Збирання ягід у структурі господарської діяльності населення Правобережного Полісся
Особливості організації промислу збирання ягід в різні історичні періоди, форми плати за користування лісовими дарами. Характеристика та специфіка підготовки державної програми потвідтворенню пошкоджених ягідників, на що нині витрачаються незначні кошти.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2023 |
| Размер файла | 33,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Збирання ягід у структурі господарської діяльності населення Правобережного Полісся
Алла Дмитренко
У статті, на широкій джерельній базі, проаналізовано місце збирання ягід у структурі господарської діяльності населення Правобережного Полісся з найдавніших часів до сьогоднішнього дня, яке на початках історії людства забезпечувало його продуктами життєдіяльності, так як рослинна їжа складала 9/10 харчового раціону, згодом поєднувалося із мисливством, а пізніше - і рибальством. Показано особливості організації промислу збирання ягід в різні історичні періоди, форми плати за користування лісовими дарами. Звертається увага на особливості збирання ягід в міжвоєнний період та в перші десятиліття існування колгоспів. Відзначається місце збирання ягід в системі життєзабезпечення сучасних мешканців Полісся. В останні десятиліття, для значної частини населення, збирання ягід з допоміжного перетворилось на основне заняття, забезпечуючи поліські родини основними засобами існування. В останні десятиліття збирання ягід стало одним з найпоширеніших занять влітку. В період ягідного сезону дорослі члени родини, а то й цілими сім'ями, вирушають до лісу, всівшись переважно на підводи, або ж велосипеди, мотоцикли і навіть автомобілі. Щодо організації промислу, то вона залежала від форми власності на ліси. В первісну епоху, коли всі ліси були спільною власністю, локальні групи і племена користувались ними вільно. З переходом лісів у державну і приватну власність, були введені обмеження у користування лісовими дарами. В роки радянської влади і тепер збирання ягід, як і інших лісових плодів, не регламентується. Подальшого дослідження потребує проблема впливу непомірного використання лісових багатств на стан лісу, ягідників та ін. Актуальним питанням стає підготовка державної програми потвідтворенню пошкоджених ягідників, на що нині витрачаються незначні кошти.
Ключові слова: традиційне господарство, збиральництво, збирання ягід, Правобережне Полісся.
Alla Dmytrenko. Harvesting berries in the structure of economic activity of the population of the Right Bank Polissya in different historical periods.
The article analyzes the place of berry picking in the structure of economic activity of the population of Pravoberezhny Polissya from ancient times to the present day, which in the beginning of human history provided it with products of life, as plant food was 9/10 of the diet, later combined with hunting, and later - and fishing. The peculiarities of the organization of berry harvesting in different historical periods, forms of payment for the use of forest gifts are shown. Attention is paid to the peculiarities of berry picking in the interwar period and in the first decades of the existence of collective farms. The place of berry picking in the system of life support of modern inhabitants of Polissya is noted. In recent decades, for a large part of the population, picking berries from ancillary has become the main occupation, providing Polissya families with basic livelihoods. In recent decades, picking berries has become one of the most common activities in the summer. During the berry season, adult family members, or even whole families, go to the forest, sitting mostly on carts, or bicycles, motorcycles and even cars. As for the organization offishing, it depended on the form of ownership offorests. In the primitive era, when all forests were common property, local groups and tribes used them freely. With the transfer of forests to state and private ownership, restrictions were imposed on the use of forest gifts. During the Soviet era and now the collection of berries, as well as other berries, is not regulated. The study of the impact of excessive use offorest resources on the condition offorests, berries, etc. needs further research. The preparation of a state program for the reproduction of damaged berries is becoming a topical issue, for which insignificant funds are currently spent.
Key words: traditional economy, harvesting, picking berries, Right-bank Polissya. традиційне господарство збиральництво правобережне полісся
Постановка наукової проблеми, її значення
В останні роки у країнах Європи та Америки інтенсивно зростає ринок дикоростучих ягід, окремі з яких навіть культивуються. Українське Полісся має багаті традиції збирання та використання різноманітних ягід. Впродовж багатьох тисячоліть рослинна їжа спочатку була основною, а потім істотно доповнювала раціон давніх народів. Сьогодні збирання ягід є одним з основних занять мешканців Полісся в літньо -осінній період, що спричинене значним попитом на лісові ягоди чорниці, журавлини, брусниці та ін. Виникають навіть суперечки стосовно використання природних багатств. Тому вивчення традицій організації промислу із збирання ягід в різні історичні періоди є актуальним.
Аналіз досліджень проблеми
Питання організації промислу збиральництва дотепер не була предметом спеціального наукового дослідження. Однак ці питання частково піднімалися археологами та істориками, що вивчали певні історичні періоди. Особливо слід відмітити праці відомого волинського археолога М. Кучинка, який, незважаючи на те, що збиральництво в незначній мірі представлене в археологічних матеріалах, показав місце цього заняття у структурі господарської діяльності давнього населення Волині починаючи з епохи палеоліту. Вчений наголосив, на зменшенні ролі збиральницького промислу у зв'язку з переходом до відтворювальних форм господарства [30-34]. Аналогічні питання піднімали й Л. Залізняк, Г. Охріменко, В. Ісаєнко [27-29; 33; 43].
Для аналізу середньовічного збиральництва використані численні опубліковані джерела [35; 38-42; 47-48]. Організація промислу зі збирання ягід наприкінці ХІХ - першій третині ХХ ст. розглянута на основі архівних джерел [16-23]. Для висвітлення особливостей збирання ягід в міжвоєнний період та на сучасному етапі використані польові матеріали, зібрані автором в різних районах Правобережного Полісся, що зберігаються в Архівних фондах Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (м. Київ) [3-11] і в Архіві Музею етнографії Волині та Полісся при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки [12].
Мета: на основні опублікованих та архівних джерел проаналізувати місце збирання ягід у структурі господарської діяльності населення Правобережного Полісся починаючи з епохи палеоліту дотепер.
Завдання: простежити зміну ролі збиральництва загалом і збирання ягід зокрема у системі господарської діяльності населення Полісся в різні історичні періоди; висвітлити форми організації збиральницького промислу починаючи з первісних часів до сьогоднішнього дня; показати роль збирання ягід в системі життєзабезпечення сучасних мешканців Правобережного Полісся.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження
Збиральництво - одна з найдавніших форм господарської діяльності людей, що базується на привласненні дикорослих ягід, грибів та ін. Етнографи в поняття «збиральництво» включають не тільки процес збирання тих чи інших харчових продуктів, а й численні прийоми їх обробки та приготування їжі [45, с. 165-166], а також комплекс звичаєво-обрядових дій, що супроводжують збирання рослин [24].
Визначення збиральництва переважно як заготівлі продуктів харчування, характерне для первісної епохи, коли людина, не володіючи жодними знаряддями праці, знаходила в природі готові продукти харчування. В епоху раннього палеоліту, коли в результаті доволі теплого клімату рослинний світ був дуже багатим, збиральництво було основним заняттям і забезпечувало людей основними засобами існування. За свідченням вчених, харчовий раціон людини-збирача складався приблизно на 9/10 із рослинної їжі і на 1/10 з тваринної [25]. В епоху середнього і пізнього палеоліту, коли поряд із збиральництвом значну роль починає відігравати мисливство, склався і своєрідний статево-віковий поділ праці, згідно з яким дорослі чоловіки займались полюванням, а жінки, діти та старі - збиральництвом. З цього часу ці заняття взаємодоповнювались, забезпечуючи всі основні потреби людини. Поряд з дикоростучими злаками, горіхами, плодами та ін., збирали і ягоди [32, с. 12; 34, с. 27, 36, 40; 43, с. 27, 28; 44; 46]. Однак, зважаючи на зовсім інші кліматичні умови, ніж тепер (майже субтропічний у ранньому палеоліті та льодовик - у пізньому), розуміємо, що асортимент ягід і культура збиральництва також були іншими.
Геологічна сучасність почала формуватись лише з відступом льодовика, що визначило початок нової археологічної епохи - мезоліту [28, с. 23]. Відбулись кардинальні зміни в природі, сформувались нові природні зони - тундрова, лісова, степова [36]. Сучасна територія Полісся входила у зону лісів [37] з переважанням сосни і берези [28, с. 57]. З цього часу гідрографічна сітка і видовий склад тваринного і рослинного світу майже не зазнають змін [2, с. 64].
З формуванням лісів зростає роль збиральництва [33, с. 12] і складається система сучасного збирання ягід. Першими, очевидно, були ожина та малина - чагарникові рослини, які менш вибагливі до умов росту, тому зустрічаються в листяних лісах, на галявинах. Зовсім інша справа з чорницею, лохинами та брусницею, що є супутниками дорослих соснових лісів, термін росту яких є дуже тривалим. Існує дві точки зору на місце збиральництва в епоху мезоліту - одні дослідники вважають, що воно було важливою галуззю, інші ж наголошують на його незначній ролі у структурі господарської діяльності лісових мисливців. Основною рослинною їжею в цей період були свіжі лісові ягоди [28, с. 62, 66; 34, с. 51; 37]. Якщо ж зважати на продовольчу проблему, що виникла в результаті збільшення населення та зникнення великих стадних тварин, можна припустити, що роль збиральництва в мезоліті була значною.
В неолітичну епоху збиральництво втрачає значення одного з основних занять і починає відігравати допоміжну роль у життєзабезпеченні населення лісової зони [33, с. 48; 43, с. 35]. В культурних шарах багатьох неолітичних пам'яток Південно -Східної Прибалтики у великій кількості знайдені не тільки шкаралупи водних і лісових горіхів, а й сліди вживання ягід [27, с. 113, 115]. На думку В. Ісаєнка, в період неоліту в поліських лісах було все, що потрібно для людини [29, с. 120-121]. Дослідники допускають, що в зоні лісів продукти збиральництва інколи могли складати значну частину харчового раціону неолітичної людини [43, с. 99-100]. Можна допустити, що саме в той час, разом з освоєнням навколишнього середовища, формувалося і символічне сприйняття тих чи інших природних об'єктів [33, с. 24], а в нашому випадку - ягід. Тому коріння календарної регламентації збирання ягід й інших символічних магічних дій йде в давні періоди історії людини.
Збиральництво не втрачало свого значення і в наступні історичні періоди [32, с. 42]. Є відомості, що ягоди збирали давні слов'яни [14; 32, с. 92]. Значну роль вони відігравали в харчуванні давньоруського населення, особливо в голодні роки, свідченням чого, наприклад, є залишки берести для виготовлення кошиків для плодів [13, с. 55, 57; 15; 30, с. 185; 31, с. 77].
В епоху середньовіччя, коли поліські ліси стають приватними володіннями, вводяться обмеження у використання лісових багатств. Зокрема, Литовський Статут 1529 р. дозволяв затримувати місцевих жителів у лісі і забирати все, що вони назбирали без дозволу [47, с. 195]. За користування лісовими багатствами була встановлена відповідна плата. У кінці XVIII ст. селяни лісостепових районів додатково відбували чотири дні панщини за берест, рижики, конвалію і опеньки, а на Поліссі платили натуральний оброк, який включав 60-200 грибів, корець хмелю і четверть жолудів [1, с. 44].
З другої половини ХІХ ст., з розвитком товарно-грошових відносин, ліси стали важливою статтею прибутків як їхніх власників, так і держави. Після реформи 1861 р. селяни отримали у власність певну кількість лісу, які складали 5,4% селянських наділів, і право на користування сервітутами, тобто певними вигодами на поміщицьких землях, у т. ч. й збирання ягід. З восьми західних губерній Російської імперії, в яких існували сервітути, найбільш поширеними вони були на Волині, де ними користувалися 71% дворів. В поліських повітах цей показник був ще вищим - 76-95% [35, с. 587-588, 594, 598].
Селяни, що не мали сервітутних прав і власного лісу, змушені були користуватися державними або поміщицькими лісами, де за збір лісових плодів потрібно було вносити відповідну плату. У другій половині ХІХ ст. квиток коштував 60 коп. За збирання ягід без квитка селян штрафували на 5-10 руб. або арештовували на 1-3 дні [19, арк. 5; 20, арк. 1; 21, арк. 3; 22, арк. 1-6]. Кошти за збір лісових плодів надходили в лісництва. Так у Шацькій лісовій дачі, що об'єднувала 12 сіл, впродовж 1906-1909 рр. за побічне користування лісом отримали 542,21 руб. [18, арк. 28]. Загалом, впродовж 1871-1908 років по лісництвах Волинської губернії ці кошти були незначними, наприклад, у 1871 р. - 112 руб., у 1893 р. - 6777 руб., у 1902 р. - 8823 руб. Найбільший збір отримано у 1903 р. - 11670 руб. [38-41]. У 1897 р. Лісовий департамент прийняв рішення про відміну плати за збирання лісових плодів для власного споживання [42, с. 87-88]. Волинський губернський лісовий з'їзд, що відбувся у 1917 р., підтримав це рішення [26, с. 12].
У 1920-30-х рр. державі належала лише третина лісів. Крім державних, буди приватні і громадські ліси. Наприклад, біля с. Бистричі Березнівського р -ну Рівненської обл., наприклад, було два основних лісових масиви, що перебували у приватній власності - «Бістрейщина» і «Валєвщина». Власник першого жив у Франції, а всіма справами управляли євреї. Другий ліс належав п. Валевському, який сам керував своїми масивами. У обох лісах були лісники, що стежили за їх станом [4, од. зб. D13S1].
Збір лісових плодів у державних лісах проводився за іменними квитками, вартість яких залежала від об'єкту збиральництва. За збирання ягід впродовж всього сезону платили 3 злотих з особи [17, арк. 1, 4]. Зважаючи на досить велику плату, квитків продавалося порівняно небагато (у 1936 р. - 8217) і прибутки лісництв були незначними [48, s. 91]. У лісництві Маща Костопільського повіту у 1930-1931 рр. вони склали всього 1916,15 злотих, при плані 7100 [23, арк. 3]. На початку 1930-х рр., у зв'язку з економічною кризою, що привела до зубожіння населення, прибутки від лісової поверхні з року в рік зменшувалися. Це змусило Дирекцію державних лісів зменшити плату за збирання ягід, грибів та інших плодів [17, арк. 206].
У приватних лісах плата за збір лісових плодів складала переважно 1 -2,5 злотих. Подекуди квиток на ягоди і гриби коштував 5 злотих на сезон, а тільки на ягоди - 2,5 злотих [6, од. зб. D4S4; 12]. Той, хто мав квитка, міг вільно щодня збирати ягоди впродовж усього сезону: «<...> за Польщі, то береш квіта <...> да вже йдєш смєло, вже лєснік тебе попав, білет попитав, ідєш» [10, од. зб. 4-1]. В одних селах квитки на право збирання ягід вимагали і в дітей: «А вже дитей, не возьмеш дитени. Якшо мати взяла квитка, то вже не возьме мене, напримєр» [9, од. зб. D1S1]. А в інших селах дітям дозволяли іти до лісу зі старшими членами родини [6, од. зб. D6S6].
Мешканці сіл, розміщених біля приватних лісів, купували квитки у їх власників. Якщо в державних лісах існувала лише грошова форма оплати за право збирання ягід, то в приватних - і відробіткова. Деякі власники лісів заміняли плату відробітками: на жнивах, буряках, в саду, копанням канав тощо. В окремих випадках розплачувалися частиною зібраних плодів. Квиток давав право збирати ягоди будь-кому із членів родини: «Квітка в пана бери, і там скількісь одробиш йому дай з квитком іди. Ну, в пана. В хазяйстви. На поли. <...> На хазяйсти пановому. <...> давав вже квиток, шоб вже маєш іти. <...> Да. Із тим квитком. Будь хто [із членів родини - А. Д.]» [6, од. зб. D2S3].
Збирати ягоди без квитка у державних і приватних лісах суворо заборонялося. За дотриманням правил користування лісовими продуктами, стежили лісники, які були переважно з польських родин: «А <...> лесникє <...> мало з наших буле. Буле полякі» [9, од. зб. D1S1]. В період ягідного сезону лісники постійно перебували у лісі і перевіряли наявність квитків у збирачів ягід: «То приходив той лєснік, польський. Каже, чи маєте білєта? То вона [мати - А. Д.] покаже. Там тако, з кішіньки. <...> без білєта не йди було. Колісь такий був закон» [6, од. зб. D6S6]. У великих лісах, щоб тримати всі ягідники під контролем, лісники їздили верхи на конях і могли з'явитися в будь-який момент: «То вун на коні і верхом по ліси їздить. Ну! Тако проїде. І колі он нарветься, то хто знає, провєрає» [6, од. зб. D3S2].
Але, зважаючи на значну для селянської родини вартість квитка, багато людей ходили до лісу таємно. Якщо такі безквиткові збирачі потрапляли на очі лісникам, то ті висипали і топтали зібрані ягоди, ламали коробки, били глечики і виганяли з лісу: «А як нема квітка, то лєсник прийде, то й глєчика поб'є, і коробку поб'є. З лєса вижене» [4, од. зб. D9S3]; «А хто без квитка, може лесник потоптать ягоди. <...> Геть і коробки били» [4, од. зб. D6S2]. Інколи, за порушення правил збирання у приватних і державних лісах, порушників змушували виконувати якісь роботи в лісі.
Крім державних та приватних, у міжвоєнний період існували громадські і приватні селянські ліси. В результаті проведеної польським урядом комасації (земельна реформа 1920-30-х рр.), ділянки лісу увійшли до селянських наділів: «А вже де в лєси були наши одруби такє стояли, то там був лєс несходімий» [4, од. зб. D4S6].
У громадських лісах ягоди міг збирати будь-хто із членів громади. Інколи приватні чи державні і громадські ліси були поряд, розмежовуючись дорогою. Тому той член родини, що мав квитка, збирав ягоди у панському лісі, а хто не мав - поруч у громадському, інколи переходячи невелику межу: «Алє пани, де у панський ліс, то не пускалі по ягоди. Ото вже, як возьмеш квіта за скількі там уже злотув, то тая може людина, шо з квітом іти. А ти, вже без квіта, не можеш іти. Бо я з сестрою ходила все за той квіт. А дорого, за шо ж брати? А мині ні. А тілько дорога була [між панським і громадським лісом - А. Д.]. Тут панський лєс, а тут вже людський. То там, вже в нашому нема лєсі, бо вже виносілі. А в панському таки ягоди! То сестра бере там, а я там беру. <...> [А. Д. І Ви не могли перейти в той ліс?]. Я перейду. <...> Радом отако, як та дорога лісова. Я перейду. То сестра кричить, шо не йди! Бо, як зловить [лісник - А. Д.], то й забере всі ягоди» [6, од. зб. D3S2].
Суворі обмеження на збирання ягід існували «за колгоспів». Зокрема, у будні дні всім дорослим, які були членами колгоспу, заборонялося ходити до лісу. Всі мали бути на колгоспних роботах. За цим ретельно стежило керівництво - голова, парторг, бригадири і навіть районне начальство: «А колись по ягоди - сохрань Боже, було пойти! Треба було все на роботу йти. Пуйдеш по ягоди, то придсидатєль, чи там якийсь з району приїдуть, то й глечики поб'ють, і коробки в озеро, у воду повкідають» [6, од. зб. D13S2].
Щоб не пустити жінок до лісу за ягодами, по дорогах виставляли патрулі, або ж чекали жінок вже при поверненні з лісу, ховаючись у житах, за кущами, а то й шукали ягідниць по лісі: «Засаду сажав бригадір, людей. Шоб зловить кого. [7, од. зб. D4S1]; «Такєй був голова, що йдемо з ліса, і стоїть діжурить. <...> Воне будуть діжурити в жети де на веході вже, як виходиш» [9, од. зб. D10S3]; «А йдемо, хаваємся, шоб бригідєр не бачив» [4, од. зб. D13S4].
Зустрівши по дорозі, чи знайшовши ягідниць у лісі, колгоспні функціонери били глиняні глечики, ламали коробки, висипали або ж забирали ягоди: «Коробки поб'ють, а ягоди топчуть ногами» [4, од. зб. D13S1]; «І кошилкє бели. <...> І ягоди топтали. <...> То було страховище» [9, од. зб. D7S1]; «А ранше <...>, то ходили по ліси й коробки ламали. Топтали ногами. <...> шоб жинки йшли на роботу в колгосп, а не по ягоди» [6, од. зб. D1S1].
Щоб бригадири не знайшли ягідників у лісі, ті намагалися вести себе дуже тихо. Саме в ті роки перестали й співати при збиранні ягід. І навіть коли збиралися на обід, то старалися не розмовляти: «Колесь я, сидимо, їмо так техейко. Кажуть на мене, тихо, тихо сиде, не говоре. Сидимо, їмо. Так кошелики теїстоєть, а воне вже приїжджєють. <...> То десь <...> у шиздесят другому - шиздесят третьому» [9, од. зб. D10S3].
Коли перестрівали жінок вже по дорозі з лісу, покарання було тяжчим, бо знищувалася цілоденна праця: «А ввечері <...> Як назад ідуть, наберуть. Знаєте, як жинкаруками по ягодинці збирає? <...> І перестричали, ціє ягоди, в кращому випадку, забирали туда десь, в контору. А потім що з їми робили - не знаю, от. А в гіршому, то просто били коробки і ягоди топтали. Це є правда. То уже я, я вже бачила» [4, од. зб. D13S1]; «Да пойдьом по ягоди, да вони вийдуть на дорогу <...> да постають у лєсі, шоб не видно, а ми подойдемо, то вони за тиє ягоди, да поб'ють там і коробкі» [10, од. зб. 4-1]; «Іягоди забирає і висипає. От якєй!» [9, од. зб. D10S3]; «О, Боже! <...> Ловилі, доганялі, не пускалі, коробкєломалі. Шоробилоса! Ягоди висипали» [6, од. зб. D2S3]. Жінки намагались захищати зібрані тяжкою працею ягоди і з усіх сил старалися втримати ко шики з ягодами, вириваючи їх з рук колгоспних функціонерів і навіть накриваючи своїм тілом: «<...> вин до її, за кошилі <...>. І вона так на кошелі, я й зара бачу, розчепірилася. Вин за одну усилку, за кошель, за кошиля, вона за другу. <...> Ту кошеленку забирає, шоб не весипав» [9, од. зб. D10S3].
Наказували навіть людей старшого віку (бабусь), які брали ягоди із внуками: «А я ходела з свею бабкою. І йдемо, наберемо. <...> і приїде, кому висепле, а в кого забере того кошеляру за плечема і завезе в кантору. <...> А я буду плакати: --Бабо! Нашо ти оддала? Нашо ти оддала? Я цілий день брала, а ти оддала!”. Отакє» [9, од. зб. D10S3].
В окремих селах порушників «колгоспної дисципліни» карали ще й штрафами, списуючи вже відроблені трудодні: «Штраф писали» [4, од. зб. D13S4]; «Не пускалі. <...> да трудоднє здимають, зрезивають, як пойдом вже який день, оторвомса <...> штрафовалі» [10, од. зб. 15-3]; «Пуйдеш, то вже бригадір подаст, то в кантору, да вже карают тебе. Трудодні зривают » [6, од.
зб. D4S1]. Інколи за один пропущений день штрафували на сім трудоднів: «<...> не пушов один день, оштрафовали на сємь трудонюв» [3, од. зб. 10-2].
Ще однією формою покарання «неслухняних жінок» було знищення посівів на домашніх полях і городах: «І коноплі, шо сєялі <...> косілі людям,і на сотках вред робилі». Змушували працювати в колгоспі в неділю, що також було неприйнятним для сільських жінок, яких від народження вчили «поважати» цей день і не братись ні за яку не нагальну роботу: «Да в нєдєлю заставлялі на роботу туда. Ой! Не дай, Боже того!» [10, од. зб. 15-3].
Щоб уникнути покарання, жінки, не йшли із зібраними ягодами до села, а теж ховалися по житах та ін., чекаючи настання темноти, і тільки тоді розходилися по домівках: «Бувало <...> з лісу не виходили, стояли й ждали, шоб темно було. Ніч була. Да вже тоді приходиться, темно йшли - темно приходили. А йдеш, то там в одному місци потоптані ягоди, кого вже перестрили. Таке було. Тому шо я це пам'ятаю» [4, од. зб. D13S1].
У тих селах, де ліс був недалеко від населених пунктів, за ягодами йшли вранці, вигнавши на пашу корову, щоб до початку колгоспних робіт повернутися, або ж увечері, після їх завершення: «Бежиш вранці, рано. Видоїв корову, вігнав, чи там хтось вігнав, хто вдома є. А сам побєг, да до роботи, поки йти на роботу, побєг, да <...> набрав <...> тих ягод» [7, од. зб. D8S3].
Особливо тяжкими і голодними були повоєнні роки і міжвоєнний період для тих районів Правобережного Полісся, що в цей час входили до Радянського Союзу. Збирання ягід у ті десятиліття було життєвою необхідністю для селянських родин: «Але ж вони [жінки - А. Д.] тоже думали, як би диток погодувати. <...> Та навіть було таке, шо і хліба не було, і не було з чим теї ягодинки з'їсти. Люди жиле погано. <...> Як буле голодни таки роки, то вже ж но за тими ягудьме буле» [6, од. зб. D1S1].
В останні колгоспні десятиліття таких суворих заборон на збирання ягід для членів колгоспу не було. Жінки здебільшого самі розпоряджалися своїм робочим часом і вирішували, йти в колгосп на роботу, чи в ліс по ягоди. У тих селах, де ліс був далеко, жінки навіть наймали колгоспні автомобілі, які возили їх у ліс по ягоди [4, од. зб. D14S2]. Подекуди водієві, за те, що возив жінок до лісу, кожна ягідниця давала півлітрову банку ягід [7, од. зб. D5S1].
В останні десятиліття збирання ягід стало одним з найпоширеніших занять влітку. В період ягідного сезону дорослі члени родини, а то й цілими сім'ями, вирушають до лісу, всівшись переважно на підводи, або ж велосипеди, мотоцикли і навіть автомобілі [9, од. зб. D3S1, D9S4; 11, од. зб. D5S1].
Збирання ягід сьогодні є важливим напрямком господарської діяльності населення Полісся, яке дає не тільки додаткові, а часто і основні засоби існування для поліських родин, які сьогодні у своїй більшості є безробітними: «Тепер ягода годує. Нас годує» [9, од. зб. D2S2]. Та обставина, що сьогодні ліс годує чимало поліських родин, спонукає молодь не виїжджати, а триматися села. Інформанти неодноразово висловлювали думку, що на Поліссі можна прожити і без роботи, а за рахунок власного господарства і дарів природи: «Отак з свого лісу. Не треба нікуди йти на роботу. І тута проживеш. Ну, канєшно, не так. Но не вмреш» [11, од. зб. D16S1]. Керівник однієї з сільських громад впевнений, що при правильній економічній політиці держави поліське село буде процвітати [7, од. зб. D6S2].
Як бачимо, збиральництво - найдавніше заняття, яке на початках історії людства забезпечувало його продуктами життєдіяльності, так як рослинна їжа складала 9/10 харчового раціону. Потім збиральництво поєднувалося із мисливством, а пізніше - і рибальством. З утвердженням відтворювального господарства воно стало допоміжним заняттям, зберігаючи свій статус дотепер. Однак, в останні десятиліття, для значної частини населення, збирання ягід з допоміжного перетворилось на основне заняття, забезпечуючи поліські родини основними засобами існування. Щодо організації промислу, то вона залежала від форми власності на ліси. В первісну епоху, коли всі ліси були спільною власністю, локальні групи і племена користувались ними вільно. З переходом лісів у державну і приватну власність, були введені обмеження у користування лісовими дарами. В роки радянської влади і тепер збирання ягід, як і інших лісових плодів, не регламентується.
Подальшого дослідження потребує проблема впливу непомірного використання лісових багатств на стан лісу, ягідників та ін.
Джерела та література
1. Антонович В. Исследование о крестьянах в Юго-Западной России: по актам 1700-1798 гг. Киев: 1870. 64 с.
2. Археологія Української РСР. В 3-х томах. Т. 1: Первісна археологія. Київ: Наук. думка, 1971. 449 с.
3. Архів Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, м. Київ (далі - Архів ДНЦЗКСТК), ф. Лугини-2005, оп. Дмитренко.
4. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Березне-2013, оп. Дмитренко.
5. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Володарка-2012, оп. Дмитренко.
6. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Володимирець-2009, оп. Дмитренко.
7. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Ємільчине-2011, оп. Дмитренко.
8. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Зарічне-2010, оп. Дмитренко.
9. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Камінь-Каширський-2012, оп. Дмитренко.
10. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Рокитне-2006, оп. Дмитренко.
11. Архів ДНЦЗКСТК, ф. Сарни-2008, оп. Дмитренко.
12. Архів Музею етнографії Волині та Полісся при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, ф. 2: Польові матеріали з питань збиральництва, мисливства, рибальства і бджільництва.
13. Войнаровський В. М. Промисли та допоміжні ремесла населення півдня Східної Європи в І-ХІІІ ст. (археологічне відображення та інтерпретація). Львів: ПП «Ліана М», 2014. 438 с.
14. Горбаненко С. А., Пашкевич Г. О. Землеробство давніх слов'ян (кінець І тис. до н. е. - І тис. н. е.). Київ: Академперіодика, 2010. 316 с.: 30 табл., 117 рис.
15. Господарство Київської Русі (IX - середина XII ст.). URL: https://pidruchniki.com/1054041041136/politekonomiYa/gospodarstvo kiyivskoyi rusi seredina xii pamvatki
ekonomichnoyi dumki ruska pravda.
16. Державний архів Волинської області (далі - ДАВО), ф. 40, оп. 1, спр. 8.
17. ДАВО, ф. 46, оп. 3, спр. 29.
18. Державний архів Житомирської області (далі - ДАЖО), ф. 108, оп. 1 дод, спр. 32.
19. ДАЖО, ф. 230, оп. 2, спр. 198.
20. ДАЖО, ф. 230, оп. 4, спр. 180.
21. ДАЖО, ф. 234, оп. 1, спр. 235.
22. ДАЖО, ф. 234, оп. 1, спр. 262.
23. Державний архів Рівненської області, ф. 186, оп. 1, спр. 8.
24. Дмитренко А. Збиральництво на Західному Поліссі та збереження архаїчних уявлень українців у ХХ столітті. Етнічна історія народів Європи. Вип. 33. Київ: Унісерв, 2010. С. 59-65.
25. Екологічна ніша. URL: https://studopedia.su/12 13955 ekologichni-nishi-lyudini-zbiralnitstvo-ta-mislivstvo- zemlerobstvo-ta-skotarstvo-suchasna-ekologichna-nisha.html.
26. Журнал Волынского губернского лесного съезда 8-13 июня 1917 г. Житомир, 1917. 18 с.
27. Зализняк Л. Л. Население Полесья в мезолите. Киев: Наук. думка, 1991.160 с.
28. Залізняк Л.Л. Первісна історія України: Навч. посібн. Київ: Вища школа, 1999. 263 с., іл.
29. Исаенко В. Ф. Неолит и Припятское Полесье. Минск: Наука и техника, 1976. 128 с.: ил.
30. Кучинко М. М. Давньоруське городище Вал в Надстир'ї. Луцьк: Вежа, 1996. 208 с.
31. Кучинко М. М. Історично-культурний розвиток Західного Побужжя в X-XIV століттях. Луцьк: Надстир'я, 1993. 159 c.
32. Кучинко М. М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині (від палеоліту до середини XIV ст.). Луцьк: Надстир'я, 1994. 208 с.
33. Кучинко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні пам'ятки Волині. Вид. 2-е. Луцьк: Вежа, 1995. 167 с.
34. Кучинко М., Злаготорський О., Кучинко З. Історія культури Волині давнього та середньовічного часів. Навч. посібн. Луцьк: «Волинські старожитності», 2012. 225 с.
35. Материалы по вопросу о земельном наделе бывших помещичьих крестьян и о сервитутах в Юго- и СевероЗападных губерниях России. Вестник финансов и промышленности. 1900. Т. III. № 39. С. 581-632.
36. Мезолит. URL: https://studme.org/11840720/kulturologiya/mezolit.
37. Мезоліт в Україні. URL: http://istorvk.in.ua/mezolit-v-ukravini-arheologichni-kult/.
38. Отчет по лесному управлению за1871год.С-Пб.,1873. V, 79 с.
39. Отчет по лесному управлению за1893год.С-Пб.,1894. [2], 108 с., 20 вед., 2 прил.
40. Отчет по лесному управлению за1902год.С-Пб.,1904. VII, 465 с.: прил.
41. Отчет по лесному управлению за1903год.С-Пб.,1904. VIII, 453 с.: прил.
42. Отчет по лесному управлению министерства земледелия и государственных имуществ за 1897 год. СПб., 1898. VI, 238 с.: вед., прил.
43. Охріменко Г. Населення Волині та Волинського Полісся в праісторичні часи: розвиток господарства та матеріальної культури. Луцьк: Вид-во «Волинська обласна друкарнія» 2003. 224 с.
44. Палеоліт на українських землях. URL: httos://електронна-енциклопедія.vкр/history/paleolit-na-ukravinskih- zemljah.html.
45. Свод этнографических понятий и терминов. Вып. 3: Материальная культура. Москва: Наука, 1989. 236 с.
46. Смирнов С. В., Кухарчук Ю. В. Палеоліт. URL: http://www.historv.org.ua/?termin=Paleolvt.
47. Статут Великого княжества Литовского 1529 года. Минск, 1960. 253 с.
48. Sprawozdanie wojewody Wolynskiego za 1936 r. Luck, 1937. 195 s.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історія дослідження неолітичного населення Полісся та волинської неолітичної культури. Матеріальна культура носіїв волинської неолітичної культури: крем’яний інвентар, керамічні вироби, житлобудівництво. Розвиток господарства неолітичного населення.
дипломная работа [133,0 K], добавлен 13.11.2010Герб - умовне зображення, що є символом і відмінним знаком держави. Особливості розвитку української геральдики у різні історичні періоди. Роль герольдів, основні правила геральдики при зображенні гербового щита. Головні герботворчі традиції в Україні.
реферат [27,4 K], добавлен 25.12.2010Дослідження питань організації утримання і працевикористання іноземних військовополонених й інтернованих на території України у різні періоди війни та у повоєнний період. Регіонально-галузеві особливості розміщення й розподілу зазначених контингентів.
автореферат [56,3 K], добавлен 09.04.2009Дослідження основних рис общинної організації давньоруських слов'ян, її еволюції та соціальної структури суспільства ранньофеодальної держави Київська Русь. Причини диференціації суспільства: розвиток ремесла, торгівлі, воєнні заходи, збирання данини.
курсовая работа [62,3 K], добавлен 13.06.2010Проблеми етнічного походження Київської Русі. Концепції полі- та моноетнічності давньоруської народності. Особливості литовської експансії на Україні. Міжетнічні стосунки в добу Хмельниччини та Гетьманщини. Українські землі в складі Російської імперії.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 22.10.2010Історичні передумови і нормативно-правові засади створення охоронного апарату Української Держави в період Гетьманату. Структурна організація Державної варти та функціональне призначення. Основні напрями службової діяльності. Схема розшуку злочинців.
реферат [99,5 K], добавлен 24.02.2015Особливості господарської діяльності в період розкладу родового ладу. Воєнні сутички в Центральній та Східній Європі. Зародження релігійних вірувань первісних людей. Культура курганних могил. Культурні процеси та початки мови. Первісна культура.
реферат [20,2 K], добавлен 22.07.2008Теоретические подходы к исследованию меновых отношений и обмена дарами в традиционных обществах. Изучение отношений обмена у кавказских народов как социокультурного феномена в кавказоведении. Эволюция института меновых отношений и обменов дарами у адыгов.
магистерская работа [526,6 K], добавлен 18.07.2014Історія появи чумаків як категорії населення на Україні, що в XVI–XIX ст. займалися торгово-візницьким промислом. Поширення чумацького промислу. Транспортування продукції чумаків. Чумацькі слободи та шляхи. Вплив чумацтва на українську культуру.
реферат [24,2 K], добавлен 12.03.2011Поширення магдебурзького права у Володимирі. Характеристика соціально-економічного розвитку м. Володимира литовсько-польської доби. Огляд господарської діяльності та побуту місцевої людності. Аналіз суспільно-політичних аспектів життя населення міста.
статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017Історія використання терміну "антикварний". Антикварна торгівля книгами в Європі на рубежі XVIII-XIX ст. як самостійна галузь. Діяльність Петра I в області збирання і збереження прадавніх пам'ятників культури минулого. Визначення ціни антикварної книги.
реферат [24,5 K], добавлен 13.02.2011"Визволення" Західної України від польських окупантів. Організація груп самооборони і самоврядування та збирання зброї. Початок війни фашистської Німеччини і СРСР. Велика облава у селі Щепанів. Друга більшовицька окупація. Село під час колгоспу.
реферат [25,9 K], добавлен 20.06.2011Формування ідеології єдиної Московської держави, період князювання великого князя Івана III. Одруження на Софьї Палеолог. Процес "збирання земель" Північно-східної Русі, боротьба з Казанню. Похід "миром" на Великий Новгород, кінець вічової республіки.
реферат [39,9 K], добавлен 21.06.2009Політика царського уряду в українському питанні другої половини XIX ст. Наслідки революції та громадянської війни. М. Драгоманов і українське національне відродження як підготовка і збирання сил до боротьби за незалежність, за українську державність.
реферат [16,0 K], добавлен 27.03.2011Євреї – народ семітського походження, висхідний до населення стародавнього Ізраїльського та Юдейського царств. Вивчення знань про історію єврейського народу на теренах Волині та Полісся, їх відносини з українцями та зміни залежно від історичних подій.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 23.05.2019Спроба аналізу основних аспектів побуту міського населення Наддніпрянщини в 1950-80-ті рр. ХХ ст. Умови їх життя, особливості задоволення потреб в харчуванні, житлі, одязі тощо. Порівняння побутових умов жителів тогочасного мегаполіса та маленького міста.
реферат [28,8 K], добавлен 12.06.2010Осьовий час та його роль у формуванні суспільств Західної та Східної цивілізацій. Характерні риси господарської системи Давньої Греції та Давнього Риму. Основні форми організації господарства. Розвиток агротехнічної науки та прогрес в агротехніці.
презентация [6,7 M], добавлен 16.10.2013Формування Організації Українських Націоналістів, як єдиної структури. Характеристика терористичної діяльності ОУН та її наслідків. Особливості Варшавського та Львівського процесів. Період розбудови та оформлення руху. Розкол в націоналістичному таборі.
курсовая работа [64,6 K], добавлен 12.06.2010Розгляд національно-культурної, виховної, антиасиміляційної діяльності національних студентських об’єднань "Навтопея", "Еерьігаіі" та "Неьгопіа". Організація внутрішньої каси взаємодопомоги. Особливості організації занять для дітей, опис основних ігор.
статья [24,1 K], добавлен 07.02.2018Особливості формування системи світоглядних уявлень мешканців території України в період епохи палеоліту, мезоліту та неоліту. Еволюція духовного світу населення України епохи бронзи. Міфологія та основні риси дохристиянського світогляду українців.
дипломная работа [4,5 M], добавлен 14.11.2010
