Військові оркестри та капельмейстери Катеринославщини на початку ХХ століття (їх місце в культурному просторі та професійній музичній освіті)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військові оркестри та капельмейстери катеринославщини на початку ХХ століття (їх місце в культурному просторі та професійній музичній освіті)

Кривуля Олена Олександрівна, викладач кафедри історії та теорії музики Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки

Метою статті є дослідження кола музикантів-виконавців, пов'язаних з військовою музикою, встановлення ряду постатей знаних представників цього напрямку музично-виконавської творчої діяльності, їх впливу на музичний культурний простір регіону, а також підготовку фахівців з гри на академічних духових інструментах (мідний та дерев'яний духовий інструментарій). Коло методів пропонованого дослідження базується на використанні історичного, культурологічного, порівняльного, структурно-функціонального, аксіологічного, а також біографічного методів, пов'язаних з історичними та культурними подіями, численними культурно-мистецькими звершеннями того часу. Наукова новизна презентованої статті полягає у спробі всебічного дослідження та узагальнення мало вивченого певного пласту музичної культури регіону, а саме - багатьох осередків професійної духової військової музики та внеску військових музикантів-капельмейстерів у підготовку фахівців з гри на академічних професійних духових інструментах у перші роки існування Катеринославського відділення Імператорського Російського музичного товариства (далі - КВ ІРМТ).

Висновки. Окреслено коло військових частин, духових оркестрів та їх очильників, які приймали активну участь у культурному житті регіону та співпрацювали з КВ ІРМТ у підготовці фахівців з гри на академічних духових інструментах. Аналіз зібраного матеріалу доводить, що військова музика займала важливе місце в культурному житті регіону, а більшість військових капельмейстерів були залучені до підготовки фахівців-виконавців на професійних духових інструментах. Перспективи наукового дослідження означеної тематики полягають у подальшому розгорнутому висвітленні численних осередків військової музики півдня України та їх впливу на формування професійного музичного культурного простору регіону.

Ключові слова: військовий духовий оркестр, викладач, диригент, музикант.

Military orchestras and capelmasters of Katerynoslav region at the beginning of the 20^th century (their place in the cultural space and professional musical education)

Kryvulia Olena, lecturer of the Department history and theory of music of the Dnipropetrovsk music academy named after M. Glinka

The purpose of this represented scientific article is to study the circle of performers-musicians related to military music, to establish the figures of famous representatives of this area of creative activity, their impact on the musical and cultural space of the region and to train specialists in playing academic wind instruments (brass and wood professional instrumentation). The research methodology signified scientific article is based on the use of historical, comparative, axiological and structurally functional as well as culturological and biographical methods related to musically historical and artistically cultural events of that time. The scientific novelty is an attempt to study and generalize, little studied a certain layer of musical culture in the region, namely the centers of wind military music and the contribution of military bandmasters in training specialists in playing wind instruments in the first years of Ekaterinoslav branch of the Imperial Russian Musical Society (further - EB IRMS).

Conclusions. The range of military units, brass bands and their leaders who took an active part in the cultural life of the region and cooperated with the Ekaterinoslav branch of the Imperial Russian Musical Society in the training of specialists in playing wind instruments is outlined. Analysis of the collected material proves that military music occupied an important place in the cultural life of the region, and most military bandmasters were involved in the training of specialists in professional academic wind instruments. The prospects of this scientific research of the specified topic are in the further detailed coverage of numerous centers for military music in the south of Ukraine and their influence on the formation of the professional musical cultural space of the region.

The key words: military brass band, teacher, conductor, musician.

Постановка проблеми

У кінці ХІХ - початку ХХ століть військові духові оркестри займали чільне місце культурного простору регіону. З'являється більше музичних творів, написаних для духових інструментів. Внаслідок чого, посилюється попит на навчання грі на духових інструментах. Відкриття в ІРМТ і приватних музичних закладах класів гри на духових інструментах сприяло швидкому розвитку професійного навчання у цій галузі. І першими викладачами в цих закладах, як правило, ставали визнані фахівці місцевих військових оркестрів, які мали значний як виконавський, так і певний викладацький досвід.

Актуальність дослідження обумовлена тим, що існує попит на осмислення подій пов'язаних з військовою музикою на Катеринославщині, яка неповно висвітлена у наукових працях; необхідністю більш глибокого вивчення кола військових духових оркестрів, їх місця в культурному просторі Катеринославщини, постатей диригентів військових оркестрів та їх здобутків на педагогічних теренах.

Огляд літератури

У регіональному музикознавстві відсутнє поглиблене висвітлення даної тематики, що пояснюється, передусім, обмеженим колом виконавства духової, а тим паче військової музики. Інформація стосовно духових оркестрів і біографічні розвідки стосовно їх очильників та репертуару оркестрів залучена з довідників, газетних публікацій, періодичних видань Росії, адрес-календарів, звітах ІРМТ, архівних джерелах Російської армії [5]. Також були використані розробки, присвячені музичному життю зазначеного періоду і окремим постаттям музикантів, які відображені у працях О.О. Кривулі [2], В.А. Мітлицької [3], І.М. Рябцевої [7], С.А. Щитової [8].

Метою статті є дослідження кола осередків, пов'язаних з військовою духовою музикою, встановлення постатей знаних представників цього напрямку творчої діяльності, їх участь у культурному житті регіону, вплив на музичний культурний простір, підготовку фахівців з гри на духових інструментах.

Об'єктом дослідження є оркестри військової духової музики на Катеринославщині, їх діяльність, постаті очильників цих оркестрів, а також їх роль у професіоналізації виконавства на духових інструментах і формуванні системи музичної освіти; предметом - особливості функціонування військової духової музики на Катеринославщині.

Виклад основного матеріалу

На початок ХХ століття припадає розквіт економічного і культурного життя Катеринославщини, яка починає займати більш вагоме місце на культурній мапі імперії. З'являється підвищений попит на музику, в тому числі і на духову, яка здебільшого була представлена місцевими полковими оркестрами. Кожен військовий оркестр - «хор музики» - приймав активну участь у культурному житті міста, в якому він дислокувався, а військова музика була невід'ємною часткою культури. Кожна велика військова частина мала свій оркестр і свого капельмейстера.

У ХІХ столітті військові оркестри здебільшого очолювали іноземні музиканти, діяльність яких позитивно вплинула на розвиток духового виконавства: в Одесі А.Л. Бернарді, Ф.Ф. Ганек, А.О. Маравек, Ф.Ф. Штемберг та ін.; у Миколаєві І.К. Горник, у Херсоні Е. Бергмейер. Традиція так званої «пленерної» музики прийшла із Західної Європи.

Військові літні садово-паркові оркестри були частиною побуту мешканців. До всіх міських заходів у першу чергу запрошували військових музикантів «по вільному найму». Цікаво, що ці оркестри створювали певну конкуренцію іншим місцевим оркестрам. Так у 1905 році відомий диригент В. Молла закликав музикантів підтримати петицію Ростова на Високе Ім'я про заборону військовим оркестрам приймати пропозиції «частого найма».

Постійні публічні заходи (свята, концерти, кінематограф, спорт) змушували оркестри оновлювати свій репертуар і професійно вдосконалюватись. Про репертуар військових оркестрів здебільшого можна судити з афіш і публікацій місцевих газет.

Так репертуар оркестру 34-ї артилерійської бригади на цивільному заході у Миколаєві висвітлений у газеті «Южанин» (№ 144) за 2 липня 1895 року в розділі «Местная хроника»: «В назначенном на 2 июля гулянье на даче Барбе принял участие хор музыки 34 артиллерийской бригады под управлением капельмейстера А.Х. Векслера-Стрижевскаго. Оркестр пользовался успехом; особенно хорошо были исполнены попурри из оперы „Жизнь за Царя”, фантазии из оперы „Эрнани”, соло для кларнета и юмористическое попурри „Жженка”» [2, 24].

У Катеринославі, на початку січня 1899 року, оркестр 34 артилерійської бригади грав на балу, присвяченому князю М.П. Урусову: «Во время ужина оркестр исполнил марш, посвящённый князю Урусову, попурри из „Жизни за царя” Глинки; Petite Vales В.В. Маламе, попурри из „Пиковой дамы” Чайковского, „Креолка” Атцлера, попурри из „Евгения Онегина” Чайковского, мазурку Венявского, марш из „Руслана и Людмилы” Глинки, „Чары весны” Штрауса, марш из „Аиды” Верди, попурри из романсов Вяльцевой и „Фауст” Гуно» [2, 24].

Майже півстоліття на Катеринославщині були розташовані частини 34-ї піхотної дивізії, полки і підрозділи якої мали свої духові оркестри. Дивізія входила у 7-й армійський корпус Одеського військового округу. До 34-ї піхотної дивізії входили 133-й Сімферопольський піхотний полк (прибув з Херсона у 1870 р.), 134-й Феодосійський піхотний полк (з 1856 року), 34-та артилерійська бригада, 210-й піхотний резервний Перекопський полк (розформований у 1909 р.), 135-й Керч-Єнікольський піхотний полк (Павлоград), 136-й Таганрозький піхотний полк (Новомосковськ). Під час Першої світової війни в Катеринославі були розташовані 228-й та 271-й запасні піхотні полки, а 229-й запасний полк дислокувався у Павлограді.

До нашого часу збереглися імена лише деяких керівників цих оркестрів, оскільки військові частини час від часу міняли своє розташування і капельмейстерів. Окрім того, з 1909 року почався процес заміни капельмейстерів, які не мали музичної освіти, на дипломованих. Треба відзначити, що підготовка багатьох з них була досить поверхнева. Так у перші роки існування Московської і Петербурзької консерваторій, мало хто закінчив повний курс навчання. Здебільшого то були дворічні навчальні програми, і коли на чолі оркестру був талановитий капельмейстер, то щастило і мешканцям, і музикантам.

Оркестром 133-го Сімферопольського піхотного полку у різні часи керували: до 1900 року вільнонайманий капельмейстер М.З. Гольдберг; з 1900 по 1906 р. О.Х. Векслер-Стрижевський; з березня 1906 р. по 1917 р. М.О. Карлов [5]. Оркестром 134-го Феодосійського полку керували: Й.І. Лазебніков (дані за 1900-1903 рр.); Калл (до 1912 р.); М.Л. Тхоржевський (1912-1917 р.) [3, 73; 5].

Рис. 1 Оркестр 134-го Феодосійського полку (світлина із сімейного архіву Тетяни Стехіної); крайній ліворуч, старший музикант Шевченко Данило Тимофійович (1910-і роки)