Українські галицькі правники у військових подіях 1914-1918 рр.

Потрапив до російського полону і адвокатський здобувач М. Левицький. Уродженець гуцульського краю вчився на правника у Чернівецькому університеті, працював редактором місцевої газети “Буковина”. Перед війною переїхав до Кут, де розпочав адвокатське стажування. Мобілізований до австрійського війська, воював проти росіян під Перемишлем, де був захоплений російськими вояками. Після російської революції повернувся додому Сіреджук П. Гуцули - вояки і старшини УГА (Спроби складення іменного списку). Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2014. Ч. 25-26. С. 262..

Частина галицьких правників виїхала вглиб австрійської держави, осівши у Відні та інших містах. Для української політичної еліти Відень був не стільки місцем примушеної еміграції, як центром продовження національно-політичної роботи у воєнних умовах. Саме сюди було перенесено ГУР, переїхали очолювана К. Трильовським Бойова управа УСС та наддніпрянські емігранти з СВУ.

У Відні перебували відомі адвокати і посли Л. Бачинський, М. Лагодинський, І. Макух. За суб'єктивною оцінкою І. Макуха, на початку війни політичний курс керівництва ГУР (в особі її лідерів К. Левицького та М. Василька) “був більш австрофільський, ніж того вимагала ситуація”. Політичні діячі мало знали про переслідування українців в краї австро-угорською військовою владою, з недовірою відносилися до такого роду повідомлень, не мали чіткого розуміння і стосовно утримуваних у Талєргофі та інших внутрішніх австрійських таборах тисяч співвітчизників Макух І. На народній службі... С. 156-157..

Коли ж відомості про страшну дійсність стали очевидними, завдяки координації зусиль між ГУР і СВУ все таки вдалося налагодити комунікацію з австрійськими урядовими органами стосовно підтримки ув'язнених українців. Під егідою СВУ була започаткована гуманітарна і медична допомога, а також, як зазначав І. Макух “якийсь адвокат, єврей з Буковини, вказав дорогу й поміг витягати наших людей з Талергофу” Там само. С. 158.. Долучився до моральної і правової підтримки ув'язнених в австрійських таборах українців і коломийський адвокат І. Ганкевич. Завдяки адвокатському хисту, власній манері спілкування із австрійськими чиновниками йому вдавалося домогтися звільнення багатьох патріотично налаштованих в'язнів. Як правник, надавав допомогу також утримуваним в таборах москвофілам та полякам, через що після війни деякі недоброзичливці безпідставно звинувачували І. Ганкевича у нібито корисливості його діяльності Д-р Іван Ганкевич. Життя і право. 1932. Ч. 4. С. 29..

Понад сорок відомих представників галицької і буковинської інтелігенції співпрацювали з СВУ, брали участь в його роботі. Серед них були й адвокати Л. Ганкевич, Р. Домбчевський, О. Назарук, М. Новаковський, А. Чайковський Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2000. С. 77.. Окрім широкої інформаційно-дипломатичної роботи у європейських країнах, донесення до європейської громадськості проблем українського національно-державного визволення, діячі СВУ здійснювали значну гуманітарну і національно - культурну місію серед українців - військовополонених російської армії в австрійських і німецьких таборах.

Поблизу австрійського міста Фрайштадт у числі інших українських діячів активно працював адвокатський кандидат Р. Домбчевський. Уродженець Гуцульщини захистив докторат у Львівському університеті, ще до війни відбув адвокатську практику у Миколаєві над Дністром, хотів відкрити канцелярію, але перешкодили призов до війська і війна Падох Я. Правники Стрийщини. Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнятівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Т. ІІ. НьюЙорк: Париж ; Сидней ; Торонто, 1990. С. 164.. Він був серед організаторів стрілецького руху, як член СВУ здійснював у числі інших українських активістів, національно-культурну і виховну роботу серед полонених наддніпрянців. У цей час Р. Домбчевський захопився журналістською роботою, став членом редакції газети “Розваги”, на сторінках якої висвітлював правові та просвітницькі теми Горобець О. Тінь забутого предка. Повернімо пам'ять про Романа Домбчевського. URL: http:// slovoprosvity.org/2016/02/18/tin-zabutogo-predka..

Полоненими українцями у Фрайштадті опікувався і уродженець Богородчанщини член СВУ О. Охримович. Входячи до Просвітнього відділу, спільно з економістом В. Левицьким започаткували для полонених кооперативні курси, упродовж трьох років були керівниками кооперативу “Власна поміч”, організаторами і кураторами кооперативної чайної, інших товариств, що діяли в межах фрайштадтського табору Охримович О. Економічна база існування “Фрайштадтської республіки” Кооператива “Власна поміч”. Союз Визволення України. 1914-1918. Відень ; Нью-Йорк, 1979. С. 33-50.. У підсумку роботи членів СВУ у 1918 р. на базі цього та інших австрійських таборів була сформована Сіра (Сірожупанна) дивізія, котра стала частиною армії Української Народної Республіки в часи Української Центральної Ради. У травні 1915 р. значна частина названих віденських діячів у числі інших галицьких та наддніпрянських політиків увійшли до спільного представницького органу - Загальної української ради (ЗУР).

Якщо частина правників як внутрішньо переміщених осіб намагалася прислужитися українській справі в австрійському тилу, то ті, хто воював на фронтах, особливо в УСС, без - посередньо закладали підвалини українського державного майбутнього. Весною 1915 р. Легіон УСС брав участь у бойових діях проти російських військ за Карпати. Найбільш напруженими були бої на гірських перевалах, де стрільці проявили свій вишкіл і героїзм і водночас понесли серйозні бойові втрати. Загальновідомими є події, пов'язані із боями за г. Маківка, яку неодноразово захоплювали супротивні сторони. Безпосередньо у районі Маківки воювали стрілецькі сотні Д. Вітовського, О. Левицького і О. Будзиновського, у складі яких було чимало добровольців із Станиславівської землі. Із 42 стрільців, котрі полягли за Маківку, 28 були уродженцями Станиславівщини Герої стрілецького чину... С.248.. У їхньому числі впав на карпатському перевалі і доктор права із с. Павелче Станиславівського повіту Д. Стасинець, активний діяч передвоєнного січового і просвітницького руху Перегінець Д. В. Розвиток національної свідомості павелчан. URL: http://www.info-library.com.ua/libs/ kraeznavstvo/33-pavlivka/96-rozvitok-natsionalnoyi-svidomosti-pavelchan.html.

Улітку 1915 p., в рамках Горлицької наступальної операції німецько-австрійських військ, російська армія була вигнана майже з всієї Галичини. Січові стрільці брали участь у звільненні станиславівських земель. Наприкінці червня 1915 р. курінь отамана Г. Коссака ввійшов до Галича. Визнаючи заслуги сотника Д. Вітовського його сотня першою вступила на вулиці колишньої княжої столиці, а сам він був призначений комендантом міста. За наказом Д. Вітовського на шпилі міської ратуші був піднятий синьо-жовтий стяг. Ця подія викликала негативну реакцію в австрійського вищого керівництва, а в угорському парламенті з цього приводу була навіть внесена протестна інтерпеляція. Український офіцер отримав догану, однак сам факт використання національного стяга мав позитивний вплив на місцеве населення. А через кілька днів, 2 липня, сотня Д. Вітовського увійшла до його рідного села Медуха. Зустрічали січовиків квітами, на честь славного земляка селяни побудували тріумфальну браму Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Уряди. Постаті. С. 143.; Історичні постаті Галичини XIX-XX ст. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1961. С. 222..

Ще однією героїчною і водночас трагічною сторінкою стрілецької слави були бої на Тернопільщині на р. Стрипа та горі Лисоня у 1916 р. У цих боях полягло чимало стрільців, близько тисячі потрапило до російського полону. Поріділі сотні Д. Вітовського, О. Левицького і О. Будзиновського були виведені на відпочинок і доукомплектування. Криваві бої не зломили духу січових стрільців. Однак рішення австрійського уряду та маніфест цісаря Карла 5 листопада 1916 р. щодо прилучення Східної Галичини до майбутньої польської держави болюче вразили вояків. Серед старшин і стрільців ширилися розмови про подальшу долю і навіть саморозпуск Легіону. Їхні провідники в Бойовій управі і ЗУР сотники Р. Дудинський, О. Левицький, І. Цяпка виступили з відкритим протестом проти пропольського рішення австрійського уряду, висловили питання про доцільність існування УСС в австрійському війську за такого антиукраїнського кроку австрійського керівництва Ріпецький С. Українські Січові Стрільці. Визвольна ідея і збройний чин... С. 172-173..

У цю дискусію були втягнуті й цивільні політики, для яких заява офіційного Відня теж стала свідченням дволикості і зневаги до української сторони. Попередній австрофільський курс К. Левицького фактично потерпів поразку, ЗУР втратила представників від УРП і УСДП, стався розкол і в середовищі націонал-демократів. Невдовзі український політичний провід перебрала на себе Українська парламентарна репрезентація (УПР), яку очолив Ю. Романчук, у 1917 р. він передав керівництво своєму заступнику Є. Петрушевичу. Зрештою, серед різних думок і пропозицій щодо долі Легіону, більшість діячів УПР, Бойової управи та й самих стрільців схилилася до його збереження як окремої військової формації. Одним із вирішальних голо - сів на користь цього рішення була позиція сотника Д. Вітовського. За характеристикою І. Сохоцького: “В усіх тих випадках, коли Вітовський не допустив до виступів, що могли принести шкоду національній справі, виявився він зрілим, повним розваги й почуття відповідальності політиком” Історичні постаті Галичини. С. 222..

В контексті цих подій цікава і трагічна доля іншого коменданта стрілецької сотні О. Левицького. В українському війську його вважали одним із найкращих стрілецьких старшин, вмілим розвідником й управлінцем. В час війни він визнавав обов'язком захищати права постраждалого цивільного населення. На зборах стрілецьких старшин взимку 1915 р. О. Левицький висловив думку про необхідність підготовки й видання популярної брошури для українських селян, що потерпіли від російської окупації. У такому виданні мали б бути поради постраждалим та громадським керівникам про обрахунок заподіяної окупантом шкоди та механізми їх компенсації урядом. Цю пропозицію від імені стрілецтва виклав поручник Д. Вітовський у листі до члена Бойової управи УСС І. Боберського Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський - основоположник української тіло виховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. Львів: ЛДУФК, 2017. С. 140-141..

Восени 1916 р. у зв'язку з погіршенням стану здоров'я О. Левицький залишив командування 7-ї стрілецької сотні УСС. За розпорядженням австрійського військового керівництва мав бути переведеним у тиловий полк крайової оборони, але рядовим вояком. Тоді О. Левицький знову зголосився стрільцем до УСС, у листопаді 1916 р. був зачислений до 2-ої Гуцульської сотні УСС, невдовзі був призначений її командиром замість поручника А. Ерле, з якою відправився на лінію фронту у гірські райони Буковини Сіреджук П. Галицька Гуцульщина у Великій війні. С. 400.. Весною 1917 р. ця сотня взяла участь у важких боях із росіянами, в ході яких 23 березня 1917 р. біля с. Кирлібаба (нині село в Сучавському повіті сусідньої Румунії) сотенний загинув внаслідок артилерійського обстрілу його командного пункту. У некролозі стосовно загиблого адвоката і командира стрільців було сказано: “Був то Січовий Стрілець, що смертю засвідчив свої ідеали, один з найсвітліших, яких дало стрілецтво. Почуття обов'язку, пожертви своєї сутності аж до самозречення, геройська сміли - вість та проворність, а притім скромність та брак всякої зависти і фальшивої амбіції були прикметами Покійного. Був взірцем українського борця за волю” Д-р Омелян Левицький. Діло. 1917. 2 квітня..

Відновлення влітку 1915 р. австрійської влади на звільнених територіях спричинило по - вернення окремих правників до рідного краю. У Станиславів з Відня переїхав Л. Бачинський, продовживши свою фахову і громадську діяльність. У Делятин повернувся М. Лагодинський. Він як посол допомагав місцевим селянам отримувати допомогу від держави, організовував збір коштів на підтримку українських січових стрільців. Так у лютому 1916 він взяв участь у концерті перед вояками гарнізону і місцевими мешканцями, на якому виступив з промовою. Зібрані за концерт кошти були передані у “Фонд УСС” З Делятина. Діло. 1916. 24 лютого.. У Косові долучився до набору добровольців до січових стрільців місцевий суддя П. Рондяк. Він допоміг четареві М.Саєвичу забрати загітованих польськими легіонерами гуцульських новобранців до Легіону УСС Назарук О. Слідами Українських Січових Стрільців. Львів: Союз Визволення України, 1916. С. 52..

До Товмача повернувся і адвокат І. Макух. Адвокат взявся до громадської роботи як правник забезпечуючи інтереси українського населення у справі оформлення так званих “воєн - них причинок” - надання щомісячної грошової допомоги сім'ям мобілізованих до австрійської армії солдат. Для багатьох сімей це були чи не основні кошти на проживання та погашення боргів. Адвокат займався складанням списків таких сімей, написанням заяв і підготовкою доку - ментів на “причинкову комісію”, членом якої він був. Маючи підтримку з боку старости, зацікавленого у подібній ініціативі з боку “громадськості”, яка перебирала на себе частину роботи адміністрації, І. Макух домігся подібних виплат тисячам українських сімей. Другим напрямом його діяльності стала участь у визначенні розмірів завданих війною збитків та розподілу урядової матеріальної й фінансової допомоги постраждалим селянським господарствам. Через брак інформації і недовіру малограмотного населення до урядової адміністрації, правникові доводи - лося переконувати дружин солдатів у корисності і безповоротності наданих немалих коштів (півтори тисячі корон на зруйноване господарство). Опікувався І. Макух і виділенням розквартированими військовими частинами тяглової сили селянським господарствам для забезпечення сільськогосподарських робіт. Займався також і збором та надсиланням до українського Земельного банку гіпотечного у Львові військових позичок, що були тогочасним атрибутом військового стану. За свою діяльність правник був відзначений урядовою нагородою - цивільним “Хрестом за заслуги” ІІ ступеня. Макух І. На народній службі... С. 166-168..

Подібною правничою й організаційною допомогою селянам займався і снятинський адвокат І. Семанюк. Він теж увійшов до складу повітової комісії, котра займалася визначенням розмірів допомоги потерпілим від війни. Будучи головою повітового товариства “Сільський господар”, І. Семанюк сприяв залученню коштів через це товариство для надання допомоги постраждалим господарствам. За свідченням сучасника, як адвокат і громадський представник “успішно обороняв селянство перед всякого роду реквізиціями, які австрійська влада накладала” Равлюк В. Спогади про “покутську трійцю / упор. В. Харитон. Снятин: Прутпринт, 2006. С. 41.

Отже, війна внесла суттєві корективи в діяльність українських правників Станиславівщини. Частина з них була мобілізована до австрійського війська; частина виїхала вглиб австрійської держави, або ж намагалася перебути воєнне лихоліття у віддалених сільських місцевостях; дехто з тих, хто залишився на захоплених російською армією територіях, був заарештований окупаційною владою, вивезений вглиб Росії в якості заручників, на примусове поселення. Професійна діяльність правників в умовах війни була різко обмежена, як і їхні матеріальні доходи, і це позначилося на моральному й матеріальному становищі багатьох правозахисників.

Провідна участь правників-політиків у діяльності ГУР, ЗУР, СВУ свідчила про їхню готовність за сприятливих умов взяти на себе ініціативу по створенню українського державного організму. Лідерами національно-політичного руху українців Галичини в часи війни залишалися такі представники Станиславівщини як К. Левицький, Л. Бачинський, М. Ганкевич, М. Лагодинський, І. Макух, участь у повсякденній політичній і національно-культурній роботі брали правники молодшого покоління С. Витвицький, І. Ганкевич, Р. Домбчевський, О. Охримович.

В умовах австро-російського військового протистояння виник праобраз української армії - Легіон УСС, до творення якого долучилися чимало діючих та майбутніх правників Станиславівщини. Своєю службою вони засвідчили готовність у найрішучіший спосіб боротися за українську державність. Серед чільних старшин УСС були О. Будзиновський, Д. Вітовський, О. Левицький, М. Новаковський, С. Шухевич, через стрілецькі ряди пройшло чимало майбутніх адвокатів та суддів. Значна частина діючих правників воювала у складі австрійських військ. Таким чином формувалася нова генерація українських юристів, котрі окрім знань з права отримували досвід збройної боротьби за українську справу і мотивацію до рішучих дій у тогочасній військово-політичній ситуації. Завдяки такому гарту практична більшість цих діячів взяла активну участь у революційних подіях по створенню Західно-Української Народної Республіки, захисті молодої української держави в лавах Української Галицької Армії, продовжили суспільно-політичну роботу у міжвоєнний час.

References

1. A my tuiu striletskuiu slavu zberezhemo... [And we will preserve that glory] (1999). Kolomyia: Vik (in Ukrainian).

2. Andriishyn, S. (2010). Kolomyia u mizhvoiennyi period 1919-1939. Suspilno-politychnyi ta natsionalnovyzvolnyi rukh u Halychyni [Kolomyia in the interwar period. Social-political movement in Halychyna]. Kolomyia: Vik (in Ukrainian).

3. Andrukhiv, I., Arsenych, P. (1996). Ukrainski pravnyky u natsionalnomu vidrodzhenni Halychyny: 18481939 rr. [Ukrainian lawyers in the national renaissance of Halychyna]. Ivano-Frankivsk (in Ukrainian).

4. Arsenych, P. (1998). Rodyna Zaklynskykh [Zaklynski Family]. Ivano-Frankivsk (in Ukrainian).

5. Heroi striletskoho chynu. Do 100-richchia Sichovoho striletstva [ Riflemen heroes. In honour of the 10th anniversary of Sich Riflemen]. (2014). Ivano-Frankivsk: Misto-NV (in Ukrainian).

6. Horobets, O. (2016). Tin zabutoho predka. Povernimo pamiat pro Romana Dombchevskoho [The shadow of the forgotten ancestor. To recover the memories about Roman Dombchevsky]. Slovo Prosvity. URL: http:// slovoprosvity.org/2016/02/18/tin-zabutogo-predka (in Ukrainian).

7. Deliatyn [Deliatyn]. (1914). Dilo. 18 serpnia (in Ukrainian).

8. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti [The State Archive of the Ivano-Frankivsk region]. (DAIFO)

9. D-r Ivan Hankevych [Dr. Ivan Hankevych]. (1932). Zhyttia i pravo [Life and Law], no. 4, pp. 21-22 (in Ukrainian).

10. D-r Omelian Levytskyi [Dr. Omelian Levytsky]. (1917). Dilo. 2 kvitnia (in Ukrainian).

11. Firmaniuk, M. (2014). Spohady pro Marka Cheremshynu (d-ra Ivana Semaniuka) [Memoirs of Marko Cheremshyna]. Sniatyn. Kraieznavchyi i literaturno-mystetskyi zhurnal. no. 9. pp. 28-37 (in Ukrainian).

12. Fedun, M. (Ed.). (2005). “Shchodennyk (lystopad 1914-sichen 1915) Marka Cheremshyny” [Diary of Marko Cheremshyna (November 1914 - January 1915)]. Ivano-Frankivsk (in Ukrainian).

13. Isaievych, Ya. (Ed.) (2009). Zakhidno-Ukrainska Narodna Respublika 1918-1923. Uriady. Postati [Western-Ukrainian People's Republic 1918-1923. Governments. Personalities]. Instytut ukrainoznavstva im. I.Krypiakevycha NAN Ukrainy; upor.: Mykola Lytvyn, Ivan Pater, Ihor Soliar. Lviv (in Ukrainian).

14. Kirieieva, R., Kirieiev, P., Stefiuk I. (avt-uporiad.); Kariy, V. (Ed.). (2014). Marko Cheremshyna u spohadakh, dokumentakh i materialakh [Marko Cheremshyna in memories, documents and materials]. Chernivtsi: Druk Art (in Ukrainian).

15. Makukh, I. (2001). Na narodnii sluzhbi: Spohady [Employed on public service: Memories]. Kyiv: Osnovni tsinnosti (in Ukrainian).

16. Klymyshyn, M. (Ed.). (1985.) Almanakh Stanyslavivskoi zemli: zbirnyk materiialiv do istorii Stanyslavova i Stanyslavivshchyny [The Almanach of the Stanislaviv lands. The collection of materials on the history of Stanislaviv and Stanislaviv region]. Niu-York, Paryzh, Sidnei, Toronto: Vyd. Tsentralnoho Komitetu Stanyslavivshchyny, vol. 2 (in Ukrainian).

17. Kravtsiv, B. (Ed.). (1975). Almanakh Stanyslavivskoi zemli. Zbirnyk materiialiv do istorii Stanyslavova i Stanyslavivshchyny [The Almanach of the Stanislaviv lands. The collection of materials on the history of Stanislaviv and Stanislaviv region]. Niu-York; Tornoto; Miunkhen, vol. 1 (in Ukrainian).

18. Kobuta, S. I., Kobuta, L. P. (2017). Yulian Sheparovych - pravnyk, starshyna UHA i Armii UNR, kooperatyvnyi diiach Halychyny [Yulian Sheparovych - lawyer, senior sergeant of the Ukrainian Galician Army and the UNR Army, cooperative activistof Halychyna]. Ukrainske viisko v natsionalnii revoliutsii 1917-1921 rr. (Do 100-richchia armii UNR). Vseukrainska naukova konferentsiia, Lviv, 3 lystopada 2017 r. Lviv, pp. 85-88 (in Ukrainian).

19. Lazarovych, M. (2004). “Hei vy striltsi sichovii...” (Formuvannia ukrainskoho striletskoho rukhu v Halychyni: prychyny, peredumovy, naslidky) [“Hei, you sich riflemen” (Formation of the Ukrainian Riflemen movement in Halychyna: causes, pre-conditions, consequenses)]. Ternopil: Dzhura (in Ukrainian).

20. Lazarovych, M. V. (2005). Legion Ukrainskykh sichovykh striltsiv: formuvannia, ideia, borotba [Legion of the Ukrainian Riflemen movement: formation, idea, fight]. Ternopil: Dzhura (in Ukrainian).

21. Levytskyi K. (1929). Istoriia politychnoi dumky halytskykh ukraintsiv 1914-1918 [History of political thought of Ukrainians from Halychyna]. Lviv,T. II (in Ukrainian).

22. Matskiv, T. (1963). Z-nad Dnistra na kanadski prerii (Mii zhyttievyi shliakh) [From above Dnister and towards the Canadian prairie]. Edmonton (in Ukrainian).

23. Melen, T. (1915). Shevchenkove sviato u Verpaliantsi. Visnyk Soiuza vyzvolennia Ukrainy [ Celebrating Shevchenko in Verplianka]. mai-cherven. no.19/20. pp.13-17 (in Ukrainian).

24. Mykytiuk, D. (Ed.). (1958-1968). Ukrainska Halytska Armiia: materiialy do istorii [Ukrainian Galician Army: historical materials]. Vinnipeh: Vydavnytstvo Dmytra Mykytiuka, vol. 1 -4 (in Ukrainian).

25. Mokhoruk, D. (2006). Selo moie Toporivtsi. Tvortsi istorii sela [Toporivtsi, my village. The authors of the village history]. Kosiv: Pysanyi kamin, vol. 3 (in Ukrainian).

26. Nadvirna (1914). Dilo. 24 serpnia (in Ukrainian).

27. Nazaruk, O. (1916). Slidamy Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv [Following Ukrainian Riflemen]. Lviv: Soiuz Vyzvolennia Ukrainy (in Ukrainian).

28. Okhrymovych, O. (1979). Ekonomichna baza isnuvannia “Fraishtadtskoi respubliky” Kooperatyva “Vlasna pomich” [Economic basis for “Fraischtadt republic”. Cooperarive enterprise “Help oneself']. Soiuz Vyzvolennia Ukrainy. 1914-1918. Viden, Niu-York, рр. 33-50 (in Ukrainian).

29. Pavlyshyn, O. (2013). Yevhen Petrushevych (1863-1940). Iliustrovanyi biohrafichnyi narys [Yevhen Petrushevych (1863-1940). Illustrated biography]. Lviv: Manuskrypt-Lviv (in Ukrainian).

30. Padokh, Ya. (1990). Pravnyky Stryishchyny. Stryishchyna: Istorychno-memuarnyi zbirnyk Stryishchyny, Skilshchyny, Bolekhivshchyny, Dolynshchyny, Rozhniativshchyny, Zhuravenshchyny, Zhydachivshchyny i Mykolaivshchyny [ Lawyers of the Stryi district. Stryi district: historical memoirs collection of the Stryi, Skole, Bolekhiv, Dolyna, Rozhniativ, Zhuravne, Zhydachiv, and Mykolaiv districts]. Niu-York-Paryzh-SydneiToronto, vol. II, рр.153-175 (in Ukrainian).

31. Pater, I. (2000). Soiuz vyzvolennia Ukrainy: problemy derzhavnosti i sobornosti [Ukraine Liberation Union: problems of statehood and unity]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy (in Ukrainian).

32. Perehinets, D. V. Rozvytok natsionalnoi svidomosti pavelchan Development of the national awareness of the Paveltsi village citizens]. Retrieved from: http://www.info-library.com.ua/libs/kraeznavstvo/33-pavlivka/96rozvitok-natsionalnoyi-svidomosti-pavelchan.html (in Ukrainian).

33. Ravliuk, V. (2006). Spohady pro “pokutsku triitsiu” [Memories about the “Pokyttia Trinity”]. V. Kharyton (Upor.). Sniatyn: PrutPrynt (in Ukrainian).

34. Ripetskyi, S. (1967). Za voliu Ukrainy: istorychnyi zbirnyk USS. 1914-1964 [For Ukrainian freedom: historical collection of the USS]. Niu-York: Vydannia holovnoi upravy bratstva USS (in Ukrainian).

35. Ripetskyi, S. (1995). Ukrainski Sichovi Striltsi: Vyzvolna ideia i zbroinyi chyn [ Ukrainian Riflemen: liberation idea and military rank]. Lviv: NTSh (in Ukrainian).

36. Rozyhraiev, O. V. (2017). Stepan Shukhevych - advokat, viiskovyi, suddia [Stepan Shukhevych - a lawyer, military man, judge]. Advokatura Ukrainy: zabute i nevidome, no. 2, рр. 448-449 (in Ukrainian).

37. Romaniuk, I. (1981). “Nemov lavyna z hir...” (do 100-richchia z dnia narodzhennia Meletiia Kichury) [“Like an avalanche from the mountains.” (celebrating 100^th anniversary of Meletiy Kichura)]. Chervonyi prapor (Kolomyia). 13 bereznia (in Ukrainian).

38. Siredzhuk, P. S. (2016). Halytska Hutsulshchyna u Velykii viini 1914-1918 rr. [Hutsuls from the Halychyna region in the Great war]. Kosiv: Pysanyi Kamin (in Ukrainian).

39. Siredzhuk, P. (2014). Hutsuly - voiaky i starshyny UHA (Sproby skladennia imennoho spysku) [Hutsuls - military men and senior sergeants of the Ukrainian Galicia Army]. Halychyna. Naukovyi i kulturno-prosvitnii kraieznavchyi chasopys. no. 25-26, рр. 242-270 (in Ukrainian).

40. Sova, A., Tymchak, Ya. (2017). Ivan Boberskyi - osnovopolozhnyk ukrainskoi tilo vykhovnoi i sportovoi tradytsii [Ivan Boberskyi - a founder of the Ukrainian physical culture and sport tradition] / za nauk. red. Yevhena Prystupy. Lviv: LDUFK (in Ukrainian).

41. Sokhotskyi, I. (1961). Istorychni postati Halychyny XIX-XX st. [Historical personalities of Halychyna].

42. Niu-York-Paryzh-Sidnei-Toronto (in Ukrainian).

43. Vasylyk, I. B., Luhova, O. S., Luhovyi, B. V. (2015). Advokaty i pravnyky - diiachi Lehionu Ukrainskykh sichovykh striltsiv: Biohrafichnyi albom [Solicitors and lawyers - activists of the Legion of Ukrainian Riflemen: Biographical album]. Kyiv: KVIT (in Ukrainian).

44. Zakhidno-Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. Iliustrovana istoriia [Western-Ukrainian People's Republic. Illustrated history ]. (2008). Lviv-Ivano-Frankivsk: Manuskrypt-Lviv (in Ukrainian).

45. Z Deliatyna [From Deliatyn]. (1916). Dilo. 24 liutoho (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru