Проблематика історії грецької присутності на українських теренах у сучасній вітчизняній історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблематика історії грецької присутності на українських теренах у сучасній вітчизняній історіографії

Владислава Піскіжова канд. іст. наук, наук. співроб. Інститут історії України НАН України

Метою розвідки є історіографічний аналіз доробку сучасних вітчизняних істориків із проблематики етнічної історії греків України, які належать до її найбільш давніх і сталих етнічних спільнот. У цьому зв 'язку передбачені дослідницькі завдання, серед яких визначення основних тематичних напрямків цих студій. Методологія праці базується на наукових принципах історизму та об'єктивності. Було застосовано конкретнонаукові методи історіографічного аналізу й синтезу, ідеографічний тощо. Наукова новизна визначається насамперед тим, що дотепер заявлена тема в окреслених нею хронологічних межах не стала предметом окремого наукового дослідження. Висновки: Розробка проблематики етнічної історії греків України, яка була започаткована наприкін. XVIII - XIX ст. студіями вчених західноєвропейських країн та Російської імперії і значно еволюціонувала завдяки науковому доробку радянських істориків, отримала нового імпульсу на початку 1990-х рр. у працях українських істориків. Поява чергової хвилі наукового інтересу до означеної теми пов'язана з перезавантаженням вітчизняної історичної науки після відновлення незалежності України, імперативами державної етнополітики, запитами української громадськості тощо. Ці напрацювання побудовані на широкому колі нововиявлених джерел і вирізняються сучасними дослідницькими підходами, переосмисленням ключових питань, виробленням нових теорій (насамперед щодо етногенезу урумів та румеїв) тощо. Визначено, що вагомий внесок у вивчення проблематики було здійснено співробітниками Інституту історії України НАН України, зокрема Кабінету українсько-грецьких відносин (з 2007р. - Центр досліджень українсько-грецьких відносин) на чолі з Н.О. Терентьєвою. На тлі широкого розмаїття питань з етнічної історії українських греків, які мають доволі високий ступінь розробки станом на сьогоднішній день, що насамперед стосується історії греків Ніжина й Надазов 'я, їхнє національно-культурне життя в умовах незалежної України є найменш репрезентованим.

Ключові слова: грецька присутність на українських теренах, статті, дисертації, монографії, сучасна вітчизняна історіографія.

Issues of the history of the Greek presence on Ukrainian territory in modern national historiography

Vladyslava Piskizhova PhD in History, Researcher Institute of History of Ukraine the National Academy of Sciences of Ukraine

The purpose of the study is a historiographical analysis of the works of modern Ukrainian historians on the issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, who belong to its oldest and most stable ethnic communities. In this regard, several tasks are set, one of which is to define main thematic areas of these studies and the degree of their analysis. The methodology is based on the scientific principles of historicism and objectivity. Specific scientific methods of historiographic analysis, synthesis, ideographic and other methods were used. Scientific novelty is determined primarily by the fact that this topic within the outlined chronological boundaries has not become the subject of a separate scientific study so far.

Conclusions: Development of issues of ethnic history of the Greeks of Ukraine, which was initiated in the studies of scholars from Western European countries and the Russian Empire at the end of the XVIII - XIX centuries and has evolved significantly thanks to the scientific achievements of Soviet historians, received a new impetus in the early 1990s in the works of Ukrainian historians. The emergence of another wave of scientific interest in this topic is associated with the reset of the national historical science after the proclamation of independence of Ukraine, the imperatives of state ethnopolitics, the demands of the Ukrainian public, etc. These developments are based on a wide range of newly discovered sources and are characterized by modern research approaches, rethinking key issues of the problem, developing new theories (primarily on the ethnogenesis of Urums and Roumeans), etc. It is determined that a significant contribution to the study of the issue was made by the staff of the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, in particular the Cabinet of Ukrainian-Greek Relations (since 2007 - Research Center for Ukrainian-Greek Relations) headed by N.O. Terentyeva. Against the background of a wide variety of issues on the ethnic history of Ukrainian Greeks, which have a fairly high level of development today, primarily in the history of the Greeks of Nizhyn and North Azov region, their national and cultural life in independent Ukraine is the least represented.

Keywords: Greek presence on the Ukrainian territory, articles, theses, monographs, modern national historiography.

Греки (самоназва - еллінес, від грец. належать до найбільш сталих етнічних спільнот, які здавна і переважно компактно проживають на українських теренах*. Основна маса сучасних греків мешкає в Автономній Республіці Крим та Надазов'ї, здебільшого у місцях компактного проживання. Відповідно до Всеукраїнського перепису населення 2001 р. їхня кількість становила 91,5 тис. осіб, і за своєю чисельністю вони посідали 12 місце в етно-національній структурі українського суспільства¹. Слід зауважити, що наразі ці показники є застарілими з огляду на демографічні зміни останніх років².

Перші дослідження в межах проблематики історії грецької присутності на українських теренах були здійснені наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. зарубіжними антикознавцями Ж.-П. де Бугенвілем та Р. Рошетом³. Праці цих авторів присвячені Великій грецькій колонізації і базувалися на відомостях, отриманих із стародавніх, здебільшого літературних джерел. Вказаний період в історіографії проблеми слушно охарактеризував В.П. Яйленко, назвавши його антикварно-публіцистичним⁴. Заслугою зарубіжної історіографії другої половини ХІХ ст. стало вироблення двох теорій щодо детермінант Великої грецької колонізації «аграрної» (Ю. Белох, П. Гіро) і «торговельної» (Е. Мейєр), які й дотепер викликають резонанс у середовищі істориків, кожна з них має як своїх прибічників, так і опонентів⁵.

У цей період вагомий внесок у розробку проблематики було здійснено вченими Російської імперії. Зокрема, побачила світ низка новаторських для свого часу праць з історії давньогрецької колонізації Українського Причорномор'я за авторством Е.Р. Штерна, що базувалися на конкретному археологічному матеріалі, здобутому в результаті розкопок на о. Березань, де, як уже зазначалося, було знайдено найдавніше на українських теренах грецьке поселення Борисфен (Борисфеніда)⁶. Не можна обійти увагою й науковий доробок В.В. Латишева, який, зокрема, у своїй монографії, присвяченій дослідженню історії Ольвії, обґрунтував думку про те, що головною причиною колонізації греками Українського Причорномор'я стали саме їхні торговельні інтереси, яка сьогодні підтримується більшістю істориків⁷. У цей час були започатковані дослідження з історії греків Надазов'я (А.О. Скальковський, С.М. Соловйов, Ф. Хартахай, М. Мурзакевич та ін.) та інших грецьких анклавів України.

Отже, напрацювання вчених кінця XVIII - ХІХ ст. заклали фундамент і, власне, дали поштовх для подальшої розробки теми, історіографія якої відтоді значно еволюціонувала як у кількісному, так і в якісному відношенні, насамперед за рахунок напрацювань радянських і меншою мірою - зарубіжних істориків, проте аналіз цього наукового доробку не є метою даної розвідки.

Дослідження в означеній царині отримали нового імпульсу на початку 1990-х рр., у працях українських істориків. Це, насамперед, пов'язано з перезавантаженням вітчизняної історичної науки після проголошення незалежності України, імперативами державної етнополітики, запитами української громадськості тощо. Наразі ж слід констатувати, що результатом цих студій є чималий масив напрацювань, який вартий окремого аналізу. Примітним є те, що сучасні історики часто послуговуються новими дослідницькими підходами, їхні праці вже не обмежуються студіюванням традиційної тематики, як давньогрецька колонізація Українського Причорномор'я, етногенез приазовських греків тощо.

Одним із фундаторів елліністичних студій у незалежній Україні стала Н.О. Терентьєва (1947-2009 рр.). Зокрема, науковиця ініціювала створення 15 січня 1993 р. у структурі Інституту історії України НАНУ Кабінету українсько-грецьких відносин (з 2007 р. - Центр досліджень українсько-грецьких відносин), який, власне, й очолювала упродовж усього часу його функціонування (до 2009 р.). На базі підрозділу здійснювалися дослідження з історії Греції, українсько-грецьких відносин, грецьких громад на українських теренах тощо, в результаті чого було опубліковано понад 300 наукових праць, у тому числі 23 монографії⁸. У цьому контексті особливої уваги варта колективна праця «Подвижники й меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII-XIX ст.: Історико-біографічні нариси» (2001)⁹. Як зауважила І.Б. Матяш, це видання «стало істотним внеском як у історіографію етнонаціональних досліджень, так і в біографістику»¹⁰.

Серед чималого наукового доробку Н.О. Терентьєвої слід зосередитися саме на тих працях, які стали складовою сучасної вітчизняної історіографії із проблематики етнічної історії українських греків, що відповідає темі нашого дослідження. Так, 1999 р. побачила світ монографія «Греки в Украине: прошлое и настоящее (экономическая и культурно-просветительская деятельность. XVII-XX вв.)». По суті це була перша спроба узагальнення історії українських греків в одному виданні, починаючи від часу формування тих грецьких анклавів, що виступали вже як самосвідомі етнічні групи населення, а у випадках з маріупольською та ніжинською мали і власну самоорганізацію¹¹.

Окремо варто відмітити широку джерельну базу монографії, представлену матеріалами не лише вітчизняних, а й зарубіжних архівосховищ, позаяк науковиця володіла кількома іноземними мовами, зокрема новогрецькою. Примітно, що в цій праці вперше в сучасній вітчизняній історіографії було приділено увагу проблематиці інституційного розвитку грецької спільноти в незалежній Україні, зокрема висвітлено діяльність всеукраїнського товариства дружби «Україна-Греція», обв'язки віце-президента якого Н.О. Терентьєва виконувала багато років поспіль.

Об'єктом дослідження наступної монографії Н.О. Терентьєвої стало таємне грецьке товариство «Філікі Етерія»¹². Зокрема, авторка ґрунтовно висвітлила одеський період діяльності цієї організації, від її створення у 1814 р. до 1818 р., коли штаб-квартиру було перенесено до Стамбула. Слід зауважити, що до сьогодні ця праця є найбільш повним викладом історії діяльності зазначеної організації у сучасній вітчизняній історіографії, а залучена під час її написання джерельна база, згідно з висловлюванням О.В. Шевченко, «є своєрідною хрестоматією з вивчення актуальних проблем грецької національної революції 1821-1829 рр.»¹³.

У монографії «Торгово-економічні зв'язки України і Греції: історичні традиції та сьогодення», виконаної Наталією Терентьєвою у співавторстві з О.О. Слюсаренко, особлива увага приділена висвітленню торговельної діяльності грецьких іммігрантів на українських теренах, її впливу на розвиток економічного потенціалу окремих регіонів України тощо¹⁴.

У контексті нашого дослідження варта уваги ще одна праця Н.О. Терентьєвої - її спільний доробок із К.В. Балабановим - «Греки в Україні: історія та сучасність» 2008 р., що була репрезентована як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, де проаналізовано та узагальнено багатовікову історію грецької присутності на українських теренах, висвітлено її основні віхи та найяскравіші прояви, спрогнозовано перспективи розвитку грецької спільноти в незалежній Україні тощо¹⁵.

Під науковим керівництвом Н.О. Терентьєвої було захищено кілька кандидатських дисертацій безпосередньо з проблематики етнічної історії українських греків. Йдеться про дослідження Н.І. Бацак «Греки Північного Приазов'я: культурно-просвітницький розвиток (кінець XVIII - початок ХХ ст.)» 1999 р., С.П. Пахоменка «Культурний розвиток грецької спільноти України у другій половині ХХ століття» 2003 р., О.О. Терентьєвої «Просвітницька та благодійна діяльність грецьких купців діаспори: на прикладі діяльності родини Зосимів (кін. ХVШ - сер. ХІХ ст.)» 2004 р., В.В. Піскіжової «Національно-культурне життя етнічних греків України (1991-2005 рр.)» 2006 р. тощо.

У публікації на пошану пам'яті Н.О. Терентьєвої за авторством А.В. Гедьо та Т.В. Іллюк наголошено, що доробок цієї відомої дослідниці та вчених створеного нею наукового підрозділу «набуває особливої ваги в контексті євроатлантичного вектору зовнішньої політики України; результати цього дослідницького пошуку мають велике суспільне значення, надаючи необхідний матеріал для виконання практичних політичних завдань, здійснення демократичної етнополітики незалежної Української держави»¹⁶.

У 1990-х рр. проблематику історії грецької присутності на українських теренах також досліджували: А.В. Гедьо, І.С. Пономарьова, Л.Д. Якубова, Є.К. Чернухін, М.А. Араджионі, Н.І. Бацак та ін. Значна частина цих вчених були/є штатними працівниками Національної академії наук України, зокрема Інституту історії України, Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського тощо. Слід констатувати, що чи не найбільш вагомі доробки належать А.В. Гедьо, І.С. Пономарьовій та Л.Д. Якубовій, які до сьогодні залишаються провідними фахівцями в означеній царині.

Так, уже багато років поспіль наукові інтереси А.В. Гедьо зосереджені на вивченні проблематики історії надазовських та ніжинських греків. Ці студії були започатковані кандидатською дисертацією «Греки Північного Приазов'я (1778-1875 рр.)», захищеною 1997 р.¹⁷ Дисертація відтак лягла в основу монографії «Джерела з історії греків Північного Приазов'я (кінець XVIII - початок ХХ ст.)» 2001 р.¹⁸ У цій праці науковця порушила широке коло питань, пов'язаних із переселенням 1778 р. кримських греків у Нада- зов'я, де було створено Маріупольський грецький округ, зокрема детально проаналізувала систему самоврядування та церковний устрій цієї адміністративно-територіальної одиниці, еволюцію правового становища грецьких переселенців, їхню роль у господарському освоєнні півдня України тощо.

У 2005 р. побачила світ чергова монографія А.В. Гедьо «Грецькі громади Ніжина та Північного Приазов'я в актових матеріалах середини XVII - XIX ст.», яка отримала значний резонанс у середовищі вітчизняних істориків¹⁹. Так, дискусії викликало її тлумачення поняття «національна громада» як інституціолізованого, етно-конфесійно-правового об'єднання. На основі цього твердження дослідниця наголошує, що з усіх грецьких анклавів, які сформувалися на українських теренах упродовж XVII - XIX ст., тільки маріупольський та ніжинський можна вважати національними громадами, позаяк вони були об'єктами правових відносин, користувалися привілеями українських гетьманів та російських імператорів тощо. Власне саме цією працею дослідниця вперше в історіографії проблематики запровадила комплексний та системний джерелознавчий аналіз історії маріупольської та ніжинської грецьких громад.

У 2006 р. А.В. Гедьо опублікувала монографію «Соціально-економічний розвиток грецьких громад України середини XVII - ХІХ ст.: джерелознавчий аспект»²⁰. Здійснення порівняльного аналізу комплексу джерел із вказаної проблематики дозволило авторці виявити спільне та відмінне у історичному поступі цих громад, починаючи від мотивацій, що спонукали вдатися до переселення, і закінчуючи обставинами їхнього занепаду. Монографія лягла в основу докторської дисертації А.В. Гедьо з теми «Соціальний статус та розвиток господарства грецьких громад України середини XVII - ХІХ ст.: джерелознавчий аспект», що також була захищена 2006 р.²¹ Тут варто згадати про те, що наступного 2007 р. аспірантка А.В. Гедьо, а саме В.С. Волониць, успішно захистила кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню торговельно-економічної діяльності грецьких купців на українських теренах у XVII-ХІХ ст.²²

Безумовним здобутком сучасної вітчизняної історіографії стали праці А.В. Гедьо (виконані у співавторстві), присвячені дослідженню організації самоврядування маріупольської та ніжинської грецьких громад. Йдеться про роботи «Маріупольський грецький суд: історія створення та діяльність» 2012 р.²³ та «Ніжинський грецький магістрат» 2013 р.²⁴, які без перебільшення можна назвати унікальними, позаяк містять найповніший виклад історії становлення та діяльності зазначених інституцій.

Так, на основі аналізу широкого кола джерел, а їхня кількість просто вражає, позаяк нараховує по кожній праці понад 3 тис. позицій, авторка визначила сфери компетенції цих органів грецького самоврядування та масштаби їхньої роботи, висвітлила особливості відносин із пануючою владою (Військо Запорізьке, Російська імперія тощо), а також простежила їхню роль у життєдіяльності громад, інтереси яких вони були покликані представляти. Цінним інформативним джерелом є приватноправові акти, насамперед заповіти, адже ці документи проливають світло на історію повсякдення грецьких переселенців, яка дотепер залишається малодослідженою і представлена в історіографії хіба що побіжно.

Історико-етнографічні дослідження традиційної культури греків Надазов'я представлені працями І.С. Пономарьової. Слід зауважити, що у 1996-2011 рр. науковиця виступила ініціатором проведення й безпосереднім учасником низки етнографічних експедицій на півдні України. Першим вагомим результатом цих польових досліджень стала кандидатська дисертація з теми «Етнічна специфіка духовної культури греків Українського Приазов'я», захищена 1997 р.²⁵

Варто також згадати і про участь цієї дослідниці в міжнародному етнографічному проєкті «Греки Приазов'я» (2006 р.), керівником якого вона була. Власне цього ж року побачила світ її фундаментальна монографія «Етнічна історія греків Приазов'я (кінець XVIII - початок ХХІ ст.): історико-етнографічне дослідження»²⁶. У цій праці науковиця проаналізувала сукупність етноутворюючих факторів, що вплинули на формування субетнічних груп урумів та румеїв - предків сучасних українських греків. Чимало дискусій викликала висунута І.С. Пономарьовою теорія стосовно їхнього походження, що йде врозріз із усталеною. Так, авторка наполягає на тому, що ці субетнічні групи сформувалися поза Кримським півостровом, тобто ще до того часу як потрапили на його терени, а саме: «Поділ греків на урумів і румеїв відбувся не під впливом татаро-турецького владарювання у Криму»²⁷. Згідно з твердженням І.С. Пономарьової, уруми перемістилися на півострів з Малої Азії, а румеї - з островів Грецького архіпелагу. Дослідниця також зазначила, що, незважаючи на спільне походження та однакову релігійну приналежність, уруми та румеї увесь час свого перебування на півострові практично не мали соціальних контактів поміж собою й навіть сьогодні виключають можливість укладення шлюбів.

Вказана монографія лягла в основу докторської дисертації «Греки Приазов'я: етнонаціональні процеси в аспекті трансформації традиційної культури», захищеної І.С. Пономарьовою у 2007 р.²⁸ Слід зауважити, що це дослідження поміж іншим привертає увагу своїм ґрунтовним висвітленням сучасного розвитку етнокультури надазовських греків, що стало можливим завдячуючи залученню матеріалів польових етнографічних досліджень, проведених у грецьких селах Надазов'я.

Не можна обійти увагою й участь І.С. Пономарьової на початку 2010-х рр. у фундаментальному науковому проєкті «Етнонаціональний аспект формування громадянського суспільства в Україні (за матеріалами Північного Азов'я)» з дослідження історії розвитку територіальних громад Надазов'я, результати якого були репрезентовані низкою видань з однойменною назвою, в тому числі словником-довідником, статистичним довідником тощо²⁹.

Окремо варто згадати про результати науково-дослідницької роботи члена-кореспондента НАН України Л.Д. Якубової. Спеціалізуючись на проблематиці історії етнонаціонального розвитку України, науковиця, зокрема, приділила значну увагу вивченню різних аспектів життєдіяльності грецької діаспори. Так, радянський період історії українських греків ґрунтовно висвітлено в її кандидатській дисертації «Соціально-економічне, політичне і культурне життя грецького населення України. 1917 р. - початок 30-х рр. ХХ ст.» 1993 р. та індивідуальній монографії «Маріупольські греки (етнічна історія). 1778 р. - початок 30-х років ХХ ст.», що вийшла друком 1999 р.³⁰ Л.Д. Якубова наголосила, що таким дослідженням «додаткової наукової значущості надає етнокультурна специфіка цієї спільноти. Наважимося стверджувати, що за характером етнокультурних проблем та ознак вона посідала виняткове місце серед етносів УСРР»³¹. З огляду на це, сюжети з історії грецької присутності на українських теренах фігурують у більшості праць Л.Д. Якубової.

Наприклад, у монографії «Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у міжвоєнну добу» 2011 р. вміщено змістовний описовий матеріал щодо характерних особливостей організації побуту греків, їхніх усталених родинних традицій та ін.³² Авторка розглядає грецьку спільноту в контексті розвитку інших національних меншин і у взаємодії з ними на тлі тогочасної політики радянської влади у сфері економіки, медицини, освіти та культури. Аналізу наслідків впровадження засад політики коренізації у системі освіти (виведення національних мов за межі побутового вжитку) у книзі приділена окрема увага. Л.Д. Якубова наголошує на тому, що тогочасні програми культосвітньої діяльності не враховували всієї специфіки етнокультурних, зокрема, мовних особливостей етнічних спільнот, насамперед широкого розмаїття говірок та діалектів, побутуючих у їхньому середовищі. З огляду на це, науковця вважає, що спроби прискорення «еллінізації», «татаризації» та «романізації» греків Української РСР, іще й за умов масової неписемності, від самого свого початку були приречені на провал.

У цьому контексті слід згадати, що саме дослідженню мовних проблем греків радянської України Л.Д. Якубова присвятила низку наукових розвідок, серед яких «Еллінізація приазовських греків (середина 20-х - 30-і роки) - мовно-культурний аспект», «Мовна проблема та її вплив на етнокультурне життя українських греків (середина 20-х - 30-ті рр. ХХ ст.)» тощо³³.

Цінними й унікальними можна вважати результати міждисциплінарних, історико-філологічних студій Є.К. Чернухіна, які зокрема стосуються грецької палеографії та кодикології. Низка праць ученого присвячена вивченню грецької рукописної спадщини, що зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського - це індивідуальна монографія, каталоги, збірники документів та ін.

Маловідомі сторінки історії українсько-грецьких релігійних зв'язків XVIII ст., що стосуються тогочасних контактів українського та грецького духівництва, а водночас і побутування грецьких анклавів на українських теренах, висвітлені на шпальтах видання «Грецький Схід і Україна: листи грецького духовенства XVIII ст. в фондах Інституту рукопису ЦНБ ім. В.І. Вернадського» 1994 р., що базується на листуванні грецьких духовних осіб різного рангу з київськими митрополитами Рафаїлом Заборовським та Арсенієм Могилянським, кафігумена монастиря св. Катерини в Києві Григорія Синайського з греками фортеці Св. Єлисавети та ін.³⁴

У 2002 р. побачила світ монографія Є.К. Чернухіна «Грецька рукописна спадщина в Києві. Історіографія та огляд матеріалів IV - ХХ ст.», що являє собою комплексне дослідження майже пів тисячі грецьких манускриптів IV-ХХ ст. із київських бібліотечних колекцій та фондів, які поміж іншого є цінним інформативним джерелом із проблематики історії присутності греків на українських теренах³⁵.

Працею Є.К. Чернухіна «Архів протоієрея Трифілія Карацоглу: першоджерела з історії греків Криму та Надазов'я XVIII ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» 2016 р. було вперше введено до наукового обігу документи архіву протоієрея Трифілія Карацоглу - одного з духовних лідерів кримських греків, які у 18781880 рр. вдалися до переселення у Надазов'я, сподвижника митрополита Маріупольського і Готфейсько-Кафайського Ігнатія. Аналіз цих першоджерел проливає світло на особливості організації побуту та церковного устрою Маріупольського грецького округу³⁶. У цьому виданні докладні археографічні описи документів вміщені разом із їхніми текстами, надано список шифрів зберігання цих матеріалів в Інституті рукопису тощо.

Авторству Є.К. Чернухіна також належить низка розвідок з історії ніжинської і маріупольської грецьких громад, історико-біографічних нарисів, присвячених визначним персоналіям грецького духівництва в Україні та ін.

Проблематика грецької присутності на українських теренах висвітлюється у працях М.А. Араджионі. Слід зауважити, що після опублікування 1999 р. монографії «Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е гг. XVIII в. - 90-е гг. ХХ в. )», в якій узагальнено понад двохсотлітній досвід студіювання історії зазначених грецьких анклавів, подальші свої наукові пошуки дослідниця зосередила саме на вивченні етнічної історії та культури греків Кримського півострова³⁷.

Примітно, що М.А. Араджионі дотримується тієї точки зору, що формування етносу кримських греків періоду Середньовіччя не було пов'язане з переселенням із Балканського півострова чи островів Грецького архіпелагу, а носило автохтонний характер і стало результатом тривалих, складних етногенетичних процесів, у яких брали участь представники різних народів, як готи, алани, гуни, хазари, булгари, половці, татари т. ін. Дослідниця вважає головним об'єднавчим фактором утворення цього етносу приналежність до православного (грецького) віросповідання, що, власне, й обумовило його ідентифікацію з грецькою національністю³⁸.

Наразі М.А. Араджионі належить до числа небагатьох сучасних українських істориків, які приділяють увагу вивченню етнокультурної ситуації у середовищі кримських греків в умовах незалежної України. Йдеться про такі праці, як «Некоторые итоги этнографических и социологических исследований греческих общин Крыма, проведённых в 1993-1995 гг.» 1999 р., «Греки Криму: історія і сучасне становище (етнокультурна ситуація та проблеми етнополітичного розвитку)» 2005 р. тощо³⁹. У цьому контексті дослідниця наголошує: «Після анексії Криму дослідження історії міграцій, соціального статусу та культури різних етнічних спільнот, які здавна мешкали на теренах півострова, набуває особливої гостроти і актуальності»⁴⁰.

Поміж останніх публікацій М.А. Араджионі науковий інтерес становить історико-генеалогічна розвідка «Грецькі дворянські роди на Півдні України: досвід вивчення (за документами Держархіву в Автономній Республіці Крим)» 2016 р., яка проливає світло на процедуру набуття дворянського звання грецькими родинами після приєднання Кримського ханства до Російської імперії у 1783 р.⁴¹

Висвітленню окремих сторінок історії українських греків присвячена низка генеалогічних та просопографічних досліджень В.В. Томазова (Томо- зова). Так, учений реконструював історію впливових грецьких родин Мавро- гордато (гілка Лакана), Родоканакі та Севастопуло, які проживали на півдні України від ХУНТ ст. і відіграли помітну роль в економічному, культурному та громадському житті зазначеного регіону⁴². У цьому контексті не можна обійти увагою монографію «Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII - початок XX ст.)» 2006 р., де в тому числі викладено історію козацько-старшинських родин грецького походження, проаналізовано їхній внесок у розвиток української культури тощо⁴³. 2021 р. у стінах Інституту історії України НАН України науковець захистив докторську дисертацію «Греки-хіосці на Півдні України (кінець XVIII ст. - 1917 р.): просопографічний портрет етносоціальної спільноти». Слід наголосити на екстраординарності цієї роботи, адже тут вперше в історіографії, як у вітчизняній, так і в зарубіжній, хіоські греки постали об'єктом комплексного дослідження, в результаті чого автор створив колективний просопографічний портрет цієї унікальної кровноспорідненої етносоціальної спільноти, що складалась із представників впливових і заможних аристократичних родів Маврогордато (гілки Лакана, Нікола, Скарлаті та Вітелла), Родоканакі, Раллі, Севастопуло, Скараманга, Каралі й Аверіно. Завдяки використанню широкого кола архівних джерел автор реконструював маловідомі сторінки історії розвитку Півдня України означеного періоду в правовому, фінансово-економічному, культурно-освітньому та особистісному контекстах. За визначенням самого автора, ця праця також є вкрай важливою для ствердження дисциплінарного статусу просопографії.

Проблему збереження етнічної ідентичності надазовських греків розглядає Н.І. Бацак у своїй монографії «Грецька спільнота Надазов'я: етнокультурні процеси (остання чверть XVIII - початок XX століття)», опублікованій 2010 р.⁴⁴ У цій праці, за визначенням самої авторки, «на документальній основі розкриваються формування та розвиток культурно-освітньої парадигми грецької спільноти», зокрема досліджено правові умови її соціокультурної розбудови, функціонування системи шкільних та позашкільних закладів, літературно-мистецьку та громадсько-просвітницьку діяльність її представників тощо.

Репресивну діяльність органів державної безпеки СРСР на українських теренах, зокрема стосовно грецького населення, вже багато років поспіль вивчає В.М. Нікольський. У 2003 р. побачила світ монографія науковця «Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження», один із розділів якої присвячено так званій «грецькій операції» НКВС 1937-1938 рр.⁴⁵ Ця тема висвітлена детальніше в колективній праці 2005 р. за редакцією В.М. Нікольського «Книга памяти греков Украины», де на основі широкого кола першоджерел (архівно-слідчої справи заступника УНКВС по Сталінській області Г. Загорського-Зарицького, слідчих справ репресованих греків та ін.) встановлено кількість репресованих греків, їхній вік та соціальну приналежність, однак автор наполягає, що і ці дані не є вичерпними, тому потрібні подальші дослідження⁴⁶.

У 2006 р. була опублікована монографія за спільним авторством Пахо- менка С.П. і Балабанова К.В. «Національно-культурне та громадське життя греків України в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття», в якій проаналізовано форми та засоби виявлення культурної самобутності українських греків⁴⁷. У праці приділено увагу питанням історії становлення й діяльності грецьких національно-культурних товариств, зокрема наголошено, що пріоритети їхньої роботи обумовлюються історичними особливостями становлення тієї чи іншої грецької громади, орієнтирами лідерів тощо.

О.О. Терентьєва досліджувала просвітницьку й благодійну діяльність представників грецької купецької родини Зосимів, зокрема братів Анастасія і Миколи в Ніжині, їхню роль у розгортанні новогрецького Просвітництва, підготовці національно-визвольної боротьби грецького народу проти османського панування тощо⁴⁸.

До здобутків сучасної української історіографії слід віднести видану новогрецькою мовою у 2007 р. монографію Л.Г. Білоусової «Родина Петроко- кіно: одеський період. ХІХ - початок ХХ ст.» (оригінальна назва «ЛіАіа МлєАоонсора. То ysvoq tov Пєтрококкіуоу: пєрюбо xpq Обрссон 19oq - апхє 20о airova»), презентація якої відбулася 27 лютого 2008 р. в Історичному музеї міста Афіни⁴⁹. В основу цієї праці лягла кандидатська дисертація з теми «Династія грецьких купців Петрококіно в економічному і соціокультурному житті Російської імперії (ХІХ - початок ХХ ст.)», захищена 2007 р.⁵⁰ Монографія висвітлює історію одеського періоду життєдіяльності грецьких (хіоських) купців Петрококіно, які на початку ХІХ ст. переселилися до Російської імперії і відіграли помітну роль у соціально-економічному розвитку цього міста.

Маловивчені сторінки історії грецької присутності на теренах України, зокрема в західноукраїнському регіоні, відкриває І.М. Лильо своєю докторською дисертацією у формі монографії «Греки на території Руського воєводства у ХV - ХУІІІ ст.» 2019 р. Вихід у світ цієї праці став значною подією в історіографії проблеми. Сам автор констатував, що «тема історичної спадщини греків на території Руського та Подільського воєводств Речі Посполитої і надалі залишається практично поза дискурсом дослідників Нового часу»⁵¹. З цим твердженням важко не погодитися, адже до виходу у світ вказаної монографії означена проблема розглядалася сучасними українськими істориками лише побіжно, зокрема у працях О.З. Духа, В.П. Кривоноса⁵². І.М. Лильо також зазначив: «Керуючись наявним станом справ, метою праці було максимально вповні з'ясувати обставини утворення та розвитку локальних грецьких діаспор на території Руського воєводства у XV-XVIII ст.»⁵³. Так, у монографії ґрунтовно висвітлена торгівельно-реміснича та культурно-просвітницька діяльність грецьких іммігрантів на теренах Львова, Замостя, Бродів та інших міст воєводства, визначено місце та роль греків у тогочасному соціокультурному просторі регіону, їхній внесок у розвиток духовної та матеріальної культури України тощо.

До історіографічних здобутків останніх років слід також віднести монографію «Грецька громада та консули Греції у Бердянську ХІХ - початку ХХ століття» за спільним авторством І. Лимана й В. Константінової, що побачила світ 2020 р.⁵⁴ У книзі висвітлено роль греків у заснуванні Бердянська та його подальшому соціально-економічному й культурному розвитку, життєдіяльність греків-очільників бердянського місцевого самоврядування та грецьких консулів і віце-консулів, акредитованих у цьому місті, зв'язки між Грецьким та Британським консульствами тощо. Примітною особливістю цієї праці є широка географія походження використаних у ній джерел, виявлених у архівах України, Росії, Польщі, Греції, Німеччини, Ізраїлю та Великої Британії.

Упродовж 2000-х рр. побачила світ низка бібліографічних видань, присвячених проблематиці історії українських греків: багатотомне видання «Греки Одессы: именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви» 2000-2009 рр. (авт.-упоряд.: Л.Г. Білоусова, А.В. Мартиненко, А.М. Паніван, М.Г. Батурина, А.Е. Бух), «Греки в истории Крыма: краткий биографический справочник» 2000 р. (ред.-упоряд. В.В. Харабуга), «Етнічна історія грецької спільноти в Україні: бібліографічний довідник-покажчик» 2003 р. (відп. ред. М.Ф. Дмитрієнко), «Жизнеописание заслуженных греков Украины. 1778-2008 гг.: информационно-справочный материал» 2014 р. (ред.-упоряд. Н.С. Коссе), «Дослідники історії Південної України: біобібліографічний довідник» 2013-2016 р. (упоряд. Ігор Лиман) та ін.⁵⁵

У контексті цього дослідження не можна обійти увагою й колективну працю науковців Інституту історії України НАН України «Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти» 2000 р., виконану під керівництвом проф. М.Ф. Дмитрієнко⁵⁶. Як зазначив П.Т. Тронько: «З виходом цього видання в українській історіографії заповнилися значні прогалини в етнічній історії нашої Батьківщини»⁵⁷.

Певний внесок у формування загальної картини етнічної історії греків України був зроблений їхніми ж представниками (С.М. Мазараті, А.Я. Балджі, В.Я. Терезов, К.В. Балабанов, О.І. Коноп та ін.), але переважно шляхом науково-публіцистичних напрацювань. Тут слід згадати роботу В.Я. Терезова «Греки и восточные славяне. Из истории греческо-украинских и греческо-российских культурных связей» 2000 р.⁵⁸ Напевно найбільш помітним виданням, що побачило світ завдячуючи зусиллям грецької спільноти незалежної України, стала узагальнююча праця «От античности до наших дней: очерки истории и культуры греков Украины» (ред. і упоряд. Н.С. Коссе), опублікована 2009 р. Федерацією грецьких товариств України, в якій на основі різнопланового дослідницького матеріалу відображені основні віхи історії українських греків⁵⁹.

Окремі сторінки цієї історії відкривають матеріали низки науково-практичних конференцій всеукраїнського та міжнародного масштабу, що проводилися на теренах незалежної України. їхніми організаторами виступають українські та зарубіжні науково-освітні, державні та громадські інституції, зокрема провідні організаційні структури грецької спільноти України. Зазвичай ці заходи привертають увагу значної кількості представників вітчизняних і зарубіжних наукових кіл, котрі спеціалізуються на елліністичних студіях. До найбільш резонансних із них, що відбулися впродовж останнього десятиліття, слід віднести: Міжнародна науково-практична конференція «Діалог культур у контексті історії українсько-грецьких зв'язків» (Київ, 2011), III Міжнародна науково-практична конференція «Діалог культур: Україна - Греція» (Салоніки-Патри-Афіни-Одеса-Київ, 2012 р.), IV Міжнародна науково-практична конференція «Діалог культур: Україна - Греція. Сучасний стан та перспективи розвитку» (Київ-Афіни-Патри-Салоніки-Ніш, 2013 р.), VI Міжнародна науково-практична конференція «Діалог культур: Україна - Греція (до 1000-річчя Афонської спадщини в Україні)» (Київ, 2015 р.), Науково-практична конференція «Трагедія греків України в історичній пам'яті українців (80-і роковини репресивної «грецької операції» (Маріуполь, 2017 р.), Міжнародна наукова конференція «Грецька громада Ніжина: історія і сучасність» (Ніжин, 2017 р.).

Слід зауважити, що з означеної проблематики в незалежній Україні було захищено понад 20 дисертацій, і це є важливим показником значного наукового інтересу, який до неї виявляють сучасні історики. Отже, історія грецької присутності на українських теренах на сьогодні є досить розвиненим напрямком історичних досліджень, який певним чином вже інституціалізувався під назвою «елліністичні студії», хоча це поняття є значно ширшим за власне історичний контекст, оскільки передбачає, зокрема, лінгвістичні пошуки.

Окрім дисертацій, про які вже йшлося в нашій розвідці, необхідно згадати працю О.Є. Пилипенка⁶⁰, яка перебуває в числі перших у незалежній Україні, присвячених вивченню історії становлення та діяльності Ніжинського грецького братства, його суду та магістрату. Крім цього не можна обійти увагою низку кандидатських дисертацій, захищених у стінах Інституту історії України НАН України. Зокрема, у працях М.К. Подгайко⁶¹ та С.В. Новікової⁶² висвітлюється проблематика етнічної історії надазовських греків в епоху модерну, а дисертація М.А. Абдуллаєвої⁶³ - одна з небагатьох, що відкриває маловідомі сторінки історії духовного життя кримських греків. Варто також згадати дві праці, виконані на базі Донецького національного університету. Перша - за авторством Ю.М. Демури⁶⁴, датована 2008 р. і присвячена вивченню господарської діяльності іноземних колоністів (у тому числі греків) упродовж другої половини XVIII - початку ХХ ст., їхній ролі в економічному розвитку регіону. Інша праця, захищена С.С. Арабаджи⁶⁵ 2012 р., вирізняється тим, що є єдиним до сьогодні комплексним дослідженням джерел з історії повсякдення грецького населення Надазов'я епохи модерну. Для нашого дослідження науковий інтерес становила кандидатська дисертація О.Л. Капінус «Грецькі громади України кінця XVII - початку XXI ст.: історіографія проблеми», що була захищена 2008 р.⁶⁶ Авторка здійснила комплексний історіографічний аналіз праць із тематики етнічної історії греків України, починаючи з XIX ст. - часу започаткування елліністичних студій як таких, приділивши значну увагу й доробку сучасних українських істориків. Серед іншого дослідниця зауважила, що вітчизняні науковці надають перевагу студіюванню історії ніжинських та надазовських греків і, відповідно, вивчення інших грецьких осередків носить здебільшого фрагментарний характер. Дійсно, це твердження було слушним і обґрунтованими на час захисту дисертації, та наразі ситуація виглядає дещо інакше за рахунок напрацювань останніх років, які вже були проаналізовані в нашій розвідці.

Насамкінець слід констатувати, що підвалини історичних студій з етнічної історії українських греків було закладено наприкінці XVIII-ХІХ ст. працями вчених Російської імперії та західноєвропейських країн. Відтоді історіографія цієї проблематики постійно еволюціонувала і в кількісному, і в якісному відношенні за рахунок наукового доробку радянських істориків та найбільших результатів досягла у працях сучасних українських науковців.

Їхній історіографічний огляд дозволяє твердити про особливий внесок, що був здійснений у розвиток досліджень історії грецької присутності на українських теренах співробітниками Інституту історії України НАН України, а також виокремити в цьому процесі роль Н.О. Терентьєвої. Очевидним є те, що поміж значної кількості напрацювань із цієї проблематики у пріоритетах дискурсу все ж перебувають питання історії життєдіяльності приазовського та ніжинського грецьких анклавів, тому ці її аспекти розроблені в історіографії більш фундаментально і представлені не лише численними науковими статтями, а й ґрунтовними дисертаціями, монографіями тощо. Останніми роками значно просунулося студіювання проблематики історії інших грецьких осередків, насамперед львівського та одеського, і вже знайшло своє відображення в окремих докторських дисертаціях і монографіях. Необхідно також наголосити на тому, що національно-культурне життя грецької спільноти в умовах незалежної України є найменш репрезентованим в історичній науці. Переважна більшість цього доробку належить самим її представникам і має здебільшого науково-публіцистичний виклад. Однак цей аспект проблеми є вкрай важливим для відтворення загальної картини грецької присутності на українських теренах, історії України загалом, а тому потребує подальшої наукової розробки. Можна спрогнозувати посилення наукового інтересу до цієї багатоаспектної теми і в подальшому, зважаючи на невизначеність становища українських греків після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та окремих територій Луганської і Донецької областей Російською Федерацією в 2014 р.

етнічний грек історія україна

Перелік посилань

* Тут йдеться про територіальні межі незалежної України.

¹ Урядовий кур'єр. 2002. 28 грудня. С. 11--12.

² Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. За ред. чл.- кор. НАН України, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. Київ, 2006. 138 с.

³ Bougainville J. P. de. Quels etaient les droits des metropoles grecques sur leurs colonies; les devoirs des colonies envers les metropoles; et les engagements reciproques des unes et des autres. Paris, 1745; Rochette R. Histoire critique de retablissement des colonies grecques. Paris, 1814. Т. 1.

⁴ Ольговський С.Я. Давньогрецькі міста-колонії Північного Причорномор'я: навчальний посібник. Київ, 2007. 149 с.

⁵ Meyer Е. Geschichte des Alterthums. Stuttgart, 1893. Т. 2. S. 433-484; Beloch K.J. Griechische Geschichte. Strassburg, 1912. S. 229-233; Guiraud P. La propriete fonciere en Grece jusqu'a la conquete romaine. Paris, 1893. Р. 78-86.

⁶ Штерн Э.Р. Новооткрытая Ольвийская надпись. Записки Одесского общества истории и древностей. 1893. Т. 16; Штерн Э.Р. Значение керамических находок на юге России для выяснения культурной истории Черноморской колонизации. Записки Одесского общества истории и древностей. 1900. Т. 22. С. 1-21.

⁷ Латышев В.В. Исследования об истории и государственном строе города Ольвии. Санкт-Петербург, 1887.

⁸ Гедьо А., Іллюк Т. Становлення елліністики в Україні. Пам'яті Н.О. Терентьєвої. Вісник - АГГЕАІАФОРОЕ. Щорічний українсько-грецький альманах. 2017. Грудень. С.347.

⁹ Подвижники й меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII- ХІХ ст.: Історико-біографічні нариси. Київ, 2001. 342 с.

¹⁰ Матяш І.Б. Етнічна історія греків України в особах. Архіви України. 2001. № 6.

¹¹ Терентьева Н.А. Греки в Украине: прошлое и настоящее (экономическая и культурно-просветительская деятельность. XVII-XX вв.). Киев, 1999. 352 с.

¹² Терентьєва Н.О. Таємне грецьке товариство «Філікі Етерія»: організаційний та політико-ідеологічний центр підготовки грецької революції 1821-1829 рр. Київ, 2005. 352 с.

¹³ Шевченко О. Терентьєва Наталія. Таємне грецьке товариство «Філікі Етерія»: організаційний та політико-ідеологічний центр підготовки грецької революції 18211829 рр. Український археографічний щорічник. Київ, 2007. Вип. 12. Том 15. С. 803.

¹⁴ Слюсаренко О.О., Терентьєва Н.О. Торгово-економічні зв'язки України і Греції: Історичні традиції та сьогодення. Київ, 2005. 384 с.

¹⁵ Терентьєва Н., Балабанов К. Греки в Україні: історія та сучасність. Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. Київ, 2008. Ч. 1. 352 с.; Терентьєва Н., Балабанов К. Греки в Україні: історія та сучасність. Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. Київ, 2008. Ч. 2. 320 с.

¹⁶ Гедьо А., Іллюк Т. Становлення елліністики в Україні. Пам'яті Н.О. Терентьєвої. Вісник - АГГЕАІАФОРОЕ, Щорічний українсько-грецький альманах. 2017. Грудень. С.351.

¹⁷ Гедьо А.В. Греки Північного Приазов'я (1778-1785 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук. Донецьк, 1997. 24 с.

¹⁸ Гедьо А.В. Джерела з історії греків Північного Приазов'я (кінець XVIII - початок

XIX ст.). Київ, 2001. 245 с.

¹⁹ Гедьо А.В. Грецькі громади Ніжина та Північного Приазов'я в актових матеріалах середини XVII-XIX ст. Київ, 2005. 416 с.

²⁰ Гедьо А.В. Соціально-економічний розвиток грецьких громад України середини XVH-ХІХ ст.: джерелознавчий аспект. Донецьк, 2006. 398 с.

²¹ Гедьо А.В. Соціальний статус і розвиток господарства грецьких громад України середини XVII-XIX ст.: джерелознавчий аспект: автореф. дис. ... д-ра іст. наук., Донецьк, 2006. 37 с.

²² Волониць В.С. Торговельно-комерційна діяльність греків-купців в Україні (середина XVII-ХІХ ст.): автореф. дис. ... канд. іст. наук. Донецьк, 2007. 20 с.

²³ Гедьо А.В., Терентьєва Н.О., Саєнко Р.І. Маріупольський грецький суд: історія створення та діяльність. Донецьк, 2012. 480 с.

²⁴ Гедьо А.В., Подгайко М.К. Ніжинський грецький магістрат. Донецк, 2013. 446 с.

²⁵ Пономарьова І.С. Етнічна специфіка духовної культури греків українського При- азов'я: автореф. дис. ... канд. іст. наук. Київ, 1997. 20 с.

²⁶ Пономарьова І.С. Етнічна історія греків Приазов'я (кінець XVIII - початок ХХІ ст.): Історико-етнографічне дослідження. Київ, 2006. 300 с.

²⁷ Пономарьова І.С. Етнічна історія греків Приазов'я (кінець XVIII - початок XXI ст.): Історико-етнографічне дослідження. Київ, 2006. С. 260.

²⁸ Пономарьова І.С. Греки Приазов'я: етнонаціональні процеси в аспекті трансформації традиційної культури: автореф. дис. ... д-ра іст. наук. Київ, 2007. 32 с.

²⁹ Етнонаціональний аспект формування громадянського суспільства в Україні (за матеріалами Північного Азов'я). Балабанов К.В., Дегтеренко А.М., Булик М.В., Пахо- менко С.П., Пономарьова І.С. За заг. ред. К.В. Балабанова. Маріуполь, 2011. 344 с; Етнонаціональний аспект формування громадянського суспільства в Україні (за матеріалами Північного Азов'я): Громадянське суспільство в Україні: етнонаціональний аспект. Словник-довідник. Балабанов К.В., Дегтеренко А.М., Булик М.В., Пахоменко С.П., Пономарева І.С. За заг. ред. К.В. Балабанова. Маріуполь, 2011. 120 с.; Етнона- ціональний аспект формування громадянського суспільства в Україні (за матеріалами Північного Азов'я): Розвиток територіальних громад Українського Північного Азов'я. Статистичний довідник. Балабанов К.В., Дегтеренко А.М., Булик М.В., Пахоменко С.П., Пономарьова І.С. За заг. ред. К.В. Балабанова. Маріуполь, 2011. 41 с.

³⁰ Якубова Л.Д. Маріупольські греки (етнічна історія). 1778 р. - початок 30-х років XX ст. Київ, 1999. 331 с.

³¹ Якубова Л. Грецьке село в горнилі «більшовицької перековки» (20-ті рр. XX ст.). Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. 2010. Вип. 19. С. 174.

³² Якубова Л. Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у міжвоєнну добу. Київ, 2011. 339 с.

³³ Якубова Л. Еллінізація приазовських греків (середина 20-х - 30-і роки) - мовно- культурний аспект. Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького. Київ, 1998. Вип. II. С.87-99; Якубова Л.Д. Мовна проблема та її вплив на етнокультурне життя українських греків (середина 20-х - 30-ті рр. XX ст.) (1). Український історичний журнал. 2004. №2. С. 121--132; Якубова Л.Д. Мовна проблема та її вплив на етнокультурне життя українських греків (середина 20-х - 30-ті рр. XX ст.) (2). Український історичний журнал. Київ, 2004. №4. С. 82--90.

³⁴ Чернухін Є.К. Грецький Схід і Україна: листи грецького духовенства XVIII ст. в фондах Інституту рукопису ЦНБ ім. В. І. Вернадського. Київ, 1994. 91 с.

³⁵ Чернухін Є.К. Грецька рукописна спадщина в Києві. Історіографія та огляд матеріалів IV-XX ст. Київ, 2002. 326 с.

³⁶ Чернухін Є.К. Архів протоієрея Трифілія Карацоглу: першоджерела з історії греків Криму та Надазов'я XVIII ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Київ, 2016. 318 с.

³⁷ Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е гг. XVIII в. - 90-е гг. XX в. ). Симферополь, 1999. 132 с.

³⁸ Араджиони М.А. Греки Крыма: к истории формирования общины в период позднего средневековья - нового времени. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии: Сб. научн. тр. 2007. Вып. XIII. С. 641- 678.