Хронограф Михайла Серватія Вишневецького як джерело для біографічних студій (початок 30-х рр. XVIII ст.)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національного заповідника «Замки Тернопілля»

Хронограф Михайла Серватія Вишневецького як джерело для біографічних студій (початок 30-х рр. XVIII ст.)

Шиян Л.М, к.і.н., н.с.

Україна, Збараж

Анотація

Північна війна (1700-1721) та її наслідки не лише загострили міждержавні стосунки і спровокували внутрішні конфлікти у Речі Посполитій та ВКЛ, вони позначилися на житті мільйонів. У статті на основі автобіографічного документу аналізується вплив внутріполітичної ситуації на приватне життя та будівничу діяльність одного з найвпливовіших магнатів першої половини XVIII ст. Михайла Серватія Вишневецького.

Актуальність дослідження визначається не лише доповненнями до біографістики цього визначного державного та військового діяча, а й можливістю практичного застосування деяких положень у пам'яткознавстві та сфері охорони пам'яток.

Ключові слова: Північна війна, Велике князівство Литовське, Михайло Серватій Вишневецький, біографічні студії.

Annotation

The chronograf of Mykhailo Servatius Vyshnevetskyi as a source for biographical studies (the beginning of the 30s of the 18th century)

Shyian L.M., Candidate of historical sciences, scientific researcher of the National reserve «Zamki Ternopillya» (Ukraine, Zbarazh)

The Northem War (1700-1721) and its consequences not only aggravated interstate relations and provoked internal conflicts in the Poland and the Grand Duchy of Lithuania, they affected the lives of millions. The article, based on an autobiographical document, analyzes the influence of the domestic political situation on the private life and construction activities of the most influential tycoons of the first half of the 18^th century Mikhailo Servatius Vyshnevetskyi.

The relevance of the research is determined not only by the additions to the biography of the statesman and military activist, but also by the possibility of practical application of some provisions to study historical monuments and for the protection of historical monuments.

Keywords: Northem War, Grand Duchy of Lithuania, Mikhailo Servatius Vyshnevetskyi, biographical studies.

Загалом, історіографія подій Північної війни доволі широка і є важливою частиною фундаментальних досліджень з історії України, зокрема у працях Грушевського, Полонської-Василенко, Субтельного [3; 10; 11]. Масштаби військового конфлікту, епіцентром якого стали українські землі Речі Посполитої та територія Великого князівства Литовського, зумовили активізацію відповідних студій українських, білоруських та польських істориків з історії Польщі, Білорусі та Литви [4; 5; 16]. І хоча географія та хронологія визначальних етапів війни загальновідома, окремі аспекти, пов'язані з політичними та економічними інтересами впливових еліт, які так чи інакше позначилися на їхньому приватному житті, потребують додаткових досліджень. Тому за останні роки опубліковані окремі розвідки про державних і військових діячів, зокрема активних учасників подій Північної війни, представників потужних магнатських родів Огінських, Сапіг, Радзивілів [4; 7; 8].

До найвпливовішої і найбагатшої родової еліти Речі Посполитої XVIII ст. належали і князі українського походження Вишневецькі. Події Північної війни сприяли ще більшому їхньому піднесенню, а останній представник роду

Михайло Серватій (1680-1744) великий гетьман ВКЛ (1703-1707, 1735), канцлер ВКЛ (1720), один з її провідних учасників [17, с. 405]. Серед останніх біографічних студій про Михайла Серватія Вишневецького потрібно відмітити ґрунтовну монографію з історії роду польського історика І. Чаманської «Wiszniowieccy» [17]. Низка публікацій білоруського історика Андрія Мацука стосуються аналізу військової та політичної діяльності Михайла Серватія Вишневецького, зокрема його участі у подіях Північної війни [4, с. 138 139; 6, с. 110 135]. Як людина епохи Просвітництва та бібліофіл характеризується Михайло Серватій Вишневецький у студіях з історії родових бібліотек Правобережної України І. Ціборовської-Римарович [12]. Однак фундаторська та будівнича діяльність у наведених вище дослідженнях згадується лише у загальнокультурному контексті. Головними фундаціями князя Вишневецького впродовж життя були колегіуми єзуїтів у Кременці і Ярославі, монастирі босих кармелітів у Вишневці та францисканців у Кароліні, піарів у Любешові, костелу св. Антонія у Львові, будівництво резиденцій у Вишневці та Пінську.

Останнім часом біографічні дослідження все частіше використовуються в сфері охорони пам'яток історико-архітектурної спадщини. Нові тенденції у пам'яткознавстві акцентують важливість зв'язку «пам'ятка власник». Тому виникає необхідність значно розширити джерельну базу таких студій, зокрема біографічними матеріалами. Завданням статті є спроба проаналізувати на тлі подій Північної війни приватне життя Михайла Серватія Вишневецького та його будівничу діяльність у цей період. Як джерело використаний ново віднайдений автобіографічний документ початку 30-х рр. XVIII ст. [1].

У житті Михайла Серватія Вишневецького, вихідця з Волині, Велике князівство Литовське займало багато місця. Тут на початку XVIII ст. він зробив свої перші кроки успішної політичної та військової кар'єри, тут здобув усі свої титули та відзнаки. Події такого масштабу як Північна війна не могли не вплинули і на його приватне життя.

Вагома частина приватно-майнових документів та проектних матеріалів будівничої діяльності Вишневецьких зберігалися у родовому архіві у Вишневці. Архів цей, на жаль, не зберігся як цілісне зібрання. Внаслідок розпорошення архівного фонду у другій половині ХІХ ст., частина приватно-майнових та рукописних документів потрапила до Києва і увійшла на початку ХХ ст. до фондів Всенародної бібліотеки України, тепер Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (НБУВ) [12, с. 47]. Автобіографічний документ Михайла Серватія Вишневецького під назвою «[Вишневецький] Хронограф «Dla pamici co si ktorego roku dzialo» зберігається в Інституті рукопису НБУВ у фонді Ф. 81 (Левицький Орест Іванович (1848-1922) історик, правознавець, археограф, архівіст, літературознавець, письменник. 1874-1918 рр.) і має вигляд рукописного списку формату 2⁰. Нижче заголовку від руки вказана дата «17 березня 1845 р.». 8 аркушів документу написані одним почерком, польською мовою, з лицевої та зворотної сторони. Можна припустити, що автором списку з оригіналу був тогочасний власник Вишневецького маєтку граф Кароль Філіп Мнішек (1794 1846), історик, генеалог, геральдик або, можливо, його секретар. Як відомо, граф впорядковував архів на початку 40-х рр. ХІХ ст. [12, с. 40]. державний військовий вишневецький північний війна

Перша частина документу включає головні дати з історії Корони Польської та Великого князівства Литовського від 1383 р. по 1669 рр. [1, арк. 207 зв.]. Записи короткі лише рік і подія. Трагічні сторінки польсько-турецької війни 1675 р. коштували містечку Вишневець значних людських втрат. Об'єднаний турецький загін Ібрагіма-паші та кримських татар вирізав майже все населення. Однак, в мемуарах немає жодної згадки про якісь серйозні руйнації замку. Та все таки у зв'язку з означеними подіями, Вишневецькі втрачають інтерес до свого родового гнізда і надовго покидають волинські володіння. У 90-х рр. ХVII ст. Анна Ходоровська, мати Михайла Серватія та його старшого брата Януша Антонія, вдруге виходить заміж за князя Олександра Дольського, маршалка ВКГ. Щоб втримати за Вишневецькими величезні володіння Дольських у Білорусі та Литві, одружує свого молодшого сина Михайла з останньою з Дольських княжною Катериною. Молоді оселяються у Пінську, родових володіннях Дольських. І майже відразу мати відправляє обох синів в освітню подорож Європою [1, арк. 208]. Після повернення Михайло Серватій бере участь в елекції нового короля Августа ІІ Саксонського. Він у повній мірі скористався такими перевагами як походження, багатство та родинні зв'язки. Від того часу кар'єра Вишневецького стрімко зростає. Новий король прихильний до молодого енергійного магната. Вторгнення у липні 1701 р. армії шведського короля Карла ХІІ до Курляндії та Литви ще більше зміцнили політичні позиції Вишневецького. Військові та дипломатичні таланти князя винагороджуються. На сеймі він отримує булаву польного литовського гетьмана [1, арк. 209].

Далі в документі йде перелік військових баталій за участі князя на литовських теренах та події в Україні. Шведи стрімко просуваються територією Речі Посполитої. На кінець 1704 р. Август ІІ дає 24-річному Міхалу Сервацію велику литовську булаву [1, арк. 209 зв.]. Тепер усі литовські війська вірні королю у його підпорядкуванні. Події розвиваються швидко. Король Карл ХІІ захоплює Львів, московські війська заходять на територію ВКЛ. В 1705 р. Август ІІ повертається в Саксонію, а у Варшаві коронується король Станіслав Лещинський [1, арк. 210].

Не маючи завданням у статті висвітлювати військові події Північної війни та участь у них Вишневецького, повернемося до приватних справ князя. Його родина (на той час уже народилося троє дітей) все ще перебувають на Пінщині. Шведські війська розорили там багато маєтків, постраждали і деякі володіння Вишневецьких [1, арк. 210 зв.].

Після підписання 24 вересня 1706 р. Альтранштадського миру Михайло Серватій Вишневецький переходить на сторону короля Станіслава і приєднується до прошведської партії. До кінця 1708 р. він перебуває у своєму маєтку і закладає мури нового палацу в Кароліні під Пінськом, де має намір надовго оселитися, оскільки цього потребує його політична та військова кар'єра [1, арк. 211 зв.].

Як союзник шведського короля Карла ХІІ та польний литовський гетьман (останнє призначення князь отримав уже від Станіслава Лещинського) Михайло Серватій Вишневецький не брав участі у вирішальній для шведів та гетьмана І. Мазепи битві під Полтавою 1709 р.

Стосунки князів Вишневецьких з Іваном Мазепою започаткувала ще їх мати Анна Ходоровська, племінниця великого коронного гетьмана Станіслава Яблоновського [13, с.75, 155 156]. Близька родичка Станіслава Лещинського, сина її двоюрідної сестри Анни Яблоновської, княгиня підтримала опозицію королю Августу ІІ. Практична, підприємлива жінка, вона, як і частина магнатерії, покладала надію на нового короля задля збереження політичного устрою Речі Посполитої та повернення втрачених нею територій. Непрямим доказом того, що Анна Ходоровська мала власний інтерес у цій політичній грі, є те, що в 1703 р. вона викупила у посесорів право власності на задніпрянські володіння Вишневецьких [2, арк.2]. Перемоги Карла ХІІ та його союзників здавалося робили її надії об'єднати колишні родові землі не такими вже й примарними.

Ще у листопаді 1705 р. в Білокриниці, що поблизу Кременця, Януш Антоній Вишневецький хрестив свою єдину доньку Франциску Урсулю. Хресним батьком був запрошений гетьман Іван Мазепа [9, с. 404; 13, с. 157]. Мабуть, саме тоді почалися тісніші контакти між майбутніми союзниками, а точніше учасниками великої політичної гри, в якій у кожної сторони були свої інтереси, іноді взаємовиключні.

Влітку 1709 р. вірні Вишневецькому литовські війська стримували московські в районі Сокаля. В липні цього ж року у битві при Скоморохах Михайло Серватій був розбитий та потрапив у полон. Майже цілий рік до жовтня 1710 р. він провів у темниці в Глухові в очікуванні страти. Полон та приниження князь пережив дуже важко [1, арк. 212].

Після фактичної окупації Литви московськими війська родина Вишневецького замешкала у Львові. Михайло Серватій був змушений емігрувати. Спочатку до Вроцлава, звідти до Прусії, згодом до Угорщини. Зі своєю матір'ю він уже не побачився. Вона померла 6 травня 1712 р. у Львові.

Майже весь 1712 р. Вишневецький провів у ставці короля Карла ХІІ в Бендерах. Потім рік у Вроцлаві. І нарешті в 1716 р. повернувся до Польщі та Вишневця. Це повернення було короткотривалим.

Дня 8 жовтня у Вишневець для помсти були направлені московські війська і князь терміново виїхав до Любліна. Під час Гродненського сейму 1718 р. він нарешті зумів порозумітися з королем Августом ІІ і невдовзі отримав право повернутися до Вишневця [1, арк. 213 213 зв.]. Але не зміг цим правом скористатися. У Вишневці впродовж 18 19 рр. лютувала епідемія холери. Окремі спалахи хвороби були зафіксовані і в наступні роки. Як підтвердження цього факту на старовинному православному цвинтарі на околиці Вишневця археологи виявили велику братську могилу померлих від епідемії [14, с. 52].

Новий сейм, який відбувся у Варшаві 10 лютого 1720 р. призначив його канцлером ВКЛ. Наступні три роки Михайло Серватій займається своїми майновими справам, які через тривалу еміграцію були в занедбаному стані. Невдовзі він знову стає одним з найбільших землевласників Речі Посполитої. Та попри кар'єрні та економічні успіхи, невдачі переслідують його в особистому житті. У 1725 р. помирає його дружина Катерина. Невдовзі князь одружується з Магдаленою Чарторийською. Весілля відбувається у замку Вишневецьких в Олексинці. З хронографу стає зрозумілим, що після того, як у Вишневці стояли московські війська, стан родового замку був вкрай незадовільним. Князь з родиною якийсь час перебували у Варшаві, Львові, згодом в Замості і Ополе. Там невдовзі дружина Вишневецького помирає, а з нею і двоє її малолітніх синів.

Серед дослідників історії одного з кращих барокових ансамблів України XVIII ст. Вишневецької резиденції не було одностайності, хто був автором проекту її будівництва, дискусійною була і дата його початку та завершення. Єжи Ковальчик вважав, що це 1720 р., Наполеон Орда 1722 р., Владислав Ейсмонт початку 40-х рр. XVIII ст, Роман Афтаназі що князь взагалі не встиг перебудувати родовий замок у палац [15, с. 536; 18, с. 92]. Виявлений автобіографічний документ дозволяє внести корективи в цю дискусію, принаймні, що стосується початку будівельних робіт. З документу можна зробити висновок, що ніяких перебудов в родовому гнізді у Вишневці, принаймні, до початку 1730 р. Михайло Серватій не проводив.

Політичні та економічні обставини, депресія, яка його заполонила після смерті рідних людей, тривали аж до третього шлюбу з Теклею Ружею Радзивіл в 1731 р. На жаль, на цій події мемуари Михайла Серватія Вишневецького завершуються [1, арк. 214 зв.]. Проте активним учасником великої європейської політики він залишався до самої своєї смерті в 1744 р.

Висновки

Таким чином, наведені автобіографічні доповнення уточнюють події приватного життя Михайла Серватія Вишневецького впродовж першої третини XVIII ст., виправляють і спростовують окремі відомості стосовно його будівничої діяльності, які традиційно наводяться в науковій та науково-популярній літературі.

Досвідчений, авторитетний політик та воєначальник Михайло Серватій Вишневецький у кровопролитній громадянській війні, яку спровокувала Північна війна, як і більшість своїх прихильників та опонентів, часто змінював свою політичну орієнтацію. Сьогодні важко однозначно відповісти, де були помилки, свідомий вибір, а де просто, так склалися обставини, бо це була боротьба за виживання. Загалом, впливова магнатерія з ворожістю сприйняла тенденції централізації, посилення ролі короля і вбачала в цьому загрозу існуванню своїх т. зв. «золотих вольностей». Це привело до тривалого громадянського протистояння, наслідком якого ставала все більша залежність Речі Посполитої від своїх сусідів: Росії, Прусії та Австрії, що зрештою зумовило втрату нею державності.

Список використаних джерел

1. [Вишневецький] Хронограф «Dla pamici co si ktorego roku dzialo». Копія. Інститут рукопису НБУВ, Ф. 81, спр. 22, [Н. п. 1845 р.], 8 арк.

2. Центральний державний історичний архів України у м. Львові, Ф.1282, оп. 1, спр. 2720, 4 арк.

3. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11т. К.: Наукова думка, 1996. Т. 6 680 с.

4. Вялікае княства літоускае: в 3 т. Минск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броукі, 2010. Т. 3. 2010. 690 с.

5. Зашкільняк Л. Крикун М.. Історія Польщі. / Л. Зашкільняк, М. Крикун. Львів: Львів. нац. ун-т імені Івана Франка, 2002. -752 с.

6. Князі Вишневецькі. Київ: Балтія -Друк, 2016. 319 с.

7. Князі Радзивіли. Київ: Балтія -Друк, 2016. 271 с.

8. Мацук А. Род Радзівілау ва унутрапалітьічньїм жьіцці ВКЛ у 20-ых пачатку 30-ых гг. XVIII ст. // Вестник Полоцкого государственного университета. Гуманитарные науки. 2005. № 1. С. 84-93.

9. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Нью-Йорк-К.-Львів-Париж-Торонто, 2001.351с.

10. Полонська-Василенко Н. Історія України: в 2 т. Т. 2. / Н. Полонська-Василенко. Вид. 3-е. К.: Либідь, 1995. 672 с

11. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. К.: Либідь,1993.-720 с.

12. Ціборовська-Римарович І. Родові бібліотеки Правобережної України XVIH ст. / І. ЦіборовськаРимарович. К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2006. 395 с.

13. Шевчук В. Просвічений володар /Валерій Шевчук.К: Либідь, 2012. 464 с.

14. Шиян Л.М. Православний цвинтар XVI XVin ст. у Вишневці / Л.М. Шиян // Сіверщина в історії України. Київ; Глухів, 2013. -Вип. 6. С. 50-52.

15. Aftanazy R. Dzieje rezydencij na dawnych kresach Rzeczpospolitej: w 11 т. /

R. Aftanazy. Wyd. 2-e. t.5 Wroclaw etc.: Zakl.Nar. im. Ossolinskich, 1994. 694 s.

16. Augustyniak U. Historia Polski 15721795 /Ursula Augustyniak. Wyd.1-e Warszawa PWN, 2008. 1006 s.

17. Chamanska I. Wiszniowieccy / I. Chamanska. Poznan: Wydawnictwo Poznanske, 2007. 553 s.

18. Eysymont F. Na zamku Wiszniowieckim / F. Eysymont // Klosy. 1877. T. 25. №632. S. 9293.

References

1. [Vyshnevets'kyy] Khronohraf «Dla pamky co si§ korzej roku dzialo». Kopiya. Instytut rukopysu NANU, 81, vyp.22, [N.p. 1845]., 8 ark. (in). (in Polish)

2. Tsentral'nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny u L'vovi, F. 1282, or. 1, spr. 2720, 4 ark. (in Polish)

3. Hrushevs'kyy M. Istoriya Ukrayiny-Rusy: v 11 t. / M. Hrushevs'kyy. K.: Naukova dumka, 1996. -T. 6. 680 s. (in Ukrainian)

4. Velyke knyazivstvo Litovs'ke: u 3-kh t. Mins'k: Bilorus'ka entsyklopediya im. Petrusya Brots'koho, 2010. T. 3. 2010. 690 s. (in Belаrusian)

5. Zashkil'nyak L. Krykun M. Istoriya Pol'shchi. / L. Zashkil'nyak, M. Krykun. L'viv: L'viv. natsional'nyy universytet imeni Ivana Franka, 2002. -752 s. (in Ukrainian)

6. Knyazi Vyshnevets'ki. K.: Baltiya-Druk, 2016. 319 s. (in Ukrainian

7. Knyaz' Radzyvila. K.: Baltiya-Druk, 2016. 271 s. (in Ukrainian)

8. Matsuk A. Rid Radzyvila u vnutrishn'opolitychnomu zhytti UNR 20-kh pochatku 30-kh rokiv. 18 st // Visnyk Polots'koho derzhavnoho universytetu. Humanitarni nauky. 2005. №1. S. 84-93.

9. Ohloblyn O. Het'man Ivan Mazepa ta yoho doba. N'yu-York-K.-L'viv Paryzh-Toronto, 2001. (in Ukrainian)

10. Polons'ka-Vasylenko N. Istoriya Ukrayiny: u 2 t. / N. Polons'ka-Vasylenko. T. 2. / N. Polons'ka-Vasylenko. Dobryy. 3-tye K.: Lybid', 1995. 672 s. (in Ukrainian)

11. Subtel'nyy O. Ukrayina. Istoriya / O. Subtel'nyy. Kyyiv: Lybid', 1993. 720 s. (in Ukrainian)

12. Tsyborovs'ka-Rymarovych I. Henealohichni biblioteky Pravoberezhnoyi Ukrayiny KHVIII st. / I. Tsiborovs'ka-Rymarovych. K.: Nats. b-ka Ukrayiny imeni V.I. Vernads'koho, 2006. 395 s. (in Ukrainian)

13. Shevchuk V. Prosvitniy vladyko / Valeriy Shevchuk. Kyyiv: Lybid', 2012. 464 s. (in Ukrainian)

14. Shyan L.M. Pravoslavnyy tsvyntar KHVI KHVIII st. u Vyshnevtsi / Shyyan L.M. // Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny. Kyyiv; Hlukhiv, 2013. Vypusk 6. S. 50-52. (in Ukrainian)

15. Aftanazy R. Dzieje rezydencij na dawnych kresach Rzeczpospolitej: w 11 vol.R. Aftanazy. Vid. 2-e. t.5/ Vrotslav ta in.: Zakl.Nar. im. Ossolins'kykh, 1994. 694 s. (in Polish)

16. Augustyniak U. nstoriya Polski 15721795 / Ursula Augustyniak. Vid.1-e Warszawa PVN, 2008. 1006 s. (in Polish)

17. Chamanska I. Viszniowiecky / I. Chamanska. Poznan': Vydawnictwo Poznan's'ke, 2007. 553 s. (in Polish)

18. Eysymont F. Na zamku Wiszniowieckim / F. Eysymont // Klosy. 1877. T. 25. № 632. S. 9293. (in Polish)

Размещено на Allbest.Ru