Повсякдення гімназисток навчальних закладів Києва другої половини ХІХ початку ХХ століття

Размещено на http://allbest.ru

ПОВСЯКДЕННЯ ГІМНАЗИСТОК НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ КИЄВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Катерина Зуденкова

EVERYDAY LIFE OF GIRLS IN THE EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF KYIV IN THE SECOND HALF OF THE XIX EARLY XX CENTURY

Kateryna Zudenkova

This article is based on published scientific research and such sources as memoirs of students, reports of women gymnasium, the documents of archives, the newspapers. The article deals with the everyday life of the women departmental gymnasium students of the Russian Empire in the XIX century. This topic is not fully disclosed in the scientific literature because the main focus is on the gymnasium's history, purposes, and patrons.

The women gymnasium of Funduklei was the first women gymnasium for girls in all social groups. According to modern standards, it could be compared to an educational complex: a boarding house (a prototype dormitory) for girls from other cities who studied at the gymnasium and Podilsk department.

Analyzing the list of the disciplines at the women gymnasium, we solved that the gymnasium program was focused on the study of humanities. Authorities tried to raise the girls as good wives and mothers. The class ladies kept an eye on their students. The girls from other cities had to live either with relatives or with «guardians», who must be reliable, and only after the approval of the chief supervisor. Their addresses were sent to their class teacher. If their address was changed, the students had to inform them within three days. In private boarding houses for girls, there were also supervisors and their rules: payment for accommodation in time, obedience to the head. The appearance of the students was regulated. The uniform of the schoolgirls was a long dress and hat, which had to be neat, modest and unpretentious. There were holidays three times a year, but not long. The women gymnasium organized the literary meetings for each student's age group separately, the «evenings» and children's holidays. The teachers organized excursions for students. The educational complex graduated many students such as Sofiia Rusova (Lindfors), Natalia Polonska-Vasylenko (Menshova), Anna Ahmatova (Gorenko), Kateryna Desnytska, Kseniia Derzhynska.

Keywords: everyday life, the gymnasium students, education, entertainments.

Размещено на Allbest.ru

Сьогодні ми бачимо, що жінки займають чільне місце у сфері культури, туризму, освіти та політики, проте в українській історичній науці гендерні дослідження займають наразі доволі скромне місце. Розвідки, які стосуються освіти, є нечисленними, а щодо жіночих навчальних закладів їх катастрофічно бракує. У наш час освітні заклади не мають поділів за статевими ознаками, проте до початку ХХ століття вони мали суворий поділ на чоловічі та жіночі. Жіноча освіта була важливим елементом політики Російської імперії протягом ХІХ початку ХХ ст., а школи для дівчат відігравали важливу роль у їх вихованні і забезпечували відповідний рівень знань для подальшого життєвого шляху.

У Російській імперії ще в 1796 році за сприяння імператриці Марії Федорівни було створено Відомство установ імператриці Марії. Його неодноразово реформували остаточно у 1854 році установа стала називатися «Відомством закладів Імператриці Марії». Відомство займалося просвітницько-благодійною діяльністю. За його сприяння відкривали освітні заклади для дівчат, притулки для сиріт, глухих та сліпих діток, лікарні (Сухенко 1998, с. 67). В Україні на той час було чотири заклади, які підпорядковувалися «Відомству», серед них дві гімназії у Києві Києво-Фундуклеївська та Києво-Подільська.

Історію функціонування, реформування та освітні особливості вищезгаданих гімназій вивчало не одне покоління науковців. Так, наприкінці ХІХ століття в праці Олени Ліхачової (Лихачева 1899) представлена інформація про всі жіночі навчальні заклади Російської імперії. Києво-Фундуклеївській жіночій гімназії один з розділів книги «Нові студії з історії Києва» присвятив історик Володимир Щербина (Щербина 1926).

Після здобуття Україною незалежності спостерігається зростання наукового інтересу до теми жіночої освіти в Російській імперії і освітніх закладів такого типу у Києві. Серед авторів, які зробили вагомий внесок у вивчення цієї теми, варто зазначити Т Сухенко (Сухенко 1998), В. Вірченко та А. Коцура (Вірченко, Коцур 2007), О. Білявську (Білявська 2012), В. Гуріну (Гуріна 2013), І. Ковтач (Ковтач 2013), М. Кальницького (Кальницкий 2014), Т Тронько (Тронько 2014), А. Ийслуу (Ийслуу 2017), В. Киркевич (Киркевич 2019), О. Юркову (Юркова 2019). У сучасній російській науці теж вивчаються особливості жіночої освіти: праці Е. Днєпрова та Р Усачьової «Среднее женское образование в России» (Днепров, Усачева 2009), Є. Косєтчєнкова (Косетченкова 2010).

Проте, тема особливостей організації побуту та виховання дівчат під час навчання в гімназіях представлена фрагментарно. Це й обумовлює актуальність даної статті.

Для дослідження повсякдення гімназисток нами були залучені різнопланові джерела. Частина з них є опублікуваними: джерела особистого походження (щоденники, спогади, мемуари), до яких можемо віднести спогади колишніх гімназисток Н. Полонської-Василенко (Полонська-Василенко 2016), С. Русової (Русова 2004), В. Бєєр (Беер 1991) та керівників закладу Є. Де-Вітте (Де-Витте 1908), проте, на жаль, таких публікацій небагато. Також серед опублікованих джерел є збірки законів, виданих ще в ХІХ ст. (Повне зібрання законів Російської імперії 1841), історичні записки гімназій, складені викладачами цих навчальних закладів В. Солухою (Солуха 1885), Г Александровським (Александровський 1910), В. Родніковим (Родников 1911), ювілейні збірники (Ювілейний збірник Києво-Фундуклеївської жіночої гімназії, 1910), публікації в тогочасній пресі тощо. Основною джерельною базою для підготовки даної статті стали архівні документи з фондів Державного архіву м. Києва.

Тож, базуючись на загаданих матеріалах, за мету поставлено розкриття особливостей побуту, режиму життя гімназисток ХІХ поч. ХХ ст., які навчалися в так званих відомчих гімназіях.

Варто зазначити, що Фундуклеївська жіноча гімназія була першим навчальним закладом нового типу, тобто відкритим жіночим училищем в Південно-Західному краї. У таких закладах передбачалося право на навчання дівчат усіх станів. Офіційно Фундуклеївську жіночу гімназію було відкрито 1860 року (Киевлянин 1872, с. 1). Вона стала своєрідним освітнім комплексом, за сучасними мірками. Так, у 1866 році Київське училище для бідних дівчат графині Левашової, засноване в 1834 році (Лихачева 1899, с. 31-32) було перетворено на пансіон графині Левашової при Фундуклеївській гімназії. Пансіон був прототипом сучасного гуртожитку для дівчат з інших міст, які навчалися в гімназії. Вже у 1861 році було відкрито Подільське відділення, яке підпорядковувалося Фундуклеївській гімназії (Киевлянин 1872, с. 2). І хоч у 1872 році було оголошено про створення окремої установи Подільської жіночої гімназії, освітня програма, підходи до виховання гімназисток та їх дозвіл були в гімназіях однаковими.

У Російській імперії всі навчальні заклади для дівчат створювалися лише з однією метою виховати хороших дружин для чоловіків, турботливих матусь та гарних господинь, які плекатимуть «святу православну віру» та виростять вірних майбутніх підданих для царя (Днепров, Усачева 2009, с. 42). Цим і пояснюється перелік навчальних предметів: Закон Божий, російська, французька та німецька мови, історія, географія, мистецтво, письмо, рукоділля, математика. Були й «необов'язкові» дисципліни, за окрему плату іноземні мови (польська, англійська, латинська), музика та співи, танці та малювання. Дещо раніше в училищі Левашової вивчали ще й основи домогосподарства: види та порядок ведення домашнього господарства, загальні поняття про кухарське мистецтво, основи догляду за дітьми та їх фізичне виховання (Полное Собрание Законов Российской Империи 1841, с. 173). Варто наголосити, що мовою викладання в гімназії була російська, відповідно її також вивчали і як рідну. Згодом, у 1918 році, в часи Гетьманату, російську було замінено українською. Крім того, програму змінили та ввели нові предмети: українську мову, історію, географію, культуру України та історію української мови (ДАК, ф. 90, оп. 1, спр. 3162, арк. 4-4а).

Аналізуючи перелік навчальних предметів, розуміємо, що акцент робився на гуманітарні та творчі дисципліни дівчат виховували як майбутніх дружин. Для дівчаток з бідних родин передбачалося, що в майбутньому вони зможуть доглядати за дітьми шляхтянок. До навчання брали здебільшого дівчаток-підлітків віком від 9 до 13 років.

Навчальний день для дівчаток починався о 9:00 та тривав до 14:30, один урок тривав 1 год. 15 хв. (Солуха 1885, с. 8). їх кількість була різною у кожному класі: перші 3 класи мали по 4 уроки на день, у старших класах лише 2 дні на тиждень було 4 уроки, решта навчальних днів складали по 5 уроків. Надзвичайну увагу приділяли вихованню релігійності, крім курсу «Закон Божий», який був розрахований на весь період навчання, дівчата мали постувати перед релігійними святами та регулярно відвідувати церкву. Пропустити Службу Божу вони могли лише за станом здоров'я.

Варто зазначити, що умови для учениць були доволі суворими. Вже у 1865 році на педагогічній конференції гімназії були розроблені та затверджені правила для учениць, які визначали їх поведінку поза межами гімназії (Родников 1911, с. 25). Догляд за гімназистками був доволі сильний: оскільки гімназія не мала приміщення у якому учениці могли б проживати, то іногороднім дівчатам доводилося мешкати або в родичів, або в «опікунів». Жити у вищезгаданих осіб дозволялося лише після затвердження головної наглядачки, усі адреси передавалися класній наглядачці, а у разі їх зміни учениці мали повідомити про це у триденний термін. Крім того, у 1870-х роках після офіційного відкриття Києво-Подільської жіночої гімназії в Києві починають створювати приватні пансіони (Родніков 1911, с. 30), у яких в подальшому мешкали деякі з учениць, наприклад, функціонував пансіон Кароліни Дессертен (на вул. Фундуклеївській) (Киевлянин 1872, с. 22), пансіон В. Данілевської (навпроти приміщення Києво-Подільської гімназії, у будинку Бугайових) (Киевлянин 1873, с. 7), пансіон під керівництвом І. М. Юхновської (ДАК, ф. 91, оп. 1, спр. 1300, арк. 14-15). У пансіонах також були свої наглядачки, там був власний режим та відповідні правила: вчасна оплата за проживання, дівчата повинні слухатися своїх вихователів та керівницю (ДАК, ф. 91, оп. 1, спр. 1300, арк. 14-15). Якщо дівчина не виконувала цих правил, її карали вигнанням з пансіону, оскільки вона давала поганий приклад іншим вихованкам (ДАК, ф. 91, оп. 1, спр. 1300, арк. 14-15).

Керівництво гімназій суворо стежило і за зовнішнім виглядом учениць вони мали виглядати охайно, але не привертати зайвої уваги, одягатися скромно. Навчальний заклад мав свою форму довгі темно-коричневі вовняні сукні, поверх яких одягався чорний фартушок з білою обшивкою. У святковому варіанті чорний фартушок замінювався білим (Солуха 1885, с. 10), зліва на фартушку червоними хрестиками було вишито номер класу та відділення (Беер 1991, с. 31), обов'язковим був капелюх, який мав бути скромним, без яскравих стрічок, квітів (Де-Витте 1908, с. 17). У погану погоду дівчатам дозволялося вдягати калоші, в теплу пору туфлі. Форму було введено за Євгенії Де-Вітте, яка працювала в гімназії, займаючи посаду головної наглядачки. Самі гімназистки про форму з захватом не відгукувались, навпаки, вважали її чудернацькою, особливо капелюшки (Беер 1991, с. 31). Ученицям старших класів було заборонено стригти волосся, проте виключенням ставали дівчатка, які мали хвороби, зокрема поширениий тоді педикульоз (Александровский 1910, с. 25).

Незважаючи на суворі підходи до виховання та жорсткі правила, гімназистки мали час на відпочинок: канікули були тричі на рік літні (найдовші), різдвяні і великодні. Щодо дозвілля дівчат у гімназії, то воно було досить різноманітним: у гімназії влаштовували літературні зібрання для кожного віку окремо, так звані «вечори» та дитячі свята. На таких заходах, як правило, читали поезію російських класиків (Полонська-Василенко 2011, с. 270), організовували вокально-музичні концерти, у яких брали участь учениці. Мета таких заходів була різною, проте документи свідчать, що більшість з них організовували задля підтримки бідних учениць, оскільки виручені кошти йшли їм на допомогу (ДАК, ф. 90, оп. 1, спр. 1303, арк. 11-11а).

Наприкінці травня обов'язково влаштовували випускні вечори (Де-Витте 1908, с. 45). Також щорічно проводили святкування масляної (Де-Витте 1908, с. 1б2). 7 січня 1910 року відбувся танцювальний вечір, присвячений 50-й річниці з дня відкриття Києво-Подільської жіночої гімназії (Ювілейний збірник Києво-Фундуклеївської жіночої гімназії 1910, с. 6), у якому активну участь брали учениці всіх класів гімназії (Юбилейный сборник Киево-Фундуклеевской женской гимназии 1910, с. 49-50).

Для гімназисток проводили екскурсії, як заміські, так і містом. Вони мали ознайомити учениць з різними святинями, історичними пам'ятками, інколи виїздили для складання гербарію та ін. Ініціаторами подібних екскурсій ставали вчителі. У виїзних екскурсіях учениць обов'язково мали супроводжувати класні наглядачки.

Оскільки гімназії були «відкритими», тобто всестановими, то соціальна структура була доволі строкатою: дівчат дворянського походження та доньок чиновників було 400 учениць, міщанок 170, селянок 38, дівчат з сімей священнослужителів 25, іноземців 15 (Родников 1911, с. 11). З даних Києво-Подільської жіночої гімназії, ми розуміємо матеріальне забезпечення людей у тогочасному суспільстві, але наголосимо на тому, що це твердження не стосується дівчат з духовенства, оскільки для них функціонували спеціальні навчальні заклади єпархіальні училища. Також, слід сказати, що про факти булінгу серед гімназисток ні в джерелах, ні в літературі не згадується.

Відомі жінки України свого часу навчалися у Фундуклеївській та Подільській жіночих гімназіях. Так, серед відомих випускниць були Софія Русова (Ліндфорс) перша жінка-педагог в Україні. Вона займалася просвітницькою діяльністю, відкривала дитячі садки, школи, де давала елементарні знання, за УЦР очолювала Всеукраїнську учительську спілку, за періоду Гетьманату входила до Міністерства освіти, у роки еміграції жила у Празі, де була професоркою педагогіки Українського Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова (Русова 2004, с. 26).

Ще однією випускницею була Наталія Полонська-Василенко (Меньшова), яка стала першою жінкою, обраною приват-доцентом університету Св. Володимира. У своїх мемуарах вона з трепетом згадує про навчання в гімназії та пише про те, що в той час гімназія була найкращою в Києві (Полонська-Василенко 2011, с. 155-156).

Також серед відомих випускниць були поетеса Анна Ахматова (Горенко) і Катерина Десницька, яка стала принцесою Сіаму, одружившись з принцом Чакрабоною, Ксенія Держинська відома радянська оперна співачка.

Таким чином, навчання та життя учениць було доволі насиченим на розваги, які влаштували в освітніх цілях. Проте, умови розвитку тогочасного суспільства лишали слід на підходах у вихованні: суворі вимоги до поведінки, вимогливість у навчанні та до зовнішнього вигляду дівчат, жорстокість до порушення правил та ін. Усе це пояснюється вимогами того суспільства: дівчина мала стати хорошою дружиною та турботливою матір'ю, народивши здорових підданих для царя.

гімназистки російська імперія повсякденне життя мемуари

Список джерел та літератури

АЛЕКСАНДРОВСКИЙ, Г. В., 1910, Историческая записка о состоянии Киево-Фундуклеевской женской гимназии в течение первого пятидесятилетия ее существования 1850-1910. Київ: «Русская печатня». БЕЕР, В. А., 1991, Листки из далеких воспоминаний. Воспоминания об Анне Ахматовой. Москва: Советский писатель. 28-32.

БІЛЯВСЬКА, О. С., 2012, Діяльність закладів середньої освіти Києва на тлі соціально-політичних і культурних процесів другої половини ХІХ ст. Сторінки історії: збірник наукових праць. 33. 53-61.

ВІРЧЕНКО, В. В., КОЦУР, А. П., 2007, Жіночі навчальні заклади у м. Києві (1861-1920 рр.). Чернівці: Книги-ХХІ.

ГУРІНА, В. О., 2013, Специфіка організації навчально-виховного процесу у різних типах жіночих навчальних закладів України (др. пол. ХІХ поч. ХХ ст.). Педагогіка та психологія: збірник наукових праць 43. 150-156.

ДЕ-ВИТТЕ, Е. И., 1908, Из воспоминаний начальницы женской гимназии, 1875--1904 г. Г. К**ъ. 18971904. Т 2. Ч. 3. Почаев: тип. Почаево-Успенской лавры.

Державний архів м. Києва, ф. 90, оп. 1, спр. 1303, 11 арк.

Державний архів м. Києва, ф. 90, оп. 1, спр. 3162, 8 арк.

Державний архів м. Києва, ф. 91, оп. 1, спр. 1300, 15 арк.

ДНЕПРОВ, Э. Д., УСАЧЕВА, Р Ф., 2009, Среднее женское образование в России. Москва.

ИЙСЛУУ, А. Е., 2017, Жіноча гімназійна освіта у Києві наприкінці ХІХ на поч. ХХ ст. (за документами Державного архіву м. Києва). Огляди джерел та документальні нариси. 185-190.

КАЛЬНИЦКИЙ, М. Б., 2014, Гимназии и гимназисты. У: Кальницкий М., ред. Дары отзывчивых богачей. Фундуклеевская и Подольская женские гимназии. Київ: Сидоренко В. Б. 201-222.

КИРКЕВИЧ. В. Г., 2019, История Киева. Киев имперский. Харьков: Фолио.

КОВТАЧ., І., 2013, Становлення державної середньої жіночої освіти в місті Києві у ХІХ ст. Українознавство. 3-4.147-150.

КОСЕТЧЕНКОВА, Е. А., 2010, Кадровый состав в женских профессиональных учебных заведениях России в конце XIX начале XX века, Ученые записки. Электронный научный журнал Курского университета. 3. 7-14. ЛИХАЧОВА, Е. О., 1899, Материалы для истории женского образования в России (1086-1856). Петербург: Тип. М. М. Стасюлевича.

Мемуари. Щоденник Софії Русової, 2004, упоряд. В. Сергійчук, М. Іщенко. Київ: Поліграфкнига. Объявления. Киевлянин, 1872, 22. 22.

Объявления. Киевлянин, 1873, 1.7.

Освящение дома Киево-Подольской женской гимназии. Киевлянин. 1872, 6. 1.

Полное Собрание Законов Российской Империи: Собрание второе: [С 12.12.1825 по 28.02.1881]: [В 55-ти т. с указ.]. СПб., 1830-1885. Т.15: 1840: [В 3-х отд-ниях]. 1841. Отд-ние 1: От № 13044 14140, 1841. РОДНИКОВ, В. П., 1911, Историческая записка о состоянии Киево-Подольской женской гимназии в течение первого пятидесятилетия ее существования. 1861-1911.

СОЛУХА, В., 1885, Историческая записка о состоянии киевской Фундуклеевской женской гимназіи в течение первого 25-летія ее существования, Киев.

Спогади Наталі Полонської-Василенко, 2011, упоряд. В. Шевчук. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».

СУХЕНКО, Т. В., 1998, Жіноча середня освіта в Україні (ХІХ початок ХХ ст.). Український історичний журнал 5. 63-74.

ТРОНЬКО, Т., 2014, Діяльність в Україні жіночих гімназій відомства установ імператриці Марії (друга половина ХІХ століття). Сіверянський літопис. 6. 290-297.

ЩЕРБИНА, В. І., 1926, До історії жіночої освіти у Києві. У: Щербина В. І., ред., Нові студії з історії Києва. К.: Укр. акад. наук. 159-164.

Юбилейный сборник Киево-Фундуклеевской женской гимназии. 1860-1910, 1910, Киев: Русская печатня. ЮРКОВА, О. В., 2019, «Реквізиція по-більшовицьки» або як пансіон графині Левашової став власністю Української Академії Наук, Вісник НАН України. 9. 19-34.

Повсякдення гімназисток навчальних закладів Києва другої половини ХІХ початку ХХ століття

У статті розглядається питання повсякденного життя гімназисток Російської імперії в ХІХ ст., які навчалися у відомчих гімназіях. Дана стаття базується на вже опублікованих розвідках та джерелах: мемуарах учениць, звітах гімназій, архівних документах, тогочасних газетах.

Фундуклеївська жіноча гімназія була першим навчальним закладом нового типу, якій було надано право на навчання дівчат усіх станів. Вона стала своєрідним освітнім комплексом: мала пансіон (прототип гуртожитку) для дівчат з інших міст, які навчалися в гімназії, Подільське відділення.

Аналізуючи перелік дисциплін, які викладалися в закладі, ми дійшли висновку, що головну увагу зосереджували на вивченні гуманітарних предметів. Влада намагалася виховати дівчат хорошими дружинами та матерями. Учениці перебували під пильним наглядом класних дам. Іногороднім дівчатам доводилося мешкати або в родичів, або в опікунів і лише після затвердження головною наглядачкою. Адреси передавалися класній наглядачці, а у разі їх зміни учениці мали повідомити про це у триденний термін. У приватних пансіонах для дівчат, також були свої наглядачки та свої внутрішні правила: вчасна оплата за проживання, послух керівниці. Зовнішній вигляд учениць також був регламентований форма закладу з довгою сукнею та капелюхом, усе це повинно було мати охайний, скромний, невибагливий вигляд. Канікули були тричі на рік, але не тривалі. У гімназії влаштовувались літературні зібрання для кожного віку окремо, так звані «вечори» та дитячі свята. Для поповнення знань учениць, викладачі проводили екскурсії. Освітній комплекс випустив чимало відомих учениць, серед яких були Софія Русова (Ліндфорс), Наталія Полонська-Василенко (Меньшова), Анна Ахматова (Горенко), Катерина Десницька, Ксенія Держинська.

Ключові слова: повсякдення, гімназистки, навчання, розваги.