Художник міста Луцька Гаврило Остапенко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художник міста Луцька Гаврило Остапенко

Анатолій Кравець

У статті досліджується життя та творчість Гаврила Остапенка, його культурна та громадська діяльність, становлення творчої особистості митця. Ім'я Гаврила Никифоровича Остапенка маловідоме широкому загалу. Проте сьогодні твори художника привертають увагу музейників та мистецтвознавців. У них, послуговуючись мовою кольору та лінії, а не сухими цифрами і фактами, художник легко й просто, із щирим захопленням та великим художнім смаком розповідає про місто, в якому живе, вулицями якого ходить, спостерігає за його жителями. Переглядаючи твори, ми неначе гортаємо сторінки історії Луцька, його змін - про це із глядачем веде монолог художник: зворушливо, щиро, подекуди наївно. Майже вся творча спадщина Г. Остапенка нині знаходяться у фондах Волинського краєзнавчого музею.

Її було передано на зберігання у 1972 році - вже після смерті художника. Біографія Г.Н. Остапенка не подивує якимись несподіваними фактами, адже є типовою для того часу. Він народився на Дону 26 березня 1892 року. Трирічним разом із сім'єю приїхав на Волинь, ставши назавжди її мешканцем. Після I Світової війни, учасником якої був, він працював учителем графічних мистецтв у чоловічому та жіночому вищих училищах, чоловічій гімназії, що у Ковелі. Усе життя художник займався улюбленою справою. Талановитий від Бога, працелюбний, уважний поціновувач прекрасного, Г. Остапенко прагнув у своїх творах втілити вічні ідеї добра, гармонії, любові, а ще - зберегти для нащадків красу рідного міста. Любов до життя, обраного фаху, захоплення красою рідних місць - ці ідеї були пріоритетними для Г. Остапенка. Художник міста... Так можна назвати цього скромного, талановитого чоловіка. Ставши одним із героїв історії міста, він назавжди вписав своє ім'я у літопис Луцька ХХ століття. Його твори спонукають мистецтвознавців по-новому проаналізувати малярство Г. Остапенка, дати йому оцінку й визначити місце та роль художника у мистецькому просторі Волині на сучасному етапі.

The article examines the life and work of Gavril Ostapenko, his cultural and social activities, the formation of the artist's creative personality. The name of Gavril Nikiforovich Ostapenko is little known to the general public. However, today the works of the artist attract the attention of museum workers and art critics. In them, using the language of color and line, rather than dry numbers and facts, the artist easily and simply, with sincere admiration and great artistic taste, tells about the city in which he lives, the streets of which he walks, observes its inhabitants. Looking at the works, we seem to turn the pages of the history of Lutsk, its changes - the artist has a monologue about this with the viewer: touching, sincere, sometimes naive.

Almost all of G. Ostapenko's creative heritage is now in the funds of the Volyn Museum of Local Lore. It was deposited in 1972 - after the artist's death. GN Ostapenko's biography will not surprise with any unexpected facts, because it is typical for that time. He was born on the Don on March 26, 1892. He came to Volyn with his family for three years, becoming its resident forever. After World War I, in which he participated, he worked as a teacher of graphic arts in men's and women's high schools, men's gymnasium in Kovel. All his life the artist was engaged in his favorite thing. Talented by God, hardworking, attentive connoisseur of beauty, G. Ostapenko sought in his works to embody the eternal ideas of goodness, harmony, love, and - to preserve for posterity the beauty of his hometown. Love for life, chosen profession, admiration for the beauty of native places - these ideas were a priority for G. Ostapenko. Artist of the city... This is the name of this modest, talented man. Becoming one of the heroes of the city's history, he forever inscribed his name in the chronicle of Lutsk of the 20th century. His works encourage art critics to re-analyze G. Ostapenko's painting, evaluate it and determine the place and role of the artist in the artistic space of Volyn at the present stage.

Key words: pedagogical school, teacher, artist, teacher, war, materials, Lutsk gymnasium, funds.

Луцький педагогічний коледж - один із найстаріших навчальних закладів Волині. Його було створено 19 грудня 1939 р. як педагогічну школу. З перших днів своєї діяльності педагогічна школа стала творчим осередком освітянської та громадської роботи.

У зв'язку з початком фашистської окупації перший випуск Луцької педагогічної школи не відбувся [1].

Після звільнення Луцька 17 квітня 1944 р. навчання в Луцькій педагогічній школі було відновлено. Колектив складався із шести учителів одним із них був Гаврило Остапенко, який брав участь у Першій світовій війні. На жаль в архівах Волині мало збережено документів про його службу в армії, єдине, що ми знаємо він був учасником Луцького прориву [2].

Але свідками історії часто виступають не лише документи, а й ілюстрації, фотокартки, поштові листівки, твори живопису і графіки. Пошуковців клубу «Всесвіт» Луцького педагогічного коледжу, зацікавила саме ця історична постать. По-перше він працював в 40-роках ХХ століття, в педагогічному училищі, по-друге пошуковцями клубу були знайдені люди які знали його особисто. Це викладачі Луцького педагогічного коледжу Вітвар Г.М. та її дочка Оксана, вони поділись спогадами про Гаврила Никифоровича, педагога та художника. В домашніх архівах родини Вітвар зберігаються цікаві матеріали про Гаврила Остапенка, які вони також надали.

Гаврило Никифорович Остапенко народився 26 березня 1892 р. в станиці Марийській 1 -го Донського округу. Через три роки сім'я переїхала на Волинь, яка стала для хлопчика рідним краєм, де написав і якій присвятив більшість художніх творів.

В 1914 р. закінчив курс імені великого князя Володимира Олександровича при Одеському товаристві образотворчих мистецтв. За деякими даними, Остапенко вчився у українського художника грецького походження Киріака Костянтиновича Костанді.

Навчанню Гаврилу Никифоровичу в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв стала на заваді Перша світова війна. Після війни працював креслярем земельної управи, маляром, землеміром, але переважно вчителював в 1918 р.[3].

Проживав на Ковельщині, де працював штатним учителем графічних мистецтв у Ковельському чоловічому і жіночому початкових училищах та в Ковельській чоловічій гімназії.

Під час проживання в Ковелі був знайомий з Миколою Петровичем Косачем, братом Лесі Українки, бував у Колодяжному. В Ковелі художник створює ряд архітектурних пейзажів та пейзажів на річці Турія. Серед робіт Ковельського циклу - цікава та історично цінна графічна робота, малюнок з натури - зображення Білого будиночка Лесі Українки, датоване 1945 роком. Малюнок є документальним свідченням про зміни у зовнішньому вигляді будинку Лесі Українки після Другої світової війни. Сучасного вигляду будинок набув після відбудови в кінці 40 -х рр., а з 10 липня 1949 р. став пам'ятником-музеєм [4].

Ковельщина надихала Гаврила Никифоровича на творчість, на своїй улюбленій Турії він відпочивав душею. Про це свідчить робота, створена ним 1964 р. уже в похилому віці, назва роботи «На р. Турія в Ковелі».

Ще однією дуже цікавою роботою цього періоду є графічний шарж «Ковель. Об'явление о концерте» датований 8 березня 1926 р. Цей малюнок передає іронічний настрій художника і дух того часу [7].

У 1930-х рр. Г.Н. Остапенко переїхав до Луцька. Справжнє покликання знайшов у педагогіці. Викладав у Луцькій гімназії ім. Т. Костюшка та Володимир -Волинській - ім. М. Коперніка, пізніше - в середніх школах № 1 та № 3 міста Луцька, Луцькому педагогічному училищі та педінституті, де викладав для студентства першого набору педфаку. Колишні студенти згадували свого викладача як невисокого, злегка сутулуватого чоловіка, з міцно стиснутими вустами, на яких рідко з'являлася посмішка, з сірими сумними очима. З усіма був на «Ви». Крім викладацької роботи, Гаврило Никифорович багато часу присвячував живопису, захоплювався каліграфією.

Луцький творчий період визначений проміжком 30-60 років ХХ століття. Працював активно і натхненно. Часто виходив на пленер, любив малювати річку Стир у різних районах міста та околицях. Малював пейзажі не тільки природні, але й міські та архітектурні, завдяки яким можемо прослідкувати те, як змінювалося, розбудовувалося, росло і ставало все гарнішим місто Луцьк. Картини Г. Остапенка є свідками змін не тільки зовнішнього вигляду міста. За його роботами можна прослідкувати зміну назв вулиць. Художник багато зробив натурних замальовок та портретів, різних типажів - міщан та бідних селян. На початку 1930-х рр. Г. Н. Остапенко працював у Волинському Окружному Земельному управлінні, у приміщенні якого нині знаходиться Волинський краєзнавчий музей [6].

Ще за життя у 1970 р. у фондові запасники Волинського краєзнавчого музею Гаврилом Остапенком було передано особистий архів фото та документів. У 1971 р. відбулася перша персональна виставка, яку художник пережив на кілька місяців. Не стало художника у 1971 р.

Гаврило Никифорович Остапенко не був професійним художником. Доля його склалася так, що йому не судилося досягнути глибин та висот майстерності. Але його роботи є історичним свідченням минулого, його талант був спрямований на збереження цінностей для нащадків. Самотужки художник опанував складну виражальну мову реалістичного мистецтва, інколи поєднуючи її із самодіяльними прийомами. Спираючись у своїй творчості на здобутки класики, доступною для глядача мовою Гаврило Остапенко знову і знову розповідає про свій час, про людей і, врешті, про себе як одного із тих, хто тут живе. На невеликому за форматом автопортреті зображено обличчя, прорізане тоненькими зморшками, із сивим волоссям і виразним поглядом сіро блакитних очей. Що хотів сказати художник своїм сучасникам? З якими словами прагнув звернутись до нас сьогоднішніх?

Любов до життя, обраного фаху, захоплення красою рідних місць - ці ідеї були пріоритетними для Г. Остапенка. Художник міста... Так можна назвати цього скромного, талановитого чоловіка. Ставши одним із героїв історії міста, він назавжди вписав своє ім'я у літопис Луцька ХХ століття. Його твори спонукають мистецтвознавців по-новому проаналізувати малярство Гаврила Остапенка, дати йому оцінку й визначити місце та роль художника у мистецькому просторі Волині на сучасному етапі. А глядачам, шанувальникам мистецтва, вони дарують хвилини насолоди, можливість поринути в сентиментальні спогади, дозволяють дізнатися більше про рідний край. Збірка творів Гаврила Остапенка - окраса колекції образотворчого мистецтва XX століття у Волинському краєзнавчому музеї, та в Художньому музеї міста Луцька постійно діюча виставка робіт Г. Остапенка.

26 березня 2019 р. виповнюється 127 років від дня народження Г.Н. Остапенка (1892-1971) - українського живописця і педагога.

остапенко художник творчий

1. Бойчук П. Луцькому педагогічному коледжу - 70 / керівник проекту П. Бойчук // Документально-історичне видання. - Луцьк, 2009. - 160 с.

2. Кравець А. Волинськими стежками людських доль / А.Кравець, В. Гуляницький. - Луцьк : Луцький педагогічний коледж, 2015 -С 81-82.

3. Кравець А. Педагог, художник, волинянин Г.Н.Остапенко: пошуково-краєзнавча робота суспільно- політичного клубу «Всесвіт» / А. Кравець. - Луцьк : ПП Іванюк В.П.,2017. - 18 с.

4. Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Колодяжному. Путівник Луцьк, 1996 р.

5. Несторук І. 26 березня 120 років від дня народження Г. Н. Остапенка (1892-1971) - українського живописця і педагога / І. Несторук // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2012 рік. - Луцьк, 2011. - С. 54-55.

6. Матеріали з фондів Волинського краєзнавчого музею. Роботи Г.Н. Остапенка. Інв. №Ж- 578, 582. 606. 583. 632. 239, 244. 536. 539, 623. Г-359 749 395 394 ЛУ-35. Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині.

7. Шаржі з особистого альбому Гаврила Остапенка та живописний пейзаж, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею (Інв. №№ Г - 360; Г - 362; Г - 365; Г - 366; Ж - 549)

8. Матеріали з особистого архіву Вітвар Г., Вітвар. О.

Размещено на Allbest.ru