Особливості повсякдення працівників Вінницького інструментального заводу крізь призму періодичних видань кінця 1940-х - початку 1980-х рр.

Газетна періодика звертає увагу читачів на піклування керівництва країни про здоров'я трудящих та необхідність покращення умов виробництва. У 1960 р. в СРСР було запроваджено 7-годинний робочий день, до 40 годин скорочено робочий тиждень. Однак таку турботу можна пояснити не стільки опікуванням про стан здоров'я народу, стільки можливістю безперервного виконання поставлених виробничих завдань п'ятирічних планів та постійного підвищення продуктивності праці. Періодичні видання закликають «ще більше зробити у справі охорони здоров'я, ще активніше вплинути на поліпшення умов праці і, отже, відкрити нові можливості для зростання її продуктивності» [Лаєнко, 1969: 3]. Наприкінці 1960-х рр. у рамках програми «Наука виробництву» при Вінницькому інструментальному заводі діяла проблемно-дослідницька лабораторія, організована на базі Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова. Метою лікувально-профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів, які проводилися медиками, було покращення умов праці та зниження випадків захворюваності. Медики «обстежують робітників, виявляють найхарактерніші, зв'язані з професією, захворювання. Рекомендують відповідне лікування, допомагають його здійснити. А головне - турбуються про те, щоб запобігти недугам, щоб робітника оточували в цеху найсприятливіші для нормальної праці умови» [Лаєнко, 1969: 3]. Науковці давали абсолютно слушні поради, зазначаючи, що «для надійного зміцнення здоров'я людей потрібно запровадити здійснення оптимального режиму праці і відпочинку, послаблення впливу шуму і вібрації, правильне опалення, нормальна вентиляція, освітлення, розстановка станків, естетичне оформлення інтер'єрів. Гарний настрій і самопочуття - важлива умова високої продуктивності праці» [Лаєнко, 1969: 2]. Але приписи лікарів так і залишилися на папері, бо втілення їх у життя було нездійсненною мрією. Умови праці на підприємстві залишалися важкими, у кінці 1960-х рр. перехід до комплексної автоматизації виробництва тільки розпочався, а комплексна програма скорочення ручної праці була розроблена заводом аж у 1981 - 1985 рр.

Підприємства надавали своїм працівникам можливість відпочинку в санаторіях і на курортах. Передовикам виробництва профспілки забезпечували безкоштовні путівки, а решті - пільгові. Організовувався літній відпочинок для дітей у піонерських таборах, для молоді - на туристичних базах. У 1978 р. Вінницький інструментальний прийняв рішення заснувати власну базу відпочинку «Інструментальник» в с. Приморському Татарбунарського району Одеської області і дитячий табір біля с. Вороновиця [Рекрут, 1996: 2].

Керівництво ВІЗу і особисто його директор П. Горобець переймалися питанням громадського транспорту, так як завод розташовувався на околиці міста, і сполучення практично не було. «Понад два роки тому робітники заводу добиралися на роботу здебільшого пішки, бо курсував тут один невеличкий автобус. Наполегливо домагався директор прискорення будівництва тролейбусної лінії до самого підприємства. Клопотався про це в міськраді та інших організаціях. Завод терміново виготовив необхідну арматуру, обладнав тролейбусні зупинки. Так з'явився новий тролейбусний маршрут «Водоканал - інструментальний завод» [Паламарчук, 1965: 2].

Життя радянської людини, її психологічний комфорт залежали не тільки від матеріального добробуту. Постійно зростали її духовні потреби. Керівництво країни це розуміло і додавало величезних зусиль для того, щоб масові настрої населення були просякнуті соціальним оптимізмом і не виходили з-під контролю владних структур. Процес виховання громадян був безперервним і торкався не тільки виробництва, а й проведення вільного часу та особистих стосунків. Преса постійно висвітлювала дозвілля трудящих, і головну роль тут теж відігравав стрижень радянської дійсності - ідеологія. «Радянський спосіб життя» передбачав, що свій вільний час люди повинні присвячувати культурному спілкуванню, суспільній діяльності, розумовому і фізичному розвитку, художній творчості. Для виконання цього завдання при кожному промисловому підприємстві діяли клуби, будинки культури, проводилися лекції, тематичні вечори, організовувалися гуртки самодіяльності. Робітничий клуб Вінницького інструментального заводу було засновано у 1957 р. [Степовий, 1996: 189]. Тут відбувалися вечори ударників комуністичної праці, трудової слави, урочисті посвячення в інструментальники, «вогники», присвячені річницям ВЛКСМ, зустрічі з Героями Радянського Союзу, відзначення переможців соціалістичного змагання. Працювали драматичний, хоровий, танцювальний, естрадно-вокальний гуртки, «Троїсті музики», дитячі танцювальні групи, влаштовувалися танці, діяла кіноустановка, яка через день демонструвала кінофільми. У 1950-х - 1960-х рр. популярністю користувалися вітчизняні стрічки «Два бійці», «Подвиг розвідника», «Молода гвардія», «Велике життя», «Сільська вчителька», «Трактористи», «Дівчата», «Справа була у Пенькові», «Висота», «Весна на Зарічній вулиці» тощо. Згодом, у 1970-х -1980-х рр. виходять у прокат «Калина червона», «В бій ідуть тільки «старики», «Василь Іванович міняє професію», «Діамантова рука», «Джентельмени удачі», «Москва сльозам не вірить», які мали шалений успіх у глядачів. Однак, як показувала статистика і навіть писали засоби масової інформації, будинки культури і клуби молодь відвідувала неохоче. «У робітничий клуб ходять, в основному, жителі заводського селища, яких треба «тягти» на заходи, якщо це не танці», «хлопців і дівчат буквально за руку треба вести на репетиції», а «художня самодіяльність так і залишається на папері» [Козаченко, 1969: 3]. Не покращилася ситуація і тоді, коли у 1986 р. з ініціативи директора заводу П. Присяжнюка замість клубу було збудовано великий будинок культури «Іскра». Хоч форми роботи намагалися урізноманітнити, проводячи популярні бої команд КВК, конкурси «Нумо, дівчата!», «Нумо, хлопці!», «Грай, гармошко», інші заходи проводилися за стандартними ідеологічними шаблонами, формальними, принцип добровільності замінювався обов'язковою участю, а це приводило до зростання суспільної апатії та пасивного конформізму [Касіяненко, 1994: 3].

Однією із форм організації дозвілля робітників було заняття спортом. У періодичній пресі з'являються статті про спортивні уподобання і досягнення працівників заводу. «Юнаки і дівчата не тільки відмінно працюють, а й добре вміють відпочивати. Особливо захоплюються спортом. Спортсмени беруть активну участь у спартакіаді підприємства, присвяченій ювілеєві ВЛКСМ. Але молодь живе не тільки сьогоднішнім днем. Нині вона має власними силами збудувати стадіон, комплексний майданчик, а вже наступного року розпочне зведення спортивного залу й великої водної бази. Молоді виробничники сподіваються ці споруди ввести в дію до сторіччя з дня народження В. І. Леніна» [Брянський, 1968: 3]. Як бачимо, риторика публікацій не міняється, вітається ініціатива трудящих, а завершення будь-якої справи планується до відзначення радянських свят. У 1968 р. відкрився стадіон ВІЗу, у 1970 р. почав працювати тир, згодом було збудовано майданчик для занять атлетичною гімнастикою. Решта планів так ними і залишилися, і до середини 1980-х рр. газети пишуть, що «умови, в яких живуть і діють любителі спорту Вінницького інструментального, не назвеш ідеальними. Під забудову нового житлового масиву пішов непоганий в минулому заводський стадіон, якихось крупних спортивних споруд завод не має» [Листопад, 1985: 4]. Однак спортивно-масова та фізкультурно-оздоровча робота серед робітників проводилася. На заводі існували жіноча команда з баскетболу, команди з настільного тенісу, велоспорту, легкоатлетичного кросу, ручного м'яча, шахів, проводилися змагання з мініфутболу, плавання. Спортом займалися цілими сім'ями. Періодичне видання називає прізвища Бондарчуків, Пастухів, Науменків, Корсунів, Грушко, Морозів - «кращих пропагандистів активного здорового відпочинку і виховання дітей через спорт» [Листопад, 1985: 4].

Повсякденне життя переважної більшості радянських людей проходило у сім'ях. Саме через сім'ю відбувалася соціалізація особистості, формування поведінкових стратегій, творення «радянської ідентичності» та виховання нових поколінь. Автори газетних статей переконували, що основою виховання у родині має бути праця на благо своєї країни і «рідного» підприємства. Приводом для гордості були робітничі династії. Наприклад, на шпальтах «Вінницької правди» було вміщено нарис про династію Медведєвих, майстра заготівельної дільниці Василя Андрійовича та двох його синів - Аркадія і Рудольфа. Спадкова праця маркувалася як надзвичайно почесна, а родинний стаж на заводі - як мірило успішності родини, зразок «правильного» виховання у сім'ї, прищеплення почуття професіональної гордості та підвищення статусу і престижу робітничих професій.

Однак часто траплялися порушення усталених соціальних норм «радянського способу» життя, прояви безвідповідального ставлення до роботи та власного робітничого колективу, адміністративні проступки, злочинність та алкоголізм. «А то, що гріха таїти, буває і таке: одержав новачок свою першу получку - і мерщій до магазину, щоб «віддячити» своєму учителю пляшкою горілки. Такі випадки плямують робітниче звання, а тому їх треба рішуче викорінювати», - зазначалося у «Вінницькій правді» [Балтремус, 1972: 2]. У робітничому клубі рідко організовували танці, тому що «кожного разу траплялися бійки», - зауважувалося у газеті «Комсомольське плем'я» [Козаченко, 1969: 3]. Згідно прийнятого у 1961 р. нового статуту КПРС, де містився «Моральний кодекс будівника комунізму», в радянському суспільстві не було місця неробам і дармоїдам, а з особами сумнівної моральності необхідно вести рішучу боротьбу [Відомості Верховної Ради УРСР,: 533]. Проти нероб та прогульників застосовувалися заходи профілактичного та виховного порядку, спрямовані на пропаганду здорового способу життя і зміцнення виробничої дисципліни. Боротьбою з асоціальними проявами поведінки були покликані займатися партійні і комсомольські організації, керівники всіх ланок підприємства. У цехах заводу з'являлися «сатиричні дошки «Під мітлу!», куди заносили імена тих, хто не дорожить честю колективу, працює абияк» [Слободянюк, 1971: 2]. Проводилися товариські суди, де розглядали справи про спізнення і прогули, перебування у нетверезому стані на робочому місці або у громадських місцях, негідну поведінку у сім'ї. Порушників могли примусити публічно вибачитися, оголошували догани з подальшим опублікуванням у пресі, накладали грошові стягнення. Слід зауважити, що такі психологічні фактори як втрата відповідальності, безініціативність, подвійна мораль були пов'язані не тільки з особистісними якостями, а й із суспільними деформаціями, пов'язаними з адміністративно-командною системою.

Висновки

Радянська преса в цілому подає достатньо інформації для дослідження повсякдення радянських людей кінця 1940-х - початку 1980-х рр. Вона містить доволі матеріалів про безсумнівні позитивні зрушення у повсякденному житті пересічних радянських громадян. На прикладі публікацій про Вінницький інструментальний завод у регіональній та центральній пресі прослідковуються такі основні тенденції, як поступове вирішення житлової проблеми, забезпечення робітників продуктами харчування, покращення умов праці та відпочинку, організація та проведення їх дозвілля. Однак рівень повноти і об'єктивності вміщеної на сторінках радянських періодичних видань інформації не завжди відповідає реальній картині життя в СРСР. Преса, яка брала активну участь у формуванні громадської думки та слугувала для влади одним із способів маніпуляції суспільною свідомістю, використовувала методи замовчування і викривлення правдивих відомостей, особливо у тих випадках, коли вони йшли врозріз із лозунгами про панування у буденному житті соціалістичних ідеалів, добробуту і світлого майбутнього. Діяльність радянських ЗМІ відбувалася у відповідності з програмними установками правлячої партії. Зі шпальт газет пропагувалося виховання «радянської людини», для якої суспільне неодмінно має домінувати над індивідуальним, яка переконана у перевагах соціалістичного способу життя, яка має почуття гордості за своє рідне підприємство та за свою Батьківщину. Тимчасові труднощі соціально-побутової сфери або негативні явища пояснювалися спочатку тяжкими наслідками війни, а потім пережитками капіталізму. Декларувалася опіка влади та захищеність усіх громадян, а гарантія роботи, певного мінімуму освіти, охорони здоров'я, необхідних життєвих благ давали примарну впевненість у майбутньому. Засобами масової інформації по суті відбувалося грубе втручання в особистий простір людини, нав'язування тієї реальності, яка ретельно була сформована ідеологічною пропагандою, конструювання моральних переконань, притаманних «будівникам комунізму».

Джерела та література

1. Kotkin, S. (1996). The search for the socialist city. Russian History. Vol. 23, no. 1-4, p. 231 - 247. Siegelbaum, L, & Sokolov, A.(2000). Stalinism as a way of life: A narrative in document. London, New Haven, 460 рр.

2. Балтремус, С. (1972). Грані творчості. Вінницька правда, 29 березня, 2.

3. Баран, В. К., & Даниленко, В. М. (1999). Україна в умовах системної кризи (1946 - 1980-ті). К.: Альтернативи, 304 с.

4. Беккерман, І. (1968). На всі смаки. Вінницька правда, 15 лютого, 4.

5. Брянський, М. (1968). Руки вправні і сильні. Спортивна газета, 31 жовтня, 3.

6. Васин, С. А.,& Лиходей, В. Г. (1990). Мера всех вещей. Размышление политэкономов. Киев: Политиздат Украины, 239 с.

7. Відомості Верховної Ради УРСР, (1961). № 25. 16 червня. Київ:Держполітвидав, 650с. Ганжуров, Ю. (1999). Чорно-біла «відлига» у дзеркалі преси: газетні публікації як джерело вивчення політичної системи України (1956 - 1964 рр.). К: Оріяни, 150 с.

8. Гіцевич, В. С. (2014). Повсякденне життя населення Донбасу в 1953 - 1985 рр.: до історіографії проблеми. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. Вип. 11.7 - 15.

9. Гнатюк, М. (1971). Сюрпризи інструментальників. Вінницька правда, 28 травня, 4.

10. Головко, В. (2007). «Риба та м'ясо» історії повсякденності: теоретичні засади напряму. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Вип. 17. 87 - 101.

11. ДАВіО - Державний архів Вінницької області.

12. Даниленко, В. М. &Баран, В. К. (2015). Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба. Київ: Інститут історії НАН України, 698 с.

13. Засідання ВР Української РСР (Третя сесія) 10 - 12 вересня 1953 р., (1954). Стенографічний звіт. Київ:Держполітвидав УРСР, 18 с.

14. Каганов, Ю. (2019). Конструювання «радянської людини» (1953 - 1991): українська версія. Запоріжжя: Інтер-М, 432 с.

15. Касіяненко, Г. (1968). Одна бджола мало меду наносить. Вінницька газета, 14жовтня, 3. Ковальчук, М. Т. (відп. ред.) (1986). Народне господарство Української РСР в 1985 р.: Статистичний збірник. Київ: Техніка, 398 с.

16. Ковпак, Л. В. (2003). Соціально-побутові умови життя населення України у другій половині ХХст. (1945 - 2000 рр.). Київ: Інститут історії НАН України, 250 с.

17. Козаченко, Л. (1965). Будьте господарями! Комсомольське плем'я, 25лютого, 3

18. Колісник, Ю. (2008). Формування суспільної свідомості журнальною періодикою УРСР (1950-ті 1980рр.). Черкаси: Вид-во Ю. Чабаненко, 290 с.

19. Коляструк, О. А. (2012). Повсякденне життя українського суспільства у перші повоєнні роки. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія. Вип. 20. 131 - 136.

20. Корнієнко, О. В. (2018). Періодика УРСР 1950-1980-х рр. як інструмент впливу на моду та повсякденне життя. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. Вип. 27. 77 - 88. Красноюрченко, О. (1946). Контури Вінницького інструментального. Вінницька правда, 1 травня, 2

21. Лаас, Н. (2011). Матеріальне повсякдення населення в українському радянському соціумі епохи «застою». Україна ХХ ст.: культура,,іідеологія, політика. Вип. 16. 175 - 192.

22. Лаєнко, М. (1969). Лабораторія здоров'я. Комсомольське плем'я, 28 січня, 3.

23. Листопад, М. (1985). Спорт - цех здоров'я. Комсомольське плем'я, 15 серпня, 4 Материалы XXV съезда КПСС, (1976). Москва: Политиздат, 256 с.

24. Материалы XXVI съезда КПСС, (1982). Москва: Политиздат, 384 с.

25. Павлівський, М., & Мартич, М. (1946). Завод народжується. Вінницька правда, 14 серпня, 2 Паламарчук, Є. (1969). Товариш директор. Вінницька правда, 28 березня, 2 Рекрут, Я. (1996). Під світлом діамантової зірки якості. Робітнича газета, 2 серпня, 2. Слободянюк, А. (1971). Право йти попереду. Радянська Україна, 16 січня, 2.

26. Смоляк, В. (1995). Є і обсяги, є і прибутки. Панорама, 29липня, 2.

27. Степовий, Л. Г. (1996). Винницкий инструментальный завод: Исторические очерки (1946 - 1996). Хмельницький: Поділля, 297 с.

28. Стяжкіна, О. В. (2013). Людина в радянській провінції: освоєння (від)мови. Донецьк: ДонНУ, 295 с.

29. Тєвікова, О. (2009). Матеріально-побутові умови життя українців у контексті дослідження повсякденності (1953 - 1964 рр.). Український історичний збірник. Вип. 12. 244 - 252 Тищенко, Ю. А. (2017). Сім'я в Радянській Україні у 1970-х - на початку 1980-х років: погляд із сьогодення. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Вип. 48. 188 - 193.

30. Федченко, М. Н. (2009). Повседневная жизнь советского человека (1945 - 1991 гг.). Курган: Издательство Курганского университета, 231 с.

31. Хромов, С. С. (ред.). (1987). История советского рабочего класса: В 6-ти т. Т. 4. Москва: Наука, 591 с.

32. ЦДАВОУЦентральний державний архів вищих органів влади і управління України.

33. ЦДАГОУ - Центральний державний архів громадських об'єднань України.

34. Яковлев, А. Н. (ред.) (1999). Стенограмма июльского (1953 г.) пленума ЦК КПСС. 2 - 7 июля 1953 г. Москва: МФД, 512

References

1. Baltremus, S. (1972). Hrani tvorchosti [The facets of creativity]. Vinnytska pravda - Vinnytsia truth, 29 bereznia, 2. [in Ukrainian].

2. Baran, V. K., & Danylenko, V. M. (1999). Ukraina v umovakh systemnoi kryzy (1946 - 1980-ti) )[Ukraine in the conditions of systemic crisis (1946 - 1980s)]. K.: Alternatyvy, 304 s. [in Ukrainian]. Bekkerman, I. (1968). Na vsi smaky [For all tastes]. Vinnytska Pravda - Vinnytsia truth, 15 liutoho, 4. [in Ukrainian].

3. Brianskyi, M. (1968). Ruky vpravni i sylni [Hands are skillful and strong]. Sportyvna hazeta - Sports newspaper, 31 zhovtnia, 3. [in Ukrainian].

4. Danilenko V. M., & Baran V. K. (2015). Sotsialni transformatsiyi v Ukrayini: pizniy stalinizm i hruschovska doba [Social transformations in Ukraine: late Stalinism and the Khrushchev era]. Kiyiv: Institut Istoriyi NAN Ukrayini, 698 s. [in Ukrainian].

5. DAViO - Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti [State archive of Vinnitsia region].

6. Fedchenko, M. N. (2009). Povsednevnaya zhizn' sovetskogo cheloveka (1945 - 1991 gg.) [Everyday life of Soviet people (1945 - 1991)]. Kurgan: Izdatel'stvo Kurganskogo universiteta, 231 s. [in Russian].

7. Hanzhurov, Yu. (1999). Chorno-bila «vidlyha» u dzerkali presy: hazetni publikatsii yak dzherelo vyvchennia politychnoi systemy Ukrainy (1956 - 1964 rr.) [Black and white "thaw" in the mirror of the press: newspaper publications as a source for studying the political system of Ukraine (1956 - 1964)]. Kyiv: Oriiany, 150 s.. [in Ukrainian].

8. Hitsevych, V. S. (2014). Povsiakdenne zhyttia naselennia Donbasu v 1953 - 1985 rr.: do istoriohrafii problemy [Everyday life of the population of Donbass in 1953 - 1985: to the historiography of the problem]. Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Istoriia. Politolohiia - Bulletin of Mariupol State University. Series: History. Politology. Vyp. 11.7 - 15 [in Ukrainian].

9. Hnatiuk, M. (1971). Siurpryzy instrumentalnykiv [Surprises of instrumentalists]. Vinnytska pravda - Vinnytsia truth, 28 travnia, 4 [in Ukrainian].

10. Holovko, V. (2007). «Ryba ta miaso» istorii povsiakdennosti: teoretychni zasady napriamu ["Fish and meat" of everyday history: theoretical principles directly]. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky - Problems of Ukrainian history: facts, judgments, searches. Vyp. 17. 87 - 101 [in Ukrainian]. Hromov, S. S. (Ed). (1987). Istoriya sovetskogo rabochego klassa [History of the Soviet working class]: V 6-ti t. T. 4. Moskva: Nauka, 591 s. [in Russian].

11. Kahanov, Yu. (2019). Konstruiuvannia «radianskoi liudyny» (1953 - 1991): ukrainska versiia [Construction of the "Soviet man" (1953 - 1991): Ukrainian version.]. Zaporizhzhia: Inter-M, 432 s. [in Ukrainian].

12. Kasiianenko, H. (1968). Odna bdzhola malo medu nanosyt [One bee does not apply much honey]. Vinnytska gazetaVinnytsia newspaper, 14 жовтня, 3

13. Koliastruk, O. A. (2012). Povsiakdenne zhyttia ukrainskoho suspilstva u pershi povoienni roky [Everyday life of Ukrainian society in the first postwar years.]. Naukovi zapysky Vinnycjkogho derzhavnogho pedaghoghichnogho universytetu imeni Mykhajla Kocjubynsjkogho. Serija: Istorija - Scientific papers of Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: History. Vyp. 20. 131 - 136. [in Ukrainian].

14. Kolisnyk, Yu. (2008). Formuvannia suspilnoi svidomosti zhurnalnoiu periodykoiu URSR (1950-ti - 1980 rr.) [Formation of public consciousness by journal periodicals of the USSR (1950s - 1980s)] Cherkasy: Vyd-vo Yu. Chabanenko, 290 s. [in Ukrainian].

15. Korniienko, O. V. (2018). Periodyka URSR 1950 - 1980kh rr. yak instrument vplyvu na modu ta povsiakdenne zhyttia [Periodicals of the USSR 1950 - 1980's as a tool for influencing fashion and everyday life]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia: Istoriia Ukrainy. Ukrainoznavstvo: istorychni ta filosofski nauk - Bulletin of VN Karazin Kharkiv National University. Series: History of Ukraine. Ukrainian Studies: Historical and Philosophical Sciences. Vyp. 27. 77 - 88. [in Ukrainian].

16. Kotkin, S. (1996). The search for the socialist city. Russian History. Vol. 23, no. 1 - 4, p. 231 - 247.[in English].

17. Kovalchuk, M. T. (vidp. red.) (1986). Narodne hospodarstvo Ukrainskoi RSR v 1985 r.: Statystychnyi zbirnyk [National Economy of the Ukrainian SSR in 1985: Statistical Collection.]. Kyiv: Tekhnika, 398 s. [in Ukrainian]

18. Kovpak, L. V. (2003). Sotsialno-pobutovi umovy zhyttia naselennia Ukrainy u druhii polovyni ХХ st. (1945 - 2000 rr.) [Socio-living conditions of the population of Ukraine in the second half of the twentieth century. (1945 - 2000)]. Kyiv: Instytut istorii NAN Ukrainy, 250 s. [in Ukrainian].

19. Kozachenko, L. (1965). Budte hospodariamy! [Be masters//. Komsomolske plemia - Komsomol tribes, 25 liutoho, 3. [in Ukrainian].

20. Krasnoiurchenko, O. (1946). Kontury Vinnytskoho instrumentalnoho. Vinnytska Pravda - Vinnytsia truth, 1 travnia, 2. [in Ukrainian].

21. Laas, N. (2011). Materialne povsiakdennia naselennia v ukrainskomu radianskomu sotsiumi epokhy «zastoiu» [Material everyday life of the population in the Ukrainian Soviet society of the epoch of "stagnation"]. Ukraina ХХ st.: kultura, ideolohiia, polityka - Ukraine of the XX century: culture, ideology, politics. Vyp. 16. 175 - 192. [in Ukrainian].

22. Laienko, M. (1969). Laboratoriia zdorov'ia [Health laboratory]. Komsomolske plem'ia - Komsomol tribe, 28 sichnia, 3. [in Ukrainian]

23. Lystopad, M. (1985). Sport - tsekh zdorov'ia [Sport is a shop of health]. Komsomolske plem'ia - Komsomol tribe, 15 serpnia, 4. [in Ukrainian].

24. Materialy XXV s"ezda KPSS, (1976).[ Materials of the XXV Congress of the CPSU]. Moskva: Politizdat, 256 s. [in Russian].

25. Materialy XXVI s"ezda KPSS, (1982).[ Materials of the XXVI Congress of the CPSU] Moskva: Politizdat, 384 s. [in Russian].

26. Palamarchuk, Ye. (1969). Tovarysh dyrektor [Comrade director]. Vinnytska Pravda - Vinnytsia truth, 28 bereznia, 2. [in Ukrainian].

27. Pavlivskyi, M., & Martych, M. (1946). Zavod narodzhuietsia [The plant is born]. Vinnytska Pravda - Vinnytsia truth, 14 serpnia, 2. [in Ukrainian].

28. Rekrut, Ya. (1996). Pid svitlom diamantovoi zirky yakosti [Under the light of a diamond star of quality]. Robitnycha hazeta - Worker's newspaper, 2 serpnia, 2 [in Ukrainian].

29. Siegelbaum, L. & Sokolov, A.(2000). Stalinism as a way of life: A narrative in document. - London, New Haven, 460 pp..[in English].

30. Slobodianiuk, A. (1971). Pravo yty poperedu [The right to go ahead]. Radianska Ukraina - Soviet Ukraine, 16 sichnia, 2. [in Ukrainian].

31. Smoliak, V. (1995). Ye i obsiahy, ye i prybutky [There are volumes, there are profits]. Panorama - Panorama, 29 lypnia, 2. [in Ukrainian].

32. Stepoviy, L. G. (1996). Vinnitskiy instrumentalnyiy zavod: Istoricheskie ocherki (1946 - 1996J[Vinnytsia Tool Factory: Historical Essays (1946 - 1996)]. Hmelnitskiy: PodIllya, 297 s. [in Russian].

33. Stiazhkina, O. V. (2013). Liudyna v radianskii provintsii: osvoiennia (vid)movyu [Man in the Soviet province: mastering (from) the language.]. Donetsk: DonNU, 295 s. [in Ukrainian].

34. Tievikova, O. (2009). Materialno-pobutovi umovy zhyttia ukraintsiv u konteksti doslidzhennia povsiakdennosti (1953 - 1964 rr.) [Material and living conditions of Ukrainians in the context of the study of everyday life (1953 - 1964)]. Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk - Ukrainian historical collection. Vyp. 12. 244 - 252 [in Ukrainian].

35. TsDAHOU - Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy [Central State Archive of Public Associations of Ukraine].

36. TsDAVOUTsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy [Central State Archive of the highest authorities and administration of Ukraine].

37. Tyshchenko, Yu. A. (2017). Simia v Radianskii Ukraini u 1970-Kh - na pochatku 1980-Kh rokiv: pohliad iz sohodennia [The Family in Soviet Ukraine in the 1970s and Early 1980s: A View from the Present]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu - Scientific works of the historical faculty of Zaporizhia National University. Vyp. 48. 188 - 193[in Ukrainian].

38. Vasin S. A., & Lihodey V. G. (1990). Mera vseh veschey. Razmyishlenie politekonomov [The measure of all things. Reflection of political economists]. Kiev: Politizdat Ukrainyi, 239 s. [in Russian]. Ed Transcript of the July (1953) plenum of the Central Committee of the CPSU. July 2-7, 1953 [in Russian]. Zasidannia VR Ukrainskoi RSR (Tretia sesiia) 10 - 12 veresnia 1953 r., (1954). Stenohrafichnyi zvit. Kyiv:Derzhpolitvydav URSR, 18 s.

Размещено на Allbest.ru