Третій період розвитку школи істориків Університету Святого Володимира (60-ті роки ХІХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультету суспільно-гуманітарних наук, Київський університет імені Бориса Грінченка

Третій період розвитку школи істориків Університету Св. Володимира (60-ті роки ХІХ ст.)

Тарасенко Ольга Олексіївна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України

м. Київ



Анотація

Школа істориків Університету Св. Володимира в ХІХ ст. - початку ХХ ст. у Києві, як професорсько-викладацька корпорація особистостей, які були об'єднані за професійною ознакою як історики, формувалася із професорів та доцентів, які працювали на кафедрах всесвітньої та російської історії після відкриття закладу у 1834 р. і до його ліквідації у 1920 р. Їх наукова спадщина відносились до різних наукових напрямів і течій, але всі вони, як корпорація істориків, належали вищому навчальному закладу, в якому працювали, зробили свій внесок у розвиток освіти, науки, культури України, сформували традиції українського освітнього та наукового простору. Вивчення історії становлення та розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира в Києві у 1834-1920 рр. має вагоме значення для розуміння становлення та розвитку університетської історичної освіти і науки у ХІХ - початку ХХІ ст. у цілому. Проведений аналіз літератури в історіографії другої половини ХІХ - двох перших десятиліть ХХІ ст. дозволив дослідити Третій період розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира у 1860-1869 рр. та висновувати, що то був час занепаду викладання історії в Університеті Св. Володимира, час зміни поколінь викладачів і науковців. У Третій період розвитку Школа істориків Університету Св. Володимира була представлена персоналіями О.І. Ставровського, В.А. Більбасова та вихованцями Університету І.В. Лашнюковим, В.Я. Шульгіним, В.Г. Авсєєнком, М.П. Драгомановим. У кінці 60-х років ХІХ ст. в Університет увійшла нова генерація науковців-викладачів, випускників Alma mater. В.С. Іконников, І.В. Лучицький, В.Б. Антонович розпочали плідну наукову та викладацьку діяльність протягом кількох десятиліть на історико-філологічному факультеті Університету Св. Володимира. І.В. Лучицький на кафедрі всесвітньої історії виховав власну історичну школу, став засновником соціально-економічного напрямку в українській історіографії. В.Б. Антонович виплекав київську школу істориків-документалістів - київську школу істориків Володимира Антоновича. Наукова та викладацька діяльність нової генерації сформувала Четвертий період розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира, який ми розглянемо у наступній статті. Шлях становлення i розвитку викладання та дослідження їсторїї у ХІХ ст. в Університеті Св. Володимира відтворює шлях розвитку їсторичної освіти і науки у ХІХ ст.

Ключові слова: Школа істориків Університету Св. Володимира в 60-ті роки ХІХ ст., Третій період розвитку школи істориків Університету Св. Володимира, особистості П.В. Павлов, І.В. Лашнюков, О.І. Ставровський, В.Я. Шульгін, В.А. Білбасов, В.Г. Авсеєнко, М.П. Драгоманов, В.С. Іконников, І.В. Лучицький, В.Б. Антонович, історіографія другої половини ХІХ - перших двох десятиліть ХХІ ст., Київ.



Abstract

Tarasenko Olha Oleksiyivna Candidate of Historical Sciences (PhD in History), Associate Professor, Associate Professor of the History of Ukraine Department of the Faculty of Social and Humanitarian Sciences, Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv,

THE THIRD PERIOD OF DEVELOPMENT OF THE SCHOOL OF HISTORIANS OF ST. VOLODYMYR UNIVERSITY (the 60s of the 19th century)

The School of Historians of St. Volodymyr University in the 19th - early 20th century in Kyiv, as a professor-teaching corporation of individuals who were united by professional status as historians, was formed from professors and assistant professors who worked in the Departments of World History and Russian History after the opening institution in 1834 and until its liquidation in 1920. Their scientific legacy related to different scientific directions and currents, but all of them, as a corporation of historians, belonged to the higher educational institution in which they worked, made their contribution to the development of education, science, and culture of Ukraine, and formed the traditions of the Ukrainian educational and scientific space. Studying the history of the formation and development of the School of Historians of St. Volodymyr University in Kyiv in 1834-1920 is of great importance for understanding the formation and development of university historical education and science in the 19th - early 21st centuries in general. Having analyzed the literature in the historiography of the second half of the 19th century - the first two decades of the 21st century, we investigated the Third period of development of the School of Historians of the University of St. Volodymyr in 1860-1869. We concluded that 1860-1869 was a time of decline in history teaching at St. Volodymyr University, a time of changing generations of teachers and scientists. In the Third development period, the School of Historians of St. Volodymyr University was represented by professors O.I. Stavrovskyi and V.A. Bilbasov, and the University graduates I.V. Lashnyukov, V.Ya. Shulgin, V.G. Avseenko, M.P. Dragomanov. In the late 60s of the 19th century a new generation of scientists-teachers, and graduates of Alma Mater entered the University. V.S. Ikonnikov, I.V. Luchytskyi, and V.B. Antonovych began a fruitful scientific and teaching activity for several decades at the Faculty of History and Philology of St. Volodymyr University. I.V. Luchytskyi at the Department of World History raised his historical school and became the founder of the socio-economic trend in Ukrainian historiography. V.B. Antonovych cherished the Kyiv School of Documentary Historians - Volodymyr Antonovych Kyiv School of Historians. Scientific and teaching activities of the new generation formed the Fourth period of development of the School of Historians of St. Volodymyr University, which we will consider in the next article. The path of formation and development of history teaching and research in the 19th century at St. Volodymyr University reproduces the development path of historical education and science in the 19th century.

Keywords: School of Historians of St. Volodymyr University in the 60s of the 19th century, the Third period of development of the School of Historians of St. Volodymyr University, personalities P.V. Pavlov, I.V. Lashnyukov, O.I. Stavrovskyi, V.Ya. Shulgin, V.A. Bilbasov, V.G. Avseyenko, M.P. Dragomanov, V.S. Ikonnikov, I.V. Luchytskyi, V.B. Antonovych, the historiography of the second half of the 19th - the first two decades of the 21st century, Kyiv.



Постановка проблеми

Школа істориків Університету Св. Володимира в ХІХ ст. - початку ХХ ст. у Києві, як професорсько-викладацька корпорація особистостей, які були об'єднані за професійною ознакою як історики, формувалася із професорів та доцентів, які працювали на кафедрах всесвітньої та російської історії після відкриття закладу у 1834 р. і до його ліквідації у 1920 р. Їх наукова спадщина відносились до різних наукових напрямів і течій, але всі вони, як корпорація істориків, належали вищому навчальному закладу, в якому працювали, зробили свій внесок у розвиток освіти, науки, культури України, сформували традиції українського освітнього та наукового простору.

Вивчення історії становлення та розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира в Києві протягом ХІХ - початку ХХ ст. має вагоме значення для розуміння становлення та розвитку університетської історичної освіти і науки у ХІХ - початку ХХІ ст. у цілому, є актуальним напрямом сучасної історичної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У цьому контексті важливим є вивчення періодів становлення та розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира. Певний внесок у дослідження проблеми «Школа істориків Університету Св. Володимира в історіографії ХІХ - початку ХХІ ст.» зробила О.О. Тарасенко [1; 2; 3; 4; 5], яка дослідила історію становлення та розвиток Школи істориків Університету Св. Володимира (далі - Школа - О.Т.) із середини 30-х - початку 60-х років ХІХ ст. в історіографії другої половини ХІХ - початку ХХІ ст. [6; 7] через вивчення соціокультурного портрету істориків В.Ф. Циха [8; 9; 10], В.Ф. Домбровського [11; 12; 13], О.І. Ставровського [9; 10; 14], М.І. Костомарова [12; 13; 15; 16], П.В. Павлова [13; 17; 18], В.Я. Шульгіна [10; 19] та встановила, що у 1834 р. - кінці 40-х років ХІХ ст. науково-викладацька діяльність В.Ф. Циха, В.Ф. Домбровського, О.І. Ставровського, М.І. Костомарова започаткувала Перший період становлення Школи [20], а з кінця 40-х - початку 60-х років ХІХ ст. подальша науково-викладацька діяльність О.І. Ставровського та В.Я. Шульгіна і П.В. Павлова стала Другим періодом розвитку Школи [21]. Атмосфера Університету Св. Володимира середини ХІХ ст., моральний кодекс честі студентів того часу, просвітницька та педагогічна діяльність улюблених професорів-корифеїв П.В. Павлова та В.Я. Шульгіна, сприяли формуванню професіоналізму, світогляду, людяності, активної життєвої позиції, культурного рівня поколінь вихованців Університету Св. Володимира [22].

Вивчення спогадів сучасників про В.Ф. Циха, В.Ф. Домбровського, О.І. Ставровського, М.І. Костомарова, П.В. Павлова, В.Я. Шульгіна [7; 23; 24; 25; 26; 27; 28; 29; 30] дозволили О.О. Тарасенко узагальнити, що у споминах була дана виразна характеристика діяльності зазначених істориків, яскраво оцінено їх як непересічних особистостей, які активно творили свій час. Дослідниця реконструювала колективний портрет професорів історії Університету Св. Володимира середини 30-х - початку 60-х років ХІХ ст., вивчила історію становлення Школи, глибше осмислила життя, викладацьку, наукову, просвітницьку діяльність, започатковані традиції Школи істориками закладу та прийшла до висновку, що професори Університету Св. Володимира В.Ф. Цих, В.Ф. Домбровський О.І. Ставровський, М.І. Костомаров, П.В. Павлов, В.Я. Шульгін були серед фундаторів української історичної освіти і науки. Все вище викладене дозволило перейти до вивчення Третього періоду розвитку Школи, який тривав протягом 60-х роках ХІХ ст.

Вивченню Третього періоду розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира, який тривав протягом 60-х роках ХІХ ст., в історіографії другої половини ХІХ - перших двох десятиліть ХХІ ст., допомогли статті В.О. Замлінського [31], В.І. Чеснокова [32; 35; 42; 52], О.Г. Самойленка [33], В.М. Мордвінцева [40; 41], С.І. Лимана [46; 47], В.І. Семененко, С.О. Руденко, А.М. Ніколаєнко-Ломакіна, Н.О. Резенкіна, О.В. Балашова [50], О.О. Тарасенко [38; 39; 48; 55], біографічні відомості пресоналій, які працювали на обох кафедрах у той час [36; 37; 43; 44; 45; 49; 53; 54].

Мета статті - дослідити Третій період розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира протягом 60-х років ХІХ ст. в історіографії другої половини ХІХ - двох перших десятиліть ХХІ ст.

Виклад основного матеріалу

Серед буржуазних реформ 60-х років ХІХ ст. в російській імперії була проведена реформа університетів. Прогресивні зрушення нового університетського статуту 1863 р. надавали певні можливості перебудувати та покращити освітню та наукову роботу в університетах. Кількість кафедр на факультетах значно збільшилась, розширився обсяг викладання через збільшення кількості викладачів, підвищилися рівень та якість практичних занять студентів, створювалися сприятливі умови підвищення рівня викладання та наукової роботи. Проте, після введення статуту 1863 р. в Університеті Св. Володимира було 35 вакантних кафедр, не вистачало 49 професорів і доцентів. У найбільш скрутному становищі опинився історико-філологічний факультет. Наприкінці 1868 р. замість передбачених статутом 1863 р. 12 професорів і 7 доцентів на факультеті працювали: 1 виконуючий обов'язки екстраординарного

професора, 4 доценти та 1 приват-доцент [31, с.38]. На 1 січня 1873 р. серед необхідних за штатом 8 ординарних, 4 екстраординарних професорів, 7 доцентів і 4 лекторів іноземних мов, на історико-філологісному факультеті було: 3 ординарні, 1 екстраординарний професор, 2 лектори і 1 приват-доцент кафедри всесвітньої історії [31, с.32].

Реакція останніх років царювання Миколи I призвела до цілковитого занепаду університету. Ректор Університету Св. Володимира М.Х. Бунге аналізував причини безнадійності заміщення багатьох вакантних кафедр у закладі, звертався до Міністерства народної освіти, наголошував, що місце професора російської історії в Університеті Св. Володимира в Києві має особливе значення і вимагає особи, яка б силою знання і таланту викликала у слухачів повагу до історії Правобережної України та могла б досліджувати матеріали Центрального архіву давніх актів, значення яких стало безсумнівним після видання «Архива Юго-Западной России», підкреслював, що поки Університет пропонуватиме запрошуваним особам утримання, що значно поступалося платні навіть повітових службовців (!) Міністерства внутрішніх справ, такого викладача знайти буде неможливо [5, с.35].

Рада Університету Св. Володимира висновувала, що закладу, через існуюче матеріальне становище професорів, в майбутньому загрожує неминучий занепад, що він тримається за рахунок старих кадрів і що незабаром доведеться або знизити рівень наукових вимог, або залишити кафедри незайнятими. Ректор М.Х. Бунге, вийшов із клопотанням до міністра народної освіти про поліпшення матеріального становища провінційних університетів, пропонував поширити на них застосовані до гімназій (!) заходи щодо збільшення платні викладачам [5, с.35].

Виправляючи незадовільну систему підготовки професорсько- викладацьких кадрів, Міністерство народної освіти запровадило з 1862 р. щорічні наукові відрядження найбільш здібних кандидатів і магістрів російських університетів у Європу. Для заміщення кафедр Університет Св. Володимира створив інститут професорських стипендіатів (1864), який був прийнятий Міністерством народної освіти згодом і для інших університетів. Враховуючи стан справ історико-філологічний факультет запропонував відрядження випускників-відмінників до російських університетів, до Академії наук, а також за кордон, для підготовки їх до професорської діяльності. Конкурс складався із привселюдного захисту ухваленої факультетом дисертації, двох пробних привселюдних лекцій (тему однієї задавав факультет). Раді університету 2 липня 1862 р. було дозволено необхідні для відряджень витрати віднести на кошторис Університет [5, с.35-36]. Процес запустіння кафедр Університету Св. Володимира на початку 60-х років ст. тривав. Враховуючи скрутне становище щодо кадрів викладачів, Університет Св. Володимира з 1864 р. почав залишати кращих випускників для підготовки до професури - інституту професорських стипендіатів.

Питання про підготовку професорів історії в університетах росії ХІХ - початку ХХ ст. вивчили В.І. Чесноков та І.В. Чесноков у 1995 р. [32, с.73-85].

О.Г. Самойленко у 2017 р. детально розглянув проблему становлення та еволюції інституту професорських стипендіатів, визначив його місця у процесі формування категорії професійних істориків у другій половині ХІХ - початку ст., проаналізував систему підготовки кадрів та шляхи поповнення професорами-істориками вищих навчальних закладів України, підкреслив велику значимість закордонних відряджень, у яких перебували молоді вчені на етапі свого становлення [33, с.334-357].

За 1864-1884 рр. інститут професорських стипендіатів закінчили семеро стипендіатів Університету Св. Володимира, які спеціалізувалися з російської історії. Із них п'ятеро (М. Владимирський-Буданов, В. Іконников, Д. Багалій, І. Лінниченко, П. Голубовський) отримали ступінь магістра російської історії, а із п'яти стипендіатів, що брали спеціалізацію із всесвітньої історії - четверо (І. Лучицький, М. Любович, П. Бодянський, В. Ляскоронський) - отримали ступінь магістра всесвітньої історії [34, с.30-33].

Кафедра російської історії. У грудні 1859 р. професора кафедри російської історії Платона Васильовича Павлова було усунуто від викладання і переведено на службу у Санкт-Петербург членом Петербурзької археографічної комісії. У 1860 р. він був призначений бібліотекарем (!) бібліотеки для службовців при Міністерстві народної освіти. 14 лютого 1860 р. П.В. Павлова заарештували через справу Харківсько-Київського таємного товариства [18, с.17]. «Справу» професора Павлова у контексті урядової політики та історичної науки російської імперії 60-70-х років ХІХ ст. дослідив В.І. Чесноков [35, с.141-155].

Після переведення професора Павлова з Києва кафедра російської історії була вакантною протягом восьми років до 1868 р.

Рада Університету Св. Володимира тричі - 9 лютого 1860 р., 17 лютого 1861 р., 31 березня 1862 р. - оголошувала конкурс, який не відбувся через відсутність кандидатів [1, с.43]. Запрошені історики Дмитро Іванович Іловайський (1832-1920), Петро Петрович Пекарський (1827-1920), професор Ніжинського ліцею Іван Васильович Лашнюков (1823-1869) відмовилися очолити кафедру, мотивуючи це дуже малим матеріальним забезпеченням (платня професора поступалась утриманню молодшого вчителя гімназії (!)). Двічі, у 1864 та 1868 рр., запрошення очолити кафедру російської історії отримав і Микола Іванович Костомаров [1, с.44].

До призначення викладача на кафедру Рада Університету Св. Володимира доручила 4 жовтня 1863 р. викладання російської історії в.п. екстраординарного професора всесвітньої історії Віталію Яковичу Шульгіну, беручи до уваги, що він мав ступінь магістра російської історії. Однак історик відмовився від викладання російської історії в університеті, не вважаючи себе достатнім спеціалістом із цього предмету, залишивши за сімейними обставинами університет назавжди [1, с.45].

У 1861-1865 рр. на історико-філологічному факультеті лекції з російської історії оглядово читав професор всесвітньої історії Олексій Іванович Ставровський.

Враховуючи важливість, обсяг предмета «російської історії» та з метою покращити його викладання, на вакантну кафедру російської історії 23 лютого 1868 р. Рада Університету Св. Володимира призначила колишніх випускників, доцентів Івана Васильовича Лашнюкова (1823-1869) [36, с.357-364] та Володимира СтепановичаІконникова (1841-1923) [37, c.228-234].

Плідна й багатолітня науково-викладацька В.С. Іконникова на кафедрі російської історії відноситься до Четвертого періоду розвитку Школи, тому ми не будемо її розглядати у цій статті [38, c.68-75].

Професор Ніжинського ліцею І.В. Лашнюков був вихованцем в 1847-1851 рр. Університету Св. Володимира, представником школи професора Павлова. І.В. Лашнюкова вважали провідним діячем провінційного педагогічного світу, який мав посісти почесне місце серед кращих викладачів свого часу через чималий виховний вплив на молодь [39, с. 108-114].

І.В. Лашнюков в Університеті Св. Володимира викладав нетривалий час. Його цінували. Історико-філологічний факультет рекомендував вченого на звання екстраординарного професора, хоча історик ще не мав докторського ступеня. Через тяжку хворобу історик не зміг повною мірою розкрити свій талант, вчений передчасно помер 25 жовтня 1869 р. [1, с.47].

І.В. Лашнюков був представником народницького напрямку Школи істориків Університету Св. Володимира, талановитим вихованцем школи професора П.В. Павлова [16, с.64-68].

Розвиток кафедри російської історії у наступні десятиліття ХІХ ст. був пов'язаний із плідною, яскравою науковою та викладацькою роботою професорів Володимира Степановича Іконникова та Володимира Боніфатієвича Антоновича, який виховав київську школу істориків- документалістів - київську школу істориків Володимира Антоновича. Цей час припадає на Четвертий період розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира, який ми розглянемо у наступній статті.

Кафедра всесвітньої історії. У 1836-1866 рр. на кафедрі всесвітньої історії працював професор О.І. Ставровський, тридцятилітня викладацька діяльність якого відносилась до Першого, Другого та зачепила Третій період розвитку Школи [9, с.15-31; 10, с.3-22; 14, с. 100-107].

У 1849-1862 рр. на кафедрі всесвітньої історії викладав професор Віталій Якович Шульгін, тринадцятилітня викладацька діяльності якого припала на Другий та зачепила Третій період розвитку Школи. В.Я. Шульгін був першим випускником - істориком Університету Св. Володимира, який почав викладати у своїй альма-матер на допомогу професору О.І. Ставровському.

О.О. Тарасенко дослідила персоналію В.Я. Шульгіна у Другий перід розвитку Школи [10, с.3-22; 19, с.5-16;] та спогади про історика [27, с.44-56; 22, с.81-86; 28, с.81-89; 29, с.207-223; 30, с.10-27].

Політику російського уряду щодо історичної науки в Університеті Св. Володимира у другій половині ХІХ ст., зокрема, щодо «справи Шульгіна», висвітлив В.М. Мордвінцев [40, с.181-187; 41, с.47-50].

Цілісну картину конфлікту, який виник при спробі В.Я. Шульгіна повернутися до викладання в Університет Св. Володимира в умовах дії статуту 1863 р. і отримав назву «справа Шульгіна», детально розглянув В.І. Чесноков [42, с. 121-139].

Після виходу О.І. Ставровського на пенсію за вислугою 30 років, кафедра всесвітньої історії у 1866-1867 н. р. стала вакантною.

Із 31 січня 1867 р. до 23 грудня 1867 р. кафедру всесвітньої історії заміщав штатний доцент Василь Олексійович Більбасов (1838-1904). У 1867 р. В.А. Більбасов отримав ступінь доктора за дисертацію «Поповский король Генрих IV Распё, ландграф турингский, из дома Людовика Бородатого». У 1869-1871 рр. В.А. Більбасов викладав на посаді ординарного професора кафедри всесвітньої історії в Університеті Св. Володимира [43, с.48-50].

У 1871 р. В.А. Більбасов звільнився з Університету Св. Володимира, переїхав у Санкт-Петербург, де у 1871-1883 рр. був редактором газети «Голос», займався публіцистикою та науковою діяльністю. Брав участь у виданні журналу «Отечественные записки» [44].

У 1871-1872 н.р. викладання всесвїтньої їсторїї в Унїверситетї Св. Володимира припинилось. Необхідність мати на кафедрі всесвітньої історії двох штатних викладачів стала вкрай очевидною.

Приват-доценти кафедри всесвітньої історії у 60-х роках ХІХ ст.

У 1862-1864 рр. на кафедрі всесвітньої історії читав лекції з нової історії безоплатно учень В.Я. Шульгіна приват-доцент Василь Григорович Авсеєнко (1842-1913), викладав Нову історію [45, с.11-12].

Дослідження В.Г. Авсеенком середньовічної історії та історіографії в київський період його наукової діяльності у 1860-1864 рр. проаналізував

С.І. Лиман [46, с.62-70]. С.І. Лиман оповів історію «кадрового конфлікту» у київській університетській медієвістиці першої половини 1860-х рр. - О.І. Ставровський проти В.Г. Авсєєнка [47, с.144-160].

В.Г. Авсеєнко залишив дуже цікаві спогади про свого вчителя В.Я. Шульгіна [27, с.44-56], про істориків Університету Св. Володимира [28, с.81-89], про Київ, в якому він жив, вчився і працював [48, с.431-441].

У 1864-1875 рр. на кафедрі всесвітньої історії працював Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895), учень В.Я. Шульгіна. М.П. Драгоманов навчався в Університеті Св. Володимира в 1859-1863 рр., як і В.Г. Авсеєнко і разом із ним претендував на посаду приват-доцента на кафедрі всесвітньої історії [49, с.187-188]. професорський викладацький традиція освітній

Під керівництвом професора Шульгіна М.П. Драгоманов підготував дисертацію «Імператор Тиберій» pro venia legendi на право читання лекцій в університеті, захистив у 1864 р. Професор Шульгін рекомендував М.П. Драгоманова на посаду приват-доцента на кафедру всесвітньої історії. 7 грудня 1864 р. М.П. Драгоманова було прийнято на посаду приват-доцента на кафедру всесвітньої історії історико-філологічного факультету

Університету Св. Володимира. М.П. Драгоманов читав лекції з історії стародавнього Сходу, історії та історіографії стародавньої Греції, історії стародавнього Риму, Нової історії (доби Реформації та Відродження). 11 лютого 1870 р. М.П. Драгоманов захистив магістерську дисертацію «Питання про історичне значення Римської імперії та Тацит» на ступінь магістра всесвітньої історії [50, с.30].

Детально диспут приват-доцента Драгоманова під час засідання історико-філологічного факультету Університету Св. Владимира було висвітлено на сторінках «Журналу міністерства народної освіти» [51, с.1-20].

Початковий етап викладацької кар'єри М.П. Драгоманова: особливості науково-педагогічного та громадського дискурсу висвітлили дослідники

Семененко В.І., Руденко С.О., Ніколаєнко-Ломакін А.М., Резенкіна Н.О., Балашова О.В. [50, с.29-33].

Початок та завершення викладання М.П. Драгоманова в Університеті Св. Володимира детально дослідив В.І. Чесноков [52, с. 155-183].

З 1 жовтня 1870 р. по 1 травня 1873 р М.П. Драгоманов був у науковому відрядженні за кордоном, вивчав місцеві архіви у Гейдельберзі, Берліні, Римі, Відні, Флоренції, знайомився з європейськими країнами, передовою думкою і провідними політичними теоріями. Після повернення з наукового відрядження у 1873 р. М.П. Драгоманова було призначено на посаду штатного доцента [50, с.31].

Із закордонного наукового відрядження у 1873 р. М.П. Драгоманов повернувся зі сформованою політичною доктриною федеративного соціалізму. Майбутню державу бачив федерацією вільних громад, які б об'єднували людей на основі спільних територій та господарської діяльності й становили автономні національні одиниці. М.П. Драгоманов засуджував політичні авантюри та насильницькі революції, вважав, що будь-який політичний рух повинен характеризуватися участю в ньому народу. Вчений приділяв велику увагу культурно-просвітницькому етапу творення держави, вважав, що в суспільстві, яке нездатне керувати собою, самоуправлятися, не може бути мови про радикальні зміни. М.П. Драгоманов опікувався розвитком української літератури, досліджував творчість Т.Г. Шевченка, брав активну участь у громадському житті Наддніпрянської України 1873-1875 pp., займався викладацькою роботою, брав участь у діяльності Київської Старої громади, редагував газету «Киевский телеграф», налагодив стосунки з російськими народниками Желябовим, Дейчем, Степановичем, збирав кошти для повстанців проти турецького гніту в Герцеговині. Разом з В.Б. Антоновичем видав працю «Исторические песни малорусского народа», власні праці «Малорусские народные предания и рассказы», «Про українських козаків, татар і турків» та ін. М.П. Драгоманов налагоджував зв'язки між українським рухом у Наддніпрянщині та на західноукраїнських землях, доносив до свідомості галичан значущість всеукраїнських завдань, що стояли перед ними [53, с.178-179].

У 1875 р. М.П. Драгоманова було звільнено з Університету Св. Володимира за політичну неблагонадійність. У 1876 р. за дорученням Старої Громади він виїхав за кордон і заснував у Женеві вільну українську друкарню, займався політичною роботою, очолив осередок української політичної еміграції в 1876-1889 рр. [53, с.178-179].

М.П. Драгоманов вважав найважливішою ідею європеїзму, зв'язку України із Західною Європою, що має сприяти прогресу нації. За кілька років до смерті М.П. Драгоманов написав працю «Чудацькі думки про українську національну справу», яку можна вважати заповітом науковцям у дослідженні української історії. Ідеї лібералізму, проголошені М.П. Драгомановим, стали основними у середовищі провідних діячів української літератури, культури і науки - Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Грушевського, Бориса Кістяківського [53, с.178-179].

У 1866 р. Іван Васильович Лучицький (1845-1918) закінчив історико- філологічний факультет Університету Св. Володимира зі званням кандидата. Його на два роки залишили у закладі стипендіатом для підготовки до професорського звання на кафедрі всесвітньої історії [54, с.376-378].

Науково-викладацька діяльність І.В. Лучицького належить Четвертому періоду розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира. І.В. Лучицький на кафедрї всесвітньої історії плідно працював протягом кількох десятиліть, виховав власну їсторичну школу. І.В. Лучицького вважають засновником соціально-економічного напрямку в українській історіографії. Цікаві спогади про Вчителя залишив його учень, відомий історик Євген Вікторович Тарле [55, с.61-70].



Висновки

Проведений аналіз виявленої літератури в історіографії другої половини ХІХ - перших двох десятиліть ХХІ ст. дозволив дослідити Третій період розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира у 1860 - 1869 рр. та висновувати, що то був час занепаду викладання історії в Університеті Св. Володимира, період зміни поколінь викладачів-науковців. У Третій період розвитку Школа істориків Університету Св. Володимира була представлена персоналіями О.І. Ставровського, В.А. Більбасова та вихованцями Університету І.В. Лашнюковим, В.Я. Шульгіним,

В.Г. Авсєєнком, М.П. Драгомановим. У кінці 60-х років ХІХ ст. в Університет увійшла нова генерація науковців-викладачів, випускників Alma mater. В.С. Іконников, І.В. Лучицький, В.Б. Антонович розпочали плідну наукову та викладацьку діяльність протягом кількох десятиліть на історико- філологічному факультеті Університету Св. Володимира. І.В. Лучицький на кафедрі всесвітньої історії виховав власну історичну школу, став засновником соціально-економічного напрямку в українській історіографії. В.Б. Антонович виплекав київську школу істориків-документалістів - київську школу істориків Володимира Антоновича. Наукова та викладацька діяльність нової генерації сформувала Четвертий період розвитку Школи істориків Університету Св. Володимира, який ми розглянемо у наступній статті. Шлях становлення і розвитку викладання та дослідження історії у ХІХ ст. в Університеті Св. Володимира відтворює шлях розвитку історичної освіти і науки у ХІХ ст.



Література

1. Тарасенко, Ольга. Становлення та розвиток історичної освіти та науки у Київському університеті у 1834-1884 рр. Київ: Логос, 1995. 276 с.

2. Тарасенко О. Класична наукова школа істориків Київського університету Св. Володимира у ХІХ ст. Історія. Частина І: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Око, 1996. С.225-228.

3. Тарасенко О. Внесок наукової школи істориків Київського університету у становлення національної історичної освіти і науки. Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції «Образ епохи. Культурне середовище Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст.». Київ, Будинок вчених НАН України 20-22 листопада 1995 р. К.: Міжнародний Фонд «Відродження», 1995. С.152-154.

4. Тарасенко Ольга. Історична освіта у Київському університеті (до 165-річчя від дня заснування). Історія України. 1999. № 39. Жовтень (151). С.5-6; № 41. Листопад (153). С.5-8; № 42. Листопад (154). С.2-5.

5. Тарасенко О.О. З історії становлення та розвитку історичної освіти в Київському імператорському університеті Св. Володимира (до 175-річчя від дня заснування). Історична думка, № 1(2), 2010. 59 с.

6. Тарасенко О.О. Survey of historiography of Kyiv "St. Volodymyr" University School of historians (1834-1866). Codrul Cosminului, 24 (1). 2018. С.31-52.

7. Тарасенко О.О. Школа істориків університету Св. Володимира у середині 30-х - на початку 60-х років ХІХ ст. Українська історична наука у сучасному освітньому та інформаційному просторі: монографія. ТОВ "Твори", Вінниця. 2018. С. 202-237.

8. Тарасенко О.О. Kyiv “St. Volodymyr” University School of History: Sketches for a Creative Portrait of Volodymyr Tsykh (1805-1837). Codrul Cosminului, 23 (2). 2017. С. 265-274.

9. Тарасенко О.О. До становлення Школи істориків Університету Св. Володимира:

10. Ф. Цих та О.І. Ставровський. Грані. Науково-теоретичний альманах, 20 (7(147)). 2017. 15-31.

11. Тарасенко О.О. Штрихи до соціокультурного портрету істориків Унверситету Св. Володимира В.Ф. Циха, О.І. Ставровського, В.Я. Шульгіна. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Cерія: Історія, 2 (2). 2017. С. 3-22.

12. Тарасенко О.О. Школа істориків Університету Св. Володимира: штрихи до творчого портрету Василя Федоровича Домбровського. Науковий журнал «ScienceRise», 12 (7(1)). 2015. С. 37-41.

13. Тарасенко О.О. До становлення школи істориків Університету Св. Володимира: В.Ф. Домбровський та М.І. Костомаров. Грані. Науково-теоретичний і громадсько- політичний альманах. Дніпропетровськ, 128 (12-2). 2015. С. 59-68.

14. Тарасенко О.О. Штрихи до соціокультурного портрету істориків Університету Св. Володимира В.Ф. Домбровського, М.І. Костомарова, П.В. Павлова. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Cерія: Історія, 2 (1). 2015. С. 100-112.

15. Тарасенко О.О. Школа істориків Університету Св. Володимира: штрихи до творчого портрету О.І. Ставровського (1811-1882). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 49. 2017. С. 100-107.

16. Тарасенко О.О. Школа істориків університету Св. Володимира: Микола Іванович Костомаров. Київські історичні студії. (1). 2016. С. 127-134.

17. Тарасенко О.О. Представники народницького напрямку Микола Костомаров та Іван Лашнюков (школа істориків Університету Св. Володимира). Науковий журнал «ScienceRise», 11 (1 (16)). 2015. С. 64-68.

18. Тарасенко О.О. Викладацька діяльність П. В. Павлова в Університеті Св. Володимира у середині ХІХ ст. Література та культура Полісся, (38). 2007. С. 236-248.

19. Тарасенко О.О. До становлення школи істориків Університету Св. Володимира: Платон Васильович Павлов. Науковий журнал «Ппарадигма пізнання: гуманітарні питання». 7(10). 2015. С. 4-30.

20. Тарасенко О.О. Штрихи до творчого портрету Віталія Яковича Шульгіна (школа істориків Університету Св. Володимира). Грані. Науково-теоретичний і громадсько- політичний альманах. 20 (11). 2017. С. 5-16.

21. Тарасенко О.О. Школа істориків Університету Св. Володимира у середині 30-х - кінці 40-х років ХІХ ст. (до історіографії питання). Міжнародний науковий журнал «Науковий огляд», 10 (42). 2017. С. 84-103.

22. Тарасенко О.О. Школа істориків Університету Св. Володимира у кінці 40-х - середині 60-х років ХІХ ст. (до історіографії питання). Міжнародний науковий журнал «Paradigm of knowledge», 6 (26). 2017. С. 5-33.

23. Тарасенко О.О. Спогади Федора Ромера про Університет Св. Володимира (школа істориків Університету Св. Володимира). Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, 134 (7). 2018. С. 81-86.

24. Тарасенко О.О. Спогади Миколи Костомарова (школа істориків Університету Св. Володимира). Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. 2015. 127 11/2. С. 97-102.

25. Тарасенко О.О. Спогади М.І. Костомарова про П.В. Павлова (школа істориків Університету Св. Володимира). Гілея: науковий вісник, 105 (2). 2016. С. 133-139.

26. Тарасенко О.О. Спогади про професора Павлова (школа істориків Університету Св. Володимира). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, (45). 2016. С. 80-85.

27. Тарасенко О.О. Спогади В.Й. Португалова про професора Павлова (школа істориків Університету Св. Володимира). Матеріали ХІІ Міжнародної наукової інтернет конференції "Актуальні наукові дослідження" (22-24.12.15), Історія. Збірник наукових праць. 2015. С. 77-85.

28. Тарасенко О.О. Віталій Шульгін за спогадами Василя Авсєєнка (школа істориків Університету Св. Володимира). Науковий потенціал 2016.Матеріали ХІІ Міжнародної наукової інтернет конференції (16-18.03.16), Історія. Збірник наукових праць. Київ. 2016. С. 44-56.

29. Тарасенко О.О. Спогади В.Г. Авсєєнка про істориків університету Св. Володимира. Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах, 130 (2). 2016. С. 81-89.

30. Тарасенко О.О. Спогади про професора Шульгіна (школа істориків Університету Св. Володимира). Інтелігенція і влада, 34. 2016. С. 207-223.

31. Тарасенко О.О. Викладачі школи істориків Університету Св. Володимира у спогадах сучасників (середина 30-х - початку 60-х років ХІХ ст.). Емінак: науковий щоквартальник, 4(20). 1. 2017. С. 10-27.

32. Замлинський В.О. З високою місією. Київський університет імені Тараса Шевченка. Сторінки історії і сьогодення. К., 1994. С. 9-57.

33. Чесноков В.И., Чесноков И.В. К вопросу о подготовке профессоров истории в университетах России XIX - начала XX в. История и теория исторической науки и образования: Харьковский историографический сборник. Харьків, 1995. 1. С. 73-85.

34. Самойленко О.Г. Інститут професорських стипендіатів як один із шляхів підготовки професійних істориків в Україні у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Історіографічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць. 2017. 7. С. 334-357.

35. Академические списки университета Св. Владимира (1835-1884). Складені і видані за ред. проф. В.С. Іконникова. К., 1884. С. 30-33.

36. Чесноков В.И. Министерство Просвещения и «дело» профессора П.В. Павлова /Правительственная политика и историческая наука России 60-70-х гг. XIX в. Исследователькие очерки. Воронеж, 1989. С. 141-155.

37. Лашнюков И.В. Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) /Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. С. 357-364.

38. Иконников В.С. Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) /Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. С. 228-234.

39. Тарасенко О.О. Штрихи до творчого портрета В.С. Іконникова (з нагоди 170-річного ювілею). Київ і кияни у соціокультурному просторі ХІХ-ХХІ століть: національний та європейський контекст: матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 12 квітня 2012р. 2012. С. 68-75.

40. Тарасенко О.О. Формування наукових шкіл істориків в Університеті Св. Володимира: Іван Васильович Лашнюков. Київські історичні студії. 2015. 1. С. 108-114.

41. Мордвінцев В.М. Політика російського уряду щодо історичної науки в Київському університеті в другій половині ХІХ століття. 150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті. Київський ун-т ім. Тараса Шевченка; відп. ред. Я. М. Серіщев. Київ: [Б. в.], 1993. С. 181-187.

42. Мордвінцев В.М. «Київський університетський розбрат». Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури: матеріали науково- практичної конференції, присвяченої 165-річчю Київського університету. Гуманітарні науки. Київ, 1999. 1. С.47-50.

43. Чесноков В.И. «Дело В.Я. Шульгина» в Киевском университете как эпизод из истории университетской жизни в условиях действия Устава 1863 года. Российские университеты в XVIII-XIXвеках: сборник научных статей. Воронеж, 1999. 4. С. 121-139.

44. Бильбасов В.А. Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) / Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. C. 48-50.

45. Герасимова Г.П. Більбасов Василь Олексійович. Енциклопедія Сучасної України. Редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. https://esu.com.ua/article-40934

46. Авсеенко В.Г. Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) /Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. С. С. 11-12.

47. Лиман С.И. Средневековая история и историография в творчестве Василия

48. Григорьевича Авсеенко: киевский период его научной деятельности (1860-1864). Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История.

49. Политология. Экономика. Информатика. 2010. 3 (84). 15. С. 62-70.

50. Лиман С.І. З історії «кадрового конфлікту» у київській університетській медієвістиці першої половини 1860-х рр.: О.І. Ставровський проти В.Г. Авсєєнка. Наукові праці Кам 'янецьПодільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. 2013. 23. С. 144-160.

51. Тарасенко О.О. та Івахненко І.О. Спогади Василя Авсєєнка про Київ. Електронний журнал «Наука і техніка сьогодні», 5 (5). 2022. С. 431-441.

52. Драгоманов М.П. Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) /Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. C. 187-188.

53. Семененко В.І., Руденко С.О., Ніколаєнко-Ломакін А.М., Резенкіна Н.О., Балашова О.В. Початковий етап викладацької кар'єри М.П. Драгоманова: особливості науково-педагогічного та громадського дискурсу. Науковий журнал «ScienceRise», 5 (58). 2019. С. 29-33.

54. Диспут приват-доц. Драгоманова в заседании историко-филологического ф-та Университета Св. Владимира. Журнал Министерства народного образования. Современная летопись. 1870. С XIIVII. С. 1-20.

55. Чесноков В.И. Начало и конец преподавания М.П. Драгоманова в Киевском университете. Правительственная политика и историческая наука в России 60-70-х годов ХІХ века: исследовательские очерки. Ч.4. Высшее учебное ведомство и университетские преподаватели. Воронеж, 1989. С. 155-183.

56. Драгоманов М.П. Незабутні постаті. [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. Київ: Світ Успіху, 2005. С. 178-179.

57. Лучицкий И.В. Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) /Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. С. 376-378.

58. Тарасенко О.О. Професор Іван Лучицький у спогадах Євгена Тарле. Емінак: науковий щоквартальник. 4 (32). 2020. С. 61-70.

References

Tarasenko, Olha. (1995). Stanovlennia ta rozvytok istorychnoi osvity ta nauky u Kyivskomu universyteti u 1834-1884 rr. [Formation and development of historical education and science at Kyiv University in 1834-1884]. Kyiv: Lohos. 276 s. [in Ukrainian].

Tarasenko, O. (1996). Klasychna naukova shkola istorykiv Kyivskoho universytetu Sv. Volodymyra u XIX st. [Classical Scientific School of Historians of St. Volodymyr University of Kyiv in the 19th century]. Istoriia. Chastyna I: Tezy tapovidomlennia IIIMizhnarodnoho konhresu ukrainistiv - History. Part I: Theses and messages of the III International Congress of Ukrainianists. Kharkiv: Oko, 225-228 [in Ukrainian].

Tarasenko, O. (1995). Vnesok naukovoi shkoly istorykiv Kyivskoho universytetu u stanovlennia natsionalnoi istorychnoi osvity i nauky [The contribution of the Scientific School of Historians of Kyiv University to the formation of national historical education and science]. Zbirnyk tez dopovidei Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii «Obraz epokhy. Kulturne seredovyshche Kyieva kintsia XIX - pochatku XX st.» - Collection of abstracts of reports of the International scientific conference "Image of the epoch. The cultural environment of Kyiv in the late 19th and early 20th centuries". Kyiv, Budynok vchenykh NAN Ukrainy 20-22 lystopada 1995 r. K.: Mizhnarodnyi Fond «Vidrodzhennia». 152-154 [in Ukrainian].

Tarasenko, Olha. (1999). Istorychna osvita u Kyivskomu universyteti (do 165-richchia vid dnia zasnuvannia) [Historical education at Kyiv University (to the 165th anniversary of its foundation]. Istoriia Ukrainy - History of Ukraine. 39. Zhovten (151). 5-6; 41. Lystopad (153). 5-8; 42. Lystopad (154). 2-5 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2010). Z istorii stanovlennia ta rozvytku istorychnoi osvity v Kyivskomu imperatorskomu universyteti Sv. Volodymyra (do 175 richchia vid dnia zasnuvannia) [On the history of the formation and development of historical education at the Kyiv Imperial St. Volodymyr University (to the 175th anniversary of its foundation)].Istorychna dumka - Historical thought. № 1(2). 59 s. [in Ukrainian].

Tarasenko, Olha. (2018). Survey of historiography of Kyiv "St. Volodymyr" University School of Historians (1834-1866). Codrul Cosminului, 24 (1). 31-52 [in English].

Tarasenko, O.O. (2018). Shkola istorykiv universytetu Sv. Volodymyra u seredyni 30- kh - na pochatku 60-kh rokiv XIX st. [The School of Historians of St. Volodymyr University in the mid-30s - early 60s of the 19 th century]. Ukrainska istorychna nauka u suchasnomu osvitnomu ta informatsiinomu prostori: monohrafiia - Ukrainian historical science in the modern educational and informational space: a monograph. TOV "Tvory", Vinnytsia. 202-237 [in Ukrainian].

Tarasenko, Olha. (2017). Kyiv “St. Volodymyr” University School of History: Sketches for a Creative Portrait of Volodymyr Tsykh (1805-1837). Codrul Cosminului. 23 (2). 265-274 [in English].

Tarasenko, O.O. (2017). Do stanovlennia Shkoly istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra: V.F. Tsykh ta O.I. Stavrovskyi [To the establishment of the School of Historians of St. Volodymyr University: V.F. Tsykh and O.I. Stavrovsky].Hrani.Naukovo-teoretychnyi almanakh - Hrani.Scientific and theoretical almanac. 20 (7 (147)). 15-31 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2017). Shtrykhy do sotsiokulturnoho portretu istorykiv Unversytetu Sv. Volodymyra V.F. Tsykha, O.I. Stavrovskoho, V.Ia. Shulhina [Strokes to the socio-cultural portrait of historians of St. Volodymyr University V.F. Tsykh, O.I. Stavrovsky, V.Ya. Shulgin]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka Ceriia: Istoriia - Scientific notes of Volodymyr Hnatyuk Ternopil National Pedagogical. Series: History. 2 (2). 3-22 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2015). Shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra: shtrykhy do tvorchoho portretu Vasylia Fedorovycha Dombrovskoho [The School of Historians of St. Volodymyr University: touches to the creative portrait of Vasyl Fedorovych Dombrovsky]. Naukovyi zhurnal «ScienceRise» - Scientific magazine "ScienceRise". 12. 7(1). 37-41 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2015). Do stanovlennia shkoly istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra: V.F. Dombrovskyi ta M.I. Kostomarov [To the establishment of the School of Historians of St. Volodymyr University: V.F. Dombrovsky andM.I. Kostomarov]. Hrani. Naukovo- teoretychnyi i hromadsko-politychnyi almanakh - Hrani. Scientific-theoretical and public- political almanac. 128 (12-2). 59-68 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2015). Shtrykhy do sotsiokulturnoho portretu istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra V.F. Dombrovskoho, M.I. Kostomarova, P.V. Pavlova [Strokes to the sociocultural portrait of historians of St. Volodymyr University V.F. Dombrovsky, M.I. Kostomarov, P.V. Pavlov]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka Ceriia: Istoriia - Scientific notes of Volodymyr Hnatyuk Ternopil National Pedagogical University. Series: History. 2 (1). 100-112 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2017). Shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra: shtrykhy do tvorchoho portretu O.I. Stavrovskoho (1811-1882) [School of Historians of St. Volodymyr University: touches to the creative portrait of O.I. Stavrovsky (1811-1882)]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu - Scientific works of the Faculty of History of ZaporizhzhyaNational University. 49. 100-107 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2016). Shkola istorykiv universytetu Sv. Volodymyra: Mykola Ivanovych Kostomarov [School of Historians of St. Volodymyr University: Mykola Ivanovich Kostomarov]. Kyivski istorychni studii - Kyiv Historical Studies. (1). 127-134 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2015). Predstavnyky narodnytskoho napriamku Mykola Kostomarov ta Ivan Lashniukov (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Representatives of the populist direction Mykola Kostomarov and Ivan Lashnyukov (School of Historians of St. Volodymyr's University)]. Naukovyi zhurnal «ScienceRise» - Scientific magazine "ScienceRise”. 11. 1 (16). 64-68 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2007). Vykladatska diialnist P.V. Pavlova v Universyteti Sv. Volodymyra u seredyni XIX st. [P.V. Pavlov's teaching activity at St. Volodymyr University in the middle of the 19th century]. Literatura ta kultura Polissia - Literature and culture of Polissia. (38). 236-248 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2015). Do stanovlennia shkoly istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra: Platon Vasylovych Pavlov [To the formation of the School of historians of St. Volodymyr University: Platon Vasyliovych Pavlov]. Naukovyi zhurnal “Paradyhmapiznannia: humanitarni pytannia”- Scientific journal “Paradigm of cognition: humanitarian issues”. 7 (10). 4-30 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2017). Shtrykhy do tvorchoho portretu Vitaliia Yakovycha Shulhina (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Strokes for a creative portrait of Vitaly Yakovych Shulgin (School of Historians of St. Volodymyr University]. Hrani. Naukovo-teoretychnyi i hromadsko-politychnyi almanakh - Hrani. Scientific-theoretical and public-political almanac. 20 (11). 5-16 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2017). Shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra u seredyni 30-kh - kintsi 40-kh rokiv ХІХ st. (do istoriohrafii pytannia) [School of Historians of St. Volodymyr University in the mid-30s - late 40s of the l9th century (to the historiography of the question)]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal "Naukovyi ohliad” - International Scientific Journal "Scientific Review”. (10(42)). 84-103 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2017). Shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra u kintsi 40-kh - seredyni 60-kh rokiv ХІХ st. (do istoriohrafii pytannia) [School of Historians of St. Volodymyr University in the late 1940s - mid-1960s of the 19th century (to the historiography of the question)]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal "Paradigm of knowledge” - International scientific journal "Paradigm of knowledge”. 6 (26). 5-33 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2018). Spohady Fedora Romera pro Universytet Sv. Volodymyra (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Fedor Romer's memories of St. Volodymyr University (School of Historians of St. Volodymyr University)]. Hileia: naukovyi visnyk. Zbirnyk naukovykhprats - Gilea: Scientific Bulletin. Collection of scientific papers. 134 (7). 81-86 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2015). Spohady Mykoly Kostomarova (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Memories of Mykola Kostomarov (School of Historians of St. Volodymyr University)]. Hrani.Naukovo-teoretychnyi i hromadsko-politychnyi almanakh. - Hrani. Scientific- theoretical and public-political almanac. 127 (11/2). 97-102 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2016). Spohady M.I. Kostomarova pro P.V. Pavlova (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Memories of M.I. Kostomarov about P.V. Pavlov (School of Historians of St.Volodymyr University)]. Hileia: naukovyi visnyk - Gilea: Scientific Bulletin.105 (2). 133-139 [in Ukrainian].

Tarasenko, O.O. (2016). Spohady pro profesora Pavlova (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Memories of Professor Pavlov (School of Historians of St. Volodymyr University]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu - Scientific works of the Faculty of History of ZaporizhzhyaNational University. (45). 80-85 [in Ukrainian].

...