Роль спортивно-просвітних організацій Галичини у формуванні національної правосвідомості та правової культури в першій половині XX ст.

Размещено на http://allbest.ru

ЗВО «Університет Короля Данила»

Роль спортивно-просвітних організацій Галичини у формуванні національної правосвідомості та правової культури в першій половині XX ст.

Криховецький Іван Зеновійович,

доктор юридичних наук, доцент, віце-президент

Карпаш Максим Олегович, доктор технічних наук, професор,

професор кафедри архітектури та будівництва

Жупник Василь Васильович, кандидат історичних наук,

доцент кафедри права та публічного управління

м. Івано-Франківськ, Україна

Анотація

Мета. Метою статті є аналіз, вивчення та визначення ролі спортивно-просвітніх організацій і рухів Галичини в утвердженні й подальшому формуванні національної правосвідомості, а також правової культури населення.

Методика. Методологічну основу, наукового пошукування, склала система загальнонаукових, спеціальнонаукових і філософських методів. Одним з основних став аналітичний метод в комплексі з компаративістським підходом, які дозволили розкрити особливості впливу спортивно-просвітніх організацій на правосвідомість та правову культуру населення у конкретному історичному періоді.

Результати. Встановлено, що програмах і статутах спортивно-просвітницьких організацій декларувалися політичні гасла. Так, програма «Сокола» передбачала досягнення «свободи» народу. Боротьба за проголошення незалежної держави була ключовою ідеологемою, яку поширював «Пласт». Члени «Січі» популяризували демократичні цінності та свободолюбство часів козаччини. Вплив згаданих організацій на правосвідомість та правову культуру населення Галичини реалізовувався через: популяризацію історико-правових традицій, зокрема ідей свободолюбства часів Запорізької Січі, збереженню і утвердженню національних символів -- герб, прапор; акцентування уваги на дотриманні морально-етичних і християнських цінностей. Цей принцип реалізовувався товариством «Сокіл» і «Пласт»; утвердження державницьких ідей і залучення учасників до визвольних змагань і розвитку Західноукраїнської Народної Республіки, а у міжвоєнні роки -- політичної діяльності в складі легальних політичних партій; поширення ідей здорового способу життя, фізичної і військової підготовки молоді.

Наукова новизна. Обґрунтовано тезу про безпосередній вплив діяльності спортивно-просвітніх організацій та рухів на формування національної правосвідомості та правової культури населення, як цілеспрямовано (членство та діяльність в рамках рухів та організацій) так і опосередковано (просвітницька і правовиховна робота).

Практична значимість. Досягнуті результати можуть бути використані у процесі подальших історико-правових досліджень, підготовці окремих спецкурсів, а також при вивченні історії держави і права України, історії вчень про державу і право.

Ключові слова: правосвідомість, правова культура, спортивно-просвітницька організація, Галичина, «Пласт», «Сокіл», «Січ».

Abstract

Role of the sporting and educational organizations at Galychyna in the formation of national self-consciousness and legal culture during the first half of the 20th century

Ivan Krykhovetskyi

Doctor of Law, Associate professor, Vice president of King Danylo University, 35 Ye. Konovaltsia str., Ivano-Frankivsk, 76000, Ukraine

Maksym Karpash Doctor of Technical Sciences, Professor, Professor at the Department of Architecture and Construction of King Danylo University, 35 Ye. Konovaltsia str., Ivano-Frankivsk, 76000, Ukraine

Vasyl Zhupnyk Candidate of historical sciences, Associate professor at the Department of Law and Public Administration of the King Danylo University, 35 Ye. Konovaltsia str., Ivano-Frankivsk, 76000, Ukraine Purpose. The purpose of the article is to analyze, study and determine the role of sports and educational organizations and movements of Galychyna in the establishment and further formation of national legal consciousness, as well as the legal culture of the local population.

Method. The methodological basis of scientific research was a system of general scientific, special scientific and philosophical methods. Analytical method in combination with the comparative approach was among the main ones, which made it possible to reveal the peculiarities of the influence of sports and educational organizations on the legal awareness and legal culture of the local population during the considered historical period.

Results. It was established that a number of political mottos were claimed in the programs and statutes of sports and educational organizations. Thus, the program of «Sokil» organization stated the achievement of the peoples' «freedom». The struggle for the declaration of an independent state was a key ideology postulated by «Plast». The members of «Sich» popularized the democratic values and wish for freedom dated back to the times of the Cossacks. The influence of the mentioned organizations on the legal awareness and legal culture of the local population of Galychyna was realized through the popularization of historical and legal traditions, in particular the ideas of freedom-loving times of Zaporizhzhya Sich, preservation and propagation of national symbols -- coat of arms and flag, emphasizing of the moral and ethical and Christian values. This principle was implemented by «Sokil» and «Plast», approval of statutory ideas and involvement of participants in the liberation struggles and development of the West Ukrainian People's Republic, and in the interwar years -- political activity under the frame of legal political parties; spreading the ideas of a healthy lifestyle, physical and military training of young generation.

Scientific novelty. A hypothesis about the direct influence of the activity of sports and educational organizations and movements on the formation of national legal awareness and legal culture of the local population, both on purpose (membership and activity within the framework of movements and organizations) and indirectly (educational and legal educational work) is well substantiated. Practical significance. The achieved results can be used in the process of further historical and legal research, preparation of dedicated special courses, as well as in the study of the history of the state and law of Ukraine, the history of education about the state and law.

Key words: legal awareness, legal culture, sports and educational organization, Galychyna, «Plast», «Sokil», «Sich».

Вступ

Постановка проблеми. Окупація Криму та окремих регіонів Донецької і Луганської областей Росією у 2014 р. показала, що найпершою дією, яку робила окупаційна влада, було насильницьке позбавлення громадянських прав та свобод, права українського населення говорити рідною мовою, послуговуватися нею в офіційних установах, носити та демонструвати національну символіку, а також позбавлення права на свою національну історичну пам'ять і її відтворення. Простіше кажучи, встановлювався режим тотальної окупації, протистояти якому, окрім збройної боротьби, можна було відстоюючи, наскільки це можливо, своє законне право на свободу думки, самовизначення, віросповідання. Ще більше це питання активізувалося після відкритого збройного нападу Росії 24 лютого 2022 р. і окупації ще ряду регіонів України. Саме військова агресія Росії, стала ключовим консолідуючим фактором української нації, пробудила відчуття єдності та поваги до суверенітету, національних символів, поняття незалежності і національної правосвідомості та бажання боротися за них. Знаковим є те, що для української політико-правової і навіть суспільної думки боротьба за свої національні права не є новою. Важливо заповнити запит на знання історії боротьби українського народу за національні права.

З огляду на зазначене, наукова актуальність нашого дослідження обумовлюється необхідністю вивчення позитивного досвіду спортивно -просвітницьких організацій Галичини першої половини ХХ ст. у розвитку правової культури та правосвідомості населення. Цього можна досягнути через вивчення програм і статутів спортивно - просвітницьких і громадсько-політичних товариств, їх практичної діяльності, а також державно-правових концепцій які були сформовані членами цих товариств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській науці досвід практичної діяльності спортивно-просвітницьких організацій вивчається істориками, педагогами. З точки зору права ці питання практично не вивчають. Винятком може слугувати монографічне дослідження С.Церковника у якому розкрито правові умови функціонування молодіжних організацій Галичини в 1848 - 1939 рр. [13]. Практично відсутні праці в яких розкривається вплив спортивно-просвітницьких організацій на правосвідомість та правову культуру населення Галичини. Така ситуація тільки підсилює актуальність нашого дослідження.

Загальну методологічну основу публікації склали праці І.Андрухіва, Р.Гарата, Л.Геника, С.Котова, М.Литвина, Р.Попелюка, М.Слабченко, С.Церковного, М.Чубатого та ін.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз, вивчення та визначення ролі спортивно-просвітніх організацій і рухів Галичини в утвердженні й подальшому формуванні національної правосвідомості, а також правової культури населення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. стали часом диференціації українського національно-політичного руху Галичини, а в програмах політичних партій, які виникли в 1890-ті рр. вперше декларувалася ідея відродження національної держави, при цьому акцент часто робився на потребі забезпечення соборності етнічних українських земель. Політизація національного руху вплинула також і на зростання правосвідомості населення, при цьому залучення широкої громадськості до політичного життя відбувалося як через участь у роботі представницьких органів влади, так і діяльності громадсько-політичних і спортивно-просвітницьких товариств. Останні відіграли важливу роль у популяризації національної ідеї українців, формуванні єдиної системи цінностей, яка передбачала насамперед боротьбу за відновлення національної держави. Загалом, досвід роботи спортивно-просвітних товариств в контексті їх впливу на правову культуру та правосвідомість населення, важливі й для сьогодення, в умовах активізації національно - патріотичного виховання та консолідації суспільства. демократичний галичина сокіл пласт

Важливою умовою, що дозволяла створення і функціонування просвітницьких і громадсько-політичних організацій у Галичині другої половини ХІХ ст. була сама правова система Австро-Угорської імперії. Власне, правову основу функціонування подібних організацій становив австрійський Цивільний кодекс, який вважається одним із перших нормативно-правових актів у Європі, що закріплював правовий статус громадських інституцій на території монархії [13, с. 37]. За підрахунками М.Слабченка, у Східній Галичині на передодні Першої світової війни існувало майже 7 тисяч різних громадських організацій, що об'єднували 500 000 осіб [10, с. 105]. Закономірно, що основну кількість з цих організацій становили кооперативні утворення, однак спортивно-просвітницькі і громадсько-політичні установи, що займалися вихованням молоді були також чисельними як в кількісному плані так і за рівнем впливу на правосвідомість населення регіону.

Про позитивний вплив на правосвідомість подібних організацій можуть свідчити слова А.Дерко, яка була зв'язковою Української повстанської армії. Вона зокрема сказала, що «десь до одинадцяти років я не знала, що є українкою. Вже пізніше таємно сказали. Вечорами нас організовували. Зробили таке товариство «Сокіл»« [6].

Власне товариство «Сокіл» вважається першою спортивно -просвітницькою організацією Галичини. Однак, початок просвітницькій роботі поклало товариство «Просвіта», яке виникло ще 1868 р. Роль «Просвіти» можна визначити як ідейно - організаційну, адже за ініціативи її керівництва, впродовж 1891 -1914 р. у Галичині було створено товариства «Сільський Господар», «Маслосоюз», «Народня Торговля», «Рідна Школа», «Руська Бесіда», «Союз Українок», «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг» [2, с. 13]. Участь «Просвіти» у створенні та діяльності цих організацій призвела до того, що не зважаючи на їх практичне спрямування - кооперативне, кредитне об'єднання, пожежне чи спортивне товариство, усі вони займалися просвітництвом. Члени товариств переслідували й ідеологічну місію - консолідацію українців краю і утвердження у їхній правосвідомості національно-культурної і політичної окремішності українців від інших народів імперії Габсбургів, і насамперед поляків.

У нашому дослідженні ми зосередимо увагу на державно-правових ідеях, що виникли в середовищі найбільших спортивно-просвітних товариств Галичини - «Сокіл», «Січ» і «Пласт». Вважаємо, що саме їх досвід буде корисним в умовах сьогодення та реалізації національно-патріотичного виховання.

Першою з поміж згаданих організацій виник «Сокіл». Організаційний збір членів товариства відбувся 11 лютого 1894 року у Львові. В основі програми товариства були християнські моральні цінності, зокрема закон Божий і розроблені на його основі 10 заповідей. У дев'ятій заповіді, зокрема вказувалося, що «Сокіл(ка) вірить» що - працею й злукою здобуває нарід свободу» [4, с. 207]. Тобто, з самого початку у програмі спортивно-просвітницької організації закладалися політичні гасла, які передбачали досягнення «свободи» народу. Однозначно, що саме поняття «свободи» жодним чином не конкретизувалося й не відомо, чи організатори товариства мали на увазі розширення національно-територіальної автономії у складі Австро-Угорщини чи боротьбу за національну державу.

Вплив «Сокола» на правосвідомість населення проявлявся насамперед ідеологічно через символіку товариства - лев на синьому тлі, який фактично нагадував герб Галицько-Волинської держави та герб Головної руської ради 1848 р. Такий символізм мав важливе значення для розвитку правової культури населення і утвердження ідеї держави, як цінності.

Під впливом внутрішньої конкуренції з іншими спортивно-просвітницькими організаціями, товариство «Сокіл» в кінці 1905 р. змінює статут та назву на «Сокіл -Батько» [з, с. 14]. На передодні Першої світової війни учасниками «Сокола» були понад 32 тис. юнаків і дівчат [3, с. 14]. Рівень підготовки членів товариства був безпосередньою причиною того, що до складу новосформованого легіону Українських січових стрільців, ввійшли як правило учасники «Сокола». Пізніше, саме члени «Сокола» склали основу Української галицької армії, яка стала офіційним збройним формуванням Західноукраїнської Народної Республіки [3, с. 19].

Іншим товариством, в середовищі якого розвивалася українська національна ідея і популяризувалися ідеї національної державності, була «Січ». Основним ідеологом й ініціатором створення товариства був відомий адвокат, член Української радикальної партії Кирило Трильовський [1, с. 16]. Хоч товариство виникло 1900 р. у с. Заваллі Станіславського воєводства, його осередки діяли на Буковині та Закарпатті.

Основною відмінністю між ідейними поглядами членів «Сокола» і «Січі», було те, що останні постійно декларували свій світський характер і на відміну від «Сокола» не приділяли особливої уваги співпраці з Греко-католицькою церквою. У Статуті товариства вказувалося, що «членом Січі може бути лише світський українець і українка» [13, с. 124]. В основі ідеології «Січі» була історико-правова традиція часів Запорозької Січі. При цьому, акцентувалася увага на винятковій ролі селянства, як рушія процесу національно-визвольної боротьби. Вважаємо такий підхід ефективним і виправданим, адже спираючись на соціальну стратифікацію населення регіону, більшість етнічних українців належали саме до селянського прошарку. Результатом цієї робота стала масова підтримка селянством визвольних змагань після проголошення ЗУНР, залученість до лав Української галицької армії.

Третьою спортивно-просвітньою організацією був «Пласт». Спершу, в 1911 р. це була таємна учнівська військова організація, основним завданням якої було «всебічне патріотичне виховання молоді, підготовка її до боротьби за незалежність України» [13, 125].

Офіційною датою заснування «Пласту» вважається 1912 р. коли викладач Львівської академічної гімназії О. Тисовський заснував таємний гурток, який за короткий час переніс у перший легальний пластовий курінь ім. П. Сагайдачного [12, с. 284]. Власне О.Тисовський продовжив ідею національно-патріотичного виховання і розвинув концепцію боротьби за відродження національної держави. Саме державницька ідея найбільше відрізняла «Пласт» від «Сокола» і «Січі». Іншою відмінністю було те, що до «Пласту» набирали осіб молодших 18-ти років, що дозволяло краще реалізовувати виховний процес і змалечку закладати національну ідею в правосвідомість галичан.

Члени «Пласту» чи не найактивніше долучилися до державного будівництва в періоду ЗУНР. Більше того, пластуни, в тому числі й неповнолітні взяли участь у «листопадовому чині» 1 листопада 1918 р. Власне рішення про збройне захоплення влади у Львові приймалося у будинку К. Студинського, який був і своєрідною резиденцією «Пласту» [9]. Члени «Пласту» 30 червня 1918 р. здійснили розвідку в м.Львові й доклали Д.Вітовському про місця дислокації і кількість військових, жандармів, наявні склади боєприпасів. Для прикладу в с. Сокільники пластуни виявили австрійські гармати, які потім були використані в боях за Львів [13, с. 119].

Дослідники припускають, що й засновник «Пласту» О. Тисовський приймав участь у засіданнях Українського Військового Комітету [9]. Певним символізмом можна вважати і те, що синьо-жовтий прапор на Львівською ратушою вивісив 17-ти річний пластун С. Паньківський [5, с. 36].

Після поразки визвольних змагань та включення Східної Галичини до складу Польщі, «Сокіл», «Січ» і «Пласт» продовжили функціонувати але їх діяльність у 1920 - 1930-х рр. змінилася. Це було обумовлено насамперед законодавством Польщі, яке накладало безліч обмежень на процес створення і функціонування громадських організацій. Особлива увага приділялася спортивно-патріотичним товариствам, які акцентували увагу на фізичній підготовці молоді й патріотичному виховання.

Польська влада розцінювала їх як потенційних противників, а тому за першої нагоди забороняла їх діяльність. Так, з 52 товариства, що функціонували станом на 1922 р., на середину 1930-х залишилося тільки 21 [12, с. 133]. Такі дії влади призвели до того, що 1925 р. товариство «Січ» затвердило новий статут й обрало нову назву «Луг». Фактично це була лінгвістична маніпуляція, яка дозволяла зберегти історичну пам'ять козаччини, адже історія Запорізької Січі починалася з Великого лугу (степу) [14, с. 468]. У 1931 -1932 рр. відбулася чергова трансформація товариства, було затверджено новий статут і змінено назву на «Українське руханково-спортивне товариство «Луг». Основна мета товариства згідно статуту - «фізичне та моральне виховання молоді. Членами товариства могла бути нешкільна молодь, а молодь віком 14-18 років тільки за згодою батьків і опікунів, без права голосу на виборах» [13, с. 125].

З поміж усіх організацій, польська влада найбільше контролювала роботу «Пласту». Однак, не зважаючи на перешкоди поліції, 1924 р. відбувся Верховний пластовий з'їзд, у якому взяли участь представники від 29 пластових полків Галичини [11, с. 133]. У 1930-х рр. «Пласт» поширив свою діяльність на Волинь.

З приходом радянської влади у 1939 р. усі спортивно-просвітницькі організації були заборонені, проти їх членів і керівництва розпочалися репресії. Як наслідок, багато з учасників легальних спортивних організацій доєднали до націоналістичного підпілля.

Отже, в першій половині ХХ ст. у Галичині функціонувало кілька десятків різноманітних спортивно-просвітних організацій, які поєднували фізичну підготовку молоді з ідеологічною роботою і популяризацією ідеї відродження національної держави. Досвід цих організацій в контексті національно-патріотичного виховання є актуальним і в ХХІ ст.

Важливо, що в Україні наявна політична воля та ініціатива стосовно розвитку і підтримки скаутських організацій. Власне, 30 травня 2019 р. Верховна Рада Україна ухвалила закон «Про державне визнання і підтримку Пласту - Національної скаутської організації України». Показово, що в ч. 2 ст. 2 згаданого закону вказувалося, що одним із завдань «Пласту» є сприяння «громадянській освіті та національно-патріотичному вихованню молоді на відповідальних і активних громадян, котрі відстоюють демократичні цінності» [8]. Основна мета законодавців, які ініціювали цей проект - було поширення культури скаутських організацій і зокрема «Пласту» за межі західноукраїнських областей, де в нього були міцні історичні традиції.

Закон було підписано президентом тільки в січні 2020 р. після доопрацювання парламентом. На нашу думку, закон «Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху» [7], в умовах сьогодення відіграє насамперед ідеологічну роль, адже він визнає участь пластунів у боротьбі за відродження української держави.

Висновки

Таким чином, на початку ХХ ст. в Галичині сформувалися об'єктивні умови для створення і розвитку спортивно-просвітницьких організацій, які органічно поєднували принципи фізичної підготовки молоді та популяризації національної ідеї - відродження української держави. Найбільшими подібними організаціями, які мали легальний правовий статус були «Сокіл», «Січ» і «Пласт». їх вплив на правосвідомість та правову культуру населення Галичини реалізовувався через:

- популяризацію історико-правових традицій, зокрема ідей свободолюбства часів Запорізької Січі, збереженню і утвердженню національних символів - герб, прапор;

- акцентування уваги на дотриманні морально-етичних і християнських цінностей. Цей принцип реалізовувався товариством «Сокіл» і «Пласт»;

- утвердження державницьких ідей і залучення учасників до визвольних змагань і розвитку Західноукраїнської Народної Республіки, а у міжвоєнні роки - політичної діяльності в складі легальних політичних партій;

- поширення ідей здорового способу життя, фізичної і військової підготовки молоді.

На нашу думку, в умовах сьогодення доцільно запозичити підхід спортивно - просвітницьких товариств до формування ціннісних ідеологем, а саме поєднання християнських цінностей та ідеї цілісності й суверенітету держави.

Список використаних джерел

1. Андрухів І.О. Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 рр.: короткий історичний нарис. Івано -Франківськ, 1995. 73 с.

2. Гарат Р. М. Діяльність Товариства «Просвіта» в Галичині (1868-1921 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук. Чернівці, 2004. 22 с.

3. Геник Л. Я. Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах Східної Галичини кінця ХІХ - початку ХХ століття: автореф. дис. ... канд. пед. наук. Київ, 2003. 25 с.

4. Котов С. Ідеологічні засади сокільського руху в західній Україні (1923-1939). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2015. Вип. 27. С. 206-213.

5. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. Львів: Інститут українознавства НАНУ; Видавнича фірма «ОЛІР», 1995. 361 с.

6. Попелюк Р. «Сокіл»: тренував тіло, а виховував український дух. URL: https://localhistory.org.ua/texts/statti/sokil-trenuvav-tilo-a-vikhovuvav-ukrayinskii-dukh/

7. Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху. Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 15, ст.94. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-20#Text/.

8. Пропозиції Президента до Закону «Про державне визнання і підтримку Пласту -Національної скаутської організації України». URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65723.

9. Роль неповнолітніх у боротьбі за незалежність ЗУНР. URL: https://100krokiv.info/2014/11/rol-nepovnolitnih-za-nezalezhnist-zunr/.

10. Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ століття. Харків, 1925. 318 с.

11. Тисовський О. Між двома світовими війнами (1920-1939). Життя в Пласті. 4-е вид. Торонто. 1997. 551 с.

12. Трофим'як Б.Є. Гімнастично-спортивні організації в національновизвольному русі Галичини: (друга пол. XIX ст. - перша пол. XX ст.). Тернопіль: Економічна думка, 2001. 694 с.

13. Церковник С.І. Історико-правові засади становлення та функціонування українських наукових, громадських та культурно-освітніх інституцій Східної Галичини у 1848-1939 рр. Львів: «Галицька видавнича спілка», 2020. 148 с.

14. Чубатий М. Державний лад на Західній области Української Народної Республики. Львів, 1921. 40 с.

References

1. Andrukhiv, I.O. (1995). Ukrainski molodizhni tovarystva Halychyny: 1861 -1939 rr.: korotkyi istorychnyi narys [Ukrainian youth associations of Galicia: 1861 -1939: a brief historical essay]. Ivano-Frankivsk. (in Ukrainian)

2. Harat, R. M. (2004). Activities of the «Prosvita» Society in Galicia (1868-1921): Phd thesis abstract. Chernivtsi. (in Ukrainian)

3. Henyk, L. Ya. (2003). Religious and moral education in Ukrainian educational institutions of Eastern Galicia at the end of the 19th - beginning of the 20th century: Phd thesis abstract. Kyiv. (in Ukrainian)

4. Kotov, S. (2015). Ideolohichni zasady sokilskoho rukhu v zakhidnii Ukraini (1923 - 1939) [Ideological foundations of the Sokol movement in western Ukraine (1923 -1939)]. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, 27, 206-213. (in Ukrainian)

5. Lytvyn, M. R., Naumenko, K. Ye. (1995). Istoriia ZUNR [History of ZUNR]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva NANU; Vydavnycha firma «OLIR. (in Ukrainian)

6. Popeliuk, R. «Sokil»: trained the body, and brought up the Ukrainian spirit. Retrivwed from: https://localhistory.org.ua/texts/statti/sokil-trenuvav-tilo-a-vikhovuvav-ukrayinskii-dukh/ (in Ukrainian)

7. On the recognition of the shale movement and the peculiarities of state support for the shale and scout movement: Law of Ukraine. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 2020, № 15, st.94. Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-20#Text/. (in Ukrainian)

8. On State Recognition and Support of Plast - National Scout Organization of Ukraine: Proposals of the President to the Law. Retrived from: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65723. (in Ukrainian)

9. The role of minors in the struggle for the independence of ZUNR. Retrived from: https://100krokiv.info/2014/11/rol-nepovnolitnih-za-nezalezhnist-zunr/. (in Ukrainian)

10. Slabchenko, M. (1925). Materialy do ekonomichno-sotsialnoi istorii Ukrainy ХІХ stolittia [Materials for the economic and social history of Ukraine in the 19th century]. Kharkiv. (in Ukrainian)

11. Tysovskyi, O. (1997). Mizh dvoma svitovymy viinamy (1920-1939) [Between the two world wars (1920-1939)]. Zhyttia v Plasti. Toronto. (in Ukrainian)

12. Trofymiak, B.Ie. (2001). Himnastychno-sportyvni orhanizatsii v natsionalnovyzvolnomu rusi Halychyny: (druha pol. XIX st. - persha pol. XX st.) [Gymnastics and sports organizations in the national liberation movement of Galicia: (second half of the 19th century - first half of the 20th century)]. Ternopil: Ekonomichna dumka. (in Ukrainian)

13. Tserkovnyk, S.I. (2020). Istoryko-pravovi zasady stanovlennia ta funktsionuvannia ukrainskykh naukovykh, hromadskykh ta kulturno-osvitnikh instytutsii Skhidnoi Halychyny u 1848-1939 rr. [Historical and legal foundations of the formation and functioning of

Ukrainian scientific, public and cultural and educational institutions of Eastern Galicia in 1848-1939]. Lviv: «Halytska vydavnycha spilka». (in Ukrainian)

14. Chubatyi, M. (1921). Derzhavnyi lad na Zakhidnii oblasty Ukrainskoi Narodnoi Respublyky [State system in the Western region of the Ukrainian People's Republic]. Lviv. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru