Архівні горизонти катеринославців ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Архівні горизонти катеринославців ХІХ - початку ХХ століття

Олег Журба

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства

Анотація

Виявлення особливостей історії регіональної архівної справи видається актуальним завданням. Тому метою статті стала презентація процесу становлення й еволюції архівної культури Катеринослава ХІХ - початку ХХ ст. у контексті ґенези регіональної історичної культури та формування міського духовно-культурного ландшафту. Методологія дослідження базується на уявленнях про історичну культуру суспільства як простір виробництва, споживання, трансляції та збереження знань/уявлень про минуле у певному культурному просторі. Невід'ємним сегментом історичної культури суспільства є його архівна культура, яка усвідомлюється не лише як комплекс професійних і суспільних практик, але і як сфера ідеального - проєкти, програми, плани, мрії, що можуть позначатися терміном «архівні горизонти». Наукова новизна дослідження визначена тим, що історико-архівні сюжети, поставлені в контексти історичної урбаністики, інтелектуальної і нової соціальної історії, широкого і розгалуженого напряму memory studies, регіональної історіографії та історичної культури можуть набувати цілком нового звучання і смислів. Важливим тут видається вивчення того ідеального сегменту архівної культури, який пропонується визначати поняттям «архівні горизонти». Під цим терміном для ХІХ - початку ХХ ст. може розумітися сукупність знань і суспільних уявлень щодо ролі, місця, цінності та можливостей використання рукописної спадщини в науковому, громадському і духовно-культурному просторі. Перспективи подальшого студіювання «архівних горизонтів» та «архівних мрій» як сегментів архівної та історичної культури суспільства пов'язані із залученням історії архівної справи до тісної міждисциплінарної взаємодії. Результатом дослідження стало виявлення 3-х періодів в еволюції катеринославської архівної культури, визначення їх змістовного наповнення та особливостей.

Ключові слова: архівна культура; архівні горизонти; регіональна історіографія; регіональна історична культура; катеринославські архівні зібрання; Катеринославська учена архівна комісія.

Abstract

Oleh Zhurba

Doctor of Historical Sciences, Professor,

Head of the Department of Historiography, Source Studies and Archival Studies, Oles Honchar Dnipro National University

THE ARCHIVAL HORIZONS OF KATERYNOSLAV CITIZENS OF THE XIX - EARLY XX CENTURIES

Identifying the features of the history of regional archival affairs is an urgent task. Therefore, the aim of the article was to present the process of formation and evolution of archival culture of Katerynoslav of the XIX - early XX centuries in the context of the genesis of regional historical culture and the formation of the urban spiritual and cultural landscape. The research methodology is based on ideas about the historical culture of society as a space of production, consumption, translation and preservation of knowledge/ideas about the past in a particular cultural space. An integral segment of the historical culture of society is its archival culture, which is perceived not only as a set of professional and social practices, but also as an area of the ideal - projects, programs, plans, dreams, which may be referred to as «archival horizons». The scientific novelty of the study is determined by the fact that historical and archival stories set in the context of historical urbanism, intellectual and new social history, broad and extensive field of memory studies, regional historiography and historical culture can acquire completely new sounds and meanings. It is important here to study the ideal segment of archival culture, which is proposed to define the concept of «archival horizons». Under this term for the XIX - early XX centuries can be understood as a set of knowledge and public ideas about the role, place, value and opportunities for the use of manuscript heritage in the scientific, social and spiritual-cultural space. Prospects for further study of «archival horizons» and «archival dreams» as segments of archival and historical culture of society are associated with the involvement of the history of archival affairs in close interdisciplinary cooperation. The result of the study was the identification of three periods in the evolution of Katerynoslav archival culture, determining their content and features.

Key words: archival culture; archival horizons; regional historiography; regional historical culture; Katerynoslav archival collections; Katerynoslav Scientific Archival Commission.

Історія архівної справи в Катеринославській губернії ще не написана, проте в історіографії досягнуто достатньо високого рівня освоєння цієї теми. Справу ще на початку ХХ ст. розпочали представники першого покоління професійного цеху місцевих істориків, згуртовані Катеринославською ученою архівною комісією (1903-1919): В. Біднов, Данилов, Д. Дорошенко, Я. Новицький, В. Пічета, А Синявський. Відновлення наукової актуальності та суспільного запиту до вивчення місцевих архівів і рукописної спадщини загалом відбулося майже через століття. Завдяки дослідженням М. Ковальського Ковальский М. П., Абросимова С. В. Из истории Екатеринославской ученой архивной комиссии (1903-1916 гг.) // Археографический ежегодник за 1988 год. Москва, 1989. С. 52-57., С. Абросимо- вої Абросимова С. В. Д. І. Яворницький і розвиток архівної справи на Катеринославщині // Студії з архів. справи та документознавства. 1998. Т. 3.

C. 129-135; Журба О. І., Абросимова С. В. Археографічна діяльність Катеринославської ученої архівної комісії // Український археографічний щорічник. 1992. Вип. 1. С. 34-46; Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии (1904-1915) : бібліограф. довід. / уклад.: С. В. Абросимова, О. І. Журба, М. В. Кравець. Київ, 1991. 43 с., О. Журби Журба О. І. Про початок історико-археографічних досліджень на Катеринославщині // Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д. І. Яворницького та 90-літтю ХІІІ Археологічного з'їзду (листопад 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. С. 184-187; Його ж. Комплектування архівних зібрань і колекцій на Катеринославщині у другій половині XVIII - першій половині ХІХ ст. // Архіви України. 2002. № 4-6. С. 179-188; Його ж. Перша історична та археографічна розвідка з історії міста Катеринослава // Гуманітарний журнал. 2000. № 3-4. С. 211-229., а також зусиллям співробітників Державного архіву Дніпропетровської області, які підготували і видали 4 випуски спеціалізованого регіонального архівознавчого альманаху «Спадщина» Спадщина: до 75-річчя Державного архіву Дніпропетровської області: зб. наук. статей / Державний архів Дніпропетровської області; відп. за випуск Д. Ю. Мєшков. Дніпропетровськ: Арт-Пресс, 1999. 200 с.; Спадщина: до 85-річчя Державного архіву Дніпропетровської області: зб. наук. статей / Державний архів Дніпропетровської області; ред.: Н. В. Киструська. Дніпропетровськ, 2008. Вип. 2. 268 с.; Спадщина: зб. наук. статей / Державний архів Дніпропетровської області; упорядн.: Н. Л. Юзбашева; ред.: Н. В. Киструська, Н. Л. Юзбашева. Дніпропетровськ: Герда, 2012. Вип. 3. 344 с.; Спадщина: до 100-річчя створення системи архівних установ України та 95-річчя Державного архіву Дніпропетровської області: зб. наук. статей / Державний архів Дніпропетровської області; упорядн.: Н. Л. Юзбашева; ред.: Н. В. Киструська, Н. Л. Юзбашева. Дніпро: ЛІРА, 2018. Вип. 4. 276 с., згадана проблематика повернулася до професійного історіографічного простору. Головним предметом цих студій ставали історія формування архівних зібрань, дослідження їхнього складу та інформаційного потенціалу, діяльність місцевих архівістів, використання рукописної спадщини в історичних студіях. Найважливішим для вітчизняної історичної науки наслідком сучасних архівознавчих досліджень стало планування та реалізація в регіоні високопрофесійних археографічних проєктів, які дістали всеукраїнське визнання. Не випадково головними осередками археографічної праці стали інституції, на які покладені функціональні обов'язки збирання, збереження, наукового опрацювання і використання рукописної спадщини: Держархів Дніпропетровської області! та Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького Журба О. І. Археографічні видання Державного архіву Дніпропетровської області (з кінця ХХ століття) // Спадщина: до 100-річчя створення системи архівних установ... С. 262-273. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип. 1: Листи вчених до Д. І. Яворницького / упорядн.: С. В. Абросимова, А. І. Перкова, О. В. Піцик, Н. Г. Чередник; вступ. ст. С. В. Абросимової, А. І. Перкової; перед. слово Б. Т. Карапиша. Дніпропетровськ: Гамалія, 1997. 888 с.; Вип. 2: Листи діячів культури до Д. І. Яворницького / упорядн.: С. В. Абросимова, Н. Є. Василенко, А. І. Перкова та ін.; вступ. ст. С. В. Абросимової; за заг. ред. Н. І. Капустіної. Дніпропетровськ: ОП «Дніпропетровська книжкова друкарня», 1999. 460 с.; Вип. 3: Листи музейних діячів до Д. І. Яворницького / упорядн.: С. В. Абросимова, Н. Є. Василенко, А. І. Пєркова та ін.; вступ. ст. С. В. Абросимової; за заг. ред. Н. І. Капустіної. Дніпропетровськ, 2005. 740 с.; Вип. 4. Листи Д. І. Яворницького до діячів науки та культури / упорядн.: С. Абросимова, Н. Василенко, А. Перкова та ін.; за заг. ред. Н. Капустіної. Дніпропетровськ: АРТ-Прес, 2005. 500 с.; Вип. 5: Листи рідних, друзів і знайомих до Д. І. Яворницького / упорядн.: С. Абросимова, Н. Василенко, А. Перкова та ін.; за заг. ред. Н. Капустіної. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2010. 952 с.; Вип. 6: Листи рідних, друзів і знайомих до Д. І. Яворницького / упорядн.: С. Абросимова, В. Бекетова, Н. Василенко, В. Єкшов та ін.; за заг. ред. Н. Капустіної. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2012. 848 с.; Вип. 7: Листи вчених, діячів культури, літератури, мистецтва та шанувальників старовини до Д. І. Яворницького / упорядн.: Я. Бандур, В. Бекетова, Н. Василенко та ін.; за заг. ред. Н. Василенко. Дніпропетровськ: Ліра, 2021. 800 с..

Накопичений протягом століття історіографічний досвід, на наш погляд, у цілому завершив екстенсивний етап нагромадження емпіричного матеріалу і вирізняється певною герметичністю у підходах до вивчення історії архівної справи. Безумовно, цей комплекс регіональної професійної архівознавчої літератури заслуговує окремого дослідження, а експертиза архівознавчої історіографії повинна стати актуальним науковим завданням.

Одним із перспективних напрямів архівістики можна вважати розширення контекстуалізації проблем регіонального архівознавства. Сюжети, пов'язані з історією архівної справи в регіоні, поставлені в контекст історичної урбаністики, інтелектуальної і нової соціальної історії, широкого і розгалуженого напряму memory studies, регіональної історіографії та історичної культури можуть ставати як метою наукового дослідження, так і інструментом вирішення широкого комплексу істо- рико-культурологічної проблематики, надавати історії архівної справи цілком нового звучання і смислів.

Одним із таких питань є розуміння місця і ролі архівних знань і уявлень, архівної культури загалом у становленні духовно-культурного простору, інтелектуального середовища, історичної культури міста і регіону. Складність поставленої проблеми полягає в тому, що поняття «архівна культура», «архівна думка», «архівні уявлення» недостатньо відрефлексо- вані у вітчизняному архівознавстві. Водночас, процес засвоєння суспільством значимості рукописної спадщини як важливого сегмента суспільного життя є невід'ємною частиною регіональної історичної культури та вимагає спеціального вивчення у різноманітних проблемно-тематичних і дисциплінарних ракурсах. На це свого часу звернула увагу в серії статей і кандидатській дисертації К. Тележняк (Вирченко), яка досліджувала процес формування рукописних колекцій у зібранні Катеринославського обласного музею імені О. Поля (нині - Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького)7.

Тому видається важливим окреслити основні контури проблеми формування архівної культури катеринославців як складової регіональної історичної культури загалом. Поняття «історична культура» розуміється тут як процес виробництва, споживання, збереження та трансляції історичних знань і уявлень у певному культурному просторі на різних рівнях функціонування «історичного» в суспільно-політичних, соціальних, повсякденних та інтелектуальних практиках.

Архівна справа в регіоні бере свій початок з архівування документації Коша останньої Запорозької Січі. Проте сфера документування була доволі вузькою, а переважна частина соціальних і політичних відносин регулювалася звичаєм. Інтеграція наприкінці ХУШ - в першій половині ХІХ ст. земель колишньої Запорозької Січі та Кримського ханства до Російської імперії, поширення на цій території її бюрократичних структур створили умови для виникнення регулярного документообігу та архівних практик на офіційному і приватному рівнях. Серед них: засвоєння правил оформлення документів, створення, відбір, збереження та опрацювання масивів офіційної документації, формування навичок роботи з текстами, виникнення уявлень про цінність архівних документів, підготовка відповідних кадрів. Водночас міцна прив'язка архівних практик та уявлень до обслуговування запитів державної влади та місцевого самоврядування робила їх невід'ємною складовою Тележняк К. О. Колекціонування писемних пам'яток у регіональному історико-культурному просторі (на матеріалах Катеринославщини кінця ХУІІІ - початку ХХ століття): автореф. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Тележняк Катерина Олексіївна; Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. Дніпропетровськ, 2014. 21 с. діяльності адміністраторів і чиновників. Тому не дивно, що елементи архівної культури кристалізувалися в середовищі, яке своєю службою та соціальним статусом було пов'язане з владою.

Масове роздавання земель у новоприєднаних до імперії регіонах призвело до формування наприкінці ХУШ - в першій половині ХІХ ст. родових дворянських осередків та утворення численних приватних архівів (Миргородські, Родзянки, Криштаровичі, Шмакови та ін.). Виявлено описи 12-ти архівів катеринославських дворян та фамільний фонд (описи в 4-х томах) херсонських поміщиків Фальц-Фейнів у фондах Держархіву Дніпропетровської області8. Самі справи були втрачені в часи Другої світової війни, але описи все ж таки дають можливість реконструювати склад, обсяг, хронологічні межі та загальний зміст архівних справ приватного характеру. Фрагменти дворянських архівів зберігаються також у сховищах Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького, куди вони, найвірогідніше, потрапили на початку 1920-х років стараннями Д. Яворницького, який, поєднуючи нетривалий час посади керівника губернського архіву і музею, перемістив частину архівних фондів до музейного рукописного зібрання, врятувавши в такий спосіб інформативні справи від майбутніх непоправних втратг.

Проте говорити про рефлексії стосовно суспільної значимості архівів на етапі становлення регіональної мережі державних і приватних архівних зібрань не доводиться. Незрілість форм інтелектуального життя до останньої чверті ХІХ ст. визначила запізнілий старт цього процесу на Катеринославщині. Водночас сам факт накопичення масивів архівної документації не лише на офіційному рівні засвідчував необхідність і цінність її присутності у соціальних практиках та уявленнях катери- нославців. Особливо показовим тут є дбайливе ставлення до епістолярного жанру, яке продемонстрували родини катеринославських дворян Нечаєвих і Шпербергів, багато поколінь яких зберігали у сімейних архівах великі комплекси листування своїх членів із кінця ХУІІІ ст. Це дало змогу на межі ХХ-ХХІ ст. здійснити блискучі археографічні видання, що суттєво розширили наші знання про сферу приватного і суспільного життя дворянства Південної України та їхнє ставлення до власних рукописних зібрань як до важливої родинної і суспільної цінності 10.

Початок розшуків архівних скарбів на Катеринославщині був пов'язаний з імпульсами, що виходили від верховної імперської влади. Відомі укази Катерини ІІ, розпорядження обер-прокурора Синоду О. Мусіна-Пушкіна, які стимулювали виявлення стародавніх літописів і раритетних документів із метою дослідження ресурсів та історії регіонів. Деякий відгук ці заклики знаходили і в нашому краї. Так, справа № 127 за 1791 р. з опису втраченого фонду Самарського Пустельно-Миколаївського монастиря має характерну назву, яка, без сумніву, відображає перші евристичні спроби місцевих діячів у галузі архівної справи: «Изследование между библиотеками не окажуться какие рукописные в российской истории летописи или замечания по книгам церковным» Журба О. І. Комплектування архівних зібрань і колекцій на Катеринославщині... С. 184..

Перші прояви суспільного зацікавлення долею рукописної спадщини в нашому краї пов'язані з іменами А. Скальковського (1808-1899) та архиєпископа Гавриїла (В. Ф. Розанова, 1781-1858). Перший з них за підтримки генерал-губернатора М. Воронцова, починаючи з 1835 р., здійснив декілька експедицій по 3-х причорноморських губерніях у пошуках старих архівних зібрань, які мали б стати основою регіонального історичного архіву. Місцеве чиновництво, виконуючи розпорядження влади, допомагало оглядати архівні фонди, які вийшли з поточного використання, описувати їх та передавати до Одеси. Таким чином, у Катеринославі в другій половині 1830-х років був знайдений і врятований від фізичного знищення архів Коша Запорозької Січі, що стимулювало подальші розшуки рукописних старожитностей з пізнавальною, дослідницькою метою Історичний начерк архівного фонду Коша Запорозької Січі // Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ. 1713-1776. Київ, 1994. С. 14.

Відчуваючи підтримку влади, спираючись на нагромаджений до того часу значний масив архівних документів, реагуючи на «дух часу», який робив історичні студії соціально престижними, в 1830-1840-х роках велику евристичну роботу в архівній галузі розгорнув місцевий ар- хиєпископ Гавриїл. Її результатом стало: обстеження церковних архівів на предмет їх інформаційної значимості для дослідження місцевої історії; формування відповідного комплексу копій архівних джерел; створення на цій основі оригінальних досліджень і археографічних публікацій з історії Катеринослава та Новоросійського генерал-губернаторства в цілому, церков і монастирів підвладної єпархії. Користуючись своїм статусом і службовим становищем, архиєпископ Гавриїл, спираючись на своїх підлеглих, створив цілу мережу інформаторів про архівні скарби краю, вимагаючи від них виявлення, копіювання та відправлення до нього найцінніших документів! Журба О. І. Новоросійські археографічні та історичні студії архієпископа // Журба О. І. Становлення української археографії: люди, ідеї інституції. Дніпропетровськ, 2003. С. 190-254.. Внаслідок архівних обстежень у архи- єпископа накопичився великий комплекс копій документів другої половини ХУІІІ - початку ХІХ ст., який був ним упорядкований і переплетений у 3 великі рукописні історичні збірки, що нині зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадского! Сборники документов архиепископа Екатеринославского, Херсонского и Таврического Гавриила Розанова // Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України. Ф. V. Спр. 449-461 (1781-1836 рр.). 228 арк.; Спр. 462-546 (1738-1799 рр.). 333 арк.; Спр. 547612 (1785-1837 рр.). 326 арк.. Вони надають неоцінений матеріал для постановки низки проблем у контексті вивчення архівної думки й архівної культури: коло історичних інтересів регіонального духовенства, його проблемно-тематичні зацікавлення, критерії відбору архівних документів тощо та заслуговують окремого джерелознавчого дослідження.

Система обстеження і використання архівів, створена архиєписко- пом Гавриїлом, після його від'їзду перестала діяти. Це, з одного боку, засвідчило виняткову роль персонального фактора, відсутність кадрового і інтелектуального потенціалу для продовження такої роботи, а з другого - перервність у формуванні стійкої архівної культури регіону як однієї з характерних ознак модерного інтелектуального ландшафту Катеринослава та його історичної культури в цілому Журба О. І. Історична культура Катеринославщини та особливості формування історичної пам'яті регіону // Харківський історіографічний збірник. 2016. Вип. 15. С. 163-173..

Лише через 30 років, наприкінці 1870-х років, інтерес до місцевих рукописних старожитностей відновився зусиллями іще одного архиєрея, єпископа Феодосія (О. Г. Макаревського, 1822-1885), який проводив цю роботу за алгоритмом свого попередника. Інтенсивні розшуки церковних архівів проводили численні співробітники і підлеглі архиєпископа, які привчалися бачити в давніх, вже не потрібних у повсякденному використанні документах важливу культурну цінність. Головною метою цих пошуків була реконструкція історії церковних установ краю. Їх результатом став колосальний фоліант, в якому на основі архівних документів реконструйовувалася рання історія всіх церков і монастирів Катеринославської губернії до початку ХІХ ст. Макаревский Феодосий. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия / упорядн. В. Г. Долгополий. Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2000. 1080 с. [Репринт із видання 1880 р.] Праця єпископа Феодосія не втратила свого наукового значення й досі, бо більша частина документів, які згадувалися та розлого цитувалися, зникла в роки Другої світової війни.

Архівна активність деяких місцевих православних ієрархів, безумовно, зіграла вирішальну роль у формуванні серед провінційної публіки уявлень про важливість і цінність рукописної спадщини. Отже, до початку 1880-х років основною соціальною групою, яка демонструвала зацікавленість у роботі з архівними документами, було духовенство. Водночас, значна частина світської освіченої публіки Катеринославщи- ни в останній чверті ХІХ ст. вже мала достатню гімназійну та університетську освіту, яка передбачала формування основ архівної культури через засвоєння історико-філологічних дисциплін, студіювання численних археографічних видань, поширення в регіоні історичної періодики. Це створювало передумови для кадрового забезпечення зрілої, повноцінної структури історичної та архівної культури регіону в недалекому майбутньому.

Лише з початком промислового розвитку регіону з 1880-х роках та суттєвим зростанням й урізноманітненням інтелектуального ландшафту Катеринослава в середовищі освіченої публіки почала визрівати ідея утворення місцевого архіву та губернської архівної комісії для збереження, наукового і просвітительського використання рукописів Абросимова С. В. «Летопись» екатеринославских архивистов // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии: в 11-ти вып. Вып. 1. Репринтное издание. Днепропетровск, 2010. С. 6-8.. Подібні заклики все частіше звучали зі сторінок місцевих газет «Степь» (1885), «Екатеринославский юбилейный листок» (1887), «Екатеринос- лавские губернские ведомости» (1895), «Приднепровский край» (1899), а також журналу «Киевская старина» (1899). Мотивація цих пропозицій зводилася до необхідності наукового розроблення регіональної історії, виховання місцевого патріотизму засобами «архівної реанімації» славних сторінок минулого, прагнення до засвоєння форм і структур життя великих європейських та імперських міст, для яких наявність архівних інституції усвідомлювалася як норма. Так, на сторінках «Ека- теринославского юбилейного листка» зазначалося, що: «...не только в названных губерниях [раніше згадувалося створення архівних комісій у Тверській, Тамбовській, Рязанській та Орловській губерніях - О. Ж.], но и в соседней с нами Таврической и некоторых других уже открыты архивные комиссии, для чего потребовались весьма ограниченные средства, собранные в большинстве по добровольной подписке. Как видно из сведений, помещенных в «Екатер. Юбил. Листке», местные архивы содержат богатый исторический материал, неразобранный и подвергающийся разным случайностям; в Екатеринославе же найдется много лиц с ученою подготовкою, найдется и просвещенное сочувствие к делу, а следовательно на средства нравственные и материальные, чтобы сдви- нуть дело, рассчитывать можно. Казалось бы своевременным открытие Екатеринославской архивной комиссии, которой предстоит почтенная задача сохранить богатый исторический материал и обогатить науку сведениями за целое столение жизни края» Екатеринославский юбилейный листок. 1887. № 23. С. 222..

Суспільне зацікавлення архівними раритетами, на мій погляд, може також розглядатися не лише як спосіб легітимації регіональних особливостей, але й як консервативна реакція частини соціуму на надзвичайно швидку модернізацію регіону, яка загрожувала руйнуванню традиційних форм життя. архівний духовний культурний історичний

Яскравим підтвердженням готовності катеринославського соціуму усвідомлено формувати місцеву архівну культуру з її суспільним і ког- нітивним запитом, кадровим потенціалом, інституційними структурами, рефлексіями щодо ролі та місця архівного документа у громадських і наукових практиках стала робота Катеринославського губернського статистичного комітету. На початку ХХ ст. він прийняв програму широкого економічного, статистичного, природно-кліматичного обстеження регіону і підготував декілька випусків довідкового видання «Екатери- нославская губерния» з досить глибокими дослідженнями, здійсненими місцевими інтелектуалами. Не обмежуючись експертизою поточного стану справ, Комітет поставив завдання вивчення «... различных сторон ея жизни за возможно больший период времени» Предисловие // Екатеринославская губерния. Памятная книжка и адрес-календарь 1903 года. Екатеринослав, 1903. С. 1.. Спираючись на результати власних обстежень місцевих архівів, співробітники Комітету представили історико-економічні екскурси з історії продовольчої справи, лісорозведення, мобілізації земельних ресурсів, розвитку сільського господарства тощо. Особливої уваги в контексті окреслення архівних горизонтів Катеринославщини заслуговує фундаментальне й унікальне для регіонального історіографічного середовища дослідження І. Ребри- на, присвячене підготовці та реалізації в губернії Селянської реформи 1861 р. і цілком побудоване на результатах ґрунтовних архівних обстежень Ребрин И. А. Крестьянская реформа в Екатеринославской губернии (исторический очерк) // Екатеринославская губерния. Памятная книжка и адрес-календарь 1903 года. Екатеринослав, 1903. Отд. І. С. 1-312.. У передмові до 3-го випуску довідника відзначалося, що такий історичний екскурс, цілком побудований на документальній основі, є надзвичайно актуальним, бо «именно теперь, когда вопрос об экономическом и правовом устройстве крестьян стоит на очереди, следует посмотреть как совершалась великая реформа, послужившая основанием для новой жизни крестьян.» Предисловие // Екатеринославская губерния. Памятная книжка и адрес-календарь 1903 года. Екатеринослав, 1903. С. ІІ.. З цією метою був залучений архів колишнього Катеринославського губернського з селянських справ присут- ствія. Свою пізнавальну позицію автор обґрунтовував, цілком виходячи з позитивістського образу науки: «Статистический комитет совершенно сознательно устраняет свое вмешательство в факты минувшей действительности крестьянского дела в губернии, становясь от возможных упреков за отсутствие объективности под защиту «кавычек» и самих «архивных дел», которых просмотрено было и использовано для работы 387, объемом нередко до 350, а иногда и до 400 с лишком листов» 22.

Важливо, що автор усвідомлював і окреслив у монографії перспективи архівних розшуків з означеної теми: «Очень жаль, что за недостатком времени и при срочности роботы нельзя было использовать архивные дела мировых посредников и уездных мировых съездов, перешедшие от бывших уездных по крестьянским делам присутствий в ныне существующие уездные съезды; не использованы также дела бывшей палаты государственных имуществ и казенной палаты, архивные дела канцелярий губернского и уездных предводителей дворянства, губернского комитета по устройству быта помещичьих крестьян, временной комиссии по подготовке местных условий ко введению реформы 1861 года и некоторых других местных учреждений, находившихся в том или ином отношении к крестьянской реформе...»23. Варто зауважити, що праця І. Ребрина, про якого, до речі, майже нічого не відомо, а її текст ніколи ще не розглядався в контексті формування місцевого історіографічного середовища, стала не лише найбільшою за обсягом історичною монографією, виробленою в катеринославському інтелектуальному просторі початку ХХ ст., але й винятковим джерелом інформації для наступних досліджень з історії Великих реформ і селянського питання в регіоні. Справа в тому, що всі архівні зібрання, на які спирався І. Ребрин, втрачено. Саме тому його робота, де розлого цитуються фрагменти рукописів і цілісні документи, справедливо може розглядатися як своєрідна археографічна публікація.

Іще одним проявом архівної культури Катеринославщини стало приватне колекціонування рукописів із пізнавальною та дослідницькою метою. Таких свідоцтв є небагато. Серед них - лист О. Захарченка, титулярного радника, службовця катеринославського відділення Державного банку, дійсного члена Катеринославського губернського статистичного комітету, відправлений з Катеринослава 30 березня 1883 р. до редакції журналу «Киевская старина». Він зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України і був оприлюднений Т. Литвиновою в журналі «Київська старовина» 24. В ньому йшлося про придбання О. Захарченком у одного з місцевих старожилів найповнішого списку невідомого рукопису видатної пам'ятки суспільної думки середини XVIII ст. «Разговор Великороссии с Малоросией» Семена Дівовича. Лист був спровокований публікацією у лютневій книжці журналу за 1882 р. одного зі списків цієї пам'ятки і містив докладний опис зовнішніх параметрів рукопису, а також порівнянням його змісту з надрукованим текстом. У нашому контексті важливо те, що освічений катеринославець включався до ширшого інтелектуального простору як активний учасник архівних розшуків та джерелознавчих студій.

Від архівних мрій про створення спеціалізованої інституції, яка б об' єднала місцевих ентузіастів рукописних скарбів до їх реалізації минуло майже 20 років, коли у 1903 р. розпочала свою роботу Катеринославська губернська учена архівна комісія. Потужний індустріальний бум, центром якого ставав Катеринослав, динамічно змінював не лише соціально-економічну ситуацію, зовнішні параметри міського ландшафту, але й інтелектуальний і духовно-культурний потенціал міста. На межі ХІХ-ХХ ст. у Катеринославі сформувалося професійне середовище істориків, здатних реалізовувати складні проєкти, згуртовувати навколо себе краєзнавців, істориків-аматорів, просто зацікавлених співгромадян, які розуміли важливість і значимість архівного документа та архівної справи для міста, регіону, країни. Зазначимо, що особливістю створення міського фахового середовища став результат інтелектуального імпорту, тобто залучення до катеринославського духовно-культурного простору випускників історико-філологічних факультетів університетів Москви (В. Пічета), Києва (А. Синявський і Д. Дорошенко), Харкова (Д. Яворницький), Ніжина (В. Данилов) та Київської духовної академії (В. Біднов). Незважаючи на різний професійний вишкіл та проблемно-тематичні уподобання, всі вони отримали якісну фахову підготовку і були орієнтовані на професійне освоєння незвіданого архівного простору Катеринославщини. Звернемо також увагу на вік представників першого покоління катеринославського цеху професійних істориків. Більшості з них у 1903 р., коли виникла Катеринославська учена архівна комісія, не було й 30-ти років: В. Пі- четі виповнилося 25 років (у Катеринославі у 1903-1905 рр.), В. Данилову - 23 (викладав у 1905-1907 рр.), Д. Дорошенку - 22 (працював у Катеринославі в 1910-1913 рр.), В. Біднову - 27. Молоді, амбітні, з навиками «спілкування» з рукописними джерелами, вони робили перші кроки у професійній кар'єрі, активно долучаючи до предмета своїх досліджень виявлення, опрацювання й популяризацію архівних скарбів регіону.

Старші ж за віком, досить статусні у міському середовищі персони, - директор комерційного училища А. Синявський, якому було 37 років, та директор крайового музею Д. Яворницький (48 років) - патронували молодших колег, брали на себе питання комунікації з владою, у т. ч. й у справі організації обстежень місцевих архівних сховищ.

Вершиною діяльності місцевої наукової інституції стала публікація 10-ти випусків «Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии». Це видання надзвичайно репрезентативно представляло архівну культуру регіону: напрями, тематику, форми і методи архівної роботи, широту і фаховість кадрового складу архівної громадськості. Матеріали «Летописи» уможливлюють реконструкцію втрачених архівних фондів, а також архівних ідеалів, втілених у намічені, обговорювані, доручені до виконання, але так і не реалізовані плани, проєкти і програми виявлення, опрацювання, використання та видання рукописних скарбів краю25.

Найактивнішу участь у виданні «Летописи» брали саме місцеві професійні історики. Так, перу В. Біднова належать 32 позиції, В. Данилову - 10, Д. Дорошенку - 3, В. Пічеті - 7, А. Синявському - 12, Д. Явор- ницькому - 4. Із загальної кількості праць в усіх 10-ти томах (182) майже 43% (78) опубліковано саме дипломованими фахівцями 26 Проте, якщо порахувати анонімні рецензії, протоколи зібрань Комісії, випущені без підпису, інформацію без авторства про наукові й історичні події, які, напевно, писалися саме істориками-фахівцями (найвірогідніше А. Синяв- ським, який як Товариш Голови Комісії виконував обов'язки редактора усіх 10-ти випусків), то частка цією когорти збільшиться до 50%.

Але ж інші 50% матеріалів архівознавчого збірника надали аматори, любителі місцевої історії, краєзнавці, тобто, той регіональний інтелектуальний актив, для представників якого архівний документ ставав не лише науковою, але й культурною і суспільною цінністю. Ними була опублікована низка окремих архівних документів, огляди родових і особових архівних зібрань, церковних архівів, персонологічні та проблемно-тематичні дослідження, побудовані на використанні знайдених рукописів. Автори були впевнені у значимості пошуків і оприлюднення архівних документів та активно піклувалися про їх збереження і публічну репрезентацію, що особливо яскраво відобразилося у протоколах засідань Комісії.

Якщо під регіональними «архівними горизонтами» розуміємо усвідомлення значимості перспектив архівознавчих проєктів, то саме протоколи Комісії дають можливість побачити, які стратегії архівної евристики й едиції, наукового опрацювання і збереження уявляло та конструювало катеринославське архівознавче середовище на початку ХХ ст. Серед «архівних мрій» катеринославців, які потроху розпочали реалізовуватися, але так і не були завершені, пріоритетне місце займали описи: а) історичних документів церковних і монастирських архівів Катеринославської єпархії; б) сімейних архівів дворян Катеринославської губернії; в) архівних справ повітових предводителів дворянства; г) історичних документів громадських і казенних установ губернії. Наступним пріоритетом Комісія визначала створення колекції спогадів катеринославців, причому, як шляхом збирання і опрацювання наявного матеріалу, так і звертаючись до земляків із закликом творити нові мемуарні джерела. Важливою у горизонтах архівних очікувань Комісії визнавалася справа збирання і публікації документів, присвячених відомим катеринославцям та значимим місцевим родинам.

Отже, саме на початку ХХ ст. Комісія стала стабільним майданчиком обговорення прикладної архівознавчої проблематики, осередком спілкування професійних істориків і аматорського середовища, у взаємодії яких формувалася специфіка регіональної архівної культури як сегмента інтелектуального ландшафту динамічного індустріального міста та губернії загалом.

Безумовно, така ситуація не була ексклюзивною. Потужні модер- нізаційні процеси, що активно розгорнулися в другій половині ХІХ ст. та охопили всі сторони життя Російської імперії, створили умови для потужного регіонального архівного руху, який своєрідно виявився і на Катеринославщині.

Оригінальним джерелом для визначення місця архівів і архівної справи в уявленнях катеринославців можна вважати комплекс листування самого авторитетного і статусного місцевого історика - Д. Явор- ницького. Формальний кількісний аналіз використання понять «архів» та «архівна справа» у перших 6-ти томах (1997-2012) фундаментального археографічного епістолярного серіалу приніс такі результати:

Докладний аналіз змісту і контекстів цього «архівного» листування ще попереду, але початкові спостереження дозволяють із впевненістю стверджувати, що архівна проблематика, хоча й не була центральною, займала важливе місце не лише у спілкуванні фахових істориків, але й в уявленнях освіченої публіки. Звертає на себе увагу, що архівні сюжети активно включалися у спілкування Д. Яворницького не лише з професійними музейниками, науковцями, діячами культури, але й з далекими від фахових зацікавлень відомого історика кореспондентами.

Отже, в еволюції катеринославської архівної культури можна виділити 3 періоди: 1) кінець ХУІІІ - 1820-і роки - зародження уявлень про цінність рукописних документів під впливом зовнішніх обставин та адміністративних стимулів, початок регулярної архівно-діловодної практики; 2) 1830-1870-і роки - виникнення приватної ініціативи в середовищі місцевого духовенства вищого рівня, залучення до евристичної роботи їхніх підлеглих; характерна перервність розвитку архівних зацікавлень; 3) 1880-ті - початок ХХ ст. - формування повної структури архівної культури (професійна архівна робота фахових істориків, аматорські зусилля в пошуках і популяризації архівної справи, формування масових уявлень про культурну і соціальну цінність архівів). Архівна культура набула розвинених, у т. ч. й інституційних форм, стала невід'ємною частиною міського інтелектуального пейзажу та регіональної історичної культури.

References

1. Abrosymova, S. V., Zhurba, O. I. & Kravets, M. V. (Comps.) (1991). Letopis Ekaterinoslavskoi uchenoi arkhivnoi komissii (1904-1915): Bibliohrafichny dovidnyk [Chronicle of the Yekaterinoslav Scientific Archival Commission (19041915): Bibliographical guide]. Kyiv. [in Ukrainian & Russian].

2. Abrosimova, S. & Boiko, A. (1997). «Pishu tebe, moi angelskii drug...» (Iz ehpistolyarnogo naslediya nachala XIX veka) [«I am writing to you, my angel friend...» (From the epistolary heritage of the early nineteenth century)»]. Zaporizhia. [in Russian].

3. Abrosimova, S. V. (2010). «Letopis» yekaterinoslavskikh arkhivistov [Yekaterinoslav archivists' «Chronicle»]. Letopys Yekaterynoslavskoi uchenoi arkhyvnoi komyssyy: v 11 vyp. Repryntnoe yzdanye, 1, 6-15. [in Russian].

4. Abrosymova, S. V. (1998). D. I. Yavornytskyi i rozvytok arkhivnoi spravy na Katerynoslavshchyni [D. I. Yavornytsky and the development of archival affairs in the Yekaterinoslav region]. Studii z arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva, 3, 129-135. [in Ukrainian].

5. Abrosymova, S. V. & Zhurba, O. I. (2001). Edytsiina arkheohrafiia v Ukraini u XIX-XX stolittiakh: plany, proekty, prohramy vydan. Katerynoslavska uchena arkhivna komisiia (1903-1919 rr.) [Editorial archeography in Ukraine in the 19th - 20th centuries: plans, projects, programs of publications. Yekaterinoslav Scientific

6. Archival Commission (1903-1919)]. Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk, 2, 430-452. [in Ukrainian].

7. Ekaterinoslavskii yubilejnyi listok. (1887). [Yekaterinoslavsky anniversary leaflet.] (Vol. 23). [in Russian].

8. Abrosymova, S. V., Vasylenko, N. Ye. & Pierkova, A. I. (Comps.); Kapustina, N. I. (Ed.) (1999). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 2: Lysty diiachiv kultury do D. I. Yavornytskoho [Academician D. I. Yavor- nytskyi's epistolary legacy. Vol. 2: Letters of cultural figures to D. I. Yavornytskyi] (S. V. Abrosymovyi, Foreword). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

9. Abrosymova, S. V., Vasylenko, N. Ye. & Pierkova, A. I. (Comps.); Kapustina, N. I. (Ed.) (2005). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 3: Lysty muzeinykh diiachiv do D. I. Yavornytskoho [Academician D. I. Yavornytskyi's epistolary legacy. Vol. 2: Letters of museum figures to D. I. Yavornytskyi]. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

10. Abrosymova, S. V., Vasylenko, N. Ye. & Pierkova, A. I. (Comps.); Kapustina, N. I. (Ed.) (2005). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 4: Lysty D. I. Yavornytskoho do diiachiv nauky ta kultury [Academician D. I. Yavornytskyi's epistolary legacy. Vol. 4: D. I. Yavornytsky's letters to personalities in the field of science and culture]. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

11. Abrosymova, S. V., Vasylenko, N. Ye. & Pierkova, A. I. (Comps.); Kapustina, N. I. (Ed.) (2010). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 5. Lysty ridnykh, druziv i znaiomykh do D. I. Yavornytskoho [Academician D. I. Yavornytskyi's epistolary legacy. Vol. 5: Letters from relatives, friends, and acquaintances to D. I. Yavornytskyi]. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

12. Abrosymova, S. V., Vasylenko, N. Ye. & Pierkova, A. I. (Comps.); Kapustina, N. I. (Ed.) (2012). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 6: Lysty ridnykh, druziv i znaiomykh do D. I. Yavornytskoho [Academician D. I. Yavornytskyi's epistolary legacy. Vol. 6: Letters from relatives, friends, and acquaintances to D. I. Yavornytskyi]. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

13. Bandur, Ya., Beketova, V. & Vasylenko, N. (Comps.) (2021). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 7: Lysty vchenykh, diiachiv kultury, literatury, mystetstva ta shanuvalnykiv starovyny do D. I. Yavornytskoho [Academician D. I. Yavornytskyi's epistolary legacy. Vol. 8: Letters of scientists, figures of culture, literature, art, and antiquity admirers to D. I. Yavornytskyi]. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

14. Abrosymova, S. V., Vasylenko, N. Ye., Pierkova, A. I. & Cherednyk, N. H. (Comps.) (1997). Epistoliarna spadshchyna akademika D. I. Yavornytskoho. Vyp. 1: Lysty vchenykh do D. I. Yavornytskoho [Academician D. I. Yavornytskyi's epistolary legacy. Vol. 1: Letters of scientists to D. I. Yavornytskyi]. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

15. Abrosymova, S. & Boiko, A. (2003). Epistoliarna spadshchyna rodyny Nechaievykh (kinets XVIII - XX stolittia) [Epistolary heritage of the Nechaev family (end of the 18th - 20th centuries)]. Zaporizhia. [in Ukrainian & Russian].

16. Istorychnyi nacherk arkhivnoho fondu Kosha Zaporozkoi Sichi. (1994). [Historical review of the archival fond of the Zaporozhian Sich]. In Arkhiv Kosha Novoi Zaporozkoi Sichi. Opys sprav. 1713-1776 (pp. 14-18). Kyiv. [in Ukrainian].

17. Kovalsky, M. P. & Abrosimova, S. V. (1989). Iz istorii Yekaterinoslavskoi uchenoi arkhivnoi komissii (1903-1916) [From the history of the Yekaterinoslav Scientific Archival Commission (1903-1916)]. In Arheograficheskii ezhegodnik za 1988 god (pp. 52-57). Moskva. [in Russian].

18. Lytvynova, T. F. (2000). Pro nevidomyi spysok «Razghovora Velykorossyy s Malorossyei» Semena Divovycha [On the unknown list of «The conversation of Great Russia with Little Russia» by Semen Divovych]. Kyivska starovyna, 1, 155159. [in Ukrainian].

19. Makarevskii, F. (1880). Materialy dlya istoriko-statisticheskogo opisa-niya Yekaterinoslavskoi Yeparkhii: Cerkvi i prikhody proshedshego XVIII stoletiya [Materials for the historical and statistical description of the Yekaterinoslav Diocese: Churches and parishes of the past 18th century]. Dnepropetrovsk. [in Ukrainian & Russian].

20. Predislovie [Foreword] (1903). In Ekaterinoslavskaya guberniya. Pamyatnaya knizhka i adres-kalendar 1903 goda (Vol. І-ІІ). Yekaterinoslav. [in Russian].

21. Rebrin, I. A. (1903). Krestyanskaya reforma v Yekaterinoslavskoi gubernii (istoricheskii ocherk) [Peasant reform in the Yekaterinoslav governorate (historical review)]. In Ekaterinoslavskaya guberniya. Pamyatnaya knizhka i adres-kalendar 1903 goda (pp. 1-312). Yekaterinoslav. [in Russian].

22. Yuzbasheva, N. L. (Comp.); Kystruska, N. V. & Yuzbasheva, N. L. (Ed.) (2012). Spadshchyna [Heritage]. Dniprpetrovsk. [in Ukrainian].

23. Yuzbasheva, N. L. (Comp.); Kystruska, N. V. & Yuzbasheva, N. L. (Ed.) (2018). Spadshchyna: do 100-richchia stvorennia systemy arkhivnykh ustanov Ukrainy ta 95-richchia Derzhavnoho arkhivu Dnipropetrovskoi oblasti [Heritage: to the 100th anniversary of the system of archival institutions in Ukraine and the 95th anniversary of the State Archives of the Dnipropetrovsk region]. Dniprpetrovsk. [in Ukrainian].

24. Mieshkov, D. Yu. (Comp.) (1999). Spadshchyna: do 75-richchia Derzhavnoho arkhivu Dnipropetrovskoi oblasti [Heritage: to the 75th anniversary of the State Archives of the Dnipropetrovsk region]. Dniprpetrovsk. [in Ukrainian].

25. Kystruska, N. V. (Ed.) (2008). Spadshchyna: do 85-richchia Derzhavnoho arkhivu Dnipropetrovskoi oblasti [Heritage: to the 85th anniversary of the State Archives of the Dnipropetrovsk region]. Dniprpetrovsk. [in Ukrainian].

26. Telezhniak, K. O. (2014). Kolektsionuvannia pysemnykh pamiatok u rehionalnomu istoryko-kulturnomu prostori (na materialakh Katerynoslavshchyny kintsia XVIII - pochatku XX stolittia) [Collecting written artifacts in the regional historical and cultural space (on the materials of the Katerynoslav region of the late 18th - early 20th century)] (Abstract of Candidate's thesis). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

27. Zhurba, O. I. (1995). Pro pochatok istoryko-arkheohrafichnykh doslidzhen na Katerynoslavshchyni [On the beginning of historical and archeographic research in the Ekaterinoslav region]. In Rehionalne i zahalne v istorii (pp. 184-187). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

28. Zhurba, O. I. (2000). Persha istorychna ta arkheohrafichna rozvidka z istorii mista Katerynoslava [The first historical and archeographic exploration of the history of Ekaterinoslav]. Humanitarnyi zhurnal, 3-4, 211-229. [in Ukrainian].

29. Zhurba, O. I. (2002). Komplektuvannia arkhivnykh zibran i kolektsii na Katerynoslavshchyni u druhii polovyni XVIII - pershii polovyni XIX st. [Acquisition of archival collections in the Ekaterinoslav region in the second half of the 18th - first half of the 19th century]. Arkhivy Ukrainy, 4-6, 179-188. [in Ukrainian].

30. Zhurba, O. I. (2003). Novorosiiski arkheohrafichni ta istorychni studii arkhiiepyskopa Havryila (Rozanova) [Novorossiysk archeographic and historical studies of Archbishop Gavriil (Rozanov)]. In Stanovlennia ukrainskoi arkheohrafii: liudy, idei, instytutsii (pp. 190-254). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

31. Zhurba, O. I. (2008). Vtracheni papery katerynoslavskoho dvorianstva u Derzhavnomu arkhivi Dnipropetrovskoi oblasti [Lost papers of the Ekaterinoslav nobility in the State Archives of the Dnipropetrovsk region]. Spadshchyna, 2, 2140. [in Ukrainian].

32. Zhurba, O. I. (2016). Istorychna kultura Katerynoslavshchyny ta osoblyvosti formuvannia istorychnoi pamiati rehionu [Historical culture of the Ekaterinoslav region and features of historical memory formation of the region]. Kharkivskyi istoriohrafichnyi zbirnyk, 15, 163-173. [in Ukrainian].

33. Zhurba, O. I. (2018). Arkheohrafichni vydannia Derzhavnoho arkhivu Dnipropetrovskoi oblasti (z kintsia XX stolittia) [Archaeographic editions of the State Archives of the Dnipropetrovsk region (from the end of the 20th century)]. Spadshchyna, 4, 262-273. [in Ukrainian].

34. Zhurba, O. I. & Abrosymova, S. V. (1992). Arkheohrafichna diialnist Katerynoslavskoi uchenoi arkhivnoi komisii [Archaeographic activity of the Ekaterinoslav Scientific Archival Commission]. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, 1, 34-46. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru