Місіонерська діяльність товариства Ісуса в Станіславові (1883-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місіонерська діяльність товариства Ісуса в Станіславові (1883-1914 рр.)

Петраш Андрій - провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу в Національному заповіднику "Давній Галич", вул. Івана Франка, 1, м. Галич, Івано-Франківська обл., індекс 77100, Україна

Анотація

Мета дослідження - висвітлити на основі документів з архіву Товариства Ісуса і тогочасних часописів місіонерську діяльність ордену в Станиславові від 1883 р. і до початку Першої світової війни. Окрім цього, проаналізувати суспільну працю Товариства Ісуса, зокрема заснування останнім релігійних товариств і маріанських содаліцій. Методологія дослідження. У статті використано загальнонаукові методи, зокрема аналіз та синтез різних джерел, індукція і дедукція. Застосовуються принципи історизму, об'єктивності, всебічності, цілісності і системності. У тексті вжито відповідний термінологічний апарат, за допомогою якого обґрунтовано авторське бачення сутності та історичну оцінку місіонерських ініціатив Товариства Ісуса у Станиславові. Наукова новизна полягає у комплексному розгляді душпастирської діяльності Товариства Ісуса в Станиславові в 1883-1914 рр. На основі щорічних звітів єзуїтів представлено статистичні дані щодо різних напрямів їхнього місіонерського служіння. Висунуто думку, що історія Товариства Ісуса на українських землях наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. спорадично представлена в українській історіографії, що посилює актуальність дослідження історії римо-католицьких орденів в Галичині. Висновки. У 1883 р. єзуїти отримали нагоду розпочати місію в Станиславові, куди їх запросив львівський архієпископ Вірменської католицької церкви Ісаак Миколай Ісакович. Спершу єзуїти займалися душпастирством при вірменському костелі. Згодом, вони організували у Станиславові будівництво костелу св. Станіслава Костки і резиденції, яка стала місійним домом ордену. Відзначено, що масштаби духовної праці Товариства Ісуса розгорталися з плином часу. Зауважено, що суспільна діяльність єзуїтів, пов'язана із заснуванням маріанських содаліцій і релігійних конгрегацій, проводилася в контексті соціальної політики папи римського Лева ХІІІ.

Ключові слова: Товариство Ісуса, орден єзуїтів, Станиславів, маріанська содаліція, католицька церква, місіонерське служіння, місійні доми єзуїтів, релігійні конгрегації. часопис місіонерський ісус

MISSIONARY ACTIVITIES OF THE SOCIETY OF JESUS IN STANYSLAVIV (1883-1914)

PETRASH Andrii - leading researcher of the scientific and educational department in the National Reserve "Ancient Halych", Ivano-Franka Street, 1, Halych, Ivano-Frankivsk region, index 77100, Ukraine

The purpose of the research is to highlight, on the basis of documents from the archives of the Society of Jesus and periodicals of the time, the missionary activity of the order in Stanyslaviv from 1883 until the beginning of the First World War. In addition, to analyze the social work of the Society of Jesus, particularly the latter's establishment of religious societies and Marian sodalities. The research methodology. The article uses general scientific methods, particularly the analysis, and synthesis of various sources, induction, and deduction. The principles of historicism, objectivity, comprehensiveness, integrity, and systematicity are applied. The text uses the appropriate terminological apparatus, which substantiates the author's vision of the essence and historical assessment of the missionary initiatives of the Society of Jesus in Stanyslaviv. The scientific novelty lies in a comprehensive review of the pastoral activities of the Society of Jesus in Stanyslaviv in 1883-1914. Based on the annual reports of the Jesuits, statistical data on various areas of their missionary service are presented. There's an opinion put forward that the history of the Society of Jesus in Ukrainian lands at the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries is sporadically presented in Ukrainian historiography, which strengthens the relevance of the study of the history of Roman Catholic orders in Halychyna. Conclusions. In 1883, the Jesuits had the opportunity to start a mission in Stanyslaviv, where the Lviv Archbishop of the Armenian Catholic Church Isaac Mykolay Isakovych invited them. At first, the Jesuits were engaged in pastoral care at the Armenian church. Later, they organized the construction of the church of St. Stanislav Kostka and the residence, which became the mission house of the order. It was noted that the scope of the spiritual work of the Society of Jesus unfolded over time. It was indicated that the social activity of the Jesuits, connected with the establishment of Marian sodalities and religious congregations, was carried out in the context of the social policy of Pope Leo XIII.

Key words: Society of Jesus, Order of Jesuits, Stanyslaviv, Marian Sodality, Catholic Church, missionary service, Jesuit mission houses, religious congregations.

Постановка проблеми. Після недовготривалої заборони в 18481852 рр. Товариство Ісуса відновило діяльність у Львівській архідієцезії, зокрема в Тернополі і Львові. Ці два міста були двома найважливішими осередками ордену в Східній Галичині. В 1883 р. вірменський архієпископ Ісаак Миколай Ісакович написав листа провінціалу Провінціал - єзуїт, який керував справами в провінції. Місійний дім в Ста- ниславові входитиме до складу Галицької провінції Товариства Ісуса, яка була утворена в 1820 р. на території Галичини. Товариства Ісуса о. Генрику Яцковському, запрошуючи єзуїтів на місію до Станиславова. Обидві сторони були зацікавлені у співпраці. Отець Яцковський позитивно розглядав можливість розгортання духовної праці ордену в Галичині, враховуючи що кількість єзуїтів в провінції зростала. Натомість архієпископ, у свою чергу, прагнув залучити Товариство Ісуса до душпастирської роботи в Станиславові, оскільки в місті відчувався брак римо-католицького духовенства, що було характерною проблемою для галицьких земель (Заленський, 2010, с. 60; Zal^ski, 1906, p. 1009). Місіонерське служіння єзуїтів було помітним у громадському житті міста і залишило слід в його історії. Дослідження діяльності ордену слугуватиме кращому розумінню релігійних процесів, які відбувались в Станиславові наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., а також ролі римокатолицьких чернечих орденів в культурному житті Галичини.

Аналіз джерел та останні дослідження. В українських історичних дослідженнях душпастирська праця єзуїтів в Україні, зокрема у Львівській архідієцезії досліджуваного періоду, відображена спорадично. Вітчизняна історіографія, присвячена Товариству Ісуса в Галичині, зосереджується на дослідженні місіонерської діяльності ордену у ранній Новий час. Варто відзначити науковий доробок С. Серякова (Серяков, 2013, 12; Серяков, 2009, 13-14), Р. Басенка (Басенко, 2014, с. 17), Тетяни Шевченко (Шевченко, 2005). Натомість, діяльність Товариства Ісуса в Галичині у ХІХ ст. представлена в польській історіографії. Тут, насамперед, серйозний науковий внесок у висвітлення історії ордену зробив о. Станіслав Заленський (Zal^ski, 1906). Окрім нього, слід виокремити дослідження Владислава Хотковського (Chotkowski, 1904), о. Людвіка Гжебеня (Grzebien, 1996), Беати Топій-Стемпіньської (TopijStempinska, 2019), о. Анджея Павла Бієса (Bies, 2012), Станіслава Августинека (Augustynek, 2020), о. Станіслава Цешлака (Cieslak, 2013). В архіві Провінції Товариства Ісуса Південної Польщі (Archiwum Prowincji Polski Poludniowej Towarzystwa Jezusowego), який знаходиться в Кракові, містяться важливі документи, які стосуються діяльності ордену у Львівській архідієцезії. Окрім архівних документів велику цінність для дослідника мають часописи "Nasze Wiadomosci", "Sodalis Marianus" і "Przyjaciel Slug", у яких міститься інформація про важливі події і заходи, статистика і біографії членів ордену, звіти релігійних товариств про виконану роботу. Вищезгадані джерела слугуватимуть основою даного дослідження.

Мета статті - дослідити душпастирську діяльність Товариства Ісуса в Станиславові від відкриття місійного дому в 1883 р. до початку Першої світової війни, висвітлити зміст, напрями та особливості місіонерського служіння Товариства Ісуса в Станиславові 1883-1914 років та окреслити його історичне значення для розвитку духовно-релігійного та соціокультурного життя регіону. Також, приділити окрему увагу суспільній діяльності Товариства Ісуса серед мирян, а саме створенню релігійних конгрегацій.

Виклад основного матеріалу. З 1880-х років кількість місійних домів Товариства Ісуса в Галицькій провінції почала збільшуватися. Це було пов'язано з тим, що зростала чисельність членів ордену. Якщо у 1852 р. у Галицькій провінції було 134 єзуїти, то у 1880 р. їхня кількість збільшилася до 241 особи (Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1880, 1880, p. 23). Ці обставини уможливили відкриття нових резиденцій у регіоні. Слід відзначити, що Товариство Ісуса уже раніше займалося духовною та культурно-освітньою працею в Станиславові впродовж 1715-1773 рр. Тоді їхній діяльності сприяв коронний гетьман і магнат Юзеф Потоцький. У 17151773 рр. в Станиславові орден володів резиденцією ¹ і колегіумом ордену. Після скасування ордену папою римським Климентієм XIV єзуїти покинули місто. Відновити діяльність в Станиславові Товариству Ісуса судилося у 80-х рр. ХІХ ст. У 1883 р. о. Яцковський відправив до Станиславова трьох єзуїтів: Теофіла Бачинського, Константина Обмінського і Шимона Тиховського для душпастирської діяльності в місцевому вірменському костелі (Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1884, 1884, p. 20). На самих початках свого перебування в Станиславові єзуїти винаймали помешкання за 450 зл. і проводили душпастирську діяльність при вірменському костелі, будучи залежними від місцевого пробоща. Втім, залежність, очевидно, була чисто формальною. Єзуїти без якихось перешкод могли проводити богослужіння і науки, а також проголошувати проповіді (ATJKr, Sygn. 1175, p. 17).

Інформація про місію Товариства Ісуса в Станиславові вперше згадується в шематизмі Львівської архідієцезії за 1884 р. (Grzebien, https:// www.jezuici.krakow.pl) Так називались місійні доми ордену. Назва "монастир" ніколи не вживалась. Суперіори дому в Станиславові впродовж 1883-1914 рр.: Теофіл Бачиньський (1883-1886), Стефан Братковський (1886-1888), Александер Вілчкевич (1888-1893), Ян Гадовський (1893-1896), Рудольф Хурайн (1896-1898), Стефан Сколдицький (1898-1902), Ігнацій Мішкєвич (1902-1907), Вавжинець Томнічак (1907-1910), Пьотр Ґоломбек (1910-1915).. На той час в місті налічувалося 5 отців (уже згадані Т. Бачинський, С. Тиховський, а окрім них отці Якуб Шайна, Павел Маковський, Францішек Янік, а також коад'ютор Коад'ютор - брат ордену, який не мав священицьких висвячень. Ян Маж (Catalogus Universi Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Archidioecesis Leopolitanae ritus latini pro Anno Domini MDCCCLXXXV, 1884, p. 153). Урочисте відкриття місійного дому відбулося в жовтні 1885 р. (Betlej A., 2006, p. 369).

У Станиславові єзуїти займалися буденними душпастирськими обов'язками священнослужителів, зокрема проводили богослужіння, виголошували щотижневі проповіді і катехизували населення. Це були характерні релігійні практики для ордена в Галичині, враховуючи проблеми з браком духовенства в регіоні, а також те, що місіонерське служіння єзуїтів значною мірою було зосереджене не на замкнутому, "контемпляційному" способі життя, а на вихованню і формуванню релігійної свідомості вірян. Втім, у ордена були і особливі форми релігійних практик. Так, у 1887 р. о. Станіслав Заленський організовував реколекції, на які зібралося близько 90 панів і 200 панн. У 1894 р. єзуїти проводили в місті травневі набоженства, під час яких збиралася місцева інтелігенція. В червні того ж року Товариство Ісуса також організувало реколекції для 178 в'язнів Станиславівської в'язниці, за що було відзначене листом подяки від голови місцевого суду. В 1895-1896 рр. орден проводив польсько-українські місії, очевидно, спільно з греко-католицьким духовенством (Заленський, 2010, с. 60-62; Zal^ski, 1908, p. 311).

На початку ХХ ст. єзуїти Станиславова організовували процесії містом і проводили душпастирську роботу серед робітників. Це було пов'язано з соціальною політикою папи римського Лева ХІІІ, який закликав католиків не бути байдужими до проблем робітничого стану, а також намагався збільшити вплив римо-католицької церкви серед суспільства. Діяльність єзуїтів у Львівській архідієцезії, відповідно і в Станиславові, була відображенням цих загальних процесів. Так, у липні 1904 р. відбулася процесія в честь Божого Серця Ісуса, яку проводили о. Юзеф Валеріан П'яскевич при асистенції отців з ордену. Проповідь оголошував о. Владислав Ченч (ATJKr, Sygn. 1175, p. 56). В 1908 р. в місті була проведена чергова процесія Серця Ісусового. Перед дійством у костелі єзуїтів проводили тридневні богослужіння. Процесію знову очолювали о. П'яскевич і о. Ченч (Pierwsza procesya Serca Jezusowego w Stanislawowie, 1909, p. 614-615). В дійстві брали участь запрошені єзуїтами релігійні і народні товариства, церковні братства, а також духовенство і місцеве населення (ATJKr, Sygn. 1175, p. 91). Черговою подією, проведеною Товариством Ісуса в Станиславові, стала нічна адорація для робітників в костелі єзуїтів. Про це відомо з листа від 23 лютого 1909 р., написаного о. Вавжинцем Томнічаком до провінціала ордену. Адорація відбувалась з дозволу римо-католицької консисторії і благословення архієпископа Юзефа Більчевського (Tomniczak, 1912, p. 105).

Уважаємо, що релігійні мотиви суспільних заходів єзуїтів, певною мірою, перепліталися з національними. Наприклад, при храмі ордену проводилися новенни до св. Станіслава Костки. На афіші до цього заходу було уточнення, що святий є патроном Польщі і опікуном польської молоді. Тим часом, на оголошенні про процесію Серця Ісусового було написано, що метою дійства є випросити у Бога допомоги для "нашого" Очевидно, йдеться саме про поляків. суспільства. Усім польським родинам пропонувалося освітлити і прикрасити вікна в той день. В афіші йшлося також про те, що процесія повинна об'єднати усіх вірних в ім'я Спасителя в часи загальних проблем церкви і вітчизни (ATJKr, Sygn. 1175, p. 90).

Окремим пунктом в діяльності Товариства Ісуса в Станиславові слід відзначити побудову костелу св. Станіслава Костки. В жовтні 1893 р. провінціал ордену о. Каспер Щепковський поставив перед єзуїтами завдання спорудження святині. Проект будівництва був створений краківським інженером Станіславом Кжижановським. Матеріали для побудови храму освятили 15 липня 1894 р., а через рік, 6 жовтня 1895 р., був посвячений і сам храм. Того ж дня в ньому відбулося перше богослужіння (Betlej A., 2006, p. 369-370). Костел був побудований в неоренесансному стилі. Розміри святині сягали 32 м х 14 м і всередині будівлі могло поміститися близько 1500 осіб. В той же самий період, єзуїти побудували в місті двоповерховий будинок, який слугував для ордену новою резиденцією і в якому могло жити 10-12 осіб (Zal^ski, 1906, p. 1014-1016).

У 1911 р. орден викупив дві ділянки з обох сторін біля свого костелу, через що, враховуючи спорудження храму і будівництво місійного дому в місті, борг єзуїтів зріс до 79 300 корон. Для погашення суми Товариству Ісуса довелося виставити на продаж частину свого саду, який займав площу 7000 кв.м. Офіційно земля була записаною на о. Александра Пьонткевича, а усіма юридичними документами, необхідними для торгової операції, займався о. Пьотр Голомбек, який був на той час суперіором ¹ єзуїтів в Станиславові (ATJKr. Sygn. 1175, p. 186-187). Того ж року, 21 жовтня, ордену вдалося продати дирекції залізниці садову ділянку на 4920 кв.м. за 63 960 корон. Решту землі, зокрема 1914 кв.м., було продано в грудні пані Лахавцовій за 24 882 корон (ATJKr. Sygn. 1175, p. 189-190). Таким чином, борг вдалося погасити. Прилеглі до костелу ділянки були необхідні ордену задля розширення костелу у випадку потреби чи збільшення населення Станиславова, натомість продана частина саду особливої цінності для Товариства Ісуса не становила (ATJKr. Sygn. 1175, p. 187).

Щодо суспільної праці Товариства Ісуса серед вірян, то особливу увагу слід звернути на діяльність маріанських содаліцій Суперіор - єзуїт, який керує діяльністю місійного дом. Існують різні версії їхньої назви. Трапляється термін "конгрегація маріанська". Подекуди в українських текстах можна зустріти термін "марійська дружина". В англомовній історіографії маріанська содаліція називається "Sodality of our Lady". під керівництвом єзуїтів. Маріанська содаліція - це релігійне товариство мирян, об'єднаних за певною професійною або соціальною приналежністю. Миряни, які входили до неї, ставили перед собою не тільки мету духовного самовдосконалення, але й завдання активної праці в суспільстві. Кожна з таких конгрегацій мала свій статут і знаходилась під керівництвом церковної влади. Маріанські содаліції були найпоширенішим типом релігійних об'єднань, які засновували і якими керували єзуїти. Варто відзначити той факт, що будь-який захід або форма активності в цих конгрегаціях не могли бути проведені без згоди або відома їх модераторів, тобто керівників, посаду яких завжди займав хтось із духовенства. Здебільшого, цим модератором був отець з ордену єзуїтів.

За сприянням о. Братковського, який був суперіором Товариства Ісуса в Станиславові впродовж 1886-1888 рр., було засновано одну маріанську содаліцію для студентів і дві для жінок: Діти Марії і Адорації Найсвятішого Сакраменту. Остання мала своїм завданням догляд і прикрашання вбогих костелів (Cieslak, 2013, p. 199). Втім, найбільший розквіт конгрегацій під керівництвом єзуїтів в Станиславові також припав на поч. ХХ ст.

Найбільшою серед конгрегацій в Станиславові була Содаліція Пань. Вона була заснована під час реколекцій 16 травня 1903 р. Через три роки до неї входило уже 130 содалісок ¹. Окрім самовдосконалення і відвідування богослужінь содаліски збирали гроші на обіди для бідних сімей, проводили навчання для дівчат із Товариства св. Зити Так називали жінок, які входили до маріанської содаліції. Товариство св. Зити - благодійне товариство, яке займалось опікою над жінками і дівчатами з бідних верств населення, які опинились без роботи або не могли працювати через хворобу. Членкинь, які входили до цієї організації, називали для простоти "зитками". Діяльність жіночих маріанських содаліцій була пов'язана з духовною працею серед робітниць, які входили в Товариство св. Зити., прикрашали костели. Здебільшого, у своїй діяльності вони брали приклад зі львівської конгрегації Діти Марії. Багато содалісок брало участь в місцевих освітніх і благодійних установах (Sprawozdanie z pierwszego trzechlecia Sodalicyi Pan w Stanisiawowie, 1906, p. 353-355). Частина коштів конгрегації спрямовувались на допомогу бідним сім'ям в місті (Biotnicka, 1912, p. 186). В першу суботу кожного місяця для содалісок відбувались богослужіння, після якого модератор з Товариства Ісуса читав науки на релігійну тематику. Восени 1907 р. стараннями Содаліції Пань в Станиславові була створена жіноча бурса, в якій навчалося 22 вихованки (Hoiassekowna, 1911, p. 122-123). Конгрегація ділилася на три секції: євхаристичну, яка допомагала організовувати процесії в костелі єзуїтів; милосердя, метою якої була опіка над бідними родинами в Станиславові; пропаганди, котра поширювала релігійну літературу серед населення. Содаліція Пань збиралася щомісячно на загальні зібрання і кожного вівторка на спільні читання духовної літератури. Станом на 1914 р. у конгрегації було 104 содалісок (Rozwadowska, 1915, p. 294-295). Содаліція також брала участь і в патріотичних заходах, зокрема в урочистостях до дня Конституції 3-го травня і столітньому ювілею від Дня народження Юліуша Словацького (Gorecka, 1910, p. 192).

У 1904 р. в Станиславові створена Содаліція Панів. Спершу її модератором був єзуїт о. Ігнацій Мішкевич. Станом на 1906 р. в конгрегації налічувалося 45 осіб (Kronika Sodalicyi. Stanislawow, 1906, p. 76). В загальному, її чисельність коливалася в межах цього числа. Засідання відбувалися здебільшого в залі міського банку. В 1907 р. члени содаліції під керівництвом нового модератора о. Томнічака вирушили потягом у паломництво до Кохавини (Kronika Sodalicyi. Stanislawow, 1907, 6(9), p. 354-355). Наступного року содаліси організовували в честь 50-річчя Об'явлення Богородиці в Лурді урочистості, до яких залучилася польська спільнота в Станиславові. Частину своїх пожертв конгрегація віддавала на будівництво костелу в Княгинині (Stanisiawow. Sodalicya Panow, 1909, p. 104). У 1910 р. о. Ґоломбек розділив содалісів на 3 секції: євхаристичну, пропаганди і милосердя (Gliniecki, Majewski, 1911, p. 252). Щодо харитативної діяльності, то Содаліція Панів допомагала в організації міської "Польської рукодільної бурси", в якій навчалось 15 хлопців. Освячення бурси відбулось 7 листопада 1910 р. (Rozwadowski, 1910, p. 190). Також, в 1913 р. содалісам вдалось організувати діяльність благодійного дому для сиріт ім. Петра Скарги, де перебувало під опікою декілька сиріт (Prorok, 1915, p. 113).

Упродовж 6-8 січня 1907 р. о. Ігнацій Мєлох вперше проводив в Станиславові реколекції для учителів з жіночої школи ім. Клементини Гофман. Під час реколекцій отець порушив питання про заснування Содаліції Вчительок, на яке відповіли згодою біля сорока осіб. Перше засідання конгрегації відбулося 2 лютого 1907 р. На ньому було вирішено організаційні питання щодо майбутнього функціонування конгрегації. Модератором став о. Мєлох, а президенткою - пані Вільгельміна Неметцова (Kronika Sodalicyi. Stanislawow, 1907, 6(2), p. 63-64). Перед початком Першої світової війни Содаліція Вчительок була не надто активною. Зібрання відбувалися рідко, оскільки багато учасниць жили поза містом і не могли часто збиратися на зустрічі. Попри все, стараннями модераторів з Товариства Ісуса, конгрегація продовжувала свою діяльність, навчаючи читанню і писанню дівчат з Товариства св. Зити і організовуючи з ними релігійні заходи (Ramik, 1913, p. 184-185)Останньою конгрегацією в Станиславові, заснованою єзуїтами перед вибухом Першої світової війни, була Содаліція Учениць при виховному закладі Сестер Урсулянок. Конгрегація була невеликою, до неї входило лиш 9 учениць. Окрім них було ще 10 аспіранток Аспірантами називались кандидати в маріанську содаліцію.. Завданням конгрегації було культивування серед учениць старанності в навчанні і християнських чеснот. Модератором содаліції був о. Пьотр Ґоломбек (Dylinska, 1915, p. 185-186).

Щодо товариств в Станиславові, то під кінець ХІХ ст. Товариство Ісуса утворило при костелі Братство Доброї Смерті, до якого входили здебільшого робітники місцевої залізниці. Згодом, частина членів братства утворило Товариство св. Юзефа під керівництвом о. Пьотра Голомбека, котрий уклав статут організації і був її директором. В склад товариства входили переважно судові урядовці. Вони зобов'язувалися жити за польськими традиціями, показувати хороший приклад для інших і, що цікаво зауважити, популяризувати серед залізничників християнські цінності на противагу соціалізму. Важливо зазначити, що багато членів з Товариства св. Юзефа одночасно були і членами Братства Доброї Смерті. В 1902 р. під час свого візиту до Станиславова архієпископ Більчевський відзначив товариство папським орденом "Pro Ecclesia et Ponifice" (Cieslak, 2013, p. 141-142).

У місті діяло також Братство Християнських Матерів. До нього входили заміжні жінки і вдови. Вони мали щорічні спільні реколекції, а також допомагали одна одній у випадку хвороби. Якщо одна з учасниць помирала, то жінки допомагали її сім'ї з похоронами (Cieslak, 2013, p. 141-142). Досить численним в місті було Товариство св. Зити, до якої входило 283 особи. Його заснував о. Пьотр Голомбек в 1902 р. Збори учасниць відбувались в приміщенні, яке знаходилося на вул. Заболотівській 9 (Towarzystwo sw. Zyty w Stanislawowie, 1903, p. 44). Того ж року товариство відвідав архієпископ Юзеф Більчевський (Cieslak, 2013, p. 329-330).

Масштаби духовної праці Товариства Ісуса на поч. ХХ ст. зростали в місті разом із збільшенням кількості єзуїтів. Такий висновок можна зробити, взявши до уваги їх щорічні звіти, які називалися "Fructus Spiritualis". Для прикладу, в 1904/5 рр. ними було вділено приблизно 29 750 причасть, проголошено 122 проповіді і проведено 401 уроків катехизи, а в 1913/1914 ця кількість зросла до 53 300 причасть, 436 проповідей і 2017 уроків відповідно. Дані, які подаються в звітах, є приблизними, але, тим не менше, вони свідчать про певну динаміку розвитку душпастирської діяльності ордену. Особливо помітним в статистиці є збільшення числа проповідей за межами храму і уроків катехизи в школах. Можна припустити, що єзуїти стали більше виїжджати в сусідні населені пункти, а також займатись освітньою діяльністю в місцевих навчальних закладах (Fructus Spiritualis Patrum Provinciae Galicianae a die Julii 1904, ad diem 1 Julii 1905, 1906, p. 630-631; ATJKr, Sygn. 1193-II, p. 14-15). Станом на початок 1914 р. в Станиславові перебувало 9 членів ордену, зокрема 6 отців і 3 коад'ютори (Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ex anno 1913 in annum 1914, 1913, p. 33).

Висновки

Загалом, діяльність Товариства Ісуса в Станиславові поступово розгорталася впродовж 1883-1914 рр. Загальна кількість членів ордену, які перебували при місійному домі, зросла, відповідно збільшилися і масштаби їх місії серед населення. На початку свого перебування в Станиславові єзуїти займалися душпастирськими обов'язками при вірменському костелі. Окрім цього, вони проводили реколекції для різних станів населення. В 90-х рр. орден організував будівництво костелу св. Станіслава Костки, а також нового місійного дому. Важливим видом духовного служіння Товариства Ісуса було заснування маріанських содаліцій, а також релігійних товариств, до яких входили миряни. В кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. орден почав все активніше діяти в суспільній сфері і залучати до релігійних заходів робітників, що було пов'язано з соціальною політикою папи римського Лева ХІІІ. Можна відзначити також, що в релігійних заходах єзуїтів був певний патріотичний елемент. В загальному, до вибуху Першої світової війни діяльність Товариства Ісуса в Станиславові була помітною і ставала дедалі активнішою. Єзуїти впродовж розглянутого періоду організовували публічні заходи і будівництво храму, залучали міщан до активнішого релігійного життя через товариства, таким чином, залишивши свій слід в історії міста. В подальшому було би доцільно підняти питання про духовну працю ордену в Станиславові у воєнний час, а також детальніше розглянути діяльність маріанських содаліцій.

Список використаних джерел і літератури

1. Басенко, Р. (2014). Ґенеза і зміст освітньо-виховного напряму молодіжної політики ордену єзуїтів (XVI-XVII століття). Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, (17), 67-78.

2. Заленський, С. (2010). Отці єзуїти в Станиславові. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 72 с.

3. Серяков, С. (2009). Черговий крок у спростуванні "чорної леґенди" про єзуїтів. Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник, (13-14), 386-401.

4. Серяков, С. (2013). Єзуїтське шкільництво як чинник культурного розвитку Речі Посполитої в польській історіографії другої половини 1830-х-початку 1850-х рр. Харківський історіографічний збірник, (12), 112-128.

5. Шевченко, Т. (2005). Єзуїтське шкільництво на українських землях останньої чверти XVI - середини XVII ст. Львів: Свічадо, 340 с.

6. Archiwum Prowincji Polski Poludniowej Towarzystwa Jezusowego (ATJKr).

7. Augustynek, S. (2020). Prowincja Malopolska Towarzystwa Jezusowego w latach 19261939 (Doctor's thesis). Krakow, 384 s.

8. Betlej, A. (2006). Dawny kosciol p.w. Niepokalanego Poczfcia Najsw. Panny Marii i Sw. Alojzego Gonzagi (obecnie cerkiew katedralna p.w. Zmartwychwstania Panskiego) oraz kolegium Jezuitow w Stanislawowie. Oprac. J. Ostrowski & A. Betlej. Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego (T. 14, ss. 359-368). Krakow: Mifdzynarodowe Centrum Kultury.

9. Bies, A. P. (2012). Jan Badeni SJ (1858-1899): U poczatkow ruchu spolecznego katolikow w Galicji. Krakow: WAM, 393 s.

10. Blotnicka, J. (1912). Stanislawow. Sodalicya Pan. Sodalis Marianus, 11(3), 186-187.

11. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ex anno 1913 in annum 1914. (1913). Cracoviae: E TYPOGRAPHIA "CZAS", 77 p.

12. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1880. (1880). Cracoviae: Ex Typographia Pobudkiewicz, 40 p.

13. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1884. (1884). Cracoviae: E Typographia Ephemeridum "Czas" Fe. Kluczycki & Soc., 38 p.

14. Catalogus Universi Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Archidioecesis Leopolitanae ritus latini pro Anno Domini MDCCCLXXXV. (1884). Leopoli: Impressum in Typographia "Ludowa", 231 p.

15. Chotkowski, W. (1904). Powrot i powtorne zniesienie Jezuitow w Galicyi 1820-1848 na podstawie archiwaliow rzqdowych. Warszawa: Nakl. Kwartalnika Teologicznego, 129 s.

16. Cieslak, S. (2013). Dzialalnosc spoleczno-kulturalna jezuitow galicyjskich w stowarzyszeniach katolickich 1856-1914. Krakow: WAM, Akademia Ignatianum w Krakowie, 468 s.

17. Dylinska, J. (1915). Stanislawow. Sodalicya uczenic przy Zakladzie wychowawczo-naukowym S.S. Urszulanek. Sodalis Marianus, 13 (2), 185-186.

18. Fructus Spiritualis Patrum Provinciae Galicianae a die Julii 1904, ad diem 1 Julii 1905. (1906). Nasze Wiadomosci, 1, 630-631.

19. Gliniecki, T. & Majewski, L. (1911). Stanislawow. Sodalicya Panow. Sodalis Marianus, 10(4), 251-252.

20. Gorecka, J. (1910). Stanislawow. Sodalicya Pan. Sodalis Marianus, 9 (3), 191-192.

21. Grzebien, L. (Ed). (1996). Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564-1995. Krakow: Wyd-wo WAM, 888 s. URL: https://www.jezuici.krakow.pl/bibl/enc.htm (дата звернення: 20.11.2022).

22. Holassekowna, J. (1911). Stanislawow. Sodalicya Pan. Sodalis Marianus, 10(2), 121-123.

23. Kronika Sodalicyi. Stanislawow. (1906). Sodalis Marianus, 5 (2), 73-77.

24. Kronika Sodalicyi. Stanislawow. (1907). Sodalis Marianus, 6 (2), 61-64.

25. Kronika Sodalicyi. Stanislawow. (1907). Sodalis Marianus, 6 (9), 354-355.

26. Pierwsza procesya Serca Jezusowego w Stanislawowie (1908 r.). (1909). Nasze Wiadomosci, 2, 614-615.

27. Prorok, F. (1915). Stanislawow. Sodalicya Panow. Sodalis Marianus, 13 (1-2), 113-114.

28. Ramik, J. (1913). Stanislawow. Sodalicya nauczycielek. Sodalis Marianus, 12 (3), 184-185.

29. Rozwadowska, H. (1915). Stanislawow. Sodalicya Pan 1914. Sodalis Marianus, 13 (5), 294-295.

30. Rozwadowski, B. (1910). Stanislawow. Sodalicya Panow. Sodalis Marianus, 9 (3), 189-191.

31. Sprawozdanie z pierwszego trzechlecia Sodalicyi Pan w Stanislawowie. (1906). Sodalis Marianus, 5 (8), 353-356.

32. Stanislawow. Sodalicya Panow. (1909). Sodalis Marianus, 8 (2), 104-105.

33. Tomniczak, W. (1912). Pierwsza nocna adoracya robotnikow w Stanislawowie. Nasze Wiadomosci, 3, 105-106.

34. Topij-Stempinska, B. (2019). Uczniowie jezuickich instytucji edukacyjnych w Galicji w XIX wieku. Portret zbiorowy. Krakow: Ignatianum, 440 s.

35. Towarzystwo sw. Zyty w Stanislawowie. (1903). Przyjaciel Slug, 2 (3), 44-45.

36. Zal^ski, S. (1906). Jezuici w Polsce (Т. 5. Cz. 2. Jesuici w Polsce Porozbiorowej. 18201905). Krakow: Drukiem i nakladem W.L. Anczyca i Sp, 1300 s.

37. Zal^ski, S. (1908). Jezuici w Polsce. W skroceniu, 5 tomow w jednym, z dwoma mapami. Krakow: Drukiem i nakladem W.L. Anczyca i Sp, 369 s.

38. References:

39. Basenko, R. (2014). Heneza i zmist osvitno-vykhovnoho napriamu molodizhnoi polityky ordenu yezuitiv (XVI-XVII stolittia) [Genesis and content of the educational direction of youth policy of the jesuit order (XVI-XVII centuries)]. Aktualniproblemy vitchyznianoi ta vsesvitnoi istorii, 17, 67-78. [in Ukrainian].

40. Zalenskyi, S. (2010). Ottsi yezuity v Stanyslavovi [Fathers jesuits in Stanislavov]. IvanoFrankivsk: Lileia-NV, 72 s. [in Ukrainian].

41. Seriakov, S. (2009). Cherhovyi krok u sprostuvanni "chornoi legendy" pro yezuitiv [Another step in disproving the "black legend" about the jesuits.]. Skhid-Zakhid: Istorykokulturolohichnyi zbirnyk, (13-14), 386-401. [in Ukrainian].

42. Seriakov, S. (2013). Yezuitske shkilnytstvo yak chynnyk kulturnoho rozvytku Rechi Pospolytoi v polskii istoriohrafii druhoi polovyny 1830-kh-pochatku 1850-kh rr. [Jesuit schooling as a factor in the cultural development of the Commonwealth in Polish historiography of the second half of the 1830s and early 1850s.]. Kharkivskyi istoriohrafichnyi zbirnyk, (12), 112-128. [in Ukrainian].

43. Shevchenko, T. (2005). Yezuitske shkilnytstvo na ukrainskykh zemliakh ostannoi chverty XVI - seredyny XVII st. [Jesuit schooling in the Ukrainian lands of the last quarter of the XVI - middle of the XVII century]. Lviv: Svichado, 340 s. [in Ukrainian].

44. Archiwum Prowincji Polski Poludniowej Towarzystwa Jezusowego. [in Polish].

45. Augustynek, S. (2020). Prowincja Malopolska Towarzystwa Jezusowego w latach 19261939 (Doctor's thesis). Krakow, [in Polish].

46. Betlej, A. (2006). Dawny kosciol p.w. Niepokalanego Poczfcia Najsw. Panny Marii i Sw. Alojzego Gonzagi (obecnie cerkiew katedralna p.w. Zmartwychwstania Panskiego) oraz kolegium Jezuitow w Stanislawowie. In J. Ostrowski & A. Betlej (Ed.). Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego (T. 14, ss. 359-368). Krakow: Mifdzynarodowe Centrum Kultury. [in Polish].

47. Bies, A. P. (2012). Jan Badeni SJ (1858-1899): Upoczatkow ruchu spolecznego katolikow w Galicji. Krakow: WAM, 393 s. [in Polish].

48. Blotnicka, J. (1912). Stanislawow. Sodalicya Pan. Sodalis Marianus, 11(3), 186-187. [in Polish].

49. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ex anno 1913 in annum 1914. (1913). Cracoviae: E TYPOGRAPHIA "CZAS" 77 p. [in Latin].

50. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1880. (1880). Cracoviae: Ex Typographia Pobudkiewicz, 40 p. [in Latin].

51. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1884. (1884). Cracoviae: E Typographia Ephemeridum "Czas" Fe. Kluczycki & Soc., 38 p. [in Latin].

52. Catalogus Universi Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Archidioecesis Leopolitanae ritus latini pro Anno Domini MDCCCLXXXV. (1884). Leopoli: Impressum in Typographia "Ludowa" 231 p. [in Latin].

53. Chotkowski, W. (1904). Powrot i powtorne zniesienie Jezuitow w Galicyi 1820-1848 na podstawie archiwaliow rzqdowych. Warszawa: Nakl. Kwartalnika Teologicznego, 129 s. [in Polish].

54. Cieslak, S. (2013). Dzialalnosc spoleczno-kulturalna jezuitow galicyjskich w stowarzyszeniach katolickich 1856-1914. Krakow: WAM, Akademia Ignatianum w Krakowie, 468 s. [in Polish].

55. Dylinska, J. (1915). Stanislawow. Sodalicya uczenic przy Zakladzie wychowawczo-naukowym S.S. Urszulanek. Sodalis Marianus, 13 (2), 185-186. [in Polish].

56. Fructus Spiritualis Patrum Provinciae Galicianae a die Julii 1904, ad diem 1 Julii 1905. (1906). Nasze Wiadomosci, 1, 630-631. [in Latin].

57. Gliniecki, T. & Majewski, L. (1911). Stanislawow. Sodalicya Panow. Sodalis Marianus, 10(4), 251-252. [in Polish].

58. Gorecka, J. (1910). Stanislawow. Sodalicya Pan. Sodalis Marianus, 9 (3), 191-192. [in Polish].

59. Grzebien, L. (Ed). (1996). Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564-1995. Krakow: Wyd-wo WAM, 888 s. Retrieved from https://www.jezuici.krakow.pl/ bibl/enc.htm [in Polish].

60. Holassekowna, J. (1911). Stanislawow. Sodalicya Pan. Sodalis Marianus, 10(2), 121-123. [in Polish].

61. Kronika Sodalicyi. Stanislawow. (1906). Sodalis Marianus, 5 (2), 73-77. [in Polish].

62. Kronika Sodalicyi. Stanislawow. (1907). Sodalis Marianus, 6 (2), 61-64. [in Polish].

63. Kronika Sodalicyi. Stanislawow. (1907). Sodalis Marianus, 6 (9), 354-355. [in Polish].

64. Pierwsza procesya Serca Jezusowego w Stanislawowie (1908 r.). (1909). Nasze Wiadomosci, 2, 614-615. [in Polish].

65. Prorok, F. (1915). Stanislawow. Sodalicya Panow. Sodalis Marianus, 13 (1-2), 113-114. [in Polish].

66. Ramik, J. (1913). Stanislawow. Sodalicya nauczycielek. Sodalis Marianus, 12 (3), 184185. [in Polish].

67. Rozwadowska, H. (1915). Stanislawow. Sodalicya Pan 1914. Sodalis Marianus, 13 (5), 294-295. [in Polish].

68. Rozwadowski, B. (1910). Stanislawow. Sodalicya Panow. Sodalis Marianus, 9 (3), 189191. [in Polish].

69. Sprawozdanie z pierwszego trzechlecia Sodalicyi Pan w Stanislawowie. (1906). Sodalis Marianus, 5 (8), 353-356. [in Polish].

70. Stanislawow. Sodalicya Panow. (1909). Sodalis Marianus, 8 (2), 104-105. [in Polish].

71. Tomniczak, W. (1912). Pierwsza nocna adoracya robotnikow w Stanislawowie. Nasze Wiadomosci, 3, 105-106. [in Polish].

72. Topij-Stempinska, B. (2019). Uczniowie jezuickich instytucji edukacyjnych w Galicji w XIXwieku. Portret zbiorowy. Krakow: Ignatianum, 440 s. [in Polish].

73. Towarzystwo sw. Zyty w Stanislawowie. (1903). Przyjaciel Slug, 2(3), 44-45. [in Polish]. Zal^ski, S. (1906). Jezuici w Polsce (Vol. 5. Cz. 2. Jesuici w Polsce Porozbiorowej. 18201905). Krakow: Drukiem i nakladem W.L. Anczyca i Sp, 1300 s. [in Polish].

74. Zal^ski, S. (1908). Jezuici w Polsce. W skroceniu, 5 tomow w jednym, z dwoma mapami. Krakow: Drukiem i nakladem W.L. Anczyca i Sp, 369 s. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru