Михайло Грушевський у колі французьких колег: проблеми рецепції

Як відомо, весна 1931 р. принесла М. Грушевському арешт і «почесне заслання» до Москви, де він провів останні роки свого життя під постійним наглядом агентів НКВС. Попри пережиті потрясіння, опальний академік намагався постійно працювати науково за жертовної підтримки доньки та дружини. У той час історик зі зрозумілих причин згортає епістолярні та колежанські контакти. Попри це, знайомі М. Грушевського, які перебували у справах в радянській столиці, не оминали вбогої оселі академіка. Біограф Катерини Михайлівни Ірина Матяш у переліку відвідувачів опального академіка називає й ім'я А. Мазона. В її книзі йдеться, що «приїздив з Парижа [до Москви] за книгами професор Андре Мазон, (який, вірогідно, відмовився від поїздки до української столиці після інформації про «українські справи») Матяш І. Зірка першої величини: життєпис К.М. Грушевської... С. 190.. Така зустріч дійсно могла відбутися в 1932 р., коли французький учений у статусі закордонного члена АН СРСР (був обраний у 1928 р.) відвідував радянську столицю на запрошення Всесоюзного товариства культурних зв'язків із закордоном Див. про це: Ржеуцкий В.С. Андре Мазон, ВОКС и советско-французское научное сотрудничество (до второй мировой войны). Французы в научной и интеллектуальной жизни России. Ред. А. Чубарьян, Ф.-Д. Лиштенан. Москва, Olma-Press, 2010. С. 293-300.. Втім, наразі нам не вдалося прямими свідченнями узасаднити це припущення.

Своєрідним фінальним акордом французької грушевськіани стали некрологи на передчасну смерть М. Грушевського. На цю трагічну для українців подію відгукнулися провідні славістичні часописи та щоденна преса Франції. Втім, авторами більшості меморіальних дописів були українські емігранти, що у міжвоєнний час представницькою колонією осіли в Парижі. Єдиним голосом співчуття, який прозвучав від грона французьких славістів на українську адресу з приводу невідшкодованої втрати, став некролог А. Мазона. На сторінках «Revue des Etudes Slaves» він із жалем констатував: «Україна втратила свого історика: Михайло Грушевський помер [...], залишивши найбільш багату спадщину, якої українська традиція ще не мала. Цей вчений був визначним інтелектуалом своєї країни на початку ХХ століття» Mazon A. Necrologie: Mychajlo Hrusevs'kyj. Revue des Etudes Slaves. 1935. Tome 15, fascicule 1-2. P. 185..

Переповівши у біографічному річищі головні події життєвого та творчого шляху колеги, А. Мазон підніс фундаментальність всебічної праці М. Грушевського на благо рідного народу. Саме жертовне служіння українству, переконаний французький славіст, змусило кабінетного вченого взятися за кермо відродженої української держави, а згодом покликало організовувати українознавчі студії у радянському Києві. Велична наукова й організаційна праця М. Грушевського є загальновизнаною, відзначає автор. Навіть якщо взяти до уваги тільки дві багатотомні історичні студії вченого та здобутки діяльності очолюваних ним наукових інституцій, вказує він, можна впевнено говорити про епохальність його внеску до скарбниці української культури. «Інститут славістичних студій у Франції, - підсумовує А. Мазон, - за працею якого пильно стежив і всіляко підтримував Михайло Грушевський, вважає за честь віддати шану й низький уклін пам'яті цього видатного дослідника [,..]» Ibid. P. 187.. Відтоді, наскільки про це дозволяють говорити відомі нам джерела, до вибуху Другої світової війни французькі інтелектуали більше не зверталися до аналізу спадщини свого українського колеги.

Висновки

Опрацьований матеріал підводить до висновку про мозаїчність грушевськознавчої рецепції у французькій інтелектуальній культурі його доби. Така специфіка є особливо помітною у порівнянні із системними польськими, німецькими чи чеськими зверненнями до творчої спадщини М. Грушевського. Її причиною вочевидь був зародковий стан тогочасного французького українознавства, що долаючи усталені протягом тривалого періоду імперські славістичні стереотипи, лише намагалося формувати уявлення про дисциплінарну самостійність українського мовознавства, літературознавства і, найпізніше, історичної науки. Промовистим свідченням цього є те, що у досліджуваний період серед оглядачів текстів М. Грушевського не було жодного історика sensu stricto. А згадувані вище французькі філологи та мовознавці фокусувалися не стільки на фахових аспектах історіографічного дискурсу вченого, скільки на національно- культурній значущості його різнопланової праці. Завдячуючи творам і періодичним виданням М. Грушевського у відкритті незнаної раніше східнослов'янської нації, його французькі колеги конструювали образ вченого як будителя для власних співвітчизників і невтомного популяризатора української культурної спадщини серед західноєвропейської інтелігенції. Загалом же, проаналізована французька грушевськіана стала важливою складовою українсько-французького інтелектуального діалогу кінця ХІХ - першої третини ХХ ст.

грушевський вчений французький інтелігенція

1. A.M. (1925). L'Academie Ukrainienne des Sciences. Le Monde Slave, 4, 323-324 [in French].

2. Barvinska P. (2014). Mykhailo Hrushevskyi i stanovlennia skhidnoievropeiskykh studii u nimetskomovnomu akademichnomu seredovyshchi [Mykhailo Hrushevsky and the process of institutionalization of the East-European Studies in the German-speaking academic milieu]. Ukrainoznavchyi almanakh, 17, 253-256 [in Ukrainian].

3. Borshchak I. (1947). M. Hrushevskyi u Paryzhi 1903 r. [M. Hrushevskyi in Paris in 1903]. Soborna Ukraina, 2, 36-37 [in Ukrainian].

4. Hruchevsky M. (1920). Abrege de L'histoire de L'Ukraine. Paris, Geneve, Prague [in French]. Hrushevskyi, M. (1920). V spravi ukrainskoho sotsiolohichnoho instytutu [In the case of the Ukrainian Sociological Institute]. Na perelomi. Zhurnal polityky, literatury ta mystetstva pid redaktsiieiu O. Olesia, 3, berezen, 11-12 [in Ukrainian].

5. Hrushevskyi M.S. (1992). Avtobiohrafiia. 1926 r. [Autobiography. 1926]. In Demydenko, A.P. (Comp. & Ed.). Velykyi Ukrainets: Materialy z zhyttia i diialnosti Hrushevskoho. Kyiv: Veselka, 220-239 [in Ukrainian].

6. Hrushevskyi M.S. (2021). Shchodennyk (1902-1914 rr.) [Diary (1902-1914)]. Vol. 1 (1902-1907) Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevskoho NAN Ukrainy [in Ukrainian].

7. Kravets Ya. (2021). Mykhailo Hrushevskyi ta yoho «Anthologie de la litterature ukrainienne» (1921) u belhiiskykh ta frantsuzkykh vydanniakh XX-XXI st. [Mykhailo Hrushevsky and his francophonic «Anthologie de la litterature Ukrainienne» (1921) in Belgian and French publications of the 20^th and 21th centuries]. Visnyk Lvivskoho universytetu, seriia istorychna, 2016-2021. Special Issue, 162-169 [in Ukrainian].

8. Le Secretaire la Redaction (1926). Chronique: informations. Revue des Etudes Slaves, 6 (1-2), 164 [in French].

9. Luniak Ye. (2013). Vyvchennia naukovoi spadshchyny Mykhaila Hrushevskoho u Frantsii [Research the scientific heritage of Mykhailo Hrushevsky in France]. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 23, 103-121 [in Ukrainian].

10. Maiboroda R., Naulko V., Burlaka H., Hyrych I. (Comp.) (2001). Lystuvannia Mykhaila Hrushevskoho [Correspondence of Mykhailo Hrushevskyi]. T. II. Kyiv, Niu-York, Paryzh, Lviv, Toronto [in Ukrainian].

11. Martel A. (1927). Chronique: publications. Petit-russe. Revue des Etudes Slaves, 7 (1-2), 130-133 [in French].

12. Martel A. (1928). Cronique. Publications. Petit-russe. Revue des Etudes Slaves, 8 (1-2), 117-127, 272-278 [in French].

13. Martel A. (1928). Cronique. Publications. Petit-russe. Revue des Etudes Slaves, 8 (3-4), 272-278 [in French].

14. Martel A. (1929). Cronique. Publications. Ukrainien. Revue des Etudes Slaves, 9 (1-2), 159-164 [in French].

15. Martel A. (1930). Cronique. Publications. Ukrainien. Revue des Etudes Slaves, 10 (3-4), 267-274 [in French].

16. Matiash I. (2002). Zirka pershoi velychyny : zhyttiepys K.M. Hrushevskoi [A star of the first magnitude: the biography of K.M. Hrushevska]. Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevskoho [in Ukrainian].

17. Mazon A. (1921). Chronique. Publications. Russe et Petit-russe. Revue des Etudes Slaves, 1 (1-2), 156160 [in French].

18. Mazon A. (1925). Chronique: publications. Russe, Petit-russe et Blanc-russe. Revue des Etudes Slaves, 5 (1-2), 123-132 [in French].

19. Mazon A. (1926). Chronique. Russe, Petit-russe et Blanc-russe. Revue des Etudes Slaves, 6 (1-2), 119-128 [in French].

20. Mazon A. (1926). Chronique: publications. Russe, Petit-russe et Blanc-russe. Revue des Etudes Slaves, 6 (3-4), 272-288 [in French].

21. Mazon A. (1927). Franko-Ukrainskyi kulturnyi zviazok (Rozmova z prof. Andre Mazonom) [Franco- Ukrainian cultural connection (Conversation with Prof. Andre Mazon)]. Ukrainski visty, 27, 1 [in Ukrainian].

22. Mazon A. (1935). Necrologie: Mychajlo Hrusevs'kyj. Revue des Etudes Slaves, 15 (1-2), 185-187 [in French].

23. Niessel H. (1940). Le triomphe des Bolcheviks et la paix de BrestLitovsk: Souvenirs 1917-1918. Paris: Librairie Plon [in French].

24. Pelissier J. (1988). La tragedie ukrainienne. Paris: Bibliotheque ukrainienne Symon Petlura; Imprimerie P.I.U.F. [in French].

25. Prystaiko V., Shapoval Yu. (1999). Mykhailo Hrushevskyi: Sprava «UNTs» i ostanni roky (1931-1934) [Mykhailo Hrushevskyi: The «UNC» case and the last years (1931-1934)]. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].

26. Pyrih R., Telvak V. (2021). Mykhailo Hrushevskyi: zhyttiepys na tli doby [Mykhailo Hrushevskyi: biography against the background of the times]. Kherson: Vydavnytstvo OLDI-PLIuS [in Ukrainian].

27. Rzheutskyi V.S. (2010.) Andre Mazon, VOKS i sovetsko-frantsuzskoe nauchnoe sotrudnichestvo (do vtoroy mirovoy voiny) [Andre Mazon, VOKS and Soviet-French scientific cooperation (before the Second World War)]. In Chubarian A., Lyshtenan F.-D. (Eds.). Frantsuzy v nauchnoi i intellektualnoi zhyzni Rossii. Moskva: Olma-Press, 293-300 [in Russian].

28. S.R. (1913). Frantsuzka presa pro ukrainskyi narid. Les Annales des nationalites. Bulletin de l'Union des Nationalites / Numeros consacres a l'etude de l'Ukraine, ch. 3-4 [The French press about the Ukrainian people. Les Annales des nationalites. Bulletin de l'Union des Nationalites / Numeros consecrated a l'etude de l'Ukraine, part 3-4]. Literaturno-naukovyi vistnyk, LXII, 5, 380-383 [in Ukrainian].

29. Svarnyk H. (Comp.). (1998). Lysty Mykhaila Hrushevskoho do Kyryla Studynskoho (1894-1932 rr.) [Letters of Mykhailo Hrushevskyi to Kyrylo Studynskyi (1894-1932)]. Lviv; Niu-York [in Ukrainian].

30. Tabouis G. (1932). Comment je devins Commissaire de la Republique Frangaise en Ukraine. Varsovie [in French].

31. Telvak V., Ilnytskyi V. (2018). Mykhailo Hrushevsky and Nicolae Iorga: scholars' struggle over the national history. Codrul Cosminului, XXIV, 1, 53-64 [in English].

32. Telvak V., Luniak Ye. (2022). Lysty Andre Mazona do Mykhaila ta Kateryny Hrushevskykh [Andre Mazon's letters to Mykhailo and Kateryna Hrushevskyi]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 5, 204216 [in Ukrainian].

33. Telvak V., Pedych V., Telvak V. (2021). Historical school of Mykhailo Hrushevsky in Lviv: formation, structure, personal contribution. Studia Historiae Scientiarum, 20, 239-261. [in English].

34. Telvak V., Salata O. (2021). Reception of Hrushevsky studies: epistolary aspect. Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk, 20, 32-39. [in English].

35. Telvak V., Telvak V. (2018). Ukrainian historiography in the mirror of polish journalism (Mykhailo Hrushevsky contra Francishek Ravita-Gavronsky). Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk, 7, 4653. [in English].

36. Telvak V., Telvak V. (2019). Mykhailo Hrushevsky in Czech historiography (the first third of the 20^th century). Codrul Cosminului, XXV, 2, 265-286. [in English].

37. Telvak V., Telvak V. (2022). The First Institutional Encyclopaedia in Ukraine. Naukove tovarystvo imeni Shevchenka: Entsyklopediya (Shevchenko Scientific Society: Encyclopaedia). Studia Historiae Scientiarum, 21, 423-432. [in English].

38. Telvak V., Yanyshyn B., Telvak V. (2021). Between history and politics: the image of Mykhailo Hrushevsky in German Slavic studies of the first third of the 20^th century. Przeglqd nauk historycznych, XX, 2, 103-125. [in English].

39. Telvak V., Yanyshyn B. (2021). «Geschichte des Ukrainischen (Ruthenischen) volkes» of Mykhailo Hrushevsky in the discussions of the beginning of the XX^th century. Studia Historica Nitriensia, 25,1, 71-90. [in English].

40. Telvak V. (2006). Naukovo-populiarni pratsi Mykhaila Hrushevskoho v istoriohrafichnykh dyskusiiakh pochatku XX stolittia [Popular scientific works of Mykhailo Hrushevskyi in historiographical discussions of the beginning of the 20^th century]. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk, Х, 348-358 [in Ukrainian].

41. Telvak V. (2008). Tvorcha spadshchyna Mykhaila Hrushevskoho v otsinkakh suchasnykiv (kinets XIX - 30- ti roky XX stolittia) [Mykhailo Hrushevsky's creative heritage in the estimations of contemporaries (end of the XIX - 30s of the XX century)]. Kyiv-Drohobych: «Vymir» [in Ukrainian].

42. Telvak V. (2010). «Eresyarkh ukraynskoho dvyzhenyia» (retseptsiia tvorchoi spadshchyny M. Hrushevskoho v rosiiskomu pravomonarkhichnomu seredovyshchi pershoi tretyny XX st.) [«Heresiarch of Ukrainian movement» (a reception of M. Hrushevsky's heritage in Russian right- monarchist environment of the first third of the XX century)]. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 20, 131-154 [in Ukrainian].

43. Telvak V. (2011). Istoriia na sluzhbi propahandy: pratsi Mykhaila Hrushevskoho v informatsiinii diialnosti Soiuzu Vyzvolennia Ukrainy [History in the service of propaganda: the works of Mykhailo Hrushevskyi in the information activities of the Union for the Liberation of Ukraine]. In Zashkilniak, L., Pisulinska Y., Serzhenha, P. (Eds.). Istoriia-mentalnist-identychnist. Vypusk IV: Istorychna pamiat ukraintsiv i poliakiv u period formuvannia natsionalnoi svidomosti v XIX - pershii polovyniXXstolittia. Lviv: PAIS, pp. 87-96 [in Ukrainian].

44. Telva V. (2021). Suchasne hrushevskoznavstvo: zdobutky, vtraty, perspektyvy [Modern Hrushevsky studies: achievements, defeats, prospects]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 5, 4-16. [in Ukrainian].

45. Tsvenhrosh H. (1992). Ukrainske pytannia u frankomovnomu sviti. Ukrainska emihratsiia [The Ukrainian question in the French-speaking world]. Proceedings of the Conference: Istoriia i suchasnist (do 100-richchia emihratsii ukraintsiv do Kanady). Lviv: Kameniar, 271-299 [in Ukrainian].

46. Unbegaun B. (1932). Chronique. Publications. Ukrainien. Revue des Etudes Slaves, 12 (1-2), 112-120 [in French].

47. Unbegaun B. (1933). Chronique. Publications. Ukrainien. Revue des Etudes Slaves, 13 (1-2), 140-144 [in French].

48. Unbegaun B. (1934). Chronique. Publications. Ukrainien. Revue des Etudes Slaves, 14 (3-4), 260-263 [in French].

49. Vostokov P. (1934). L'U.R.S.S. en 1933. Le Monde Slave, 1, 96-115 [in French].

50. Yu. S. (1935). «Le Monde Slave» pro Ukrainu [«Le Monde Slave» about Ukraine]. Novyi chas, 46, 4 [in Ukrainian].

51. Zalizniak M. (1913). [Rets.:] Les Annales des Nationalites / Bulletin de lUnion des Nationalites. 1913. № 3-4 (Numeros consacres a letude de lUkraine). Paris, 1913. P. 121-200. Zapysky NTSh, CXV, 233-236 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru