Економічне співробітництво України і Швеції: історичні паралелі та досвід забезпечення постійного нейтралітету й державности (наприкінці XVIII - перша чверть XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця катедра україністики

Економічне співробітництво України і Швеції: історичні паралелі та досвід забезпечення постійного нейтралітету й державности (наприкінці XVIII - перша чверть XX ст.)

Ольга Малюта

ECONOMIC COOPERATION BETWEEN UKRAINE AND SWEDEN: HISTORICAL PARALLELS AND THE EXPERIENCE OF ENSURING PERMANENT NEUTRALITY AND STATEHOOD (at the end of the XVIII - the I quarter of the XX centuries)

Olga MALIUTA

O. Bogomolets National Medical University Department of Ukrainian Studies Kyiv

The main idea of the article is the study of maintaining the principles of permanent neutrality, national competitiveness of the economy and the creation of a capable army basing on the example of economic cooperation between the Ukraine and Sweden in the end of the XVIII - the I quarter of the XX centuries.

The author studied the problem of establishing economic and military cooperation between Ukraine and the Sweden in the end of the XVIII and in the I quarter of the XX centuries. Also the article covers the Swedish colonization of the Ukrainian lands at the end of the 18th and 19th centuries. The problem of economic cooperation between Ukraine and Sweden in the end of the XVIII and in the I quarter of the XX centuries, as well as the possible experience of partnership between the two countries in defense and security (in the first quarter of the XX century) became the subject of special research in this article.

Keywords: Ukraine, Sweden, economic cooperation, military cooperation, statehood, permanent neutrality

У статті автор вивчила проблему налагодження економічної співпраці між Україною та Швецією наприкінці XVIII - у I чверті XX ст. Розглянуто економічні важелі міжнародного співробітництва та військової співпраці України та Швеції в окреслений період. Розглянуто можливість реплікації Україною у перспективі досвіду Швеції із забезпечення нейтрального статусу країни у зовнішній політиці як спосіб зберегти національну державність та конкурентоспроможність економіки. Досліджено колонізацію шведів українських земель наприкінці XVIII-XIX ст., на підставі першого перепису населення Російської імперії визначено чисельність шведської громади в українських губерніях, її основні заняття, простежено процеси ідентифікації. Вивчено аспекти торгово-економічної співпраці України і Швеції. Простудійовано співпрацю України та Швеції у забезпеці української державности та її визнання у I чверті XX ст.

Ключові слова: Україна, Швеція, економічна співпраця, військове співробітництво, державність, постійний нейтралітет

економічне співробітництво швеція

Відчуття свободи і незалежности, Тризуб і кольори національної символіки здавна зблизили Україну і Швецію. Україна з часів раннього модернізму у питаннях економічного співробітництва й конфедеративних угодах з військових та безпекових питань визнавала Швецію можливим стратегічним партнером, що ґарантував українську державну незалежність в її цілісних межах. Проблема економічної співпраці України і Швеції наприкінці XVIII - I чверті XX ст., як і можливий досвід партнерства обох держав у питаннях оборони та безпеки (у першій чверті XX ст.), не були об'єктом спеціяльної історичної студії. Підґрунтям до нашої студії стали праці шведських істориків І. Андерсоона, Й. Вейбулля. Відтворити контекст перебування в українських землях шведів допомогли дотичні до визначеної нами проблеми наукові дослідження. Соціяльно-економічній інтеграції шведських колоністів на півдні Російської імперії присвячений підрозділ дисертаційної праці Ю. Маліцької1. Надзвичайний і Повноважний посол України Юлія Маліцька, Естонські шведи на півдні Російської імперії: міграція, адаптація та акультурація переселенців-колоністів (1781--1871 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня к.і.н. за спеціальністю 07.00.02. (Дніпропетровськ, 2010), 15. в Королівстві Швеція у 2011-2014 рр. В. Степанов виклав у короткому історичному нарисі віхи діяльності дипломатичної місії у Скандинавії Валерій Степанов, “Українська дипломатична місія в Скандинавії (історичний нарис)”. Зовнішні Справи, № 3, (2012): 12-15.. Мета наших наукових студій: вивчити з огляду ретроспективи перспективність, як дотримувалися принципи постійного нейтралітету, національної конкурентоспроможносте економіки та творилась боєздатна армія на прикладі економічної співпраці України та Швеції наприкінці XVIII - у I чверті XX ст.

Швеція від 1814 р. не брала участи у війнах, офіційно проголосила у 1834 р. політику нейтралітету. Нейтральний статус Швеції, декларований у зовнішньополітичних зверненнях, не закріплений у жодному національному і міжнародному документах, не передбачав зовнішніх ґарантій суверенітету, тому країна через створення потужної системи оборони самостійно забезпечувала його Михайло Пашков, “Шведський нейтралітет: геополітичне самовизначення і самодостатність оборонних можливостей”. Національна безпека і оборона, №1 (2009), 40. Позаблоковість Швеції сприяла її економічному росту, перетворювала у країну з конкурентною економікою. Власне коріння сучасної економічної моделі Швеції формувалось ще в XIX ст. Підґрунтям до моделі шведської економічної системи в XIX ст. стала політика нейтралітету та позаблокового статусу Швеції. Цілком очевидною була необхідність творити систему власної безпеки й обороноздатности у тісному зв'язку із захистом конкурентоздатності національної економіки. Постійний нейтралітет став для Швеції способом забезпечувати власну державність. Породжена наполеонівськими війнами економічна криза зіштовхнула населення Швеції з проблемами розвитку економіки і піднесення обороноздатности країни. Вибір між цими двома шляхами розвитку країни став каменем спотикання від 1860-х рр. для обох палат шведського парламенту. Зрештою, Швеція балансувала між цими головними складовими внутрішньої політики.

Українські землі в XIX ст., перебуваючи під впливом законів, політичних й економічних систем Австро-Угорської і Російської імперій, мали різні несистематичні економічні контакти зі шведами, їх капіталом, та, власне, постала шведська громада в Україні була нечисленна, часом її перебування було вимушене. В Російській імперії, щоб освоювати приєднані території півдня та Північного Причорномор'я, утворили із запрошених або вимушених переселенців селища. Парадоксально, та чужоземці мимовільно колонізували навіть приєднані від Швеції території: довкола організували іноземну колонію (її леґалізували чинними законами імперії), насамкінець, там постала нова столиця імперії. У 1782 р. шведів з острова Дазі (нині їх 144 особи), який завоювала Російська імперія, депортували за наказом імператриці Катерини II до земель південної України. Шведські колоністи у степах побудували власне село, назване

Гаммальсвенскбі (німецькою Альтшведендорф), тобто Старошведське “Шведи з українського села Зміївка майже 230 років зберігають у херсонських степах свою національну культуру і приймають в гості співвітчизників з усього світу,” отримано доступ 10 квітня 2021, https://www.amazingukraine.pro/travel/na-pivdni-ukrainy-isnuie-iedyne-v-skhidnii- ievropi-shvedske-selo. Шведський колоністський округ Херсонського повіту охоплював поселення: Старошведське, Мюльгаузендорф, Шлянґендорф (тепер с. Зміївка), Кльостердорф (с. Костирка) Нації і народності Херсонщини: минуле і сьогодення, уклад. Л. Андрієнко, З. Орлова. (Херсон: Айлант, 2013), 38.. Колонією південного краю Російської імперії, тобто півдня України, називали всі колонії українських губерній та Бессарабської області, вони були першим пунктом у законі імперії про колонії чужоземців “Сводъ учрежденій и уставовъ о колошяхъ иностранцевъ въ имперіи,” у книзі Сводъ законовъ Россійской имперіи, повелътемъ Государя императора Николая Перваго составленный. Ч. II. T.XII. (Спб., 1857), 3, 33, 39, 42 (IV паг.). Їм забезпечили пільгове оподаткування на десять років, колоністи й їх нащадки назавжди звільнялись від рекрутської повинности, по завершенню десятирічного терміну визначались державні податки колоністів. Закон передбачав ведення колоністами господарства та благоустрій території. В Одесі на 1836 р. функціонувало консульство Шведського Королівства, в 1860 р. шведський консул працював у Таганрозі, на 1914 р. шведське консульство було в Бердянську, до 1919 р. працювало консульство у Миколаєві Л. Вовчук. “Становлення дипломатичних установ у портових містах Чорноморсько- Азовського басейну Російської імперії (1785-1919),” Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Історичні науки, Вип. 3.34. (2013): 211,214, 215..

Складовою успіху шведської національної безпеки є безсумнівний факт конкурентоспроможносте національної економіки, підвалини під “шведську модель” якої заклали у далекому XIX ст. Шведський єпископ, “батько сучасної шведської поезії” Е. Теґнер гаслом “Мир, вакцина і картопля” характеризував стрімке п'ятдесятирічне від початку XIX ст. зростання населення Швеції на 1,1 млн., інтенсивний розвиток сільського господарства, спричинений колонізацією шведами сільської місцевости, й через вакцинацію проти епідемії чорної віспи подовження тривалости їх життя й темпів приросту людности Йорген Вейбулль. Коротка історія Швеції (Стокгольм: Шведський інститут, 1993), 82..

У Швеції, як і власне в Україні, відбулась запізніла практично одночасна індустріялізація. Наслідком процесу став відтік 40% населення країни із сільського господарства у промисловість, переоснастка й розвиток її різних галузей. У 1870-х рр. відбувся бурхливий розвиток металургії та деревообробної промисловости як результат, у 1914 р. Швеція стала найбільшим експортером товарів із деревини Див.: Йорген Вейбулль. Вказ. праця, 90-91.. Як свідчать матеріяли першого перепису населення українських губерній Російської імперії: Швеція була також “експортером кадрів із деревообробної промисловости” в українські землі. В українських губерніях з-поміж нечисленної кількости шведів, що жили в підросійській Україні, виробництвом із дерева екіпажів та побудовою суден, деревообробкою станом на 1897 р. в Київській губернії займалось 2 особи Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897, ред. Н. А. Тройницкаго. Т. XVI. (Спб., 1904), 181. Там само, Т. Ш. (Спб., 1905), 160., у Бессарабській - 111, у Волинській - 1 Там само, Т. УШ. (Спб., 1904), 167., у Таврійській - 5 Там само, Т. XLI. (Спб., 1904), 200., у Херсонській - 14 Там само, Т. XLVII. (Спб., 1904), 209., у м. Одесі - 1 особа Там само, Т. XLII. (Спб., 1903), 136.. Швеція мала величезний досвід із виробництва пароплавів, володіла сучасним торговим флотом. Близько половини шведського торгового тонажу (зокрема суди водотонажністю у 400 тис.т) віддані на умовах найму Антанті в роки Першої світової війни Ингвар Андерсоон. История Швеции (М, 1987), 229.. У період між двома світовими війнами XX ст. Швеція втратила 180 торгових пароплавів тонажем 300 тис. т. вартістю приблизно 90 млн. шведських крон“Швеція втратила 180 пароплавів”. Український голос (Проскурів). 19 лютого. № 15 (41). (1942)..

Шведи пішли шляхом піднесення економіки за рахунок впровадження у виробництво результатів наукових відкриттів, інколи не за прямим призначенням. Зокрема, патент А. Нобеля 1867 р. по використанню динаміту у військовій справі для виготовлення стрільна, , застосовували для вибухівки у гірничорудній промисловості.

У Швеції за допомогою методу виробництва першокласного заліза з фосфоромістких руд, що вперше впровадив шведський винахідник Томас, від 1880-х рр. розробляли та освоювали великі поклади руди, розвиваючи власну металургійну промисловість й експортуючи видобуток до багатих вуглем промислових країн Ингвар Андерсоон. История Швеции (М, 1987), 229.. В Україні, що за влучним висловом О. Скорописа- Йолтуховського, без сумніву, була “шпихліром Росії”, у покладах було 70% заліза й 80% кам'яного вугілля всієї Російської імперії Олександер Скоропис-Йолтуховський. Значіннє самостійної України для європейської рівноваги. (Відень: Союз Визволення України, 1916), 3., не було необхідносте у імпорті шведської руди й заліза. Відчувалась потреба у фахівцях, тому шведи станом на 1897 р. працювали на видобутку руди й ропи у Катеринославській губернії 9 осіб Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897, ред. Н. А. Тройницкаго. Т. XIII. (Спб., 1904), 148. й обробці металів в Одесі - 1 особа Там само, Т. XLII, 136., у Катеринославській губернії - 15 осіб Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897, Т. ХШ, 148., у Таврійській - 8 осіб Там само, Т. XLI, 194., у Харківській - 5 осіб Там само, Т. XLVI. (Спб., 1904), 191., у Херсонській - 26 осіб Там само, Т. XLVII, 209..

У розвитку шведської промисловости велику ролю відіграло пристосування шведського винахідника Л. Ерікссона з техніки слабкого струму Ингвар Андерсоон. История Швеции (М, 1987), 212. та винахід телефону Йорген Вейбулль. Коротка історія Швеції (Стокгольм: Шведський інститут, 1993), 118. Власне Л. Ерікссон заснував у Стокгольмі електромеханічну майстерню “LM Ericsson & Co” (LME), яка стала світовим лідером на ринку телекомунікаційного обладнання та послуг зв'язку Ericsson. Шведська компанія телефонного зв'язку Ericsson працювала в Україні від кінця XIX ст. У 1893 р. вона встановила першу телефонну станцію в Києві, 1896 р. така сама станція була встановлена в Харкові “Україна -- Швеція: багатовікові традиції співпраці тривають”, 2020, отримано доступ 30 березня 2021, https://www.ldaily.ua/ldaily/ukrayina-shvecziya-bagatovikovi-tradycziyi-spivpraczi- tryvayut.

За нашими підрахунками, у 9 українських губерніях Російської імперії мешкало 896 шведів. У Київській губернії шведи становили 1% з-поміж чужоземних підданих й мешкали: у Києві - 6 осіб, Бердичеві - 2 особи, Умані і Васильківському повіті по 1 особі Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. XVI, 48.. У містах Київської губернії жили 22 шведи та 17 шведок. Всі вони під час перепису визначили своєю рідною розмовною мовою шведську Там само, 85.. Заняття у шведів були різні: 10 займались видами виробництва (обробітком дерева, рослин, інструментів, предметів культу й розкошів, ювелірною справою, виготовляли одяг), 3 - різними видами торгівлі. Жінки жили на доходи з капіталу й нерухомого майна, навчальної й виховної діяльности, обробітку рослин, ювелірної справи Там само, 181..

У Подільській губернії шведи становили 0,06 % з-поміж чужоземних підданих краю. При цьому, у Балтському, Брацлавському, Гайсинському, Могилівському, Ольгопільському, Ушицькому повітах мешкало 8 шведів (3 - у Могилеві- Подільському, інші - у повітах) Там само, Т. XXXII. (Спб., 1904), 95. Усвідомлювали себе шведами, а рідною мовою - шведською 7 осіб Там само, 99.. Жінки займались наукою, літературою, мистецтвом, лікарською, санітарною діяльністю, землеобробітком Там само, 176..

У Катеринославській губернії шведи мешкали переважно у повітах (лише 1 у Катеринославі) Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. ХШ. (Спб., 1904), 70. й складали лише 0,3 % чужоземних підданих. З них 44 шведи (21 чоловік, 23 жінки) вважали своєю рідною мовою шведську мову Там само, 74.. Аграрне господарство не було популярним серед шведів, ним займалось лише 3 особи. 1 особа працювала на залізниці, 1 - на пошті Там само, 148..

Шведи у Бессарабській губернії становили всього 0,1 % з-поміж чужоземних підданих Там само. Т. III, 39.. Селились у Кишиневі (10 осіб), Бендерах (1), Оргієві (1), Хотині (1), Оргіївському (1 особа), Сорокському (5 осіб) Там само, 67., Кишинівському, Бендерському, Бельцькому, Ізмаїльському, Хотинському повітах. 16 шведів володіли шведською й ідентифікували себе з шведською нацією. З-поміж занять популярними були будівництво (3 особи), робота на залізниці (1 особа), операції з капіталом та нерухомістю (1 особа) Там само, 160..

У Полтавській губернії шведи складали лише 0,5% чужоземних підданих 4 (з них 3 чоловіки) Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897, ред. Н. А. Тройницкаго. Т. ХХХШ: Полтавская губерния. (Спб., 1904), 57.: 1 працював приватно, 2 жило з капіталу та нерухомого майна Там само, 188..

У Таврійській губернії було 38 шведів - всього 0,1 % чужоземних підданих. У містах жили 12 шведів (3 у Симферополі, 4 у Керчі, 1 у Євпаторії, 3 у Севастополі, 1 у Феодосії). Інші шведи мешкали у Бердянському, Дніпровському, Євпаторійському, Мелітопольському, Симферопольському, Ялтинському повітах Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. XLI, 95.. Найпопулярнішими серед шведської громади були такі заняття: громадська діяльність (7 осіб), приватна праця (7), аграрне господарство (5 жінок), обробіток мінеральних речовин (кераміки) (1 особа), виготовлення одягу (1 особа), залізнична служба (1 особа). На доходи з капіталу жила всього одна особа Там само, 194..

У Харківській губернії з-поміж чужоземних підданих шведів був лише 1% Там само. Т. XLVI, 99.. 32 з-поміж 38 шведів (20 чоловіків, 18 жінок) жили у містах: Харкові (29 осіб), Ізюмі (1), Чугуєві (1), в Сумах (1). Шведи мешкали у Вовчанському, Зміївському, Ізюмському, Лебединському, Сумському, Харківському повітах Там само, 103.. Заняттями шведів Харківської губернії були: аграрне господарство (5 осіб), обробка металів (5 осіб), приватна діяльність (4 особи), підприємництво й доходи з капіталу (4 особи), медична і санітарна діяльність (3 особи), виготовлення одягу (2 особи), наукова, літературна, мистецька діяльність (2 особи), робота у кредитних й громадських комерційних установах (1 особа), при благодійних установах (1 особа), в адміністративних, судових органах, поліції (1 особа) Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. XLVI, 191..

В Одесі з-поміж чужоземних підданих було 0,2 % шведів 47 осіб. Їх заняття були різними: 11 були поденниками, 5 жили на доходи з капіталу і нерухомого майна, 4 займались поліграфічним виробництвом, 3 були залучені до водного сполучення, 3 у різних видах торгівлі, 1 на залізниці Там само, 136..

У Чернігівській губернії мешкало 3 шведів (0,4 % з-поміж чужоземних підданих): 1 у Чернігові, 1 - у Новгород-Сіверську, 1 у Новгород-Сіверському повіті Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897, ред. Н. А. Тройницкаго. Т. XLVm. (Спб., 1904), 113. Вони працювали в адміністративних установах, аграрному господарстві Там само, 205..

У Волинській губернії офіційно внесено у перепис 5 шведів (приблизно 0,2 % від усіх підданих): у Житомирі (1), Острозькому (1), Новоград-Волинському (3), Заславському (1) повітах Там само. Т. VIII, 49.. Проте, своєю мовою шведську визнавали 17 осіб (з них 3 в Житомирі, 4 в Дубно, 1 - у Заславлі, 1 - у Ковелі, 1 у Крем'янці, 1 - у Рівному) Там само, 87.. Шведи займались торгівлею (4), медичною практикою (1), навчальною і виховною діяльністю (1), обробкою рослинних і тваринних харчових продуктів (1), жили на доходи від капіталу і предметів розкошів (2) Там само, 167..

У Херсонській губернії шведами були лише 2% чужоземних підданих Підраховано за: Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. XLVII,

86.. Проте, шведську за рідну вважали 662 шведи: у Херсонському повіті - 601 особа (590 у Миколаєві, 10 у Бериславі, 1 у Херсоні), 48 - в Одеському повіті (47 в Одесі), 8 у Єлисаветградському повіті (6 з Єлисаветграду), 3 у Тираспольському повіті (1 у Тирасполі), 2 - в Ананьївському повіті Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. XLVII, 91.. Заняттями 658 шведів Херсонської губернії були: аграрне господарство (517), виготовлення одягу (12), 6 жили на доходи з капіталу (6), водного сполучення (3), роботи на залізниці (2), медичної діяльністи (1) Там само, С. 209.. У цілому, найбільша кількість шведів у підросійській Україні були залучені в аграрному господарстві - 672, металообробці та видобутку руди - 64, збройних силах - 36, деревообробці - 24.

Швеція як уже відзначено вище, засвідчила статус позаблокової держави у збройних конфліктах після наполеонівських воєн. Основою цього вектора безпекової й зовнішньої політики стало зміцнення обороноздатности країни. Впродовж століття у Швеції втілили декілька військових реформ. Початком реалізації військової стратегії у практичну площину стало утримувати армію за рахунок населення у мирний час, утворювати призовне військо Йорген Вейбулль. Коротка історія Швеції, 99., забезпечувати від 1853 р. оборону власних земель через “поселену систему” комплектування армії (забезпечувати офіцерів і посадників державними землями, натуральними податками з людности, солдатів - землею звільнених від рекрутського набору селян), створювати “беверінґу” (ополчення за рахунок виконання військової повинності, можливість офіційного відкупу від неї) Ингвар Андерсоон. История Швеции, 198.. У Швеції 1885 р. збільшили строк вишколу військовозобов'язаних, 30% витрат на військові поселення взяла на себе держава Там само, 207., в 1892 р. ввели загальнообов'язкову військову повинність й 90-денний військовий перевишкіл, утримання армії за кошт держави, посилення флоту й будівництва фортець Там само, 214.. Прем'єр-міністр Швеції Ф. фон Оттер у 1901 р. реорганізував армію, запровадив загальнообов'язкову військову повинність, збільшив від 8 до 12 місяців перевишкіл військовозобов'язаних Там само, 215.. Швеція проголосила жорсткий нейтралітет у Першій світовій війні й ввела новий закон про оборону. Збільшувався строк перевишколу для рядових військовозобов'язаних і студентів, будували нові військово-морські судна Там само, 126.. Таке прискіпливе ставлення до питань обороноздатности шведської армії дозволило забезпечити шведську соборність та державність упродовж декількох століть. Тому, певно, невипадковим є парадоксальний факт, зафіксований переписом населення 1897 р. в українських губерніях Російської імперії: шведські піддані служили у армії Російської імперії. У Бессарабській губернії таких було 3 Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. Ш, 160., у Волинській - 7 Там само, Т. VIII, 87., у Катеринославській - 1 Там само, Т. XIII, 148., у Київській - 5 Там само, Т. XVI, 181., у Подільській - 2 Там само, Т. XXXII, 176., у Полтавській - 1 Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897. Т. XXXIII, 188, у Харківській - 1 Там само, Т. XLVI, 191., у Херсонській - 10 Там само, Т. XLVII, 209., в Одесі - 6 Там само, Т. XLVI, 136.. Варто відзначити, що військова служба в армії Російської імперії була одним із головних занять шведів, що мешкали в XIX - на початку XX ст. в українських землях. Шведський досвід творити потужну обороноздатність країни мав би стати принагідним у часи проголошення української державности Однак, у період українського національного державотворення 1917-1921 рр. в Україні зволікали із творенням українського регулярного війська. Зате, Генеральний Секретаріят Української Народної Республіки 22 грудня 1917 р. створив небезпечну для молодої держави ситуацію, дозволивши утворити на власних теренах збройні формування інших держав, сподіваючись на їх підтримку у вирішальному українсько-російському бою з більшовиками: дозволив сформувати на теренах українських земель чехословацьке військо, організувати армію білорусам-воякам румунського фронту (надано позичку 11 тис. крб.), воякам із Сибіру формувати сибірське військо, “звідний загін” росіян для охорони у Петрограді і боротьби з більшовиками. В Україні очікували нагоду свого повернення до власної батьківщини вірменські, грузинські, татарські частини та підрозділи, старшини Литви, Естонії, Латвії Ів. Завич, “Чужоземні військові формування в Українській державі,” Альманах Червоної Калини, річник XVIII, (1938): 88-89.. У той час, як, попри перипетії Першої світової війни, в Україні вже тоді мала постати власна боєздатна професійна армія.

Як наслідок, Швеція у період Першої світової завдяки політиці нейтралітету виграла економічно і чисельно: її населення з-поміж країн Північної Европи зросло від 5,6 млн у 1914 р. до 5,8 млн. у 1919 р. Вольфрам Фишер, Европа: Экономика, общество и государство 1914--1980. (Москва: Гуманитарный издательский центр “Владос”, 1999), 14.. Проте, Швеція залишалась “перехідними воротами” між Росією та Великобританією. На її політику намагалась впливати Росія Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919-1921), упор В. Кавунник, (Київ, 2016), 148.. У червні 1917 р. О. Скоропис-Йолтуховський, член Союзу Визволення України, будучи уповноваженим представником 19-тис. українських полонених, не отримав дозволу російської влади повернутись через Швецію до України Євген Чикаленко, Щоденник 1919-1920. (К.; Нью-Йорк: Видавництво імені О. Теліги, 2005), 537.. Швеція очікувала визначення переможців Першої світової війни і лише через рік прийняла українських послів як керівників тимчасових дипломатичних місій Б. Галайчук, “Організація української дипломатичної служби”. Альманах Червоної Калини, річник XVIII, (1938): 35..

Співробітництво на міждержавному рівні між Україною та Швецією офіційно започатковано, як зазначив історик В. Степанков, за гетьмана Павла Скоропадського. В утвореному посольстві Української держави у Швеції 16 жовтня 1918 р. призначили керівником генерала Б. Баженова, який короткий час у проголошеній Українській Народній Республіці продовжив виконувати власні повноваження. Його змінив на посаді голови дипломатичної місії УНР у Швеції і Норвегії правник К. Лоський (11 березня 1919-25 квітня 1920). Кошторис Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Швеції і Норвегії склав 53,4 тис. грн. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі ЦДАВО України). Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 373. Арк. 28..

Склад дипломатичної місії УНР у Швеції і Норвегії постійно змінювався. Аташе став колишній перекладач місії Української держави у Скандинавії В. Суховецький (від 1 січня 1919), секретарем мистець Осип Майданюк (13 січня - 31 серпня 1919), урядовцями - машиністка Івга Прокофьєва-Лоська (з 20.02.2019), швед Я. Блеес (з 1 серпня 1919), І. Лоський (від 1 жовтня 1919), провідним урядовцем - відомий січовий стрілець В. Кучабський (1 квітня- 1 серпня 1919), кореспондентом був доктор філософії М. Ділонда (з 1 серпня 1919) ЦДАВО України. Ф. 3513. Оп. 1. Спр. 1. Арк, 1,4, 5, 15, 18, 19, 23, 24.

З листа Міністерства закордонних справ УНР до керуючого справами Дипломатичної місії УНР у Варшаві стало відомо про несприятливі обставини для роботи від початку 1919 р. української місії у Стокгольмі, спричинені діяльністю Б. Баженова, російської еміґрації в Швеції та Норвегії, впливом більшовиків. З часом українська місія привабила увагу урядів Швеції і Норвегії щодо України. Офіційного визнання не відбулось, проте вони не перешкоджали українській місії розвивати й поширювати українську ідею. До популяризації “українського питання” та інформування громадськости про Україну швидко долучилась шведська преса. Швеція постійно надавала санітарну допомогу медикаментами українським інтернованим воякам ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 419. Арк. 28 зв.. Політичні і економічні кола Швеції цікавились Україною початку 1919 р. й очікували оголосити власне, її визнання, після того, як це зробила Великобританія. Швеція визнала українські паспорти Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919-1921), 148.. Дипломатичне представництво було двостороннім. У Києві в 1919 р. перебував консул Шведського Королівства. Дипломатичне представництво було спільним для Швеції і Норвегії. У Миколаєві у періоди “міжцарів'я” в 1919 р. залишався шведський консул Р. Дандердель ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 59. Арк. 6..

Через нестабільну ситуацію в Україні, відсутність можливости утримувати численний дипломатичний корпус, дипломатичну діяльність у Швеції забезпечувала об'єднана від 10 березня 1920 р. Надзвичайна дипломатична місія УНР у Скандинавії (Скандинавських країнах). Вона охоплювала своєю діяльністю Данію, Швецію, Норвегію. Головою місії призначили доктора права Д. Левицького, який до того був головою данської місії ЦДАВО України. Ф. 3542. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 58.. Кредити місії склали 74 тис. грн. при курсі валют 5 грн. за 1 шведську крону (14800 шведських крон щомісячно). Брак фондів завадив Д. Левицькому через відсутність інформації про фінансовий стан одразу перебрати під свою опіку місію у Стокгольмі Там само. Арк. 34..

Швеція в червні 1920 р. симпатизувала Україні й з великим інтересом спостерігала за її боротьбою з Росією Євген Чикаленко, Щоденник 1919-1920. (К.; Нью-Йорк: Видавництво імени О. Теліги, 2005), 446-447.. Українська громадськість, влада, дипломати своєю чергою шукали підтримки у Швеції.

Диктатор ЗУНР Є. Петрушевич та директор канцелярії К. Близнюк від уряду ЗУНР з Відня у пошуках порятунку і допомоги 8 липня 1920 р. повідомляли філянтропійні організації за кордоном (передусім у Данії, Швеції. Норвегії) про надзвичайно важке становище під польською окупацією української людности Західно-Української Народної Республіки: голод, нужду, епідемії. Український уряд шукав матеріяльної допомоги і порятунку українського населення. Успішною виявилась порятункова діяльність з боку Союзу Скандинавських жінок. Щоб налагоджувати взаємовідносини і практично здійснювати акцію допомоги для жертв війни утворили Надзвичайну дипломатичну місію ЗУНР. У її складі були: О. Назарук, адвокат, член Української Національної Ради, доктор Л. Мишуга, адвокатський кандидат. Місію ЗУНР уповноважили вести переговори за кордоном із тими, хто міг полегшити важку долю українського населення у Галичині, філянтропійними організаціями, інформувати, приймати зобов'язання ЦДАВО України. Ф. 2192. Оп. 2. Спр. 19. Арк. 7..

У той час, коли урядові та дипломатичні кола ЗУНР намагались полегшити долю українського народу на західноукраїнських землях, нашими природними багатствами, матеріяльними комплексами розпоряджалась польська влада. Нафтопереробна фабрика “Польмін” (Державна фабрика мінеральних мастил) у Дрогобичі, як найбільша рафінерія Польщі, переробляла й очищала східницьку та урицьку нафту й експортувала бензин вищого сорту, мастила, вазелін для сільського господарства Швеції Оксана Пасіцька, “Розвиток нафтового бізнесу в Галичині: від “нафтової столиці Європи” до кризи “Галицької Каліфорнії”. Гілея. Науковий вісник. Історичні науки, Вип. 142 (№ 3). Ч. 1. (2019), 119.. У 1936 р. гуцульські килими, виготовлені на підприємстві “Гуцульське мистецтво” (Косівщина) продавали до Швеції Оксана Пасіцька, Соціально-економічна діяльність українців Галичини (1919-1939). Дисертація на здобуття наук. ступ. д.і.н. за спеціальністю 07.00.02. Львів, 2019, 209..

Нейтральний статус Шведського Королівства міг стати у нагоді у вирішенні долі українських земель. Від 1920 р. Швеція перебувала у Лізі Націй. Проте свої незалежні позиції у зовнішній політиці Швеція захищала жорстко. 1 липня 1936 р. країна відмежувалась від пункту про солідарні санкції Йорген Вейбулль, Коротка історія Швеції, 126.. У момент боротьби країн Европи проти демпінгу Радянської Росії на світовому ринку представники Швеції, Фінляндії, Румунії оскаржили недоброчесну московську конкуренцію, вимагали визначених засобів боротьби проти радянського демпінґу в економічній комісії Ліги Націй й, зрештою, відмовились брати радянське збіжжя М. Данько, “Паневропа і радянщина,”Діло, Ч. 222. (1930): 2.. Це шкодило і Україні, бо, як відомо, левову частку зернових експортних спроможностей ринку спочатку Російської імперії, а згодом Радянського Союзу, складало українське зерно. Оскільки шведське тваринництво відчувало потребу в імпорті кукурудзи, а харчова промисловість - у імпорті зернових і борошна, такий попит постійно вдовольняли.

Відтак 15 березня 1924 р. Швеція визнала Б. Муссоліні, та за якихось п'ятнадцять років відмовила А. Гітлерові укласти пакт про ненапад89 Жан-Батіст Дюрозель, Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. (Киів: Основи,. Швеція боялась втратити власний нейтралітет настільки, що коли 1948 р. країни Західної Европи для усунення збройної загрози з боку інших держав уклали у березні 1948 р. Брюссельський договір (прелімінарний договір перед створенням НАТО) й намагались створити спільний оборонний простір або підписати окремий пакт для Скандинавських країн, Швеція утрималась1999), 435-436..

У XX ст. Швеція здобула п'ять нобелівських премій миру: за роботу у Лізі Націй та мирне врегулювання суперечки з Норвегією (К. Брантінґ, 1921), за роботу в ООН (Д. Г аммаршельд, 1961), за значний внесок у справу роззброєння (жінка-дипломат А. Мюрдаль, 1982). Від 1980-х рр. ідея загального світового роззброєння стала основою доктрини загальної безпеки у Швеції.

Українські землі в XIX - на початку XX ст. не були ізольованими від зовнішніх впливів. Шведи від 1782 р. вимушено колонізували землі підросійської України. За нашими підрахунками, їх кількість склала 899 осіб. При цьому, найменша кількість шведів з-поміж чужоземних громадян була серед населення Подільської губернії (0,06%), найбільша - у Херсонській губернії (2,2%). Найпотужніший людський капітал зі Швеції отримало аграрне господарство (672 особи) При цьому, найбільшими угіддями, де працювали шведи, була Миколаївщина. Капіталомісткими були також металообробна промисловість та видобуток руди, ропи (64 особи), деревообробна промисловість (24 особи). До основних занять шведської громади належала служба у збройних силах Російської імперії (36 осіб). Шведська громада сприяла процесам модернізації та індустріялізації української економіки, які відбувались синхронно до подібних процесів у Швеції. Через колонізаційну політику Російської імперії в українських землях перебувала незначна кількість шведів, які продовжували плекати власні національні традиції, знали мову й ідентифікували себе зі шведською нацією.

Швеція могла б експортувати до України власний досвід, як зберегти нейтралітет і державність за дотримання умов національної безпеки і оборони, конкурентоспроможности національної економіки, твердої зовнішньої політики. Перспективним і найвагомішим досвідом постійного нейтралітету Швеції є основою берегти національну державність на сучасному етапі державотворення України.

References

Andersoon, Ynhvar, Istoryia Shvetsyy (Moskva, 1987). (in Russian).

Arkhiv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. Ministerstvo zakordonnykh sprav. Dyplomatychni dokumenty vid Versalskoho do Ryzkoho myrnykh dohovoriv (1919-1921), upor V. Kavunnyk, (Kyiv, 2016). (in Ukrainian).

Chykalenko, Yevhen, Shchodennyk 1919-1920. (Kyiv, Nyu-York: Vydavnytstvo imeni O. Telihy, 2005). (in Ukrainian).

Danko, M., “Panevropa i radianshchyna,” Dilo, Ch. 222. (1930): 2. (in Ukrainian).

Fysher, Volfram, Evropa: Ekonomyka, obshchestvo y gosudarstvo 1914-1980. (Moskva: Humanitarnyi izdatelskyi tsentr “Vlados”, 1999). (in Russian).

Halaichuk, B., “Orhanizatsiia ukrainskoi dyplomatychnoi sluzhby”, Almanakh Chervonoi kalyny, richnyk XVIII (1938). (in Ukrainian).

Malitska, Yuliia, Estonski shvedy na pivdni Rosiiskoi imperii: mihratsiia, adaptatsiia ta akulturatsiia pereselentsiv-kolonistiv (1781-1871 rr.). Avtoreferat dysertatsii na zdobuttianauk. stupeniak.i.n. za spetsialnistiu 07.00.02. (Dnipropetrovsk, 2010), 25. (in Ukrainian).

Natsii i narodnosti Khersonshchyny: mynule i sohodennia, uklad. L., Andriienko, Z., Orlova. (Kherson: Ailant, 2013), 242. (in Ukrainian).

Pashkov, Mykhailo, “Shvedskyi neitralitet: heopolitychne samovyznachennia i samodostatnist oboronnykh mozhlyvostei”. Natsionalna bezpeka i oborona, No. 1, (2009). (in Ukrainian).

Pasitska, Oksana, “Rozvytok naftovoho biznesu v Halychyni: vid “naftovoi stolytsi Yevropy” do kryzy “Halytskoi Kalifornii”. Hileia. Naukovyi visnyk. Istorychni nauky, Vyp. 142 (No. 3). Ch. 1, (2019). 118-122. (in Ukrainian).

Pasitska, Oksana, Sotsialno-ekonomichna diialnist ukraintsiv Halychyny (1919-1939). Dysertatsiia na zdobuttia nauk. stup. d.i.n. za spetsialnistiu 07.00.02. Lviv, 2019. (in Ukrainian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T XVI. (Spb., 1904). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. III. (Spb., 1905). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. VIII. (Spb., 1904). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi iymperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XIII. (Spb., 1904). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897. T. XVI. (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XXXII. (Spb., 1904). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XXXIII (Spb., 1904). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XLI. (Spb., 1904). (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, T. XLVI. (in Russian).

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XLVII. (Spb., 1904), 209. (in Russian)

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XLVIII. (Spb., 1904), 113.(in Russian)

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XLII. (Spb., 1903), 167. (in Russian)

Pervaia vseobshchaia perepys naseleniia Rossiiskoi imperiy 1897, red. N. A. Troinytskaho, T. XLVI. (Spb., 1904), 191. (in Russian)

“Shvedy z ukrainskoho sela Zmiivka maizhe 230 rokiv zberihaiut u khersonskykh stepakh svoiu natsionalnu kulturu i pryimaiut v hosti spivvitchyznykiv z usoho svitu,” otrymano dostup 10 kvitnia 2021, https://www.amazingukraine.pro/travel/na-pivdni-ukrainy-isnuie- iedyne-v-skhidnii-ievropi-shvedske-selo (in Ukrainian).

“Shvetsiia vtratyla 180 paroplaviv”. Ukrainskyi holos (Proskuriv). 19 liutoho. No. 15 (41), (1942). (in Ukrainian).

Skoropys-Yoltukhovskyi, Oleksander, Znachennie samostiinoi Ukrainy dlia evropeiskoi rivnovahy. (Viden: Soiuz Vyzvolennia Ukrainy, 1916). (in Ukrainian).

Stepanov, Valerii, “Ukrainska dyplomatychna misiia v Skandynavii (istorychnyi narys)”. Zovnishni spravy, N° 3, (2012): 12 15. (in Ukrainian).

“Svod uchrezhdenii y ustavov o koloniiakh ynostrantsev v imperiy,” u knyzi Svod zakonov Rossiiskoi imperiy, povelniem Hosudaria ymperatora Nykolaia Pervaho sostavlenni. Ch. II. T.XII. (Spb., 1857), 3, 33, 39, 42 (IV pah.). (in Russian).

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy. F. 3513. Op. 1. Spr. 1. Ark, 1,4, 5, 15, 18, 19, 23, 24. (in Ukrainian).

TsDAVO Ukrainy. F. 3696. Op. 2. Spr. 373. Ark. 28. (in Ukrainian).

TsDAVO Ukrainy. F. 3696. Op. 2. Spr. 419. Ark. 28 zv. (in Ukrainian).

TsDAVO Ukrainy. F. 3696. Op. 1. Spr. 59. Ark. 6. (in Ukrainian).

TsDAVO. F. 3542. Op. 1. Spr. 5. Ark. 58. (in Ukrainian).

TsDAVO Ukrainy. F. 2192. Op. 2. Spr. 19. Ark. 7. (in Ukrainian)

“Ukraina “ Shvetsiia: bahatovikovi tradytsii spivpratsi tryvaiut”, 2020, otrymano dostup 30 bereznia 2021, https://www.ldaily.ua/ldaily/ukrayina-shvecziya-bagatovikovi-tradycziyi- spivpraczi-tryvayut (in Ukrainian).

Veibull, Yorhen, Korotka istoriia Shvetsii (Stokholm: Shvedskyi instytut, 1993). (in Ukrainan).

Vovchuk, L., “Stanovlennia dyplomatychnykh ustanov u portovykh mistakh Chornomorsko- Azovskoho baseinu Rosiiskoi imperii (1785-1919),” Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho. Istorychni nauky, Vyp. 3.34, (2013): 211-218. (in Ukrainian).

Zavych, Iv, “Chuzhozemni viiskovi formuvannia v Ukrainskii derzhavi,” Almanakh Chervonoi kalyny, richnyk XVIII, (1938): 88-89. (in Ukrainian).

Zhan-Batist Diurozel, Istoriia dyplomatii vid 1919 roku do nashykh dniv. (Kyiv: Osnovy, 1999), 903. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru