Усноісторичні джерела про подвірні обшуки під час Голодомору 1932-1933 рр. в Україні і на Кубані

Размещено на http://www.allbest.ru/

УСНОІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ПОДВІРНІ ОБШУКИ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР. В УКРАЇНІ І НА КУБАНІ

Тетяна Боряк

Анотація

Усноісторичні джерела про подвірні обшуки під час Голодомору 1932-1933 рр. в Україні і на Кубані

Бібліографія Голодомору 1932-1933 рр. в Україні нараховує понад 18,5 тис. публікацій, з-поміж них усноісторичних джерел - понад 10 тис. одиниць записів. Незрівнянно скромнішою, зрозуміло, є бібліографія дослідження голоду в колишньому СРСР (до 1991 р), так само як i в сучасній Російській Федерації. Щодо повноцінного вивчення голоду на Кубані (до липня 1930 р. - Кубанського краю, надалі - Північно-Кавказького краю у складі РРФСР), то про це взагалі не йдеться. Між тим дослідження теми Голодомору на теренах цього історико-географічного регіону РФ для українських дослідників має особливу вагу, адже не так давно Кубань являла собою значний етнічний ареал, де за переписом 1926 р. українці як етнографічна група складала 54,1% всього населення (1 млн 644 тис 380 осіб) (Білий 2008). Метою дослідження є виявлення та вивчення усних оповідей свідків голоду 1932-1933 рр. про каральну діяльність пошукових бригад з метою вилучення у селян продуктових запасів на території УСРР (опрацьовано наявні відомості із 144-х населених пунктів) та окремо - Кубанського регіону (послуговуємося даними із 65-ти населених пунктів). Розгляд об'єкту дослідження на джерелах усної історії, зафіксованих в різних історико-географічних регіонах - України (144 свідчення) та Кубані (загалом 122 свідчення) запроваджується уперше, що складає наукову новизну дослідження. Методологічною основою дослідження є принцип системного та структурного підходів у поєднанні з елементами описово-аналітичного, порівняльно-історичного та контекстологічного методів аналізу. Висновки. На основі вивчення усноісторичних джерел констатовано трагічний досвід проживання зими - весни 1933 р. селянами в Україні та на Кубані. Вивчення усних свідчень респондентів дозволило певною мірою реконструювати «колективний портрет» активістів. Показано, що незалежно від територіальної прив'язки, пошукові бригади, наділені каральними повноваженнями, діяли однаково жорстоко. Подальші студії із залученням усноісторичних джерел, об'єктом яких стане виявлення даних про вилучення під час подвірних обшуків з метою виявлення продуктів харчування в УСРР і на Кубані, а також розширення аналізу на інші зернові регіони СРСР допоможе з'ясувати подібність чи відмінність механізму упокорення голодом селян в УСРР та СРСР в 1932-1933 рр. голод усний каральний кубанський

Ключові слова: усна історія, голод 1932-1932, Голодомор, Україна, Кубань, подвірні обшуки, активіст.

Annotation

ORAL HISTORY SOURCES ABOUT HOUSEHOLD SEARCHES DURING THE 1932-33 HOLODOMOR IN UKRAINE AND KUBAN

Tetiana Boriak

Ukrainian Holodomor bibliography numbers more than 18,5 thousand of publications, of them oral history sources - more than 10 thousand of entries. Famine 1932-33 bibliography in the USSR and Kuban is reasonably smaller in the former USSR (before 1991), as well as in contemporary Russian Federation. Regarding research of the famine on Kuban (by July of 1930 - Kuban krai, later Northern-Caucasus krai as part of RRFSR) - this is not the case at all. At the same time, research of the Holodomor topic that took place on this historical-geographical region of RF for Ukrainian historians has special meaning. According to the census of 1926, Ukrainians as an ethnographic group comprised 54,1% of whole population on Kuban (1 million 644 thousand 380 people). The goal of the research is revealing and researching of oral history of eye-witnesses of the famine of 1932-1933 about punitive activity of searching brigades with the goal of extortion of food reserves from peasants on the territory of UkrSSR (the author analyzes available data of 144 settlements) and separately - of Kuban area (the author analyzes data of 65 settlements). Analysis of research object basing on the sources of oral history, recorded in various historical-geographical regions of Ukraine (144 testimonies) and Kuban (in general 122 testimonies) is being introduced for the first time. This comprises scientific novelty of the research. Methodological basis of the research is the principle of systematic and structural approaches in combination with the elements of descriptive-analytical, comparative-historical and contextological methods of analysis. Conclusions. On the basis of the research of oral history sources the author states tragical experience of living through winter spring of 1933 by peasants in Ukraine and Kuban. Research of oral testimonies of respondents has allowed to a certain degree to reconstruct «collective portrait» of activists. The author shows that regardless of territorial affixment searching brigades, being authorized with punitive functions, acted equally brutally. Further studies with usage of oral history sources, whose object is revealing of data on extortion during household searches with the goal of finding of food in UkrSSR and on Kuban, as well as broadening of the analysis to other grain regions of USSR will help to find out similarity or differences of mechanism of humility with famine of peasants in UkrSSR and USSR in 1932-1933.

Keywords: oral history, famine of 1932-1932, Holodomor, Kuban, Ukraine, household searches, activists.

Виклад основного матеріалу

Те, що у 1932-1933 рр. у зернових районах СРСР на території УСРР та Кубані, мав місце голод, сьогодні не викликає заперечення навіть в російській історичній науці. Однак між українськими істориками та дослідниками з країни-агресора існують розбіжності у трактуванні його причин, перебігу та кількості жертв. Російські історики твердять про «інтернаціональний, радянський голод, від якого постраждало все населення Радянського Союзу», і ця трагедія, як цинічно зазначав один з офіційних російських істориків, повинна «не розділяти, а об'єднувати народи» (Кондрашин 2008, с. 379, 380). Українські ж науковці виділяють період пізньої осені 1932 р. - весни 1933 р. (деякі, як історик В. Марочко, відлік трагедії голоду починають від зими-весни 1932 р. (Марочко 2014, с. 12)). Вже тоді в УСРР було запроваджено заходи, спрямовані на умисне позбавлення селян продовольства, що і отримало назву Голодомор в українській історіографії. Подвірні обшуки стали тим інструментом, що був цілеспрямовано використаний центральною владою під час колективізації та розкуркулення і застосований надалі для упокорення селян голодом.

Метою дослідження є виявлення та вивчення усних оповідей свідків голоду 1932-1933 рр. про каральну діяльність пошукових бригад з метою вилучення у селян продуктових запасів на території УСРР (144 населених пункти) та окремо - Кубанського регіону (65 населених пункти). Розгляд об'єкту дослідження на джерелах усної історії, зафіксованих в різних історико-географічних регіонах України та Кубані, запроваджується уперше, що складає наукову новизну дослідження. Методологічною основою дослідження є принцип системного та структурного підходів у поєднанні з елементами описово-аналітичного, порівняльно-історичного та контекстологічного методів аналізу. Варто зауважити, що постать активіста - учасника подвірних обшуків, у ширшому чи вужчому контексті, вже була предметом спеціального розгляду. Серед українських дослідників згадаємо Н. Бем (Бем 2003, с. 253-279), С. Дровозюка (Дровозюк 2003, с. 360-369), C. Горобця (Горобець 2009, с. 185), О. Кісь (Кісь 2020, с. 215; 33), О. Майбороду (Майборода 2013, с. 311-315), І. Шульгу (Шульга 1995, с. 144-145). Ґрунтовні праці О. Веселової (Веселова 2009; Веселова 2009а). Т Демченко (Демченко 2010; Демченко 2009), Л. Легецької (Легецька 2009), Г. Капустян (Капустян 2013; Капустян 2008) переважно базуються на усноісторичних джерелах. У книзі Т Боряк «1933: І чого ви ще живі?» вміщено додаток під назвою: «Повсякдення Голодомору: перелік основних понять, що трапляються в текстах, на означення реалій, акторів, дій», де, зокрема, систематизовано виявлені відомості про представників влади - учасників злочинних дій, знаряддя обшуків, опір селянства, місця ховання продуктів тощо (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 128-673).

Серед російських істориків діяльність пошукових бригад у контексті перебігу хлібозаготівель аналізував Є. Осколков. В окремому розділі на основі переважно архівних документів, але також і усноісторичних джерел (це переважно газетні публікації спогадів очевидців подій), він подав дані про «Злочини (бесчинства) заготовлювачів» (Осколков 1991, с. 66-70). Російський історик В Кондрашин, відомий своєю наполегливістю у просуванні офіційного московського наративу про голод в СрСр, у своїй монографії із залученням усних свідчень (щоправда, нечисленних) подав аналіз мотивації та дій активістів при вилученні в селян зерна та продуктів (Кондрашин 2008, с. 43-45, 161, 216-218). Окремо постаті активістів, їхні злочинні дії на базі усноісторичних джерел аналізували кубанські дослідники І. Бондар (Бондарь 2009, с. 94-96), І. Васильєв та А. Зудін (Васильєв, Зудин 2008, с. 188-189), Н. Корсакова (Корсакова 2009, с. 209), О. Матвєєв (Матвеев 2009, с. 22), А. Коровін (Коровин 2021), А. Скорик, В. Бондарев (Скорик, Бондарев 2009, с. 123-124), В. Бекетов (Бекетов 2009, с. 6).

Джерельну базу дослідження складають дві групи усноісторичних джерел. До першої залучено свідчення про Голодомор в Україні із тематичної збірки (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 128-673). Вони охоплюють 144 населених пункти (за сучасним адміністративно-територіальним поділом - із 138-ти районів 17-ти областей) у складі УСРР Друга група сформована із кількох масивів удоступнених у мережі Інтернет свідчень очевидців голоду на Кубані (дет. див.: Боряк 2020, с. 183-184). У Центрі документації новітньої історії Краснодарського краю, де нині зберігає так званий «партійний архів» регіону, відклалися, зокрема, документи про роботу уповноважених, організацію обшуків буксирними (щуповими) бригадами; роботу уповноважених; обшуки, штрафи м'ясом тощо у 1932-1933 рр. (Бондарь 2009, с. 94-96). Обсяг використаних у дослідженні свідчень по Україні становить 144 оповіді (як уже зазначалося, із 144 сіл), по Кубані - 102 (із 65 населених пунктів; окрім власне кубанських свідчень враховано також відомості із 5-ти станиць та хуторів Краснодарського краю, 10-ти станиць Республіки Адиґєя, Карачаєво-Черкеської Республіки і Ставропольского краю (РФ). Авторка свідома того, що для коректного формулювання висновків їй, порівняно із акумульованим масивом українських свідчень про Голодомор, бракує усноісторичних джерел з Кубані. Однак російська історіографія голоду 1932-1933 рр. дотепер не залишила нам можливості для формування потужнішої репрезентативної вибірки. Втім, авторка переконана, що для попередніх висновків наведені дані є достатніми.

Формальною підставою для проведення подвірних обшуків стало проголошення курсу на індустріалізацію, і уже в січні 1930 р. в УСРР нараховувалося 5720 осіб так званих двадцятип'ятитисячників, і надалі їхня кількість зростала. На Кубані восени 1932 р. в станицях було створено так звані комісії сприяння (рос. комсод, комиссии содействия), що складались з уповноважених та місцевих керівників, комуністів, колгоспних активістів (Осколков 1991, с. 42, 46). Безпосередньо ж до періоду Голодомору відносяться постанови ЦК КП(б)У від 11 листопада 1932 р. «Про заходи боротьби з куркульським впливом у колгоспах і в сільських парторганізаціях», в якій йшлося про створення до 1 грудня не менше ніж 1100 буксирних бригад (Демченко 2010, с. 76); директива від 18 листопада 1932 р. «Про заходи до посилення хлібозаготівель» для УСРР; директива від 4 листопада 1932 р. бюро Північно-Кавказького Крайкому ВКП(б) «Про хід хлібозаготівель і посіву по районах Кубані», у якій йшлося про запровадження «натуральних штрафів, подвірних обходів та економічної блокади» (Капустян 2013, c. 70; див. дет.: Осколков 1991, c. 37-47, 58-59, 6l, 64, 75). Було підготовлено й низку інших директив, спрямованих на активізацію покарань селян шляхом вилучення у них пошуковими бригадами зерна та продуктів (Веселова 2004, c. 333-339; 1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 11-1б).

В усьому масиві емпіричного матеріалу, виявленому нами в усних свідченнях, виокремлюється кілька інформаційних блоків, а саме: відомості про пошукові бригади (найменування, «особовий» склад, партійна приналежність членів, свої/чужі тощо); механізм організації та проведення подвірних обшуків (наявність/відсутніть плану дій, регулярність, місця обшуку, випадки недонесення членами комісії про виявлені продукти тощо); основні «знаряддя» обшуків (зброя, залізні палиці, мітла); замітання як акціональна складова обшуку.

Про визначальну роль пошукових бригад в організації, по-суті, каральних операцій по вилученню у селян харчових запасів, свідчить надзвичайна різноманітність найменувань: в Україні, окрім власне «бригади» (19 свідчень в українських джерелах), найбільш поширеною була назва «активісти» (32 в українських, 20 - в джерелах, що охоплюють територію Кубані), «заготовлювачі» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 651]; також «комісія»: «Було створено 10 комісій (по 8-10 чол.), які ходили і все забирали» (Голод на Кубани 2009, с. 397); «комісія по викачці» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 575); «загони» («продзагони», «продзагонівці», «загони з продрозкладки», «пошукові загони» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 650), «отряди». При цьому назва «активіст» часто поєднується з іншими термінами. Для наративів, в яких оповідається про обшуки у селян, доволі характерним є подвійна (а отже підсилена) номінація як для визначення учасників обшуку, так і найменування їхніх дій: «шукачі-активісти», «комсомольці та активісти», «активісти-хлібозаготівельникі» «бригада і продотрядівці»; «загони і бригади», «буксир і загін»; «бригада і активісти» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 386, 340, 646 тощо). Поширеними також виявилися словосполучення: «бригади активістів», «бригада по хлебозаготівлі», «бригади по викачці всіх видів продовольства», «буксирні бригади» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 216, 298, 614) тощо. У різних місцевостях вони мали однакове поширення та вживалися одночасно. Додаткове слово немовби підважувало перше, надавало самій номінації статусу надзвичайності в широкому розуміння слова («спеціальна комісія»), «спецбригада», «спецзагони» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 142, 203, 365).

Аналіз усних свідчень дозволяє стверджувати, що, вочевидь, для пересічного селянина важливим були розуміння статусу учасників бригад, зокрема їхні посади, партійна приналежність, адже усе це знайшло своє відображення в найменуванні комісій/бригад»: «загони з комуністів, комсомольців, комнезамів по заготівлі» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 139); «комісія з комуністів, активістів і комсомольців» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 620); «комсомольці-комітетчики». Як бачимо, в означенні активістів зустрічаються поєднання різних партійних рангів/посад. Крім того, термін «комсомольці» міг вживатися також на означення людей молодого віку. Вони могли перебувати поза лавами комсомолу, але брати активну участь у житті села й бути інтегрованими у владні ініціативи. Вочевидь, що саме ці характеристики в очах селян якоюсь мірою легалізували злочинну діяльність бригад, слугували підтвердженням їх «повноважень».

Часто вживаним виявилося слово «уповноважений» (13 свідчень - в українських джерелах; 10 - з теренів Кубані): «продовольчі комісії на чолі з уповноваженим району» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 135); «свої сільські..., і ще багато інших, як їх тоді називали уповноважені» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 566). Цей термін часто підважувався вказівкою звідки ця людина - з «міста» («району», «області»), «уповноважена з Росії» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 414): «Москва надіслала двох уповноважених, одного росіянина та іншого іншої національності, і вони почали організовувати так звані Комітети незаможних селян.» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 622). Цим підкреслювалося немісцеве походження активіста: «Свої сільські., і ще багато інших, як їх тоді називали уповноважені» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 566). Часті випадки наголошування на партійної приналежності особи: «партійні уповноважені» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 180). Маємо непоодинокі докази того, що місцева влада лише реалізовувала вказівки, часто замасковані під рішення республіканських органів влади, але насправді спущені згори, з самої верхівки партійної вертикалі.

На Кубані часто вживаною виявилася назва «комсод» (34 згадки): «комсод из местных, и был уполномоченный (приїзджий - Т. Б.), чтоб тут по-свойски не делали чего. Большинство иногородних» (Голод на Кубані 2009, с. 402). Тут зазначимо, що у звітному політдонесенні начальника політвідділу Лиманської МТС Н. П. Пєтрова від 29 грудня 1933 р., що зберігається в Центрі документації новітньої історії Краснодарського краю, серед іншого йдеться про обшуки: розривання ям із зерном (задіяно 3500 активістів), а всього 6000, а також уповноважених, які керували комсодами (Бондарь 2009, c. 90-91). Як бачимо, людська пам'ять адекватно зафіксувала найменування осіб, причетних до тих трагічних подій.

На Кубані уживаються також номінації «загони», «отряди», «продзагони» (Корсакова 2009, c. 209), «двадцатипятитысячник» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 615). Подвійні словосполучення фіксуються й на цих теренах: «З району був уповноважений, «комсод» називали» (Голод на Кубани, с. 406). Натомість терміни «бригада», «буксири» («буксирні бригади») в контексті обшуків на Кубані відсутні, хоча продовжували вживатися у значенні `посада' (бригадир) чи як виробнича одиниця колгоспної системи.

Окрему групу учасників пошукової бригади складали «люди у формах». Це могли бути військові, міліціонери, чекісти, яких селяни згадували як спецслужбовців («енкаведисти», «гепеушники»): «В кінці вулиці була будка з міліціонером, що навідувався до людей час від часу, щоб, бува, в когось чого не лишилося» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 643); «загони війська і міліції» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 614); «НКВДисти і забрали все, забрали їжу.» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 504); «два ГПУ-шники (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 223). За нашими спостереженнями, згадок про військових на Кубані набагато більше, але вони здебільшого зустрічаються в контексті блокування станиці, а нас у даному випадку цікавить факт їхньої участі у обшуках.

Лексика респондентів доносить до нас важливу інформацію щодо маркування учасників бригад за ознакою `свій' або `чужий'. Вочевидь, особливо болісною була згадка про залучення до обшуків «місцевих» (14 свідчень), «своїх» (9 свідчень), «наших» (4 свідчення): «не звідкісь приїжджі люди, але таки свої - з найбідніших селян, нічого не мали...», «переважно молоді односельчани», «вони були місцевими, наші, з села» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 417-418, 339, 532); аналогічно на Кубані: «Активісти були місцеві»; «наші - активісти, комуністи», «комсод - свої з козаків і мужиків», «комсоди місцеві» (Голод на Кубани 2009, с. 350, 369, 346, 415). Маємо свідчення із Кубані про те, що «місцеві» та уповноважені не розрізнялися, при тому злочинні обшуки приписувалися передусім «не чужим»: «Организовывали тоже наши, местные. Из района был уполномоченный, «комсод» называли» (Голод на Кубани 2009, с. 406). До своїх, місцевих слід зарахувати й категорію, умовно позначену словом «влада»: «люди від сільради», «Предсідатель сєльського совєта і весь актів був із бідноти»; «бригада з 5-6 чоловік, до складу якої входили представники з району, сільради, контори і так звана «сільська біднота»«, «Бригада активістів на чолі з головою сільської ради...» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 475, 373, 170, 339). Аналогічні свідчення зафіксовано на Кубані: «Активісти були місцеві», «наші» - активісти, комуністи», «комсод - свої з козаків і мужиків», «комсоди - місцеві городовики» (Голод на Кубани 2009, с. 350, 369, 346, 365).

Щодо «чужих», яких влада залучала для подвірних обшуків, зрозуміла прихована мета цієї акції - нейтралізувати протестні настрої, а також розрахунок на те, що у незнайомої людини останні наїдки можна забрати ефективніше, ніж у односельця: «Було прислано з Росії так званих 50-тисячників, здорових молодих мужчин з Росії, щоби, як вони це називали, викачати хліб від селян», «чужоземці, які переважно розмовляли російською», «Ходили чужі люди, не односельчани. Мабуть, із району...», «з області чи району «активісти»«, «До нашого села прибула бригада активістів з чужого села» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 372, 480, 231, 300, 418); на Кубані: «організатор комсоду - приїжджий, члени - місцеві (з іногородніх, городовики)» (Голод на Кубани 2009, с. 364); «у нас в активістах ходили колишні червоні партизани, іногородні, ну и молодіж. З казаків не було никого» (Макаренко 2002, с. 21) тощо. Як бачимо, на Кубані іногородні та городовики становили категорію, відмінну від козаків. Майже винятково чужинці, немісцеві були задіяні в роботі буксирних бригад.

Наступний блок містить інформацію про механізм організації та проведення подвірних обшуків (наявність плану дій, їх регулярність, місця обшуку, недонесення членами комісії про виявлені продукти тощо). Важко стверджувати, що саме було відомо селянам про плани влади по їхньому фізичному винищенню. Проте не виключаємо, що таке усвідомлення прийшло до них з часом, коли з інформаційного простору лунав наратив про викриття сталінського режиму, а отже міг прояснити їм логіку подій тієї зими 1932 р. Проте маємо свідчення, що демонструють усвідомлення кількома очевидцями наявності певного «указу» зверху, розробленого не місцевою владою і продуманого заздалегідь: «На нагло зібраному вічі московський двадцятип'ятитисячник обвинуватив вікнян у саботажі, а Вікнину (село в Кіровоградській області - Т. Б.) назвав кублом контрреволюції. Відразу ж після цього завчасно складені бригади «по викачке хлєба» кинулися до хат і почалася викачка», «Ховати, такий був указ, не можна було нічого» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 329, 613). Маємо численні факти про жахливу регулярність обшуків: «Щодня їздила «червона валка...», «Приходили багато разів, навіть, якщо багато вилучали, бачили, що люди не голодують, не пухнуть з голоду, то приходили знов шукати схованки», «Бувало, що приходили додому по 2-3 рази», «кожного дня, а то і кілька разів на день...», «Раз на 2-3 тижні», «майже щотижня» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 141, 208, 520, 617, 490, 609 та ін.).

Перелік місць, де активісти шукали продукти харчування, доволі усталений (скільки тієї хати!). У цьому контексті згадуються: піч, ємності для їжі (діжа, бодня), стіни, ліжка (піл), підлога, скриня, а також горище, погріб, господарські приміщення, «закутки», «під стріхою» і, нарешті, застосовується красномовне слово «скрізь». Зауважимо, що в наявних матеріалах простежується особливий потяг активістів до обшуку печі. Для селянина піч була особливим атрибутом повсякденного життя, адже завдяки їй забезпечувалося виживання цілої родини: тут готували їжу, пекли хліб, нею опалювали хату, це було місце для спання. Вона присутня у оповідях як сакральний об'єкт. Будь-які нерегламентовані дії над нею сприймались як осквернення. Натомість в пошуках захованої або щойно приготованої їжі активісти під час своїх «рейдів» нещадно, із особливою насолодою руйнували саме піч. По два респонденти у кожному з регіонів зазначили, що лазили «скрізь». Як українські, так і кубанські респонденти згадували також про обшуки за межами будинку - в «ямі», «погрібі», у «дворі», в «саду», «городі».

Нелюдськими, за свідченнями, були жорстокість та завзятість, з якою активісти бралися до «роботи»: «бригада із 5-6 чоловік... зривали підлогу й розвалювали печі, перевіряючи чи не заховано там що-небудь, перекопували двір, садок і город, щоб знайти бодай закопану одну зернину від врожаю», «Ходили по селу і в кожній хаті - під полом, у сінях, а також у хліві, клуні, на городі під деревами шукали...», «Вони залазили в погреби, на горища, заглядали в скрині, бодні, печі - скрізь», «Місцеві лазили по чердаках, знали, де люди можуть ховати» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 300, 339, 393). Свідчення із Кубані мало чим відрізняються: «Шукали на чердаках, земляних ямах», «Выгребали так: придут в дом, несмотря что 15-20 человек семья, с потолка всю сушку, картофель где в земле, всё выгребут, что в печке» (Голод на Кубани, с. 427-428, 422). Зафіксовано по одному свідченню із кожного регіону про копирсання у людському посліді - перевіряли в ньому залишки зерна чи спожитої їжі, щоби з новою силою взятися до обшуків.

Матеріали усної історії доносять до нас і таку правду: є лише поодинокі свідчення про відмову селянина від участі в цій каральній акції. Між тим шість респондентів (5 - з України, 1 - з Кубані) стверджували, що вступали в бригади з примусу, під загрозою ув'язнення. Для них це був єдиний «шанс для порятунку». Хоча участь в обшуку у складі бригади не убезпечувало від обшуку іншою бригадою власного господарства, натомість недостатня ретельність виконання завдання суворо каралася. Проте траплялися випадки (три свідчення з України та одне - з Кубані), коли активісти удавали, що не бачать схованих продуктів і тим надавали родині шанс вижити. Як би там не було, але на момент запису інтерв'ю частина респондентів активістам не тільки не докоряла, а, навпаки, виправдовувала їхні злочинні дії. Маємо по одному свідченню з України та Кубані про залучення до роботи бригад школярів: «До хлібозаготівлі придавали по одному класу учнів на чолі з учителем. Нашим завданням було стояти біля воріт садиби, де банда проводить обшук, і кричати: «Ганьба куркулям!»« (Український голокост 1932-1933: свідчення тих, хто вижив 2008, с. 33).

Оповіді респондентів дозволяють окреслити основні «знаряддя», якими послуговувалися активісти під час обшуку. Окрема група вербалізується під узагальненим терміном «зброя», де-не-де уточнюється: «пістолет», «гвинтівка», «наган»: «В селі з'явилися раптом озброєні гепеушники і міліціонери», «У наше село направили уповноважену з Росії... Видали їй пістолет», «Двоє робітників, озброєних гвинтівками» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 329, 414, 490).

Другу групу «знарядь» активістів становлять прути («металеві», «залізні», «довгі», «гострі») із насічками (заглибинами). їх встромляли у можливі схованки збіжжя, і бачили остюки чи самі зернини, що чіплялися за виїмки. Про повсюдне застосування «щупальців» свідчить широка номенклатура назв: «дрючка», «лом», «ключка», «палка», «палиця», «щуп», «піка», «прут», «спиця», «ціпок», «шворня», «шомпол», «шпичка», «шуруп», «штик», «штир», «костиль», «крюк», «крючок, «піка», «прут», «ціпок». Серед знарядь обшуку згадується також і лопата.

Окрему позицію серед знарядь, що закарбувалися в пам'яті респондентів, посідає «мітла» («мєтьолка»): «Після збору врожаю 1932 р. з'явилась мітла, шукали хліб, хліба не було, забрали кілька жменьок квасолі» (Воспоминания М. Е. Переверзевой 2002, с. 102). Абсолютно очевидно, що саме це слово та змістовно пов'язані з ним дієслова («вимітати», «змітати», також «забирати під мітлу» та близькі їм за змістом - «вигрібати», «викачувати», «вишукувати») передусім мали метафоричне значення. Селяни з острахом чекали операції «вимітання до зернини і картоплини»; «... все до грама» (1933: «І чого ви ще живі?» 2016, с. 128, 141). Для них мітла в руках активіста означала тотальне вилучення продуктів, фактично - «зачистку» життєвого простору, а отже - надії на порятунок.

Проведений аналіз усноісторичних джерел, що містять відомості про каральні рейди активістів з пошуку та вилучення у населення продовольства упродовж 1932-1933 рр., дозволяє стверджувати співставність досвіду життя в умовах голоду в межах УСРР та Кубані. Механізм терору щодо власного населення був відпрацьований до деталей. На це вказує, зокрема, указана респондентами номенклатура особового складу «буксирних» бригад, їх оснащення, методи та знаряддя, за допомогою яких активісти «до грама» вишукували продукти харчування; атмосфера страху та очікування виконавцями покарання за відмову здійснювати злочинні дії. З другого боку, наведені матеріали усної історії є доказом повсюдного намагання селян чинити опір, бодай пасивний. Про це свідчать масові відчайдушні спроби знайти/винайти схованки, що були б недосяжними для «заготівельників». Має місце подібність термінів, назв та характеристик, вживаних очевидцями тих трагічних подій для фіксації свого досвіду. Незначні термінологічні відмінності демонструють назви пошуковців, дихотомія свої/чужі на Кубані.

Обставини діяльності активістів, які позбавляли селянські родини шансу на виживання, глибоко закарбувалися в пам'яті респондентів. Вони доволі чітко характеризують походження бригад, особливості їх формування, склад та партійний статус учасників, обставини, за яких ті долучалися до карально-пошукової роботи. Часті згадки про уповноважених, представників органів міліції та ДПУ із вживанням терміну «чужі» засвідчують нетутешню ініціативу у роботі бригад, проте за участі (часто - свідомої та активної) місцевих членів громади. Залучення до проведення «акції» «своїх» - представників місцевої влади, пов'язувало учасників процесу круговою порукою, було запобіжником антивладних виступів селян. Перехресні обшуки, винагорода за донесення тощо були націлені на досягнення максимального результату. Оповідачі фіксували також і поодинокі випадки «збою» системи, коли активіст намагався залишити виявлені ним продукти для родини.

Наступним потенційно інформативним нам видається такий напрям досліджень, як порівняння усноісторичних джерел, що походять з території України із подібними свідченнями, записаними у інших зернових регіонах СрСр Наразі подібний порівняльний аналіз значно утруднений передусім відсутністю усноісторичних джерел з тих регіонів. Це дозволило би верифікувати (якщо не спростувати) низку тверджень російських істориків щодо ідентичності політики влади та голодування у російських та українських регіонах.

Список джерел та літератури

1. 1933: «І чого ви ще живі?», 2016, Вступ. слово: С. Кульчицький; упоряд.: Т Боряк. К.: TOB Видавництво «Кліо». БЕКЕТОВ, В., 2009, Не забыть! Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 5-7.

2. БЕМ, Н., 2003, Морально-політичний стан українського селянства в умовах голодомору, Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвід. зб. наук. пр., 250-284. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/pro_2003_10_250

3. БІЛИЙ, Д., 2008, Кубань, Енциклопедія історії України, Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. К.: В-во «Наукова думка», 5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kuban БОНДАРЬ, И., 2009, Архивные документы о голоде на Кубани 1932-1933 гг., Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 88-101.

4. БОРЯК, Т., 2020, Голод 1932-1933 рр. в історичній пам'яті: Україна vs Росія (роздуми над усноісторичними джерелами), Український історичний журнал, 5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource. history.org.ua/publ/UIJ_2020_5_15; DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2020.05.176

5. ВАСИЛЬЄВ, И., ЗУДИН, А. 2009, «Голодомор» на Кубани 1932-1933 г. в исторической памяти очевидцев: обзорный очерк, Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 184-195.

6. ВЕСЕЛОВА, О., 2004, Геноцид українського народу голодомором 1932-1933 рр.: призвідці та засоби творення, Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр., 11,333-342.

7. ВЕСЕЛОВА О., 2009, Переднє слово: Геноцид українського народу крізь архівні дані, свідчення тих, хто вижив, і очевидців // Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932-1933 років. Свідчення. Книга перша / Упоряд.: О. Веселова, О. Нікілєв; відп. ред. В. Смолій. К.: ВД «КАЛИТА», 7-33.

8. ВЕСЕЛОВА О., 2009а, Свідчення очевидців голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні як джерело вивчення його причин і наслідків, Матеріали міжнар. наук. конф. «Голодомор 1932-1933 pp. в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка» (Київ, 25-26 вересня 2008 р.). К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 189-210. Воспоминания М. Е. Переверзевой, 2002, Родная Кубань. Литературно-исторический журнал. Краснодар, 3, 102-103.

9. Голод на Кубани, 2009, Голод на Кубани: 1932-1933 гг. Полевые материалы Кубанской фольклорно-этнографической экспедиции Научно-исследовательского центра традиционной культуры ГНТУ «Кубанский казачий хор», Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 336-442.

10. ГОРОБЕЦЬ, С., 2009, Усвідомлення Голодомору, Голодомор 1932-1933 рр. на Чернігівщині: документи, свідчення, дослідження. Зб. документів і матеріалів, Упоряд. С. Бутко, С. Федусь. Чернігів: КП Видавництво «Київські обереги», 166-195.

11. ДЕМЧЕНКО, Т., 2010, Свідчення про Голодомор як джерело вивчення феномену сталінських активістів, Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр., 19(2), 71-81. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13561

12. ДЕМЧЕНКО, Т., 2009, Свідчення про Голодомор як джерело до вивчення феномену сталінських активістів, Матеріали міжнар. наук. конф. «Голодомор 1932-1933 pp. в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка» (Київ, 25-26 вересня 2008 р.). К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 211-228. ДРОВОЗЮК, С., 2003, Соціально-психологічний портрет сільського активіста 20-30 рр. в українській історіографії, Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвід. зб. наук. пр. 2003, 9, 360-372. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/pro_2003_9_360 КАПУСТЯН, Г., 2013, Голодомор 1932-1933 рр. у селі Заруддя, що на Полтавщині, Матеріали Міжнар. наук. конф. «Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947)» (Київ, 20-21 листопада 2013 р.). К., 69-74.

13. КАПУСТЯН, Г., 2008, «Пам'ять 33-го кличе молодих» (науково-пошуковий проект студентів Кременчуцького державного політехнічного університету ім. Михайла Остроградського, Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. До 75-х роковин голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні, 18, 437-448. КІСЬ, О., 2020, Рец.: Жінки й Голодомор-геноцид: жертви, потерпілі, призвідниці: Матеріали II симпозіуму, присвяченого 85-й річниці Голодомору-геноциду (5 жовтня 2018 р.). Фресно: Вид-во Каліфорнійського університету у Фресно, Український історичний журнал, 6, 213-218.

14. КОНДРАШИН, В., 2008, Голод 1932-1933 годов: трагедия российской деревни. М.: РОССПЭН. КОРОВИН, А., 2021, Голод и гибель населения станицы Подгорной Отрадненского района в 1932-1933 гг. Документы и литература: Отрадненской районноe общес^ историков-архивистов во имя святого преподобного Нестора Летописца. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://roia.otradnaya.com/ documents.php

15. КОРСАКОВА, Н., 2009, Голод 1932-1933 гг. на Кубани в воспоминаниях старожилов, Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 208-213.

16. КУЛЬЧИЦЬКИЙ, С., 2008, Голод 1932-1933 рр. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків. К.: Наш час. ЛЕГЕЦЬКА, Л., 2009, Голодомор 1932-1933 рр. вустами очевидців, очима студентів, Голодомор 19321933 рр. на Чернігівщині: документи, свідчення, дослідження. Зб. документів і матеріалів. Чернігів: КП Видавництво «Київські обереги», 196-203.

17. МАЙБОРОДА, О., 2013, Колабораціонізм в Україні під час Голодомору та його вплив на етнічну свідомість українців, Матеріали Міжнар. наук. конф. «Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947)» (Київ, 20-21 листопада 2013 р.). К., 311-318. МАКАРЕНКО, П., 2002, Смерть зовется 33-й год, Родная Кубань. Литературно-исторический журнал. Краснодар, 3, 14-25.

18. МАРОЧКО, В., 2014, Територія Голодомору 1932-1933 pp. К.

19. МАТВЕЕВ, О., 2009, Методологические аспекты устной истории голода 1932-1933 на Кубани, Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 19-32.

20. ОСКОЛКОВ, Е., 1991, Голод 1932-1933 Хлебозаготовки и голод 1932/1933 года в Северо-Кавказском крае. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета, [Електронний ресурс]. Режим доступу: https:// svetkuban.livejournal.com/1177021.html

21. СКОРИК, А., БОНДАРЕВ, В., 2009, Голод как результат стихии и политики: «продовольственные затруднения» в селах и станицах Юга Росии в 1930-х гг., Материалы науч.-практ. конф. «Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г.». Краснодар: Типография «Плехановец», 121-129. Український голокост 1932-1933: свідчення тих, хто вижив, 2008, Упоряд.: Ю. Мицик. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 6.

22. ШУЛЬГА, І., 1995, Голодомор 1933 р. на Поділлі, Матеріали Міжнар. наук. конф. «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки» (Київ, 9-10 вересня 1993 р.). К., 141-145.

References

1. 1933: «I choho vy shche zhyvi?» [1933: «And why are you still alive?], 2016, introd. word: S. Kulchytskyi; compiler T Boriak. K.: TOB Vydavnytstvo «Klio». [In Ukrainian].

2. BEKETOV, V., 2009, Ne zabyt! [Not to forget!]. In: Materialy nauch.-prakt. konf. «Istoricheskaia pamiat naseleniia Yuga Rossii o golode 1932-1933 g.». Krasnodar: Tipografiia «Plekhanovets», 5-7. [In Russian]. BEM, N., 2003, Moralno-politychnyi stan ukrainskoho selianstva v umovakh holodomoru [Moral-political condition of Ukrainian peasantry during the Holodomor]. In: Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky. Mizhvid. zb. nauk. pr. Kyiv, 10, 250-284. [Online]. Available from: http://resource.history.org.ua/publ/ pro_2003_10_250 [In Ukrainian].

3. BILYI, D., 2008, Kuban [Kuban]. In: Entsyklopediia istorii Ukrainy, ed. board.: V. A. Smolii (holova) ta in. K.: V-vo «Naukova dumka», 5. [Online]. Available from: http://www.history.org.ua/?termin=Kuban [In Ukrainian]. BONDAR, I., 2009, Arhivnye dokumenty o golode na Kubani 1932-1933 gg. [Archival documents about the famine on Kuban of 1932-1933]. In: Materialy nauch.-prakt. konf. «Istoricheskaia pamiat naseleniia Iuga Rossii o golode 1932-1933 g.». Krasnodar: Tipografiia «Plekhanovets», 88-101. [In Russian].

4. BORIAK, T., 2020, Holod 1932-1933 rr. v istorychnii pamiati: Ukraina vs Rosiia (rozdumy nad usnoistorychnymy dzherelamy) [The Famine of 1932-1933 in Historical Memory: Ukraine vs Russia (Reflections on Oral History Sources)]. In: Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv, Issue 5, 176-189. [Online]. Available from: http://resource. history.org.ua/publ/UIJ_2020_5_15; DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2020.05.176 [In Ukrainian]. DEMCHENKO, T., 2010, Svidchennia pro Holodomor yak dzherelo vyvchennia fenomenu stalinskykh aktyvistiv [Testimonies about the Holodomor as a source of study of Stalin activists phenomenon]. In: Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky. Mizhvid. zb. nauk. pr. Kyiv, Issue 19(2), 71-81. [Online]. Available from: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13561 [In Ukrainian].

5. DEMCHENKO, T., 2009, Svidchennia pro Holodomor yak dzherelo do vyvchennia fenomenu ctalinskykh aktyvistiv [Testimonies about the Holodomor as a source to study Stalin activists phenomenon]. In: Materialy mizhnar. nauk. konf. «Holodomor 1932-1933 pp. v Ukraini: prychyny, demohrafichni naslidky, pravova otsinka» (Kyiv, 25-26 veresnia 2008 r.). K.: VD «Kyievo-Mohylianska akademiia», 211-228. [In Ukrainian]. DROVOZIUK, S., 2003, Sotsialno-psykholohichnyi portret silskoho aktyvista 20-30 rr. v ukrainskii istoriohrafii [Social-psychological portrait of village activist of 1920-30s in Ukrainian historiography]. In: Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky. Mizhvid. zb. nauk. pr. Kyiv, Issue 9, 360-372. [Online]. Available from: http://resource.history.org.ua/publ/pro_2003_9_360 [In Ukrainian].

6. Golod na Kubani: 1932-1933 gg. Polevye materialy Kubanskoi folklorno-etnograficheskoi ekspeditsii Nauchnoissledovatelskogo tsentra traditsionnoi kultury GNTU «Kubanskii kazachii khor» [Famine in Kuban of 1932-1933. Field materials of Kuban folklore-ethnographic expedition of Scientific-Research Center of Traditional Culture SRAI «Kuban Cossack Choir»], 2009. In: Materialy nauch.-prakt. konf. «Istoricheskaia pamiat naseleniia Yuga Rossii o golode 1932-1933 g.». Krasnodar: Tipografiia «Plekhanovets», 336-442. [In Russian].

7. HOROBETS, S., 2009, Usvidomlennia Holodomoru [Awereness of the Holodomor]. In: Holodomor 1932-1933 rr. na Chernihivshchyni: dokumenty, svidchennia, doslidzhennia. Zb. dokumentiv i materialiv; compiler S. Butko, S. Fedus. Chernihiv: KP Vydavnytstvo «Kyivski oberehy», 166-195. [In Ukrainian].

8. KAPUSTIAN, H., 2013, Holodomor 1932-1933 rr. u seli Zaruddia, shcho na Poltavshchyni [Holodomor 1932-1933 in the village Zaruddia of Poltava region]. In: Materialy Mizhnar. nauk. konf. «Holod v Ukraini u pershii polovyni XX stolittia: prychyny ta naslidky (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947)» (Kyiv, 20-21 lystopada 2013 r.). K., 69-74. [In Ukrainian]. KAPUSTIAN, H., 2008, «Pamiat 33-ho klyche molodykh» (naukovo-poshukovyi proekt studentiv

9. Kremenchutskoho derzhavnoho politekhnichnoho universytetu im. Mykhaila Ostrohradskoho [«Memory of the year 33 calls for youth» (research-searching project of students of Mykhailo Ostrohradskyi Kremenchuk State Polytechnic University]. In: Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky. Do 75-kh rokovyn holoduhenotsydu 1932-1933 rokiv v Ukraini. Kyiv, Issue 18, 437-448. [In Ukrainian].

10. KIS, O., 2019, Rev.: Zhinky y Holodomor-henotsyd: zhertvy, poterpili, pryzvidnytsi: Materialy II sympoziumu, prysviachenoho 85 richnytsi Holodomoru-henotsydu, 5 zhovtnia 2018 r. [Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators. Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85^th Anniversary of the Holodomor-Genocide, October 5, 2018], ed. V. Malko. Fresno: Vyd-vo Kaliforniiskoho universytetu u Fresno. In: Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, № 6, 213-218. [In Ukrainian].

11. KONDRASHIN, V., 2008, Golod 1932-1933 hodov: tragediia rossiiskoi derevni [Famine of 1932-1933: the tragedy of the Russian village]. M.: ROSSPEN. [In Russian].

12. KOROVIN, A., 2021, Golod i gibel naseleniia stanitsy Podgornoi Otradnenskogo raiona v 1932-1933 gg. [Starvation and death of stanitsia Podgornaia (Otradnenskii raion) residents in 1932-1933]. In: Dokumenty i literatura: Otradnenskoe raionnoe obshchestvo istorikov-arkhivistov vo imia sviatogo prepodobnogo Nestora Letopistsa. [Online]. Available from: http://roia.otradnaya.com/documents.php [In Russian].

13. KORSAKOVA, N., 2009, Golod 1932-1933 gg. na Kubany v vospomynanyiakh starozhylov [Famine of 19321933 on Kuban in memoirs of old residents]. In: Materialy nauch.-prakt. konf. «Istoricheskaia pamiat naseleniia Iuga Rossii o golode 1932-1933 g.». Krasnodar: Tipografiia «Plekhanovets», 208-213. [In Russian]. KULCHYTS'KYI, S., 2008, Holod 1932-1933 rr. v Ukraini iak henotsyd: movoiu dokumentiv, ochyma svidkiv [The famine of 1932-1933 in Ukraine as genocide: in the language of documents, through the eyes of witnesses]. K.: Nash chas. [In Ukrainian].

14. LEHETSKA, L., 2009, Holodomor 1932-1933 rr. vustamy ochevydtsiv, ochyma studentiv [Holodomor 19321933 directly by survivors, through eyes of students]. In: Holodomor 1932-1933 rr. na Chernihivshchyni: dokumenty, svidchennia, doslidzhennia. Zb. dokumentiv i materialiv, compiler S. Butko, S. Fedus. Chernihiv: KP Vydavnytstvo «Kyivski oberehy», 196-203. [In Ukrainian].

15. MAIBORODA, O., 2013, Kolaboratsionizm v Ukraini pid chas Holodomoru ta yoho vplyv na etnichnu svidomist ukraintsiv [Collaborationism in Ukraine during the Holodomor and its impact on the ethnic consciousness of Ukrainians]. In: Materialy Mizhnar. nauk. konf. «Holod v Ukraini u pershii polovyni XX stolittia: prychyny ta naslidky (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947)» (Kyiv, 20-21 lystopada 2013 r.). K., 311-318. [In Ukrainian]. MAKARENKO, P., 2002, Smert zovetsia 33-i god [Death is called 33rd year]. In: Rodnaia Kuban. Literaturnoistoricheskii zhurnal. Krasnodar, № 3, 14-25. [In Russian].

16. MAROCHKO, V., 2014, Terytoriia Holodomoru 1932-1933 pp. [Holodomor Territory]. K. [In Ukrainian]. MATVEEV, O., 2009, Metodologicheskie aspekty ustnoi istorii goloda 1932-1933 na Kubani [Methodological aspects of oral history of the 1932-1933 famine on Kuban]. In: Materialy nauch.-prakt. konf. «Istoricheskaia pamiat naseleniia Iuga Rossii o golode 1932-1933 g.». Krasnodar: Tipografiia «Plekhanovets», 19-32. [In Russian]. OSKOLKOV, E., 1991, Golod 1932-1933. Hlebozagotovki i golod 1932/1933 goda v Severo-Kavkazskom krae [Famine 1932-1933. Grain procurements and famine 1932-1933 in Northern-Caucasian region]. Rostov-na-Donu: Izd-vo Rostovskogo universiteta. [Online]. Available from: https://svetkuban.livejournal.com/1177021.html [In Russian]. SHULHA, I., 1995, Holodomor 1933 r. na Podilli [Holodomor 1933 on Podillia]. In: Materialy Mizhnar. nauk. konf. «Holodomor 1932-1933 rr. v Ukraini: prychyny i naslidky» (Kyiv, 9-10 veresnia 1993 r.). K., 141-145. [In Ukrainian]. SKORIK, A., BONDAREV, V., 2009, Golod kak rezultat stikhii i politiki: «prodovolstvennnye zatrudneniia» v selakh i stanitsakh Iuga Rosii v 1930-h gg. [Famine as the result of nature and politics: «food difficulties» in the villages and stanitsy of South of Russian in the 1930s]. In: Materialy nauch.-prakt. konf. «Istoricheskaia pamiat naseleniia Yuga Rossii o golode 1932-1933 g.». Krasnodar: Tipografiia «Plekhanovets», 121-129. [In Russian]. Ukrainskyi holokost 1932-1933: svidchennia tykh, khto vyzhyv [The Ukrainian Holocaust of 1932-1933: Testimonies of Survivors], 2008, compiler Yu. Mytsyk. K.: Vyd. dim «Kyevo-Mohylianska akademiia», Vol. 6. [In Ukrainian]. VASYL'IEV, Y., ZUDYN, A. 2009, «Holodomor» na Kubani 1932-1933 h. v istorycheskoi pamiati ochevydtsev: obzornyi ocherk [«Holodomor» in the Kuban in 1932-1933 in the historical memory of eyewitnesses: a review essay]. In: Materyaly nauch.-prakt. konf. «Istorycheskaia pamiat naseleniia Yuha Rossii o holode 1932-1933 h.». Krasnodar: Tipohrafiia «Plekhanovets», 184-195. [In Russian].

17. VESELOVA, O., 2004, Henotsyd ukrainskoho narodu holodomorom 1932-1933 rr.: pryzvidtsi ta zasoby tvorennia [Genocide of Ukrainian people with the Holodomor of 1932-1933: those who had led to it and means of creation]. In: Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky. Mizhvid. zb. nauk. pr. Kyiv, Issue 11,333-342. [In Ukrainian]. VESELOVA, O., 2009, Perednie slovo: Henotsyd ukrainskoho narodu kriz arkhivni dani, svidchennia tykh, khto vyzhyv, i ochevydtsiv [Foreword: Genocide of Ukrainian people through the prism of archival sources, testimonies of those who survived, and eyewitnesses]. In: Pamiat narodu: henotsyd v Ukraini holodom 1932-1933 rokiv. Svidchennia. Knyha persha, compiler O. Veselova, O. Nikiliev; ed. in chief V. Smolii. K.: VD «KALYTA», 7-33. [In Ukrainian]. VESELOVA, O., 2009a, Svidchennia ochevydtsiv holodu-henotsydu 1932-1933 rokiv v Ukraini yak dzherelo vyvchennia yoho prychyn i naslidkiv [Testimonies of eyewitnesses of the famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine as a source of study of its reasons and consequences]. In: Materialy mizhnar. nauk. konf. «Holodomor 1932-1933 pp. v Ukraini: prychyny, demohrafichni naslidky, pravova otsinka» (Kyiv, 25-26 veresnia 2008 r.). Kyiv: VD «Kyevo-Mohylianska akademiia», 189-210. [In Ukrainian].

18. Vospominaniia M. E. Pereverzevoi [Memoirs of M. E. Pereverzevoi]. In: Rodnaia Kuban. Literaturno-istoricheskii zhurnal. Krasnodar, 2002. Vol. 3, 102-103. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru