Масонство у Кам'янці-Подільському: персоналії, ідеї, символи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Масонство у Кам'янці-Подільському: персоналії, ідеї, символи

Задорожнюк Андрій - кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Zadorozhnyuk Andriy - Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of History of Ukraine, Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University

Анотація

Мета дослідження - на основі аналізу джерел та історичної літератури розглянути проблему проникнення масонських ідей до Кам'янця-Подільського наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст., з'ясувати особи творців масонських лож, їх склад та символіку. Методологічна основа дослідження базується на двох фундаментальних принципах - історизму й об'єктивності. Принцип історизму передбачає реалізацію прагнення розглядати явища, що мають початок і закінчення, сприймаються як певний процес становлення, який протікає в конкретних умовах або обставинах. Принцип об'єктивності вимагає відтворення минулого неупереджено, без кон'юнктурних перекручень, без «виправлень» колишніх подій для доказу власних суб'єктивних наукових позицій. Наукова новизна полягає у формуванні комплексного бачення трансформаційних процесів, що відбувалися на теренах міста в межах досліджуваного періоду. При цьому, поширення масонських ідей в Кам'янці-Подільському пов'язується із глибокими змінами соціального і етично-морального характеру, зумовленими пошуком нових шляхів розвитку суспільства і держави, а також наявністю в місті значного інтелектуального потенціалу, людей, які намагалися дивитися в майбутнє, змінюючи його на краще. Висновки. Масонські ідеї проникли до Кам'янця-Подільського в період системних трансформацій, які зумовили глибинні зміни адміністративного, соціального та етично-морального характеру і стали відголоском культурних зв'язків між Сходом і Заходом. Масонство повсюдно вважало своїм основним завданням створення всесвітнього, наднаціонального братства, нехтувало специфікою національного розвитку тих країн, де знаходило свій притулок і відверто прагнуло універсалізму. Шлях європейського масонства до Камянцялежав через Стамбул, а згодом став тісно пов'язаним із Варшавою і Санкт-Петербургом. Носіями масонських ідей в місті стали Юзеф Мікоша і Станіслав Пільштин, які впродовж кількох десятків років визначали шляхи розвитку організації, її ідеї та символіку.

Ключові слова: Кам'янець-Подільський, масонство, трансформації, ложа, символіка.

Abstract

FREEMASONRY IN KAMIANETS-PODILSKYI: IDEAS, PEOPLE, SYMBOLS

The purpose of the study is to examine the problem of the penetration of Masonic ideas into Kamianets-Podilskyi at the end of the 18th and the beginning of the 19th centuries, based on the analysis of sources and historical literature, to find out the identity of the creators of the Masonic lodges, their composition, and symbolism. The methodology of the research is based on two fundamental principles - historicism and objectivity. The principle of historicism involves the realization of the desire to consider phenomena that have a beginning and an end, perceived as a certain process of formation in specific conditions or circumstances. The principle of objectivity requires the reproduction of the past impartially, without conjunctival distortions, and without “corrections” of past events to prove one's subjective scientific positions. The scientific novelty lies in the formation of a comprehensive vision of the transformational processes that took place on the city's territory within the studied period. At the same time, the spread of Masonic ideas in Kamianets-Podilskyi relates to deep changes of a social, ethical, and moral nature caused by the search for new ways of development of society and the state, as well as the presence in the city of significant intellectual potential, people who tried to look into the future, changing it for the better. Conclusions. Masonic ideas penetrated Kamianets-Podilskyi during the period of systemic transformations, which led to profound changes in administrative, social, ethical, and moral character and became an echo of cultural ties between the East and the West. Freemasonry everywhere considered its main task to create a worldwide, supranational brotherhood, neglected the specifics of the national development of those countries where it found its refuge, and openly sought universalism. The path of European Freemasonry to Kamianets laid through Istanbul and later became closely connected with Warsaw and St. Petersburg. The bearers of Masonic ideas in the city were Jozef Mikosa and Stanislav Pilstyn, who, for several decades, had determined the ways of development of the organization, its ideas, and symbols.

Key words: Kamianets-Podilskyi, Freemasonry, transformations, lodge, symbolism.

Постановка проблеми

Впродовж століть Кам'янець-Подільський відігравав роль не лише потужного оборонного форпосту, а й культурно- освітнього та торгівельного осередку, що підносило місто на рівень ключового центру регіону. Для забезпечення згаданих функцій на прикордонні особлива увага надавалася питанням комунікації і співпраці, яку забезпечували представники різних професій і сфер діяльності.

У другій половині XVIII ст. на Поділлі відбувалися системні трансформації, що зумовили глибинні зміни адміністративно-територіального та соціально-економічного характеру. Зміни стали епохальними навіть в етично-моральному плані, оскільки призвели до формування кардинально нових правил і норм життя. Початком стали події Французької революції, яка змінила структуру європейського суспільства і відкрила новий етап його розвитку. Французька революція стала переломним моментом в історії західної демократії - як епоха переходу від доби абсолютизму і аристократії, до доби демократії та участі різних верств населення в житті країни.

Анархія революціонерів і втома народу привели до влади Наполеона, який своїм піднесенням значною мірою зобов'язаний поширенням масонської ідеології. Історія Наполеона стала періодом справжнього процвітання масонства. При цьому, наприкінці XVIII ст. перемогли і набули поширення гасла Французької революції й водночас масонські принципи «Свобода, Рівність і Братство», які сприяли кардинальним змінам на всьому європейському континенті (Варварцев, Мартинов, 2013).

Разом із тим, Кам'янець-Подільський у другій половині XVIII ст. стає важливим центром у вирішенні торговельних і політичних питань на східному кордоні Польщі, тут формується важлива вісь інтересів Варшава - Кам'янець - Стамбул (Krol-Mazur, 2008, с. 439). Кам'янець стає містом, у якому згадані інтереси набирали змісту і реалізації, притягували політиків, військових, підприємців і навіть перекладачів із східних мов - драгоманів.

Аналіз джерел та останні дослідження. Масонство на українських землях традиційно викликало інтерес дослідників. Проте, в радянській історіографії масонство досліджуваного періоду вивчалося, насамперед, у контексті декабристського руху і виникнення революційних гуртків і течій. Саме такий аспект зумовив формування значної кількості міфів довкола таємних організацій. У період новітньої історії України, після здобуття незалежності, тема масонства активно досліджувалася О. Крижанівською, що вилилося у захист дисертації «Масонство в Україні у другій половині XVIII - на початку XX ст.» (Крижанівська, 1997). Початок нового тисячоліття означився виходом ґрунтовних досліджень масонського руху в Україні, в яких окремі сторінки присвячені масонським організаціям Кам'янця-Подільського (Богданова, 2005; Гуржій, 2018; Димчук, 2020; Лашук, 2020; Яневский, 2018). Популяризацію теми та інтерес до неї широкої громадськості був зумовлений підготовкою низки інформаційних програм на ютуб-каналах, насамперед Данилом Яневським (Масони в Україні. Грушевський, Скоропадський, Петлюра, Сковорода... Xto ще?) та Вахтангом Кіпіані (Масони в Україні. Програма «кторична правда»). Величезний резонанс серед наукових кіл і громадськості країни викликало видання книги Савченка В. «Україна масонська», що стала навіть переможцем конкурсу «Книжка року - 2008» від журналу «Кореспондент» (Савченко, 2008). Автор стверджує, що «масони створили Нову Європу і за великим рахунком, ми живемо у світі, який придумали творці-“будівельники”: Моцарт і Бетховен, Гюго і Фіхте, Ньютон і Гарібальді, Вашингтон і Прудон... Не варто і нам цуратися того, що формування світогляду українців відбулося під впливом масонів: гетьманів Розумовського і Скоропадського, письменників Котляревського і Франка, державотворців Драгоманова, Грушевського і Петлюри» (Савченко, 2008).

Як кожне історичне явище, масонство досліджується на основі джерел, проте через таємничість таких організацій джерельна база надто обмежена. До того ж, після заборони масонських лож на території Російської імперії у 1822 р., влада видала наказ знищити усі сліди існування таких організацій, щоб «навіть пам'яті про них не залишилося» (Масонство в его прошлом...., 1991, с. 244). Джерельна база для дослідників в основному представлена матеріалами, які були зібрані жандармським управлінням по справах декабристів. Оскільки, владу цікавили питання участі в русі представників військових та чиновництва, склався радянський міф про їх домінування в середовищі масонів.

Відомо, що у 1815 р. поручик В. Раєвський був направлений ад'ютантом начальника артилерії 7-го піхотного корпусу до Кам'янця-Подільського, де знаходився штаб. Молодий офіцер швидко ознайомився з містом та його віковою історією. А коли в один із недільних днів у квартирі В. Раєвського зібралися його нові друзі: ад'ютант командира 7 корпусом Приклонський, капітан штабу Кисловський, штабс-капітан Тамбовського піхотного полку Губин, інспектор подільської лікарської управи лікар Диммер, начебто саме В. Раєвський запропонував утворити товариство вільнодумців і назвати його «Залізні перстні». Про належність до такого товариства мали засвідчувати залізні перстні, які належало носити учасникам на лівій руці (Бурлачук, 1987, с. 21). Попередньо Петро Приклонський замовив їх у місцевого коваля. Сучасники говорили про витонченість залізних перстнів, що засвідчувала майстерність коваля. В. Раєвський запропонував розробити статут товариства і винести його на обговорення. Офіцери гарнізону схвально сприйняли пропозицію В. Раєвського (Бурлачук, 1987, с. 24).

Начальник артилерії корпусу, побачивши залізний перстень на руці Раєвського, навіть не запитав про його призначення, а лише поцікавився де він його придбав. Місцевий коваль швидко переконався в «чудодійності перстнів», оскільки не встигав виконувати замовлення на їх виготовлення. Вже за місяць ціна на перстні неймовірно зросла. Усі хто приїздили до міста у той час, вважали неймовірною вдачею отримати цей «чудодійний» сувенір (Бурлачук, 1987, с. 25).

Коли на черговому засіданні товариства В. Раєвський розповів про популярність залізних перстнів, членів організації це сильно розважило. В. Раєвський зазначив, що якщо виходити із наявності залізного перстня на руці, то усі жінки гарнізону вже належать до нашого товариства.

Організація швидко набирала популярності, до її складу вступали молоді офіцери гарнізону, завершувалася розробка проєкту статуту, проте сталося несподіване - Приклонського і Димера перевели на нове місце служби, а Раєвський в січні 1817 р. прийняв рішення піти у відставку. Після від'їзду з міста головних натхненників, гурток припинив своє існування (Бурлачук, 1987, с. 27). Така романтизовано-легендарна історія масонського товариства в Кам'янці, викладена у роботі Ф. Бурлачука, стала основою міфу про таємну військову організацію масонського спрямування.

Водночас факти засвідчують зовсім іншу картину. Безсумнівним фактом є існування в Кам'янці на початку ХІХ ст. масонської ложі під назвою «Осіріс до полум'яної зорі» («Osiris pod Gwiazd^ Plomieniej^ca», «Озириса к пламенеющей звезде», «d'Osiris a l'Etoile flamboyante») (Prusiewicz, 1915, с. 86). Членом цієї ложі у 1816 р. став В. Раєвський, проте уже на початку наступного року він виїхав з міста. Робочими мовами товариства були французька, польська, російська. О.Прусевич зазначав, що «майстром крісла ложі був лікар Францішек Димер, інспектор лікарський; помічником його - лікар Ян Чайковський, майстрами виборними - Томаш Міхаловський і Мартин Кроковський, секретарем - Ігнацій Садовський, віце-регент судового трибуналу; в числі інших членів були: браття Сабінський, Симон Чайковський, Козмінський - інтендантські капітани, Францішек Маліновський, Яно- віч, Мікоша, стан землевласників представляли: Францішек Добек, Орже- ховський, Раціборський та інші» (Prusiewicz, 1915, с. 87). Згідно іншого джерела, в період між 1818-1822 рр. до кам'янецької ложі «Осіріс до полум'яної зорі» належали: Алексіано, майор Дніпровського піхотного полку; Олексій Бахмєтьєв (1774-1841), подільський губернатор, генерал від піхоти; Францішек Добек, землевласник; Гусєв, капітан Томського піхотного полку; Яновіч; Францішек Маліновський; Юзеф Мікоша; Станіслав Пілштин (Піхельштейн), драгоман Речі Посполитої у 1779-1781 рр.; Каспер Плонсь- кий, адвокат Подільського трибуналу; Якуб Вальц, підполковник 17-ї артилерійської бригади, командир 3-ї легкої артилерійської роти; Звєрєв, підполковник 4-го полку; Ігнацій Жадовський, регент Подільського трибуналу; Жуков, лейтенант піхотного полку, м. Кременчук (Malachowski-Lempicki, 1929, с. 11-163). Членами ложі були Ксаверій Павліковський (Яневский, П-Я, 2018, с. 11), секретар і радник подільського губернатора та Володимир Петрі, голова економічної комісії м. Кам'янця-Подільського (Яневский, П-Я, 2018, с. 30).

Рис. 1. Знаки масонських організацій

Отже, до складу ложі входили лікарі, чиновники, військові та землевласники. В жодному із двох джерел не вказано про належність до ложі В. Раєвського. Разом з тим, постає питання хто і коли заснував цю ложу. О. Прусевич вказує, що засновником ложі був Юзеф Мікоша (Prusiewicz, 1915, с. 117). Інше джерело також називає його засновником і президентом ложі у 1818-1819 рр. (Malachowski-Lempicki, 1929, с. 92).

Дослідники зазначають, що Юзеф Мікоша народився у 1744 році, у Кам'янці-Подільському. Кар'єра Юзефа була пов'язана із адвокатською, дипломатичною і перекладацькою діяльністю (Siemieniec-Golas, 2017, с. 53). В часи правління короля Станіслава Августа Понятовського активізувалися польсько-турецькі дипломатичні контакти, які породили необхідність вивчати східні мови, особливо турецьку. Торгівля, що розвивалася на польсько- турецькому кордоні, і, нарешті, військові конфлікти, були важливими причинами, чому бездоганне володіння мовою Османської імперії стало гострою необхідністю. Ця необхідність була особливо відчутною у прикордонному Кам'янці, місті яке добре знав король - тут він утримувався ще дитиною, до 1735 р. (Усенко), відвідав місто у 1766 і 1775 рр., тут, на честь його візиту 11 листопада 1781 р., була урочисто відкрита Тріумфальна арка.

Отже, для підготовки фахівців у 1766 р. в Стамбулі особистим старанням короля Станіслава Августа Понятовського була відкрита Польська школа для перекладачів. Проте, в подальшому, через проблеми фінансування, школа занепала і у ній могли навчатися лише три учні.

У 1782 році Станіслав Август, бажаючи відродити школу, відправив до Стамбула Юзефа Мікошу, довіривши йому функцію вчителя польської мови. Окрім викладання польської мови, він був вчителем національної історії, законів та звичаїв, а також готував звіти для короля з турецьких питань (Siemieniec-Golas, 2017, с. 53). На додаток до обов'язків, покладених на нього як викладача польської мови у новоствореній школі східних мов у Стамбулі, Ю. Мікоша також повинен був розширити свої компетенції у галузі знань італійської та французької мов.

У 1783 р. він надіслав до королівської канцелярії роботу з питань управління турецькою державою, її структури та організації. Ці дані стали основою для публікації у Варшаві у 1787 р. праці на 415 сторінок під назвою «Obserwacye polityczne panstwa tureckiego» (Політичні спостереження турецької держави), яка вважалася найкращим дослідженням Османської держави того часу (Siemieniec-Golas, 2017, с. 54).

Офіційно школа існувала до 1795 року, однак Юзеф Мікоша залишив її трохи раніше. Дослідники вважають, що причиною його відставки був особистий конфлікт із польським резидентом у Стамбулі через співпрацю Юзефа з російським резидентом у османській столиці та його офіційний перехід на російську службу в період чотирирічного сейму (1788-1792 рр.). У 1795 р. Мікоша розпочав співпрацю з російським посольством, після чого виїхав із Стамбула до Кам'янця-Подільського, де взяв на себе обов'язки перекладача при губернаторові Поділля (Siemieniec-Golas, 2017, с. 55).

Водночас, Юзеф Мікоша брав активну участь у масонській діяльності. У 1784 р. він створив в Константинополі масонську ложу «Візантійський Світанок» (Jutrzenka Bizantyjska), що належала до ложі «Великого Сходу Польської Нації» (Wielkiego Wschodu Narodowego Polskiego). До складу ложі в Стамбулі увійшов учень школи східних мов Піхельштайн (Пільштин), драгоман Речі Посполитої (Krowicki, 2011, с. 38).

З приїздом до Кам'янця-Подільського у 1795 р. Юзеф Мікоша заснував або долучився до діяльності місцевої ложі «Осіріс» (Siemieniec-Golas, 2017, с. 55). Поряд з ним знову бачимо Піхельштайна (Пільштина), в будинку якого збиралася ложа (Prusiewicz, 1915, с. 86). Відтоді, і до своєї смерті у 1825 р., Юзеф Мікоша мешкав у Кам'янці-Подільському (Siemieniec-Golas, 2017, с. 55). Його будинок знаходився на Польських фільварках, по вул. Зінь- ковецькій.

Говорячи про масонство, слід зазначити, що король Станіслав Август Понятовський був масоном, прийнятим у 1777 р. до «Ложі під трьома шоломами» («Lozy Pod Trzema Helmami») і отримав найвищу сьому ступінь польського масонства. Можливо, ці обставини також вплинули на долю Юзефа Мікоша та на роль, яку він відіграв, перебуваючи у Константинополі, космополітичному місті, що розкинулося між Сходом та Заходом, де існували різні інтереси, різні ідеологічні та політичні установки, а також місцева польська громада. Загалом, на рубежі XVIII - ХІХ ст., масонство перероджується із регіонального рівня до національного і навіть державного. Підтвердженням цього є належність до масонства польського короля Станіслава Августа Понятовського, прихильне ставлення, в перші роки правління, російського імператора Олександра I.

Європейський політичний вектор проявився і у відношенні до масонства. З приходом до влади Олександра I була дозволена діяльність масонських лож, проте уряд прагнув поставити їх під свій нагляд і використати у своїх інтересах. Польські масони, які наприкінці XVIII ст. на честь «освіченої цариці» одну із своїх лож навіть назвали ложею «Катерини під Північною зіркою», потім оточили ореолом Наполеона «посланого Провидінням для звільнення польського народу», а після падіння Наполеона стали сподіватися на нового російського імператора Олександра I, який виявив знаки уваги Т. Костюшку, товаришував із князем Адамом Чарторийським і репрезентував себе «не переможцем, а другом поляків» (Масонство в его прошлом, 1991, с. 237). Російські масони, діючи спільно із урядом, роблять спроби підпорядкувати своїм структурам усі масонські ложі, що знаходять на землях приєднаних в результаті поділів Польщі. Головною визначають петербурзьку ложу Астрея (Масонство в его прошлом, 1991, с. 240).

Кам'янецька ложа «Осіріс», що була підпорядкована петербурзькій ложі «Полум'яна Зірка» (це відображено у назві «Осіріс до полум'яної зорі»), увійшла до Великої ложі Астрея. Причому, ложа «Осіріс» відома у 1776 р. у Петербурзі, у 1781 - в Москві, у 1795 р. - у Кам'янці-Подільському (Карпачев, 2008, с. 293).

Повертаючись до творців масонства в місті, зазначимо, що у 1786 р. Станіслав Піхельштайн (Пільштин) повернувся до Кам'янця- Подільського, і за заслуги перед Річчю Посполитою здобув маєтність у місті, а після другого поділу Польщі перейшов на російську службу (Aysen Kaim, 2020, с. 187).

Важливим питанням масонського середовища були різноманітні символи, знаки та ритуали. Починаючи від назви ложі до форми проведення зібрань - усе було огорнуто символізмом і таємничістю. При цьому, в масонській філософії широко використовувалися образи єгипетської міфології.

Назва кам'янецької ложі «Осіріс до полум'яної зорі» включає два символи - Осіріс і Полум'яна Зірка. У масонстві Осіріс шанувався як один з найдавніших будівельників, а також як символ реінкарнації. Осіріс означав «першопричину кожної справи». Полум'яна зірка - символ світла і божественного керівництва людською подорожжю по життю (Соколовская, Лотарева, 2007, с. 118).

Кам'янецька ложа «Осіріс до полум'яної зорі» мала оригінальну емблему, на якій зображено шестикінечну зірку, в променях якої літери OSIRIS» увінчані короною (замість корони іноді зображувалися перехрещені молоток і лопатка), всередині шестикінечної зірки зображувалася ще одна шести- кінечна полум'яна зірка (див. рис. 1).

Таким чином, масонські ідеї проникли до Кам'янця-По- дільського в період системних трансформацій та зумовили глибинні зміни адміністративного, соціального та етично-морального характеру і стали відголоском культурних зв'язків між Сходом і Заходом. Масонство повсюдно вважало своїм основним завданням створення всесвітнього, наднаціонального братства, нехтувало специфікою національного розвитку тих країн, де знаходило свій притулок і відверто прагнуло універсалізму. Шлях європейського масонства до Кам'янця лежав через Стамбул, а згодом став тісно пов'язаним із Варшавою і Санкт-Петербургом. Носіями масонських ідей в місті стали Юзеф Мікоша і Станіслав Пільштин, які впродовж кількох десятків років визначали шляхи розвитку організації, її ідеї та символіку.