Режим "чорних дощок" за матеріалами районної преси на Київщині: інформаційний потенціал

Размещено на http://www.allbest.ru/

Режим «чорних дощок» за матеріалами районної преси на Київщині: інформаційний потенціал

Якубовський Ігор

кандидат архітектури, доцент кафедри

основ архітектури та архітектурного проектування

Київського національного університету

архітектури і будівництва

проспект Повітрофлотський, 31, м. Київ,

індекс 03065, Україна

Анотація

чорний дошка голодомор-геноцид репресивний

Мета дослідження передбачає з'ясування інформаційного потенціалу районних газет Київської області для дослідження проблематики «чорних дощок» як складової механізму Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Методологія дослідження передбачає поєднання загальнонаукових та історичних методів пізнання, передовсім аналізу й синтезу, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, контекстуального, порівняльного, аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що матеріали районних газет Київщини періоду Голодомору 1932-1933 рр. про впровадження механізму «чорних дощок» вперше стали об'єктом дослідження. Простежено появу на шпальтах низової преси повідомлень про «чорні дошки», специфіку занесення на неї різних суб'єктів, еволюцію моделі «чорної дошки» від засобу морального тиску до ключової репресивної стратегії влади (з листопада 1932 р.), спрямованої на вбивство голодом українських селян. Висновки. З огляду на свої функції районні газети містять найповніший перелік випадків занесення на «чорну дошку» на рівні конкретного району. Низова преса суттєво доповнює документальні матеріали, а з огляду на суттєві втрати останнього є незамінною для докладного з'ясування низки ключових питань, пов'язаних з застосуванням і впливом режиму «чорних дощок» на розкручування маховика Голодомору, а саме: особливості впровадження в життя районними органами влади настанов і розпоряджень центральної, республіканської, обласної влад; специфіка інформаційно-пропагандистського забезпечення процесу реалізації задумів влади; повсякденні практики занесення на «чорну дошку» колгоспів, сіл, сільрад, фізичних осіб; статистичні показники використання різних складових режиму «чорних дощок»; еволюція підходів влад різного рівня до використання «чорних дощок» як інструменту вбивства голодом.

Ключові слова: Голодомор, «чорна дошка», Київська область, районні газети, інформаційний потенціал.

Yakubovskyy Ihor - PhD, Associate Professor of the Department of Technical Fundamentals of Architecture Design, Kyiv National University of Architecture and Construction, 31, Povitroflosky avenue, Kyiv, index 030365, Ukraine

Of the local media to the regime of the «tabelas negras» in the Kyiv region: the information potential

Abstract

The aim of the research is to investigate the information potential of the Kyiv region's local newspapers to the research of the «black boards» regime as a key authorities' strategy in the action which caused the Holodomor of 1932-1933. The research focuses on the deep examination of the local media's materials regarding the functioning of mechanism of «black boards». The research methodology involves a combination of methods of comparative studies, contextual analysis, abstraction, and concretization. The scientific novelty of the article is in showing that Kyiv region's local newspapers are the indispensable source to the practices of «black boards» on the level of districts and village's. These media include the most complete cases related to the using of the mechanism of «black boards», filling up the information of the documental sources to the regional practices of the «black boards» and its influence on the doing of Holodomor of 1932-1933, especially on the quantity deaths by famine. Conclusion. The informative potential of the Kyiv region's local newspapers of1932-1933 enable to deeply investigate the following issues: the implementation by local authorities of the central's and republican's normative documents relayed to the regime of «black boards»; the specifics of the ideological and propagandist convoy regarding the realization of the power's decisions in the field of «black boards»; the role of local media in the process of the intensification of the strategies aimed the famine in the Ukraine; the everyday practices pertaining to the recording on the «black boards» the various subjects (villages, collective farms, mans etc.); the statistic of the different parts of the «black board's» regime; the evolution of the authority approach's to the using of the mechanism of the «black board's» as a mean of killing by famine.

Key words: Holodomor, Kyiv region, local newspapers, «black board's», informative potential.

Постановка проблеми

Докладне з'ясування комплексу питань, пов'язаних із проблематикою «чорних дощок», має ключове значення для вивчення механізму Голодомору. При цьому районній пресі у структурі джерельної бази дослідження проблеми належить особливе місце. Засади інформаційного потенціалу районних газет визначила необхідність поєднувати ідеологічну обробку населення з каральною функцією та заходами із приховування свідомої організації владою Голодомору-геноциду. Саме місцева преса за своїм призначенням найповніше, порівняно з іншими групами джерел, відображала низові практики, пов'язані із застосуванням «чорних дощок» на рівні районів, сільрад, сіл та колгоспів. Тож дослідження під таким кутом районних газет Київщини потенційно сприятиме суттєвому розширенню наукових уявлень про функціонування тут режиму «чорних дощок».

Аналіз джерел та останні дослідження

Проблематика «чорних дошок» постійно перебувала у полі зору науковців (Кульчицький, 2007; Марочко, 2008). Їй навіть присвячено монографічне дослідження (Папакін, 2013). Утім основна увага концентрувалися на стадії функціонування режиму «чорних дошок», коли відбулася ескалація репресивної складової, тоді як попередні етапи залишалися на узбіччі уваги. При цьому інформаційні можливості преси, зокрема і Київської області, використовувалися дуже звужено, фактично лише для ілюстрування практики занесення суб'єктів на «чорну дошку».

Чи не першим проявом трансформації дослідницької уваги в напрямку переходу до системного використання інформаційного потенціалу районних газет у дослідженнях проблематики «чорних дощок» стала публікація матеріалів місцевих газет Чернігівської області (Стасюк, Лук'янець, Старовойт, Байкєніч, 2021). Видання наочно продемонструвало наявність у місцевій пресі значної кількості матеріалів з проблеми «чорних дощок», що ще більше актуалізує необхідність всебічного аналізу районних газет сусідньої Київщини. До того ж 29 районів останньої увійшли до Чернігівської області, після її утворення 15 жовтня 1932 р. Власне районна преса Чернігівщини періоду Голодомору досліджувалася як інструмент комуністичної пропаганди (Костів, 2021) і частково як джерело для з'ясування особливостей режиму «чорних дощок» (Лук'янець, 2020, с. 137).

Мета статті полягає у з'ясуванні інформаційного потенціалу районних газет Київської області (за винятком тих районів, які відійшли до Чернігівської області) для дослідження проблематики «чорних дощок». Задля реалізації мети була фронтально обстежена місцева преса під кутом виявлення усіх дотичних матеріалів. Дослідницька стратегія базується на врахуванні загальних закономірностей радянського тоталітаризму, який, зокрема, передбачав суворий контроль влади над пресою та цензуру. Це унеможливлювало появу в районних газетах ідеологічного й тематичного різноголосся, що накладає свій відбиток на проблему репрезентативної вибірки. Якщо для простеження емпіричних випадків функціонування режиму «чорних дощок» та його впливу слід залучати всю сукупність матеріалів, то для встановлення ключових тенденцій придатна й вужча вибірка. При цьому використано методи аналізу й синтезу сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, контекстуального, порівняльного аналізу. За допомогою такого поєднання відфільтровуються особливості відображення в районній пресі проблематики «чорних дощок» та їхній вплив на наукові уявлення про підходи влади.

Виклад основного матеріалу

Відправним пунктом оцінки інформаційних можливостей місцевої преси є принципи публікації в ній переліку суб'єктів, занесених у різний час на «чорну дошку». Саме районні газети за своїм функціоналом мали інформувати сільське населення про всі випадки на відповідній території, здійснюючи психологічний вплив. Вивчення змісту районних газет Київської області свідчить про те, що вони справді наповнені матеріалами про «чорні дошки». Залучення досліджених матеріалів місцевої преси дозволяє задавнити появу практики «чорних дощок» на території області до червня 1931 р. (Найменша прогайка - загроза збиральній, с. 3), порівняно з наявними в історіографії уявленнями про весну 1932 р. (Папакін, 2013, с. 145). Перший відомий на сьогодні випадок занесення на «чорну дошку» був пов'язаний з відставанням із ремонтом сільськогосподарської техніки (с. Адамівка і с. Тіньки Чигиринського району). Масові ж випадки занесення на «чорну дошку» влітку 1931 р. відбувалися за невиконання завдань з державної позики. А хлібозаготівельна кампанія 1931-1932 рр. подає вже розгорнуту картину використання механізму «чорних дощок». Районні газети Київщини наповнені різноманітною інформацією з цього приводу.

Уже у вересні 1931 р. паралельно до «чорних дощок» за позики масово з'являються повідомлення про «чорні дошки» за невиконання хлібозаготівельних планів. Розширюється й коло представників преси, які оголошували про занесення на «чорну дошку» коштом долучення сільських стінгазет. Показовий випадок фіксує корсунська районна газета. За її повідомленням, до справи організації «чорних дощок» у с. Завадівці були залучені учні місцевої школи. Вони виготовили макети стінгазет з «чорними» та «червоними» дошками (Школа увімкнулась до підготовки сівби, 1932, с. 1). Фактично це означало, що у процес використання ідеї морального впливу через «чорні дошки» влада втягнула всі категорії населення, широко відкриваючи двері для маніпуляцій з її реальним наповненням у різні проміжки часу. А повсюдне поширення тих різновидів «чорних дощок», які охоплюють ключові політично-господарські кампанії - виконання хлібозаготівельного плану, реалізація державної позики, сівба, оранка тощо. - свідчить про централізовану команду щодо використання самого механізму.

Крім вказаних вище практик застосування «чорних дощок», трапляється й занесення з приводу недовиконання локальних господарських завдань, а також як універсального засобу осуду. У цьому сенсі показовим прикладом є занесення в Богуславському районі у грудні 1631 р. на «чорну дошку» за занехаяння роботи з подолання неписьменності 9-ти сіл, двох радгоспів, а також богуславських організацій «взутшкірпрома та готового одягу» та готового одягу (Чорний список сіл, 1931, с. 1). Тоді ж у Малинському районі, на «чорній дошці» опинилися села за невиконання плану по заготівлі прядива (Чорний список сільрад, 1932, с. 1). А в червні 1932 р. у Коростенському районі 4 колгоспи потрапили за «зрив посіву гектарів оборони» (Засієм 180 га оборони, 1932, с. 2). Тобто застосування «чорної дошки» пішло по всім напрямам відносин на селі.

Кульмінація використання «чорних дощок» припадає на хлібозаготівельну кампанію 1932-1933 рр., яка підсумовувала зусилля Москви та її представників на місцях з організації Голодомору. Районна преса Київської області містить представницький масив інформації цього періоду про застосування різних репресивних методів хлібозаготівлі, що дає змогу визначити особливості практики «чорних дощок» та їхнє місце у механізмі Голодомору. При цьому в листопаді 1932 р. механізму «чорних дощок» було надано нового змісту.

До листопада 1932 р. «чорна дошка» не розглядалася сталінським режимом як спеціальний засіб позбавлення життя шляхом вбивства голодом. Вона функціонувала як засіб морального впливу і в такому своєму значенні стояла на одному щаблі з іншими заходами морального та матеріального стягнення і заохочення. Звідси й повсюдне вживання замінників «чорний прапор», «чорний список», «рогожаний прапор», «ганебний список» тощо на противагу «червоній дошці», «червоному прапору». А, наприклад, у номері богуславської газети поруч значиться таблиця занесених на «чорну дошку» та список підведених під «рогожаний прапор» (Над Дмитренками мається ганебний прапор з рогожі, 1932, с. 1). Чигиринська районка 12 березня 1932 р. друкувала списки, занесених на «червону» та «чорну» дошки, а також на «червоний» та «рогожаний» прапори (Виконано план у відсотках, 1932, с. 1). «Ударник Лисянщини» завів рубрику, названу навіть не без гумору - «Села, що зривають обробіток буряка і працюють темпами бегемота» (Села, що зривають, 1932, с. 2). Тобто тривав процес відфільтровування термінологічного окреслювача засобу морального тиску.

Влада вочевидь розглядала різні варіанти вибору терміну для ключового компонента, заточеного на вбивство голодом і лише на заключному етапі вибір упав на «чорну дошку». До такого висновку схиляє добре простежуване за матеріалами районної преси Київської області переплетення низки чинників у запропонованому владою комплексі заходів: а) збереження до середини листопада 1932 р. попереднього алгоритму використання «чорних дощок» як засобу морального тиску; б) паралельна інтенсифікація репресивних заходів впливу на хід виконання хлібозаготівельного плану 1932-1933 рр., на тлі яких «чорні дошки» у своєму первісному значенні поступалися силою впливу; в) безпроблемна відмова в окремих районах від практики «чорних дощок» як морального осуду при одночасному застосуванні всього спектру репресій; г) опрацювання владою та втілення в життя у жовтні 1932 р. «товарного бойкоту» як найближчого аналогу «чорних дощок».

З початком хлібозаготівельної кампанії 1932-1933 рр. повідомлення про занесення суб'єктів на «чорну дошку» за позику та сівбу, якими були наповнені районні газети у квітні-липні, плавно переросли в матеріали з приводу невиконання нового нереального хлібозаготівельного плану. Більшість районних газет рясніють подібною інформацією. Інтенсивність порівняно з попередньою кампанією зросла. Приміром, у серпні білоцерківська районна газета друкувала таблиці «чорнодощечників» 17, 19, 23, 27, 28, 31 числа; тальнівська - 27, 29 серпня, 1, 21, 28 вересня; канівська - 20 вересня, 27, 30 жовтня, 1 листопада.

Зберіглася й головна тріада причин занесення: за невиконання хлібозаготівельного плану, позики та осінню сівбу. Явна кількісна перевага була на боці першої з них. Така ситуація буде спостерігатися і після середини листопада. По лінії суб'єктів занесення відбулося показове розширення, яке відображало набагато сильніший тиск у справі вилучення зерна. До сільрад, сіл, колгоспів, одноосібників, голів сільрад додалися голови колгоспів, уповноважені та активісти. Зарахованих владою до кола виконавців Голодомору намагалися в такий спосіб стимулювати до ревнивого виконання поставлених завдань. Зокрема, 20 вересня канівська «Соціалістична перемога» помістила на своїх шпальтах «чорну дошку» зі списком колгоспів, їхніх голів та уповноважених із хлібозаготівлі у кожному з них (Чорна дошка, 1932, с. 1). 1 листопада вона ж занесла на «чорну дошку» голів 13-ти сільрад, які не виконали план хлібозаготівлі (На чорну дошку, 1932, с. 1). Фіксуються й далі випадки використання «чорних дощок» на рівні сіл. Малинська «За більшовицькі темпи» писала 24 жовтня, що в Новокосяківській дільниці села Чоповичі виходить стіннівка, «висить чорна і червона дошка» (По справжньому боротись за хліб, 1932, с. 1).

На тлі збереження до середини листопада 1932 р. попереднього алгоритму функціонування практик, пов'язаних з ідеєю «чорних дощок», відбувається ужорсточення прямих репресивних заходів з приводу виконання плану хлібозаготівель, реалізації державної позики, заготівлі технічних культур, осінньої сівби. Без проголошення покарань не обходиться практично жоден номер газет. Масово застосовувалися звільнення з посад, позбавлення статусу члена КП(б)У, суворі догани, натуральні та грошові штрафи, кримінальні переслідування (тюремні строки, заслання), працював сумно відомий «закон про п'ять колосків». Під каток репресій потрапляли як рядові селяни (колгоспники та одноосібники), так і бригадири, голови сільрад і колгоспів, учителі, уповноважені, навіть секретарі райкомів. Так що «чорні дошки» в такому оточенні не виглядали першорядним заходом впливу.

Зрештою, деякі райони не використовували ідеї «чорної дошки», що відповідало загальноукраїнській ситуації, віддзеркаленій у результатах перевірки агітмасовим відділом ЦК КП(б)У в останній декаді листопада 1932 р. 38 районних газет. «Чорні дошки» використовувалися лише в 10-ти з них (Стасюк, Лук'янець, Старовойт, Байкеніч, 2021, с. 20). Водночас ці та інші газети наповнені інформацією про різні види переслідування. Приміром, драбівська районна газета «Соціалістична Драбівщина» не використовувала «чорну дошку», але упродовж серпня - жовтня 1932 р. (як і пізніше) постійно друкувала викривальні та каральні матеріали. Наприклад, 23 вересня зазначалося: «У Криштопівці куркулі Хмельницький та Власенки намагалися підірвати міць наших колгоспів та зірвати хлібозаготівлі розтаскуванням колгоспного хліба. Ми вимагаємо від пролетарського суду нещадної кари цим злодіям. Викривайте й ви ворогів громадської власності, вимагайте для них суворого покарання» (До всіх бідняків і середняків-одноосібників Драбівщини, 1932, с. 1). 28 вересня на сторінках газети було оприлюднено постанову бюро Драбівського РПК від 26 вересня 1932 року, якою за «зрив осінньої посівної кампанії та картоплезаготівель секретаря партосередку Коваленка з роботи зняти, з лав партії виключити. Голові Мехедівської с-р Близнюку оголосити сувору догану з попередженням» (Постанова, 1932, с. 1).

Подібних прикладів можна наводити багато. Усі вони переконливо промовляють про те, що занесення на «чорну дошку» за своїм каральним потенціалом поступалося тоді «класичним» заходам і ще не розглядалося як ключовий інструмент Голодомору. Натомість влада, не чіпаючи проблему «чорних дощок», опрацювала механізм так званого «товарного бойкоту», який передбачав скорочення завезення промислових товарів у ті села, які не виконали план хлібозаготівлі з перенаправленням у села, які справилися з хлібозаготівлями (Папакін, 2013, с. 91-92). 6 листопада ЦК КП(б)У ухвалив увести товарну блокаду районів, які не спромоглися дати хоча б 30% плану. Поміж ними були й Баришівський, Макарівський, Малинський райони Київщини (Папакін, 2013, с. 91-93).

Лише в середині листопада 1932 р. влада остаточно зробила ставку на режим «чорних дощок», як вістря голодоморних стратегій. При цьому районні газети Київщини суттєво збагачують аргументи, на підставі яких Г. Папакін свого часу дійшов висновку, що вже в першій половині листопада нову модель «чорних дощок» з переліком репресивних заходів було визначено, а відома постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. стала лише оприлюдненим для широкого загалу нормативним підсумком апробованого механізму (Папакін, 2013, с. 147-148, 150, 158).

Чигиринська районна газета ще 15 листопада 1932 р. у передовиці «У листопаді вивершити хлібозаготівлі» зазначає: «За відвертий саботаж, за зрив виконання пляну хлібозаготівель в термін - сьогодні заносимо на чорну дошку села Боровицю, Топилівку, Івківці, Мельники. Одночасно в цих селах вилучається весь дефіцитний промкрам...» (У листопаді вивершити хлібозаготівлі, 1932, с. 1). Ржищівська «Колективна нива» 16 листопада 1932 р. опублікувала постанову райвиконкому від 15 листопада «Згідно з документом на «чорну дошку» заносилися села Стрітівка, Зікрачі, Рудяки, Демовщина, однак уже із зовсім іншим наповненням. Прописувалося «Припинити завіз буди якого промкраму до цих сіл лінією споживчої кооперації та держторгівлі, вивезти ввесь наявний крам з крамниць цих сіл, припинивши державну та кооперативну торгівлю. Повідомити Кагарлицький та Обухівський райони про товаровий бойкот перелічених сіл за невиконання державних зобов'язань» (Про заходи щодо зривників хлібозаготівлі, 1932, с. 1).

Того ж таки 16 листопада малинська газета «За більшовицькі темпи» писала в редакційній статті: «За ганебно неприпустимі темпи виконання хлібозаготівель на район занесено на чорну дошку в області. На основі директив керуючих організацій з боку облспоживспілки припинено завіз краму до Малинського району до товаропровідної системи споживчої кооперації... Припинено зовсім завіз краму до всіх сільспоживтовариств району. В частині сіл району вилучено ввесь наявний дефіцитний крам: мануфактуру, взуття, готовий одяг, галянтерею тощо. У селах, які ганебно зривають виконання плянів злібозаготівель і занесені на чорну дошку - Чоповичі, Мелені Нові Гороб'ї, Скурати, Владівка, Буда-Гороб'ївська, Берківка, Татарновичі, Новаки, Любовичі, Каленське, Малин-село припинено зовсім торгівлю різним крамом» (Редакційна стаття, 1932, с. 1).

А от тальнівська «За суцільну колективізацію» від 18 листопада розкриває сам механізм запуску процесу переінакшення функції «чорної дошки». Редакційна стаття зазначає: «Партійній й комсомольські осередки, сільради, райуповноважені сіл, що ми їх заносимо на чорну дошку, досі майже нічого не зробили, щоб до злісних нездатчиків контрактації, ворожих елементів застосувати інструкцію РНК, виконати попередню постанову бюра РПК та постанову облбюра КП(б)У» (До 1. ХІІ. плян хлібозаготівлі мусить бути виконаний, 1932, с. 1). Виходить, що до ідеї «чорної дошки» долучили комплекс репресивних заходів. Інформація районки свідчить про те, що на той час «згори» уже надійшла вказівка застосовувати до занесених на «чорну дошку» методи примусу, перелічені в інструкції РНК УСРР від 11 листопада «Про організацію хлібозаготівлі в одноосібному секторі» (Пиріг, 2007, с. 384-386). Підтвердженням цього є постанова Корсунського РПК від 13 листопада, надрукована в районній газеті, де поміж інших заходів примусу селян до виконання нереального хлібозаготівельного плану прямо вказано: «Пропонувати фракції райспоживспілки припинити постачання промкрамом за злісне невиконання хлібозаготівель драбівських, турківських, сулимських одноосібників, занісши їх на чорну дошку та застосувати до них постанову РНК СРСР «Про хлібозаготівлі по одноосібному сектору» від 11. ХІ 32» (Постанова Корсунського РПК, 1932, с. 1).

Після появи зазначеної постанов ЦК КП(б)У та постанови РНК УСРР від 20 листопада органам влади на місцях, а також районним газетам не було потреби щоразу наводити перелік репресивних заходів до занесених на «чорну дошку», тим більше, що всі районні газети сумлінно передрукували постанову від 18 листопада. Однак у багатьох випадках постанови деяких райкомів та райвиконкомів нагадували про засоби тиску з арсеналу нових підходів до тих, хто потрапляв на «чорну дошку». Це робилося з метою особливо наголосити на застосування того чи іншого різновиду репресій.

Для прикладу, богуславська «Шлях колгоспника» помістила постанову РПК від 24 листопада «Про стан та заходи посилення хлібозаготівлі в окремих селах району», якою повідомлялося про звернення до облвиконкому про занесення на «чорну дошку» сіл Медвин, Миронівка, Ісайки, Киданівка, Мисайлівка за ігнорування одноосібниками плану хлібозаготівель. При цьому уточнювалося про застосування «товарового бойкоту». Водночас на «чорну дошку» мав бути занесений мисайлівський колгосп «Надія» із забороною використовувати утворені в ньому натуральні фонди. Вимагалося «перечислити всі фонди крім насіннєвого в рахунок плану хлібозаготівлі» (Про стан та заходи, 1932, с. 1).

Надрукована в малинській районній газеті постанова місцевого РПК від 29 листопада «Про стан хлібозаготівель по с. Новаках» оприлюднювала ухвалу «виставити село Новаки для занесення на всеукраїнську чорну дошку» Передбачалося: «вислати за межі області всі сім'ї явно куркульські та злісних саботажників, що чинили опір та агітували маси проти виконання планів хлібозаготівель», а також додатково з одноосібників безспірно стягнути всю фінансову заборгованість, накласти подвійний податок, збільшити удвічі, а то й утричі хлібозаготівельний план, застосовувати відбирання посівів озимини, запропонувати прокуратурі та слідчим органам направити в село судово-слідчу бригаду й залишати її там до повного виконання плану хлібозаготівель (Про стан хлібозаготівель по с. Новаках, 1932, с. 1).

Однак паралельно районні органи влади друкували постанови, які не тільки не містили пункту про клопотання перед облвиконкомом, а й мали форму остаточного рішення. Яскравим прикладом може бути постанова Малинського РПК від 9 лютого 1933 р. (Постанова Малинського РПК, 1933, с. 1). Крім того, газети подеколи розміщували не прокоментовані таблиці із занесеними на «чорну дошку» суб'єктами. Прикладом може бути таблиця з «Колгоспника Рокитянщини» за невиконання плану із заготівлі м'яса (На чорній дошці зривники плану, 1933, с. 2) чи «Колективної ниви» зі Ржищева за відставання в сівбі буряка (Найвідсталіші в сівбі, 1933, с. 1).

Чи означають подібні факти, що в районах і далі могли приймати остаточні ухвали всупереч телеграмі С. Косіора облвиконкомам від 20 листопада 1932 р. (Папакін, 2013, с. 170-171), яка забороняла заносити на «чорну дошку» без остаточного рішення облвиконкомів та вимагала переглянути усі попередні ухвали? Для відповіді на ці питання необхідно мати під рукою повний комплект постанов Київського облвиконкому, чого наразі немає. Проте, не виключено, що з часом місцева влада могла отримати повноваження ухвалювати занесення на «чорну дошку».

Інформаційний потенціал матеріалів районних газет не дає можливості визначити у кожному конкретному випадку репресивне наповнення режиму «чорної дошки» в листопаді 1932 - навесні 1933 рр., а особливо пізніше, коли повернулися практики занесення районними газетами. Лише в небагатьох повідомленнях деталізується коло заходів, які планувалося реалізувати. Навіть не всі опубліковані районні постанови про занесення на «чорну дошку» містять відповідний перелік. Ті повідомлення газет, які не передбачали передруку постанов, позбавлені будь-якої інформації стосовно засобів тиску на селян. Це залишає питання відкритим, особливо у випадку занесення на «чорну дошку» не з приводу хлібозаготівельного плану чи формування насіннєвого фонду.

Висновки

Інформативні можливості районних газет стосовно проблематики «чорних дощок» важко переоцінити. Низова преса суттєво доповнює й конкретизує документальні матеріали, а з огляду на суттєві втрати останнього є незамінною для докладного з'ясування низки ключових питань: особливості впровадження в життя районними органами влади настанов і розпоряджень центральних, республіканських, обласних органів влади щодо механізму «чорних дощок»; специфіка інформаційно-пропагандистського забезпечення процесу реалізації задумів влади з цього питання; повсякденні практики занесення на «чорну дошку» колгоспів, сіл, сільрад, фізичних осіб; статистичні показники використання різних складових режиму «чорних дощок»; еволюція підходів влад різного рівня до використання «чорних дощок» як інструменту вбивства голодом. Усе це розширює можливості для дослідження впливу режиму на перебіг Голодомору та на смертність від голоду.

Список використаних джерел і літератури

1. Виконано план у відсотках. (1932). Ленінським шляхом (Чигирин), 29 (12 березня), 4.

2. До 1. ХІІ. плян хлібозаготівлі мусить бути виконаний. (1932). За суцільну колективізацію (Тальне), 133 (16 листопада), 2.

3. До всіх бідняків і середняків-одноосібників Драбівщини. (1932). Соціалістична Драбівщина (Драбів). 127 (23 вересня), 2.

4. Засієм 180 га оборони. (1932). Поліська комуна (Коростень), 67 (10 червня), 2.

5. Костів, М.Б. (2021). Регіональна преса УСРР як інструмент комуністичної пропаганди на Чернігівщині (1929-1933): (дис. ... докт.філософ: 032 - Історія та археологія). Запоріжжя, 297 с.

6. Кульчицький, С.В. (2007). Голодомор 1932-1933 рр.: механізми сталінського терору. Український історичний журнал, 4, 4-26.

7. Лук'янець, К. (2020). Радянська районна преса Чернігівщини у 1932-1933 роках: джерелознавчий аспект. Сіверянський літопис, 4, 131-141.

8. Марочко, В. (2008). «Чорні дошки» України - геноцид по-сталінськи. Пам'ять століть, 5/6, 192-210.

9. Найвідсталіші в сівбі. (1933). Колективна нива (Ржищів), 48 (24 травня), 2.

10. Найменша прогайка - загроза збиральній. (1931). Ленінським шляхом (Чигирин), 17 (21 червня), 3.

11. На чорну дошку. (1932). Соціалістична перемога (Канів), 110 (1 листопада), 2.

12. На чорній дошці зривники плану м'ясозаготівлі 1 кварталу. (1933). Колгоспник Рокитянщини (Рокитне), 23 (19 березня), 2.

13. Над Дмитренками мається ганебний прапор з рогожі. (1932). Шлях колгоспника (Богуслав), 97 (4 жовтня), 2.

14. Папакін, Г. (2013). «Чорна дошка»: антиселянські репресії (1932-1933). Київ: Інститут історії України НАН України, 422 с.

15. Пиріг, Р. (ред.). (2007). Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 1128 с.

16. По справжньому боротись за хліб. (1932). За більшовицькі темпи (Малин), 1 (24 жовтня), 4.

17. Постанова бюра Драбівського РПК від 26 вересня. (1932). Соціалістична Драбівщина (Драбів), 129 (28 вересня).

18. Постанова Корсунського РПК. (1932). Леніновим шляхом (Корсунь), 125 (17 листопада), 2.

19. Постанова Малинського РПК від 9 лютого 1933 р. (1933). За більшовицькі темпи (Малин), 14 (13 лютого), 1.

20. Про заходи щодо зривників хлібозаготівлі. (1932). Колективна нива (Ржищів), 32 (16 листопада), 1.

21. Про стан хлібозаготівель по с. Новаках від 29 листопада 1932 р. (1932). За більшовицькі темпи (Малин), 134 (1 грудня), 1.

22. Про стан та заходи посилення хлібозаготівлі в окремих селах району від 24 листопада 1932 р. (1932). Шлях колгоспника (Богуслав), 141 (29 листопада), 1.

23. Редакційна стаття. (1932). За більшовицькі темпи (Малин), 124 (16 листопада), 1.

24. Села, що зривають обробіток буряка і працюють темпами бегемота. (1932). Ударник Лисянщини (Лисянка), 62 (30 червня), 2.

25. Стасюк, О.О., Лук'янець, К.Ю., Старовойт, С.В. & Байкеніч, Д.В. (упоряд.). (2021). «Чорні дошки» України. Чернігівська область: зб. док. і матер. Київ: Вид-во Марка Мельника, 740 с.

26. У листопаді вивершити хлібозаготівлі. (1932). Ленінським шляхом (Чигирин), 115 (15 листопада), 1.

27. Школа увімкнулась до підготовки сівби. (1932). Леніновим шляхом (Корсунь), 38 (17 квітня), 1.

28. Чорна дошка. (1932). Соціалістична перемога (Канів), 96 (20 вересня), 1.

29. Чорний список сільрад. (1932). За більшовицькі темпи (Малин), 4 (11 січня), 1.

30. Чорний список сіл. (1931). Шлях колгоспника (Богуслав), 129 (18 грудня), 1.

References

1. Vykonano Plan u Vidsotkakh [Carried Out Plan in Percent]. (1932). Lenins'kym shlakhom (Chyhyryn), 29 (12 March),1. [іп Ukrainian].

2. Do 1.11. Plan Khlibozahotivli Musyt' Buty Vykonanyi [Plan of Grain Providing Need to Carry Out To December, 1]. (1932). Za sutsilnu kolektyvizatsiiu (Talne), 133 (16 November), 1. [іп Ukrainian].

3. Do Vsikh Bidniakiv I Serednyakiv-Odnoosibnykiv Drabivshchyny [To All Paupersand Middle Farmers of Drabiv region]. (1932). Sotsialistychna Drabivshchyna (Drabiv), 127 (23 September), 1. [ іп Ukrainian].

4. Zasiiem 180 ga oborony [It will Sow of 180 Hectares of Defence]. (1932). Polis'ka Komuna (Korosten'), 67 (10 June), 2. [ іп Ukrainian].

5. Kostiv, M.B. (2021). Regionalna Presa Iak Instrument Komunistychnoi Propagandy na Chernihvshchyni (1929-1933) [Regional Media As An Instrumentt of the Communist Propaganda on Chernihiv Region, 1929-1933.]: (Diss. PhD). Zaporizhzhia, 297 p. [in Ukrainian].

6. Kulchycki, S.V. (2007). Holodomor 1932-1933: Mehanism Stalins'koho Teroru [Ho- lodomor of 1932-1933: Melanism of Stalin's Terror]. Ukrains'kyi istorychnyi zhurnal, 4, 4-26. [іп Ukrainian].

7. Lukianets, K. (2020). Radians'ka Raionna Presa Chernihivshchyny u 1932-1933 Rokakh: Dzhereloznavchyi Aspekt [Soviet District Press of Chernihiv Region in 1932-1933 Source Study Aspect]. Siverian Chronicle, 4, 131-141. [іп Ukrainian].

8. Marochko, V. (2008). «Chorni Doshky» Ukrainy - Henocyd Po Stalins'ky [«Tabelas Negras» of Ukraine - Stalin's Genocide ]. Pam'yat'stolit', 5/6, 192-210. [іп Ukrainian].

9. Naivistalishi v Sivbi [The Latter in Sowing]. (1933). Kolektyvna nyva (Rzhyshchiv), 48 (24 Mai), 1. [in Ukrainian].

10. Naimensha Progaika - Zahroza Zbyralnii [The Smallest Stop - Threat to the Harvesting]. (1931). Lenins'kym shlyakhom (Chyhyryn), 17 (21 June), 3. [in Ukrainian].

11. Na Chornu Doshku [At the Tabelas Negras]. (1932). Sotsialistychna peremoga (Kaniv), 110 (1 November), 1. [in Ukrainian].

12. Na Chornii Doshtsi zryvnyky planu m'yasozahotivli I kvartalu [Disruptors of the Grain Providing Disruptors of the Meat Providing of One Quarter At the Tabelas Negras]. (1933). Kolhospnyk Rokytyanshchyny (Rokytne), 23 (19 March). 2. [in Ukrainian].

13. Nad Dmytrenkamu Maiet'sya Hanebnyi Prapor z Rohozhi [Mat Flag is Over the Dmytrenky]. (1932). Shliakh kolhospnyka (Bohuslav), 97 (4 October), 1. [in Ukrainian].

14. Papakin, G. (2013). «Chorna Doshka»: Antyselyans'ki represii (1932-1933) [Tabelas Negras: Antipeasant Repressions, 1932-1933]. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny, 422 p. [in Ukrainian].

15. Pyrih, R. (Ed.). (2007). Holodomor 1932-1933 rokiv v Ukraini: dokumenty і materialy [Holodomor of 1932-1933 in Ukraine: Documents and Materials]. Kyiv: «Kyiv-Mohyla Akademy», 1128 p. [in Ukrainian].

16. Po Spravshniomu Bororysia za Khlib [To Fight for Grain Truly]. (1932). Za bilshovytski tempy (Malyn), 1 (24 October), 1. [in Ukrainian].

17. Postanova biuro Drabivs'koho RPK vid 26 veresnya [The Decision of Drabiv Commitee of Communist Party of September 26]. (1932). Sotsialistychna Drabivshchyna (Drabiv), 129 (28 September), 1. [in Ukrainian].

18. Postanova Korsuns'koho RPK [The Decision of Korsun' Commitee of Communist Party of September 26]. (1932). Leninovym shlakhom (Korsun), 125 (17 November), 1. [in Ukrainian].

19. Postanova Makyns'koho RPK vid 9 Lutoho 1933 r. [The Decision of Malyn Commitee of Communist Party of February 9, 1933]. (1933). Za bilshovytski tempy (Malyn), 14 (13 February), 1. [in Ukrainian].

20. Pro Zakhody Shchodo Zryvnykiv Khlibozahotivli [About Doing to the Disruptors of the Grain Providing]. (1932). Kolektyvna nyva (Rzhyshchiv), 32 (16 November), 1. [in Ukrainian].

21. Pro Stan khlibozahotivel' v s. Novakakh vid 29 Lystopada 1932 r. [About Situation for Grain Providing in the Novaky of November 29, 1932]. (1932). Za bilshovytski tempy (Malyn), 134 (1 December), 1. [in Ukrainian].

22. Pro Stan ta Zakhody Posylennya Khlibozahotivli v okremykh selakh raionu vid 24 lystopada 1932 r. [About Doing to Reinforcing the Grain Providing in the Same Village of Region of December 24, 1932]. (1932). Shliakh kolhospnyka (Bohuslav), 141 (29 November), 1. [in Ukrainian].

23. Redaktsiina stattia [The Editor Article]. (1932). Za bilshovytski tempy (Malyn), 124 (16 November), 2. [in Ukrainian].

24. Sela Shcho Zryvaiut' Obrobitok Buryaka i Pratciuiut' tempamy behemota [The Villages Disrupting the Cultiviting the Beets and Working the Slowly as Hippo]. (1932). Udarnyk Lysyanshchyny (Lysyanka), 62 (30 June). 2. [in Ukrainian].

25. Stasiuk, O.O., Luk'yanets, K.J., Starovoit, S.V. & Baikenich, D.V. (Ed.) (2021). «Chorni Doshky» Uktainy. Chernihvska Oblast' [«Tabelas Negras» of Ukraine. Cherniv region]: zb. dok. i mater. Kyiv: Vyd-vo Marka Melnyka, 740 p. [in Ukrainian].

26. U lystopadi zavershyty hlibozagotivli [The Finish of Grain Providing]. (1932). Lenins'kym shlyakhom (Chyhyryn), 115 (15 November), 1. [іп Ukrainian].

27. Shkola uvimknulas' do pidhotovky sivby [The School Joined to the Preparing of the Sowing]. (1932). Leninovym shlakhom (Korsun), 38 (17 April), 1. [in Ukrainian].

28. Chorna doshka [Tabelas Negras]. (1932). Sotsialistychna peremoga (Kaniv), 96 (20 September), 1. [in Ukrainian].

29. Chornyi spysok silrad [The Black list of village halls]. (1932). Za bilshovytski tempy (Malyn), 4 (11 January), 1. [in Ukrainian].

30. Chornyi spysok sil [The Black list of village]. (1932). Shliakh kolhospnyka (Bohuslav), 129 (29 December), 1. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru