Українська архівна наука у викликах війни та цифровізації інформаційних ресурсів архівів

Розуміється, що мова йде не про механічне додавання до поняття «архівна наука» прикметника «українська», адже від цього вона автоматично не стане такою за змістом, призначенням, наповненням, ідейно-світоглядною спрямованістю. Ми мали, наприклад, «Українську Радянську Енциклопедію», але за світоглядною спрямованістю і змістом вона українською не була. Можна фахово перекласти польський, російський чи французький підручник з архівознавства і назвати його українським, але чи набуде він від цього українськості? Як керівник авторського колективу першого національного підручника «Архівознавство» (К, 1998), самокритично визнаю, що компромісне застосування в ньому стереотипу «архівна справа в Україні» було виявом живучості комплексу провінційності, совковості та інерції старого мислення, що й стало на перешкоді того, щоб чіткіше заявити в ньому про українську архівну справу і українське архівознавство. Не знаходимо ми цього терміну і в термінологічному словнику «Архівістика» (К., 1998) (заради справедливості зазначимо, що в передмові, підготовленій К. Новохатським, вміщено таку фразу: «Український словник є не лише тому, що викладений українською мовою, а й тому, що в ньому розкрито основну проблематику саме української архі- вістики з особливостями і відмінностями, відсутніми в інших країнах»). Не знайшло належного місця це поняття і в «Хрестоматії архівознавства» (К., 2003), правда, упорядники зазначили, що українське архівознавство мусить торкнутися організації архівної справи в умовах Литви, Польщі і Московської держави. Розпливчатий зміст має цей концепт і в «Нарисах історії архівної справи в Україні» (К., 2002). Проривом на цьому шляху могло стати видання «Української архівної енциклопедії» (К., 2008), однак і тут відсутнє окреме гасло «українське архівознавство», а в статті «Архівознавство» вміщено одну фразу про те, що відбиттям термінологічних пошуків на українському ґрунті стали позиції двох видатних для свого часу істориків-архівознавців - В. Веретенникова та В. Романовського. Очевидно, треба, щоб його зміст, світоглядна орієнтація створювали відчуття українського світу і сприяли утвердженню корпоративної ідентичності українських архівістів і архівознавців. І це головне.

Таким чином, є всі підстави зробити висновок про те, що за роки незалежності архівознавство в Україні неухильно еволюціонізує в українську архівну науку як систему наукових знань, що вивчає історію, теорію, методологію і технологію архівної справи в Україні та за рубежем, з'ясовує закономірності її розвитку, досліджує та популяризує інформаційні ресурси архівів.

Всупереч путінській пропаганді, кремлівським парадигмам «рус- кого міра», «одного народа», маніпулятивним твердженням, що український народ, українська нація, українська державність - це австрійсько-німецький чи польський проєкт, історики та архівознавці покликані переконливіше доводити, що українці - історично сформована ідентична реальність на етнічних землях України як самодостатньої держави.

Таким чином, одним із найбільш переконливих аргументів утвердження українськості нашої архівної науки є консолідація українських архівістів у відповідь на виклики нинішньої війни, їх активна участь у захисті національної історико-культурної спадщини, перебудові архівної справи в умовах воєнного часу, ефективне використання допо- моги, яку надають Україні архівісти країн Європейського Союзу, США та Канади.

Другий блок пов'язаний з протидією української архівної науки російському архівознавству, яке, великою мірою, втратило статус науки, перетворилося в ідеологічну служницю путінського режиму і фактично бере участь у загарбницько-геноцидній війні проти України та маніпулятивній пропаганді ідеології «руского міра». Йдеться також про науковий супровід безпекової діяльності архівів із врахуванням умов воєнного стану, допомогу фронту, територіальній обороні, волонтерському руху, сприяння консолідації українського суспільства, формуванню національної та цивілізаційної ідентичності, остаточному подоланню ним украй негативних наслідків комунізації і русифікації.

У цьому зв'язку актуальним напрямом архівознавчих досліджень і практичної діяльності архівістів є звернення до досвіду вітчизняної і зарубіжної архівістики в роки Першої та Другої світових воєн, збройних конфліктів, окупаційно-гібридної війни Росії в Україні 2014-2022 рр., а також в умовах надзвичайних ситуацій, зокрема пандемії COVID-19. Архівознавці долучаються до уже наявних досліджень нинішньої війни Росії проти України³⁷, насамперед, шляхом її документалізації. Все це важливо і для майбутнього, в контексті розвитку архівної науки після закінчення війни, визначення дослідницьких пріоритетів, адже без якісних та інноваційних досліджень відновити архівну сферу в повному обсязі і забезпечити новий рівень її функціонування не можливо.

Більшість українських архівознавців і архівістів із перших днів агресії визначили своє місце в надзвичайних умовах, окреслили можливість особистої участі у захисті архівних цінностей та спротиву ворогу. Укрдержархів, отримавши додаткові повноваження, ініціював ухвалення Кабінетом Міністрів України розпорядження від 12 липня 2022 р. «Про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо причетних до окупації та знищення архівів в Криму, Донецькій, Луганській та інших областях, вилучення і знищення архівних документів, що зберігалися в архівних установах на окупованих територіях, а також до керівників і працівників архівних підрозділів, які пішли на співпрацю з окупаційним режимом.

Не менш важливою є участь науковців і архівістів у фіксації та осмисленні за «свіжими слідами» драматичних подій війни, масового героїзму українського народу. Позитивний резонанс у суспільстві викликала ініціатива тепер уже Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву щодо співпраці з установами, Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990-2016 рр.) : від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. Київ : «МП Леся». 2017. 332 с.; ДорошкоМ. Неоголошені війни Росії проти України у ХХ - на початку ХХІ ст. Причини і наслідки. Київ : Ніка Центр, 2018. 196 с. державними і громадськими організаціями, підприємствами, фотографами, операторами, режисерами, кореспондентами, пересічними особами, які фіксують наслідки бомбардувань, жорстоких убивств українців рашистськими воєнними злочинцями, а також життя мирного населення у зонах бойових дій та на тимчасово окупованих територіях тощо. Такі документальні свідчення в подальшому стануть невід'ємною складовою НАФ як носії правди і пам'яті про героїв-захисників, і окремо - про звірства російських окупантів, що згодом зможуть фігурувати на міжнародному кримінальному трибуналі для встановлення історичної справедливості й покарання організаторів агресії за скоєні найтяжчі злочини проти українського та інших народів.

Вторгнення військ Російської Федерації на територію суверенної держави Україна та такі ганебні явища, нехай і поодинокі, як колабораціонізм, зрадництво, співпраця з ворогом актуалізували суспільний запит на посилення здатності протистояти внутрішнім і зовнішнім безпековим загрозам шляхом утвердження національної ідентичності українського народу, подолання наслідків антиукраїнської спрямованості російських міфів про спільну історичну пам'ять. Активізувалося виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», очищення публічного простору міст і сіл від залишків російської імперської й радянської тоталітарної символіки і топоніміки. Ця робота аж ніяк не може бути відкладена «на потім», оскільки це також війна, яка є важливою складовою світоглядного і ментального спротиву агресору, важливим чинником перемоги. Архівознавці й архівісти надають помітну допомогу органам влади і територіальним громадам для ухвалення правомірних рішень щодо усунення із публічного простору об' єктів, імен, назв, символів російської імперської й радянської тоталітарної системи. Необхідно брати до уваги, що міфологізація цих символів слугувала виправданню багатовікового поневолення України, переслідування учасників українського руху спротиву, борців за незалежність, проведення політичних репресій, голодоморів і депортацій.

Третій блок охоплює комплекс науково-теоретичних і методологічних питань, зумовлених комп'ютеризацією архівної галузі, розвитком електронного документообігу, оцифровуванням інформаційних ресурсів, функціонуванням електронних архівів, концепту- алізацією електронного архівознавства. «Цифрова епоха» в архівній сфері та інформаційному просторі, «цифровізація», «архіви у смартфо- ні», «онлайновий доступ до інформаційних ресурсів архівів», «електронний документообіг» стали повсякденною реальністю. Всі ці концепти висувають нові виклики перед архівною наукою, її ключовим сегментом - електронним архівознавством та іншими інноваційними складовими - електронною археографією, комп 'ютерною палеографією, цифровою дипломатикою тощо. Враховуючи наявні публікації, присвячені концептуалізації електронного архівознавства, окресленню його предметного поля, правових засад, видається доцільним виокремити лише деякі пріоритети, насамперед щодо змістовного наповнення самого поняття «електронне архівознавство». Йдеться про відносно автономну, багато в чому унікальну або спеціальну галузь знань архівної науки, науково-практичну і навчальну дисципліну інтегративно-межового характеру, яка вивчає історію, теорію, методологію і практику електронної архівної справи, її правові засади, принципи, методи і технології створення та функціонування документів з електронними носіями, їх обігу, обліку і зберігання, використання інформаційних ресурсів, діяльність електронних архівів і підрозділів, управління електронним документообігом у межах компетенції архівної служби. Позитивний резонанс у суспільстві викликало створення «Міжархівного пошукового порталу», який вже надає онлайновий доступ до інформації майже 8 тис. фондів, понад 300 тис. справ (заголовки) та близько 2 млн скан- копій архівних документів.

У цьому зв'язку заслуговує уваги продовження роботи щодо удосконалення термінології електронних архівів та аудіовізуальних документів ³⁸, наукового супроводу реалізації програми оцифровування інформаційних ресурсів архівів ³⁹, вивчення вже набутого досвіду центральних державних історичних архівів у Києві та Львові, ЦДАВО України, ЦДАМЛМ України та ін., а також галузевих і обласних архівів.

Висновки і рекомендації. Підсумовуючи розглянуті питання, пов' язані з особливостями розвитку української архівної науки та науково-методичної діяльності архівних установ у відповідь на виклики війни Росії проти України, процесу цифровізації інформаційних ресурсів і розвитку електронного документообігу, приходимо до таких висновків.

По-перше, більшість дослідників, які працюють у сфері архівознавчої проблематики, визначили свою особисту участь і роль в умовах війни, окреслили пріоритети своїх наукових і науково-методичних досліджень. Головне завдання вони вбачають у тому, щоб максимально сприяти перемозі над ворогом, підтримувати морально-політичну консолідацію українського народу, ЗСУ, активно протидіяти російській пропаганді, спрямованій на легітимацію агресії і загарбницьких планів Словник термінів щодо аудіовізуальних документів у сфері архівної справи / Держ. арх. служба України, УНДІАСД; уклад.: В. В. Бездраб- ко, В. Ф. Бойко, О. Я. Гаранін, Р. В. Романовський, З. М. Свердлик. Київ, 2021. 67 с. Оцифрування аудіовізуальних документів Національного архівного фонду : метод. рекомендації / Держ. арх. служба України, УНДІАСД; уклад.: Л. В. Дідух, Т. М. Ковтанюк. Київ, 2021. 82 с. шляхом пошуку аргументів в історичній та архівознавчій науці, залучення маніпулятивних наративів про «один народ», «спільну історію» і «єдиний архівний простір». Теоретичні і науково-методичні студії архівних та академічних установ, архівознавчих осередків закладів вищої освіти виступають у ролі наукового прогнозу, узагальненого досвіду, супроводжують перебудову архівної системи на режим воєнного стану, сприяють безпеці людей і захисту архівних ресурсів, організації роботи і надання послуг в онлайновому режимі.

По-друге, важливим напрямом діяльності архівознавців є поглиблене осмислення змістовного наповнення самого концепту «українська архівна наука» як динамічної та інтегративної системи знань з історії, теорії, методології архівної сфери, акумульованого досвіду архівних установ, розширення її предметного поля у зв'язку з розвитком електронного архівознавства, прискоренням цифровізації інформаційних ресурсів, їх збереженням і використанням.

По-третє, війна підтвердила правильність орієнтирів представників української архівної науки на дедалі ширшу інтеграцію в європейський і світовий архівознавчий простір, протидію російській агресії. Ворог наштовхнувся на неочікуваний героїчний спротив українського народу, потужну підтримку і широкомасштабну допомогу Україні з боку західних країн, включаючи й потреби архівів, які зазнали руйнувань і втрат. Воєнний стан загострив невідкладність подальшої модернізації національної архівної справи, реформування її системи і структури у контексті очікуваних коректив у проведенні адміністративної реформи, інформатизації архівних установ і підвищенні якості їхньої діяльності на рівень архівів країн ЄС. Наближення до стандартів західної архівної справи та архівознавства, співпраця із зарубіжними партнерами залишаються пріоритетним завданням українських архівістів із врахуванням набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС.

Завершуючи, вважаємо доцільним висловити в порядку обговорення і можливої реалізації декілька міркувань і пропозицій щодо першочергових завдань української архівної науки, перебудови діяльності координаційного центру - УНДІАСД, архівознавчих кафедр університетів в умовах затягування РФ кровопролитної війни проти України, спрямованої на її окупацію, знищення національної соціокультурної спадщини, морально-психологічне виснаження суспільства:

а)за напрямом історія архівної справи та архівознавство: поглиблене дослідження тих аспектів історії української і зарубіжної архівістики, які стосуються діяльності архівів щодо збереження істо- рико-культурної документальної спадщини у надзвичайних умовах, зумовлених війнами, збройними конфліктами, революціями, техногенними катастрофами, природними катаклізмами, пандеміями, з екстраполяцією кращого минулого досвіду на сучасні реалії з урахуванням особливостей нинішньої окупаційно-геноцидної війни; опрацювання питань безпеки і фізичної захищеності архівних споруд, оперативного переміщення документів до підземних сховищ, підготовки до евакуації персоналу і вивезення унікальних документів у більш безпечні регіони, підтримання життєдіяльності установ у разі затяжної війни; критичне переосмислення негативних впливів великодержавницької політики російської й радянської імперій на розвиток архівної справи, нав'язування стереотипів «спільної історії» та «єдиного архівного простору», нищення документальних свідчень з української історії, прищеплення комплексів провінційності й меншовартості; вивільнення української архівної науки з-під методологічних впливів російського архівознавства, його ідеологічного монізму;

б)за напрямом теорія і методологія архівної науки та освіти: розроблення загальної теорії архівістики, її межового характеру, що диктує подальшу інтеграцію зусиль дослідників архівної справи, діловодства, документознавства, культурології, бібліотечної і музейної справи, державного управління, інформаційного менеджменту й маркетингу, опрацювання проблем збагачення методологічного інструментарію архівної науки із залученням та осмисленням новітніх інформаційних технологій і досвіду архівознавців країн ЄС, США, Канади тощо; наукове обґрунтування формування цифрового контенту архівів, підготовки публічних електронних сервісів, створення Telegram-архіву війни проти України; оновлення теоретичного сегменту комплексу навчальних підручників і методичних посібників з історії, теорії і практики архівної справи з урахуванням розвитку електронного архівознавства, запровадження нових інформаційних технологій;

в)за напрямом науково-методичного та науково-інформаційного забезпечення діяльності архівних установ і створення єдиної інформаційної системи галузі: оновлення з урахуванням умов і уроків війни нової редакції всього комплексу науково-методичних рекомендацій і службових інструкцій щодо формування цифрового формату інформаційних ресурсів архівів, створення електронних копій архівних документів із паперовими і аудіовізуальними носіями, використання програмних засобів для завантаження файлів у хмарні сховища, створення публічних електронних сервісів, забезпечення онлайнового доступу до них, зберігання ресурсів на різних сучасних носіях і в різних місцях, включаючи й зарубіжні; внесення коректив у наявні перспективні та оперативні плани, інструкції для працівників установ на випадок екстремальної ситуації - бомбардування, пожежі чи появи інших загроз, перевірка наявності та стану технічних засобів, інструментів ліквідації таких небезпек, а також планів і маршрутів евакуації документів і персоналу до заздалегідь визначених безпечних локацій; розроблення методики проведення інвентаризації архівних документів, встановлення стану їх збереженості і фактичних втрат після припинення військових дій, звільнення окупованих територій.

Магістральним завданням архівознавців залишається наукова підтримка ініціатив Укрдержархіву щодо удосконалення архівного законодавства, подальшої демократизації архівної справи, розширення міжнародного співробітництва архівістів, обґрунтування пріоритетів прискореного оцифровування документів, функціонування загальноукраїнської електронної довідково-інформаційної системи про національні архівні ресурси з вільним доступом, запровадження «єдиного вікна» і «єдиного читацького квитка».

References

1. Bezdrabko, V. (2009). Ukrainskyi naukovo-doslidnyi instytut arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva - providna naukova ustanova dokumentoznavchoi haluzi [Ukrainian Research Institute of Archives and Document Studies is a leading scientific institution in the field of document studies]. Arkhivy Ukrainy, 3-4, 66-95. [in Ukrainian].

2. Boriak, H. V. et al (Ed.) (2005). Arkhivni ustanovy Ukrainy. Derzhavni arkhivy [Archival institutions of Ukraine. State archives]. 2^nd ed. Kyiv. [in Ukrainian].

3. Hrushevskyi, O. (1918). Suchasne ukrainske arkhivoznavstvo [Modern Ukrainian archival studies]. Ukraina, 1-2, 82-84. [in Ukrainian].

4. Delehan, M. V. (2002). Arkhivy ta ikh rol u rozvytku ukrainskoho suspilstva [Archives and their role in the development of Ukrainian society]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Istoriia», 7, 193-204. [in Ukrainian].

5. Drahomirova, L. (2004). Natsionalnyi arkhivnyi fond Ukrainy: normatyvno- pravove pole formuvannia ta funktsionuvannia [National archival fond of Ukraine: regulatory and legal field of formation and functioning]. Arkhivy Ukrainy, 4-6, 22-36. [in Ukrainian].

6. Zozulia, S. M. (2011). Rozvytok poniatiinoho aparatu arkhivoznavstva [Development of the conceptual apparatus of archival studies]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia, 2, 45-52. [in Ukrainian].

7. Yemelianova, T. O. (2019). Formuvannia arkhivnykh audiovizualnykh kolektsii: novitni tendentsii ta vyklyky rozvytku [Formation of archival audiovisual collections: latest trends and development challenges]. Arkhivy Ukrainy, 3, 100112. [in Ukrainian].

8. Kalakura, Ya. S. (2021). Metodolohichni zasady inform atsiinoho menedzhmentu v umovakh okupatsiino-hibrydnoi viiny Rosii proty Ukrainy [Methodological principles of information management in the conditions of the occupation-hybrid war of Russia against Ukraine]. Ukrainskyi informatsiinyi prostir, 1(7), 69-86. [in Ukrainian].

9. Kalakura, Ya. (2015). Ukrainske arkhivoznavstvo: kryterii natsionalnoho [Ukrainian archival studies: national criteria]. Studii z arkhinoi spravy ta dokumentoznavstva, 22-23, 17-20. Kyiv. [in Ukrainian].

10. Kalakura, Ya. S. & Kovtaniuk, Yu. S. (2019). Arkhivnyi menedzhment v umovakh elektronnoho uriaduvannia [Archive management in the conditions of electronic government]. Arkhivy Ukrainy, 3, 18-57. [in Ukrainian].

11. Kalakura, Ya. S. et al (Ed.) (1998). Arkhivoznavstvo [Archival science]. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Kalakura, Ya. S. & Paliienko M. H. (2021). Kontseptualizatsiia elektronnoho arkhivoznavstva v konteksti tsyfrovizatsii ukrainskoho suspilstva [Conceptualization of electronic archival science in the context of digitalization of Ukrainian society]. Arkhivy Ukrainy, 3, 36-65. [in Ukrainian].

13. Kyselova, L. A. (2011). Teoretychni zasady doslidzhennia derzhavnoi polityky u sferi arkhivnoi spravy i dilovodstva [Theoretical foundations of state policy research in the field of archival affairs and record keeping]. In Innovatsii v derzhavnomu upravlinni: systemna intehratsiia osvity, nauky, praktyky: materialy nauk.-prakt. konf (Vol. 1, pp. 183-185). Kyiv. [in Ukrainian].

14. Kuleshov, S. H. (2012). Zahalne dokumentoznavstvo [General document studies]. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia». [in Ukrainian].

15. Levchenko, L. L., Popova, L. M. & Khromov, A. V. (2021). Natsionalni arkhivni informatsiini resursy: pravovi zasady reformuvannia arkhivnoi spravy [National archival information resources: legal foundations of archival reform]. Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav im. E. O. Didorenka, 1(93), 249-263. [in Ukrainian].

16. Matiash, I. B. (2012). Arkhivoznavstvo: metodolohichni zasady ta istoriia rozvytku [Archival science: methodological foundations and the history of development]. Kyiv. [in Ukrainian].

17. Matiash, I. (2006). Ukrainska arkhivna nauka na suchasnomu etapi: arkhivoznavstvo v koli istorychnykh dystsyplin [Ukrainian archival science at the current stage: archival science in the circle of historical disciplines]. Studii z arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva, 14, 5-12. [in Ukrainian].

18. Matiash, I. B., Voitsekhivska, I. N., Dubrovina L. A. et al (Ed.) (2008). Ukrainska arkhivna entsyklopediia [Ukrainian archival encyclopedia]. Kyiv. [in Ukrainian].

19. Matiash, I. B. & Klymova, K. I. (Eds.). (2002). Narysy istorii arkhivnoi spravy v Ukraini [Essays on the history of archival affairs in Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].

20. Novokhatskyi, K. (2007). Humanitarna misiia arkhiviv ta reformuvannia arkhivnoi spravy v Ukraini [The humanitarian mission of archives and the reform of archival matters in Ukraine]. Arkhivy Ukrainy, 1-3, 79-85. [in Ukrainian].

21. Novokhatskyi, K. Ye. (2000). Shliakhy vdoskonalennia normatyvno- pravovoi bazy diialnosti arkhivnykh ustanov [Ways of improving the normative and legal framework of activity of archival institutions]. Arkhivy Ukrainy, 1-3, 3-8. [in Ukrainian].

22. Novokhatskyi, K. Ye., Seliverstova, K. T. et al (Comps.) (2008). Arkhivistyka: terminolohichnyj slovnyk [Archival studies: terminological dictionary]. Kyiv. [in Ukrainian].

23. Palekha, Yu. I. & Lemish, N. O. (2008). Zahalne dokumentoznavstvo [General document studies]. Kyiv: Lira-K. [in Ukrainian].

24. Paliienko, M. H. (2016). Obraz «arkhivu» v suchasnomu naukovomu dyskursi: mnozhynnist interpretatsii [Image of «archive» in modern scientific discourse: multiplicity of interpretations]. Arkhivy Ukrainy, 5-6, 136-152. [in Ukrainian].

25. Paliienko, M. (2022). Ukrainski arkhivy, viina ta zberezhennia natsionalnoi identychnosti [Ukrainian archives, war and preservation of national identity]. Arkhivy Ukrainy, 1, 12-38. [in Ukrainian].

26. Pyrih, R. Ia. (1996). Arkhivne budivnytstvo v Ukraini: problemy naukovoho zabezpechennia [Archival construction in Ukraine: problems of scientific support]. In Aktualniproblemy rozvytku arkhivnoi spravy v Ukraini: dopovidi tapovidomlennia naukovoi konferentsii 15-16 berez. 1995 r. Kyiv. (pp. 92-96). [in Ukrainian].

27. Portnov, H. V. (1996). Deiaki pytannia formuvannia Natsionalnoho arkhivnoho fondu na suchasnomu etapi [Some issues of the formation of the National Archival Fond at the current stage]. In Aktualni problemy rozvytku arkhivnoi spravy v Ukraini: dopovidi ta povidomlennia naukovoi konferentsii 15-16 berez. 1995 r. Kyiv. (pp. 22-25). [in Ukrainian].

28. Khomych, I. M. (2012). Problemy ukrainskoi arkhivnoi nauky ta osvity v suchasnii arkhivnii istoriohrafii [Problems of Ukrainian archival science and education in modern archival historiography]. Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal, 18-19, 7-11. [in Ukrainian].

29. Khromov, A. (2022). Optymizatsiia systemy tsentralnykh derzhavnykh arkhiviv Ukrainy v umovakh viiny [Optimization of the system of the central state archives of Ukraine in the conditions of war]. Arkhivy Ukrainy, 1, 7-11. [in Ukrainian].

30. Shvetsova-Vodka, H. M. (2007). Dokumentoznavstvo [Document studies]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru