Зумовлені війною: про деякі інновації в сучасному українському документознавстві та архівознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зумовлені війною: про деякі інновації в сучасному українському документознавстві та архівознавстві

Віта Бойко, кандидатка історичних наук, заступниця директора з наукової роботи; Сергій Кулешов, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу документознавства, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства

Анотація

Мета роботи полягає у висвітленні прикладів сучасного ініціативного документування державними архівами подій російсько-української війни та відмінностей документів ініціативного документування як архівних документів. Здійснено аналіз історії ініціативного документування, зокрема зафіксування свідчень злочинів нацистів на території України під час Другої світової війни, документування архівами фактів Помаранчевої революції, виборів Президента України 2004 р. тощо. Методологія статті базується на застосуванні загальнонаукових методів, а саме: системного, поняттєвого аналізу, функційного, ретроспективного та порівняльно-історичного. Вивчення впливу російсько-української війни на технологію роботи державних архівів України зумовило використання порівняльно-історичного та ретроспективного методів. Також значну роль у науковому дослідженні відіграло застосування функційного методу, зокрема під час аналізу соціальних функцій архівних документів.

Наукова новизна. Практика ініціативного документування та її сучасне поширення в державних архівах не могли не вплинути на методологічні аспекти українського документознавства та архівознавства. Автори статті припускають, що архівний документ, створений у результаті ініціативного документування, не відповідний у своєму визначенні в частині завершеності виконання функції, заради якої його було створено, порівняно з усталеним визначенням поняття «архівний документ». І сама практика набуття документом, створеним у результаті ініціативного документування, статусу архівного документа постійного строку зберігання дещо відмінна від типової практики формування архівних колекцій, наприклад, управлінських або особового походження.

Висновки. Актуальною є потреба підготовки дослідження ініціативного документування державними архівами подій російсько-української війни, розроблення оптимальних методик його реалізації та технологій подальшої архівної роботи зі створеними документами, які мають будуватися на вивченні досвіду архівів.

Ключові слова: російсько-українська війна; державні архіви; ініціативне документування; документ ініціативного документування; архівний документ; інновації в архівній практиці.

Abstract

Caused by war: about some innovations in modern Ukrainian documentary studies and archival science

Vita Boiko, Candidate of Historical Sciences, Deputy Director; Serhii Kuleshov, Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Departament of Records Management, Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Records Management

The purpose of the work is to highlight examples of modern proactive documentation by state archives of the events of the Russian-Ukrainian war and the differences between proactive documentation as archival documents. An analysis of the history of proactive documentation was made using the examples of recording evidence of Nazi crimes on the territory of Ukraine during the Second World War, documenting the facts of the Orange Revolution, the 2004 presidential elections etc.

The methodology of the article is based on the application of general scientific methods, namely: systemic, conceptual, functional, retrospective and comparative- historical analysis. The study of the influence of the Russian-Ukrainian war on the technology of work of the state archives of Ukraine led to the use of comparative- historical and retrospective methods. The application of the functional method also played a significant role in the scientific research, in particular during the analysis of the social functions of archival documents. Scientific novelty. The practice of initiative documentation and its modern spread in state archives could not help but influence the methodological aspects of Ukrainian document studies and archival studies. The authors of the article assume that the archival document created as a result of initiative documentation is not appropriate in its definition in terms of the completeness of the function for which the document was created compared to the established definition of the concept of «archival document». And the very practice of a document created as a result of initiative documentation acquiring the status of an archival document with a permanent storage period is somewhat different from the typical practice of forming archival collections, for example, of administrative or personal origin. Conclusions. There is an urgent need to prepare a study of initiative documentation by state archives of the events of the Russian-Ukrainian war, to develop optimal methods of its implementation and technologies for further archival work with the created documents, which should be based on the study of the archives' experience.

Key words: Russian-Ukrainian war; state archives; proactive documentation; document of proactive documentation; archival document; innovations in archival practice.

ініціативний документування архів війна

Ініціативне документування значущих подій має свою історію в Україні. Однак, масове створення документів про події російсько-української війни стало одним з основних завдань сьогодення для українських архівістів і зумовлює потребу ретельного дослідження феномена таких документів у документознавчому та архівознавчому аспектах. Перш за все йдеться про особливості документа як продукту, створеного в результаті ініціативного документування, і як об'єкта архівного зберігання. Мають бути окреслені головні завдання такого дослідження, вирішення яких допоможе у подальшому документуванні архівістами подій воєнного і післявоєнного життя в Україні та організації роботи в архівах із цими документами.

В умовах воєнного стану Державна архівна служба України (Укрдержархів) листами від 04.03.2022 р. № 104/2.01-24/0 та від 03.04.2022 р. № 1339/2.01-24/0 звернулася до керівників центральних державних архівів, державних архівів областей, м. Києва долучитися до ініціативного документування воєнних подій, пов'язаних із війною російської федерації проти України, що вже сьогодні є свідченнями злочинів агресора, відчайдушної боротьби і незламного духу українського народу, а завтра стануть важливою частиною національної пам'яті та сприятимуть формуванню архівних колекцій.

Архівісти почали активно формувати архівні колекції документів, створені за результатами ініціативного документування. Цю роботу відображено на офіційних вебсайтах державних архівів. Наприклад, Державний архів Тернопільської області доповідав, що здійснюється ініціативне документування подій з інформаційних інтернет-ресурсів за такими тематичними напрямами: воїни-Герої на захисті України;

Тернопільщина - надійний тил України; волонтерський рух, гуманітарна допомога; злочини агресора проти українського населення. Розділ архівної колекції - опис документів в електронній формі «Сто днів неоголошеної війни (24.02 - 03.06.2022 р.)». Окремі документи зі вже зібраної за 60 днів неоголошеної війни (з 24.02 до 24.04.2022 р.) колекції експонувалися на вебсайті архіву Формування архівної документальної колекції з героїчної відсічі України російській збройній агресії..

На вебсайті Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного (нині - Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів) від 18 березня 2022 р. зазначалося, що архів розпочав роботу з ініціативного документування подій та формування аудіовізуальних колекцій документами, які є свідченнями злочинів агресора, відчайдушної боротьби українського народу за право жити вільно у своїй країні, самостійно обирати власне майбутнє. У результаті проведеної роботи архів поповнив свої зібрання фото-, відео-, фонодокументами, що відображають масштаби нещадних бомбардувань, руйнувань цивільних об'єктів, інфраструктури, жорстокі вбивства мирного населення, знищення історичних пам'яток, блокування евакуації людей та гуманітарної допомоги. Архівісти переконані, що «зібрані документи в подальшому стануть невід'ємною складовою Національного архівного фонду, навічно збережуть пам' ять про героїв-захисників, наші перемоги та звірства російських окупантів» Ініціативне документування подій, пов'язаних з війною Росії проти України..

На сайті Державного архіву Київської області зафіксовано, що архів із перших днів російського вторгнення почав здійснювати щоденне документування подій, які відбувалися на території Київщини, та розміщувати на офіційному Telegram-каналі Київської обласної військової адміністрації. У результаті проведеної роботи було відібрано майже тисячу документів, з яких понад 170 текстових, близько 250 відео та понад 500 фотодокументів. Цей інформаційний ресурс став основою сформованої в архіві «Колекції документів російсько-української війни на Київщині». З початку війни з Росією до офіційних інформаційних джерел було відібрано загалом 5 тис. документів, з яких понад тисяча текстових, майже 1 тис. 200 відеодокументів та близько 3 тис. фотодокументів. Архів війни: зібрати та зберегти.

Голова Укрдержархіву Анатолій Хромов у зверненні до читачів «Нас підтримує весь світ. Україна переможе!» на сторінках першого номера «Архівів України» за 2022 р. наголошував: «Відтепер основні зусилля архівістів спрямовані на постійний моніторинг стану галузі та ініціативне документування подій війни (виокремлено нами - В. Б., С. К.)» г. Зазначимо, що серед інших завдань цей пункт був першим.

Варто зауважити, що ініціативне документування має свою історію. Так, у дисертаційному дослідженні Є. Максимчука Хромов А. Нас підтримує весь світ. Україна переможе! // Архіви України. 2022. № 1. С. 7-11. Максимчук Є.С. Діяльність державних комісій з розслідування злочинів нацистів на території України (1941-1951 рр.): типо-видовий склад та інформаційний потенціал джерельного комплексу: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Максимчук Євген Спиридонович; Український науково-дослідний ін-т архів. справи та документознавства. Київ, 2007. 20 с., присвяченому розгляду діяльності державних комісій з розслідування злочинів нацистів на території України, розглянуто класифікацію джерел про звірства нацистів як джерел т. зв. усної історії. Цікавим є склад документів, що фіксували злочини нацистів, і вони співзвучні з сучасною класифікацією документів, де задокументовано злочини російських загарбників. Це, зокрема, заяви громадян, протоколи опитування громадян, висновки слідчих експертів, фотознімки, листи радянських громадян, вивезених до Німеччини, документи окупантів Там само. С. 12. тощо.

За ініціативою Державного комітету архівів України (нині - Державна архівна служба України) в 2004 р. було прийнято рішення щодо документування архівами подій Помаранчевої революції, зокрема, опрацювання електронних ресурсів мережі «Інтернет» Голова Держкомархіву Геннадій Боряк провів чергову нараду з директорами державних архівів, розташованих у м. Києві. . У подальшому Центральний державний електронний архів України (ЦДЕА України, нині - Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів) здійснив відбір вебсайтів, що відображено в низці статей його працівників. Вже з 2009 р. уперше в архівній практиці України ЦДЕА України розпочав у межах ініціативного документування відбір, проведення експертизи цінності та зберігання вебресурсів - майбутніх джерел важливої історичної інформації у формі вебсайтів Кручиніна Т.Г., Чернятинська Ю.Г. Створення архівних колекцій веб-сайтів у межах ініціативного документування в Центральному державному електронному архіві України // Архіви України. 2015. № 5. С. 62; Фіткулін О.Т. Вибір технологій та програмних засобів для створення архівних копій веб-сайтів // Архіви України. 2014. № 4-5. С. 227-235..

Важливою є практика збирання істориками свідчень щодо висвітлення спогадів і думок учасників найзначущих подій в історії України. У 2015 р. Українською асоціацією усної історії та кафедрою українознавства Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна було проведено міжнародну конференцію, присвячену результатам вивчення т. зв. усної історії в Україні. У вступному слові до опублікованих матеріалів конференції зазначено: «Робота тривала в рамках восьми секцій, присвячених таким питанням: війни у пам'яті та/чи війни пам'ятей: відображення воєнного досвіду в усноісторичних розповідях; топос пам'яті: територія як об'єкт усноісторичних досліджень; архівні vs усноісторичні джерела: потенціал, обмеження, поєднання; історичні злочини, трагедії і травми в особистих спогадах і колективній пам'яті; усна історія як дослідницький проєкт і громадська ініціатива: виклики та переваги (спів)праці; «звичайний тоталітаризм»: повсякдення в усній історії; коли «Подія» стає «Історією»: усні історії «незакінченого» минулого; взаємодія та інтерпретація: проблеми організації, запису та аналізу усних історій» Вступне слово // Усна історія (не)подоланого минулого: подія - наратив - інтерпретація: матеріали міжнар. наук. конференції (8-11 жовт. 2015 р., м. Одеса). Харків, 2016. С. 6.. Особливо варто відзначити статтю Т. Боряк! Боряк Т. Усна історія та архівні документи як джерельна база дослідження голодомору: проблеми співвідношення // Там само. С. 35-52., у якій проаналізовано історію зафіксування свідчень про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. Авторка відзначила, що першою свідчення як джерело вивчення геноциду дослідила О. Веселова Веселова О. Свідчення очевидців голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні як джерело вивчення його причин і наслідків // Голодомор 19321933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка: матеріали міжнар. наук. конференції (25-26 верес. 2008 р., м. Київ). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. С. 189-210., корелюючи дані архівних документів й усної історії. У 2003 р. було також видано упорядковану відомим українським істориком Ю. Мициком книгу спогадів про Голодомор Український голокост. 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив / упо- ряд. Ю. Мицик. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2003. 296 с..

Під час пандемії COVID-19 Голова Укрдержархіву А. Хромов закликав керівників державних архівних установ забезпечити збирання документів і документування подій про спалах, перебіг, боротьбу з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками. Увагу державних архівних установ було акцентовано на необхідності розширення зусиль із пошуку нових джерел комплектування і видів документів, зокрема мережевих електронних інформаційних ресурсів і формуванні на їх основі відповідних архівних колекцій Державні архіви задокументують боротьбу в Україні з поширенням короновірусної інфекції COVID-19. . Цю роботу було висвітлено на вебсайтах державних архівів Див., напр.: На Хмельниччині архівують документи щодо пандемії COVID-19.; В обласному архіві Волині формують нову колекцію відео- та фотодокументів подій про COVID-19..

У виступі на Міжнародній науковій конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Розвиток бібліотечно-інформаційного потенціалу в умовах цифровізації» (Київ, 2020 р.) українська архівістка О. Січова відзначила як інновацію онлайн-роботу архівів під час пандемії. Доповідачка оприлюднила міжнародний документ, у якому наголошено, що низка міжнародних організацій (Міжнародна рада архівів (ICA), Міжнародна конференція інформаційних уповноважених (The International Conference of Information Commissioners), Міжнародна асоціація керуючих документацією та управлінців (ARMA International), Комітет даних із науки і техніки (CODATA), Коаліція зі збереження цифрових даних (Digital Preservation Coalition), Альянс дослідницьких даних (Research Data Alliance), програма ЮНЕСКО «Пам'ять світу» (UNESCO Memory of the World and World Data System)), які опікуються збереженням і доступом до інформації, звернулися до урядів і неурядових організацій документувати і зберігати інформацію про заходи з боротьби з епідемією у всіх сферах і на всіх рівнях життєдіяльності суспільства та держави. Цю позицію підтримали й українські архіви Січова О.В. Архіви онлайн, нові форми роботи в умовах пандемії // Бібліотека. Наука. Комунікація. Розвиток бібліотечно-інформаційного потенціалу в умовах цифровізації: матеріали Міжнар. наук. конференції (6-8 жовт. 2020 р., м. Київ) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського [та ін.]. Київ, 2020. С. 640-642. .

На повномасштабну російську агресію знані українські дослідники-архівознавці М. Палієнко, Г. Папакін, Я. Калакура відреагували науковими статтями в часописі «Архіви України» Палієнко М. Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності // Архіви України. 2022. № 1. С. 12-38; Папакін Г. Дописи під ревіння сирен // Там само. 2022. № 1. С. 79-102; № 2. С. 58-70; Калакура Я. Українська архівна наука у викликах війни та цифровізації інформаційних ресурсів архівів // Там само. 2022. № 4. С. 19-45;. З позицій нашої проблематики особливо відзначимо публікацію Г. Папакіна «Дописи під ревіння сирен» (редакція часопису розмістила її у підрубриці «Війна очима історика-сучасника»), де вчений представив щоденні дописи у Фейсбуці (з першого дня війни до 14 травня 2022 р.) як незнаний сучасним джерелознавством об'єкт. Автор пише: «Проблема їхнього [дописів у Фейсбуці - В. Б., С. К.] побутування, оцінювання, зберігання і публікації стає надзвичайно актуальною, адже досі не було випадків оприлюднення у звичайному паперовому форматі дописів із Фейсбуку. Це - такий розділ археографії (вірніше вже, оскільки йдеться про сучасні події - неографії), щодо якого на сьогодні відсутні будь-які методичні та методологічні напрацювання. Їх просто не існує, як і самих публікацій такого виду джерел» Папакін Г. Дописи під ревіння сирен // Архіви України. 2022. № 1. С. 81. Щодо можливого формування неоджерелознавства та неографії через поширення ініціативного документування писав свого часу і один з авторів цієї статті: див. Кулешов С. Неоджерелознавство як напрям історичного джерелознавства // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвід. зб. наук. праць. 2006. Вип. 8. С. 90-97..

Масове поширення ініціативного документування у практиці роботи архівів зумовлює певний перегляд і внесення нових методичних і методологічних засад у документознавство та архівознавство. Під час війни у 2022 р. у Правила роботи архівних установ України згідно з наказами Міністерства юстиції України від 12.06.2018 р. № 1827/5 та від 18.04.2022 р. № 1499/5 були внесені зміни, що стосувалися ініціативного документування. Окрім застережних пунктів щодо непорушення вимог Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну: Закон України від 22 трав. 2022 р. № 2265-IX. та статті 1142 Кримінального кодексу України є дуже важливі норми щодо роботи з такими документами. Зокрема, у п. 4.17 Правил роботи архівних установ України зазначено: «Документи, створені архівом у результаті ініціативного документування подій (аудіовізуальні документи, електронні інформаційні ресурси, документи в паперовій та/ або електронній формі, зокрема анкети, фотографії, записи спогадів, бесід, інтерв' ю тощо), приймають до архіву на загальних засадах після внесення їх до опису справ (документів) постійного зберігання» Правила роботи архівних установ України : затв. наказом Міністерства юстиції України від 08 квіт. 2013 р. № 656/5. .

Крім того, що тут зазначено деякі види документів, важливою є умова їх приймання до архіву на загальних засадах після внесення до опису справ (документів) постійного зберігання.

Щодо формування інноваційних методологічних засад, то є такі міркування. Візьмемо визначення архівного документа. У Законі України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України від 24 груд. 1993 р. № 3814-XII. архівний документ визначено як «документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна» Там само. Ст. 1.. Для нас ключовими є слова «що припинив виконувати функції, для яких був створений». Про які функції йдеться? На нашу думку, кожен документ, принаймні офіційний, виконує 2 функції: основну соціальну та конкретну (індивідуальну) соціальну. Сукупність документів і кожен документ із цієї сукупності, створений у результаті ініціативного документування під час сучасної війни, виконує основну соціальну функцію - забезпечення суспільства свідченнями про російсько-українську війну 2022-2023 рр. Ми не виключаємо продовження роботи архівів з ініціативного документування після нашої Перемоги і основною соціальною функцією таких документів буде «забезпечення суспільства свідченнями про відбудову України». Дискусійним є питання щодо завершення виконання цієї функції. Зокрема, це буде здійснюватися практичними засобами - у разі внесення їх до опису справ (документів) постійного зберігання, опублікування документів на вебсайті архіву, формування в архіві тематичної колекції документів, унесення документів до обласного чи загальноукраїнського «Літопису російсько-української війни»?

У межах цієї сукупності кожен документ, виходячи з номінальної характеристики та змісту, виконує свої конкретні (індивідуальні) соціальні функції. Зокрема, такі:

- свідчення про злочини російських військових щодо населення на окупованій території (розстріли, катування, зґвалтування тощо);

- свідчення про зруйновані російськими військами будівлі, господарські споруди, мости, інфраструктури об'єкти;

- свідчення про руйнацію російськими військами пам'яток архітектури, релігійних споруд;

- свідчення людей, які були переміщені до росії; блокування евакуації людей;

- свідчення про героїзм воїнів Збройних Сил України, знищення ними особового складу ворога, ворожої техніки, командних штабів, складів із боєприпасами тощо;

- свідчення про волонтерську діяльність, гуманітарну допомогу тощо.

Ці документи, створені архівістами в результаті ініціативного документування, довічно будуть наочною ілюстрацією - фактами перебігу російсько-української війни. Так само, як і документи про злочини нацистів на території України навічно залишаться такими свідченнями. Проте їхня основна соціальна функція була виконана, коли їх внесли, наприклад, до архівної колекції документів з історії Другої світової війни або використали під час Нюрнберзького процесу Максимчук Є. С. Діяльність державних комісій з розслідування злочинів... С. 14.

Таким чином, можна зробити висновок, що документи ініціативного документування, на відміну, наприклад, від управлінських документів, після створення оминають фазу оперативного функціонування та стають архівними, так би мовити, апріорі, після їх внесення до облікових документів архіву. Це зумовлює виняток у загальновизнаному визначенні архівного документа.

Проте, навіть якщо сучасні документи ініціативного документування стають архівними у разі внесення їх до опису справ (документів) постійного зберігання, то цьому процесу має передувати робота з відбору таких документів. Відбір документів на постійне зберігання розглядають як складову експертизи цінності. Власне кажучи, це - попередня експертиза цінності документів, споріднена з експертизою документів у поточному діловодстві під час підготовки справ до передавання на архівне зберігання Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях : затв. наказом Міністерства юстиції України від 18 черв. 2015 р. № 1000/5. . Наприклад, паперові анкети, записи спогадів, бесід, інтерв'ю тощо мають бути перевірені на повноту і точність відображення фактів, уникнення дублювання, повторюваності інформації, наявність перевіряння завершеності опису фактів, логіки та послідовності викладення тексту, відсутності лакун тощо.

Документи нефондової організації, зокрема аудіовізуальні документи, відбирають за усталеною процедурою формування колекцій та з урахуванням положень методичних рекомендацій «Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів: метод. рекомендації / Держкомархів України, УНДІАСД, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного; уклад.: К.Т. Селіверстова, А.М. Шелест, О.Г. Саприкіна та ін.; редкол.: Н.О. Топішко, Т.О. Ємельянова, Г.І. Божук. Київ, 2010. 64 с.. Відбір документів в електронній формі, у т. ч. цифрових аудіовізуальних документів у складі будь-яких документів в електронній формі описано в методичних рекомендаціях «Приймання-передавання документів в електронній формі на постійне зберігання» і «Відбір, експертиза цінності та приймання на постійне зберігання цифрових аудіовізуальних документів».

До формування архівної колекції документів ініціативного документування, якому передує повторна експертиза цінності, паперові, аудіовізуальні та документи в електронній формі, на нашу думку, доцільно зберігати у т. зв. проміжному архіві, досвід створення якого описано у західноєвропейській архівній практиці. Так, Федеральний закон про архіви («Закон про використання і захист федеральних архівних документів») Німеччини від 10 березня 2017 р. містить окрему статтю 8 під назвою: «Проміжний архів і електронний проміжний архів», в якій викладено основні заходи, необхідні для зберігання та збереження федеральних документів у проміжному архіві.

Проміжні архіви були популярними в низці країн (США, Великобританія, ФРН та ін.) у 1960-1970 рр. і були призначені для зберігання відомчих документів. Вони виконували роль «фільтрів» для їх передавання на постійне зберігання до державних архівів. Таку ж «фільтрацію» можуть здійснювати державні архіви у своєму проміжному архіві для передавання документів ініціативного документування на постійне зберігання в архівну колекцію. Строк їх зберігання у проміжному архіві, ймовірно, не повинен перевищувати один рік після війни.

Водночас, ініціативне документування може здійснюватися не лише архівістами. До цієї роботи можна залучити студентів старших курсів історичних факультетів закладів вищої освіти в межах навчальної або виробничої практики. Формування штату архівістів-кореспондентів можливе на волонтерських засадах (зокрема, вже організовано волонтерський рух щодо знаходження тіл загиблих українських воїнів). Деякі рекомендації щодо організації записування усних свідчень (інтерв'ю) надано Н. Павловською.

Отже, можна констатувати, що нині є нагальна потреба у дослідженні феномена документа ініціативного документування з позицій документознавства та архівознавства, оскільки за своїми функційними характеристиками такий документ відрізняється від типового управлінського документа або документа особового походження. Є необхідність вирішення поняттєвого питання щодо такого архівного документа, що буде відрізнятися у своєму формулюванні від сталого визначення поняття «архівний документ». Методика роботи з документами ініціативного документування також має свою специфіку, хоча процеси їх відбору для постійного зберігання цілком відповідні наявним методикам, наприклад, відбору документів у електронній формі, зокрема, цифрових аудіовізуальних документів. На нашу думку, попереднє зберігання цих документів в архіві має здійснюватися у т. зв. проміжному архіві, а практичні засади зберігання (систематизація документів, строк їх зберігання, експертиза цінності тощо) та процеси формування із них архівної колекції мають визначити спеціальні дослідження.

Треба також зважити на те, що практика архівного ініціативного документування буде продовжуватися після Перемоги України у війні щодо документування фактів життя країни, зокрема її відбудови, зміцнення обороноздатності, зрушень у політичному, економічному та соціальному житті регіонів, просування до членства в ЄС і НАТО тощо.

Порівняно з попередніми періодами історії ініціативного документування в Україні вивчення зазначених процесів набувають значної актуальності. Так, на замовлення Укрдержархіву в 2023 р. Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства розпочав розроблення наукової роботи «Документування резонансних подій російсько-української війни: правові аспекти та методологія архівування», результати якої мають окреслити і частково вирішити проблемні питання методології й практики ініціативного документування. Має бути визначено поняття «документ ініціативного документування» та досконало вивчено його побутування як архівного. Теоретичні й практичні засади створення і функціонування цих документів, на нашу думку, впровадять нові розділи в українському документознавстві та архівознавстві.

References

1. Boriak T. (2016). Usna istoriia ta arkhivni dokumenty yak dzherelna baza doslidzhennia holodomoru: problemy spivvidnoshennia [Oral history and archival documents as a source base for research on the Holodomor: problems of correlation]. Usna istoriia (ne)podolanoho mynuloho: podiia - naratyv - interpretatsiia: materialy mizhnar. nauk. konf. (8-11 zhovt. 2015 r., m. Odesa) (pp. 35-52). [Oral history of the (un)overcome past: event - narrative - interpretation: Proceedings of the International of Scientific Conference]. Kharkiv. [in Ukrainian].

2. Fitkulin O.T. (2014) Vybir tekhnolohii ta prohramnykh zasobiv dlia stvorennia arkhivnykh kopii veb-saitiv [Selection of technologies and software for creating archival copies of websites]. Arkhivy Ukrainy, 4-5, 227-235. [in Ukrainian].

3. Kalakura Ya. (2022). Ukrainska arkhivna nauka u vyklykakh viiny ta tsyfrovizatsii informatsiinykh resursiv arkhiviv [Ukrainian archival science in the challenges of war and digitization of archive information resources]. Arkhivy Ukrainy, 4, 19-45. [in Ukrainian].

4. Khromov A. (2022). Nas pidtrymuie ves svit. Ukraina peremozhe! [The whole world supports us. Ukraine will win!]. Arkhivy Ukrainy, 1, 7-11. [in Ukrainian].

5. Kruchynina T.H., Cherniatynska Iu.H. (2015). Stvorennia arkhivnykh kolektsii veb-saitiv u mezhakh initsiatyvnoho dokumentuvannia v Tsentralnomu derzhavnomu elektronnomu arkhivi Ukrainy [Creation of archival collections of websites within the framework of initiative documentation in the Central State Electronic Archive of Ukraine]. Arkhivy Ukrainy, 5, 62. [in Ukrainian].

6. Kuleshov S. (2006). Neodzhereloznavstvo yak napriam istorychnoho dzhereloznavstva [Neo-source studies as a direction of historical source studies]. Arkhivoznavstvo. Arkheohrafiia. Dzhereloznavstvo. Mizhvidomchy zbirnyk naukovykh prats, 8, 90-97. [in Ukrainian].

7. Mabbs A.W., Duboscq G. (1974). The Organization of intermediate records storage. Paris. 75 s. [in English].

8. Maksymchuk Ye.S. (2007). Diialnist derzhavnykh komisii z rozsliduvannia zlochyniv natsystiv na terytorii Ukrainy (1941-1951 rr.): typo-vydovyi sklad ta informatsiinyi potentsial dzherelnoho kompleksu [Activities of state commissions for the investigation of Nazi crimes on the territory of Ukraine (1941-1951): type-species composition and informational potential of the source complex] (Extended abstract of Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

9. Mytsyk Yu. (Comp.) (2003). Ukrainskyi holokost. 1932-1933: Svidchennia tykh, khto vyzhyv [Ukrainian holocaust. 1932-1933: Testimony of Survivors]. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia». [in Ukrainian].

10. Paliienko M. (2022). Ukrainski arkhivy, viina ta zberezhennia natsionalnoi identychnosti [Ukrainian archives, war and preservation of national identity]. Arkhivy Ukrainy, 1, 12-38. [in Ukrainian].

11. Papakin H. (2022). Dopysy pid revinnia syren [Posts to the roar of sirens]. Arkhivy Ukrainy, 1, 79-102; 2, 58-70. [in Ukrainian].

12. Pavlovska N. (2005). Do pytannia pro metodyku zbyrannia usnykh svidchen uchasnykiv podii periodu natsystskoi okupatsii terytorii Ukrainy v roky druhoi svitovoi viiny [To the question of the method of collecting oral testimonies of participants in the events of the period of the Nazi occupation of the territory of Ukraine during the Second World War]. Arkhivy Ukrainy, 1/3, 470-473. [in Ukrainian].

13. Sichova O.V. (2020). Arkhivy onlain, novi formy roboty v umovakh pandemii [Online archives, new forms of work in the conditions of the pandemic]. Biblioteka. Nauka. Komunikatsiia. Rozvytok bibliotechno-informatsiinoho potentsialu v umovakh tsyfrovizatsii: materialy mizhnar. nauk. konf. (6-8 zhovt. 2020 r.) (pp. 640-642) [Library. Science. Communication. Development of library and information potential in conditions of digitization: Proceedings of the International of Scientific Conference]. Kyiv. [in Ukrainian].

14. Veselova O. (2009). Svidchennia ochevydtsiv holodu-henotsydu 1932-1933 rokiv v Ukraini yak dzherelo vyvchennia yoho prychyn i naslidkiv [Testimony of eyewitnesses of the famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine as a source for studying its causes and consequences]. Holodomor 1932-1933 rokiv v Ukraini: prychyny, demohrafichni naslidky, pravova otsinka: materialy mizhnar. nauk. konf. (25-26 veres. 2008 r.) (pp. 189-210) [The Holodomor of 1932-1933 in Ukraine: causes, demographic consequences, legal assessment: Proceedings of the International of Scientific Conference]. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo- Mohylianska akademiia». [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru