Не Мітчеллом єдиним: про візуальну історію в дослідженнях німецьких вчених

Ірина Адамська

Анотація

У статті автор проаналізувала антологію текстів німецької історіографії, присвячених візуальній історії, які зібрала польська дослідниця Маґдалена Саріуш-Вольська. Враховуючи, що в Україні цей напрям тільки розвивається, теоретичних робіт ще небагато. Більше того, дослідники візуальних студій орієнтуються в основному на праці представників англосакської школи. Тому ознайомлення з напрацюваннями німецької школи візуальної історії є важливим для української історіографії.

Збірка включає десять текстів, в більшості теоретичних, та вступну статтю редакторки книги. Всі матеріали розподілені на п'ять розділів. Праці німецьких дослідників дають уявлення про витоки візуальної історії та її становлення як наукового напрямку, зокрема значну увагу приділено розробці методології. Представлено також і окремі емпіричні дослідження, які часто мають міждисциплінарний характер. Важливою складової збірки є узагальнення, здійснене М. Саріуш-Вольською. Дослідниця не тільки проаналізувала представлені в книзі роботи, але і окреслила більш широкий контекст їх появи в Німеччині.

Видання є важливим для історичної науки, адже включає в себе ключові теоретичні роботи німецької школи візуальної історії та детальний їх аналіз.

Ключові слова: візуальна історія, німецькі дослідники, антологія, методологія, історіографія.

Abstract

The paper analyzes the anthology of texts from German historiography on visual history, collected by Polish researcher Magdalena Saryusz-Wolska. Since this area is only developing in Ukraine, there are still few theoretical works. Moreover, researchers of visual studies focus mainly on the works of representatives of the Anglo-Saxon school. Therefore, it is important for Ukrainian historiography to get acquainted with the work of the German school of visual history.

The volume includes ten texts, mostly theoretical, and an introductory article written by the book's editor. All materials are divided into five sections. The works of German researchers provide information about the origins of visual history and its formation as an academic field, with considerable attention paid to the development of methodology. Some empirical studies are also presented, often having an interdisciplinary character. An important component of the volume is the overview made by M. Saryusz-Wolska. The researcher not only analyzed the works presented in the book, but also outlined the broader context of their appearance in Germany.

The publication is important for historical discipline, as it includes key theoretical works of the German school of visual history and their detailed analysis.

Keywords: visual history, German scholars, anthology, methodology, historiography.

Основна частина

Звернувшись до теми візуальних студій, зокрема до візуальної культури чи візуальної історії, ми майже завжди в першу чергу натрапимо на низку англосакських досліджень. «В останніх працях у цій сфері [візуальній історії - І.А.] практично завжди знаходимо посилання на пікторіальний поворот, проголошений у 1992 р. В.Дж.Т. Мітчеллом» - зазначає культуролог і соціолог Маґдалена Саріуш-Вольська (Saryusz-Wolska 2020, c. 8). Не применшуючи їх значення, слід звернути увагу на ще одну потужну наукову школу, а саме німецьку. Поняття іконічного повороту паралельно запровадив німецький історик мистецтва та філософ Ґотфрід Бем. Більше того, ці два дослідники пізніше кореспондували між собою, але основи їх теорій були різні (Belting 2007). На жаль, мало німецькомовних праць, присвячених візуальним дослідженням, перекладено на українську мову. Враховуючи, що візуальні студії в Україні ще тільки розвиваються, методичних праць, збірок творів вже класиків цього напрямку з різних наукових шкіл, підручників чи посібників опубліковано теж небагато (Панченко та ін. 2022). А тому цікавим є досвід польських дослідників у даній сфері, зокрема їх переклади та опрацювання робіт німецьких вчених, між іншим антології текстів німецьких дослідників з візуальної історії. Однієї з останніх публікацій є збірка текстів, підготовлена вже згадуваною М. Саріуш-Вольською.

У Варшаві з 1993 р. діє Німецький історичний інститут, котрий здійснює дослідження історії центрально-європейського регіону, а в першу чергу історії Польщі, звертаючи особливу увагу на польсько-німецькі відносини²⁴. Інститут реалізує низку дослідницьких проектів, а також заснував чотири видавничі серії. Важливою ініціативою є видання серії «Кліо в Німеччині», яка має на меті ознайомлення польських читачів з досягненнями сучасної німецької історіографії, у тому числі з методологічними працями. Однією з таких робіт став 25 том серії - «Візуальна історія. Образи в дискусіях німецьких істориків», опублікований у 2020 р.

У книзі представлено десять праць німецьких авторів. Хронологічно зібрані в ній роботи стосуються різних етапів розвитку візуальної історії в Німеччині. Дві з них вперше були опубліковані на початку 1990-х років, у період становлення цього напрямку. Це методологічні праці істориків Райнера Вольфайля «Методологічні рефлексії про історичне образознавство» (1991) та Гайке Талькенберґер «Від ілюстрації до інтерпретації: зображення як історичні джерела. Методологічні роздуми щодо історичного образознавства» (1994), основні ідеї якої авторка виголосила ще на з'їзді істориків у Ганновері в 1992 р. Важливо зазначити, що Р. Вольфайль, чиї напрацювання є ключовими на цьому етапі, методологію нового напряму виводив з концепції Абі Варбурґа та Ервіна Панофського, але її розширив (Wohlfeil 2020, c. 100). У нього йшлося про необхідність використання запропонованої Е. Панофським іконографічно-іконологічної аналітичної системи для надання оцінки образам як історичним джерелам, а не лише для опису та з'ясування сенсу творів мистецтва. Для цього останній, третій, етап аналізу Р. Вольфайль запропонував доповнити інтерпретацією з перспективи історичної науки, що передбачало надання оцінки документальному змісту образу з використанням часової дистанції до предмету вивчення та інших джерел інформації (Wohlfeil 2020, c. 112-113). У цьому контексті він також говорить про особливості взаємодії тексту і образу, виділяючи три варіанти: текст і образ, образ як текст і текст як образ (Wohlfeil 2020, c. 96).

У контексті цих робіт варто зазначити, що як переклад німецьких термінів, «Bildkunde», «Bildforschung» та «Bildwissenschaft» редакторкою та авторкою вступної статті був обраний термін «Образознавство» («Оbrazoznawstwo»). Розуміючи певну різницю та подаючи інші можливі варіанти перекладів - «Образологія», «Дослідження образу», «Наука про образи», вона однак зазначає, що вагомих аргументів на користь того чи іншого терміну немає, всі вони можуть використовуватися як альтернативні, хоча кожен і зі своїм відтінком значення, але термін «Образознавство» одним словом передає основну ідею поняття. Різні дослідники часто хоч і використовували різні терміни, проте найчастіше виходили з однієї інтелектуальної традиції. Тож у випадках, коли не йдеться саме про диференціацію понять, М. Саріуш-Вольска пропонує здійснити певне спрощення в перекладі та використовувати поняття

«Образознавство» як узагальнювальне і основне. До того ж, вона зазначає що перші два терміни - «Bildkunde» та «Bildforschung» - є вже дещо анахронічними, а з 1980-1990-х років за сприяння історика мистецтва і філософа Ґотфріда Бема основним стало саме поняття «Bildwissenschaft» (Saryusz-Wolska 2020, c. 11).

Усі інші відібрані редакторкою праці написані у 2000-2010-х роках, коли дослідники почали все частіше звертатися до візуальної історії, розвивати її методологію та здійснювати прикладні дослідження. Редакторка у вступі зазначає, що на початку 2000-х років ще не було достатньо розроблено навіть мови для опису «активного та діяльнісного характеру» образів, а таке поняття як «акти образу» та ідея пікторіального повороту як такого тільки починала розвиватися в межах історичної науки (Saryusz-Wolska 2020, c. 34). М. Саріуш-Вольська поділила всі відібрані нею роботи на кілька розділів, більшість з яких представляють теоретичні напрацювання та відображають дискусії, які існували зокрема навколо предмету і завдань візуальної історії, її методології, взаємодії з іншими гуманітарними та суспільними дисциплінами.

Зокрема до розділу про образи як історичні джерела редакторка уналежнила працю історика Габбо Кноха, який займається в першу чергу німецькою соціальною і політичною історією та вивченням колективної пам'яті про насильницькі злочини в Німеччині. Натомість у праці «Ренесанс аналізу образу в новій історії культури» (2005) він аналізує причини незацікавленості вчених використовувати зображення в текстах, не говорячи вже про звернення до них як до джерел, називаючи це «іконофобією» (яка в результаті і призвела, на його думку, до візуального повороту), та вводить і обґрунтовує нове поняття для окреслення візуальної історії та історичного образознавства - історія репрезентації. Дефініцію образу він трактує широко, залучаючи до неї чуттєві та вербальні образи. Габбо Кнох також запропонував ідею трактування образів як «медіальних тіл» (Knoch 2020, c. 56-57).

Другою в цьому розділі стала теоретична праця історика, дослідниці соціальної та культурної історії, зокрема урбанізаційних процесів та історії техніки і технологій, Мартіни Геслер (Hessler 2020) «Образи між мистецтвом та наукою. Нові виклики для наукових досліджень» (2005). Маґдалена Саріуш-Вольска відносить цей текст до переліку переломних робіт в німецькомовному середовищі на тему значення образів для історії (Saryusz-Wolska 2020, c. 22). Адже в ньому на прикладі історії науки і техніки автор продемонструвала важливість вивчення образів для розуміння історичних процесів.

Наступний теоретичний розділ отримав назву «Образи між дисциплінами». Редакторка включила до нього ще дві праці. Першою став розділ з монографії

«Зображення як історичні джерела? Вимір дебатів про дослідження історичних образів» авторства історика Єнса Єґера (Jдger 2020), спеціаліста з нової та новітньої історії, зокрема з історії фотографії, який між іншим досліджував пропаганду та проблему маніпуляцій, здійснюваних за допомогою фотографічних образів - «Між образознавством та історичним дослідженням образів - історики та візуальні джерела 1880-1930 рр.» (2009). Друга праця - стаття історика Бернда Река (Roeck 2020), спеціаліста з соціальної та культурної історії, зокрема міської, візуальних студій та їх інтеграції в історичні дослідження, «Візуальний поворот? Історія культури та образи» (2003). У розділі проаналізовано період несприйняття образів як повноцінних джерел в межах академічної історії та їх поступове залучення, окрім історії мистецтв, до досліджень з соціології, історії та філософії культури. Такий контекст є важливим для розуміння витоків ідей, які сформувалися наприкінці століття в історичній науці.

Наступний розділ збірки - «Діяння образів», починається з важливої теоретичної праці історика мистецтва, одного з головних німецьких спеціалістів з образознавства Горста Бредекампа (Bredekamp 2020) «Акти образу як свідчення і вердикт» (2004), опублікованої початково як розділ багатотомного видання «Міфи народів світу. 1945 - Арена пам'яті». Як зазначає редакторка, Г. Бредекамп є популяризатором ідей Абі Варбурга в німецькій науці, розвиває концепцію, що образ це не тільки візуальний слід, але він також впливає на позавізуальну сферу. Проте авторство поняття «акти образу» він собі не приписує, адже ще у 1970-х роках цей термін використав датський вчений Сьорен Кьоруп. Враховуючи свою спеціалізацію, Г. Бредекамп звичайно свою теорію розвивав в першу чергу на основі аналізу творів мистецтва. Але в подальшому він, як і Р. Вольфайль та Б. Рек, звертав увагу на можливості використання методології історії мистецтв в інших історичних науках (Saryusz-Wolska 2020, c. 10, 12, 28).

Другий текст, який увійшов до цього розділу, належить історику Герхарду Паулю (Paul 2020b), досліднику ХХ ст., зокрема історії ментальності, медіа, регіональної історії в Німеччині. Але однією з головних сфер його інтересів є діяльність націонал-соціалістів, особливо здійснювана ними пропаганда. Відповідно, значну увагу він приділяє вивченню образів, в тому числі які були пов'язані з війною та владою²⁵. У 2006 р. він виступив з відповідною доповіддю на з'їзді істориків у Констанці, а до 2013 р. розширив його та підготував монографію «ОбразоВЛАДА. Дослідження з візуальної історії XX-XXI століття» (Paul 2013), частина якої і увійшла до збірки. У цілому, Г. Пауль є одним з головних спеціалістів, який здійснює як розробку методології, так і прикладні дослідження з візуальної історії в Німеччині. При цьому, як зазначає редакторка, для його досліджень характерний «методологічний плюралізм» та широка перспектива, адже він вважає за потрібне використовувати методологію різних наукових дисциплін, зокрема культурології та медіазнавства, і залучати у свої дослідження найрізноманітніші образи (Saryusz-Wolska 2020, c. 26-27). Для нього образи - це не тільки історичні джерела, але і частина минулого, яка потребує контекстуального вивчення. В цьому він наближається до ідеї вже згадуваного Г. Бредекампа і використовуючи його термінологію говорить про «акти образів». Продовжуючи здійснювати дослідження з візуальної історії та поєднуючи їх з іншими своїми зацікавленнями, у 2020 р. Г. Пауль підготував нову монографію - «Образи диктатури: про візуальну історію «Третього Рейху» (Paul 2020a).

Переходячи до останнього розділу, необхідно звернути увагу на важливу тезу М. Саріуш-Вольської. Вона зазначає, що впродовж тридцяти років німецькі дослідники публікували головним чином теоретичні праці з візуальної історії, а емпіричні роботи почали масово з'являтися тільки останнім часом (Saryusz-Wolska 2020, c. 23). Тож, приклади саме таких досліджень і представлені в завершальній частині книги - «З дослідницької майстерності візуальної історії». Першим автором стала історик та культуролог Аннетте Фовінкель (Vowinckel 2020), дослідниця новітньої історії, зокрема історії ідей, культури та медіа. Редакторка підкреслює, що А. Фовінкель, будучи залученою до проектів згадуваного вище Г. Пауля, розвиває деякі його ідеї та говорить про необхідність дослідження діяльності окремих інституцій та творців у напрямку виведення образів до публічної сфери та подальшу їх популяризацію (Saryusz-Wolska 2020, c. 30). Ця ідея знайшла свій практичний прояв у статті «Німецько-єврейські фоторепортери у вигнанні. Розповідь про мережи співпраці та успіх» (2013).

Останній текст збірки - «Свідки, німецькі жертви і травмовані виконавці злочинів

- про інсценізацію свідків подій в німецьких телевізійних документах про націонал-соціалізм» - належить дослідниці Юдіт Кайльбах (Keilbach 2020), яка спеціалізується на медіазнавстві, між іншим займається історією та теорією телебачення, взаємодією медіа технологій та історіографії. Дана праця представляє широке дослідницьке поле, яке почало формуватися в другій половині ХХ ст. у зв'язку з розвитком телебачення. З одного боку це прикладне дослідження, але воно також показує різноманітність носіїв образів, які потребують вивчення в межах візуальної історії. Зрозумілим стає, що це мають бути не тільки малярство і графіка, архітектура і скульптура, фотографія та фільми, але також телевізійні програми, а враховуючи тенденції останнього часу та масову цифровізацію інформаційного простору - мережа інтернет.

Звичайно, постає питання чому саме цими текстами обмежилась Маґдалена Саріуш-Вольська, відбираючи матеріали для презентації основних ідей та процесу розвитку візуальної історії в Німеччині. Проте у вступній статті редакторка книги дає відповідь на це питання. По-перше, в контексті аналізу творів, які вона запропонувала включити до збірки, редакторка зазначає, що низка важливих теоретичних робіт німецьких авторів вже були перекладені на польську мову, проаналізовані та опубліковані, зокрема праці класиків першої половини ХХ ст. - Абі Варбурга та Ервіна Панофського, які стали базою для німецького образознавства, а також сучасних дослідників, зокрема філософа та історика мистецтва Ґотфріда Бема, істориків мистецтва Ганса Бельтінґа та Мартіна Варнке. У вступній статті та посиланнях до неї можемо знайти перелік цих робіт (Saryusz-Wolska 2020, c. 10). Окрім того, вона не відкидає і певної суб'єктивності, адже зазначає, що в першу чергу включала до збірки роботи, які виявилися корисними для її власної дослідницької діяльності. При цьому необхідно зазначити, що М. Саріуш-Вольська є однією з провідних польських дослідниць, що займається візуальними і рецептивними студіями, вивчає культурну пам'ять Польщі та Німеччини.

Антологія текстів доповнена інформацією про авторів, списком першоджерел, з яких зроблено переклад включених до збірки праць, та індексом осіб - все це значно полегшує роботу з матеріалами.

Збірка є важливим виданням з кількох причин. По-перше, з огляду на те, що в ній зібрані тексти, важливі для розуміння процесів становлення і розвитку візуальної історії як напрямку в цілому, та у німецькомовній науковій спільноті зокрема. Кожному дослідникові, який обрав для себе подібну тематику наукових пошуків, ознайомлення з цими роботами є вкрай потрібним. По-друге, цінним є опрацювання, аналіз цих робіт та узагальнення, зроблені редакторкою М. Саріуш-Вольською. Вступна стаття її авторства формує загальну картину про розвиток німецької школи візуальної історії, а також дає уявлення про стан розвитку цього наукового напрямку в Польщі.

Список джерел та літератури

1. ПАНЧЕНКО, В.І. та ін., 2022, Візуальні дослідження в контексті теорії та історії культури: навчальний посібник. Київ: ВПЦ Київський університет.

2. BELTING, H., ed., 2007, Bilderfragen. Die Bildwissenschaften im Aufbruch. (Bild und Text).

3. Mьnchen: Brill | Fink.

4. BREDEKAMP, H., 2020, Akty obrazu jako њwiadectwo i werdykt. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 201-269.

5. HESSLER, M., 2020, Obrazy miкdzy sztuk№ a nauk№. Nowe wyzwania dla badaс naukowych. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 58-90.

6. JДGER, J., 2020, Miкdzy obrazoznawstwem a historycznym badaniem obrazуw - historycy i џrуdіa wizualne 1880-1930. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 147-169.

7. KEIBACH, J., 2020, Њwiadkowie, niemieckie ofiary i trauma sprawcуw - o inscenizacji њwiadkуw w niemieckich dokumentach telewizyjnych. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 361-387.

8. KNOC, H., 2020, Renesans analizy obrazu w nowej historii kultury. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 45-57.

9. PAUL, G., 2013, BilderMACHT. Studien zur «Visual History» des 20. und 21. Jahrhunderts. Gцttingen: Wallstein Verlag GmbH.

10. PAUL, G., 2020a, Bilder einer Diktatur: Zur Visual History des «Dritten Reiches». Gцttingen: Wallstein Verlag GmbH.

11. PAUL, G., 2020b, ObrazoWЈADZA. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 270-312.

12. ROECK, B., 2020, Visual turn? Historia kultury a obrazy. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 170-197.

13. SARYUSZ-WOLSKA, M., 2020, Wprowadzenie. Tradycje i perspektywy historii wizualnej w Niemczech. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 7-41.

14. TALKENBERGER, H., 2020, Od ilustracji do interpretacji: obraz jako џrуdіo historyczne. Rozwaїania metodyczne o obrazoznawstwie historycznym. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 115-143.

15. VOWINCKEL, A., 2020, Niemiecko-їydowscy fotoreporterzy na wygnaniu. Opowieњж o sieciach wspуіpracy i sukcesie. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 315-360.

16. WOHLFEIL, R., 2020, Refleksje metodyczne o obrazoznawstwie historycznym. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 93-114.

References

1. PANCHENKO, V. et al, 2022, Visualni doslidzhennia v konteksti teorii ta istorii kultury: navchalnyi posibnyk [Visual Studies in the Context of Cultural Theory and History: A Study Guide.]. Kyiv: Kyivskyi Universytet.

2. BELTING, H., ed., 2007, Bilderfragen. Die Bildwissenschaften im Aufbruch. (Bild und Text).

3. Mьnchen: Brill | Fink.

4. BREDEKAMP, H., 2020, Akty obrazu jako њwiadectwo i werdykt. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 201-269.

5. HESSLER, M., 2020, Obrazy miкdzy sztuk№ a nauk№. Nowe wyzwania dla badaс naukowych. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 58-90.

6. JДGER, J., 2020, Miкdzy obrazoznawstwem a historycznym badaniem obrazуw - historycy i џrуdіa wizualne 1880-1930. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 147-169.

7. KEIBACH, J., 2020, Њwiadkowie, niemieckie ofiary i trauma sprawcуw - o inscenizacji њwiadkуw w niemieckich dokumentach telewizyjnych. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 361-387.

8. KNOCH, H., 2020, Renesans analizy obrazu w nowej historii kultury. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 45-57.

9. PAUL, G., 2013, BilderMACHT. Studien zur «Visual History» des 20. und 21. Jahrhunderts. Gцttingen: Wallstein Verlag GmbH.

10. PAUL, G., 2020a, Bilder einer Diktatur: Zur Visual History des «Dritten Reiches». Gцttingen: Wallstein Verlag GmbH.

11. PAUL, G., 2020b, ObrazoWЈADZA. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 270-312.

12. ROECK, B., 2020, Visual turn? Historia kultury a obrazy. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 170-197.

13. SARYUSZ-WOLSKA, M., 2020, Wprowadzenie. Tradycje i perspektywy historii wizualnej w Niemczech. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 7-41.

14. TALKENBERGER, H., 2020, Od ilustracji do interpretacji: obraz jako џrуdіo historyczne. Rozwaїania metodyczne o obrazoznawstwie historycznym. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 115-143.

15. VOWINCKEL, A., 2020, Niemiecko-їydowscy fotoreporterzy na wygnaniu. Opowieњж o sieciach wspуіpracy i sukcesie. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 315-360.

16. WOHLFEIL, R., 2020, Refleksje metodyczne o obrazoznawstwie historycznym. W: M. Saryusz-Wolska, red. Historia wizualna. Obrazy w dyskusjach niemieckich historykуw. Warszawa: Niemiecki Instytut Historyczny, Wydawnictwo Naukowe Scholar, 93-114.

Размещено на Allbest.ru