Творчі ініціативи академіка П.Д. Пшеничного (1903-1985) з розвитку наукових основ тваринництва та запровадження вищої зоотехнічної освіти в УРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН (м. Київ, Україна)

Творчі ініціативи академіка П.Д. Пшеничного (1903-1985) з розвитку наукових основ тваринництва та запровадження вищої зоотехнічної освіти в УРСР

Бородай Ірина

доктор історичних наук, професор

головний науковий співробітник

відділу документного забезпечення та

збереження наукових фондів

Татарчук Людмила

кандидат історичних наук

заступник директора з наукової роботи

Анотація

пшеничний творчий спадщина вчений

Метою статті є висвітлення життєвого шляху та творчого внеску в становлення і розвиток галузі вітчизняного тваринництва в УРСР 30-х - 70-х років минулого століття, поширення вищої зоотехнічної освіти та галузевої дослідної справи доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка П.Д. Пшеничного. Методи дослідження - загальнонаукові (аналіз, синтез, класифікація), спеціальні історичні (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний), біографічний та джерелознавчий. Узагальнено здобутки П.Д. Пшеничного як завідувача відділу годівлі сільськогосподарських тварин Київської зоотехнічної дослідної станції. Висвітлено роль у становленні кафедр годівлі сільськогосподарських тварин Харківського зоотехнічного інституту та Української сільськогосподарської академії, підготовці навчальної та методичної літератури для студентів сільськогосподарських ЗВО.

П.Д. Пшеничний заснував Київський науково-освітній центр із годівлі тварин і технології кормів, підготував 130 кандидатів і докторів сільськогосподарських наук. Систематизовано творчу спадщину вченого, його наукові підходи до розроблення основ раціональної годівлі сільськогосподарських тварин та ефективного кормовиробництва в Україні. Доведено пріоритет П.Д. Пшеничного в обґрунтуванні принципів і методів спрямованого вирощування й стимуляції розвитку функції живлення та обміну речовин у молодняку, способів підвищення коефіцієнта корисної дії корму, вивченні вікової мінливості господарськи корисних ознак під впливом різних рівнів годівлі. Показано, що дані розробки виявилися основоположними при з'ясуванні закономірностей формування продуктивності сільськогосподарських тварин в онтогенезі.

Ключові слова: історія сільськогосподарської дослідної справи, вища зоотехнічна освіта, тваринництво, годівля сільськогосподарських тварин, кормовиробництво, онтогенез, продуктивність, П.Д. Пшеничний.

Creative initiatives of academician P.D. Pshenychnyi (1903-1985) on the development of the scientific basis of animal breeding and the implementation of higher zootechnical education in Ukrainian SSR

Abstract

The purpose of the article is to highlight the life path and creative contribution to the formation and development of the domestic animal husbandry in Ukrainian SSR in the 30s-70s of the last century, the spread of higher zootechnical education and sectoral research work of the Doctor of Agricultural Sciences, Professor, Academician of the P. D. Pshenychnyi. Research methods are general scientific (analysis, synthesis, classification), special historical (problematic-chronological, comparative-historical), biographical and source studies. The achievements of P.D. Pshenychnyi as the head of the department of farm animal feeding of the Kyiv Zootechnical Experimental Station have summarized. The role in the formation of the chairs offarm animal feeding of the Kharkiv Zootechnical Institute and the Ukrainian Agricultural Academy, preparation of educational and methodical literature for students of agricultural higher education institutions has highlighted. P.D. Pshenichnyi founded the Kyiv Scientific and Educational Center for Animal Feeding and Fodder Technology, trained 130 candidates and doctors of agricultural sciences. The creative heritage of the scientist, his scientific approaches to the development of the basics of rational feeding of farm animals and efficient fodder production in Ukraine have systematized. The priority of P.D. Pshenichnyi in the substantiation of the principles and methods of directed breeding and stimulation of the development of the function of nutrition and metabolism in young animals, methods of increasing the coefficient of useful effect offeed, studying the age-related variability of economically useful traits under the influence of different levels of feeding has proven. It is shown that these developments were fundamental in elucidating the patterns of formation of productivity of agricultural animals in ontogenesis.

Keywords: history of agricultural research цщкл, higher zootechnical education, animal husbandry, feeding of farm animals, fodder production, ontogenesis, productivity, P.D. Pshenichnyi.

Постановка проблеми

Для сталого розвитку агропромислового комплексу України міцний фундамент становлять наукові розробки вітчизняних учених-зоотехніків, які забезпечують вирішення багатьох нагальних проблем сучасності, пов'язаних із продовольчою безпекою та зростанням якості харчування, що є запорукою здоров'я нації. Це спонукає до критичного переосмислення і використання творчого доробку попередніх генерацій дослідників, об'єктивної оцінки їхнього внеску у становлення та розвиток системи вищої фахової освіти та галузевого дослідництва. Це стосується, насамперед, авторитетних учених, лідерів вітчизняної зоотехнічної науки, творчі ініціативи і передові практики яких сприяли ефективному виробництву продукції тваринництва.

Знаковою постаттю в історії української зоотехнічної науки минулого століття є доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УАСГН Павло Дмитрович Пшеничний - розробник оригінального напряму: принципів і методів спрямованого вирощування і стимуляції розвитку функції живлення й обміну речовин у молодняку, способів підвищення коефіцієнта корисної дії корму, питань вікової мінливості видових і господарськи корисних ознак у тварин під впливом різного рівня годівлі.

Аналіз наукових публікацій

Окремі аспекти багатогранної наукової та педагогічної діяльності П.Д. Пшеничного, зокрема його внесок у розвиток наукових основ годівлі сільськогосподарських тварин і становлення вищої зоотехнічної освіти в УРСР знайшли відображення в наукових працях І.М. Березюка, І.І. Ібатулліна, Ю.Д. Рубана, М.А. Поливач та інших дослідників [1; 4; 7; 8; 11; 17]. Наукові здобутки заснованого ученим науково-освітнього центру з годівлі сільськогосподарських тварин та кормовиробництва розкрито в наших попередніх публікаціях [2]. Однак, до цього часу не оцінено діяльність вченого як організатора галузевого дослідництва, зокрема завідувача відділу годівлі сільськогосподарських тварин Київської зоотехнічної дослідної станції. Не достатньо розкрито внесок П.Д. Пшеничного в еволюцію вчення про індивідуальний розвиток сільськогосподарських тварин.

З огляду на зазначене, метою дослідження є, враховуючи відзначення 120-річчя від дня народження доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка УАСГН П.Д. Пшеничного, висвітлення його життєвого шляху і творчого внеску в розробку наукових основ годівлі та індивідуальний розвиток сільськогосподарських тварин, доведення вагомої ролі вченого в організації вищої фахової освіти та галузевого дослідництва в УРСР.

Методи дослідження

Дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових принципів системності, комплексності, багатофакторності та всебічності, що забезпечують цілісне охоплення обраної проблеми. Використано загальнонаукові, міждисциплінарні та спеціальні історичні методи, а також методи джерелознавчого аналізу. Перевага надавалася біографічному методу як ефективному інструментарію відтворення інтелектуальної біографії, що ґрунтується на уявленні про вченого як конкретну модель у контексті еволюції галузевої наукової думки. Основу джерельної бази дослідження складають архівні документи та наукові праці П.Д. Пшеничного.

Виклад основного матеріалу

Павло Дмитрович Пшеничний народився 12 листопада (30 жовтня) 1903 р. у слободі Савинці Ізюмського повіту Харківської губернії. Його батько, Д.В. Пшеничний, працював ковалем, слюсарем, арматурником у різних майстернях і заводах міст Донбасу та Катеринослава. Мати, М.Ф. Пшенична, займалася сільським господарством та з особливим ентузіазмом бджільництвом. Павло був старшим у родині, мав братів Івана й Олександра, а також сестер Анастасію, Анну і Поліну. У 1911 р. вступив до Савинського земського початкового народного училища, по закінченню якого в 1914 р. був учнем, а в 1915-1918 рр. - слюсарем в Ізюмських головних майстернях Північно-Донецької залізниці. Водночас працював розсильним і писарчуком у Савинському сільському правлінні. У 1917-1918 рр. навчався в Савинському дворічному училищі, а в 1920 р. закінчив з перервами Савинське вище навчальне (міське) училище. У 1918-1920 рр. служив добровольцем 13-ї армії в залізничному загоні при запасному батальйоні Робітничо-Селянської Червоної Армії [11].

У 1920 р. П.Д. Пшеничного направили на навчання до Липковатівської землеробської школи (під Харковом). Навесні 1922 р. за власним бажанням перевівся в Харківське середнє сільськогосподарське училище, а в квітні 1923 р. вступив на зоотехнічний факультет Харківського зоотехнікуму (нині - Харківська державна зооветеринарна академія), який закінчив у 1926 р. Варто відмітити, що на формування наукового світогляду вченого вагомий вплив здійснили професори зоотехнікуму: П.В. Серебровський, С.Й. Воробйов, Ю.А. Трувельт, М.Д. Потьомкін, О.М. Макаров, І.В. Бельговський та ін. У 1925-1926 рр. П.Д. Пшеничний як лаборант кафедри годівлі під науковим керівництвом професора О.М. Макарова провів дослідження на тему: «Фізіологічна і економічна годівля в продуктивності молочних корів». На його основі підготував й успішно захистив дипломну роботу [9, арк. 11-12; 10, арк. 810].

Восени 1926 р. взяв участь в експедиційному обстеженні корів сірої української породи ВРХ, організованому Сільськогосподарським науковим комітетом України. Цього самого року закінчив Харківський зоотехнікум, отримавши кваліфікацію агронома-зоотехніка. У квітні 1930 р. П.Д. Пшеничний приступив до роботи на Київській зоотехнічній дослідній станції в сел. Терезине (нині - Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН) на посаді завідувача відділу годівлі сільськогосподарських тварин. У 1931 р. станції присвоїли назву Київської зональної молочно-м'ясної дослідної станції «Терезине», відкрили у структурі відділу сектори кормів і годівлі, відгодівлі. У становлення наукових основ годівлі та кормовиробництва в УРСР значний внесок зробили співробітники дослідної станції: П.Д. Пшеничний, К.І. Вересенко, М.О. Старовєров, М.А. Базилевич, І.І. Задерій, Н.І. Богоявленський [3].

Зусилля сектору кормів та годівлі спрямовувалися переважно на силосування кормів з метою: 1) пошуку методів силосування бобових культур у чистому вигляді та разом з кукурудзою; 2) силосування кукурудзи та соняшнику за різних стадій силосування; 3) вивчення культури топінамбуру як силосної культури; 4) використання висадок цукрового буряку на силос; 5) з'ясування можливостей вживання в годівлю худобі мінералізованого азотом жому.

Окрім силосування співробітники сектору першочергове значення приділяли пошуку оптимальних кормів для відгодівлі молодняку, вивченню ефективності згодовування силосів, з'ясуванню їхнього впливу на формування продуктивних ознак худоби тощо [12]. Вивчали ефективність запровадження зеленого конвеєру та обґрунтували доцільність використання штучних пасовищ. Їхніми зусиллями розроблено районовані плани посіву кормових культур, запропоновано орієнтовані дати їх висівання [6].

У цей період П.Д. Пшеничним спільно з Н.І. Богоявленським підготовлено довідкове видання «Хімічний склад і поживність кормів лісостепової частини Правобережжя Київської області», опубліковане в 1936 р. У довіднику надано характеристику складу і поживності 63 видів кормів за 200 хімічними аналізами, а також мінерального складу 26 видів кормів [15]. У цілому по УРСР аналогічне видання було підготовлене в 1948 р. І.М. Захарченком та Є.С. Каленичем. Ці фундаментальні дослідження дали змогу з'ясувати зміну складу та поживності кормів під впливом природно - кліматичних умов та агротехніки вирощування, способів збирання, консервування і зберігання [3].

Окрім цього на базі дослідної станції П.Д. Пшеничний виконав ряд робіт для практичних потреб тваринництва з силосування кормів і використання топінамбуру (земляної груши) як корму для великої рогатої худоби, пасовищного утримання молочної худоби та вирощування телят [14]. Зокрема, вагомого значення надавав спрямованому вирощуванню телят білоголової української породи [16]. Започаткував розробку методів спрямованого вирощування і стимуляції розвитку функції живлення й обміну речовин у молодняку, а також способів зростання коефіцієнта корисної дії корму. Загалом, за результатами дослідів на Київській зоотехнічній дослідній станції науковцем було опубліковано 10 наукових праць [6].

У березні 1932 р. П.Д. Пшеничного переводять на Західну зоотехнічну дослідну станцію в м. Сичівка (Смоленська обл., РРФСР) на посаду заступника директора з наукової роботи. На вченого також покладалося завідування відділом годівлі сільськогосподарських тварин. У цей період він посилено вивчав ембріональний та постембріональний розвиток сільськогосподарських тварин, розробляв принципи виведення нових порід великої рогатої худоби на основі використання місцевого племінного матеріалу [9, арк. 14-15].

У листопаді 1932 р. за рішенням Президії ВАСГНІЛ П.Д. Пшеничний був переведений до Оренбурзького науково-дослідного інституту м'ясо-молочного скотарства, де працював до 17 серпня 1937 р. заступником директора з наукової роботи, водночас очолював відділ годівлі сільськогосподарських тварин. Провів важливі для тваринництва дослідження з перетравлення та обміну речовин у телят різних за віком, породою і типом конституції, виконав ряд експериментальних робіт з вирощування та нагулу м'ясної худоби, мінеральної і азотної годівлі телят. За результатами цих дослідів та узагальнення виробничої практики м'ясорадгоспів РРФСР розробив систему вирощування і нагулу м'ясної худоби в південно-східних посушливих і сухих степах Заволжя й Казахстану. За серію виконаних робіт нагороджений Малою срібною медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР [1].

У 1936 р. П.Д. Пшеничний захворів на малярію, що зумовило його переїзд з Оренбурга до УРСР. З вересня 1937 р. упродовж року працював старшим науковим співробітником Всесоюзного інституту гібридизації й акліматизації тварин (нині - Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова»), де провів порівняльне вивчення поживності кормів, способів силосування, систем годівлі й утримання молочної худоби. Виконав низку дослідів з етіології, клініки, діагностики і профілактики А-гіповітамінозу у телят червоної степової породи. Продовжив дослідження зі спрямованого вирощуванню молодняку на базі цієї породи. Враховуючи практичне значення та актуальність проведених досліджень, Вища атестаційна комісія та Всесоюзний комітет у справах вищої школи при РНК СРСР затвердили П.Д. Пшеничного в 1938 р. у науковому ступені кандидата сільськогосподарських наук без захисту дисертації [17].

З вересня 1938 р. П.Д. Пшеничний працював завідувачем кафедри годівлі сільськогосподарських тварин, деканом зоотехнічного факультету (1938-1939), заступником директора з навчально-наукової роботи (1939-1940), ректором Башкирського сільськогосподарського інституту (1941-1943) (м. Уфа). Виконав фундаментальні дослідження з проблеми вирощування сільськогосподарських тварин, результати яких знайшли відображення в наступних наукових працях: «Питання вирощування молодняку великої рогатої худоби» (1938), «Діагностика і профілактика А-гіповітамінозу у молодняку великої рогатої худоби» (1939), «До питання про розвиток м'ясного скотарства» (1939) та у виданнях: «Вирощування молодняку великої рогатої худоби» (1940), «Підготовка кормів до згодовування» (1940) та ін. У 1939 р. здобув науковий ступінь доцента при кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин, а в грудні 1940 р. нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Башкирської АРСР [4].

П.Д. Пшеничний провів для потреб тваринництва порівняльне вивчення вмісту вітаміну Ві у дріжджовому та звичайному ячмені. Окрім того, виконав експериментальне дослідження перетравлення поживних речовин у молодняку різних вікових груп, вивчив морфологічний розвиток зубної системи великої рогатої худоби. Довів вплив різних типів годівлі на формування видових і господарськи корисних ознак сільськогосподарських тварин.

Німецько-радянську війну зустрів в Уфі, працюючи за сумісництвом старшим науковим співробітником Башкирської дослідної станції тваринництва. Після звільнення м. Харкова від німецької окупації у 1943 р. П.Д. Пшеничний повертається до Харківського зоотехнічного інституту (створений постановою колегії Наркомосвіти УРСР від 20 січня 1930 р. на базі зоотехнікуму). Цього самого року вченого затверджено в науковому ступені доцента при кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин, з 1949 р. по 1950 р. - професором цієї ж кафедри. З 1950 по 1953 р. П.Д. Пшеничний - завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин [7].

У цей час підготував, а в квітні 1948 р. захистив при Всесоюзному інституті тваринництва (нині - Всеросійський НДІ тваринництва ім. академіка Л.К. Ернста, м. Москва) дисертацію «Матеріали до вивчення про виховання молодняку сільськогосподарських тварин (вікові та конституційні особливості в харчуванні телят і зміни в організмі молодняку великої рогатої худоби під впливом типу його виховання)». У червні 1949 р. вченому присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук і вчене звання професора за спеціальністю годівля сільськогосподарських тварин [8].

У межах своєї дисертаційної роботи та подальших експериментальних пошуків учений вперше представив ґрунтовне вивчення окремих факторів індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин. Зокрема, досліджуючи закономірності росту осьового та периферичного скелета, виділив три типи тварин: 1) з переважаючим ростом у постембріональний період периферичного скелета над осьовим (кролі); 2) з однаковою швидкістю росту осьового та периферичного скелета в постембріональний період (свині); 3) зі значною перевагою швидкості росту периферичного скелета в ембріональний період (велика рогата худоба, вівці, коні). Подальшими дослідженнями вченого доведено, що в ембріональний період та в перші 5-6 міс. від народження в тілі молодняку швидко підвищується вміст мінеральних речовин, а вміст води знижується. З 3-6-місячного віку частка їх залишається майже незмінною. При відповідній годівлі у 5-6 міс. настає «хімічна зрілість» організму - одна з найважливіших стадій розвитку тварини, за якої завершується інтенсифікація всіх його основних функцій. П. Д. Пшеничним підкреслювалася значимість типів конституції тварин для перетравності та використання корму. Дослідником доведено, що з підвищенням широкотілості тварин зростає рівень перетравності та використання поживних речовин корму [2].

На базі кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Харківського зоотехнічного інституту вперше в колишньому СРСР професорами І. В. Бельговським та П.Д. Пшеничним розроблено основні положення теорії і технології промислового виготовлення та використання комбікормів у годівлі сільськогосподарських тварин. У 1953 р. П.Д. Пшеничний подав заяву і був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедрою годівлі і фізіології сільськогосподарських тварин Київського сільськогосподарського інституту (нині - Національний університет біоресурсів і природокористування України). У 1953 р. на базі цієї кафедри створено кафедри спеціальної зоотехнії, завідувачем якої призначили професора М.М. Колесника, і загальної зоотехнії, яку очолив професор П.Д. Пшеничний [5].

Цей період пов'язаний із черговою спробою академізації галузевої науки та організацією Відділу сільськогосподарських наук при АН УРСР за постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 20 жовтня 1945 р. На засіданні Президії АН УРСР (15 жовтня 1948 р.) прийнято рішення про створення постійно діючої комісії з тваринництва при Інституті зоології, на яку покладалося завдання затвердження тематичних планів для НДУ та ЗВО, перевірки ходу їх виконання, скликання наукових нарад і конференцій з важливих проблем галузі. До її складу увійшли В.В. Мацкевич, Г.А. Кириченко, П.Д. Пшеничний, І.Н. Романенко, М.І. Савченко, В.П. Тульчинська, Б.Г. Шматок, О.Ю. Яценко. У 1951 р. на базі комісії сформували сектор тваринництва, який з 1953 по 1956 рр. очолював П.Д. Пшеничний. Основне завдання сектору полягало в розробленні теорії породотворення, наукових основ вирощування молодняку, фізіології та біології відтворення тощо. Сектором тваринництва спільно з лабораторією тканинних білків Інституту біохімії АН УРСР проведено системні дослідження зі збагачення силосу органічними сполуками на основі додавання сірчанокислого або хлористого амонію [2].

Після прийняття постанови Ради Міністрів СРСР № 1320 від 1 липня 1954 р. про об'єднання Київського сільськогосподарського і Київського лісогосподарського інститутів та утворення на їхній базі Української сільськогосподарської академії, П.Д. Пшеничного призначено її першим ректором. Водночас продовжував очолювати кафедру загальної зоотехнії, вивчав закономірності індивідуального розвитку тварин, зокрема, росту осьового та периферичного скелета. Результати дослідів оприлюднив у своїй фундаментальній праці «Основи вчення про виховання сільськогосподарських тварин» (1955) [13].

У зв'язку з постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 524 від 10 травня 1956 р. «Про заходи по поліпшенню роботи науково-дослідних установ по сільському господарству» Президія АН УРСР постановила вважати закритим Відділ сільськогосподарських наук. Сектор тваринництва об'єднали з Київською дослідною станцією тваринництва «Терезине» і перевели у підпорядкування Українського інституту тваринництва (нині - Інститут тваринництва НААН). Для зростання рівня управління наукою, покращання подальшого розвитку науково-дослідної роботи за постановою Ради Міністрів УРСР № 1566 від 30 грудня 1956 р. створено Українську академію сільськогосподарських наук (УАСГН). У її складі відкрито відділення тваринництва з секціями за окремими галузями, керівництво яким доручено П.Д. Пшеничному [2].

У грудні 1956 р. вченого обрали академіком УАСГН. З 1956 по 1959 рр. він - віце-президент Академії, з 1959 по 1962 рр. - академік-секретар відділу тваринництва. З відкриттям у 1957 р. зоотехнічного факультету при навчальній частині УАСГН на базі кафедр загальної зоотехнії та годівлі сільськогосподарських тварин колишнього Київського ветеринарного інституту створено кафедру годівлі сільськогосподарських тварин, яку П.Д. Пшеничний очолював до 1974 р. У зв'язку з ліквідацією УАСГН у травні 1962 р., відповідним наказом Міністерства сільського господарства УРСР П.Д. Пшеничного звільнено з посади академіка-секретаря відділення тваринництва, але залишено на посаді завідувача кафедрою годівлі сільськогосподарських тварин [4].

У цей період П.Д. Пшеничного неодноразово відзначали державними нагородами. Так, у 1969 р. президія Верховної Ради УРСР присвоїла йому почесне звання Заслуженого діяча науки УРСР. За значні заслуги в підготовці висококваліфікованих фахівців для тваринництва, науково-виробничу діяльність та громадську роботу вчений у 1961 р. був нагороджений Знаком Пошани та орденами Леніна, в 1971 р. - чотирма великими срібними медалями Виставки досягнень народного господарства УРСР.

У листопаді 1967 р. у П.Д. Пшеничного від морального виснаження стався перший інсульт, однак він залишився працювати в Академії, зокрема взяв участь в урочистому засіданні, присвяченому 100-річчю від дня народження академіка ВАСГНІЛ М.Ф. Іванова в «Асканії-Новій». У жовтні 1971 р. у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та виходом на пенсію, змушений звільнитися з посади завідувача кафедри, проте залишився на посаді професора-консультанта до 1978 р. включно. У грудні 1978 р. у науковця стався другий, фатальний для нього інсульт. До самої смерті, більше 7 років, був прикутий до ліжка [4].

Помер П.Д. Пшеничний 1 травня 1985 р., похований у Києві. Однак і після смерті вченого його творчий доробок, який становить більше 180 публікацій, залишається актуальним. Особливий інтерес представляють наукові праці «Годівля сільськогосподарських тварин» (1961, 1964, 1975), «Вирощування молодняку великої рогатої худоби» (1940), «Годівля великої рогатої худоби» (1948), «Основи вчення про виховання сільськогосподарських тварин» (1955), «Ріст і розвиток великої рогатої худоби» (1961), «Вирощування молодняку великої рогатої худоби» (1961), «Актуальні питання годівлі молочної худоби» (1967), «Основи хімізації годівлі сільськогосподарських тварин» (1967), «Коефіцієнт корисної дії корму у різних домашніх тварин» (1968), «Деякі біологічні та господарські передумови скорочення підсисного періоду вирощування поросят» (1973) та ін.

Наукові ідеї і традиції академіка П.Д. Пшеничного продовжують розвивати вчені кафедри годівлі тварин та технології кормів НУБіП України, якій присвоєно ім'я вченого, а також учні заснованого ним науково-освітнього центру. Першочергове значення приділяється розробленню теоретичних і методологічних основ годівлі великої рогатої худоби. Серію досліджень з цього напряму провели Т.А. Андреєв, А.Н. Апухтін, Н.В. Бабійчук, І.А. Гармаш, В.П. Демьянчук, Р.П. Кавка, Г.Т. Кліценко, В.К. Кононенко, А.В. Нечипоренко, Н.І. Пархоменко, Л.І. Поплавський, Ю.І. Савченко, Е.М. Сенчан, В.Д. Соломатіна, П.С. Хрущова, Р.Н. Чорних та ін. Встановлено значення фосфорної і сольової годівлі, вплив згодовування сірчанокислого цинку на рубцевий метаболізм, відгодівельні та забійні якості, перетравність, обмін речовин і газообмін молодняку; досліджено рівень рубцевого метаболізму у телят, вирощених за понижених норм молока та згодовування сечовини з різною концентрацією білка у перетравному протеїні [2].

Науково-освітнім центром вивчено ріст і розвиток, продуктивність, перетравність кормів, баланс речовин та енергії у молодняку великої рогатої худоби. З'ясовано вплив рівня молочного жиру в молочний період на ріст і формування обмінних функцій у молодняку, а також різного рівня цукру в раціонах на обмін речовин, м'ясну продуктивність і стан здоров'я телят. Порівняно перетравність і обмін речовин у телиць і корів при згодовуванні сечовини та сірчанокислого натрію в раціонах з різною концентрацією білка і перетравного протеїну. Досліджено дію безкальцієвих фосфорних добавок на ріст, продуктивність і обмін речовин худоби [2].

До розроблення теоретичних і методологічних основ годівлі свиней суттєвий внесок зробили: І.М. Березюк, В.П. Бородай, Т.М. Головко, М.М. Карпусь, В.І. Кваша, В.Г. Кириченко, А.І. Коршун, Н.С. Кучер, М.Д. Любецький, В.Т. Нагорний, К.І. Степіко та ін. Ученими встановлено вплив раннього відлучення свиней на формування біологічних ознак, особливості морфологічної будови та хімічного складу м'язів, вікові зміни племінних і продуктивних ознак. Досліджено секреторну функцію тонкої кишки та механізм її регуляції, вплив нормованої і помірної годівлі на ріст, будову та хімічний склад кістяка і м'язів свиней різних віку та породи. З'ясовано дію сірчанокислого амонію на перетравність корму, обмін амінокислот, хімічний склад деяких органів і м'язів у молодняку свиней. Проведено досліди з використанням раціонів з різним відсотком кукурудзяних кормів і цукрового буряка при відгодівлі свиней [2].

Науково-освітнім центром також досягнуто успіхів у розробленні теоретичних основ годівлі сільськогосподарської птиці. Так, Г.Ф. Брязкун, Л.І. Дьяченко, К.О. Траутман, В.Д. Уманець встановили вікові зміни біологічної цінності м'яса та яєць курей при різноякісній годівлі, вплив підгодівлі цинком і надлишку кальцію на організм курчат, а також дію сірчанокислого амонію на перетравність корму, обмін амінокислот, хімічний склад деяких органів і м'язів. Дослідили хімічний склад окремих органів качок при тривалому згодовуванні дріжджів. Особливий внесок в обґрунтування повноцінної годівлі птиці як важливого фактора зростання її продуктивності, відтворної здатності та ефективної конверсії корму в продукцію зробив В.Ф. Каравашенко. Розробив норми годівлі птиці, рецептуру комбікормів, білково-вітамінних добавок для високопродуктивної, лінійної і гібридної птиці, що сприяло становленню промислової технології виробництва яєць і м'яса птиці в Україні [2].

У галузі кормовиробництва науково-освітнім центром вивчено вуглеводний і мінеральний склад кормів правобережного Лісостепу УРСР залежно від фаз вегетації та особливостей вирощування (Г.А. Гуменюк). Доведено ефективність збагачення рослинних кормів азотом, мікро - і макроелементами (П.М. Костін). Розроблено основи виробництва біомаси дріжджів на малогабаритних установках і використання продуктів бродіння в годівлі жуйних (Л.С. Прокопенко).

Наразі науко-освітній центр очолює доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН І.І. Ібатуллін, зусилля якого спрямовуються на вивчення хімічного складу та поживності кормів і відходів переробки промислової сировини, розроблення ефективних методів їх використання, прийомів забезпечення повноцінної годівлі тварин різних видів для зон Лісостепу і Полісся з використанням кормових добавок біологічно активних речовин.

Висновки

Таким чином, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УАСГН П.Д. Пшеничний зробив вагомий внесок у становлення системи вищої зоотехнічної освіти та галузевого дослідництва в 30-х - 70-х рр. ХХ ст. Учений сприяв здобуттю статусу провідних галузевих навчально-освітніх осередків Башкирським сільськогосподарським інститутом (м. Уфа), Харківським зоотехнічним інститутом та Українською сільськогосподарською академією, долучився до підготовки навчальної та методичної літератури. Започаткував Київський науково-освітній центр із годівлі тварин і технології кормів, підготував 130 кандидатів і докторів сільськогосподарських наук.

П.Д. Пшеничний сприяв становленню галузевої дослідної справи, очоливши відповідні структури та ініціюючи системні дослідження з годівлі сільськогосподарських тварин при Київській зоотехнічній дослідній станції, Західній зоотехнічній дослідній станції (м. Сичівка), Башкирській дослідній станції тваринництва (м. Уфа), Оренбурзькому науково-дослідному інституту м'ясо-молочного скотарства, Всесоюзному інституті гібридизації й акліматизації тварин (Асканія-Нова).

Виділено основні складові наукової спадщини академіка П.Д. Пшеничного: принципи і методи спрямованого вирощування й стимуляції розвитку функції живлення та обміну речовин у молодняку; способи підвищення коефіцієнта корисної дії корму; принципи вікової мінливості видових і господарськи корисних ознак під впливом різних рівнів годівлі; формування продуктивності тварин в онтогенезі; розроблення наукових основ раціональної годівлі сільськогосподарських тварин; виготовлення та використання комбікормів; хімічний склад кормів і їх поживність; дослідження зміни складу і поживності кормів під впливом природних умов та агротехніки вирощування, способів збирання, консервування та зберігання.

Список використаних джерел та літератури

1. Березюк І.М. Пшеничний Павло Дмитрович (1903-1985). Вчені у галузі тваринництва / УААН; наук. ред. Г.О. Богданова, В.П. Бурката. Київ: Аграрна наука, 1999. С. 284-287. (Серія «Українські вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 2).

2. Бородай І.С. Теоретико-методологічні основи становлення та розвитку вітчизняної зоотехнічної науки: монографія / НААН, ДНСГБ. Вінниця, 2012. 416 с. (Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 59).

3. Буркат В.П., Бородай І.С. Нариси з історії інституту: монографія. Київ: Аграрна наука, 2008. 560 с.

4. Відомий вчений і педагог у галузі зоотехнії - Павло Дмитрович Пшеничний (до 100-річчя від дня народження) / Уклад.: І.І. Ібатуллін, В.Д. Столюк, І.М. Березюк та ін.; за ред. І.І. Ібатулліна. Київ: НАУ, 2003. 200 с.

5. Діденко В.В. Нарис з історії Національного аграрного університету: до 110-річчя від дня заснування. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Аграрна наука, 2008. 232 с.

6. Зубець М.М., Бородай І.С. Київська дослідна станція тваринництва «Терезине»: історія, здобутки, вчені / НААН, ДНСГБ. Вінниця, 2011. 208 с.

7. Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 57.

8. Ібатуллін І.І., Сичов М.Ю. Життєвий шлях професора П.Д. Пшеничного. Сучасне птахівництво. 2013. № 12. С. 4-6.

9. Ібатуллін І.І., Отченашко В. В., Сичов М. Ю. Талант, що визначає долю (до 110-річчя П.Д. Пшеничного). Вісник аграрної науки. 2013. № 11. С. 76-77.

10. Особова справа Павла Дмитровича Пшеничного. Архів НУБіП України, 41 арк.

11. Особова справа Павла Дмитровича Пшеничного. Державний архів Харківської області. Ф. Р-5910. Оп. 1. Спр. 318а, 143 арк.

12. Поливач М.А. Академік П.Д. Пшеничний - учений, педагог та організатор вітчизняної дослідної справи в зоотехнії у 30-70-х рр. XX ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.07 / НААН, ННСГБ. Київ, 2016. 24 с.

13. Пшеничний П.Д., Старовіров М.Н. Силос з озимої пшеничної соломи. Соціалістичне тваринництво. 1931. № 12. С. 26-36.

14. Пшеничний П.Д. Основы учения о воспитании сельскохозяйственных животных. Киев: Изд-во АН УССР, 1955. 148 с.

15. Пшеничний П.Д., Старовіров М.Н. Топінамбур (земляна груша) на службу соціалістичному тваринництву. Соціалістичне тваринництво. 1932. № 9. С. 23-26.

16. Пшеничний П.Д., Богоявленський Н.І. Хімічний склад і поживність кормів лісостепової частини Правобережжя Київської області. Збірник наукових праць Київської науково-дослідної станції тваринництва. Київ, Харків, 1936. Вип. 1. С. 7-10.

17. Пшеничний П.Д., Соловйов А.А. Виховування молодняка білоголової колоністської раси. Київ, Харків: Держвидав, 1931. 22 с.

18. Рубан Ю.Д. Деятельность вьідающегося ученого-зоотехника П.Д. Пшеничного и современные проблеми зоотехники. Вісник аграрної науки. 1995. № 1 (січень). С. 105-109.

References

1. Berezjuk, I.M. (1999). Pshenychnyj Pavlo Dmytrovych (1903-1985) [Pavlo Dmytrovych Pshenychnyi (1903-1985)]. In: Vcheni u ghaluzi tvarynnyctva [Scientists in the field of animal husbandry]. Kyjiv, pp. 284-287 [in Ukrainian].

2. Borodai, I.S. (2012). Teoretyko-metodologhichni osnovy stanovlennja ta rozvytku vitchyznjanoji zootekhnichnoji nauky [Theoretical and methodological bases of formation and development of domestic zootechnical science]. Vinnycja [in Ukrainian].

3. Burkat, V.P., & Borodai, I.S. (2008). Narysy z istoriji instytutu [Essays on the history of the institute]: monoghrafija. Kyjiv [in Ukrainian].

4. Ibatullin, I.I. (Eds.) (2003). Vidomyj vchenyj i pedaghogh u ghaluzi zootekhniji - Pavlo Dmytrovych Pshenychnyj (do 100-richchja vid dnja narodzhennja) [Famous scientist and teacher in the field of animal husbandry - Pavlo Dmytrovych Pshenychnyi (to his 100th birthday)]. Kyjiv [in Ukrainian].

5. Didenko, V.V. (2008). Narys z istoriji Nacionaljnogho aghramogho universytetu: do 110-richchja vid dnja zasnuvannja [Essay on the history of the National Agrarian University: to the 110th anniversary of its foundation]. 2-ghe vyd., vypr. i dop. Kyjiv [in Ukrainian].

6. Zubecj, M.M., & Borodai, I.S. (2011). Kyjivsjka doslidna stancija tvarynnyctva «Terezyne»: istorija, zdobutky, vcheni [Kyiv research station of animal husbandry "Terezine": history, achievements, scientists]. Vinnycja [in Ukrainian].

7. Ibatullin, I.I., & Sychov M.Ju. (2013). Zhyttjevyj shljakh profesora P.D. Pshenychnogho [Life path of Professor P.D. Pshenychny]. Suchasne ptakhivnyctvo - Modern poultry farming, no. 12, pp. 4-6 [in Ukrainian].

8. Ibatullin, I.I., Otchenashko, V.V., & Sychov, M.Ju. (2013). Talant, shho vyznachaje dolju (do 110-richchja P.D. Pshenychnogho) [Talent that determines destiny (to the 110th anniversary of P.D. Pshenychny)]. Visnyk aghrarnoji nauky - Herald of Agrarian Science, no. 11, pp. 76-77 [in Ukrainian].

9. Osobova sprava Pavla Dmytrovycha Pshenychnogho [The personal file of Pavlo Dmytrovych Pshenychnyi]. Archives of the NULaES of Ukraine, 41 pp. [in Ukrainian].

10. Osobova sprava Pavla Dmytrovycha Pshenychnogho [The personal file of Pavlo Dmytrovych Pshenychnyi]. State archive of the Kharkiv region. Fund R-5910, Inventory 1, Unit 318a, 143 pp. [in Ukrainian].

11. Polyvach, M.A. (2016). Akademik P.D. Pshenychnyj - uchenyj, pedaghogh ta orghanizator vitchyznjanoji doslidnoji spravy v zootekhniji u 30-70-kh rr. XX st. [Academician P.D. Pshenychnyi - a scientist, teacher and organizer of domestic research in animal husbandry in the 1930s-1970s of the 20th century]. Candidate's thesis. Kyjiv [in Ukrainian].

12. Pshenychnyj, P.D., & Starovirov, M.N. (1931). Sylos z ozymoji pshenychnoji solomy [Silage ^om winter wheat straw]. Socialistychne tvarynnyctvo - Socialist animal husbandry, no. 12, pp. 26-36 [in Ukrainian].

13. Pshenichnyi, P.D. (1955). Osnovy ucheniia o vospitanii selskokhoziaistvennykh zhivotnykh [Fundamentals of the doctrine of the education of farm animals]. Kiev [in Russian].

14. Pshenychnyj, P.D., & Starovirov, M.N. (1932). Topinambur (zemljana ghrusha) na sluzhbu socialistychnomu tvarynnyctvu [Jerusalem artichoke (earth pear) at the service of socialist animal husbandry]. Socialistychne tvarynnyctvo - Socialist animal husbandry, no. 9, pp. 23-26 [in Ukrainian].

15. Pshenychnyj, P.D., & Boghojavlensjkyj N.I. (1936). Khimichnyj sklad i pozhyvnistj kormiv lisostepovoji chastyny Pravoberezhzhja Kyjivsjkoji oblasti [Chemical composition and nutritional value of fodder in the forest-steppe part of the Right Bank of Kyiv region]. Zbirnyk naukovykh pracj Kyjivsjkoji naukovo-doslidnoji stanciji tvarynnyctva - A collection of scientific works of the Kyiv Research Station of Animal Husbandry. Kyjiv, Kharkiv, issue 1, pp. 7-10 [in Ukrainian].

16. Pshenychnyj, P.D., & Solovjov, A.A. (1931). Vykhovuvannja molodnjaka bilogholovoji kolonistsjkoji rasy [Raising the young of the white-headed colonist race]. Kyjiv, Kharkiv [in Ukrainian].

17. Ruban, Iu.D. (1995). Deiatelnost vydaiushchegosia uchenogo-zootekhnika P.D. Pshenichnogo i sovremennye problemy zootekhnii [Activities of the outstanding animal scientist P.D. Pshenychnyi and modern problems of zootechnics]. Visnik agrarnoi nauki - Herald of Agrarian Science, no. 1, pp. 105-109 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru