Роль християнства і церкви у становленні інститутів верховної влади в Польщі (середина Х -початок XI ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль християнства і церкви у становленні інститутів верховної влади в Польщі (середина Х -початок XI ст.)

Гріщенко В.Д.,

студент історико-філософського факультету,

Національний педагогічний університет імені М.П.

Драгоманова (Україна, Київ) e-mail:

У запропонованій статті на основі дослідження низки середньовічних джерел й аналізу наукових праць встановлюється роль християнізації феодальної Польщі у формуванні державних інститутів верховної влади на першому етапі правління династії П'ястів в середині Х - на початку ХІ ст. Визначається кілька причин прийняття християнства та його вплив на зміну світоглядної ментальної картини тогочасного суспільства на монарха, як представника вищої влади. Охарактеризовано церковну структуру молодої держави.

Ключові слова: Польща, династія П'ястів, церква, християнізація, верховна влада.

The proposed article, based on the study of a number of medieval sources and the analysis of scientific works, establishes the role of Christianization of feudal Poland in the formation of state institutions of supreme power at the first stage of the rule of the Piast dynasty in the middle of the 10th - at the beginning of the 11th century. Several reasons for the adoption of Christianity and its influence on the change in the worldview and mental picture of the contemporary society on the monarch as a representative of the highest power are determined. The church structure of the young state is characterized.

Keywords: Poland, Piast dynasty, Church, Christianization, supreme power.

Церкві належить одна з ключових ролей у формуванні європейської моделі феодалізму. Розвиток «варварських» держав Східної Європи у період раннього середньовіччя відзначався строкатістю. Проте з приходом християнства, поняття соборної централізованої монархічної держави у моделі васально-ленних відносин стає помітно чіткішим. Саме цим значною мірою обумовлений науковий інтерес до процесів християнізації східноєвропейського регіону та ролі церкви у становленні інститутів верховної влади в Польщі.

Історіографія дослідження ґрунтується на доробках як української, так і закордонної наукових шкіл. Вагомою працею у сфері з'ясування ролі християнства і церкви у державотворенні Польщі виступає дисертація українського вченого О. Магдича «Церква у суспільно-політичному житті Польщі у другій половині Х - початку ХІІ ст.» [7]. Науковець здійснив комплексне дослідження впливу християнізації Польщі на її суспільно-політичне життя, що надало змогу краще висвітити проблему становлення інститутів верховної влади в молодій державі. Допоміжними працями виступають роботи українських [6] та польських [4; 5] вчених, які допомогли сформувати ширше уявлення про визначену проблему. Особливу увагу треба звернути на працю польського дослідника Р. Міхаловського «Zjazd Gnieznienski. Religijne przeslanki powstania arcybiskupstwa gnieznienskiego» [4], який запропонував доволі цікаву гіпотезу. Згідно неї, приймаючи християнство, польський монарх керувався зміною небесного покровителя для укріплення феодальної влади сеньйора.

Джерельна база дослідження представлена двома середньовічними хроніками. Головним джерелом дослідження є польська «Хроніка та діяння князів чи правителів польських» Галла Аноніма [1]. Допоміжним джерелом, що підтверджує і доповнює деякі епізоди польської хроніки, є німецька «Хроніка» Тітмара Мерзебурзького [2].

Перші згадки про діяльність місіонерських місій на території Східної Європи, що охоплювала й Польщу, належать до 70-х років ІХ ст., коли на ці терени прибули Кирило та Мефодій для християнізації Великої Моравії. Однак про успіхи їх місії з християнізації населення польських земель джерела не повідомляють [7, с. 75].

Достовірно відомо, що в середині Х ст., як реакція на протистояння польських племен з німецькими графами, виникла польська середньовічна держава на чолі з династією П'ястів. На тлі постійних конфліктів із німцями надалі тривало зміцнення польської державної системи та розбудовувалася її структура. Правляча династія П' ястів почала розширювати свою територію, про що повідомляє Галл Анонім: «Мєшко, досягнувши князівської влади, став постійно зміцнювати свої сили і частіше нападати на народи, які живуть по сусідству» [1, с. 32].

В умовах територіального розширення і боротьби з німцями, державні інституції Польщі виявилися хиткими. Розуміючи це, Мєшко І вирішив охреститися. Галл Анонім вважав, що поштовхом для прийняття польським князем християнства стало бажання Мєшка І укласти династичний союз з чеським правителем Болеславом І шляхом одруження з його донькою - Дубравою [7, c. 78]. Слід погодитися, що даний союз був зумовлений прагматичним рішенням забезпечити політичну стабільність у конфліктах з німцями. Та найголовніше, що треба розуміти, хрещення Мєшка І відкрило двері церкві для християнізації Польщі та зробило її рівною у відносинах із християнськими володарями Європи, що підвищило дипломатичний статус молодої держави на політичній арені, а також надало ідеологічну базу для консолідації польських земель.

З точки зору П'ястів, однією з вагомих переваг християнства була сакралізація верховної влади. Оскільки в християнських країнах її трактували як надану Богом, то й непослух правителю вважався гріхом, опором волі Всевишнього [7, с. 80-81]. Таким чином, для династії П'ястів християнізація була важливим державотворчим інструментом, що мав зміцнити владу в ще хиткій монархії та сприяти утвердженню інститутів феодалізму.

Цікаву думку з приводу хрещення Мєшка І висловив польський дослідник Р. Міхаловський, який вважає, що польський князь, керувався ідеями заміни небесного покровителя. Після низки поразок від німецьких графів, Мєшко І вирішив змінити віру, і обрати ту, що надала перемогу його противникам. Як зазначає дослідник: «Християнство утвердилося у Польщі завдяки тому, що його прийняття при-несло з собою для молодої держави численні зовнішньополітичні перемоги» [4, с. 98-99]. З метою обґрунтування припущення, історик використав свідчення Галла Аноніма: «Отже князь Мєшко першим з поляків завдяки своїй благочестивій дружині осягнув благодать хрещення. Славі та похвалі його сприяє те, що в його час і завдяки йому світ істини осяяв з висоти все Польське королівство» [1, с. 32]. На думку українського дослідника О. Магдича, більшість перерахованих чинників дійсно впливали на рішення про прийняття християнства. Головним же він вважає мотив зміни небесного покровителя та певне захоплення політичною моделлю сусідніх християнських держав [7, с. 82].

Новонавернена держава, ясна справа, потребувала формування церковної організації. Відомо, що з донькою чеського князя Дубравою, прибув єпископ Иордан, який за свідченнями Тітмара: «Пролив багато поту, поки старанно, словом і ділом, не привернув їх до шанування лози Всевишнього» [2, с. 67]. І дійсно, за сприяння Иордана, влада першочергово намагалася упорядкувати церковне життя на новонавернених територіях, що підтверджує утворення Познанського єпископату [7, c. 86-88].

Після Иордана, єпископом став Унгерн [2, с. 63; 119], який зайняв цю посаду приблизно у 982 році [7, с. 89]. Дослідники ототожнюють Унгерна з Вуннінгером, абатом Мемлебенського монастиря у Саксонії [6, с. 157]. Це наштовхує на думку, що новоявлений єпископ був посланий з Магдебурзького архієпископства для перезавантаження польсько-німецьких відносин після багаторічного конфлікту.

Дійсно, саме в цей час польсько-німецькі відносини покращуються, адже смерть Оттона І дещо зняла напругу. В 977 році померла дружина Мєшка І Дубрава, і він одружився з дочкою німецького маркграфа Північної марки Одою [7, с. 89]. В цій ситуації виникає питання, а чи не було у німецьких церковних ієрархів сподівання таким династичним союзом дещо покращити відносини з польською церквою. Доволі сумнівно, що Ода могла отримати дозвіл на шлюб, якщо у цьому не були зацікавлені сторони, отже шукати в цьому рішенні політичний підтекст можливо. Врешті-решт, саме з цього моменту німецькі відносини поступово розпочали стабілізуватися.

Очевидно, що відносини покращилися і в церковній сфері. Сам факт призначення єпископа Унгерна, якого скоріш за все направляло Магдебурзьке архієпископство, є досить вагомим [7, с. 90].

У світлі поглиблення польсько-німецького союзу, інтерпретувати акт під назвою «Dagome iudex» можна по-іншому. Власне за цим документом Мєшко І перед смертю передав під зверхність Святого Престолу свої польські володіння, що у контексті тогочасних німецько-польських церковних відносин могло засвідчувати своєрідний пошук покровительства у питанні створення самостійної церковної організації [7, с. 90-91].

Християнізацію польських земель неможливо уявити без особи святого Войцеха, який став святим покровителем Польської держави. Втікши до Польщі, він став довіреною особою Болеслава Хороброго в церковних справах, і саме з ним пов'язується успіх християнізації польських земель [7, с. 91-92]. християнство церква влада польща

По своїй смерті 23 квітня 997 року від рук прусів-язичників, Войцех став своєрідним «небесним покровителем» Польщі, а вже в 999 році був канонізований. Цю подію слід розглядати в контексті державотворчих процесів, оскільки вона стала одним із приводів проведення в майбутньому Ґнєзненського з'їзду, де, поміж іншим, розглядалися питання польської церковної організації [7, с. 92].

В 1000 році Болеслав І запросив німецького імператора Оттона ІІІ на зустріч до Ґнєзно [2, с. 94]. Галл Анонім декларує: «Мало того, Оттон поступився йому (Болеславу І) та його нащадкам всіма правами Імперії щодо церковних посад у самій Польщі чи в інших завойованих ним варварських країнах, а також в тих, які ще потрібно було завоювати; договір затвердив папа Сильвестр привілеєм святої римської церкви» [1, с. 34]. Таким чином, фактично започаткувалося створення окремої самостійної церковної організації в Польщі - Ґнєзненське архієпископство.

Таким чином, новоутворена польська держава зіткнулась з проблемою становлення інститутів верховної влади. Об'єднавчою ідеологемою у цих процесах польській державі ставала релігія. І потрібно погодитись з окремими вченими [4; 7], що в ментальності тогочасного суспільства, зміна віри та небесних покровителів, дозволила успішно виправити поточні проблеми, а прагнення сакралізації державної влади укріпити її. Оскільки в новообраній релігії, правляча верхівка вбачала стовп, на якому в майбутньому буде будуватися польська державність, тому прийняття християнства стало кульмінаційним моментом у створенні польської держави.

Отже, з точки зору становлення польської державності, прийняття християнства Мєшком І відіграло одну з ключових ролей у консолідації влади в ще хиткій монархії, сприяло укріпленню інститутів феодалізму та стабілізації відносини з європейськими християнськими володарями, що надало змогу швидкому розвитку країни, вже у векторі європейського цивілізаційного поступу. Тобто, церква стала домінуючою організацією у ствердженні інститутів верховної влади у молодій Польщі.

Список використаних джерел

1. Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских. Москва: Издательство Академии Наук СССР, 1961. 172 с.

2. Титмар Мерзебургский. Хроника. В 8 книгах / 2-е изд., исправл. / Перевод с лат. И. В. Дьяконова. М.: «Русская панорама», 2009. 256 с.

3. Щавелева Н. И. Польские латиноязычные средневековые источники. М.: Наука, 1990. 210 с.

4. Michalowski R. Zjazd Gnieznienski. Religijne przeslanki powstania arcybiskupstwa gnieznienskiego. Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wro- clawskiego, 2005. 455 s.

5. Sikorski D. A. Poczatki Kosciola w Polsce. Wybrane problemy. Poznan: Wydawnictwo Poznanskiego towarzystwa przyjaciol nauk, 2012. 343 P.

6. Власто А. П. Запровадження християнства у словян. Київ: Юніверс, 2004. 496 с.

7. Магдич О. Р. Церква у суспільно-політичному житті Польщі у другій половині X - початку XII ст.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.02. Київ, 2018. 234 с.

References

1. Hall Anonym. Khronyka y deianyia kniazei yly pravytelei polskykh. Moskva: Yzdatelstvo Akademyy Nauk SSSR, 1961. 172 s.

2. Tytmar Merzeburhskyi. Khronyka. V 8 knyhakh / 2-e yzd., yspravl / Perevod s lat. Y. V. Diakonova. M.: «Russkaia panorama», 2009. 256 s.

3. Shchaveleva N.Y. Polskye latynoiazychnye srednevekovye ystochnyky. M.: Nauka, 1990. 210 s.

4. Michalowski R. Zjazd Gnieznienski. Religi- jne przeslanki powstania arcybiskupstwa gnieznien- skiego. Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wro- clawskiego, 2005. 455 s.

5. Sikorski D. A. Poczatki Kosciola w Polsce. Wybrane problemy. Poznan: Wydawnictwo Poznanskiego towarzystwa przyjaciol nauk, 2012. 343 p.

6. Vlasto A. P. Zaprovadzhennia khrystyianstva u slovian. Kyiv: Iunivers, 2004. 496 s.

7. Mahdych O. R. Tserkva u suspilno-politychno- mu zhytti Polshchi u druhii polovyni Х - pochatku XII st.: dys. ... kand. ist. Nauk: 07.00.02. Kyiv, 2018. 234 s.

УДК 930.1 (477.81)

Размещено на Allbest.ru