"Антолоґія стрілецької творчости 1915-17" - рукотворна книга-альбом художника Лева Ґеца

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Львівська національна академія мистецтв

«Антолоґія стрілецької творчости 1915-17» рукотворна книга-альбом художника Лева Ґеца

І. Гах, канд. мистецтвознавства,

викладач, докторант

Львів, Україна

Анотація

«Антольоґія стрілецької творчости 1915-17» пережила нелегкий шлях до свого першого видруку 2021 року, адже, задекларована у міжвоєнні роки ХХ ст., протягом 50-ти років була практично недосяжною для науковців, поціновувачів української образотворчої культури, книгоманів, мистецтвознавців. Не було достеменно відомо, чи книга взагалі є збереженою: усі відомості про існування мистецької рукотворної історії Українського Легіону згадувалась лише у пресі та літературі міжвоєнного періоду.

У радянські десятиліття бойові та культурні надбання УСС були цілком викресленими з української історії. Українські науковці та дослідники національно-визвольного руху першої половини ХХ ст., представляючи історію Українського Легіону та діяльність Пресової Кватири, згадували «Антольоґію стрілецької творчости 1915-17», посилаючись на джерела 1920-1940-хроків. Мало відомою була й біографія усусівця Лева Ґец технічного та художнього редактора, автора найчисельнішої кількості ілюстрованого матеріалу «Антольоґії», музейника, археолога, науковця, багатолітнінього викладача Краківської академії мистецтв, відомого українсько-польського художника. Без сумніву, участь Ґеца в появі «Антольоґії стрілецької творчости 1915-17» є надважливою: саме він був ініціатором її створення, ідейним провідником, художником, ілюстратором та каліграфістом; йому завдячуємо не лише появі та збереженню цього унікального видання, але й популяризації. Доля книги міцно пов'язана із життєвим та творчим шляхом художника.

«Антольоґія стрілецької творчости 1915-17» рукотворна мистецька книга-альбом, в якій художньою мовою представлено величні та трагічні сторінки боротьби Українських Січових Стрільців. Кожну сторінку цього епохального витвору словесної, музичної та художньої культури створили 27 військовослужбовці-усусівці, що були безпосередніми учасниками подій Першої світової війни, талановитих непересічних молодих людей, які посвятилися великій та благородній справі творенню оригінальної, високомистецької книги-альбому, присвяченої Українським Січовим Стрільцям.

Аналіз досліджень. Про існування «Антольоґії стрілецької творчости 1915-17» та її місцезнаходжедження стало відомо лише тоді, коли автор отримала можливість опрацювати документально-історичні матеріали Інституту Національної Пам'яті (Польща), де зберігаються Щоденники художника Лева Ґец; два томи «КнигиСпоминів» з бібліотеки оо. Василіян в Римі (Італія), архіви історичного музею Сянока (Польща).

З огляду на те, що пропоновані матеріали оприлюднюються вперше, вважаємо, що історію створення та мистецьку вартість книги-альбому необхідно розглядати в контексті життєвого та творчого часопростору автора та упорядника, художника Лева Ґеца.

Метою статті є оприлюднення невідомих і малодосліджених історичних та архівних матеріалів ранньої творчості автора-упорядника та художнього редактором книги-альбому «Антольоґія стрілецької творчости 1915-17», молодого усусівця Лева Ґеца, адже кожна сторінка рукопису була спроектованою, ілюстрованою та художньо оформленою рукою мистця.

Ключові слова «Антольоґія стрілецької творчости 1915-17», Українські Січові Стрільці, Лев Ґец, Перша світова війна, мистецьке видання.

Annotation

“Antologia striletskoyi tvorchosti 1915-17” a hand-made book-album by Lev Gets

I. Gakh, Candidate of Art History, Lecturer, Doctoral Student Lviv National Academy of Arts (Lviv, Ukraine)

«Anthology of Riflemen S Art 1915-17» overlived a difficult path to its first publication in 2021, being declared during interwar times of the XX century, for 50 years was almost unobtainable for scientists, connoisseurs of Ukrainian visual arts, bookworms, art critics. It is not known whether the book has been preserved. All information about the existence of the artistic man-made history of the Ukrainian Legion was mentioned only in the press and literature of the interwar period.

During the Soviet decades, the military and cultural assets of the Ukrainian Sich Riflemen were wholly erasedfrom its history. Ukrainian scientists and researchers of the national liberation movement of the first half of the 20th century, presenting the history of the Ukrainian Legion and the activities of the Press Apartment, mentioned «Anthology of rifle work 1915-17», referring to sources of the 1920s-1940s. The biography of Lev Gets, one of the members of the Ukrainian Sich Riflemen, was also little known. He was a technical and artistic editor, author of the most numerous illustrated material of the «Anthology», museum curator, archaeologist, scientist, long-term teacher of the Krakow Academy of Arts, andfamous Ukrainian-Polish artist. Without a doubt, Gets's participation in the nascency of the «Anthology of Riflemen's Art 1915-17» is essential: he was the initiator of its creation, an ideological guide, an artist, illustrator, and calligrapher; we owe him not only the appearance and preservation of this unique publication but also its popularization.

The book's fate is strongly connected with the life and creative path of the artist. “Antologia Striletskoyi tvorchosti 1915-17” is a hand-made book-album in which the great and tragic pages of the struggle of the Ukrainian Sich Riflemen are presented artistically. Each page of this epoch-making work of verbal, musical, and artistic culture was created by 27 servicemen, members of the Ukrainian Sich Riflemen, who were direct participants in the events of the First World War. They were talented young people who devoted themselves to a great and noble cause the creation of an original, highly artistic book-album dedicated to the Ukrainian Sich Archers.

Research analysis. The existence of the «Anthology of Riflemen's Art 1915-17» and its location became known only when the author had the opportunity to process the documentary-historical materials of the Institute of National Memory (Poland), where 9 Diaries of the artist Lev Goetz are stored; two volumes of «Memory Books» from the library of Vasiliyan in Rome (Italy), archives of the historical museum of Sanoka (Poland).

Considering the fact that the proposed materials are being made public for the first time, we believe that the history of creation and the artistic value of the book-album must be considered in the context of the life and creative time-space of the author and compiler the artist Lev Gets.

The purpose of the article is to publicize the unknown and little-researched historical and archival materials of the early work of the author-compiler and artistic editor of the «Anthology of Riflemen's Art 1915-17», a young member of the Ukrainian military group Lev Gets. Every page of this manuscript was designed, illustrated, and artistically decorated by the artist's hand.

Key words: «Anthology of Riflemen's Art 1915-17», Ukrainian Sich Riflemen, edition, Lev Gets, First World War, art edition.

Виклад основного матеріалу

Лев Ґец народився у Львові 13 квітня 1896 р. Навчання розпочинав у школі імені Маркіяна Шашкевича, продовжив у польській св. Мартина, де й проявив здібності до каліграфії та рисунку. Сімейні обставини склалися так, що Лев як найстарший у багатодітній родині, змалку був вимушений багато і важко працювати, адже батько влаштував його на будову, де протягом кількох років виснажливої праці хлопчина здобув фах муляра.

З 1912-го року Левко навчався на будівельному відділі Промислової школи у Львові, а під час канікул продовжував працювати. Випадкове знайомство із Іваном Левинським відомим галицьким будівничим, який з першої зустрічі вподобав хлопчину, кардинально змінило його життя: Левинський порекомендував юнака відомому у Львові художнику Олексі Новаківському. Доволі коротке спілкування із знаним митцем (відвідини майстерні художника тривали лише рік) на багато років закарбували в свідомості юнака розуміння мистецьких цінностей, привили велику любов до образотворчості та вплинули на вибір майбутнього. Але 1914 рік приніс до Галичини переміни, які кардинально змінили мрії хлопчини: «...бачив я рознузданість війни в освітленім великім вікні, бачив я російських старшин і львівські гарні дами як накидались вони воякам на шиї і реготались на ціле горло. Це один з перших образків котрий вліз мені в голову. По Львові про тії регі говорили, з тих часів доволі багато. Але це допера початок війни ... перше страхіття в житті пережив я від москалів. Років мені тепер 19. Вступаю до Українських Січових стрільців дня 30.VII. 1915 р.» (Ґец, 1930-1941: 13). Так розпочалося доросле, сповнене випробувань, життя юнака, який не готувався до участі у військових діях, а був цілковито посвячений образотворчості та мріяв про навчання у котрійсь з європейських вищих мистецькій шкіл: «Від тепер покінчились всякі сентименти. Не було вже ніяких переживань. Життя рівне і монотонне, приголомшене і тверде. Тут родились дивні приятелі, дивна опіка і дивне, подиву гідне здоровля. При стрільцях я мало зазнав потрясінь духа у значінню змін. Рисую де тільки можу. Аж раз мене арештовують.» (Ґец, 1930-1941: 15).

З перших місяців служби за велику любов до малювання молодого усусівця звинуватили в шпигунстві, адже в рисунках він детально та правдоподібно зображав все, що бачив довкола себе: фортифікаційні та архітектурні споруди, портрети командирів і товаришів по службі. Командування потрактувало художню діяльність Ґеца розвідкою на користь супротивника. І лише тоді, коли вияснилося, що до початку війни Левко навчався образотворчому мистецтву і планував посвятитися мистецтву «.зробили нового маляра для нашого стрілецтва... Робив все подвійну службу. Був жовніром, робив службу в окопах, в штурмії, про дротах, санітетах, телефоні і піонірах. По при ту службу, робив рисунки і акварелі» (Ґец, 1930-1941: 15).

Незважаючи на труднощі перебігу військових дій, усе, що відбувалася у житті УСС-ів було для Ґеца особливими «хвилями вільного життя», що формувало його характер та світосприйняття: «Ніде я так свобідно віддиху не набрав, як в ті часи, при Усусусах. І мова була своя, і команда, і люди щиро наші, не забрехані і пісні і музика, поети і малярі, тверезі до пересади і попиваючі, Хотів ти сварку була і наша сварка, була наша любов і наша смерть. А все те гріло, виховувало і не було ніколи гіркого жалю. Ховали друзяку, поплакали аж до хустини, а потім щирий сміх, трохи крізь сльози, але розвенів пізніше як металь і сміялись всі, сміялись аж до хустини» (Ґец, 1930-1941: 15). На талановитого хлопчину, який у рисунках правдиво, достовірно та емоційно змальовував життя усусівців стало відомо у Пресовій Кватир. Завдяки інтенсивній роботі цього підрозділу УСС маємо унікальні документальні, літературні, публіцистичні фотографічні та пісенні свідчення подій 1914-1918-х років, пережиті Українським Легіоном у часи Першої світової війни та Визвольних змагань, з неї повстала стрілецька образотворчість (рисунки, шаржі, малярство та ін.), яку створили відомі українські художники: Іван Іванець, Юліан Буцманюк, Осип Сорохтей, Осип Куриласа, Лев Лепкий та б. ін. До створення культурно-мистецького спадку Українського Легіону був залучений і Лев Ґец, бо увійшов у перелік художників-усусівців, які змальовували життя Українського Легіону «в окопах»: «Я при УСС рисував як самоук портрети старшин і віддавав їх команді, отаманові Василеві Дідушкові, з котрим перебував я у одній землянці над Стрипою. Дідушок висилав мої малюнки до «Шляхів» у Львові...» (Ґец, Kr 010/10948/8: 103).

Так склалося в житті Ґеца, що він був учасником вирішальних боїв восени 1915-го року над річкою Стрипа (Тернопільщина) в наступальній операції Південно-Західного фронту під назвою «Брусиловський прорив», що стало найжахливішим випробуванням для молодого усусівця. Кількатижневі бої під Бережанами та Потуторами, великі втрати «живої сили», криваві батальні сцени «на багнетах» спричинили настільки сильне нервове потрясіння, що під час одного кривавого зіткнення Ґец знепритомнів і пролежав невизначений час на полі бою. Коли прийшов до тями і повернувся до свого військового підрозділу то дізнався, що побратими-усусівці були переконаними в його загибелі та написали до родини листа із сумною звісткою.

Проте доля мала на молодого художника свої далекоглядні наміри. Ґец, прагнучи відволікатись від воєнних буднів, та якомога більше малювати та спілкувався із такими як сам молодими, сповненими наснаги до життя та реалізації творчих задумів молодими усусівцями, займався улюбленою справою малярством: «Було нас тоді троє: Лев Ґец, Василь Бобинський і Володимир Крижанівський Перший маляр, другий поет, Третій музика. За моїм почином задумали ми видати книгу мистецьких творів, воєнної музики, ручно друковану мною і мною теж ілюстровану. Кожному із нас було по 20 років, і ми в воєнних невигодах у Пісочній розпочали своє «велике» діло. Праця кипіла в нас в середині, повна фантазій і мрій. Книга росла скоро...» (Ґец, Щоденник 7: 718). «Великим ділом» став унікальний мистецький витвір рукотворна книга-альбом «Антологія стрілецької творчости 1915-17», де художньою мовою було пережито «.період військовий представили в рисунках, в яких можна прочитати більше, ніж з написаного» (Ґец, Щоденник 4: 35). У книгу увійшли праці молодих усусівців, соратників Ґеца «по перу та пензлю», музикантів, поетів, художників: «.120 картонів з сточеними краями, фахово оправлених у шкіру, коштувала 4 роки праці у вільний від служби час. Це єдина праця із залюбленням в мистецтві, яка здатна знівелювати різні неприємності». (Ґец, Щоденник 4: 35) До кінця військової служби в лавах УСС, Ґец цілком завершив «Антольоґію».

Багато ілюстрована книга-альбом «Антолоґія стрілецької творчости 1915-17», яку зібрали і видали Лев Осип Ґец та Богдан Володимир Крижанівський, представляє унікальний художньо-історичний матеріал: ілюстрації (рисунки та акварелі), літературні твори та вірші, пісні (нотні стани та слова пісень). Кожна сторінка книги (більше як 100 аркушів) завершений витвір мистецтва, маленька розповідь про конкретну особу, подію, історію присвячені військовій тематиці. Книга об'єднана не лише розвитком сюжету, але й тематикою малюнків, а головне ідеями та почуттями: настроєвістю, готовністю до боротьби, болями втрат та глибинними переживаннями смутку за рідними, коханими, близькими, що вправно виражені в художній формі.

Літературні твори Осипа Назарука, Богдана Заклинського, Івана Коссака, Осипа Кваса та ін.; вірші Василя Бобинського, Юрія Шкрумеляка, Миколи Голубця, Антіна Лотоцького та ін.; пісні (з нотним станами) Богдана Крижанівського чи Михайла Гайворонського талановито «виписані» в кожний аркуш книги. В «Антольоґії» присутні малярські на графічні твори не лише Лева Ґеца, але й відомих художників-усусівців: Івана Старчука «Новобранець» та «Нове життя», Осипа Куриласа «Реквізиція», «Барабанний огонь», «Настя», «Граната», «Пожежа Залипя»; шість графічних портретів Михайла Гаврилка та кілька рисунків Івана Іванця. Але найбільша кількість малярських робіт належить саме Ґецові. Двадцять три малюнки присвячені військовій тематиці: сюжетно, композиційно та художньо викінчені рисунки (кольорові чи чорно-білі), тематичні мініатюри і заставки, різноманітні декоративні прикраси у вигляді орнаментальних бордюрів або рубрикаційних знаків це образотворче втілення вродженого таланту художника. Справляється враження, що створюючи «Антольоґію», Ґец звертався до традицій ілюстрування й художнього оздоблення мистецької книги та її пластичного втілення, які можемо порівняти хіба із давніми церковними рукописами, адже принцип заповнення аркушів літературним та художнім матеріалами є дуже схожими.

Увесь, майстерно представлений художником, ілюстративний матеріал в сукупності з авторським шрифтом, який органічно вписаний в формат мистецького альбому, справляють високо естетичне враження. В «Антольоґії» усі ілюстрації, малюнки та посторінкові мініатюри відображають зміст пропонованого писемного чи музичного матеріалів, а заставки чи декоративні прикраси влучно доповнюють тексти чи нотні стани. Гортаючи книгу, прослідковуємо власне естетичне кредо автора, ретельно підібраний стиль подачі, що органічно виходить з його творчої особистості.

Тематичні рисунки Ґеца вражають правдивістю та емоційністю пропонованого матеріалу, адже художник працював безпосередньо у «польових» умовах, що сприяло створенню «достовірних вражень», «фотофіксацій» та коротких, мальованих «з натури» портретів товаришів-усусівців (рисунок Григорія Коссака на коні), окремих епізодів з поля бою («До ясних зір», «З огню», «Віч на віч смерті»), пережитих моментів відчаю чи болі втрати («Могила», «Пам'ятник»), вправно відтворених автором у вигляді малярських чи графічних творів. Підкреслену емоційність спостерігаємо в творах «Похоронна пісня» (де представлено автопортрет художника), алегоричних композиціях під назвою «Тріумфатор», «Людина», «Відчай». Переважно чорно-білий формат, загострено лаконічна виразність лінії, підкреслена характеристика образу це чи не найвиразніші художні засоби, притаманні творам Ґеца, який, на той час ще не мав академічної мистецької освіти. Та, незважаючи на це, роботи молодого, розпочинаючого творчий шлях художника, демонструють вправне володіння рисунком, вроджене чуття композиції, уміння мінімальними художніми засобами передати образну глибинність зображення. Графічні оздоблення сторінок виконувалося контурним рисунком із невеликим штрихуванням та акварельними замальовками.

Надважливим елементом оздоблення книги є сюжетні та орнаментально-декоративні заставки, якими художник заповнював кожну сторінку «Антольоґії». У виконанні Ґеца заставки виконують подвійне завдання: функціональне, яке полягало у виділенні посторінкової побудови текстового матеріалу, та естетичне, що надала кожному літературному чи музичному твору підкреслено художнього вигляду. В «Антольоґії» посторінкові заставки, тематичні мініатюри, орнаментальні бордюри і рубрикаційні знаки не повторюються. Вони носять виокремлений художньо-ідейний формат, а часом і власну сюжетну розповідь.

Весь текстовий посторінковий матеріал є рукописним, а книга оправлена в шкіру із золотим орнаментальним тисненням, створеним Левом Ґецом. мистецький лев гец український січовий стрілець

Вперше, восени 1918-го року єдиний рукотворний екземпляр «Антолоґії стрілецької творчости 1915-17» був представлений на виставці Українських Січових Стрільців у Національному музеї у Львові. Ця Виставка стала знаковою подією у культурному житті галичан, адже вперше до огляду було за пропоновано історико-документальний та образотворчий матеріали, присвячені діяльності українських збройних формувань, а головне створені руками безпосередніх учасників подій Першої світової війни: світлини з життя Січового Стрілецтва 1911-1914 років, фотопортрети керівників та активних учасників стрілецького руху, батальні сцени конкретних військових подій у Карпатах (1914), над Дністром (1915), під Золотою Липою та Дикими Ланами (1916), під Конюхами (1917) та ін. Експозицію великої виставки доповнювали друковані матеріали та часописи «Самоохотник», «Бомба», «Самопал», «Червона калина» та ін. Окрасою виставки стала галерея портретів отаманів Українського Легіону, малярство митців-усусівців Івана Іванця, Осипа Куриласа, Юрія Назарука, Юліана Буцманюка й інших учасників Пресової Кватири.

На цій Першій виставці УСС до огляду було запропоновано «Антольоґію стрілецької творчости 1915-17», що стало знаковою подією виставки, а ім'я молодого, до того часу нікому невідомого, упорядника та автора художнього оформлення Лева Ґеца одразу було шанованим в мистецьких колах: його визнали талановитим художником, патріотом, популяризатором слави Українського Січового Стрілецтва. Під час експозиції книга-альбом була фоторепродукуваною, що уможливило її розповсюдженню між поціновувачами.

По завершенні виставки «Антологія стрілецької творчости 1915-17» залишилася в автора.

Не маємо відомостей чи «Антологія» експонувалася на виставках, присвячених 20-й річниці Українського Легіону, які відбувалися у Львові (1934), Станіславі (1935), Тернополі (1936). Найбільш ймовірно, Ґец зберігав книгу-альбом у себе, і лише в лютому 1934 року в приміщенні Музею Наукового Товариства у Львові на відкритті Персональної виставки Ґец «показував стрілецький альбом» відвідувачам експозиції (Ґец, 1934). Рукотворний альбом «Антолоґія стрілецької творчости 1915-17» в єдиному авторському екземплярі очікувала задекларований в 1920-х роках видрук.

По завершенню війни Ґец повертається до Львова і «... завважує дійсно дивний рух. Говориться ясно про розвал Австрії. І розвал цей прийшов в листопаді. Я є вже на службі українській державі і беру нову участь у бою за Львів. Команда наша була в Народному Домі. Беру участь в вивісці нашого прапора на Ратуші». (Ґец, 1930-1941: 24) 2 листопада 1918-го під час бою на вулицях Львова Ґец отримує поранення ніг та потрапляє у шпиталь на кілька місяців: складні операції та порятунок від пожиттєвого каліцтва були ще одним випробуванням в житті 22-літнього усусівця (Ґец, 1930-1941: 27-28). По завершенні лікування Ґеца переводять на коротку реабілітацію до Дзедзіна на Шленску, після чого засилають в табір інтернованих у Домб'є під Краковом «..де було тоді багато колишніх інтернованих і поневолених.. .Та на Дамб'ю я почувався як у себе дома. Привитався з друзяками і запізнав з новими. Не було часу на марнування. Дібрав двох товаришів згуртував кружок малярів і приступив негайно до другої великої книги під назвою «Домб'є» (136 карток) ...Плян твору подібний як в «Антольогії Стр.[стрілецької] творчости» (Ґец, 1930-1941: 30)

Так з'явилася ще одна рукотворна книга «Домб'є 1919», художнім редактором та упорядником якої став Лев Ґец.

У 1921-1924 роках Ґец навчався в Краківській академії мистецтв, по завершенні якої отримав роботу учителя в гімназії ім. Королеви Софії в маленькому провінційному містечку Сянок (нині територія Польщі). Окрім педагогічної праці, багато малював та захопився культурою лемків. 1930-го року став співорганізатором і багаторічним керівником музею «Лемківщина» (1930-1939), в якому не лише структурував науково-дослідницьку діяльність, запровадив реставраційну й археологічну справу, але й долучив установу до музейного руху першої половини ХХ ст. Окрім того, Ґец активно виставляв малярські твори на виставках у Львові (1928, 1929, 1930, 1932, 1934, 1935, 1936, 1939), Берліні (1933), Празі (1933), Парижі (1934), Римі (1938), Сяноку (1940) та ін.

В квітні 1937-го року художник неочікувано отримав листа від товариша-усусівця Ігора Федіва співзасновника Українського видавничого інституту, в якому автор цікавився долею книги-альбому та пропонував «.конче видати «Антолоґію стрілецької творчости». Федів запросив Ґеца до Львова «.аби зробити умову і, ... по угоді віддати йому оригінал «Антольоґії» (Ґец, 1930-1941:107). В українських видавничих

колах, які добре пам'ятали успіх книги визріла ідея «зробити обрахунок друку цього альбому» і повідомити автора «.чи приступить друкувати книжку, чи ні» (Ґец, 1930-1941: 108). Новина про можливість видруку книги, про що йшлося ще по завершенню Першої виставки УСС 1918-го, була для Ґеца довгоочікуваною і він відвіз рукопис до Львова. Та, на велике розчарування автора, українське видавництво таки відмовилось від реалізації цього проекту кольорове видання було занадто вартісним (Ґец, 1930-1941: 117).

Видрук «Антолоґії» було відкладено на невизначений час. 1939 року, із початком Другої світової війни Лев Ґец був призначеним директором об'єднаних культурних організацій міста: польського Музею землі сяноцької та музею «Лемківщина». У складній атмосфері воєнного часу та щохвилинної загрози життю суспільно-політична ситуація в окупованому багатонаціональному Сяноку, як, зрештою, в цілому регіоні, була надзвичайно напруженою, а часом фатальною. Цивільне населення, вартісно оцінюючи багатолітню педагогічну працю Ґеца до початку Другої світової війни, його плідну творчо-культурологічну діяльність, участь у виставках українського і польського мистецтва та ін., не приймали того факту, що під час окупації відомий сяноцький художник, педагог, культурний діяч погодився очолити об'єднані музеї. На думку мешканців міста така «співпраця» з гітлерівським режимом демонструвала його прихильність до окупаційної влади. У зворотному не переконувало навіть те, що Ґец сумлінно виконував професійні обов'язки і однаково ретельно доглядав та оберігав довірені йому музейні експонати польської та української культури, принципово і показово не втручався у політичні події, відмовлявся розуміти не лише дії фашистської влади, але й українських націоналістичних організацій, за що мав серйозні проблеми з ґестапо.

1944 року, коли до міста наблизилась лінія фронту, Ґец дуже добре усвідомлював, що чекало на нього, як директора єдиного музею окупованого Сянока, який працював під керівництвом гітлерівської влади. Саме тому був вимушений поспіхом покидати місто, в якому прожив двадцять років, залишити практично все майно: картини, мистецьке знаряддя, особисті речі. Він рятував власне життя. Тікаючи з Сянока художник взяв із собою лише ті невеликого розміру пакунки, які міг взяти із собою: рукотворні книги-альбоми «Антологію стрілецької творчости 1915-17» і «Домб'є 1918-19», а також папку із рисунками періоду 1915-1919 років. На сяноцькій залізниці, де було добре чути артилерію червоної армії, художник зрозумів, що його життя може у будь який момент обірватися. Тому, коли побачив свого давнього приятеля, лікаря Маркіяна Дзеровича, віддав йому свій мистецький багаж і попросив зберегти його, надіючись на благополучний виїзд з міста. Вперше рукотворні книги «покинули» господаря.

По війні доля привела Ґеца до Кракова, де художнику успішно (як йому здавалося) вдалося «розчинитися» між людьми, а з часом навіть влаштуватися на роботу до Краківської академії мистецтв.

Після завершення Другої світової війни, коли в Польщі кардинально змінилася влада і розпочалися незворотні процеси встановлення радянської влади, Ґецом «зацікавилися» Служба Безпеки (SB Sluzba Bezpieczenstwa) новоствореної Народної Республіки Польщі. Художникові «пред'явили» усі його «попередні гріхи» перед новоствореною політичною системою: службу в лавах УСС, участь у Листопадових подіях, працю в музеї «Лемківщина», роки праці в окупаційному Сяноку... Переслідування і польською і радянською спецслужбами, ув'язнення, спроби співробітників СБ шантажем та психологічним тиском до співпраці довели Ґеца до спроби скоєння в 1953 році суїциду, але лікарям вдалося врятували життя художникові.

Ґец довго приходив до тями і лише допомога друзів, колег по роботі, студентів, повернули його до нормального життя. Нові враження та приємні події допомагали у загоєнні пережитих душевних та тілесних ран. Одним із таких позитивних моментів став неочікуваний лист з Відня: «..пакунок, який ти мені в 1944 р. доручив Ти мені на Шенбруннерстр, не загиб помимо збомбування моєї хати і страти мого майна тільки тому, бо я переніс його в пивницю, пізніше переїхав він з марними рештками мого, бомбами роздертого лахміття, під мою сьогоднішну адресу. Після упадку Гітлера і мого примусового виїзду, жена і діти перенесли ті два пакунки. Загорнені в непромокальні полотна, винесли з хати та вкрили їх під згарищами, що стояли недаленко від нас. Це підприємство було зроблене ночією. ... перенесли Твої духові діти в пивницю нашої хати і замуровано з нашими річами. Коли прийшов спокійніший час все перенесли в хату.» (Ґец, Kr 010 10948/4: 337-338) З отриманого 1957 році листа від давнього товариша, Ґец дізнався про щасливу долю «Антолоґії стрілецької творчости» та «Домб'є» двох рукотворних альбомів, щасливо вивезених М. Дзеровичем 1944 року з Сяноку, які художник вважав втраченими назавжди.

Після війни Дзерович перебрався до Австрії і довгий час розшукував Ґеца: «Я дав знати всюди в Європу, в Америку а навіть а Польщу, що я хочу Тобі повернути майно, що Ти мені його зіставив, та з усіх усюдів мені відповідали, що ніхто конкретно не знає про Твою долю, але багато людей робили здогади, що тебе не має в живих.» (Ґец, Kr 010/10948/4: 326). Знайти старого товариша Дзеровичу допоміг випадок, що стався з Ґецом 1953 року: про трагічні події у житті художника було відомо не лише у Польщі історія нелюдських дії польських спецслужб була оприлюдненою в багатьох країнах. Саме в такий спосіб давні друзі та знайомі дізналися де і в яких умовах живе і працює знаний художник Лев Ґец. «.Я щасливий, що Ти живеш, що маю змогу Тобі, як одиному Власникові звернути усі праці. усі Твої твори, малюнки захоронилися від цвілі і знищення . вони знаходяться в цілости за виїмком захоронних картонів, після перепитій трохи ушкоджені» (Ґец, Kr 010/10948/4: 326), писав Дзерович до художника, добре знаючи ціну збережених ним витворів мистецтва.

Ґец був безмежно щасливий, що тека, я якій, знаходився оригінальний примірник «Антолоґії стрілецької творчости 1915-17», зберігся у первозданному вигляді. Він добре усвідомлював, що пересилати єдиний оригінальний примірник книги до Польщі було небезпечно вона б просто не дійшла до автора. Тому, було прийняте єдине правильне рішення: віддати обидва альбоми та усі графічні твори 1915-17 рр. на збереження у надійне місце.

5.02.1958 року, у тому часі відомий українсько-польський художник, який жив і працював у Кракові, але й надалі перебував під наглядом Служби Безпеки, отримав листа від о. Івана Патрила протоархимандрита Василіянського Чину в Римі з лаконічно-коротким повідомленням про щасливе отримання на постійне збереження творів художника в архіві бібліотеки оо. Василіян у Римі (Ґец, Kr 010/10948/4: 352).

Більше як 50-ть років рукотворні книги-альбоми «Антологія стрілецької творчості 1915-17», «Домб'є 1918-19» та тека з графічними роботами Лева Ґеца 1915-1919 рр. зберігалася у Римі.

2021 року «Антологія стрілецької творчості 1915-17» побачила світ у Львові у вигляді факсимільного видання, яке отримало престижну нагороду на міжнародному 29-му Форумі видавців BookForum.

Висновки. «Антологія стрілецької творчости 1915-17» рукотворна книга альбом, яка в художній формі безапеляційно демонструє виразний високомистецький рівень національної образотворчості перших десятиліть ХХ ст. Весь ілюстративний матеріал, пропонований автором та художнім редактором Л. Ґецом, має яскраво виражені якісні мистецькі характеристики, зумовлені не лише актуальними запитами історичного та часового вимірів, але й виступає надважливим етапом розвитку української графіки періоду Першої світової війни. В ілюстративній частині книги-альбому всім авторам, причетним до її творення, вдалося переконливо представити цілісну картину розвитку воєнної тематики в національній образотворчій культурі початку ХХ ст., художньо-мистецькі та формально-образні засоби її втілення у першому і єдиному мистецькому рукописі, присвяченому Українським Січовим Стрільцям.

Мистецький рівень усього пропонованого в «Антолоґії» ілюстративного матеріалу авторства Лева Ґеца став одним з найвищих досягнень ранніх творчих напрацювань художника, де виразно представлений не лише непересічний талант автора, але й глибоко емоційна реакція молодої творчої особистості на абсурдність та жахіття подій Першої світової війни.

Поява «Антології стрілецької творчости 1915-17» надало авторові Л. Ґецові статусу літописця-ілюстратора складного та величного періоду в історії України початку ХХ ст. Без участі Ґеца книга-альбом не відбулася б, адже, кожна сторінка цього рукотворного видання належить його творчій обдарованості. Він був організатором, технічним і художнім редактором; його ілюстрацій стали справжніми окрасами книги, продемонструвавши вроджений талант і вишуканий художній смак молодого художника.

Для української культури мистецька, документальна та історична вартість «Антології стрілецької творчости 1915-17» є безцінною. Цей альбом книга-реліквія, що наочно представляє не лише високу майстерність її творців, але й наочно демонструє силу та велич українського народу, який в важкі часи боротьби на Незалежність акумулював найкращі риси, продемонструючи найвищі почуття Патріотичності, Сили Волі, Гідності та великої любові до України, що спостерігаємо й у наші часи.

Список використаних джерел

1. Ґец Л. Книга-Спомини. у 2 кн. Рим: Вид-во оо. Василіян. Т 1. Сянок, 1930-1941. С. 1-219.

2. Ґец Л. [Щоденники]. Instytut Pamiqci Narodowej. (IPN) Kr 010/ 10948/4-8. Т. 4, 5, 6, 7, 8. Краків, 1954-1964.

3. Ґец Л. Про свою Буденщину і про свої мрії. Назустріч. Львів, 1934. 15 лют. С. 4.

References

1. Gets L. Knyha-Spomyny. [Book-Memoirs.] In two books. Rome. Archive of the library of Vasiliyan. Sanok, 19301941. Nr. 1. Pp. 1-219 [in Ukrainian].

2. Gets L. Shchodennyky. [Diaries.] Instytut Pami^ci Narodowej. (IPN) Kr 010/ 10948/1-9 Krakow. Nr. 4, 5, 6, 7, 8. [in Polish and Ukrainian].

3. Gets L. Pro svoyu Budenshchynu i pro svoyi mriyi. [About his Ordinariness and his dreams.]. Lviv. Towards. [Nazustrich], 1934. Nr. 4, (February 15). P. 4 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru