Соціально-господарський фактор розвитку української громади Станіславова кінця ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Соціально-господарський фактор розвитку української громади Станіславова кінця ХІХ - початку ХХ століття

Лотоцький Віталій Володимирович випускник аспірантури

Івано-Франківськ

Анотація

У статті здійснюється характеристика соціально-господарських процесів, що впливали на процес розвитку української громади Станіславова другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Зокрема визначено історичні та соціально-економічні умови формування української громади Станіславова і зокрема прошарку найманих працівників у її середовищі. Встановлено, що темпи росту громади міста були причиною активізації соціально-економічної сфери, диверсифікації промислів і зародженням фабрично-заводської промисловості. Джерелами поповнення робітничого стану ставали ремісники різних професій з колишніх цехів, які припинили свою роботу і селяни передмість та навколишніх сіл: Княгинина, Пасічної, Угринова, Вовчинця, Микитинців, Хриплина, Опришівців, Чукалівки, Драгомирчан, Загвіздя. Незадовільне економічне становище робітників Станіславова, як і інших міст Галичини, пов'язувалося з ненормованим робочим днем. Ці та інші фактори спричинилися до поширення соціалістичних ідей в кінці ХІХ ст. визначити рівень участі української громади Станіславова у маніфестаціях, страйках і русі за розширення прав найманих робітників. Констатовано, що в останньому десятилітті ХІХ ст. у робітничому середовищі Станіславова сформувалася своєрідна «страйкова культура», а рух за розширення прав робітників почав набувати чітких рис. Важливим етапом розвитку соціально-економічної сфери Галичини загалом і Станіславова зокрема став розвиток кооперативного руху. Одне із перших кооперативних товариств Станіславова - господарсько-промислове товариство виникло 1881 р. з ініціативи гімназійного вчителя А. Ничая. Поширення кооперативного руху у Станіславівщині продовжувалося і однією з основних його форм були «щадничо-позичкові» каси при читальнях «Просвіти». З поміж основних кооперативних товариств у статті проаналізовано діяльність «Товариства святого Моколая», повітової кредитної спілки при «Руській хаті», «Союзу крамниць», «Міщанської каси», «Народного Базару» та ін. Встановлено, що створення кооперативних товариств вело до зростання рівня національної та соціальної свідомості населення.

Ключові слова: українська громада, соціальні умови, Станіславів, страйковий рух, кооперативний рух, позичкові каси.

Abstract

Lototskyi Vitalii Volodymyrovych Graduate of the postgraduate course, Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University, Ivano-Frankivsk

SOCIO-ECONOMIC FACTOR OF THE DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN COMMUNITY STANISLAV END OF THE 19TH - BEGINNING OF THE 20TH CENTURY

The article describes the socio-economic processes that influenced the development of the Stanislavov Ukrainian community in the second half of the 19th and early 20th centuries. In particular, the historical and socio-economic conditions of the formation of the Ukrainian community of Stanislavov and, in particular, the layer of hired workers in its environment are determined. It was established that the growth rate of the city community was the reason for the activation of the socio-economic sphere, the diversification of industries and the birth of the factory industry. The sources of replenishment of the labor force were artisans of various professions from former workshops, which stopped their work, and peasants of the suburbs and surrounding villages: Knyaginyna, Pasichny, Ugrynov, Vovchinets, Mykytyntsiv, Khryplyna, Opryshivtsi, Chukalivka, Dragomyrchan, Zagvizdya. The unsatisfactory economic situation of workers in Stanislavov, as well as in other cities of Galicia, was associated with an irregular working day. These and other factors contributed to the spread of socialist ideas at the end of the 19th century. to determine the level of participation of the Ukrainian community of Stanislavov in demonstrations, strikes and the movement for the expansion of the rights of hired workers. It was established that in the last decade of the 19th century. a kind of «strike culture» was formed in Stanislavov's working environment, and the movement for the expansion of workers' rights began to acquire clear features. An important stage in the development of the socio-economic sphere of Galicia in general and Stanislavov in particular was the development of the cooperative movement. One of the first cooperative societies of Stanislavov - the Economic and Industrial Society was founded in 1881 on the initiative of gymnasium teacher A. Nychay. The spread of the cooperative movement in Stanislaviv region continued, and one of its main forms was the «benevolent-loan» cash registers at the «Prosvit» reading rooms. Among the main cooperative societies, the article analyzes the activities of the «Society of St. Mokolai», the district credit union under «Ruska Khata», «Union of Shops», «Mishchanska Kasa», «Narodnoy Bazaar» and others. It was established that the creation of cooperative societies led to an increase in the level of national and social consciousness of the population.

Keywords: Ukrainian community, social conditions, Stanislavov, emergency situation, cooperative situation, credit union.

Вступ

Постановка проблеми. У межах дослідження локальних аспектів розвитку міських громад Галичини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. можливо не тільки прослідкувати специфіку політизації національного руху українців, а й розкрити особливості впливу соціального, культурного, ментального, національного чинника на ці процеси. Важливо, що саме соціальний фактор для досліджуваного періоду був одним із ключових, адже визначав місце представників окремої громади в загальній структурі населення регіону та імперії Габсбургів загалом. Соціальне становище окремої етнічної групи в межах міського населення дозволяє також встановити ступінь залученості цього населення до розвитку міського господарства.

З огляду на зазначене, наукова актуальність нашого дослідження обумовлюється потребою висвітлення процесів становлення прошарку найманих робітників серед українського населення Станиславова, а також визначення ролі кооперативного руху для консолідації української громади й загалом розвитку українського руху досліджуваного періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для української історичної науки впродовж останніх десятиліть стало трендом дослідження локальної історії, адже крізь призму аналізу розвитку окремих громад чи регіоні можна сформувати загальне уявлення про розвиток українського етносу, виокремлення його національної ідентичності. Аналізуючи конкретну увагу істориків на вивченні історичного минулого Станіславова та української громади другої половини ХІХ - початку ХХ ст., слід зауважити, що окремі відомості нагромадженні в контексті вивчення історії самого міста, міжнаціональних взаємних, а також розвитку народного господарства, соціальних рухів, зокрема явища кооперації. В цьому аспекті вартими уваги є наукові доробки М. Білого, В. Бурдуланюка, Б. Гавриліва, В. Грабовецького, С. Копчака, М. Кравця, Є. Луцького, М. Мазура, А. Подрази, Л. Поповича, С. Слюсарчука, А. Шарловського та ін.

Одночасно, слід звернути увагу на потребі детального аналізу джерельної бази, насамперед матеріалів періодики досліджуваного періоду, також архівних відомостей. Так, в роботі аналізували матеріали опубліковані в газеті «Станіславівські Вісті», «Нова зоря», а також відомості Центрального державного історичного архіву України в м. Львові.

Мета статті полягає у характеристиці соціально-господарських процесів, що впливали на процес розвитку української громади Станіславова другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Для підсилення мети, конкретизовано наступні завдання:

- визначити історичні та соціально-економічні умови формування української громади Станіславова і зокрема прошарку найманих працівників у її середовищі;

- з'ясувати ступінь поширення соціалістичних ідей в кінці ХІХ ст. визначити рівень участі української громади Станіславова у маніфестаціях, страйках і русі за розширення прав найманих робітників;

- розкрити рівень поширення кооперативного руху, а також визначити способи і причини його інтенсифікації в Станіславові.

Виклад основного матеріалу

Основним джерелом, яке дозволяє визначити соціальну, національну та релігійну структуру населення Галичини досліджуваного періоду є так звані конскрипції - загальнодержавні переписи населення. Аналіз подібних статистичних відомостей обумовлює врахування кількох аспектів. По-перше, в ХІХ ст. для Галичини не застосовували чітких критеріїв національного (етнічного) поділу населення. Австрійські переписи не оперували категорією «народність», однак деталізували питання мови і віросповідання. Характерно, що саме мова і віросповідання були основними маркерами, які дозволяли сформувати уявлення про національну структуру регіону [19, s. 105]. По-друге, переписи містили неточності і навіть певні фабрикування, адже службовці, задля утримання на відповідній посаді змушені була при переписах населення вказувати за розмовну мову німецьку, а згодом - польську. По-третє, чиновники вдавалися до спотворення відомостей про мовну чи релігійну приналежність окремих етнічних груп.

Перший перепис населення в імперії Габсбургів було проведено 1773 р. і у відповідності до його результатів, 71% населення Галичині становили русини (самоназва галицьких українців до початку ХХ ст. - В.Л.), 22% - поляки і 7% -євреї. Якщо характеризувати етнічну приналежність у локальному вимірі, то на території сучасної Івано-Франківщини (Прикарпаття), на початку ХІХ ст., абсолютну більшість становили українці (75,0 %), друге місце за чисельністю займали поляки (16,6 %) і третє - євреї (6,6 %). Безпосередньо в тогочасній Станіславівській окрузі проживало також 659 вірмен [9, с. 17]. станіславів український громада

Назагал, в імперії Габсбургів сформувалася постійна традиція проведення переписів населення. Вони дають чітке уявлення як про кількісь населення так і про його мовно-релігійну (національну) приналежність Відомо зокрема про переписи 1851, 1857, 1869, 1880, 1890 і 1900 років. Так, станом на 1851 р., в Галичині проживало 4 555 477 осіб. З них 2 281 839 - українці, 1 864 101 - поляки, 312 962 - євреїв, 93 387 - німці. Одночасно, українське населення домінувало в сільській місцевості, а польське у містах [8, с. 6]. Така ситуація вела до того, що на змісті соціальних протиріч які мали місце в другій половині ХІХ - початку ХХ ст. активно відображалося національне питання.

Стосовно населення Станіславова, то перші статистичні відомості датовані 1732 р. й демонструють постійне проживання в місті 3321 людини [14, с. 194]. Станом на 1801 р. у Станіславові нараховувалося 5402 жителів, майже половина з яких становили євреї (2237) [4, с. 152]. У другій половині ХІХ ст. спостерігалася позитивна динаміка збільшення кількості жителів Станіславова. Так, у 1849 р. у місті налічувалося 11000 мешканців, у 1869 р. - 14 786, то уже 1880 р. - 18 626 чол. На кінець ХІХ ст. Станіславів за кількістю мешканців посідав восьме місце серед міст Галичини [20, s. 197-198]. У 1900 р. в місті проживало понад 30 тис чол.

Характеризуючи національну приналежність мешканців Станіславова, то станом на 1869 р. у місті проживало 2 236 українців, 4 221 поляків, вірмен - 55, євреїв - 8 088 та 186 осіб інших національностей. У 1880 р. чисельність українців зросла до 2794, поляків - до 5 584, вірмен - до 90, німців - до 135, євреїв - до 10 023 чол. [14, с. 195]. Тобто, абсолютну кількість міських жителів Станіславова складали євреї.

У 1900 р. було проведено черговий перепис населення Галичини в тому числі й в Станіславова. Згідно отриманих результатів, встановлено, що в місті проживало 5 952 - греко-католиків, 9 659 - римо-католиків, 14 106 - іудеїв, 699 - протестантів. Цікавим результатом опитування було те, що 90% євреїв «хоч би кепсько говорили на українській», і тільки 10% - польською [14, с. 195]. На нашу думку, критерій розмовної мови варто вважати умовним, адже він багато в чому визначався суспільно-політичною ситуацією в регіоні.

Такі темпи росту громади міста були причиною активізації соціально-економічної сфери, диверсифікації промислів і зародженням фабрично-заводської промисловості. Як наслідок зростав прошарок найманих працівників, для яких вирішення соціального питання було важливим і актуальним. Джерелами поповнення робітничого стану ставали ремісники різних професій з колишніх цехів, які припинили свою роботу і селяни передмість та навколишніх сіл: Княгинина, Пасічної, Угринова, Вовчинця, Микитинців, Хриплина, Опришівців, Чукалівки, Драгомирчан, Загвіздя. На більших підприємствах міста (вагоно-паровозні майстерні, пивно-броварний завод, млин), в ремісничо-кустарних майстернях, на тартаках і цегельнях працювали, крім постійних фахових робітників, поденні або сезонні працівники. Останні були тісно пов'язані з сільським господарством. У зв'язку з початком формування робітників як окремої ланки суспільства та відсутністю нормативно-правового законодавства для його захисту, соціальне становище робітників не відповідало вимогам часу [4, с. 145].

Незадовільне економічне становище робітників Станіславова, як і інших міст Галичини, пов'язувалося з ненормованим робочим днем. Станіславівські робітники, в основному, працювали 12-14, а подекуди й більше годин на добу, в умовах відсутності будь-яких правил техніки безпеки. Як наслідок робітники часто травмувалися, проте роботодавці практично не звертали на це уваги, що ще більше ускладнювало ситуацію. Сім'ї травмованих працівників залишалися без жодних компенсацій. Власники і підприємці з різних причин штрафували робітників. Деколи штрафи дорівнювали кількаденному заробітку. Заробітну плату могли замінювати на сіль, горілку тощо. Отже, правовий захист і умови праці робітників не мали належного рівня [4, с. 145-146].

Важливо, що зростання кількості найманих працівників у Станіславові співпало із поширення ідей соціалізму в Галичині. Як наслідок в місті та регіоні сформувалися оптимальні умови для розвитку соціальних рухів, в тому числі й масових акцій протесту. Яскравим прикладом подібної акції стало віче у Снятині, що відбулося у лютому 1892 р. Участь у заході взяли понад дві тисячі людей. Організатори віча основний акцент зробили на обговоренні не питань місцевого значення, а тих проблем, які стосувалися населення усього краю. Крім загального виборчого права, вони вимагали скасувати обмеження у галузі преси, зокрема відмінити обов'язкові збори з газет. Інші вимоги стосувалися покращення системи навчання, створення фонду для викупу заборгованості селян, зниження цін на сіль, запровадження української мови в діловодстві сільських органів влади та ін. Активну участь під час віча проявив І.Франко, який виступав п'ять разів [10, с.184].

Подібні соціальні виступи мали позитивні наслідки і вже 1885 р. прийнято закон про введення 11-годинного робочого дня. Однак, на практиці жодного контролю за дотриманням норм цього закону не здійснювалося, як наслідок роботодавці ним нехтували і змушували найманих робітників працювати ту кількість годин, яка була їм вигідною. З огляду на те, що середній прибуток станіславівського робітника у середньому складав близько 37 злотих ринських на місяць, а враховуючи розміри податків, кінцева сума якою людина могла розпоряджатися складала менше 20 злотих ринських. Для порівняння, середня платня за оренду однієї кімнати у 1883 р. складала 153 ринських [4, с. 145].

Ця ситуація тільки посилювала соціальну напругу і популярність соціалістичних ідеалів. Більше того, можна стверджувати, що в останньому десятилітті ХІХ ст. у робітничому середовищі Станіславова сформувалася своєрідна «страйкова культура», а рух за розширення прав робітників почав набувати чітких рис. Так, починаючи з 1892 р. робітники Станіславова та інших міст краю щороку відзначали день Першого Травня [2, с. 16]. В Станіславові, згідно дослідження В. Грабовецького, першими День міжнародної солідарності робітників відсвяткували працівники пивоварного заводу в 1890 р. [6, с. 14].

Одним із наймасовіших виступів стала маніфестація 1895 р. у якій взяли участь понад 400 осіб, як правило місцевих будівельників. До учасників акції протесту приєдналися селяни з приміських сіл і вони демонстративно пройшли по вулицях міста з лозунгами на яких містилися вимоги про підвищення заробітної платні та встановлення десятигодинного робочого дня [5, с. 78].

Важливим етапом розвитку соціально-економічної сфери Галичини загалом і Станіславова зокрема став розвиток кооперативного руху. Хоч ідеї кооперативного руху були запозичені зі Європи, можна говорити про феномен саме українського кооперативного руху, який окрім іншого мав виражений протекціоністський характер і виступав елементом національної консолідації. Важливо, що розвитку кооперативного руху сприяла і нормативно-правова база Австро-Угорщини. Так, 15 листопада 1867 р. було прийнято закон «Про товариства», який регулював процедуру створення добровільних громадських об'єднань [7, с. 72-79]. У 1873 р. прийнято закон «Про заробітково-торгівельні спілки», який дозволяв створювати кооперативи різних видів і галузей: закупівельно-збутові, кредитні, молочарські, виробничі та споживчі [12, с. 71]. Отже, першим законом було відкрито правову базу для створення та функціонування товариства «Просвіта», яке в останній третині ХІХ ст. стало фарватером розвитку кооперативного руху. Закон 1873 р. дозволив створювати різного роду господарські і фінансові товариства.

Одне із перших кооперативних товариств Станіславова виникло 1881 р. з ініціативи гімназійного вчителя А. Ничая [3, с. 86]. Власне А. Ничай був редактором першої україномовної газети Станіславова, економічного часопису «Господарь й Промишленникь», який виходив упродовж 1879-1882 рр.

У планах членів Станіславівського господарсько-промислового товариства було створення і утримання господарських шкіл, організація мандрівних вчителів з сільського господарства, а також видавництво спеціалізованої навчальної літератури. Товариство повинно було, виконувати роль посередника у закупівлі сільськогосподарського знаряддя, машин, штучних добрив, племінних свійських тварин, створювати ощадно-позичкові каси, ремісничі та торгівельні спілки [3, с. 87].

На початку 1890-х рр. А. Нечай та В. Нагірний ініціювали відкриття у Станіславові кооперативного товариства «Народна торгівля». Починаючи з 1907 р. «Народна торгівля» стала центральною установою для західноукраїнських міських споживчих кооперативів [1, с. 77].

Поширення кооперативного руху у Станіславівщині продовжувалося і однією з основних його форм були «щадничо-позичкові» каси при читальнях «Просвіти». Під керівництвом Ю. Романчука, Ю. Олесницького, П. Огоновського, І. Кивелюка разом з освітньою, «Просвіта» розпочала економічну діяльність. Вона реалізовувалася створенням при читальнях крамниць, рільничо-господарських і промислових спілок, позичкових кас, молочарень. Також товариство займалося економічною освітою, видавало популярну літературу, надавало стипендії для фахового навчання [15, с. 7]. На загальні збори філії товариства «Просвіта» у Станіславові 19 березня 1894 р. запросили видатних діячів з середовища священиків, учителів і селян- господарів із околиці міста. Метою було те, щоб після зборів у тісному колі обговорити «справи піднесення добробуту народа». Обговорювалися заходи для покращення роботи позичкових кас і крамниць [18, арк. 47]. 24 жовтня 1904 р. у Станіславові відбулося просвітньо-економічне віче було організоване з ініціативи членів філіальної «Просвіти» міста. Участь у заході взяли близько 150 чол., серед них були присутні два священика і шість осіб з інтелігенції. На вічі із вступним словом виступив голова станіславівської філії д-р В. Янович. Після його виступу був виголошений реферат на тему «Недостатки наших крамниць і як їм зарадити». Доповідач вніс пропозицію стосовно створення спілок допомогти при місцевих українських крамницям. Один з присутніх священиків розповів зборам, що у своєму селі створив спілку на радемських (родинних - В.Л.) засадах і цифрами вказав на її здобутки. З 280 номерів у селі 250 з них бере всі товари виключно у крамниці. В кінцевому підсумку було висунена думка, що потрібно рекомендувати Головному Виділу «Просвіти» зайнятися справою організації таких спілок [18, арк. 149].

З ініціативи членів філії «Просвіти» 28 вересня 1898 р. були скликані збори для створення спілки «Союз крамниць» [18, арк. 103]. Протягом 1904-1905 рр. діяльності станіславівської «Просвіти» були засновані каси Райфайзена у с. Вовчинцях і Комарів. У 1906 р. обраний виділ філії просив у Центрального Виділу надіслати список крамниць, шпихлірів і спілок Станиславівського повіту, які належали до «Просвіти» [18, арк. 160, 169].

У 1895 р. у Станіславові створена повітова кредитова спілка. При місцевому товаристві «Руська хата» функціонувала позичкова каса, ініціатором і засновником якої виступив згаданий В. Янович. У другій половині 1890-х рр. більші читальні каси почали перетворюватися на кредитові кооперативи [11, с. 476].

Одним з перших українських міщанських товариств Станіславова було і «Товариство святого Моколая», засноване у 1890-х роках. Товариство мало, свої власні статути, носило світський характер хоча мало патроном святого. Метою діяльності товариства було надання допомоги своїм незаможнім членам, а також опікувалося хворими. У власності товариства був будинок по вул. Бельведерській, в якому знаходили притулок старші віком самотні члени. Товариство діяло до Першої світової війни [16, с. 464].

Іншим відомим кооперативним товариством була «Руська Хата» (створено 1903 р. - В.Л.), при якому в 1906 р. засновано «Міщанську касу», яка згодом перетворилася на самоврядну установу. Метою діяльності останньої було надання дешевих кредитів членам для придбання власних будинків, чи створення ремісничих майстерень. Внаслідок успішної діяльності, через кілька років, товариство купило у центрі на вул. Сапіжинській будинок, де розмістилася бюро «Міщанської Каси», а також «Руська хата» і інші товариства [16, с. 464-465]. Керівником «Руської міщанської каси» у Станіславові з серпня 1910 р. був В. Іваницький [17, арк. 4].

30 травня 1912 р. місцева українська газета «Станіславівські Вісті» розмістила матеріали про створення у Станіславові осібного торгівельно- промислового товариства на уділах (членських внесках - В.Л.) під фірмовою назвою «Народний Базар». У повідомленні періодичного видання зазначалося, що «вже тепер подавали свої уділи багато громадян, деякі дали по два, три, чотири і десять уділів, приступили до «Народного Базару» зі своїми уділами і наші товариства та інституції» [13, с. 1]. «Народний Базар» став єдиною у місті українською крамницею паперу, яка до того часу була складом товариства торгівельно-промислового «Сокільський Базар» у Львові. У статті, зокрема йшлося, що «Народний Базар» «се локаль в якім знайдемо не лиш добрий, солідний, а притім дешевий товар і чемну услугу, але є се одинокий локаль в якім знайдемо і можемо купити всьо що нам миле, без чого просто обійтися годі» [13, с. 1]. Автор статті закликав, що «кожний інтелігентний Українець повинен мати в товаристві «Народний Базар» свій уділ, щоби йдучи купувати товар міг сказати: іду до свого Базару. Тоді буде кождий уважати своїм обов'язком купувати в Базарі, бо чистий зиск буде розділений як девіденда від уділів, а коли ще і яке бідне товариство дістане підмогу з чистих зисків, то се тоже не змарнований гріш» [13, с. 1].

Висновки

Таким чином, впродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. спостерігається динамічне зростання чисельності населення Станіславова. Диверсифікація господарства та зародження промисловості призвели до соціальної стратифікації населення, і в місті, яке ділилося за національною ознакою (мовно-релігійною) виокремлюються різні соціальні групи. Для української громади міста, яка не була переважаючою і представлена нечисленною інтелігенцією та найманими робітниками, основним способом консолідації стало створення кооперативів. Останні, виникали з ініціативи культурно-просвітнього товариства «Просвіта», а також окремих громадських діячів. Окрім практичної господарської діяльності, створення кооперативних товариств вело до зростання рівня національної та соціальної свідомості населення. Свідченням останнього можуть бути численні мітинги останнього десятиліття ХІХ - початку ХХ ст.

Література

1. Білий М. Кооперативи як засіб вирішення соціально-економічних проблем регіону. Вісник Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Економіка. Вип. V. Івано-Франківськ: Плай, 2007. С. 76-81.

2. Бурдуланюк В., Гаврилів Б. Історія Прикарпаття в хронології. Основні події, факти, дати. Івано-Франківськ: ПП «Тіповіт», 2003. 50 с.

3. Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964. 624 с.

4. Грабовецький В. Історія Івано-Франківська (Станіславова). З найдавніших часів до початку ХХ століття. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. 303 с.

5. Грабовецький В. Нариси історії Івано-Франківська. З найдавніших часів до початку ХХ ст. Івано-Франківськ, 1989. 102 с.

6. Грабовецький В., Карпенко О. Сходинками історії - у майбутнє. До 325 річчя міста Івано-Франківська. Івано-Франківськ, 1987. 44 с.

7. Закон про товариства. З дня 15 листопада 1867. Ч.134. В.з.д. з узглядненням змін і доповнень, означених законом з дня 3 квітня 1925. В.з.д. Ч. 43. поз 297. Народний ілюстрований календар товариства «Просвіта» на переступний рік 1932. Львів: «Просвіта», 1931. С. 72-79.

8. Конскрипції в Галичині в рр.1773 - 1921. Нова зоря, Ч. 79, 1931. С. 6.

9. Копчак С.І., Мойсеєнко В.І., Романюк М.Д. Етнічна структура та міграції населення українського Прикарпаття (статистико - демографічне дослідження). Львів: Світ, 1996. 271 с.

10. Кравець М.М. Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині ХІХ ст. Львів, 1964. 240 с.

11. Луцький Є. До історії кооперативного руху у Станиславівщині. Альманах Станиславівськоїземлі: в 3 т., Т. 1. Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1975. С. 476-480.

12. Мазур М., Скробач В. Кооперативний буквар. Івано-Франківська облспоживспілка, 1995. 111 с.

13. «Народний Базар» в Станіславові. Станіславівські Вісти. 1912. 30 травня. Ч. 22. С. 1.

14. Попович Л. Станиславів і його населення в 1732 - 1970 рр. Альманах Станіславськоїземлі: в 3 т., Т. 1. Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1975. 194-197 с.

15. «Просвіта» Івано-Франківська: минуле й сучасне. Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. 208 с.

16. Слюсарчук С. Міщанські товариства у Станиславові. Альманах Станіславської землі: в 3 т., Т. 1. Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1975. С. 464-467.

17. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 348. Товариство «Просвіта» м. Львів. 1827-1944 рр. Оп. 1. Спр. 5228. Матеріали про діяльність товариства в м. Станіслав та репресії з боку окупаційних органів. Статистичні відомості, інформації, розпорядження і інше, 23 арк.

18. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 348. Товариство «Просвіта» м. Львів. 1827-1944 рр. Оп. 1. Спр. 5229. Листування з філіалом в м. Станіслав про проведення загальних зборів, нарад, виплату членських внесків, надсилання літератури та інші організаційні питання, 238 арк.

19. Podraza A. Problem pograniczy w Europie Srodkowo-Wychodniey (na przykladzie pogranicza polsko-ukrainskiego). Prace komisii Srodkowoeuropejskiej / Pod redakcija J. Machnika i I. Stanowy-Kawki. Krakow: Hakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci, 1996. 274 s.

20. Szarlovski A. Stanislawow i powiat Stanislawowski pod wzgledem historycznym i geograficzno-statustycznym. Stanislawow, 1887. 355 s.

References

1. Bilyi, M. (2007). Kooperatyvy yak zasib vyrishennia sotsialno-ekonomichnykh problem rehionu [Cooperatives as a means of solving socio-economic problems of the region]. Visnyk Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu im. V.Stefanyka. Ekonomika - Bulletin of the Prykarpattia National University named after V. Stefanyka. Economy. Vyp. V. Ivano-Frankivsk: Plai, S. 76-81.

2. Burdulaniuk, V., Havryliv, B. (2003). Istoriia Prykarpattia v khronolohii. Osnovni podii, fakty, daty [The history of Prykarpattia in chronology. Main events, facts, dates]. Ivano-Frankivsk: PP «Tipovit». 50 s.

3. Vytanovych, I. (1964). Istoriia ukrainskoho kooperatyvnoho rukhu [History of the Ukrainian cooperative movement]. Niu-York. 624 s.

4. Hrabovetskyi, V. (1999). Istoriia Ivano-Frankivska (Stanislavova). Z naidavnishykh chasiv do pochatku ХХ stolittia [History of Ivano-Frankivsk (Stanislavov). From ancient times to the beginning of the 20th century]. Ivano-Frankivsk: Nova Zoria, 1999. 303 s.

5. Hrabovetskyi, V. (1989). Narysy istorii Ivano-Frankivska. Z naidavnishykh chasiv do pochatku ХХ st. [Essays on the history of Ivano-Frankivsk. From the earliest times to the beginning of the 20th century]. Ivano-Frankivsk. 102 s.

6. Hrabovetskyi, V., Karpenko, O. (1987). Skhodynkamy istorii - u maibutnie. Do 325 richchia mista Ivano-Frankivska [Steps of history - to the future. To the 325th anniversary of the city of Ivano-Frankivsk]. Ivano-Frankivsk. 44 c.

7. Zakon pro tovarystva. Z dnia 15 lystopada 1867. Ch.134. V.z.d. z uzghliadnenniam zmin i dopovnen, oznachenykh zakonom z dnia 3 kvitnia 1925. V.z.d. Ch. 43. poz 297 [Law on companies]. Narodnyi iliustrovanyi kalendar tovarystva «Prosvita» na perestupnyi rik 1932 - People's illustrated calendar of the "Enlightenment" society for the leap year 1932. Lviv: «Prosvita», 1931. S. 72-79.

8. Konskryptsii v Halychyni v rr.1773 - 1921 [Conscriptions in Galicia in 1773 - 1921]. Nova zoria - New Dawn, Ch. 79, 1931. S. 6.

9. Kopchak, S.I., Moiseienko, V.I., Romaniuk, M.D. (1996). Etnichna struktura ta mihratsii naselennia ukrainskoho Prykarpattia (statystyko - demohrafichne doslidzhennia) [Ethnic structure and migrations of the population of Ukrainian Prykarpattia (statistical and demographic research)]. Lviv: Svit. 271 s.

10. Kravets, M.M. (1964). Selianstvo Skhidnoi Halychyny i Pivnichnoi Bukovyny u druhii polovyni ХІХ st. [The peasantry of Eastern Galicia and Northern Bukovyna in the second half of the 19th century]. Lviv. 240 s.

11. Lutskyi, Ye. (1975). Do istorii kooperatyvnoho rukhu u Stanyslavivshchyni [To the history of the cooperative movement in Stanislaviv region]. Almanakh Stanyslavivskoi zemli - Almanac of the Stanislavsky land: v 3 t., T. 1. Niu-York-Toronto-Miunkhen. S. 476-480.

12. Mazur, M., Skrobach, V. (1995). Kooperatyvnyi bukvar [Cooperative primer]. Ivano-Frankivsk. 111 s.

13. «Narodnyi Bazar» v Stanislavovi [«People's Bazaar» in Stanislavov]. Stanislavivski Visty - Stanislavivsky News. 1912. 30 travnia. Ch. 22. S. 1.

14. Popovych, L. (1975). Stanyslaviv i yoho naselennia v 1732 - 1970 rr. [Stanislavov and its population in 1732 - 1970]. Almanakh Stanislavskoi zemli - Almanacs of the Stanislavsky land: v 3 t., T. 1. Niu-York-Toronto-Miunkhen. 194-197 s.

15. «Prosvita» Ivano-Frankivska: mynule y suchasne [«Prosvita» Ivano-Frankivsk: past and present]. Ivano-Frankivsk: Siversiia, 2000. 208 s.

16. Sliusarchuk, S. (1975). Mishchanski tovarystva u Stanyslavovi [Municipal associations in Stanislavov]. Almanakh Stanislavskoi zemli - Almanac of the Stanislav land: v 3 t., T. 1. Niu-York-Toronto-Miunkhen, 1975. S. 464-467.

17. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv - Central State Historical Archive of Ukraine. F. 348. Tovarystvo «Prosvita» m. Lviv. 1827-1944 rr. - «Prosvita» Society, Lviv. 1827-1944. Op. 1. Spr. 5228. Materialy pro diialnist tovarystva v m. Stanislav ta represii z boku okupatsiinykh orhaniv. Statystychni vidomosti, informatsii, rozporiadzhennia i inshe [Materials on the activities of the association in Stanislav and repression by the occupation authorities. Statistical data, information, orders, etc], 23 ark.

18. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv - Central State Historical Archive of Ukraine. F. 348. Tovarystvo «Prosvita» m. Lviv. 1827-1944 rr. - «Prosvita» Society, Lviv. 1827-1944. Op. 1. Spr. 5229. Lystuvannia z filialom v m. Stanislav pro provedennia zahalnykh zboriv, narad, vyplatu chlenskykh vneskiv, nadsylannia literatury ta inshi orhanizatsiini pytannia [Correspondence with the branch in Stanislav about holding general meetings, meetings, payment of membership fees, sending literature and other organizational issues], 238 ark.

19. Podraza, A. (1996). Problem pograniczy w Europie Srodkowo-Wychodniey (na przykladzie pogranicza polsko-ukrainskiego). Prace komisii Srodkowoeuropejskiej / Pod redakcija J. Machnika i I. Stanowy-Kawki. Krakow: Hakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci. 274 s.

20. Szarlovski, A. (1887). Stanislawow i powiat Stanislawowski pod wzgledem historycznym i geograficzno-statustycznym. Stanislawow. 355 s.

Размещено на Allbest.ru