З історії кооперативного руху в таборі полонених українців Вецляр, Німеччина: створення та діяльність спілки "Чайня" (грудень 1915-1916 рр.)

Ihor SRIBNIAK,

Head of the Department of Archival Studies and Special Historical Disciplines, Faculty of History,

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Doctor of History, Professor, Kyiv, Ukraine

The article highlights the specifics of the creation and activities in the camp of Ukrainian prisoners of war Wetzlar (Germany) of the "Chainia" Cooperative Society (December 1915-1916). From the very beginning of its work, "Chainia" offered its visitors low prices for food and provided a convenient opportunity to drink tea, which attracted a large number of campers. This in turn made "Chainia" a highly profitable enterprise (commercially), allowing it to make a significant profit. The income was distributed by the decision of the general meeting both on the payment of dividends on paid shares, and on the needs of various camp organizations and charitable support to the needy (including outside the camp). At the same time, the excessive influx of campers to "Chainia", the fierce debate on political issues and created some inconvenience for members of the cooperative. Some of the shareholders did not understand why campers with hostile or indifferent views to Ukrainians had the opportunity to use "all the amenities" and buy low-priced products in "Chainia". Therefore, from May 1916, the Tea House worked only for members of the cooperative, thus encouraging campers to join their ranks. Throughout its existence, "Chainia" remained an effective commercial enterprise, uniting prisoners of different political views and preferences. It made a significant contribution to the development of national life in the camp, effectively supporting the activities of educational courses and camp literacy schools and sponsoring funds for all-Ukrainian needs.

Key words: cooperative union, "Chainia", share, net profit, captured Ukrainian soldiers, Wetzlar, Germany.

Започаткування кооперативного руху в таборах полонених українців під час Першої світової війни стало можливим завдяки зусиллям Союзу визволення України (СВУ), який, будучи уповноважений до цього німецькою владою, вдався до налагодження культурно-освітньої та національно-організаційної роботи в середовищі таборян. У такий спосіб провід СВУ сподівався залучити полонених і, зокрема, аполітичну їх частину до активнішої участі у житті українських таборових громад, які виникли в українізованих таборах Раштат, Вецляр і Зальцведель. Ще однією причиною організації кооперативних спілок було прагнення СВУ навчити полонених українських активістів основ комерції (аби вони могли поширити свій досвід в Україні після повернення), а також пошук джерел фінансування культурно-освітньої роботи в таборах.

В усіх згаданих таборах кооперативні організації мали однакову форму й характер діяльності, коли в таборі творилась кооперативна спілка на паях (з виплатою пайщикам дивідендів). Кооперативи брали на себе провадження таборових буфетів ("чайних"), у яких полоненим продавались різні продукти з невеликою націнкою. Справа заснування таборового кооперативу у Вецлярі полегшувалася тієї обставиною, що до цього табору був відряджений один із організаторів аналогічної спілки у Раштаті, який вже мав достатній досвід участі у кооперативному русі.

Підвалини для вивчення специфіки функціонування української організації в таборі Вецляр (Німеччина) були закладені публікацією низки праць німецьких (Rehmer С., 1994; Runzheimer J., 1994; Rehmer С., 1997) і українських (Срібняк І., 1997; Срібняк І., 1998, Срібняк І., 1999) дослідників у 1990-х роках. Але історія цього табору все ж містила значну кількість недосліджених лакун, тому німецькі історики протягом двох наступних десятиліть продовжували роботу з опрацювання деяких аспектів перебування полонених українців царської армії у цьому таборі (Runzheimer J., 2002; Golczewski, 2010; Jung I. & Wiedl W, 2016). Ця дослідницька проблема розроблялась і в Україні, завдяки чому до наукового обігу була введена значна кількість архівних джерел (Кривошеєва Л. М., 2005; Кривошеєва Л. М., 2009). Є всі підстави стверджувати, що її розробка успішно триває й протягом останніх років (Срібняк І., 2020; Срібняк І. & Шнайдер В., 2020a; Срібняк І. & Шнайдер В., 2021b; Срібняк І., 2021).

На жаль, у дослідженні проблематики не завжди спостерігалася академічна доброчесність. Приміром, одна зі статей кандидата історичних наук Йосипа Саєвича (нині - заступник начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, полковник) містила короткий сюжет про специфіку діяльності кооперативного товариства "Чайня" у таборі Вецляр (Саєвич Й., 2006. С. 246). Уважне прочитання фрагмента дає всі підстави стверджувати, що текст був запозичений із монографії І. Срібняка (1999. С. 96-97) і, як це майже завжди водиться у псевдонауковців-плагіаторів, без посилання на першоджерело його "знань" з проблематики полону. Принагідно слід зауважити, що плагіат зі статті Й. Саєвича "плавно" перекочував до його дисертації (Саєвич Й., 2007. С. 113). Задля унаочнення плагіатних запозичень Й. Саєвича було проведено зіставлення текстів, а результати представлені у вигляді окремої таблиці (див. додаток до статті).

Для підготовки цієї розвідки авторами були використані документи з Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (де зберігається архів Вецлярського табору), спогади безпосередніх учасників національно-просвітницької роботи у ВецляріЛисецький П. Як виглядає просвітно-орґанїзаційне життє в українськім таборі у Вецлярі. Вістник політики, літератури й життя. 1918. 20 січня. Ч. 3(186). С. 36-38; Карманський П. Шляхом визвольної боротьби (Спомини). Визвольний шлях. Лондон - Київ, 2005. Кн. 8. С. 86-109. та матеріали таборового часопису "Просвітній Листок".

Метою статті є реконструкція специфіки функціонування кооперативної спілки "Чайня" у таборі полонених українців Вецляр, встановлення ступеня успішності комерційної діяльності останньої, а також розгляд особливостей розподілу її чистого прибутку.

Ідея про створення кооперативної спілки й тіснішого об'єднання полонених у таборі Вецляр на ґрунті спільності економічних інтересів зародилась серед очільників культурно-національного руху в середині жовтня 1915 р. Через бажання активістів привернути якомога більше полонених до участі в цьому проєкті, на дошці оголошень у читальні було розміщено повідомлення про скликання 24 жовтня ц. р. "цікавого таборового віча" (як йшлося у об'яві. - І. С., М. П.). Це привернуло до нього додаткову увагу полонених, що повністю заповнили читальню. Відкрив віче член Просвітнього відділу СВУ М. Мітієвський, який запропонував присутнім обрати з-поміж себе голову зборів. Після цього новообраний голова - полонений Білик - оголосив віче відкритим і прочитав порядок денний, у якому фігурувало одне питання - створення "Української Кооперативної Чайні" в таборіЦентральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 4382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 2-2 зв..

Засновниками кооперативної спілки виступили кілька українських активістів з числа полонених (Опанасенко, Рухов, Шевчук та інші). Пояснюючи полоненим потребу її створення, М. Мітієвський зазначив, що завдяки спілці буде можливим "діставати в місті продукти значно дешевше" тих, які можна було придбати у батальйонних кантинах, що провадились приватними власниками (німцями). Наступним слово взяв полонений Бахір, який прочитав статут "Чайні". Після цього була обрана управа "Чайні": Калашник (голова), Сірчик (заступник), Каменчук (секретар і господар), Опанасенко (касир), Рухов і Косановський (члени). Отримала "Чайня" й контрольний орган - ревізійну комісію у складі Білика, Берненка й Осьмака. Добір персоналу "Чайні" (прикажчика і робітників) було доручено провести управі спільно з ревізійною комісією. Також був визначений розмір вступного паю - від 30 "феників" (пфенігів) до 1,5 марки німецької (м. н.)Там само. Арк. 3..

На цьому віче завершилось, а вже наступного дня було розпочато вписування нових членів до складу кооперативного товариства. Як це часто трапляється, нова справа не мала спочатку багатьох прихильників і до її членів записувались лише поодинокі полонені. Дехто вважав, що паї є пожертвами і вже не будуть повернені полоненим, ще частина - взагалі не вірила, що можна буде організувати торгівлю в таборі. У цій ситуації українські активісти намагалися переконати недовірливих у тому, що внесені паї не тільки будуть повернені за бажанням їхнього власника, але більше того - пайщики матимуть прибуток з власних паїв. Частину прибутку планувалось використовувати для потреб усього таборового загалу й на благодійні цілі. Щоправда, ці пояснення дійшли до свідомості лише кількох полонених, які підтримали майбутнє кооперативне товариство своїми паями, проте широкий загал уникав вступати до його складу, побоюючись репресій за такий вчинок після повернення додомуТам само. Арк. 3 зв. - 4 зв..

На цьому етапі розвитку кооперативного руху в таборі значне число полонених ще продовжувало вірити усіляким нісенітницям, які поширювали у Вецлярі чорносотенці та малороси. На їхнє глибоке переконання, вже лише один той факт, що полонений належав до числа пайщиків, означав зраду російському цареві та "матушці-Расєї". Відтак на всіх "школьників" (учнів таборових шкіл та курсів) та пайщиків кооперативу після повернення додому очікували тяжкі кари і навіть шибениця. А допоки що - їхні номери будуть записані та передані до російської військової контррозвідки, тому їм не вдасться уникнути покарання.

Слід відзначити, що такі погрози справляли помітний вплив на частину полонених, які мали здоровий глузд увійти до кооперативу, проте ще не виробили в собі стійких національних переконань. Такі ледь не щоденні "нашепти" чорносотенців часом призводили до серйозних нервових розладів у декого з таборян. У цьому контексті доцільно згадати про полоненого Шуляка, який наважився стати членом таборового кооперативу, але під впливом "чорної сотні" вже за кілька днів звернувся з категоричною вимогою повернути його пай та викреслити його прізвище з усіх списків, бо перебування в них означало для нього "пительку" (зашморг. - І. С., М. П.) на шию. Відразу після цього звернення йому було повернено пай, але Шуляк не вгамовувався і ще кілька разів звертався до управи "Чайні", вимагаючи викреслити його прізвище зі списків "школьників" (хоча він у них ніколи не фігурував). Закінчилась ця історія доволі сумно - за два тижні Шуляк був приміщений до таборового шпиталю в кепському стані: "...лежав [...] розбитий думкою, часто балакав сам з собою [...] він збожеволів."⁵.

Протягом листопада 1915 р. тривала підготовча фаза до відкриття кооперативної спілки (запис пайщиків, пошук персоналу, отримання дозволів від німецької військової влади). Весь час до цього активно долучалися члени Просвітнього відділу СВУ (голова Р. Смаль-Стоцький), заходами якого для потреб "Чайні" був переданий окремий просторий барак (з негайним його ремонтом і переобладнанням). 2 грудня рішенням управи "Чайні" було створено закупочну комісію, до якої було, зокрема, включено й полоненого Бідака (останній був переведений з Раштату (докладніше про історію цього табору див.: Sribnjak І., 2020) для поширення досвіду української організації цього табору в створенні кооперативних організацій). Її заходами в кількох німецьких комерційних фірм було придбано 100 фунтів цукру, 5 фунтів чаю, 6 плиток шоколаду, 20 коробок консервованого молока, невелику кількість лимонів, яблук, деякі канцелярські приладдя - на загальну суму 122,7 м. н. Після цього спільним рішенням управи "Чайні" та Просвітнього відділу СВУ була визначена вартість закуплених товарів для реалізаціїТам само. Арк. 5 зв. - 6 зв.. Для розв'язанні цього питання управа виходила з необхідності встановлення найнижчих цін, але за умови забезпечення прибутковості роботи "Чайні".

"Кооперативна спілка "Чайня" у Вецлярі" розпочала свою діяльність 5 грудня 1915 р., маючи на цей час у своєму складі 165 пайщиків, які внесли 158,1 м. н. паївТам само. Арк. 6 зв. - 7. (за іншими даними - загальне число пайщиків становило 228 осібМісячне звідомлення з обороту Кооперативної Чайної полонених Українців табору Вецляр, з дня 5/ХІІ включно 31/ХІІ - 1915 р. Просьвітній Листок. 1916. 1 лютого. Ч. 3. С. 8.). Перший день її роботи був цілком вдалим: біля буфетного віконця завжди стояла черга, а саме приміщення "Чайні" за деякий час повністю заповнилося таборянами, які на власні очі хотіли пересвідчитися, що ціни в "Чайні" дійсно є нижчими від батальйонних кантин. Це було насправді так, тому в перший день мав місце дещо ажіотажний попит, і вже за три години роботи Чайні майже всі закуплені продукти були реалізовані, а отриманий виторг становив 120,56 м. н. З огляду на це управа "Чайні" була змушена до проведення щоденних закупів товарів у місті Вецляр. Проведена після двох тижнів роботи "Чайні" ревізія її діяльності засвідчила, що в ній "ведеться все гаразд", а також зростання кількості її членів (до 223 пайщиків станом на 13 грудня, які внесли 192,9 м. н. паїв). У цей час "Чайня" диспонувала 2280,19 м. н. оборотних коштів, а чистий прибуток за перший тиждень роботи склав 190,05 м. н.ЦДАВО України. Ф. 4382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 6 зв. --

7.

"Чайня" розпочинала свою роботу о другій годині пополудні та закривалася о шостій ввечері, коли після вечері у таборі відбувались щоденні (крім неділі) "вечірні читання" для всіх охочихЛисецький П. Як виглядає просвітно-орґанїзаційне життє в українськім таборі у Вецлярі. Вістник політики, літератури й життя. 1918. 20 січня. Ч. 3(186). С. 37.. Щоденне перебування у "Чайні" значної кількості таборян спонукало загальні збори пайщиків ухвалити рішення про встановлення чергування обраними для цього її членами, які "могли би бути присутніми при торгівлі" та мали би "обов'язок о всіляких похибках повідомляти Загальні збори". Також було встановлено, що всім працівникам "Чайні" безоплатно видавався один літр какао щоденноЦДАВО України. Ф. 4382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 7 зв..

Підсумки першого місяця роботи "Чайні" були підбиті на загальних зборах пайщиків

3 січня 1916 р. Протягом другої половини грудня кількість членів кооперативного товариства збільшилась до 254 осіб (слід зазначити, що за цей час 25 таборян вийшло з його складу). У грудні "Чайня" реалізувала товарів на суму 4599,43 м. н., а її обігові кошти зросли до 9274,70 м. н. (таке збільшення стало можливим завдяки наданню комендатурою табору та СВУ значних сум у кредит). Після обговорення збори пайщиків розподілили й чистий прибуток "Чайні", спрямувавши 277,15 м. н. для виплат пайщикам, 18,60 м. н. - для поповнення нерухомого фонду "Чайні", 37,20 м. н. - для поповнення запасного капіталу, 33 м. н. - для виплати винагород персоналу "Чайні". Привертає увагу та обставина, що понад половина чистого прибутку "Чайні" була витрачена на гуманітарні та загальнотаборові потреби: 41,28 м. н. передано до новоствореного фонду "бідному українському учню на стипендію при гімназії по війні", ще 350 м. н. призначалось на потреби таборової школи та придбання книг і брошур для таборової бібліотеки ¹². Інформація про розподіл чистого прибутку за грудень 1915 р. була опублікована і на шпальтах таборової газети, де повідомлялось, що 350 м. н. було витрачено на придбання друкарського шрифту для потреб останньої¹³.

Як згадував один із українських активістів, попри загальну корисність роботи "Чайні" у цей час багато хто з полонених ставився до неї виразно неприхильно, вважаючи що нібито "створилося не кооперативне товариство, маюче метою добро для всього табору, а якась тайна, злочинна організація, від якої табор мусить сподїватися всїх можливих і неможливих прикростий". На засновників спілки "дивились як на осібну породу звірят і щиро бажали їм шибиницї по поворотї до дому"¹⁴.

Інколи траплялося так, що дехто з полонених, придбавши якісь продукти у "Чайні", після спілкування із унтерофіцерами його бараку просто-таки стрімголов прибігав знов до неї, аби повернути придбане й не встряти таким чином "у політику". Але все ж таки, як зазначав член Просвітнього відділу СВУ П. Карманський, в уявленні більшості таборян відвідування "Чайні" не було "політикою; у ній за 2 феники продавали пів кварти чаю або чоколяди (йдеться про какао. - І. С., М. П.), і сюди йшла громада як до одинокого певного місця. І дивно було в цім бараці, що робив вражіння поряднійшої корчми. Кругом сіра маса гомоніла якимось московським жаргоном, а при касі, за столом, ізза якого подавали чай, було чути українську мову. Одним це було школою, других бентежило і викликувало в них підозріння, що й тут політикою пахне. І вони не знали, куди вже перед нею тікати"Карманський П. Шляхом визвольної боротьби (Спомини). Визвольний шлях. 2005. Кн. 8. С. 96..

Полонений Решетняк зазначав, що, попри всі труднощі, комерційна діяльність "Чайні" протягом зими-весни 1916 р. була цілком успішною, вона "пішла в рух і поволї зєднувала все 6ільшє і 6ільшє членів: торговля пішла жваво; продавали чай, какао, ріжні солодощі" всім відвідувачам. Бажання полонених до комунікації та короткого відпочинку за чашкою чаю боролося з їхнім відвічним страхом виявити свою навіть пасивну нелояльність до царського режиму, тож дехто з таборян "крадькома пробиралися в чайню, оглядаючися, щоби хто не побачив та не записав" їхніх номерів. Зрештою все більше полонених втомлювались боятись, так що "саля чайної завжди була набита битком покупцями й так собі, зібравшимися посперечатися й побалакати дядьками"Ре-тняк Д. Чайня. Просьвітній Листок. 1916.

15 червня. Ч. 15. С. 9..

Потреба полонених у спілкуванні перетворила "Чайню" на місце для обговорення різних таборових та світових події, більше того, за оцінкою члена Просвітнього відділу П. Лисецького, вона стала "властиво політичним базаром цілого табору", і тут досить часто дискутували дві "партії" полонених: з одного боку, ті, що брали діяльну участь в українській культурно-освітній роботі в таборі, з іншого - малороси й чорносотенці, які продовжували зберігати вірність російському царевіЛисецький П. Як виглядає просвітно-орґанїзаційне життє в українськім таборі у Вецлярі. Вістник політики, літератури й життя. 1918. 20 січня. Ч. 3(186). С. 37..

Такий стан справ причинився до збільшення обороту коштів чайні (за березень 1916 р. він склав 33 226 м. н.Місячне звідомлення Обороту Кооперативної Чайної полон[ених] Українцїв табору Вецляр з дня 1-го Марця до 1-го Цвітня 1916 р. Просьвітній Листок. 1916.

25 травня. Ч. 12-13. С.12.) та відповідно до зростання обсягу виручки. Пайщики отримували високі дивіденди (30-50 пфенігів на свій пай в 30 пфенігів). Крім того, частина чистого прибутку чайні спрямовувалась на просвітні та добродійні цілі (на волинські школи, для потреб таборових організацій, на видавничий фонд часопису "Просвітній Листок", для хворих у таборовому лазареті тощо). Але перебування у чайні маси випадкових людей призводило до того, що в залі було "страшенно накурено, брудно й галас стояв як на ярмарцї в свята"Ре-тняк Д. Чайня. Просьвітній Листок. Вецляр..

Це не подобалось багатьом пайщикам кооперативу, які все частіше підносили думку про доцільність обмеження доступу до Чайні сторонніх людей. Зрештою 3 травня 1916 р. одностайним рішенням загальних зборів було ухвалено, що правом на вхід до "Чайні" диспо- нуватимуть лише члени кооперативної спілки, після чого стало можливим завести належний порядок - "зробилося чисто, просторо, на столах завелися ріжні часописї і забави". Завдяки збільшенню кількості пайщиків (понад 520 осіб з 233 м. н. пайових внесків) оборот спілки навіть зріс - до 200-350 м. н. денно1916. 15 червня. Ч. 15. С. 9-10.. Услід за таборовим часописом управа "Чайні" теж констатувала позитивність цих змін, бо відтоді "кождий пайщик бере з буфету чого тілько можливо, сідає біля столу, і підкріпляється собі помаленьку [...] сяде з товаришами за грою: в шашки [...] чи більш домино"ISSN 2524-0749 (Print) ISSN 2524-0757 (Online).

Відтоді "Чайня" стала зручними місцем для неформальних зустрічей та відпочинку українських активістів, зусиллями яких поступово змінювалось саме "обличчя" Вецляру, набуваючи все більше українських рис. Проте допоки що ці зміни не мали ще глибинного характеру, вони відбулись у вольовий спосіб, натомість, за згадками члена Просвітнього відділу СВУ Б. Лепкого, "низи були ще майже не рушені. Може яка сотня людей признавала себе Українцями і хіснувалася тими надбаннями таборової культури, тисячі "терли матраци", вважали себе салдатами "його вєлічества" і на всі починання дивилися як на німецьку інтриґу, придуману на загибіль душ православних" (Золота Липа, 1924. С. 70, 72).

Але попри такі настрої, "Чайня" успішно продовжувала свою діяльність, що виявлялось не лише у щоденній прибутковій торгівлі та оптимальній закупівлі продуктів, але й в організаційному розвої (у цьому контексті видається доцільним згадати про ухвалення загальними зборами пайщиків нової редакції статуту, що відбулось 23 липня 1916 р.). Станом на 1 серпня до складу кооперативу входило 953 члени (з них тільки протягом липня вписалось 240 нових пайщиків, вийшло - 10). Загальна сума активів "Чайні" на цей час становила 3132,82 м. н., чистий прибуток за липень 1916 р. склав 860,95 м. н.²² Позитивна динаміка розвитку "Чайні" мала місце й восени 1916 р. - протягом вересня кількість пайщиків зросла до 1121 осіб (434,30 м. н. паїв), активи кооперативу досягли 4498,76 м. н.²³ Успішний поступ української кооперації в таборі спонукав коменданта табору до передання "під заряд" "Чайні" таборову кантину, що обіцяло значно збільшити суми чистого прибутку для кооперативуКооперативна Чайня. Просьвітній Листок. 1916. 12 листопада. Ч. 32. С. 4-5..

У кінці грудня 1916 р. були підбиті підсумки річної роботи "Чайні", які засвідчили про її вагомий внесок у матеріально-фінансове забезпечення культурно-освітньої роботи та благодійництва в таборі. Загалом (від дня заснування і до 1 січня 1917 р.) "Чайня" передала для цього 4023,54 м. н., зокрема: на просвітні цілі - 1300 м. н., на допомогу бідним у таборі - 100 м. н., для пресової секції (на видання таборової газети) - 527 м. н., для німецьких сиріт у м. Вецляр - 50 м. н., на потреби українських шкіл на Волині - 573 м. н., для соціальної секції таборової організації (товариство "Воля") - 175,49 м. н., для товариства "Сільський Господар" - 127,8 м. н, на будівництво пам'ятника полоненим українцям, які померли у Вецлярському таборі - 282,5 м. н., для таборового лазарету - 180 м. н., для волинських дітей на окупованих українських землях - 460 м. н., для редакції "Вістника Союзу визволення України" - 25 м. н., на таборову школу - 192,5 м. н. "Чайня" опікувалася й поповненням фонду "на стипендію для українського учня на гімназію", внісши до нього 213,27 м. н.ЦДАВО України. Ф. 4382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 8 зв. -- На початок 1917 р. кооперативна спілка стала найчисельнішою організацією полонених у таборі (1693 членів-пайщиків), об'єднуючи у своєму складі як прибічників, так і прихованих противників української справи10; Спр. 35. Арк. 47-52..

Діяльність кооперативної спілки стала безперечним здобутком української організації табору, давши змогу привернути до українства пасивну частину полонених. "Чайня" пропонувала низькі ціни на продукти, тут були створені умови для короткого відпочинку та ознайомлення з останніми новинами (завдяки регулярній розклейці на одній зі стін закладу свіжого випуску таборової газети). Все це привертало до неї значну кількість таборян, що, своєю чергою, робило "Чайню" високорентабельним підприємством, даючи змогу отримувати значний прибуток. Останній розподілявся рішенням загальних зборів як на виплату дивідендів на внесені паї, так і на потреби різних таборових організацій та благодійної підтримки потребуючим (зокрема, й поза табором).

Протягом усього часу свого існування "Чайня" залишалась ефективним комерційним підприємством, єднаючи у своєму складі полонених різних політичних поглядів та уподобань. Вона зробила поважний внесок у розбудову національного життя у таборі, дієво підтримуючи діяльність освітніх курсів та таборових шкіл грамоти, спонсоруючи кошти на загальноукраїнські потреби. Важливим було й те, що, беручи участь у діяльності виборних органів кооперативної спілки та її загальних зборів, її члени здобували нові знання й набували нового досвіду, які могли бути використані після їх повернення додому.ПЛАГІАТНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ (ПОЗНАЧЕНІ КУРСИВОМ), ЩО БУЛИ ВИЯВЛЕНІ У СТАТТІ ТА ДИСЕРТАЦІЇ Й.Й. САЄВИЧА

Список бібліографічних посилань

1. Золота Липа: ювілейна збірка творів Богдана Лепкого з його життєписом, бібліографією творів і присвятами / під ред. З. Кузелі. Берлін, 1924.

2. Кривошеєва Л.М. Кооперативний рух в таборах військовополонених українців часів Першої світової війни. Культурологічний вісник. 2005. Вип. 15. С. 40-44.

3. Кривошеєва Л.М. Національно-просвітня діяльність Союзу визволення України в таборах військовополонених українців (1914-1918 рр.): дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 - Історія України. Запоріжжя, 2009. 242 с.

4. Саєвич Й.Й. Українські військовополонені в таборах Німеччини: фінансово-господарська і культурно-освітня діяльність (1914-1918 рр.) Вісник Національного університету "Львівська політехніка". 2006. № 571. С. 244-250.

5. Саєвич Й.Й. Українські військовополонені в таборах Австро-Угорщини і Німеччини в період Першої світової війни: вишкіл та організація побуту (1914-1918 рр.): дис. ... канд. іст. наук: спец. 20.02.22 - Військова історія. Львів, 2007. 191 с.

6. Срібняк І. Громада полонених вояків-українців царської армії у таборі Вецляр, Німеччина (вересень 1915 - грудень 1916 рр.): за матеріалами ЦДАВО України. Емінак. 2020. № 3 (31). С. 217-233.

7. Срібняк І. З історії культурно-просвітницької діяльності полонених українців у таборі Вецляр (Німеччина) в 1915 р. Етно національний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXІ століття: тези V Міжнар. наук.-прак. конф. (22-25 травня 1997 р.). Київ - Чернівці, 1997. Ч. 2. С. 441-443.

8. Срібняк І. Полонені українці в Австро-Угорщині та Німеччині (1914-1920 рр.). Київ, 1999. С. 93-110.

9. Срібняк І. Особливості проведення національно-просвітницької роботи у таборі полонених українців Вецляр, Німеччина (червень 1916 - лютий 1917 рр.). Освітологічний дискурс. Київ, 2021. Т. 32, № 2. С. 16-28.

10. Срібняк І. Табір полонених українців у Вецлярі (Німеччина) у 1915-1917 рр. Вісник Київського державного лінгвістичного університету. 1998. Вип. 2. С. 38-57.

11. Срібняк І., Шнайдер В. Формування світогляду полонених українців засобами друкованого слова: національно-виховна місія часопису "Просвітній Листок" у таборі Вецляр, Німеччина (1916 р.). Синопсис: текст, контекст, медіа, 2020. Т. 26, № 3. С. 90-97. DOI: https://doi.org/10.28925/2524- 0757.2020.2.7

12. Срібняк І., Шнайдер В. Часопис "Просвітній Листок" як джерело для реконструкції історії розвитку української громади у таборі Вецляр, Німеччина (1916 р.). Київські історичні студії. 2020. № 2 (11). С. 50-59.

13. Golczewski F. Deutsche und Ukrainer: 1914-1939. Paderborn, 2010. S. 108-127.

14. Jung I., Wiedl W. Ein "besonderes" Lager fur Ukrainer. Zwischen Propaganda und Alltagsnot. Wetzlar und der Erste Weltkrieg 1914-1918. Neustadt an der Aisch, 2016. S. 262-282.

15. Rehmer C. Das Ukrainerlager Wetzlar-Bublingshausen (1915-1918). Ein besonderes Lager? Mitteilungen des Wetzlarer Geschichtsvereins. 1994. Heft 37. S. 77-116.

16. Rehmer C. "Revolutionierungspolitik" und Ukrainer-Lager. Die Ukraine im Blickfeld deutscher Interessen. Ende des 19. Jahrhunderts bis 1917/18. Frankfurt, 1997. S. 245-280.

17. Runzheimer J. "...Damit alle an uns erinnert werden"! Das ukrainische Gefangenenlager in Wetzlar. Heimat an Lahn und Dill. 1994. Bd. 284. S. 2-3.

18. Runzheimer J. Film als historische Quelle. Das ukrainische Kriegsgefangenenlager in Wetzlar. Claudia Weidemann und Rudolf Worschech: Kamera. Oskar Barnack. Fruhe Filme aus Wetzlar und Umgebung, Frankfurt am Main, 2002. S. 25-28.

19. Sribnjak I. Enzyklopadie der Kriegsgefangenschaft: Das ukrainische Rastatt. Zur Grundung und Tatigkeit der Gemeinschaft "Die Unabhangige Ukraine", 1915-1918. Munchen - Paris: Internationales Lucien-Febvre- Wissenschafts- und Bildungskonsortium, 2020. 338 s.

20. REFERENCES

21. Jung, I. & Wiedl, W. (2016). Ein "besonderes" Lager fur Ukrainer Zwischen Propaganda und Alltagsnot.

22. Wetzlar und der Erste Weltkrieg 1914-1918. Neustadt an der Aisch, pp. 262-282 [in German]. Kryvosheieva, L. M. (2005). Kooperatyvnyi rukh v taborakh viyskovopolonenykh ukraintsiv chasiv Pershoi svitovoi viyiny [Cooperative Movement in the Camps of Ukrainian Prisoners of War during the First World War]. Kulturolohichnyi visnyk, 15, 40-44 [in Ukrainian].

23. Kryvosheieva, L. M. (2009). Natsionalno-prosvitnia diialnist Soiuzu vyzvolennia Ukrainy v taborakh viiskovopolonenykh ukraintsiv (1914-1918 rr.) [National-Educational Activity of the Union of Liberation of Ukraine in the Camps of Ukrainian Prisoners of War (1914-1918)]. Candidate thesis, Zaporizhzhia [in Ukrainian].

24. Golczewski, F. (2010). Deutsche und Ukrainer: 1914-1939. Paderborn [in German].

25. Rehmer, C. (1994). Das Ukrainerlager Wetzlar-Bublingshausen (1915-1918). Ein besonderes Lager? Mitteilungen des Wetzlarer Geschichtsvereins, 37, 77-116 [in German].

26. Rehmer, C. (1997). "Revolutionierungspolitik" und Ukrainer-Lager Die Ukraine im Blickfeld deutscher Interessen. Ende des 19. Jahrhunderts bis 1917/18. Frankfurt a. M. u. a., 245-280 [in German].

27. Runzheimer, J. (1994). "...Damit alle an uns erinnert werden"! Das ukrainische Gefangenenlager in Wetzlar Heimat an Lahn und Dill, 284, 2-3 [in German].

28. Runzheimer, J. (2002). Film als historische Quelle. Das ukrainische Kriegsgefangenenlager in Wetzlar Claudia Weidemann und Rudolf Worschech: Kamera. Oskar Barnack. Fruhe Filme aus Wetzlar und Umgebung, Frankfurt am Main, 25-28 [in German].

29. Saievych, Y. Y. (2006). Ukrainski viiskovopoloneni v taborakh Nimechchyny: finansovo-hospodarska i kulturno- osvitnia diialnist (1914-1918 rr.) [Ukrainian Prisoners of War in the Camps of Germany: Financial and economic and cultural and educational activities (1914-1918)] Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika", 571, 244-250 [in Ukrainian].

30. Saievych, Y. Y. (2007). Ukrainski viiskovopoloneni v taborakh Avstro-Uhorshchyny i Nimechchyny v period Pershoi svitovoi viiny: vyshkil ta orhanizatsiia roboty (1914-1918 rr.). Candidate thesis, Lviv [in Ukrainian].

31. Sribniak, I. (2020). Enzyklopadie der Kriegsgefangenschaft: Das ukrainische Rastatt. Zur Grundungund Tatigkeit der Gemeinschaft "Die Unabhangige Ukraine", 1915-1918. Munchen-Paris [in Ukrainian].

32. Sribniak, I. (1997). Z istorii kulturno-prosvitnytskoi diialnosti polonenykh ukraintsiv u tabori Vetsliar (Nimechchyna) v 1915 r. Abstracts of Papers: Etnonatsionalnyi rozvytok v Ukraini ta stan ukrainskoi etnichnosti v diaspori: sutnist, realii konfliktnosti, problemy ta prohnozy na porozi XXI stolittia, pp. 441-443 [in Ukrainian].

33. Sribniak, I. (1998). Tabir polonenykh ukraintsiv u Vetsliari (Nimechchyna) u 1915-1917 rr. [Camp of Ukrainian prisoners in Wetzlar (Germany) in 1915-1917]. VisnykKyivskoho derzhavnoho linhvistychnoho universytetu, 2, 38-57 [in Ukrainian].

34. Sribniak, I. (1999). Poloneni ukraintsi v Avstro-Uhorshchyni ta Nimechchyni (1914-1920 rr.) [Ukrainian Prisoners of War in Austria-Hungary and Germany (1914-1920)]. [in Ukrainian].

35. Sribniak, I. (2020). Hromada polonenykh voiakiv-ukraintsiv tsarskoi armii u tabori Vetsliar, Nimechchyna (veresen 1915 - hruden 1916 rr.): za materialamy TsDAVO Ukrainy [Community of Captured Ukrainian Soldiers of the Tsarist Army in the Camp Wetzlar, Germany (September 1915 - December 1916): according to the TsDAVO, Ukraine]. Eminak, 3 (31), 217-233 [in Ukrainian].

36. Sribniak, I. (2021). Osoblyvosti provedennia natsionalno-prosvitnytskoi roboty u tabori polonenykh ukraintsiv Wetzlar, Nimechchyna (cherven 1916 - liutyi 1917 rr.) [Peculiarities of Conducting National Educational Work in the Camp of Ukrainian Prisoners of War Wetzlar, Germany (June 1916 - February 1917)]. Osvitolohichnyi dyskurs, 32 (2), 16-28 [in Ukrainian].

37. Sribniak, I. & Schneider, V. (2020a). Formuvannia svitohliadu polonenykh ukraintsiv zasobamy drukovanoho slova: natsionalno-vykhovna misiia chasopysu "Prosvitnii Lystok" u tabori Vetsliar, Nimechchyna (1916 r.) [Formation of the Worldview of Captured Ukrainians by Means of the Printed Word: National-educational mission of the periodical "Enlightenment Leaf" in the camp Wetzlar, Germany (1916)]. Synopsys: tekst, kontekst, media, Kyiv, 26, 3, 90-97 [in Ukrainian].

38. Sribniak, I. & Schneider, V. (2020b). Chasopys "Prosvitnii Lystok" yak dzherelo dlia rekonstruktsii istorii rozvytku ukrainskoi hromady u tabori Vetslar, Nimechchyna (1916 r.) [Periodical "Prosvitnii Lystok" ("Enlightenment Leaf") as a Source for the Reconstruction of History of the Ukrainian Community Development in the Wetzlar Camp, Germany (1916)]. Kyivski istorychnistudii, 2 (11), 50-59 [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.28925/2524-0757.2020.2.7

39. Zolota Lypa. (1924). Yuvileina zbirka tvoriv Bohdana Lepkoho z yioho zhyttiepysom, bibliohrafiieiu tvoriv i prysviatamy [Zolota Lypa: Jubilee collection of works by Bohdan Lepky with his biography, bibliography of works and dedications]. Pid red. Z. Kuzeli, Berlin [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru