Проблема двомовності у радянській школі 1960-1980-х рр.: минуле і сучасність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема двомовності у радянській школі 1960-1980-х рр.: минуле і сучасність

Василь Ільницькии,

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Львівська область, Україна)

Актуальність даного дослідження зумовлюється потребою всебічного аналізу проблеми шкільної освіти на території УРСР у 1960-1980-х рр. На основі аналізу нормативно-правових актів здійснено ґрунтовний аналіз законодавства Радянського Союзу в галузі освіти. У цьому контексті проблема вибору батьками мови навчання постала досить гостро. Зважаючи на те, що в тогочасному суспільстві побутувала думка про «зближення націй» та знищення мовних кордонів між багатонаціональними народами СРСР, партійна номенклатура сві домо обрала курс на всебічну русифікацію мовно-культурного простору. Освіта опинилася під всебічним контр олем керівництва, адже виховання «свідомого» радянського громадянина розпочиналося саме зі шкільної парти. На вчителів було покладено досить відповідальне завдання - виховання учнів у контексті комуністичної ідео логії, яка свідомо заперечувала будь-які прояви мовно-культурної та національної ідентичності. Для реалізації даного завдання партія потребувала збільшення кількості висококваліфікованих кадрів, тому професія вчителя російської мови та літератури стала досить затребуваною у тогочасному суспільстві. На противагу цьому, кількість вчителів української мови значно зменшилася. Дана ситуація досить чітко простежується під час аналізу мережі шкільної освіти Півдня та Сходу тогочасного УРСР. Керуючись постановами з гори, та відпо відно, беручи до уваги нову шкільну програму, освіта ставала досить заангажованою та містила в собі риси комуністичної ідеології. Особливо гостро дана тенденція простежується під час дослідження стану шкільної освіти таких національних меншин як угорці та молдавани.

Зважаючи на мовну ситуацію в сучасній українській державі, а також труднощі під час свідомого перехо ду на українську значної частини населення незалежної України, особливо після початку російсько-української війни, дане дослідження є досить актуальним та цінним науковим доробком.

Ключові слова: акт, вчитель, законодавство, освіта, партійна номенклатура, постанова, русифікація, школа.

Vasyl ILNYTSKYI,

Ph.D. hab. (History), Associate Professor, Head of the Department of Ukraine's History Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University (Drohobych, Lviv region, Ukraine)

THE PROBLEM OF BILLINGUALITY IN THE SOVIET SCHOOL 1960S-1980S:

PAST AND PRESENT

The relevance of this study is determined by the needfor a comprehensive analysis of the problem of school education on the territory of the Ukrainian SSR in the 1960s-1980s. Based on the analysis of normative legal acts, a study of the legislation of the Soviet Union in the field of education was carried out. In this context, the problem ofparents' choice of the language of instruction has become acute. Taking into account the fact that in the society of that time there was an idea about the «convergence ofnations» and the destruction of linguistic borders between the multinational peoples of the USSR, the party nomenclature deliberately chose a course for comprehensive Russification of the linguistic and cultural space. Education came under the comprehensive control of the leadership, because the education of a «conscious» Soviet citizen began precisely from the school desk. Teachers were entrusted with a rather responsible task - educating students in the context of communist ideology, which deliberately denied any manifestations of linguistic, cultural and national identity. To implement this task, the party needed to increase the number of highly qualified personnel, therefore the profession of a teacher of Russian language and literature became quite popular in the society of that time. In contrast, the number of Ukrainian language teachers has decreased significantly. This situation is quite clearly traced during the analysis of the network of school education in the South and East of the then Ukrainian SSR. Guided by the decrees from the mountain, and accordingly, taking into account the new school curriculum, education became quite involved and contained features of communist ideology. Therefore, the profession of teacher of Russian language and literature became quite in demand in the society of that time. In contrast, the number of Ukrainian language teachers has decreased significantly. This situation is quite clearly traced during the analysis of the network of school education in the South and East of the then Ukrainian SSR. Guided by the decrees from the mountain, and accordingly, taking into account the new school curriculum, education became quite involved and contained features of communist ideology. To implement this task, the party needed to increase the number of highly qualified personnel, therefore the profession of teacher of Russian language and literature became quite in demand in the society of that time. In contrast, the number of Ukrainian language teachers has decreased significantly. This situation is quite clearly traced during the analysis of the network of school education in the South and East of the then Ukrainian SSR. Guided by the decrees from the mountain, and accordingly, taking into account the new school curriculum, education became quite involved and contained features of communist ideology. This trend is especially acute when studying the state of school education of such national minorities as Hungarians and Moldovans.

Taking into account the linguistic situation in the modern Ukrainian state, as well as the difficulties during the conscious transition to Ukrainian of a large part of the population of independent Ukraine, especially after the beginning of the Russian-Ukrainian war, this study is a very relevant and valuable scientific work.

Key words: act, teacher, legislation, education, party nomenclature, resolution, Russification, school.

Постановка проблеми

Партійна номенкла тура свідомо втілювала курс спрямований на все бічну русифікацію населення тогочасного УРСР. Зважаючи на те, що будь які прояви українського мовно-культурного самовизначення визнавалися проявами «буржуазного націоналізму», руси фікація освіти стала досить вагомим кроком у боротьбі з інакомисленням. Виховання підрос таючого покоління у розрізі з основними ідеями комуністичної ідеології дозволяло радянському керівництву досить швидкими темпами впрова джувати русифікацію науково-освітньої сфери. У свою чергу, вчителі виконували роль ідеолога та, базуючись на принципах побудови кому нізму, насаджували у свідомості підростаючого покоління тезу про «братні народи» і знецінення мовно-культурних здобутків власного етносу.

Внаслідок цілеспрямованої русифікації шкільної освіти та знецінення мови українського народу в радянському соціумі почали виникали подвійні стандарти: українська мова набувала статусу «села», знання російської відкривало для людини більше можливостей та дозволяло рухатися по кар'єрних сходинках. Схожа ситу ація простежується під час дослідження мов ного середовища національних меншин УРСР. На прикладі молдавського та угорського етносу ми можемо простежити негативні тенденції, що стосувалися мови викладання основних навчаль них дисциплін, на базі початкової та середньої школи. Зважаючи на цілковиту заангажованість шкільної освіти, та, як наслідок, формування проблеми двомовності у радянському соціумі, дане дослідження має важливе прикладне зна чення для аналізу подальших мовознавчих про цесів у сучасній українській державі.

Аналіз досліджень

Проблема двомовності радянської школи у 1960-1980-х рр. цікавила низку сучасних дослідників, серед яких варто виділити Н. Новородовську (Новородовська, 2020), В. Молоткіну (Молоткіна, 2022), М. Ярмо ленко (Ярмоленко, 2013), М. Парахіну (Парахіна, 2014), В. Ткаченко (Ткаченко, 2019), Ю. Каганова (Каганов, 2018), Л. Березівську (Березівська, 2011), В. Новородовського (Новородовський, 2020) та ін. Зокрема, Н. Новородовська дослідила науково-освітні процеси, які відбувалися на тери торії УРСР у період «застою» у контексті проблеми двомовності населення та нормативно-правову базу радянського законодавства в галузі освіти. Певну конкретизацію радянського законодавства також здійснила і М. Парахіна, зазначивши, що в УРСР фактично відбувалася «боротьба двох куль тур», яка призводила до нівелювання мовно-куль турних здобутків українського народу та відпо відно, пропагувала поширення спільних для всіх народів СРСР ціннісних орієнтирів. В. Молоткіна акцентувала увагу на особливостях мовної полі тики радянської влади у контексті соціокультур- ної трансформації тогочасного соціуму. Досить ґрунтовне дослідження національної політики радянської влади та становища етнічних груп на території УРСР у 1960-1980-х рр. здійснив В. Новородовський. Дисертаційне дослідження В. Ткаченко на тему «Тенденції розвитку шкіль ної мовної освіти в Україні (1959-2013 рр.)» та наукові праці Л. Березівської дозволяють з нау ково-педагогічної точки зору розкрити періоди зацію шкільної освіти у добу Радянської України та сьогодення. Ідеологічну складову шкільної освіти та її вплив на формування образу «нової радянської людини» дослідив Ю. Каганов. Вче ний зауважує, що в українському соціумі досі існують своєрідні архетипи та певна ідеалізація радянської системи освіти, що є досить негатив ним фактором. М. Ярмоленко здійснила комплек сний аналіз мовної політики радянської влади у період «застою» та визначила територіальні відмінності щодо використання мови етнічних меншин Радянського Союзу в залежності від регіону проживання. Дослідниця не оминула ува гою і проблему статусу мови, зазначивши, що російська формально виконувала роль основного засобу комунікації для багатьох народів СРСР, а отже мала вищий соціальний статус порівняно з мовами етнічних груп.

Метою статті є комплексний аналіз мережі шкільної освіти на території УРСР у 1960-1980-х рр. та її впливу на трансформацію світоглядних уявлень радянського громадянина.

Виклад основного матеріалу

Поштов хом до русифікації освіти стало прийняття у 1958 р. Закону «Про вільний вибір батьками мови навчання дітей і про дозвіл відмовлятися від вивчення української мови». Проте на прак тиці даний законодавчий акт викликав чимало суперечок, адже в усіх школах союзних республік вивчення російської та національних мов ставало обов'язковим (Парахіна, 2014: 133). У 1959 р. було ухвалено Закон «Про зміцнення зв'язку з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР», одна зі статей якого стосувалася мовного питання в Україні (Ткаченко, 2019: 107). Даний законо надавав право батькам вільно обирати мову навчання для школярів, але негласне гасло про те, що російська мова набувала статусу мови всесоюзної комунікації, все ж продо вжувало існувати та виконувати свою ідеологічну роль. Беручи до уваги нові світоглядні орієнтири, та трансформацію свідомості радянського грома дянина, зважаючи на русифікацію усіх сфер жит тєдіяльності українського етносу, батьки свідомо обирали російську мову навчання для своїх дітей, що в подальшому, відкривало більше можливос тей для підростаючого покоління.

Внаслідок дії даного закону відбулося різке скорочення україномовних шкіл у Східній та Пів денній частині України. У 1958-1959 рр., досить значної русифікації зазнала мережа шкільної освіти Донецької та Луганської областей (Ново- родовська, 2020: 17). Кількість шкіл із російською мовою викладання зросла з 4192 у 1959/1960 н. р. до 4703 в 1965/1966 н. р., а кількість українських шкіл за цей період зменшилася з 25 308 до 23 574 (Молоткіна, 2022: 92).

Русифікація науково-освітньої сфери охопила не лише україномовні школи, її згубний вплив можна прослідкувати аналізуючи накази Мініс терства освіти УРСР, які стосувалися мови етніч них груп, що проживали на території Радянського Союзу в 1960-1980-х рр. та, згідно зі шкільними програмами, позбавлялися можливості вивчення основних шкільних дисциплін рідною мовою (Kotsur, Novorodovska, 2022: 146).

Про системний характер русифікації укра їнського народу в науково-освітній сфері свідчить доповідна записка Міністерства освіти УРСР, подана до ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 23 січня 1960 р. «Про заходи по поліпшенню викладання російської мови у школах Україн ської РСР». Основні завдання даного документа мали на меті: впродовж 1960-1962 рр. створити шкільні програми та підручники з російської мови та літератури; надрукувати 14 найменувань навчально-методичної літератури російською мовою; розробити проєкт викладання російської мови та літератури; організувати перепідготовку вчителів з метою поширення комуністичної ідео логії серед науково-освітніх закладів УРСР; поси лити контроль за викладанням на території УРСР російської мови та літератури обласних, міських та районних органів народної освіти (Новородов- ська, 2020: 17).

На ХІІ з'їзді КПРС у 1961 р. М. Хрущов ого лосив знамените гасло: «Чим швидше ми будемо говорити по-російськи, тим швидше ми побудуємо комунізм» (Ярмоленко, 2013: 366). На практиці проголошена теза надавала російській статусу «мови всесоюзної комунікації та спілкування», при цьому українській мові свідомо відводилася другорядна роль. З цією метою компартійне керів ництво та радянські ідеологи здійснювали наступ на її морфологічну та лексикологічну структуру. Свідоме стирання граматичних меж та набли ження українського словотвору до російськомов ного відповідника дозволяло проводити русифіка цію українського народу без видимих перешкод. шкільна освіта русифікація радянський

Важливим документом, що безпосеред ньо стосувався розвитку початкової освіти у 1960-1980-х рр. є Постанова ЦК КПРС і Ради Міні стрів СРСР «Про зміну строку навчання в середніх загальноосвітніх трудових політехнічних школах з виробничим навчанням» від 10 серпня 1964 р., що встановлювала 10-річний термін навчання для учнівської молоді (Гавриленко, 2014: 92). Відпо відно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1966 р. № 874 та поста нови Ради Міністрів СРСР від 13 жовтня 1978 р. № 835 у загальноосвітніх школах, професійно- технічних і педагогічних училищах республіки з українською мовою навчання на уроках росій ської мови і літератури проводиться поділ класів (Каганов, 2019: 72). Дане нововведення запро ваджувалося з метою кращого засвоєння учнями навчального матеріалу.

Міністерство освіти УРСР звернулося до Ради Міністрів УРСР з пропозицією здійснити відпо відний поділ класів на підгрупи у міських школах з угорською та молдавською мовами викладання. Аргументом до даного рішення слугувала від сутність російськомовного середовища у даному регіоні, що погіршувало навчальні показники у національних школах. Зазначивши, що в УРСР функціонує 28 шкіл міського типу з угорською та молдавською мовою навчання, які включа ють 204 класи учнів, що потребують поділу на окремі підгрупи при вивченні російської мови. У Закарпатській області таких шкіл 17, кла сів - 127; у Чернівецькій - шкіл 9, класів - 66; в Одеській області - 2 школи та 10 класів. Відпо відно з'являлася додаткова потреба у висококва ліфікованих педагогічних кадрах, яка становила 35 додаткових ставок для вчителів 4-8 класів (Kotsur, Novorodovska, 2022: 146). Саме ж став лення учнів до уроків російської та національної мови було доволі суперечливим. Беручи до уваги ідеологічну складову шкільної освіти побудо вану на принципі виховання «нової радянської людини» та доволі низький статус мови етнічних груп у тогочасному суспільстві, учнівська молодь сприймала її здебільшого як предмет, а не засіб для повсякденної комунікації.

Русифікація національної школи відбувалася через безпосереднє використання шкільних про грам та підручників затверджених Міністерством освіти УРСР. Звичайно, варто зважати на ідеоло гічну складову навчального матеріалу та дотри мання курсу на «злиття на націй», який прони зував всі сфери життя радянського громадянина. Зміст шкільних програм для шкіл з угорською та молдавською мовами навчання свідчить про бажання партійної номенклатури схилити учнів до використання російської мови у повсякденному житті (Программы...: 2-3). Ще одним елементом русифікації освітньої сфери було створення під готовчих класів для шкіл з національною мовою викладання. У таких структурних підрозділах працювали вчителі, які досконало володіли росій ською мовою. Від початку 1973/1974 н. р. у шко лах з угорською і молдавською мовами навчання планували відкрити 278 таких класів (Наказ Міністра.: 142-143). Крім того, починаючи з 1960-х рр., зростала інтенсивність русифікації у школах з білоруською мовою навчання. Ці тен денції були притаманні для всієї республіки, адже через школи радянська влада намагалася стерти національні особливості різних етнічних груп. Аналізуючи дискурс цього питання В. Новородов- ський вважає, що таким чином відбувалася асимі ляція та акультурація етнічних груп, а російська мова виконувала функцію важливого соціально- інтегративного інструменту (Новородовський, 2020: с. 115-116). Асиміляцію етнічних груп та їхню подальшу русифікацію, компартійне керів ництво видавало за добровільне прагнення до вивчення російської мови (Ярмоленко, 2013: 367).

Проте, насправді, етноси були змушені вивчати російську через низку причин: 1) перспективу кар'єрного зростання при досконалому воло дінні російською мовою; 2) збільшення кількості шкіл з російською мовою викладання та відпо відно зменшення шкіл у яких навчання проходило мовами етнічних груп, що проживали на терито рії УРСР; 3) потреба адаптації до нових реалій авторитарного суспільства; 4) стирання морфоло гічних та лексикологічних відмінностей, та від повідно, виникнення проблеми двомовності, що досить гостро простежується під час аналізу мов ної ситуації у незалежній Українській державі.

Сам процес реформування радянської школи 1964-1984-х рр. Л. Березівська поділяє на два етапи: І (1964-1970-ті роки) - державне рефор мування змісту шкільної освіти в руслі стимулю вання педагогічних та психологічних досліджень; ІІ (1970-1984-ті роки) - посилення ідеологічної складової шкільної освіти та наростання стагна ційних явищ. У досліджуваний період на терито рії УРСР сформувалася єдина державна система шкільної освіти, яка регламентувала навчання учнів у 3-річній початковій школі, 8-річній школі, 10-річній загальноосвітній трудовій політехніч ній середній школі, санаторно-лісних та шкільних інтернатах (Березівська, 2011: 4). Характеризу ючи процес реформування освіти, розглянемо його мету. Звісно вона передбачала оптимізацію навчання та удосконалення методики викладання освітніх компонентів. Проте, у радянської освіти існувала прихована мета - виховання нового поко ління у руслі інтернаціоналізму, а отже і сприяння асиміляції різних народів.

Наслідки русифікації шкільної освіти 1960-1980-х рр. досить відчутні на сучасному етапі державотворення. У досліджуваний період відбулося формування людини з радянською іден тичністю (русифіковане населення, яке не сприй мало державотворення України, вважали себе громадянами Радянського Союзу, а розпад СРСР значною трагедією - прим. автора). Це катего рія людей, яка намагалася зберегти радянську «гібридну» ідентичність та сприймала будь-які спроби розвитку української мовно-культурної спадщини, як елементи дерусифікації населення (Новородовський, 2018: 147). Російські спец- служби ще з 1991 р. використовували цю катего рію населення для дестабілізації політичної ситу ації в Україні. З 2000-х рр., за підтримки місцевих чиновників та проросійських організацій, відбу валося викорінення з історії південних і східних областей всього українського, що в подальшому стало підґрунтям для поширення ідеї «русского мира» (Новородовський, 2019). Зауважимо, що росія прикривала власні імперські амбіції на пострадянському просторі захистом прав росій ськомовного населення. Відповідно, вона виправ довувала агресію проти України саме мовним питанням.

Нині, у період піднесення громадянської іден тичності, суспільство починає усвідомлювати негативні наслідки русифікації радянського пері оду, особливо у науково-освітній сфері. Сучасні освітні процеси, побудовані на демократичних принципах, з одного боку, дозволяють національ ним меншинам України навчатися рідною мовою, а з іншого - створюють всі умови для розвитку української, як державної. Прийняті Закони Укра їни «Про освіту» (2017 р.) і «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019 р.), попри публічний дискурс, побудовані на демократичних засадах і не мають положень, які дискримінують мови національних меншин, зокрема в освітній сфері. Надалі важливо розро бити концептуальні засади збалансованої мовної політики, що дозволить у майбутньому уникнути маніпуляцій з цього питання. У першу чергу, мовне законодавство має враховувати національні й історичні особливості етнополітичного розви тку України. Особливо, дане питання є актуаль ним, зважаючи на історичний досвід і сучасні сві тоглядні реалії.

Таким чином, внаслідок цілеспрямованої полі тики русифікації та поширення тенденції до стаг наційних явищ у радянському суспільстві, осо бливо в освітній сфері, проблема двомовності населення постала досить гостро. Як штучно ство рений елемент всесоюзної комунікації, російська мова займала домінуючі позиції у тогочасному соціумі. Українській та мові етнічних меншин, від водилася другорядна роль, попри те, що українці продовжували вважатися титульною нацією УРСР.

Русифікація мережі шкільної освіти сприяла безперешкодному поширенню основ комуніс тичної ідеології серед підростаючого покоління республіки. Заангажованість освітнього сегменту дозволяла контролювати всі сфери життєдіяль ності радянської школи. Така тенденція простежу ється під час аналізу нормативно-правових актів, які видавалися в УРСР в означений період та дозволяє нам здійснити ґрунтовний аналіз мережі початкової та середньої освіти, в тому числі серед етнічних меншин Радянського Союзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Kotsur V., Novoradovska N. Legal and regulatory settlement of the language issue in the Soviet Ukraine (1964-1985): scientific and educational aspect. East European Historical Bulletin. 2022. P. 142-151.

2. Березівська Л. Періодизація реформування шкільної освіти в Україні за радянської доби (1919-1991). Істо- рико-педагогічний альманах. 2011. Вип. 1. С. 44-48.

3. Гавриленко Т. Державна політика щодо організації початкової освіти в Українській РСР (1964-1984 рр.). Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки. 2014. Вип. 120. С. 92-96.

4. Каганов Ю. «Діти - майбутні будівничі комунізму»: ідеологічна казуїстика шкільної освіти в Україні (1950-ті - 1991 рр.). Грані. 2018. Т. 21. № 1. С. 63-77.

5. Молоткіна В. Особливості мовної політики радянської влади в Україні: соціокультурний аспект. Соціум. Доку мент. Комунікація. Переяслав, 2022. Вип. 15. С. 82-105.

6. Наказ Міністра освіти Української РСР № 42 «Про відкриття підготовчих класів у загальноосвітніх школах з угорською і молдавською мовами навчання Української РСР» від 28 лютого 1973 р. ЦДАВОВУ Ф. 166. Оп. 15. Спр. 8553. Арк. 142-143.

7. Новородовська Н. Науково-освітні процеси на території УРСР у 1960-1980-х рр. через призму соціокультурних змін у мовній сфері. Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. Київ, 2020. Вип. 41. С. 16-24.

8. Новородовський В. Етномовний фактор дезінтеграційних процесів в Україні у поглядах науковців з Європи та США. Сучасна гуманітаристика: збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 13 жовтня 2018р. Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.), 2018. Вип. 9. С. 145-151.

9. Новородовський В. Мовний чинник етнополітичної дестабілізації в Україні (2010-2014 рр.). Молодий вчений. 2019. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/joumal/2019/2/88.pdf

10. Новородовський В. Національні меншини в політичному просторі України (1945-1991): науковий дискурс: монографія. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2020. 152 с.

11. Парахіна М. Особливості русифікації в УРСР у другій половині 1950 - першій половині 1960-х рр. (з історії мовної проблеми). Український історичний журнал. 2014. № 4. С. 128-146.

12. Программы для 4-10 классов школ УССР с венгерскими и молдавськими язиками обучения. Русский язык. ЦДАВОВУ Ф. 166. Оп. 15. Спр. 8880. Арк. 2-3.

13. Ткаченко В. Тенденції розвитку шкільної мовної освіти в Україні (1959-2013 рр.). Дис. канд. пед. наук. За спец.: 13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки. Херсон, Тернопіль, 2019. 278 с.

14. Ярмоленко М. Мовна політика УРСР у 40-80-х рр. ХХ століття. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ, 2013. Вип. 3 (65). С. 365-377.

REFERENCES

1. Kotsur V., Novorodovska N. Legal and regulatory settlement of the language issue in the Soviet Ukraine (1964 - 1985): scientific and educational aspect. East European Historical Bulletin. 2022. P. 142-151.

2. Berezivs'ka L. Periodyzatsiya reformuvannya shkil'noyi osvity v Ukrayini za radyans'koyi doby (1919-1991) [Peri odization of school education reform in Ukraine during the Soviet era (1919-1991)]. Istoryko-pedahohichnyy al'manakh. 2011. Vyp. 1. S. 44-48.

3. Havrylenko T. Derzhavna polityka shchodo orhanizatsiyi pochatkovoyi osvity v Ukrayins'kiy RSR (1964-1984 rr.) [State policy regarding the organization of primary education in the Ukrainian SSR (1964-1984).]. Visnyk Chernihivs'koho natsional'nohopedahohichnoho universytetu. Seriya: Pedahohichni nauky. 2014. Vyp. 120. S. 92-96.

4. Kahanov Yu. «Dity - maybutni budivnychi komunizmu»: ideolohichna kazuyistyka shkil'noyi osvity v Ukrayini (1950-ti - 1991 rr.) [«Children are the future builders of communism»: ideological casuistry of school education in Ukraine (1950s - 1991)]. Hrani. 2018. T. 21. № 1. S. 63-77.

5. Molotkina V. Osoblyvosti movnoyi polityky radyans'koyi vlady v Ukrayini: sotsiokul'turnyy aspekt [Peculiarities of the language policy of the Soviet government in Ukraine: sociocultural aspect]. Sotsium. Dokument. Komunikatsiya. Pereyaslav, 2022. Vyp. 15. S. 82-105.

6. Nakaz Ministra osvity Ukrayins'koyi RSR № 42 «Pro vidkryttya pidhotovchykh klasiv u zahal'noosvitnikh shkolakh z uhors'koyu i moldavs'koyu movamy navchannya Ukrayins'koyi RSR» vid 28 lyutoho 1973 r. [Order of the Minister of Education of the Ukrainian SSR No. 42 «On the opening of preparatory classes in secondary schools with Hungarian and Moldavian languages of study of the Ukrainian SSR» dated February 28, 1973.]. TsDAVOVU. F. 166. Op. 15. Spr. 8553. Ark. 142-143.

7. Novorodovs'ka N. Naukovo-osvitni protsesy na terytoriyi URSR u 1960-1980-kh rr. cherez pryzmu sotsiokul'turnykh zmin u movniy sferi [Scientific and educational processes on the territory of the Ukrainian SSR in the 1960s-1980s through the prism of sociocultural changes in the linguistic sphere]. Chasopys ukrayins'koyi istoriyi / Za red. doktora istorychnykh nauk, profesora A.P. Kotsura. Kyyiv, 2020. Vyp. 41. S. 16-24.

8. Novorodovs'kyy V. Etnomovnyy faktor dezintehratsiynykh protsesiv v Ukrayini u pohlyadakh naukovtsiv z Yevropy ta SShA [Ethnolinguistic factor of disintegration processes in Ukraine in the views of scientists from Europe and the USA]. Suchasna humanitarystyka: zbirnyk materialiv IXMizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi internet-konferentsiyi, 13 zhovtnya 2018 r Pereyaslav-Khmel'nyts'kyy (Kyyiv. obl.), 2018. Vyp. 9. S. 145-151.

9. Novorodovs'kyy V. Movnyy chynnyk etnopolitychnoyi destabilizatsiyi v Ukrayini (2010-2014 rr.) [The Language factor of ethnopolitical destabilization in Ukraine (2010-2014)]. Molodyy vchenyy. 2019. URL: http://molodyvcheny.in.ua/ files/journal/2019/2/88.pdf

10. Novorodovs'kyy V Natsional'ni menshyny v politychnomu prostori Ukrayiny (1945-1991): naukovyy dyskurs: monohrafiya [National minorities in the political space of Ukraine 1945-1991: scientific discourse: monograph]. Kyiv : IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrayiny, 2020. 152 s.

11. Parakhina M. Osoblyvosti rusyfikatsiyi v URSR u druhiy polovyni 1950 - pershiy polovyni 1960-kh rr. (z istoriyi movnoyi problemy) [Peculiarities of Russification in the Ukrainian SSR in the second half of the 1950s - the first half of the 1960s (from the history of the language problem)]. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal. 2014. № 4. S. 128-146.

12. Programmi dlya 4-10 klassov shkol USSR s vengerskimi i moldavskimi yazikami obucheniya. Russkii yazik [Pro grams for grades 4-10 of Ukrainian SSR schools with Hungarian and Moldavian languages of study. Russian language.]. TsDAVOVU. F. 166. Op. 15. Spr. 8880. Ark. 2-3.

13. Tkachenko V. Tendentsiyi rozvytku shkil'noyi movnoyi osvity v Ukrayini (1959-2013 rr.) [Trends in the development of school language education in Ukraine (1959-2013)]. Dys. kand. ped. nauk. Za spets.: 13.00.01 - Zahal'na pedahohika ta istoriya pedahohiky. Kherson, Ternopil', 2019. 278 s.

14. Yarmolenko M. Movna polityka URSR u 40-80-kh rr. XX stolittya [Language policy of the Ukrainian SSR in the 40s-80s of the 20th century]. Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsional'nykh doslidzhen' im. I.F. Kurasa NAN Ukrayiny. Kyiv, 2013. Vyp. 3 (65). S. 365-377.

Размещено на Allbest.ru