної хвилі фемінізму та її вплив на суспільство. Використання різноманітних джерел допоможе забезпечити достовірність і повноту дослідження.

• 1. Історичний контекст та поява першої повоєнної хвилі фемінізму

• 2. Досягнення та виклики першої повоєнної хвилі фемінізму
• 2.1 Боротьба за рівноправність жінок у трудовій сфері
• Друга світова війна змінила як тип роботи, яку виконували жінки, так і обсяги, в яких вони її виконували. П'ять мільйонів жінок вийшли на ринок праці між 1940-1945 роками. Прогалина в робочій силі, що утворилася внаслідок демобілізації солдатів, означала нові можливості для жінок. Зокрема, Друга світова війна змусила багатьох жінок влаштуватися на роботу на оборонних заводах і фабриках по всій країні. Ці робочі місця надали безпрецедентні можливості для переходу до професій, які раніше вважалися виключно чоловічими, особливо в авіабудуванні, де до 1943 року більшість працівників становили жінки.On women's participation in the workforce in 1940, see Ellen Carol DuBois and Lynn Dumenil, Through Women's Eyes: An American History with Documents, 4th ed. (New York: Bedford/St. Martin's, 2016), 487.
• У рамках першої повоєнної хвилі фемінізму, одним із головних напрямів боротьби було досягнення рівних можливостей для жінок у трудовій сфері. Жінки виступали проти дискримінації та нерівності, з якими вони стикалися на робочих місцях. Вони вимагали рівної оплати праці, рівних можливостей просування кар'єрними сходами та справедливого ставлення з боку роботодавців.
• Однією з ключових вимог цієї хвилі фемінізму була рівна винагорода за виконання однакової роботи. Жінки усвідомлювали, що вони отримували набагато менше за свої трудові зусилля, ніж їхні чоловічі колеги, навіть якщо виконували аналогічні задачі. Феміністки проводили акції та страйки, щоб привернути увагу до цієї нерівності та домогтися справедливої оплати праці для всіх.
• У період з 1930-х до середини 1970-х років участь жінок в економіці продовжувала зростати, причому це відбувалося переважно завдяки збільшенню зайнятості серед заміжніх жінок. До 1970 року 50 відсотків незаміжніх жінок і 40 відсотків заміжніх жінок працювали на різних підприємствах.7 Цьому зростанню сприяло кілька факторів. По-перше, з появою масової середньої освіти значно збільшився відсоток випускників.8 Водночас нові технології сприяли зростанню попиту на канцелярських працівників, і цю роботу дедалі частіше брали на себе жінки. Крім того, оскільки ця робота, як правило, була чистішою і безпечнішою, стигма, пов'язана з роботою заміжньої жінки, зменшилася. І хоча все ще існували шлюбні заборони, які витісняли жінок з ринку праці, ці формальні бар'єри були поступово усунуті протягом періоду після Другої світової війни. Іншим нововведенням стало запровадження наприкінці 1940-х років графіків неповного робочого дня, що в поєднанні з поширенням сучасної техніки зробило більш реальною роботу заміжніх жінок поза домом. 9
• З часом ставлення до жінок, які працюють, та їхні перспективи працевлаштування змінювалися. З набуттям досвіду роботи жінки все більше переконувалися, що можуть поєднувати роботу і сім'ю.10 Деякі жінки почали відвідувати коледжі з надією на роботу. Виникла нова модель сім'ї з двома доходами. 10
• У 1970-х роках відбулися кардинальні зміни у трудовому житті жінок. У період після Другої світової війни багато жінок не очікували, що проведуть більшу частину свого дорослого життя на роботі, як це виявилося насправді. Натомість у 1970-х роках молоді жінки частіше очікували, що проведуть значну частину свого життя у складі робочої сили, і вони готувалися до цього, підвищуючи свій освітній рівень та обираючи курси і спеціальності, які краще готували їх до кар'єри, а не просто до роботи.
• Ці зміни у ставленні та очікуваннях були підтримані іншими змінами, що відбувалися в суспільстві. Захист на робочому місці був посилений завдяки прийняттю Закону про дискримінацію вагітних у 1978 році та визнанню сексуальних домагань на робочому місці.The Pregnancy Discrimination Act of 1978 Розширився доступ до засобів контролю за народжуваністю, що дозволило подружнім парам краще контролювати розмір своїх сімей, а молодим жінкам - відкладати шлюб і планувати дітей відповідно до свого вибору освіти та роботи. А в 1974 році жінки вперше отримали право подавати заявку на кредит від свого імені без підпису чоловіка.1974: The Equal Credit Opportunity Act
• Боротьба першої повоєнної хвилі фемінізму за рівноправність жінок у трудовій сфері справила значний вплив на сучасну суспільну парадигму. Вона сформувала підґрунтя для подальших змін і поліпшень у царині рівності статей на робочому місці та створила можливості для жінок розвиватися професійно й брати участь у всіх сферах трудової діяльності.
• 2.2 Розширення сфери участі жінок у громадському та політичному житті
• Фемінізм другої хвилі не обмежувався лише досягненням рівності для жінок. Він також зосередився на філософії того, що означає бути жінкою в суспільстві, яке оберталося навколо життя чоловіка. Жінки розглядалися відносними до чоловіків - перспектива, яку представила французька феміністка, філософ і письменниця Сімона де Бовуар. Її книга «Друга стать», опублікована в 1949 році, відкрила дискусію про те, як до жінок ставилися і як на них дивилися, і яке місце вони займали по відношенню до чоловіків. Бовуар критикує поблажливу точку зору, що жінка не є самою собою, як чоловік. У вступі до своєї книги Бовуар зазначає: «Таким чином, людство є чоловічим, і чоловік визначає жінку не саму по собі, а відносно нього; вона не розглядається як самостійна істота».
• Дискусії про фемінізм другої хвилі включали більш складні питання про права жінок. Активістці та журналістці Бетті Фрідан часто приписують початок другої хвилі фемінізму, коли вона опублікувала свою книгу «Загадка жіночності» у 1963 році. Вона назвала незадоволеність жінок, обмежених роллю домогосподарки, «проблемою, яка не має назви», оскільки це було тихе, невисловлене почуття, про яке багато жінок не знали, що воно є спільним для них. Фрідан стала однією з найвпливовіших активісток руху за права жінок під час другої хвилі, але також слід додати, що її критикували за те, що вона в основному зосередилася на захисті білих жінок середнього класу.
• Рух фемінізму другої хвилі включав багато жінок-активісток, які також брали участь в інших громадських рухах, таких як Рух за громадянські права, рух контркультури та інші рухи. Національна організація жінок (НОЖ) була створена в 1966 році і стала однією з найбільших феміністичних організацій другої хвилі. НОЖ була заснована одними з найвпливовіших захисників прав жінок в історії, і організація залишається активною, налічуючи понад 500 000 членів. Бетті Фрідан була обрана першим президентом організації.
• Національна чорношкіра феміністична організація (НЧФО) була заснована в 1973 році чорношкірими феміністками, серед яких були Флоринда Кеннеді та Маргарет Слоун-Хантер. Організація була створена не лише для захисту прав жінок, але й для захисту прав афроамериканок, які часто залишалися поза увагою інших феміністичних організацій того часу. Деякі члени цієї організації вирішили відокремитися у власну організацію, відому як «Колектив річки Комбахі» (Combahee River Collective). Вона складалася з чорношкірих феміністок, які боролися проти класового гноблення і расизму та виступали за права геїв і жінок.
• Багато феміністичних активісток пробивали собі шлях у галузях, де працювали переважно чоловіки. Глорія Стайнем була феміністкою, речницею та журналісткою, яка документувала рух за права жінок та публікувала історії на соціальні теми. Вона почала свою кар'єру журналістки в Нью-Йорку, але зазнала труднощів на своєму робочому місці, де домінували чоловіки. Стайнем хотіла висвітлювати соціальні та політичні теми, але їй доручили писати історії для розділу «жіночого способу життя».
• Стайнем стала відомою після того, як у 1963 році працювала під прикриттям у особняку Г'ю Хефнера під виглядом «зайчика Плейбоя». Вона написала викривальну статтю під назвою «Я була кроликом Плейбоя». Вона викрила жорстоке поводження з офіціантками Playboy Bunny, зокрема щодо сексизму і низької оплати праці. Стайнем зробила свій внесок у заснуванні журналу New York у 1968 році та журналу Ms. у 1971 році.
• Серед інших видатних діячок другої хвилі феміністичного руху була конгресвумен Ширлі Чісхолм. Вона була першою афроамериканською жінкою, обраною до Конгресу. Чисхолм і Стайнем були співзасновницями Національної жіночої політичної фракції, яка була створена для того, щоб допомогти жінкам бути більш залученими до громадського та політичного сектору. Діяльність феміністок другої хвилі призвела до значних досягнень у розширенні прав жінок.
• Фемінізм першої повоєнної хвилі приніс з собою глибші дискусії про роль жінок в суспільстві і означення жіночої ідентичності. Цей рух зосередився на тому, що жінки мають волю та право визначати себе незалежно від стереотипів та очікувань, що існують у суспільстві. Він спрямовувався на визнання гендерних нерівностей, боротьбу зі статевими стереотипами та прагнення до повного рівноправ'я. Феміністичні рухи того часу відіграли важливу роль у прогресі набуття жінками власних прав, допомагаючи розширити можливості жінок у суспільстві, забезпечивши їм доступ до політичної участі, вищої освіти та професійних можливостей. Цей рух продовжує мати вплив на сучасну культуру та суспільство, нагадуючи нам про необхідність боротьби за рівність та справедливість у всіх сферах життя.
• 2.3 Контроль над репродуктивними правами та боротьба з насильством щодо жінок
• Боротьба за доступ до контрацепції та сексуальне освіту в США в період після другої світової війни буоа важливою частиною руху за права жінок. В 1960 році була затверджена перша оральна контрацептивна таблетка, що стало важливим кроком у забезпеченні контролю жінок над їхнім репродуктивним здоров'ям.Ж. А. Ужегова, М. А. Свиридонова. Исторические этапы развития гормональной контрацепции. Оценка рисков и перспективы // Вестник репродуктивного здоровья. -- 2011-12-15. -- Т. 0, вып. 2. -- С. 18-29. Однак, доступ до цих таблеток був обмежений, особливо для незаміжніх жінок, через законодавчі обмеження в деяких штатах.
• У 1950-х роках в США було заборонено використання контрацепції для незаміжніх жінок. Це змінилося в 1972 році, коли Верховний суд США ухвалив рішення у справі «Eisenstadt v. Baird», яке забезпечило однаковий доступ до контрацепції для всіх дорослих, незалежно від їх шлюбного статусу.EISENSTADT v. BAIRD, 405 U.S. 438 (1972)
• Законодавчі ініціативи щодо репродуктивного здоров'я жінок включали в себе різні закони на рівні штатів, які регулювали доступ до контрацепції. Важливим моментом була рішення суду у справі «Griswold проти Connecticut» у 1965 році, яка визнала конституційним правом право подружніх пар на приватність у використанні контрацепції.Griswold v. Connecticut, 381 U.S. 479 (1965)
• Судові справи та прецеденти, що стосуються репродуктивних прав, включають в себе важливі рішення, такі як «Roe проти Wade» у 1973 році, саме ця справа легалізувала аборти на рівні країни.Roe v. Wade, 410 U.S. 113, 93 S. Ct. 705, 35 L. Ed. 2d 147 (1973)
• В цей час у США було зроблено значний прогрес у боротьбі проти сексуального насильства. Зокрема, було впроваджено ряд законів, спрямованих на захист жінок від сексуального насильства. Наприклад, у 1962 році було прийнято закон про заборону «дати рейпу» (date rape), який визнавав сексуальний акт без згоди обох сторін злочином, незалежно від того, в яких відносинах перебували люди.
• У 1972 році було прийнято закон Title IX, який забороняв дискримінацію за статевою ознакою в освітніх установах, що отримують федеральне фінансування. Цей закон став важливим інструментом у боротьбі проти сексуального насильства в університетах та коледжах.
• Вже в 1960-1970-х роках в США почали активно розвиватися служби підтримки жертв домашнього насильства. Було відкрито перші притулки для жінок-жертв домашнього насильства, а також гарячі лінії для надання допомоги.
• У 1974 році було створено Національну коаліцію проти домашнього насильства (National Coalition Against Domestic Violence), яка займалася підвищенням обізнаності про проблему домашнього насильства, а також наданням підтримки його жертвам.
• У 1977 році в Лос-Анджелесі відбулася акція «Три тижні в травні: Говоримо про насильство, політичний арт-проект», який став важливим етапом у боротьбі проти насильства щодо жінок. Цей проект був розроблений художницею Сюзанн Лейсі в співпраці з іншими художницями. Протягом трьох тижнів на мапі Лос-Анджелеса великим червоним штампом «НАСИЛЬСТВО» відмічались місця, де були зафіксовані випадки насильства проти жінок. Цей проект включав в себе ряд публічних виступів, акцій протесту, а також заняття з самозахисту для жінок.
• Ця акція привернула увагу до проблеми насильства щодо жінок, а також сприяла змінам у відношенні поліції та міської влади до цього питання. Зокрема, після проведення акції було збільшено розповсюдження інформації про гарячі лінії для жертв насильства.

• 3. Вплив першої повоєнної хвилі фемінізму та його спадщина
• 3.1 Зв'язок першої хвилі фемінізму з наступними феміністськими рухами
• Фемінізм першої хвилі характеризує зосередження на боротьбі за політичні права жінок.
• Незважаючи на те, що метафора з хвилями добре відома, в тому числі в академічній літературі, її критикують за звуження погляду на визволення жінок, який стирає лінію активізму та фокусується на конкретних видимих дійових особах.
• Першою хвилею фемінізму в основному керували білі жінки середнього класу, і лише на другій хвилі фемінізму, кольорові жінки почали також активно включатись. Термін фемінізм був створений як політична ілюстрована ідеологія в той період. Фемінізм з'явився у виступі про реформування та виправлення демократії, що базується на рівноправних умовах.
• Перша хвиля фемінізму виникла в США на початку 1960-х років. Більшу частину 1960-х і 1970-х років фемінізм другої хвилі дотримувався девізу: «Що особисте, те політичне». У 1963 році, натхненна «Другою статтю» Сімони де Бовуар, Бетті Фрідан написала бестселер «Таємниця жіночності», в якому вона стала основною жіночою фігурою в засобах масової інформації, заявивши, що жінки вдома мають обмежені можливості і що жінки позбавлені їхні таланти та здібності. потенціал. Ідеал нуклеарної сім'ї, який активно пропагувався в той час, не відображав щастя і був дуже принизливим для жінок, написала вона. Ця книга вважається початком першої хвилі фемінізму в Сполучених Штатах.
• Також у 1963 році журналістка-фрілансер Глорія Стайнем опублікувала щоденник із двох частин, який вона написала, таємно працюючи офіціанткою для Playboy Bunny у Playboy Club, у травневому та червневому випусках шоу, і отримав широке визнання серед феміністок. Стейнем описав, як клуби зловживали офіціантками, щоб спокушати клієнтів-чоловіків, і використовували зайчиків Playboy як символи жіночності, наголошуючи, що в керівництва клубу «є багато хороших способів заохочувати вживання консервованих напоїв». Асоціація». До 1968 року Стейнем була, мабуть, найвпливовішою фігурою в русі, і відстоювання легалізованих абортів і безкоштовного догляду за дітьми стало двома головними цілями феміністів.
• Жіночий рух в Америці виріс завдяки юридичним перемогам, таким як Закон про рівну оплату праці 1963 року, Розділ VII Закону про громадянські права 1964 року (який забороняв дискримінацію за ознакою статі на робочому місці) та Ґрізволд проти Ґрізволда проти Джонсона. Коннектикут 1965 р. Верховний суд Коннектикуту (законна подружня контрацепція).
• У 1966 році Бетті Фрідан допомогла заснувати Національну організацію жінок (NOW) і була обрана її першим президентом. Однією з найбільш значущих правових перемог руху наприкінці 1960-х років після заснування NOW у 1966 році став Акт Айзенштадт проти Німеччини 1967 року, який надав повне виборче право жінкам. У справі Бейрда (1972) Верховний суд постановив, що неодружені люди мають таке ж право на контрацепцію, як і одружені, і легалізував розлучення без вини (хоча з 2010 року це законно в усіх штатах). не було перетворено).
• У 1970-х роках рух отримав нові перемоги. Програма планування сім'ї за назвою - це єдина програма, що фінансується федеральним бюджетом і призначена виключно для надання всебічного планування сім'ї та відповідних профілактичних медичних послуг. Верховний суд Рід проти Ріда (1971) - Верховний суд вперше використав положення про рівне ставлення 14-ї поправки, щоб скасувати закон, який дискримінує жінок. У 1972 році була також справа «Айзенштадт проти Бейрд». Берд узаконив контрацепцію для неодружених людей. Того ж року Розділ IX Закону про реформу освіти 1972 року забороняв дискримінацію за статтю в державних школах і університетах.
• У 1973 році Верховний суд легалізував аборти у знаковій справі Ро проти Роджерса. Теля. У 1974 році Закон про рівні кредитні можливості запровадив кримінальне переслідування жінок-заявників на позику за статеву дискримінацію з боку кредиторів. У 1974 році Закон про справедливе житло заборонив дискримінацію за статтю в житлі. Також у 1974 році був прийнятий Закон про рівність жінок в освіті. Криміналізація зґвалтування подружжя почалася в Сполучених Штатах у середині 1970-х років, і до 1993 року всі 50 штатів визнали зґвалтування подружжям злочином принаймні в деяких своїх законах про статеві злочини. У 1978 році був прийнятий Закон про дискримінацію вагітних. це федеральний закон Сполучених Штатів, який вніс зміни до розділу 7 Закону про громадянські права 1964 року, щоб «заборонити дискримінацію за статтю на підставі вагітності».
• Головним розчаруванням у першій хвилі феміністичного руху в Сполучених Штатах стало вето президента Ніксона на Закон про комплексний розвиток дитини 1972 року, який передбачав багатомільярдну національну систему догляду за дітьми.
• Наприкінці 1970-х феміністський рух під керівництвом NOW ненадовго спробував запровадити програми підтримки для розлучених і овдовілих літніх жінок. Багато вдів не мають права на отримання допомоги по соціальному забезпеченню, небагато з них розлучилися й отримували аліменти, мало хто має навички, щоб продовжити довгу кар'єру домогосподарки та знайти кваліфіковану роботу.
• Але програма зазнала жорсткої критики з боку молодих активісток, які підтримували жінок із меншин, які були біднішими за середній клас. У 1980 році NOW применшив цю програму, оскільки вона зосереджена майже виключно на Поправці про рівні права (ERA). Лідер Консервативної партії Філліс Шлафлі критикувала феміністок за те, що вони нібито покинули бідних літніх вдів і розлучених із середнього класу, а ERA змінила закони на користь чоловіків, відчайдушно попередивши літніх жінок, що це позбавить їх необхідного захисту.
• Провал запропонованої ратифікації Федеральної поправки про рівність також став розчаруванням для першої хвилі американських феміністок. Він читав:
• «Сполучені Штати чи будь-який штат не можуть заперечувати або обмежувати рівність перед законом за ознакою статі.» Термін ратифікації поправки про рівні права закінчився в 1982 році.
• Сполучені Штати підписали Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок у 1980 році, але вона ніколи не була ратифікована.
• Багато істориків вважають, що ера першої хвилі фемінізму в Америці закінчилася на початку 1980-х років феміністськими сексуальними війнами та подальшими розколами через такі питання, як порнографія, проституція та сексуальність. Ці дебати започаткували еру другої хвилі фемінізму на початку 1990-х років.
• 3.2 Зміни в уявленнях про жіночу роль і права в суспільстві
• війна фемінізм рівноправність жінка
• Зміни фемінізму відбулося у 60-ті роки ХХ ст. Цей етап вважають «другою хвилею фемінізму», або неофемінізмом.
• Досить часто можна натрапити на ще одну характеристику - сучасний фемінізм. Фемінізм другої половини ХХ ст. мав різну «швидкість» формулювання та реалізації концептуальних вимог. Якщо «перша хвиля» охоплювала лише традиційно високорозвинуті демократичні країни світу, то «друга хвиля» засвідчила, що феміністичні організації та ініціативи поширились вже в більшості країн у всіх регіонах світу.
• Безумовно, в цих країнах протягом значного періоду відбувався лише процес формування феміністичної свідомості у частини жіноцтва та відповідного інституційного становлення. Водночас у розвинутих демократичних країнах, де існували традиції феміністичної діяльності та культури, простежувався подальший сутнісний розвиток положень фемінізму. До 60-х років змістовно фемінізм - це своєрідне поєднання окремих положень, ідей, цінностей, сформульованих у межах ліберального та соціалістичного фемінізмів. Концептуально в неофемінізмі прийнято виділяти такі головні питання: поділ на публічну та приватну сферу; патріархат; стать і гендер (культурна стать); рівність і відмінність. Поділ на публічну та приватну сфери. Політику традиційно розуміють як діяльність, що відбувається в межах «публічної сфери».
• Сімейне життя розглядають як частину «приватної сфери», як не політичне явище. В неофемінізмі політику розуміють як діяльність/відносини щодо будь-якого вияву суспільного конфлікту. Чоловіча домінація та жіноча дискримінація, які є в «приватній сфері», в неофемінізмі трактуються як різновид суспільного конфлікту. Все, що відбувається між чоловіком і жінкою вдома, в тому числі у спальні, треба розглядати як таке, що зумовлене суспільством і, з іншого боку, ці відносини самі зумовлюють те, що відбувається на рівні суспільства. Тобто, причинна залежність в цій ситуації є двосторонньою. Тому неофемінізм не приймає поділу на публічну та приватну сфери, розглядає його як неадекватний.
• Традиційно вважають, що сутністю фемінізму є досягнення суспільної рівності між чоловіками та жінками. Однак неофемінізм підійшов до цієї проблеми творчо, внаслідок чого було сформовано багато нових питань: Чи повинні жінки відмовитись від відмінностей між статями на користь міфічної «універсальноі» статі? Чи потрібно розглядати всі наявні відмінності між статями лише в негативному контексті? Що має означати подолання відмінностей між чоловіком і жінкою - жінка повинна стати подібною до чоловіка? Формулювання цих та інших питань, пошуки відповіді на них дали змогу неофемінізму сформулювати низку важливих положень: треба досліджувати не шляхи досягнення рівності, а сутність відмінностей; завдання фемінізму полягає у звільненні жінки, що на практиці має дорівнювати ідентифікації жінки з тим, що є сутністю жіночості; жінки повинні усвідомлювати та розвивати власну жіночість. В процесі розвитку неофемінізму в ньому сформувалися такі напрями: ліберальний фемінізм, фемінізм соціалістичний/марксистський і радикальний. Ці поділи, як будь-які поділи, дещо умовні, тому що в публікаціях, які належать до неофеміністичних, досить часто натрапляємо на поєднання положень різних напрямів неофемінізму. Теоретичним поштовхом конституювання ліберального неофемінізму стала праця Бетті Фрідан (1921-2006) «Таємниця жіночості» (1963). У праці вона поставила на порядок денний те, що назвала «проблемою без назви» - відчуття фрустрації, незадоволення, напруги, які були властиві багатьом жінкам внаслідок обмеження їх ролями матері та домогосподині. Вона констатувала, що набуття рівних з чоловіками виборчих/політичних прав не призвело до вирішення жіночого питання.
• Наслідування домінуючим у суспільстві стереотипам щодо жінки вели до «зручного / затишного концтабору», в якому згідно з Б. Фрідан перебували жінки. Вона першою заявила, що жінки не повинні відмовлятися, або приховувати власні амбіції та мрії, які не були пов'язані тільки із чоловіком, дітьми та домогосподарством. Доводила, що засобом зміни ситуації мала бути освіта та професійна діяльність. Вона вважала, що жінка повинна виявляти стільки ж агресивності, прагнення боротьби, беззастережності в публічному житті як і чоловіки, щоб домогтися повного визволення та створення умов, за яких обидві статі були б рівними. Обґрунтовувала необхідність права жінок на аборт і відпустку у зв'язку з народженням дитини. У праці «Друга стадія» (1983) звернула увагу на небезпеку, яка полягала в тому, що пошуки правдивої жіночої сутності/ідентичності здатні були призвести жінок до сумнівів стосовно значення дітей і родини.
• Вона констатувала, що за час від появи та розвитку неофемінізму американські жінки досягнули значних результатів у професійному розвитку, у входженні в «чоловічі» інститути влади. Однак ці результати не дали очікуваного. Стан фрустрації розвинув у сучасної жінки комплекс «супержінки», яка намагалась досягнути максимальних результатів на роботі, а також у відносинах з чоловіком і дітьми. Вона змушена визнати, що участь жінок у професійній діяльності, роблення фахової кар'єри не сприяло визволенню жінок, а навпаки, досить часто, призводило до посилення завантаженості жінок на роботі та вдома. Б. Фрідан дійшла висновку, що реальна рівність між статями може бути досягнута лише тоді, коли суспільство однаково буде ставитись і шанувати жіночі та чоловічі цінності, і тоді стане можливим досягнення «рівності в різноманітності». Вона почала наголошувати на існуванні суспільної необхідності ширшого залучення чоловіків до приватної сфери та до виділення специфічних проблем кожної статі і напрацювання механізмів їхнього захисту, зокрема вона приділяла посилену увагу захисту прав вагітних жінок. Б. Фрідан у 1966 р. виступила ініціатором створення у США Національної організації жінок і її першою очолила. До організації входили білі жінки - представниці середнього класу. Вона не приймала радикалізму чорношкірих жіночих організацій і не поділяла позицій лесбійських структур, намагаючись дотримуватись центральної позиції.
• Концептуальною основою ліберального фемінізму був індивідуалізм, який наголошував, що індивід має однакову цінність незалежно від статі, раси, релігійної належності тощо. Будь-яка форма дискримінації жінки з цього погляду мала бути заборонена.
• Ліберальний неофемінізм поставив мету - ліквідувати залишки правових і суспільних обмежень, які перешкоджали жінкам робити фахову та політичну кар'єру. Особливу увагу приділяли вивченню процесів виключення жінок з системи владних відносин, позиціонування жінок у системі цих відносин на позиції переважно виконавця. В цьому контексті вони виступали за встановлення квот жіночого представництва на різних рівнях в інститутах влади. Ліберальний фемінізм - реформістський, оскільки його прихильники/ниці наголошували на необхідності встановлення засад рівної конкуренції між чоловіками та жінками, а не вимагали ліквідації засад патріархального суспільства. Ліберальний фемінізм не підтримував ідею ліквідації поділу на публічну та приватну сфери. Реформи мали бути спрямовані на подолання наявних недоліків, забезпечення рівності прав жінок і чоловіків у публічній сфері.
• Приватне життя не повинно бути предметом суспільного регулювання. Представники цього напряму неофемінізму вважали, що чоловіки і жінки мають відмінну природу і здібності. Вони вважали, що вибір жінки на користь родини, домашнього життя є наслідком природних імпульсів і його треба поважати, суспільство має сприяти жінкам у цьому. Представниці цього напряму значну увагу приділили питанням безпечних абортів, забезпеченню чоловіків правом нарівні з жінками на відпустку з догляду за дитиною тощо.
• Соціалістичний або марксистський фемінізм переважно розглядав проблеми матеріальні, економічні, які, на думку його представників, визначально формували долю жінок. Підставою статевої нерівності прихильники цього напряму вважали капіталістичну систему, яка опиралась на експлуатацію працівників, при цьому провадила специфічну експлуатацію та дискримінацію жінок. Відмінність між соціалістичним і марксистським фемінізмом полягала в тому, що марксистський фемінізм окреслював вторинний характер статевої експлуатації щодо первинної - економічної.
• Соціалістичний фемінізм трактував важке положення жінок як сумірний наслідок домінування над ними чоловіків (патріархату) та класових, расових, національних форм нерівності. Внаслідок цього нерівність і дискримінація жінки є наслідком існуючих соціальної, політичної та економічної структур, які ґрунтуються на системі класової експлуатації, в якій чоловіки займають пануюче положення. Представники цього напряму розглядають домашню працю як різновид глобального поняття праці, яка потребує рівноцінного ставлення поряд з іншими видами праці.
• Соціалістичний фемінізм декларував необхідність поглиблення суспільного аналізу, щоб боротьба проти певного різновиду експлуатації не призвела до посилення інших форм. Отже, визволення жінок вважали неможливим без визволення всіх людей. Благо індивіда трактували як значну суспільну цінність, але не розглядали як найвищу цінність.
• Радикальний фемінізм, на думку багатьох дослідників, виник на основі середовища Нових лівих, внаслідок не можливості цього руху спрямувати свою діяльність на реалізацію інтересів жінок, які брали активну участь у його діяльності. Представниці радикального фемінізму розглядали суспільство як єдиний організм, який був поділений на підставі наявних відмінних інтересів. Спільним, що об'єднувало ці окремі суспільні частини, була влада. Відносини влади пронизували всі сфери суспільства. Індивіди, які володіли владою, були чоловіками і використовували її для експлуатації жінок та інших, слабших індивідів. На підставі цього радикальний фемінізм констатував, що демократія була лише камуфляжем, який прикривав експлуатацію чоловіками жінок. Існуюче суспільство вони трактували як несправедливе, оскільки воно ґрунтувалось на домінації чоловіків. Позиція чоловіків, на думку представниць радикального фемінізму, передбачала прагнення панувати так, щоб залежні від них передусім жінки корилися з власної волі. Форма такого підкорення - кохання жінок до своїх «експлуататорів», бо в цій ситуації жінки вже не могли говорити про експлуатацію, пригноблення. Вони підкорювались альтруїстично. Поряд з цією формою поширеного підкорення жінок представниці радикального фемінізму визнавали залежність жінок через страх, коли чоловіки підкорення жінок компенсували забезпеченням добробуту та безпеки.
• Право було не здатне захистити жінок, оскільки воно по-різному трактувало жінок: заміжні і ті, які є «нічиїми». Радикальні феміністки вважали, що чоловіки розглядають жінок як знаряддя для сексу та продукування дітей. Суспільна інфраструктура передусім ЗМІ працюють над тим, щоб нав'язати жінкам вигідну для чоловіків модель поведінки. На їхню думку, жінок примушують винятково / переважно думати про свій зовнішній вигляд, стан свого тіла заради того, щоб подобатись чоловікам. Навіть народження дітей чоловіки використовують: коли вони хочуть мати дітей, то жінки мають їм народжувати, коли не хочуть-то примушують робити аборт, якщо народжується дитина, якої не хотів чоловік, то вони декларують, що це невідомо чия дитина.
• Саме таку конструкцію патріархату з певними відхиленнями розробили представниці радикального фемінізму. Вихід з цієї ситуації - глобальна сексуальна революція і встановлення якісно нового суспільства. Вони вважали що ліберальний фемінізм де факто приймав засади патріархального суспільства з властивою йому домінацією чоловіків, оскільки виступав лише за реформування цієї моделі суспільства. Тому він не міг реально змінити положення жінок у суспільстві і його мали відкинути. Радикальний фемінізм декларував необхідність нового суспільства, в якому б не було більше пригноблених і гнобителів.
...