До історії василіанського монастиря в Бесідах наприкінці XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

До історії василіанського монастиря в Бесідах наприкінці XVII ст.

Богдан Володимирович Смерека

Анотація

Впровадженню до наукового обігу два документи останньої чверті XVII ст. з історії василіянського монастиря в урочищі (пізніше селі) Бесіди. Мова йде про привілей- підтвердження фундації обителі, виданий королем Яном ІІІ Собеським у 1689 р., а також документ річицького старости Анджея Жечицького 1694 року, яким той дозволяв перекрити став на межі угідь монастиря та підпорядкованого йому села Кам'янка Волоська. На підставі аналізу обох актів з'ясовано деякі обставини закладення обителі ченців-василіян, а також розкрито перипетії взаємовідносин монахів із сусідами.

Ключові слова: Бесіди, ЧСВВ, фундація, Ян ІІІ Собеський, Кам'янка Волоська

Abstract

Bohdan Smereka

To the history of the Basilian monastery in Besidy in the late 17th century

Two documents of the last quarter of the 17th century on the history of the OSBM monastery in the locality of Besidy are put into scientific circulation. First of all, it is the privilege of confirming of the foundation of the monastery, issued by King Jan III Sobieski in 1689. Due to this privilege, we can identify the name of the founder (Jan's mother, Zofia Teofila Sobieska) and specify the time of the foundation of the monastery (before 1661; until now, the year 1667 was generally accepted among researchers). The king's document gave the monastery extensive rights, while relieving it of a number of fiscal burdens. Residents of neighboring villages were not allowed to fish in the monastery pond and build houses on their land. The privilege also regulated the rules of election of the hegumen (he could only be a representative of the local monastic fraternity).

Another document on the history of the monastery was issued by Andrzej Rzeczycki, the head of the neighboring starosty (royal domain), in 1694. In it, he allowed the monks to shut down the pond, although it threatened to flood the lands of the village of Kamianka Voloska under his control. To relieve the tension between peasants and monks, Rzeczycki promised compensation to his subjects,

but forbade them to create any obstacles to the monks upon penalty of fines. The monks, according to document, were required to pay starost of 250 zlotys from each release of pond water.

Thus, the analysis of both documents makes it possible to find out some of the circumstances of the founding of the monastery of the Basilian monks, as well as to reveal the interpersonal relations. Moreover, if the first document describes the future prospects in the life of the monastery, the second document reflects the reality of daily occurence of monks, in which there was a conflict with neighbors.

Keywords: Besidy, OSBM, foundation, Jan III Sobieski, Kamianka Voloska

Василіянський монастир в Бесідах є одним з найменш досліджених монастирів чину у Львівській єпархії. Він проіснував трохи більше ста років. Однак, якщо дата закриття обителі відома достеменно (1787), цього неможливо сказати про рік її закладення. Одними з перших про історію монастиря писали Михайло Коссак та Антін Петрушевич, які висловили з цього приводу різні думки. Перший назвав роком закладення монастиря 1667-ий [2, с. 175-177], другий вважав таким 1672-ий [5, с. 174]. Також Коссак навів ряд фрагментів фундаційного привілею, який двом монахам - Філарету Служці та Теофілу Осташевичу - нібито надав в 1672 р. король Ян Собеський (який ще не був тоді монархом). Інші дослідники, які писали про монастир (Іван Крип'якевич [3, с. 77], Василь Слободян [7, с. 8-9; 8, с. 77-78], Орест Мацюк [4, с. 55], Володимир Пшик [6, с. 70]) опиралися на запропонований Коссаком 1667 р., як відправну точку існування обителі. В. Пшик додатково назвав цей рік датою першої згадки про с. Бесіди, хоча матеріали інвентарів Жовківської маєтності (до якої це село первісно належало) другої половини XVII ст. не фіксують такого поселення [16, с. 104-105, 151, 152, 153, 154, 156, 158, 190-191]. Михайло Ваврик розширив ймовірні хронологічні рамки виникнення монастиря до 1659-1667 рр. [1, с. 189]. Ще один дослідник, Михайло Хохонь, у своїй кандидатській дисертації, посилаючись на працю М. Коссака, помилково вказав роком закладення монастиря в Бесідах 1661-ий [9, с. 72].

Привілей, фрагменти якого навів у своєму дослідженні М. Коссак, справді був виданий Яном Собеським, однак, сталося це значно пізніше, а саме: 21 січня 1689 р. [13, с. 98-111]. 25 жовтня (“середа перед святом св. апостолів Симона [Петра] і Юди [Тадея]”) 1702 р. документ було надано для внесення до львівських ґродських актів, а 8 березня 1731 р. цю копію було вписано до трансумпту (за підписом старшого сина Яна Собеського, Якуба Людвіка). 30 серпня 1738 р. до львівських ґродських актів було внесено і цей трансумпт, а 28 грудня 1780 р. його вписали до книги копій привілеїв містам, селам, церквам та монастирям, укладеної в Становому комітеті [13, с. 96-113]. Саме цю копію привілею ми публікуємо під № 1.

Цікаво, що М. Коссак у своєму нарисі про монастир в Бесідах наводить посилання на акт, вписаний до книги ґродського суду Львова в “середу перед святом св. апостолів Симона [Петра] і Юди [Тадея]”, однак не в 1702 р., а рівно двадцятьма роками раніше (хоча в 1682 р. сам цей день - 28 жовтня - припадав на середу) [2, с. 177]. Пошуки цього документа у фонді 9 Центрального державного історичного архіву у Львові серед справ за 1682 р. результату не принесли. Припускаємо, що М. Коссак просто помилився із датуванням, причому двічі - і з датою укладення привілею, і з датою його першого внесення до судових книг.

Аналіз документа, виданого королем Яном ІІІ Собеським у 1689 р., вказує, що перед нами підтвердження попереднього привілею, текст якого не виявлено. В ньому йшлося про те, що Філарет і Теофіл заклали монастир разом з трьома церквами (Внебовзяття діви Марії, Св. Онуфрія пустельника і ще однією без посвяти) “за дозволом згаданої родички нашої і за її привілеєм” на попередньо придбаних угіддях в урочищі Бесіди, розташованого “в пущі добросинській, над рікою Білою ... при самому кордоні Річицького і Мостівського староства”. Ім'я “священної пам'яті наймилішої родички” в тексті документа не назване, однак не складно ідентифікувати в ній матір Яна Собеського - Софію Теофілію з Даниловичів. Від своїх батьків вона успадкувала ряд володінь в Руському воєводстві (Куликів з 19 селами, Маркопіль з 12 селами, Озерну з 9 селами, Яричів з 11 селами, новозакладене містечко Сасів), в т ч. Жовківську маєтність (з 11 селами). На її західній окраїні знаходилось с. Добросин. Власницею села (як і інших перелічених маєтностей) Софія Теофілія стала 20 січня 1637 р., коли після загибелі в татарському полоні роком раніше корсунського і чигиринського старости Станіслава (бездітного брата Софії Теофілії) був проведений поділ маєтностей Даниловичів [15, с. 479].

По смерті Софії (27 листопада 1661 р.) маєтність стала власністю Яна. По річці Білій (права притока Рати), що протікала біля монастиря, проходила межа між Белзьким та Руським воєводствами [12, арк. 3]. Угіддя монастиря межували з ґрунтами двох королівських сіл - Кам'янки Волоської (належало до Річицького староства) та Пристані (Мостівське староство).

Своїм привілеєм Ян Собеський “зміцнював, утверджував і схвалював” фундацію матері. Ченцям було дозволено закласти дві церкви на Липовому острові Скіцку (очевидно, під Skicku слід розуміти невірно написане копіїстом Skielcu) з посвятами Благовіщення та Воскресіння Ісуса Христа. Названий острів добре видно на карті Фрідріха фон Міґа (згодом став, який його омивав, поступово висох) [14]. Як припускає М. Хохонь, монастир було зведено “на мисі заплави, а пізніше прокопано з південного і східного фронту рів для заповнення водою”, тобто Липовий острів мав штучне походження [9, с. 72]. староста монастир документ

Ченцям дозволялася вирубка дерев в околицях (зокрема у лісах обох вищеназваних староств) для заготівлі дров, а також для будівництва церков та господарських споруд, ремонту вже існуючих,“що з часом руйнуються і обвалюються” , тобто станом на 1689 р. такі будівлі тут вже були. Монахи отримували право вільного вилову риби в місцевому ставі. При ньому дозволялося звести млин на трьох і більше каменях (зауважимо, що млини в тутешніх селах, як правило, будували на одному камені), а на його основі - фолюш (сукновальню) та порохівню, тобто пороховий млин, “як уфортифікованому . місцю . для охорони від неприятеля” ( очевидною була потреба в окремій споруді для зберігання пороху, про що в привілеї не згадувалося). Дозволялось будівництво гумна, хлівів (“фільварків для худоби”), винниці та бровара. Також ченцям надавалося право завести пасіку без необхідності сплачувати “бджолину десятину” власникам маєтності. Монахи могли утримувати 6 і більше “слуг чи комірників”. Для захисту від ворожих набігів дозволялося звести навколо монастиря вали та мури.

В дні чотирьох храмових свят (Благовіщення, Воскресіння, св. Онуфрія і Внебовзяття Богородиці) миряни, незалежно від статі і стану, могли приходити до тутешніх церков для здійснення церковних таїнств. Також в ці дні дозволялося торгувати (обумовлювалося, що ринкове місце повинно бути віддалене від монастиря і церков). Монахи, яким привілей дозволяв організувати власну друкарню для видання “книг греко-руських”, отримували право реалізовувати їх на цих ярмарках в майбутньому. Зауважимо, що такі торги могли тривати впродовж кількох днів або навіть цілого тижня. Одночасно, ченці звільнялися від сплати будь-яких поборів та данин з коштів, зароблених від продажу книг. Орендарі лісових угідь та гайові не мали права стягувати кошти з монахів та перекупників, що прибули до Бесід у базарні дні.

Мешканцям навколишніх сіл, як старостинських, так і підконтрольних Собеському, заборонялось (останнім під страхом суворої кари) виловлювати рибу в монастирському ставі (в'ятірами чи будь-якими іншими способами). Ченцям дозволялося приводити до жовківського замку спійманих на незаконній риболовлі селян.

Також селяни не могли купувати землю, закладати хутори та тримати пасіки в монастирських угіддях (у документі перелічено місцевості, які до них належали). Частина згаданих найменувань через сто років була зафіксована в Йосифінському поземельному кадастрі с. Добросин (brod Mowmycza ^ uroczysko Momycz [11, арк. 182 зв.]; kolo Grunia^ uroczysko Gruniowe [11, арк. 183 зв.]; Grcdy ^ Grzeda Sokolowa [11, арк. 93 зв.]; grunt Pieczyska ^ uroczysko Pod Peczyskami [11, арк. 71 зв.]). Додатково привілей гарантував виключне право власності ігумена на раніше придбані ним ґрунти (зокрема на Леварду у верхів'ях монастирського ставу) і захищав їх від посягання сторонніх осіб (перш за все, добросинських підданих, які раніше утримували ці землі).

Документ регламентував правила виборів настоятеля (“до ... господарства здібного і старанного у всіх церковних обрядах”), які мали відбуватися кожного Нового року. Кандидатом міг стати представник лише чернечої братії Бесід.

Другий документ до історії монастиря, який розглянуто в нашому дослідженні, був виданий і підписаний старостою сусідньої Річицької королівщини Анджеєм Жечицьким 12 травня 1694 р. 13 вересня того ж року акт був наданий для внесення до книги ґродського суду у Львові ігуменом Єрофтеєм Морозовцем (Морозовичем) [10, с. 2061-2064]. Цю копію ми публікуємо під № 2.

Документ є угодою між монастирем та старостою, яким останній намагався залагодити конфлікт між ченцями та підданими йому селянами. Справа в тому, що монахи, маючи намір звести млин на ставі, а також “заставити” водойму (перекрити), не могли цього зробити через загрозу підтоплення угідь с. Кам'янка Волоська, чому противилися його мешканці. Своїм актом староста дозволяв ченцям перекрити став, а для зняття напруженості між сусідами оголошував про такі міри:

між угіддями монастиря та села встановлювалися стовпи, щоб під час підтоплення було видно межу старостинських і чернечих ґрунтів;

узгоджувався (однак, не називався) розмір компенсації тим мешканцям Кам'янки Волоської, які постраждають від підтоплень;

монастир звільнявся від сплати цієї компенсації, натомість ченці змушені були передавати до старостинського двору в Кам'янку Волоську 250 зл. від кожного спусту водойми; в разі несплати коштів монастир міг втратити право володіти ставом (“pod odpadnieniem od stawu”), зазначимо, що згідно привілею Собеського, економи і адміністратори сусідніх староств не повинні були вчиняти по відношенню до монастирського ставу і млина “жодної несправедливості, обтяження, втручання”);

мешканцям Кам'янки Волоської заборонялося ловити рибу в монастирському ставі, молоти зерно в млині ченців (після його зведення), займатися винокурінням, вирубувати старостинські ліси неподалік монастиря (під закладом ста гривень) та чинити будь-які перешкоди ченцям (під закладом 50 гривень).

Нарешті, річицький староста обіцяв монахам надавати людей для спуску водойми, про що двір необхідно було попередньо повідомити.

Таким чином, впровадження до наукового обігу двох документів XVII ст. з історії монастиря в Бесідах та їх аналіз дають змогу з'ясувати деякі обставини закладення обителі ченців-василіян, а також розкрити перипетії їхніх взаємин із сусідами. Завдяки першому документу (привілею Яна Собеського від 1689 р.) було встановлено ім'я фундаторки монастиря (Софія-Теофілія з дому Даниловичів, матір Яна) та уточнено час його появи (до 1661 р.; в історіографії загальноприйнятим дотепер вважався 1667 р.). Виданий в 1689 р. привілей був лише підтвердженням цієї фундації. Документ короля надавав монастирю широкі права, одночасно звільняючи від низки фіскальних тягарів.

Другий розглянутий акт - угода між монастирем та старостою сусідньої Річицької королівщини від 1694 р. - також містить чимало цінної інформації. На відміну від привілею Собеського, де барвисто змальовано перспективи в житті монастиря, цей документ ілюструє реальність повсякдення ченців, в якому мав місце конфлікт із найближчим сусідом. Його залагодженню і присвячена угода. Окремої уваги в ній заслуговує пункт, в якому йдеться про обов'язок монастиря передавати 250 зл. на користь старостинського двору від кожного спуску ставу, з умовою втрати монастирем права володіти водоймою в разі несплати цих коштів (хоча виданий всього п'ятьма роками раніше привілей короля категорично забороняв подібні втручання у право ченців володіти ставом, а також грошові стягнення з них).

Документ № 1

1689 р., січня 21, Жовква Привілей підтвердження королем Яном ІІІ Собеським фундації василіянського монастиря в урочищі Бесіди [// 98] [...]

Jan Trzeci z Bozey laski krol polski, wielki xiaze litewski, ruski, pruski, mazowiecki, zmudzki, inflandzki, kijowski, wolynski, smolenski, siewierski, czerniechowski, tudziez na Zolkwi, Zloczowie, Pomarzanach (!) dziedziczny pan. Wszem wobec y kazdemu zo- sobna, oznaymuiemy ninieyszym listem y przywileiem naszym, komu by o tym teraz y w potomne czasy wiedziec nalezalo, osobliwie sukcessorom naszym, iz my w panstwie krolewstwa naszego, w dobrach zas dziedzicznych wolna maiac w rzadzeniu dyspozycyc, tudziez pro zelo trzymaiac, abysmy przy prawach y wolnosciach, od nayiasnieyszych antecessorow naszych nadanych swiatnice Panskie y przy nich sluzebnice boskie wcale y nienaruszenie zachowali y iako o naywicksze chwaly boskiey pomnozenie starali sic. Wicc my, biorac przed sic swiatobliwych predecessorow naszych te za nayprzednieysza zarliwosc, aby z iako naywickszym pomnozeniem w panstwach naszych, od pana Boga nam [// 99] do dyspozycyi powierzonych, chwala boska krzewic sic mogla, wszytkie pobozne fundu- sze y legacye zmacniac y stwierdzac za rzecz nayskutecznieysza bydz poczytamy, przeto, gdy suplikowali nam pokornie nabozni zakonnicy oyciec Filaret Sluszka y Theophin (!) Ostaszewicz, bracia reguly S[wictego] Bazylego Wielkiego, w posluszenstwie prawoslaw- nym swictych czterech patryarchow Cerkwi wschodniey, w episkopstwie lwowskim bc- dacey y zostaiacey, ktory ex zelo pietatis od s[wictey] pamicci naymilszey rodzicielki naszey, przez urodzonych niegdys oycow swoich, pewne uroczyszcze alias Biesiady na- zwane, w puszczy dobrusinskiey nad rzeka Biala rzeczona, przy samey granicy rzeczy- ckiego y mostowskiego starostwa kupione, na chwalc boska poswiccili y na nim za po- zwoleniem pomienioney rodzicielki naszey y za jej przywileiem manaster caly ze trzema cerkwiami, iedna pod tytulem Wniebowziccia Nayswictszey Panny Maryi, druga S[wictego] Onufrego pustelnika, trzecia zas pod tytulem , za blogoslawienstwem wielebnego Jozefa Szumlanskiego, episkopa lwowskiego, pasterza swego, wystawili y zfundowali, zadaiac laski naszey krolewskiey, abysmy i na w toy (!) mierze pomieniony fundusz, iako na wlas- nych dobrach naszych dziedzicznych zostaiacy, w wlosci zolkiewskiey zalozony y erygo- wany prawem naszym dziedzicznym, moca y powaga krolewska wzmocnili, stwierdzili y approbowali, do ktorey suppliki iako do sluszney latwie sic skloniwszy, nie tylko [// 100] tak pobozny postapek y takowy fundusz wlasna nasza zmacniamy, stwierdzamy y appro- buiemy, ale tez tymze wyzey pomienionym urodzonym naboznym Philarczowi Sluzace (!) y Theophanowi Ostaszewiczowi, zakonnikom, iako w nauce doskonaley, w cnotach mo- ralnych y obrzadkach cerkiewnych, okolo pomnozenia chwaly boskiey y zbawienia dusz ludzkich dobrze doswiadczonym y od wyz przerzeczonego wielebnego episkopa lwow- skiego, iako od wielu innych, takze rittus graeci przelozonych, nam godnie zaleconym fundatorom y na wybudowanie y wystawienie manastera calego ze wszystkiemi do tegoz manastera przynalezytosciami y okolicznosciami, iako to cerkwi dwoch w Ostrowku Lipowym Skicku (!) nazwanym, przy pasiece y sadach, pod zalozeniem Zwiastowania Nayswictszy Panny, oraz y z druga pod tytulem Zmartwychwstania Chrystusa Pana, zu- pelna moc y wladzc z wyrazney woli naszey daiemy y konfirmuiemy, ktory to manaster w religii graeco ruskiey pod posluszenstwem swictey powszechney apostolskiey Cerkwi wschodniey zostaiacey, na zaszczyt y wicksze w nim przez ludzi bogoboynych chwaly boskiey pomnozenie, wespol z dwoma mianowanemi cerkwiami na Ostryku (!) Lipowym w lugach, micdzy wodami poblizey tego manasteru, na samey granicy pomienionych rzeczyckiego y mostowskiego starostw lezacemi sub uno tecto, bez zadney szkody dobr naszych dziedzicznych [// 101] fundowany y wystawiony, nizey opisanemi z laski naszey krolewsiey ubogacamy y obdarzamy faworami, a naprzod na wybudowanie manastyra calego, cerkwi mianowanych y wszelkiey nalezytosci do niey, iako to celi y innych bu- dynkow przyzwoitych, tak tez y do poprawienia tychze budynkow, za czasem ruynuiacych si? y opadaiacych, wolny wrab drzewa zgodnego do budynku, iak w puszczy naszey do- brusinskiey, tak tez y w puszczach rzeczyckiego y mostowskiego starostwa, temuz mana- styrowi pryleglych, tudziez do opalu kazdodziennego, co potrzeba wolne uzywanie na zawsze wiecznemi czasy pozwalamy, browaru wystawienie, w nim wolne piwa robienie zawsze na potrzeb? manastyrska, stawu dla ryb zakonnikom na rzece Bialey nazwaney, przy manastyru plynacey, tak iako sam w sobie moze bydz. Ktory kosztem wielkim wlas- nym z oyczystych dobr przez przerzeczonego urodzonego Philareta, fundatora, zakonnika, z ziemi wywiedziony y w groblach porzadnie postawiony iest, lezacy przy Skoropady sie (!), a z Lewarda z wierzchowinie stawu zostawienie y tegoz stawu wolne bez wszelkiey przeszkody sukcessorow naszych wiecznemi czasy uzywanie sadzawek, wedlug moznosci y potrzeby wyrobienie, mlyna takze na mieyscu sposobnym przy tymze stawie monasterskim, iaki moze bydz lub o trzech, lub o wi?cey kamieniach dla wygody tak samey mana- styrskiey, iako tez y dla potrzeby gwaltowney ludzi gwaltownych pospolitych wystawienie y wybudowanie moznali b?dzie foluszu dla folowania sukna roznego y st?pami [// 102] dla tluczenia siemienia y prosa, takze prochowni dla prochu zrobienia postanowienie, poniewaz iako fortyfikowanemu y fortyfikuiacemu si? mieyscu potrzebny b?dzie proch dla ochrony od nieprzyiaciela, sadow przy cerkwiach, iak w manasteru samym, tak y na Ostrowku Lipowym, wszelkiey drzewa owoc rodzacego szczepienie y rozkrzewienie si?, pasieki bez zadnych dziedzicom y sukcessorom naszym powinnosci pretensyi y daniny albo dziesi?ciny pszczelney osadzenie, pszczol rozmozenie (!), gumna dla zboz, folwarkow dla bydla, wedlug potrzeby y upodobania swego przy tymze gruntach, manasterowi nale- zytych, wybudowanie, slug albo komornikow szesciu albo wi?cey dla wygody y poslugi manasterskiey (ktory by manasterskich gruntow tylko zazywali), chowanie winnicy takze dla porzeby manasterskiey wystawienie y w niey gorzalki kurzenie, a tego wszytkiego dla sustentacyi y pozywienia ubogim zakonnikom w manasteru przerzeczonym, teraz y na potym zostaiacym, wiecznemi czasy pozwalamy y nie odmawiamy w tym sukcessorow naszych, obliguiac y obowiazuiac, aby bynaymniey tey woli naszey wyrazney nieprzeci- wiali si?. Pod czas czterech praznikow do roznych przy cerkwiach wyz pomienionego manastyru biesiadzkiego y na Ostrowku Lipowym odprawuiacych si?, iako tez y kazdego czasu ze wszytkich okolicznych stron, aby wolno bylo ludziom utriusq[ue] sexus, ordinis & conditionis dla spowiedzi grzechow, przyi?cia kommuniy s[wi?tey] y innych zbawien- nych obrzadkow [// 103] kazdey duszy chrzescianskiey nalezytych z kompaniami, proces- syami na chwal? Boga Wszechmogacego y na wystawienie Matki Jego Przenayswi?tszey na tym mieyscu swi?tym wielce cudowney, bez zadney turbacyi, przepedycyi, zabraniania y tumultow przychodzic dopuszciamy y pozwalamy, aby takze na tych praznikach wszel- kie wolno bylo przywozic kazdemu z roznych stron zywnosci y likwory y one ludziom dla nabozenstwa przychodzacym sprzedawac, tak iednak, aby nie blisko manastyra, ale opodal ciz przeiezdzaiacy przekupnie y bazarnicy dla halasow y klotni, bitew, przez co obraza boska mieysc swi?tych, zgwalcenie y sprofanowanie zwyklo bywac, czego przestrzegac b?da z manastera oycowie y zakonnicy, stawali przy takowey wolnosci, aby wedlug nale- zytosci od mieysc manasterowi powinne y zwyczayne kiermaszne przekupnie y bazarnicy oddawali, zaden zas z dobr dziedzicznych naszych, iako ar?darze lesni y gaiowi wazyc sie nie b?dzie, aby mial, iako praejudicium y obciazenie, iak monasterowi, tak tez przekupniom y bazarnikom, natenczas zgromadzonym, czynic zadnego zdzierstwa y pensyi albo raczey skladek nie biorac, ani przywlaszczaiac sobie pod surowoscia y kara wszytkich w szcze- gulnosci obowiazuiemy y zakazuiemy; nadto zaden takze z poddanych naszych dziedzicz- nych wlosci zolkiewskiey, iako tez z rzeczyckiego y mostowskiego starostw y innych poblizszych wszelkiego stanu y kondycyi ludzi, poblisku granic manasterskich gruntow gdziekolwiek kupowac, salaszow alias futorow bodowac (!), pasiek stawiac y iakichkolwiek dom[// 104]kow fundowac, w nich z zonami y z dziecmi na przeszkodc zakonnikow w drodze zbawienney, w skromnosci, poboznosci y czystosci zycie swoie prowadzacym y o laskc Wszechmogacego Boga staraiacym sic, mieszkac nie powazy sic, ani bcdzie mogl, iakoz pod winami y surowym karaniem zakazuiemy y waruiemy, grunta wszytkie, to iest Biesiady uroczyszcza, na ktorym zbudowany iest teraz manaster, oraz z nalezytosciami, gruntami na Ostrowiu Lipowym, poczawszy od brodow Mowmycza az do brodu Lipowego y Miskowego y brodu na Zabawniku zostaiacego, takze z przeszlemi, dawno kupionemi y zaplaconemi gruntami, iako to Pieczyska, Mielnikowego calego gruntu y kolo Grunia, Grcdy z lakami lezacey, iako sama w sobie obszerna zostaie, te wszystkie grunta, iako teraz, tak przed tym, wcale, zupelnie y istotnie zaplacone y dziedzicznym prawem mana- sterowi dla zakonnikow, teraz y na potym bcdacych, w uzywanie wieczne przedane, na ktore doskonale prawa od sw[ictey] pamicci naymilszey rodzicielki naszey otrzymane, tak od nas zakupione, bez zadnych czynczow, robocizn y powinnosci puszczamy, daiemy, rezygnuiemy y do nich zadnego prawa wlasnosci, dziedzictwa y z sukcessorami naszemi miec wiccey nie chcemy; iakoz wyrokc wieczna z nich ninieyszym przywileiem naszym czyniemy. Dla tatarskich zas y innych nieprzyiacielskich inkursyi obmyslaiac warowna cerkwi y budynkow caley fundacyi manasterskiey conservatio (aby uchoway Boze lada- czata albo [// 105] zgraia iako nieprzyiacielska ogniem tych budynkow manasterskich nie ruynowala) nie tylko w waly, ale tez y w mury, iezli przyidzie do tey perfekcyi temu ma- nasterowi biesadzkiemu w iako naylepsza gruntowna fortecc fundowac sic pozwalamy y dopuszczamy, czego sukcessorowie nasi rozbraniac nie bcda, azeby tenze urodzony na- bozny Philaret Sluszka, humen y fundator manastera tego, iako gospodarz pilny y swoia wlasnc substancyc na chwalc boska manastyra biesadzkiego lezacy, ktoremu to prawo nasze krolewskie, oraz ze wszelka moca gospodarska do fundowania przerzeczonego manastyra biesadzkiego, z nim teraz zostaiacemi y na potym bcdacemi zakonnikami, czasy wiecznemi daiemy, konfirmuiemy y pozwalamy, ktorzy wedlug funduszu y votum swego przed Bogiem uczynionego, a osobliwie nadaney im reguly y artykulow opisanych, od wielebnego episkopa lwowskiego, pieczccia y rcka jego wlasna stwierdzonych, spra- wowac sie bcda, po smierci zas wyz mianowanego urodzonego Philareta Sluszki, yhume- na (!) y fundatora, ktoremu naypierwey konsens nasz na fundamencie manastyra y teraz generalne prawo od majestatu naszego krolewskiego y dziedziczney possessyi konfirmo- wane y pomienione, iako calemu fundatorowi y substancyc swoia oycowska, na to loza- cemu (aby nie odstcpuiac tych mieysc swictych, iako manastera biesadzkiego, tak tez y na Ostrowku Lipowym cerkwi bcdacey) w iako naywicksza chwalc boska y czesc nalezyta po Bo[// 106]gu, Przenayswictszey Pannie, oraz z innemi obrzadkami cerkiewnemi, du- chownemi y gospodarstwem krzewil y fundowal wiecznemi czasy nastcpuiacym zakon- nikom y przelozonym, daiemy y konfirmuiemy przy takowym sposobie y wyrazney woli naszey; aby wziawszy blogoslawienstwo od nalezytego pasterza swego, teraz y na potym zostaiacych y nast?puiacych episkopow, nie od bogow ich episkopskich, ani tez z innych manasterow braci albo nabiiaiacych si? y nakupuiacych na urzad humenski przelozenstwa manasteru biesadzkiego, ale z posrodka siebie zgromadzeni bracia z wlasnych professow swoich (upatruiac do pomnozenia chwaly boskiey y gospodarstwa sposobnego y pilnego we wszytkim obrzadku cerkiewnym) corocznie na Nowe Lato, podlug zwyczaiuw mona- sterow y innych, iako to skickiego y krechowskiego, obierali y elekcy? wolnemi glosy na humena y przelozonego manasterowi swemu czynili y skladali, azeby zas w potomne czasy mieyscu temu swi?temu cudami Przenayswi?tszey Panny Maryi zdawna wlasnemu, gdzie codzienna ofiara Panska za dostoienstwo maiestatu naszego y sukcessorow naszych, tudziez za obron? caley Rz[ecz]p[o]s[po]l[i]tey y konserwacy? pozadanego pokoju panstw naszych odprawowac si? b?dzie, iako tez zakonnikom, maiestatowi boskiemu we dnie y w nocy modlitwy za grzechy wszytkiego swiata, osobliwie przy podniesieniu hostyi prze- nayswi?tszey, posilaiacym zadne prawu teraznieyszemu od nas wieczne[// 107] mi czasy milosciwie nadanemu, nie dzialo si? przejudicium sukcessorow naszych paterno amore obliguiemy y obowiazuiemy, aby od wszelkich impetycyi, gwaltow, napasci y jurysdykcyi niepotrzebnych wielorzeczony manaster biesadzki y w nim zakonnikow zostaiacych su- prema potestate sua w czasy wieczne bronili y zaslaniali, innym takze wszystkim pogra- nicznym wszelkiey kondycyi y przeminencyi (!) ludziom zakazowali; aby iak co si? tycze obrz?dow duchownych, cerkiewnych, tak y rzadow swieckich, zakonnikow w tymze ma- nasterze biesadzkim, teraz y na potym b?dacym, naymnieyszey krzywdy y wiolencyi czynic nie wazyli si?. Ktory to fundusz y w nim wszytkie wyrazone instytuta y opisane naywyzsza wladza, moca y powaga nasza krolewska, we wszytkich punktach, klauzulach, atykulach, ligamentach y kondycyach wiecznie zmacniamy, stwierdzamy, approbuiemy ninieyszym listem y przywileiem naszym, oraz wiecznego, gruntownego waloru bydz deklaruiaca, a przerzeczony manaster z cerkwiami, zakonnikami y ze wszytkiemi polami, rolami, gruntami, lakami, ogrodami, sadami, stawem, mlynem, sadzawkami, pasiekami y wszelkiemi wyzey opisanemi nalezytosciami y przyleglosciami w osobliwa protekcy? nasza krolewska bierzemy y przyimuiemy, obiecuiac to praesenti diplomate nostro po nas y sukcessorach naymilszych naszych, iz iako my, tak y sukcessorowie nasi, prawa tego y w nim kontentow wszytkich y naymnieyszych, wyrazonych, wyzey opisanych y w niczym nienaruszemy y z [// 108] naymnieyszey z siebie okazyi oni tez wladzy nikomu nie damy, ale zupelnie y nienaruszenie toz prawo wiecznemi czasy strzymamy y zachowamy. Co y sukcessorowie nasi ch?tnie czynia, pozwalaiac do tego przy moznosci zakonnikow dru- karni przy manasterze wystawienie y w niey wszelkich xiag graeco ruskich opera druko- wanie, pod czas zas praznikow corocznie odprawuiacych pospolitych jarmarkow, na wszelkie sprzedayne rzeczy po kilka dni lub po tygodniu iednym wywolanie y ustanowie- nie, bez przeszkody iednak y daniny, tak zamkowey zolkiewskiey, iako tez y dworskiey naszych ar?darzow, procz samemu manasterowi nalezytoy (!) pensyi y postanowienia jarmarkowego, podlug pospolitego zwyczaiu, przy slusznosci bez ukrzywdzenia y ucie- mi?zenia ludzkiego; tudziez absque praejudicio publicznych miasteczek y wsi, na[o]kolo manastera lezacych y zostaiacych, strony gruntu Lewarda nazwanego, w samey wierzcho- winie stawu lezacego przy gruncie Mielnikowym, iako przerzeczonego humena y funda- tora wlasnym, oyczystym, kupionym y przez tegoz humena y fundatora aeviternis tempo- ribus manasterowi biesadzkiemu oddanym y approbowanym y applikowanym, od ktorego wszyscy iakimkolwiek imieniem y pretextem krewnosci, bliskosci sukcessorowie wyz mianowanego ihumena y fundatora exkludowani y w niczym interesuiacy si? powinni bydz, iako my moca y powaga nasza krolewska, [// 109] stosuiac si? do woli tegoz fundatora, dziedzica przerzeczonego gruntu Grunia Mielnikowego nazwanego, exkluduiemy y odcinamy, zakazuiac surowo, aby si? zaden, ani za zycia, ani po smierci wyzey specyfiko- wanego ihumena y fundatora nie wazyl turbowac, ani napastowac z sukcessorow, teraz y na potym w manasterzu biesadzkim zostaiacych, ihumenow, przelozonych, starszych lub zakonnikow samych, iak przez si?, tak przez subordynowane osoby iakiekolwiek, ktorzy poddani nasi dobrusincy w possessyi swoiey przed tym mieli y trzymali, poniewaz zakon- nicy manasterza biesadzkiego tez Leward?, bardzo przylegla stawowi swemu, widzac za niego grunt inszy, to iest Pieczysko nazwany, iako swoy wlasny kupiony y zaplacony w zamian? dali, wzgl?dem czego zadnego interessu, ani jurysdykcyi uzurpowac sobie wi?cey na Lewardzie przerzeczoney nie b?da przerzeczeni poddani dobrusinscy, ani si? b?da wazyc turbowac zakonnikow manasterskich biesiadzkich, tak teraz, iako y na potym w manasterze zostaiacych y rezyduiacych approbuiemy, przy tym wszelkie temuz manaste- rowi biesiadzkiemu, iak przez naymilsza sw[i?tey] pami?ci rodzicielk? nasza, tak przez nas samych, lub przed tym, lub swizo (!) teraz nadane prawa, cessye, fundusze, konsensa, przywileie, oraz z kommissyami, iak z poczatku, tak y teraz, przed trzema laty od boku naszego krolewskiego, a to wzgl?dem gruntow, iak na wybudowanie calego manastera y cerkwi do niego przyleglych, tak na wystawienie y zostawienie sta[// 110]wu z mlynem, dla wywiezienia y sustentacyi teraz y na potym b?dacych y zostaiacych zakonnikow, wy- wiedzionemi z ktorych to kommissyi, iz po wielokroc doskonale deductum iest, ze ten staw z mlynem absque praejudicio y przeszkody wlosci dobr naszych iest zostawiony y ex plano wywiedziony, wi?c my zadney przeszkody zabrania w wolnym uzywaniu jego y sukcessorami naszemi czynic nie b?dziemy, ani si? powazemy y owszem w osobliwym respekcie y protekcyi miec, trzymac go b?dziemy, aby nie upadl, gdyz ztad tylko calego manastyra ufundowanie, a zakonnikow, teraz y na potym b?dacych w nim, wyzywienie y sustentacya. Uchoway zas Boze za zabronieniem y odebraniem stawu przerzeczonego calemu, by ztad manasterowi y zakonnikom, w nim zostaiacym, ostatnia prawie nastapila zguba y ruina, obowiazuiemy przy tym wodzonych, iak teraz, tak y na potym b?dacych y zostaiacych, osobliwie starostwa rzeczyckiego ekonomow y administratorow, pod laska nasza krolewska y utrata dzierzawy albo raczey tenuty, aby zadnego praejudicium, aggra- wacyi, interessowania si? do tego stawu y z mlynem nie maiac, wwyz monasterowi bie- siadzkiemu nie czynili, ani si? powazali czynic. Okolicznym zas y postronnym, kolo manastera zostaiacym y mieszkaiacym ludziom kamienieckim, z starostwa rzeczyckiego, osobliwie dobrusienskim chlopom, iako dziedzicznym poddanym naszym, pod utrata calych [// 111] substancyi y dobr ich, oraz pod surowym y ci?zkim karaniem surowie za- kazuiemy, aby si? nie wazyli w stawie przerzeczonym biesiadzkim ani wi?cierzow stawic, ani iakimkolwiek sposobem ryb zlawiac y zadney przeszkody albo napasci czynic y na to si? zawodzic, co by bylo z krzywda y szkoda manasterza biesiaszkiego, wolno zas b?dzie zakonnikom manasterza biesiadzkiego takowych sprzeciwiaiacych si? poddanych woli wyrazney naszey zabierac y do zamku zulkiewskiego dla odebrania zasluzoney kary z nich oddawac, wszelkie przy tym actus praw y przywileiow, konsensow y cessyi, iak przez naymilsza rodzicielk? nasza, tak przez nas samych, iako obszernicy w sobie de datis annis & actibus w oryginalach opiewaia opisane y expedyowane, nadane z laski naszey, powaga y moca nasza krolewska stwierdzamy, zmacniamy y approbuiemy one, wiecznego a nie- odmiennego waloru miec chcac, na co si? dla lepszey wiary, wagi y pewnosci r?ka nasza podpisawszy, picczcc koronna przycisnac rozkazalismy.

Dan w Zolkwi dnia dwudziestego pierwszego miesiaca stycznia roku Panskiego tysiac szescset osmdziesiqt dziewiatego, panowania naszego osmnastego roku. Jan Krol. Konstantyn krolewicz Polski. Sigillum maioris cancellariae regni filulo Так у документі, вірно filo. serriceo appensum.

Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 575. Оп. 1. Спр. 247. С. 98-111.

Документ № 2

1694 р., травня 12, Кам'янка Волоська Дозвіл річицького старости Анджея Жечицького братії монастиря в Бесідах перекрити став між монастирем та селом Кам'янка Волоська

Donosz? do wiadomosci wszem wobec y kazdemu zosobna, komu wiedziec b?dzie nalezalo. Iz wielebny ociec Irophtey Morozowiec, humen manasteru biesiadeckiego, chcac tak na przyslug? boska, iako tez na wyzywienie pomienionego manasteru officy sui zostawic pamiatk?, staral [// 2062] si? usilnie o to, aby mogl na gruntach jego krolewskiey m[os]ci biesiadeckich, manasterowi conferowanych, do wlosci jego krolewskiey mosci Zolkiewskich Так у документі, вірно zolkiewskiey. nalezacych, staw zastawic y na tym ze mlyn fundowac, dla wygody swoiey. A ze biesiadeckie grunta y granice z gruntami Kamianki Woloskiey ztykaia si?, zaczym dla zalania gruntow kamienieckich pomienionego stawu zastawiac y mlyna fundowac nie mogl, dla wiecznych klotni z poddanymi kamienieckiemi, przeto na usilne staranie y prozby iego, brzegu wsi Kamionki Woloskiey udzielic y pozwolic do zastawienia stawu umyslilem, iakoz ninieyszym pisaniem moim pozwalam y udzielam, takiemi iednak ob- warowawszy condycyami.

A naprzod, aby przy jegomosci panu dzierzawcy wsi Kamianki Woloskiey y przy widzu jegomosci pana podstarosciego zolkiewskiego, kopce albo raczey pale, ktory dy (!) kamienie- cka granica idzie, pozabiiac, zeby potym przez zalania stawu granica zatracona nie byla.

Druga, aby ludzi tych, ktorym woda grunta pod siebie zabierze y zaleie, uspokoic y ukontentowac wiecznie, przy jegom[o]sci panu dzierzawcy, postanowiwszy z nimi certum quantum, albo im zaplacic, albo dac assekuracya zaplacenia, zeby sobie potym zadnego praetextu, ani krzywdy w tym nie kladli y nie klocili si?.

Trzecia, aby poddani wsi Kamianki Woloskiey w pomienionym mlynie nie melli (!), co iezeli by sie mialo co pokazac dokum?tnie raz y drugi, tedy wolno b?dzie ten staw rozkopywac sub hac praecauendo conditione.

Czwarta, aby gorzalki na [// 2063] szynk nie kurzyc, ani iey szynkowac.

Piata, aby lasow pobliszszych manasterowi kamienieckich nie pustoszyli, ani zadnego praetextu do nich sobie nie kladli, pod zakladem grzywien sta, iezeli by si? pokazalo, zeby las iaka ruin? cierpiec y ponosic mial.

Co si? zas tknie cz?sci tey, ktora na dwor kamieniecki wzgl?dem zalania gruntow isc ma, do naprawy tey chrostow z lasu kamienieckiego udzielac obiecui?, to iednak za kwitem dworu kamienieckiego byc ma do kazdego spustu, na naprawy upustu. Czynszow zadnych, poniewasz poddanych kamienieckich uspokoili y ukontentowali, placic z zalanych gruntow pomieniony manaster nalezec nie b?dzie. W nagrode ktorych gruntow pomieniony manaster na kazdy spust dworowi kamienieckiemu zlotych polskich pultrzeciasta oddawac submitui? si?, co pod odpadnieniem od stawu dotrzymac b?dzie powinien, waruiac to pomienionemu manasterowi, ze zadney praepedycyi od poddanych wsi Kamianki miec nie b?dzie, ktorey to zabiezaiac (!) winy grzywien pi?cdziesiat zakladam na kazdego. Ktorybykolwiek wi?- cierze w tym stawie wazyc si? mial, taki surowy karany b?dzie y winy zalozone popadac: owo z[...] wszelkie zle sposoby, przez ktore pomieniony manaster iaka krzywd? cierpial, iezeli by si? na ktorego pokazal, surowa kare obiecuie, a pomieniony manaster w iako nayspokoynieyszey zachowuie posessyi. Ktore to condycyi? poniewaz ociec [// 2064] humen dobrowolnie acceptuie y dotrymac obowiazuie si?. Zaczym ia, tak pomienionemu humenowi, iako tez successorom iego, moim y nast?pcow moich imieniem dotrzymac as- sekurui? si?, to dokladaiac, ze do naprawy upustow, ile potrzeba b?dzie gwaltowna, ludzi dac obiecui?, w czym dworowi donosic si? maia, co obedwie stronie dotrzymac obowia- zuiemy si? vigore scripti huius. Na co dla lepszey wiary y wagi, r?ka wlasna podpisawszy, piecz?cia moia stwierdzam.

Dan w Kamiance Woloskiey duodecimo maii millesimo sexcentesimo nonagesimo quarto anno. Andrzey Rzeczycki, chorazy grabowiecki, starosta rzeczycki. Appendicis uero manu propria eiusdem magnifici capitanei adscriptae, tenor talis. Ludzi do pomocy zastawienia stawu albo zachoway Boze zerwanta proportionaliter dac powinien b?d? y na upusty drzewa, ktore na insza potrzeb? obracac nie powinni b?da, tylko na iedne upustu napraw?. Idem qui supra, Andrzey Rzeczycki. Locus sigilli. Post cui[us] ingrossationem originale eiusdem idem religiosus offerens ad se recepit et de recepto off[iciu]m p[rae] sens quietauit.

Література

1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 467. С. 2061-2064.

2. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіанського чина XVII-XX ст.: топографічно- статистична розвідка. Рим, 1979. 217 с.

3. Коссак М. Короткій поглядъ на монастыри и на монашество руске, отъ заведена на Руси віри Христовои ажъ по нынЬшное время. Шематизмъ Провинціи Св. Спасителя Чина св. Василія Великого въ Галиціи, уложеный по капитулп отбувшойся въ монастирп св. Онуфрейскомъ во Львовп дня 24 и 25 Липця 1866. Львовъ, 1867. С. 35-351.

4. Крип'якевич І. Середневічні монастирі в Галичині: спроба катальоґу. Записки ЧСВВ. Жовква, 1926. Т 2. № 1-2. С. 70-104.

5. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України: історичні мандрівки. Вид. 2-ге, випр. та доповн. Львів, 2005. 199, [1] с., [9] арк. схем.

6. Петрушевичъ А. Сводная Галицко-Русская дотопись съ 1600 по 1700 годъ. Львовъ, 1874. Т 1. 700 с.

7. Пшик В. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст.: каталог-інформатор. Львів, 2008. 238 с.

8. Слободян В. Жовківщина. Жовква; Львів; Балтимор, 1998. Т 5: Історико-архітектурні нариси церков. 185, [2] с.

9. Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. Львів, 1998. 863 с.

10. Хохонь М. Формування оборонних споруд монастирів Західної України у XVIIXVIII століттях: дис. ... канд. архітектури: 18.00.01. Львів, 2018. 249 с.

11. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦД!АУ м. Львів). Ф. 9. Оп. 1. Спр. 467 (Чистова книга донесень, 1694 р.). 1382 с.

12. ЦД!АУ. м. Львів. Ф. 19 (Йосифінська метрика). Оп. 19 (Жовківський циркул). Спр. 28 (Ґрунтові метрики поземельного прибутку, описи земельних границь громади, правила фасіювання нив, сумарії та ін. документи сс. Добрусин (Добросин), Бесіди, 1787-1788 рр.). 326 арк.

13. ЦД[АУ. м. Львів. Ф. 134 (Колекція документів про шляхетські маєтки на території Руського, Волинського, Подільського та інших воєводств). Оп. 2. Спр. 894 (Акти розмежування королівських маєтків за 1631-1635 рр., люстрація Яворівського староства за 1765 р.). 20 арк.

14. ЦДМУ. м. Львів. Ф. 575 (Становий комітет, м. Львів). Оп. 1. Спр. 247 (Книга запису привілеїв польських королів і австрійських імператорів наданих містам, церквам, монастирям та шляхтичам, 1780-1887 рр.). 307 с.

15. Galizien und Lodomerien (1779-1783) - First Military Survey.

16. Gasiorowski S. Sobieska z Danilowiczow Teofila Zofia (1607-1661). Polski Slownik Bio- graficzny. Warszawa-Krakow, 1999-2000. T XXXIX/3, XXXIX/4. Zesz. 162, 163. S. 479-481.

17. Ujma M. Latyfundium Jana Sobieskiego 1652-1696. Opole, 2005. 454, [1] s.

References

1. Vavryk, M. (1979). Narys rozvytku i stanu Vasyliians'koho chyna XVII-XX st.: topohrafichno-statystychna rozvidka [Essay on the development and state of the Basilian order of the 17th - 20th centuries: topographic and statistical exploration], Rym, 217 (in Old Ukr.).

2. Kossak, M. (1867). Korotkij pohliad na monastyry y na monashestvo ruske, ot zavedenia na Rusy very Khrystovoy azh po nyneshnoe vremia [A brief look at monasteries and Ruthenian monasticism, the establishment of the faith of Christ in Rus to this day], Shematyzm Provintsyi Sv. Spasytelia Chyna sv. Vasyliia Velykoho v Halitsyi, ulozhenyj po kapitule otbuvshojsia v mo- nastyre sv. Onufrejskom vo L 'vove dnia 24y 25 Lyptsia 1866, L'vov, 35-351 (in Ukr.).

3. Krypiakevych, I. (1926). Serednevichni monastyri v Halychyni: sproba katal'ogu [Medieval monasteries in Galicia: an attempt at a catalog], Zapysky ChSVV, (2, 1-2), 70-104 (in Ukr.).

4. Matsiuk, O. (2005). Zamky i fortetsi Zakhidnoi Ukrainy: istorychni mandrivky [Castles and fortresses of Western Ukraine: historical travels], vyd. 2-he, vypr. ta dopovn., L'viv, 199, [1], [9] (in Ukr.).

5. Petrushevych, A. (1874). Svodnaia Galitsko-Russkaia letopis' s 1600 po 1700 god [Consolidated Galician-Ruthenian chronicle from 1600 to 1700], L'vov, (1), 700 (in Old Rus.).

6. Pshyk, V. (2008). Ukripleni mista, zamky, oboronni dvory ta inkastel'ovani sakral'ni sporudy L'vivschyny XIII-XVIII st.: kataloh-informator [Fortified cities, castles, defensive courtyards and cascaded sacred buildings of Lviv region of the 13th - 18th centuries: cataloginformant], L'viv, 238 (in Ukr.).

7. Slobodian, V. (1998). Zhovkivschyna [Zhovkva region], Zhovkva; L'viv; Baltymor, (5: Istoryko-arkhitekturni narysy tserkov), 185, [2] (in Ukr.).

8. Slobodian, V. (1998). Tserkvy Ukrainy: Peremys'ka ieparkhiia [Churches of Ukraine: Diocese of Peremyshl], L'viv, 863 (in Ukr.).

9. Khokhon', M. (2018). Formuvannia oboronnykh sporud monastyriv Zakhidnoi Ukrainy u XVII-XVIII stolittiakh [Formation of fortifications of monasteries of Western Ukraine in the 17th-18th centuries]: dys. ... kand. arkhitektury: 18.00.01, L'viv, 249 (in Ukr.).

10. Galizien und Lodomerien (1779-1783) - First Military Survey.

11. Gasiorowski. S. (1999-2000). Sobieska z Danilowiczow Teofila Zofia (1607-1661) [Sobieska nee Danilowicz Teofila Zofia (1607-1661)], Polski Slownik Biograficzny, Warszawa- Krakow (XXXIX/3, XXXIX/4; 162, 163), 479-481 (in Pol.).

12. Ujma, M. (2005). Latyfundium Jana Sobieskiego 1652-1696 [Jan Sobieski's Latyfundium of 1652-1696], Opole, 454, [1] (in Pol.).

Размещено на Allbest.ru