Політичні реформи іспанського уряду Адольфо Суареса (липень 1976 р. - червень 1977 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичні реформи іспанського уряду Адольфо Суареса (липень 1976 р. - червень 1977 р.)

Єгор Цецульніков,

студент магістратури, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Київ, Україна

Анотація

політична реформа адольфо суарес

Метою цієї статті є висвітлення політичним реформ уряду Адольфо Суареса з липня 1976р., після його призначення королем Хуаном Карлосом, до червня 1977р., коли відбулися перші демократичні вибори до Генеральних Кортесів. Головною передумовою призначення на посаду прем'єр-міністра Адольфо Суареса був фактор особистості. Він належав до нового покоління політиків, яке сформувалося в умовах економічної лібералізації останніх 15 років правління Франсіско Франко. Це сприяло його усвідомленню застарілості існуючих інституцій та готовності впроваджувати реальні, а не декларативні зміни. Належність до правлячої партії та висока репутація серед представників консервативної частини політикуму зробили його кандидатуру на посаду очільника уряду вартою довіри. Окрім цього, суттєву роль відіграла неможливість здійснення жорсткого курсу стосовно демократичної опозиції, що могла завершитись непередбачуваними наслідками для Іспанії.

Продовж липня 1976 - червня 1977 рр. в Іспанії відбулись кардинальні політичні трансформації. Призначений королем Хуаном Карлосом на посаду Президента уряду (прем'єр-міністра) Адольфо Суарес ініціював ліквідацію політичних інституцій, що існували за авторитарного режиму Франсіско Франко. За каденції Суареса Іспанські кортеси (законодавче зібрання за Франко) прийняли «Політичну реформу». Вона стала правовим інструментом, що дозволив уряду юридичним чином видозмінити попередні державні структури та призначити демократичні вибори. Тим самим, був прокладений шлях до створення демократичної держави.

За урядування Суареса відбулася лібералізація суспільно-політичного клімату в Іспанії. Цьому сприяв діалог влади з представниками демократичної опозиції, амністія та легалізація партій, зокрема Комуністичної. Унаслідок перших демократичних виборах після десятиліть диктатури утворилась партійна система «недосконалої двопартійності», на яку в подальшому спирались іспанські уряди.

Ключові слова: Іспанія, внутрішня політика, уряд А.Суареса, політичні реформи, парламентські вибори, амністія.

Yehor Tsetsulnikov,

Master's Student,

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

POLITICAL REFORMS OF THE SPANISH GOVERNMENT OF ADOLFO SUAREZ (JULY 1976 - JUNE 1977)

Abstract. The purpose of this article is to explore the political reforms of the government of Adolfo Suarez from July 1976, after his appointment by King Juan Carlos, to June 1977, when the democratic elections for the General Cortes were held by the government.

The main prerequisite for the appointment of Adolfo Suarez as Prime Minister was the personality factor. He belonged to a new generation ofpoliticians that was formed in the conditions of economic liberalization during the last 15 years of Francisco Franco's rule. This contributed to his awareness of the obsolescence of existing institutions, and his readiness to implement real, not declarative, changes. Belonging to the ruling party, high reputation among representatives of the conservative part of the political community, made his candidacy for the position of the head of the government worthy of trust. In addition, the impossibility of taking a hard course against the democratic opposition played a role, which could end with unpredictable consequences for Spain.

From July 1976 to June 1977, significant political transformations took place in Spain. Appointed by King Juan Carlos to the position of President of the Government (Prime Minister), Adolfo Suarez initiated the liquidation of political institutions that existed under the authoritarian regime of Francisco Franco. During Suarez's tenure, the Spanish Cortes (legislative assembly under Franco) adopted the "Political Reform". It became a legal instrument that allowed the government to legally change the previous state structures and appoint democratic elections. Thus, the way to the creation of a democratic state was paved.

During Suarez's rule, the social and political climate in Spain was liberalized. This was facilitated by the government's dialogue with representatives of the democratic opposition, amnesty and the legalization of parties, in particular the communist party. In the first democratic elections after decades of dictatorship, a party system of "imperfect bipartisanship" was formed, on which subsequent Spanish governments relied.

Key words: Spain, internal politics, the government of A. Suarez, political reforms, parliamentary elections, amnesty.

Постановка проблеми

Перехід від авторитаризму до демократії в Іспанії став одним зі зразкових прикладів корінних інституціональних змін «згори». Успішний мирний перехід від авторитарної диктатури до ліберально- демократичного ладу в Іспанії пов'язують з діяльністю уряду Адольфо Суареса.

За перший рік його керівництва відбулися глибинні політичні трансформації: проголошення демократичних свобод, легалізація політичних партій, загальна амністія, перші за 40 років вільні вибори до парламенту. Такий досвід залишається актуальним для інших країн, які здійснюють перехід від авторитарних до демократичних форм правління, тож потребує окремого вивчення.

Аналіз досліджень і публікацій. В історіографії найбільш повно досліджувана нам проблематика представлена y працях іспанських вчених, опублікованих у збірнику наукових статей під редакцією М. Клауде-Чапут і Х. Перес-Серрано «Іспанський транзит. Нові підходи до старої дискусії» [14] та дослідженні А. Дурана «Від закону до закону. Політична реформа в Іспанії 1976-1978» [11]. Окремі аспекти переходу Іспанії від авторитаризму до демократії розкрито в працях С. Бебі [7], Е. Кайеха [10], А. Андраде [6], Х. Лінца і А. Степана [19], А. Магальді [15; 16], Е. Суарес-Іньїгеса [7], П. Престона [17], К. Максвела [9], Р.Зугасті [33], а також y публікаціях сучасних українських істориків О. Іваницької [3] і В. Годлевської [2]. У цілому, в українській історіографії відсутні праці, які б повною мірою, цілісно висвітлювали перший рій урядування А. Суареса.

Джерельну базу дослідження складають офіційні документи, газетні публікації і джерела особистого походження. Серед них - «Закон про політичну реформу», «Органічний закон» 1967 року та інші законодавчі акти [15; 16; 17; 18; 27; 28; 29; 30]. Серед джерел особистого походження важливими для дослідження були мемуари провідних політиків, зокрема короля Хуана Карлоса і голови Генеральних Кортесів Фернандо Торкуато де Міранда [1;17].

Метою цієї статті є висвітлення діяльності уряду А. Суареса в період з липня 1976 р. до червня 1977 р., коли було підготовлено перші демократичні вибори до Генеральних Кортесів.

Виклад основного матеріалу. За 36 років свого існування франкістський авторитарний режим створив всеосяжну систему корпоративістських інститутів. До них належали: законодавчі Кортеси, яких призначав голова держави з представників професійних організацій (корпорацій); Іспанська фаланга (Національний рух) як єдина партія, покликана забезпечити соціальну і політичну інтеграцію іспанського суспільства; вертикальні профспілки як монопольний офіційно визнаний канал соціального представництва робітників. З початку 1970-х років фізичне старіння каудильйо супроводжувалося невідворотним послабленням та зношуванням інститутів франкізму [19, с. 88].

Варто з'ясувати, чому у владі з'явилася реформаторська течія, яка ліквідувала авторитарний устрій вже через півтора роки після смерті каудильйо Франсіско Франко. Важливо встановити передумови створення та прийняття Закону про політичну реформу. Для цього необхідно розглянути тогочасне законодавство, в рамках якого діяли представники законодавчої та виконавчої влади. Органічний закон про державу проголошений Франко і затверджений на референдумі 1967 року заклав початок реформуванню існуючого режиму [7, с. 33].

З відкриттям країни і успішним економічним розвитком у 1960 -ті роки зростала роль управлінців-технократів, які відтісняли від управлінських важелів соратників Франко. Відбулась трансформація і в самому Національному русі. Із втратою свого первісного значення як засобу забезпечення національної єдності та мобілізації навколо вождя, Фаланга продовжувала зберігати свою значущість як єдина можливість для легальної політичної кар'єри [9, с. 220].

Очевидно, що Органічний закон держави не мав на меті створення конституційної монархії. Його метою була інституалізація самого режиму. Франко розділив посади голови держави і голови уряду, сформував Раду міністрів під керівництвом голови уряду. Останній мав перебувати на посаді не більше п'яти років і присягати на вірність перед головою держави, Органічними законами Королівства і Принципами національного руху Фаланги. Голова уряду міг бути звільнений рішенням самого глави держави або за поданням Ради Королівства. Нововведення передбачало нову модель держави з урядом, який мав повноваження керувати національною політикою і забезпечувати координацію діяльності всіх органів влади та управління. Однак, як зазначалося в законі, голова держави мав повноваження звільняти та замінювати голову уряду [7, с. 33].

Окремим фактором, що сприяв впровадженню інституційних змін стало оголошення 22 липня 1969 року надзвичайною сесією кортесів наступником Франко Хуана Карлоса Бурбона, що відбулося з ініціативи каудильйо [18].

У 1975 р. у суспільстві існував опір франкістському режиму, про що, між іншим, свідчили робітничий і студентський рух [14]. Відбулося ослаблення диктатури, у правлячому блоці з'явилися люди і організації, готові здійснювати демократичні реформи [10]. Без такого тиску, який неухильно підштовхував владні групи всередині диктатури до пошуку компромісу з опозицією, успішна демократична трансформація в Іспанії була б неможлива.

Опозиція в Іспанії не зводилася до політичної. Її ключовою складовою були соціальні вимоги робітників, які складали більшість населення. Гасло іспанських робітників «Свобода. Робота. Амністія» виражало нерозривність соціальних і політичних намірів опозиції. Ці були вимоги інтегровані в головну мету опозиції - розрив з усією інституційною структурою, побудованою Франко [19, c. 242].

Ф. Франко помер 20 листопада 1975 р. 22 листопада того ж року Хуан Карлос де Бурбон став королем Іспанії - головою держави. Іспанську політику почали очолювати кадри, які прагнули реформувати режим. Хоча головою уряду все ще був призначений Франко Аріас Наварро, під тиском короля він вніс зміни до свого кабінету. 11 грудня 1975 р. на посаду міністра внутрішніх справ було призначено Мануеля Фрагу, Леопольдо Кальво-Сотело - міністра торгівлі, Хосе Марію де Арейльсу - міністра закордонних справ, Родольфо Маріна Вілью - міністра відносин із профспілками. Ці діячі підтримали встановлення в країні конституційної монархії [20].

На посаду голови Кортесів і Ради Королівства 6 грудня 1975 р. Хуан Карлос призначив колишнього очільника Фаланги і особистого наставника Торкуато Фернандеса-Міранду. Король прямо звернувся до попереднього голови королівської ради Родрігеса Валькарселя з проханням не подаватися на пролонгацію своїх повноважень та включити до списку претендентів Міранду [3].

Майбутній творець демократичного переходу в Іспанії А. Суарес зробив політичну кар'єру в Фаланзі. Його найвищою адміністративною посадою при франкізмі була посада генерального директора радіомовлення і телебачення у 1969-1973 роках. Наприкінці франкізму, у квітні 1975 р. Суареса було призначено заступником генерального секретаря Руху, а відразу після смерті Франко у грудні того ж року він обійняв посаду міністра - генерального секретаря Руху. Іншими словами, у першому пост-франкістському кабінеті Карлоса Аріаса Наварро Суарес був представником Фаланги [11, с. 38]. Однак, на відміну від своїх старших колег по партії та Кортесам, також юристів за освітою, Суарес не мав контактів із «бункером» - найконсервативнішою частиною правлячої сили.

У промові на захист «Закону про політичні асоціації» у Кортесах 9 червня 1976 року Суарес заявляв: «Якщо наше суспільство стало плюралістичним, ми не можемо собі дозволити розкіш ігнорувати це. Ці сили, чи називаєте ви їх партіями, чи ні, вже існують як публічний факт. Цілі партій є специфічними, і не остання з них - прихід до влади. Таким чином, якщо дорога не буде відкрита легально самою державою, світ буде примарним, під ним буде зріти насіння підривної діяльності» [17].

Після відставки К. Аріаса Наварро 1 липня 1976 р. король доручив Адольфо Суаресу сформувати новий уряд. На посаду голови уряду його рекомендував голова Кортесів Міранда [9]. У своїх мемуарах монарх так пояснював це призначення: «Адольфо Суарес вийшов з франкізму і в ньому навряд чи могли побачити людину, готову до радикальних змін, неприйнятних для певних кіл нашого суспільства. При цьому він був молодим, сучасним і досить честолюбним для того, щоб воліти стати тією людиною, хто зможе вирішити труднощі нашого часу» [3, c. 109.].

Уряд Суареса приступив до виконання своїх обов'язків 3 липня 1976 року. Його першою ініціативою було проведення загальних виборів до Кортесів. 14 липня 1976 р. Кортеси проголосували за зміни до Кримінального кодексу щодо законного статусу політичних об'єднань. Вони отримали 245 голосів «за», 175 «проти» і 57 членів утрималися [28].

28 липня 1976 року уряд схвалив рішення про часткову політичну амністію. Король підписав його 30 липня. Він застосовувався для частини політичних ув'язнених, в злочинах яких не містилось насильницьких дій. Тож амністія не стосувалась учасників терористичних організацій. Метою цього указу, як встановлено в першому параграфі, було «сприяння примиренню всіх членів нації». Задля успішного примирення, серед запропонованих заходів виокремлювалось помилування для військових за злочини, вчинені під час Громадянської війни до 1 квітня 1939 р., встановлення диктатури Франко [21].

Посаду віце-прем'єра з питань оборони 23 вересня 1976 року отримав колишній голова генерального штабу Мануель Гутьєрес Мейядо. Він змінив відкритого прихильника авторитарного курсу Франко генерала Фернандо де Сантьяго [32]. Заміна генерала Фернандо де Сантьяго на Мейядо виявилася великою несподіванкою для суспільства та викликала безліч інтерпретацій і конспірологічних теорій. Однак, як за офіційними, так і неофіційними джерелами, обидві зустрічі між Суаресом і попереднім заступником проходили в «дружній атмосфері» та мали «інформаційний» характер [32]. Про будь -яке прийняття рішень щодо оновлення іміджу армії або зміни її керівництва мова не йшла. Представники генералітету самі розуміли безальтернативність обраного курсу, тому йти проти власних переконань і виконувати згідно закону нові рішення могли не всі.

Для створення законодавчої бази переходу до демократії необхідно було прийняття нового Органічного закону. Він передбачав загальне виборче право, необхідність ліквідації основних франкістських інститутів, обрання двопалатного парламенту. Однак його затвердження здійснювалося, як і раніше, корпоративними Кортесами та всенародним референдумом. Закон про Політичну реформу не містив норм, які скасовували попереднє законодавство. За своєю формою він був виконаний як восьмий Органічний закон Франко [5].

23 серпня 1976 р. президент Кортесів Міранда передав Суаресу проект закону. Рада міністрів схвалила його 10 вересня 1976 року, після чого направила його до Національної ради Руху, а згодом до Кортесів. Після зустрічі міністрів того ж дня Суарес надіслав повідомлення іспанському суспільству. У ньому він підкреслив, що демократія мала бути справою всіх громадян, і тому необхідно, щоб у ній брала участь максимальна кількість політичних сил [15]. Він також загально окреслив необхідність надати іспанському народу, незалежно від його поглядів, право голосу та закликав долучитися до законодавчого процесу представників найбільш впливових політичних сил.

14 вересня Національна рада руху офіційно отримала законопроект про політичну реформу. За нього проголосували 81% директорів, лише 13% проголосували проти і 6% утрималися. Тож законопроект зустрів мінімальну опозицію серед прихильників Франко, переконаних у необхідності реформи. Він надійшов до Кортесів 21 жовтня 1976 року. Було відкрито період для представлення поправок до проекту та проведено кілька зустрічей, щоб звітувати про проект і обговорити поправки [11, с. 46].

Згідно із законопроектом, замість Кортесів мав бути створений двопалатний парламент у складі Палати депутатів і Сенату.

Серед ключових завдань уряду Суарес виділив три напрямки: полегшення транзиту влади з уникненням вуличного насилля; розв'язання соціально- економічних питань на основі політичних рішень; організація національних дебатів щодо майбутнього іспанців [9, с. 40].

Дебати щодо закону в Кортесах відбувалися 16-18 листопада, однак їм передували широкі контакти урядовців з прокурадорами в пошуках голосів. 18 листопада 1976 р. Кортеси прийняли цей законопроект. З 497 присутніх на голосуванні депутатів, 425 проголосували «за», 59 «проти», 13 утримались. Із затвердженням Закону про політичну реформу Кортеси проголосували за саморозпуск, а також за ліквідацію в подальшому інших франкістських установ, таких як Національна фаланга. Після голосування за саморозпуск, зал поринув у довгі овації [16].

15 грудня 1976 року відбувся запланований референдум про ратифікацію закону. Заклики лівої та правої опозиції утриматися від голосування не були успішними, і текст законопроекту підтримали 94% виборців [31]. Незначний відсоток голосів «проти» дав зрозуміти Суаресу і його кабінету міністрів, наскільки слабким виявився супротив реформам курсу.

Закон про політичну реформу набув чинності 5 січня 1977 року, коли він з'явився в Офіційному державному віснику. Підписаний королем Хуаном

Карлосом I і президентом Кортесів Т. Фернандесом -Мірандою Закон складався з 5 статей, 3 перехідних положень і заключного положення. Він відкрив шлях до поступової заміни режиму Франко демократичною системою. Кортеси поділили на Конгрес депутатів і Сенат, причому депутати мали обиратися загальним прямим і таємним голосуванням. Отже, Іспанія стала державою з двопалатною парламентською системою [17].

Іншим елементом, який змінив політичну систему Іспанії, стало регулювання виборів для створення першого Конгресу депутатів і Сенату шляхом вільного голосування громадян. Як для виборів депутатів, так для виборів сенаторів виборче право стало загальним для чоловіків і жінок старших 18 років на відповідній території [17].

Протягом лютого-квітня 1977 року уряд ініціював прийняття законів про розширення реєстру політичних асоціацій [29], трудові відносини, розширення амністії, виборчу систему і закон, який дозволяв об'єднання робітників у самостійні профспілки. В країні була відновлена багатопартійна система. 111 партій подали запит на реєстрацію, з них було легалізовано 78. 1 квітня 1977 р. Національний зух оголосив про самоліквідацію [11, с. 51].

9 квітня Міністерство внутрішніх справ Іспанії зареєструвало Комуністичну партію, яка мала вплив у найбільшій профсоюзній конфедерації - Робочих комісіях.

На той час дві провідні сили демократичної опозиції (Іспанська Соціалістична робітнича партія та Іспанська комуністична партія) прийняли запропоновані їм правила гри: у політичному процесі їх буде обмежено народним волевиявленням на виборах і законодавчою роботою у парламенті. Так, з прийняттям Закону про політичну реформу, підтриманого більшістю іспанського суспільства та основними політичними силами, завершився період антифранкістської конфронтації. Почався етап переговорів, пошук консенсусу [13; р.140].

Після легалізації партій і схвалення виборчого регламенту сформувались всі складові для проведення виборів. Перші після громадянської війни вільні загальні вибори відбулися 15 червня 1977 р. У них взяли участь 92 партії [24].

Відносну більшість у Конгресі за результатами виборів отримав Союз демократичного центру під головуванням А. Суареса і він став першим демократично обраним президентом іспанського уряду після смерті Франко. Другою за кількістю голосів була Соціалістична робітнича партія Феліпе Гонсалеса, третьою - комуністи Сантьяго Каррільо [12].

Висновки

Таким чином, діяльність уряду А. Суареса призвела до корінної зміни державного устрою в Іспанії. Закон про політичну реформу дозволив позбутись політичних структур доби Франко.Замість корпоративних

Іспанських Кортесів,формувались Генеральні Кортеси:двопалатний парламент, який складався з Палати депутатів та Сенату. Подібне значення мала і ліквідація контрольованих владою «вертикальних» франкістських профспілок і дозвіл на діяльність незалежних профоб'єднань. Діалог з представниками демократичної опозиції, амністія та легалізація партій, в тому числі Комуністичної, дозволила створити в країні реальний плюралізм. В результаті, після десятиліть диктатури утворилася багатопартійна система як з представників попереднього режиму право-центристської орієнтації, так і з лівих сил.

Список використаних джерел та літератури

1. Вилальонга Х.Л. Король. Беседы с королём Испании доном Хуаном Карлосом I / Х.Л. Вилальонга. - М: Диопринт, 2003. - 302 с.

2. Годлевська В.Ю. Перехід від авторитаризму до демократичного суспільства в Іспанії (1960-1982 роки) / В.Ю. Годлевська. - Вінниця: ВНТУ, 2009. - 138 с.

3. Іваницька О.П. Інститут монархії як гарант демократичного транзиту в Іспанії / О.П. Іваницька // Політичне життя. - 2021. - № 2. - С.16-25.

4. Adolfo Suarez defiende la Ley de Asociaciones PoHticas [Recurso electronico] // RTVE. - Modo de acceso: https://www.rtve.es/play/videos/informe-semanal/adolfo-suarez-defiende-ley- asociaciones-politicas/2357010/ (Ultimo acceso: 22.02.2023). - Titulo de la pantalla.

5. Adolfo Suarez: Reforma PoHtica (10/9/1976) [Recurso electronico] // Youtube. - Modo de acceso: https://www.youtube.com/watch?v=67Vn59D8D_k&t=331s (Ultimo acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

6. Andrade A.F. Los empresarios y la transicion a la democracia en Espana / A.F. Andrade // Estudios Sociologicos. - 2000. - №18. - P.695-726.

7. Baby S. El mito de la transicion patifica. Violencia y pohtica en Espana (1975-1982) /

S.Baby - Madrid: Ediciones Akal, 2018. - 736 p.

8. El Rey veia muy verde a Suarez [Recurso electronico] // El Pais. - Modo de acceso: https://elpais.com/diario/1995/09/22/espana/811720822_850215.html (Ultimo acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

9. Bermeo N. Redemocratization and Transition Elections: A Comparison of Spain and Portugal / N. Bermeo // Comparative Politics. - 1987. - №19. - P. 213-231.

10. Calleja E.G. La movilizacion y la protesta estudiantil en el tardofranquismo y la democracia / E.G. Calleja // Historia de la Education - 2018. - № 37. - P. 223-255.

11. Duran A.M. De la ley a la ley: la reforma pohtica en Espana (1976-1978): Grado en Historia / A.M. Duran; UCA.- Cadiz, 2016. - 66 p.

12. Elecciones Generales 15 de junio de 1977. [Recurso electronico] // Historia Electoral. - Modo de acceso: http://www.historiaelectoral.com/e1977.html (Ultimo acceso: 28.02.2023). - Titulo de la pantalla.

13. Fernando N.G. El PCE: De La Clandestinidad A La Legalidad. / N.G. Fernando // Cuadernos de Pensamiento Politico. - 2013. - №40. - P. 159-192.

14. Gonzalez M.C. Sindicatos y Transicion-1977 / M.C. Gonzalez // La transicion espanola: Nuevos enfoques para un viejo debate. - Madrid : Biblioteca Nueva, 2015. - P. 149-162.

15. Las Cortes Espanolas aprueban la Ley de Reforma PoHtica [Recurso electronico] // Youtube. - Ultimo acceso: https://www.youtube.com/watch?v=olvLhXyHAXs&list=PLivvP_WB- Rk0OLtzdNZ17NNk6ECZpXC5k&index=16 (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

16. Ley 1/1977, de 4 de enero, para la ReformaPoHtica.

[Recurso electronico] // BOE. - Modo de acceso: https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A- 1977-165 (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

17. Ley 21/1976, de 14 de junio, sobre el Derecho de Asociacion PoHtica. [Recurso

electronico] // BOE. - Modo de acceso:https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-1976-

11502 (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

18. Ley 62/1969, de 22 de julio, por lo que se provee lo concerniente o lo sucesion en lo Jefatura del Estado. [Recurso electronico] // BOE. - Modo de acceso: https://www.boe.es/boe/dias/1969/07/23/pdfs/A11607-11608.pdf (Ultimo Acceso: 22.02.2023). - Titulo de la pantalla.

19. Linz J. Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe / J. Linz, A. Stepan - Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1996. - 504 p.

20. Magaldi A. Alfonso Osorio y la Union Democratica Espanola (UDE): un proyecto democristiano en transition / A. Magaldi // Revista de Historia Contemporanea. - 2018. - №97. - P. 233-266

21. Magaldi A. La idea de Espana de Alfonso Osorio: un «proyecto neoforalista» en los primeros gobiernos de la transicion / A. Magaldi // Revista de Historia Contemporanea. - 2019. - № 37. - P. 319-345.

22. Maxwell K. Spain's Transition to Democracy: A Model for Eastern Europe? / K. Maxwell // The Academy of Political Science. - 1991. - №1. - P. 35-49.

23. Mensaje sobre la Ley para la Reforma PoHtica [Recurso electronico] // Transicion.org. - Modo de acceso: http://transicion.org/Destacados_flash/EspecialAdolfoSuarez/pdfs/01sep1976.pdf (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

24. Ortiz M.H. Un partido politico para la reforma La UCD de Adolfo Suarez (1976-1982) / M.H. Ortiz // Los partidos en la Transicion: las organizaciones poHticas en la construction de la democracia espanola. - Madrid : Biblioteca Nueva, 2013. - P. 185-200.

25. Powell C. International Aspects of Democratization: The Case of Spain. / C. Powell // The International Dimensions of Democratization. - Y.: Oxford University Press, 2001. - P. 285314.

26. Preston P. Juan Carlos, el rey de un pueblo : Dos volumenes / P. Preston. - Barcelona: ABC, 2003. - Vol. 2. - 372 p.

27. Real Decreto 1561/1976, de 3de julio, por el que se designa Presidente del Gobierno a

donAdolfo Suarez Gonzalez [Recurso electronico] // BOE. -- Modo deacceso:

https://www.boe.es/boe/dias/1976/07/05/pdfs/A13129-13129.pdf (Ultimo Acceso: 27.02.2023). -- Titulo de la pantalla.

28. Real Decreto-ley 10/1976, de 30 de julio, sobre amnistia [Recurso electronico] // BOE. - Modo de acceso: https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-1976-14963 (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

29. Real Decreto-Ley, 12/1977, de 8 de febrero, sobre el derecho de asociacion poHtica

[Recursoelectronico]//BOE.-Mododeacceso:

https://www.boe.es/boe/dias/1977/02/10/pdfs/A03223-03223.pdf (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

30. Referendum sobre el Proyectode Ley para la Reforma PoHtica 15 de diciembrede 1976

[Recursoelectronico] // Junta Electoral Central. - Modo deacceso:

http://www.juntaelectoralcentral.es/cs/jec/documentos/Referendum_1976_Resultados.pdf (Ultimo Acceso: 27.02.2023). - Titulo de la pantalla.

31. Suarez-ffiiguez E. La transicion a la democracia en Espana. Adolfo Suarez y la ruptura pactada / E. Suarez-ffiiguez // Estudios politicos. - 2011. - №23. - P. 161-177.

32. Unmilitarliberal,comosegundodelpresidente

[Recurso electronico] // El Pais. - Modo de acceso: https://elpais.com/diario/1976/09/23/portada/212277601_850215.html (Ultimo Acceso: 28.02.2023). - Titulo de la pantalla.

33. Zugasti R. El papel de la prensa en la construction de la democracia espanola / R. Zugasti // Confines de Relaciones Internacionales y Ciencia Pohtica. - 2008. - №7. - P. 53-68.

References

1. Vilalonga, J.L. (2003). Korol. Besedy s korolyom Ispanii donom Huanom Karlosom I. Moskva: Dioprint [In Russian],

2. Godlevska, V.Ju. (2009). Perehid vid avtoritarizmu do demokratichnogo suspilstva v Ispaniyi (1960-1982 roki). Vinnytsia: VNTU [In Ukrainian],

3. Ivanytska, O.P. (2021). Institut monarhiyi yak garant demokratichnogo tranzitu v Ispaniyi. Political life, 2, 16-25 [In Ukrainian],

4. Adolfo Suarez defiende la Ley de Asociaciones Pohticas. RTVE. Retrieved from: https://www.rtve.es/play/videos/informe-semanal/adolfo-suarez-defiende-ley-asociaciones- politicas/2357010/ [In Spanish].

5. Adolfo Suarez:Reforma Pohtica(10/9/1976). Youtube.Retrievedfrom:

https://www.youtube.com/watch?v=67Vn59D8D_k&t=331s [In Spanish].

6. Andrade, A.F. (2000). Los empresarios y la transition a la democracia en Espana. Estudios Socioldgicos, 18, 695-726 [In Spanish],

7. Baby, S. (2018). El mito de la transicidn pacifica. Violencia y politica en Espana (19751982). Madrid: Ediciones Akal [In Spanish],

8. El Rey veiamuy verde aSuarez. El Pais.Retrievedfrom:

https://elpais.com/diario/1995/09/22/espana/811720822_850215.html [In Spanish],

9. Bermeo, N. (1987). Redemocratization and Transition Elections: A Comparison of Spain and Portugal. Comparative Politics, 19, 213-231 [In English].

10. Calleja, E.G (2018). La movilizacion y la protesta estudiantil en el tardofranquismo y la democracia. Historia de la Educacion, 37, 223-255 [In Spanish].

11. Duran, A.M. (2016). De la ley a la ley: la reforma politica en Espana (1976-1978): Grado en Historia. UCA. Cadiz [In Spanish],

12. Elecciones Generales 15 de junio de 1977. Historia Electoral. Retrieved from: http://www.historiaelectoral.com/e1977.html [In Spanish],

13. Fernando, N.G. (2013). El PCE: De La Clandestinidad A La Legalidad. Cuadernos de Pensamiento Politico, 40, 159-192 [In Spanish].

14. Gonzalez, M. C. (2015). Sindicatos y Transicion-1977. La transicidn espanola: Nuevos enfoquespara un viejo debate (pp. 149-162). Madrid: Biblioteca Nueva [In Spanish].

15. Las Cortes Espanolas aprueban la Ley de Reforma Politica. Youtube. Retrieved from: https://www.youtube.com/watch?v=olvLhXyHAXs&list=PLivvP_WB- Rk0OLtzdNZ17NNk6ECZpXC5k&index=16 [In Spanish],

16. Ley 1/1977, de 4 de enero, para la Reforma Politica. BOE. Retrieved from: https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-1977-165 [In Spanish],

17. Ley 21/1976, de 14 de junio, sobre el Derecho de Asociacion Politica. BOE. Retrieved from: https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-1976-11502 [In Spanish],

18. Ley 62/1969, de 22 de julio, por lo que se provee lo concerniente o lo sucesion en lo Jefatura del Estado. BOE. Retrieved from: https://www.boe.es/boe/dias/1969/07/23/pdfs/A11607- 11608.pdf [In Spanish].

19. Linz, J., & Stepan, A. (1996). Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe. Baltimore: The Johns Hopkins University Press [In English].

20. Magaldi, A. (2018). Alfonso Osorio y la Union Democratica Espanola (UDE): un proyecto democristiano en transicion. Revista de Historia Contemporanea, 97, 233-266 [In Spanish],

21. Magaldi, A. (2019). La idea de Espana de Alfonso Osorio: un «proyecto neoforalista» en los primeros gobiernos de la transicion. Revista de Historia Contemporanea, 37, 319-345 [In Spanish].

22. Maxwell, K. (1991). Spain's Transition to Democracy: A Model for Eastern Europe? The Academy of Political Science, 1, 35-49 [In English],

23. Mensaje sobre la Ley para la Reforma Politica. Transicion.org. Retrieved from: http://transicion.org/Destacados_flash/EspecialAdolfoSuarez/pdfs/01sep1976.pdf [In Spanish],

24. Ortiz, M.H. (2013). Un partido politico para la reforma La UCD de Adolfo Suarez (1976-1982). Los partidos en la Transicidn: las organizaciones politicas en la construccion de la democracia espanola (pp. 185-200). Madrid: Biblioteca Nueva [In Spanish],

25. Powell, C. (2001). International Aspects of Democratization: The Case of Spain. The International Dimensions of Democratization (pp. 285-314). Y.: Oxford University Press. [In English].

26. Preston, P. (2003). Juan Carlos, el rey de un pueblo (Vol.2). Barcelona: ABC [In Spanish].

27. Real Decreto 1561/1976, de 3 de julio, por el que se designa Presidente del Gobierno a

donAdolfoSuarezGonzalez.BOE.Retrievedfrom:

https://www.boe.es/boe/dias/1976/07/05/pdfs/A13129-13129.pdf [In Spanish],

28. Real Decreto-ley 10/1976, de 30 de julio, sobre amnistia. BOE. Retrieved from: https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-1976-14963 [In Spanish],

29. Real Decreto-Ley, 12/1977, de 8 de febrero, sobre el derecho de asociacion politica.

BOE. Retrieved from:https://www.boe.es/boe/dias/1977/02/10/pdfs/A03223-03223.pdf[In

Spanish].

30. Referendum sobre el Proyecto de Ley para la Reforma Politica 15 de diciembre de 1976.

JuntaElectoralCentral.Retrievedfrom:

http://www.juntaelectoralcentral.es/cs/jec/documentos/Referendum_1976_Resultados.pdf[In

Spanish].

31. Suarez-ffiiguez, E. (2011). La transicion a la democracia en Espana. Adolfo Suarez y la ruptura pactada. Estudiospoliticos, 23, 161-177 [In Spanish],

32. Un militar liberal, como segundo del presidente. El Pais. Retrieved from: https://elpais.com/diario/1976/09/23/portada/212277601_850215.html [In Spanish],

33. Zugasti, R. (2008). El papel de la prensa en la construccion de la democracia espanola. Confines de Relaciones Internacionalesy Ciencia Politica, 7, 53-68 [In Spanish],

Размещено на Allbest.ru

...