Організація роботи з документами в УРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація роботи з документами в УРСР

Довжук Ігор Володимирович доктор історичних наук, професор, професор кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Січкаренко Галина Геннадіївна доктор історичних наук, доцент, професор кафедри документознавства та інформаційної діяльності, Державний Університет Телекомунікацій, м. Київ,

Анотація

У статті розглядаються питання запровадження нових форм документів та організації документообігу в УРСР. Уже на початку 1918 р. на території Української СРР, як і на території інших республік, почав діяти єдиний формуляр ділового документа, встановлений постановою РНК РРФСР «Про форму бланків державних установ». У липні 1919 р. у зв'язку з реорганізацією Архівної секції в Головне архівне управління Наркомосвіти УСРР у губернських відділеннях народної освіти були створені відповідні комісії, на які й покладався нагляд за організацією діловодства й відбором документів, що містили певну цінність. Організаційно-наукова діяльність у сфері управління була закріплена нормативними документами і створенням мережі громадських організацій, інститутів і лабораторій, що займались науковою організацією праці та справочинною діяльністю. Для вирішення назрілих проблем організації діловодства на засадах упровадження методів наукової організації праці у 1921 р. було створено Всеукраїнський інститут праці в м. Харкові й підпорядкований Народному комісару праці.

Зазначено, що на кінець 1980-х рр. сформувалася цілісна система документаційного забезпечення управління, що відповідала тодішнім вимогам радянського ділового мовлення і стандартам складання офіційних документів. Удосконалилося матеріально-технічне й організаційне забезпечення діловодства, сформувалася власна республіканська нормативна танауково-методичнабаза, запроваджувались у практику науково-популярні публікації з питань організації та роботи з документами, започатковувалися профільні кафедри в університетах, курси підвищення кваліфікації, почала видаватися навчальна і довідкова література з діловодства та секретарської справи. документ діловодство наукова організація праці

Ключові слова:Україна, документи, діловодство, наукова організація праці, організація документів, робота з документами.

Dovzhuk Igor Volodymyrovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor of the Department of Social Communications, Document Science and Information Activities, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav,

Sichkarenko Halyna Hennadiyivna Doctor of Historical Sciences, Professor of Document Science Department and information activity, State University of Telecommunications, Kyiv

ORGANIZATION OF WORK WITH DOCUMENTS IN THE

URSR

Abstract. The article considers the issues of introduction of new forms of documents and organization of document circulation in URSR. Since the beginning of 1918 on the territory of the Ukraine and other republics, a unified form of business document began to operate. It was established by the relevant resolution of the Council of People's Commissars of the Russian Federation «On the form of blanks of state institutions». In July 1919, in connection with the reorganization of the Archival Section into the Main Archival Department of the People's Commissariat of Education of the Soviet Union, appropriate provincial commissions in the provincial departments of public education were set up. They have to oversee the organization of the office work and the selection of valuable documents. Organizational and scientific activity in the field of management was enshrined in regulations and the creation of a network of public organizations, institutes and laboratories that dealt with issues of scientific organization of labour and reference activities. In 1921, the All-Ukrainian Institute of Labour, located in Kharkiv was established. Its task was to solve the actual problems in the organization of office work on the basis with the introduction of scientific organization methods of labour. It is noted that by the end of the 1980s, a holistic system of documentation support, which met that time requirements of Soviet business broadcasting and the standards of compiling official documents was formed. Material, technical and organizational support of office work was improved, national republican normative and scientific-methodical base was formed, popular science publications on organization and work with documents in the Ukraine were introduced into practice, profile departments in universities, advanced training courses were started, the corresponding educational and reference literature on the organization of office work were published.

Keywords: document science, labour organization, normative base, office work.

Постановка проблеми

Робота з документами з моменту їх створення до передачі на зберігання визначається діловодством. Сьогодні воно переходить на електронні рейки. Але цей процес в Україні відбувається повільно, зберігаючи певну наступність. Тому розгляд історії діловодства виступає важливою основою його подальшого динамічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти запровадження нових форм документів та організації документообігу в УРСР висвітлюються вітчизняними авторами З. Бондаренко, Н. Маяковська, Н. Сальнікова, С. Сельченкова та ін. Однак питання формування цілісної системи документування в Україні поки що розроблені не в повному обсязі.

Мета статті - розглянути найважливіші аспекти організації документування в Україні радянської доби.

Виклад основного матеріалу

Першим законодавчим актом в УСРР щодо діловодства й архівної справи став декрет Ради Народних Комісарів «Про передачу історичних і мистецьких цінностей у підпорядкування Народного комісаріату освіти», прийнятий 1 квітня 1919 р. Цей закон декларував загальнонародну державну власність на архівні документи та встановлював розпорядника документальної спадщини українського народу - Народний комітет освіти УСРР (НКО УСРР) в особі Архівної секції Всеукраїнського Комітету охорони пам'яток мистецтва та старовини (ВУКОПМИС), забороняючи видавати документи без його відома. Згідно з цим декретом, усі архіви підпорядковувалися Народному комісаріату освіти (Наркомос), завданням якого стало опрацювання питань теорії і практики діловодства та архівної справи, контроль за відбором документів на постійне зберігання [11, с. 19-20]. На території УСРР, як і в інших республіках, почав діяти єдиний формуляр ділового документа, встановлений відповідною постановою РНК РРФСР від 02.03.1918 р. «Про форму бланків державних установ» [20, с. 401].

У липні 1919 р. у зв'язку з реорганізацією Архівної секції в Головне архівне управління Наркомосвіти УСРР у губернських відділеннях народної освіти були створені губернські комісії з нагляду за організацією діловодства й відбором документів, що містили певну цінність. Начальником архівногоуправління,директором

Всеукраїнського головного архіву, а також завідувачем Головної книжної палати став В. Л. Модзалевський (1882-1920) [12, с. 46].

З березня 1920 р. робота губернських комісій організовувалася під керівництвом Особливої всеукраїнської архівної комісії (ОВАК), яка мала широкі повноваження і фактично існувала як центральний архівний орган. Першим законодавчим актом про націоналізацію і централізацію архівної справи в республіці стало прийняте 20 квітня 1920 р. РНК УСРР за ініціативою ОВАК «Тимчасове положення про архівну справу», згідно з яким усі архіви на території республіки оголошувались «загальнонародним надбанням», встановлювалася відповідальність за знищення, передавання або продаж архівних документів, а всі архіви ліквідованих установ та документи діючих установ і організацій, що не були потрібні для поточної роботи, передавалися в підпорядкування архівних секцій при губернських відділах народної освіти. Це був перший законодавчий акт про націоналізацію і централізацію архівної справи в УСРР [19]. Партійно- адміністративний контроль радянської влади в діловодстві й архівній справі поступово набував сили, хоча, незважаючи на певні організаційно-методичні заходи щодо налагодження діяльності архівних установ, загальний стан діловодства на місцях залишався незадовільним.

Нові завдання були покладені на Головарх щодо контролю за веденням поточного справочинства в установах Української СРР відповідно до «Кодексу законів про народну освіту УСРР», прийнятого 25.10.1922 р. третьою сесією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) [10]. Постановою РНК «Про охорону архівів», прийнятою в жовтні 1922 р., було введено обов'язкове передавання установами до архівосховищ відпрацьованих документів з описами та іншими довідниками, що посилювало усвідомлення їхньої залежності від Головарху.

Організаційно-наукова діяльність у сфері управління була закріплена нормативними документами і створенням цілої мережі громадських організацій, інститутів і лабораторій, що займались питаннями наукової організації праці (НОТ) і справочинною діяльністю. Для вирішення назрілих проблем організації діловодства на засадах упровадження методів наукової організації праці у 1921 р. було створено Всеукраїнський інститут праці (ВУІП), розташований в м. Харкові й підпорядкований Народному комісару праці [15]. Проблематика наукових досліджень цього інституту наочно проілюстрована у працях його співробітників, а також у різних документах, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України, ф. 4265).

З 1926 р. розробкою і впровадженням нових технологій у галузі теоретичного діловодства почав займатися Державний інститут техніки управління (ДІТУ), діяльність якого організовувалась за такими напрямами: документообіг установ і методи його організації; способи реєстрації документів та вибір раціональних методів обліку документів; контроль виконання документів, зберігання документації.

Рухосновнихдокументних потоків досліджувався з використанням графічних методів, пропонувались оптимальні варіанти роботи з документацією, планувалося зменшення інстанцій проходження документів. У проекті «Нової системи діловодства» ДІТУ були закладені загальні принципи оптимізації діяльності установ, серед яких [7]: організація діловодства повинна бути єдиною для всієї установи; реєстрація документів мусить бути одноразовою і виконуватися за спрощеною формою; довідкову роботу необхідно виконувати з найменшими витратами енергії і часу; контроль виконання документів повинен бути перевіркою по суті, а не формальним; організацію, керівництво і відповідальність за постановку діловодства в установі необхідно покладати на спеціально призначену для цього особу.

Найбільшим досягненням діяльності науковців і практиків того часу стали розробка ними в 1928 р. «Правил організації архівної частини справочинства в державних, професійних та кооперативних установах і підприємствах» [16], де були рекомендації щодо складання переліків справ, циркулюючих в установах, і правила їхнього знищення (для документів з термінами зберігання, що минули), а також вихід у 1931 р. закону «Загальні правила документації і документообігу», де передбачалось упровадження єдиної організації діловодства для всіх союзних установ [17].

1929 р. ВУІП був переданий у систему Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції (HK PCI) і постановою РНК від 30 липня

1929 р. реорганізований в Інститут раціоналізації управління при HK PCI УСРР (ІРУ) Положення про ІРУ було затверджене Колегією HK PCI УСРР (протокол № 10) 25 березня

1930 р. та опубліковано в «Информбюллетене ИРУ», № 4 за 1930 р.. Інститут мав філії у Києві, Дніпропетровську, Одесі, Сталіно.

ІРУ став правонаступником Всеукраїнського інституту праці та був зобов'язаний виконувати всі обов'язки, видані від імені ВУІП та приймати всі постанови, майно тощо, призначені Всеукраїнському інституту праці. Положення визначало Інститут як науково-дослідну установу, що розробляє проблеми раціоналізації управління та здійснює допомогу HK PCI у справі розробки заходів з реконструкції управління у відповідності з основними завданнями соціалістичного будівництва та досягненнями у сфері сучасної науки й техніки. З метою широкого проведення раціоналізаторських заходів в держапараті, Інститут на завдання HK PCI повинен був організувати роботу із систематизації раціоналізаторського досвіду, добору та розробки таких норм і прийомів, які можуть бути поширені на весь апарат (стандартизація, типізація документів, облікових форм, розробка єдиних правил діловодства тощо).

У 1930 р. ІРУ створює Всеукраїнське науково-технічне товариство раціоналізаторів управління. В ІРУ працювали так звані школи раціоналізаторів на кшталт курсів підвищення кваліфікації. Крім того, відповідно до постанови Секретаріату ЦК та Президії ЦВК НК РСІ від 07.09.1931 р. при ІРУ було організовано заклад вищої освіти - Вищу школу раціоналізації управління.

ІРУ функціонував до 1934 р. і був ліквідований як і низка інших наукових установ, однак вирішення питань, визначених Інститутом в якості першочергових, в їх комплексній постановці забезпечило розв'язання ІРУ важливої проблеми:раціональної організації управління виробництвом і побудови управлінського апарату в УСРР на початку 1930-х рр. [17, с. 3-4].

Особлива увага в той період приділялась також документуванню функцій планування, обліку і контролю. Поступово документи в цій сфері, ставали більш упорядкованими за структурою, змістом показників і формою. Органам статистики було доручено впорядкування форм періодичної звітності та бухгалтерської документації.

У січні 1933 р. другим секретарем ЦК КП(б)У (до березня 1937 р.) став П. П. Постишев (1887-1939), який був одночасно секретарем ЦК ВКП(б) і контролював діяльність генерального секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора (1889-1939). П. Постишев за завданням Й. Сталіна і Л. Кагановича розпочав боротьбу з проявами так званого українського буржуазного націоналізму та його «агентів» в особі М. Скрипника та інших діячів КП(б)У [2, с. 438]. Майже 10-річний процес українізації було зупинено. У державному і громадському житті відновилася практика русифікації. Політика деукраїнізацїї призвела до ліквідації всіх здобутків українського відродження. У червні 1933 р. побачив світ новий український правопис, «очищений від національних спотворень», які перешкоджали оволодінню грамотністю широких мас і орієнтували українську мову на відрив від російської.

Партійно-урядові органи на місцях почали організовувати кампанії «чисток», в яких вітчизняні науковці-архівісти зазнавали нищівної критики на сторінках архівознавчих видань «Радянський архів» та «Архіви Радянської України». Досвідчених фахівців звільняли з роботи, деяких з них арештовували. У ті часи було ліквідовано низку наукових установ, у тому числі у 1934 р. припинив свою діяльність й Інститут раціоналізації управління.

Конституція СРСР 1936 р. містила нові норми та принципи суспільного і державного ладу. Так, Раднаркоми, втративши законодавчі функції, стали виконавчо-розпорядчими органами, РНК перетворилась у Раду Міністрів СРСР. Конституція провела чітку межу між органами державної влади й державного управління, були змінені номінали розпорядчої документації [13, с. 90]. Ці норми з незначними змінами були перенесені до Конституції УРСР 1937 р.

У 1938 р. Центральне архівне управління СРСР було передано НКВС СРСР та отримало назву Головного архівного управління НКВС СРСР, а архівні установи союзних республік підпорядковано ГАУ НКВС СРСР. Нове підпорядкування архівної справи в Радянському Союзі спричинило відповідні зміни в організації управління архівною справою і діловодством в УРСР. У березні 1939 р. архівні установи України перейшли у відання НКВС УРСР, відтак у березні 1940 р. Центральне архівне управління УРСР було реорганізовано в архівний відділ НКВС УРСР, а обласні архівні управління - в архівні відділи УНКВС. У червні 1941 р. архівний відділ НКВС УРСР реорганізовано в Архівне управління НКВС УРСР, а в жовтні 1941 р. - в Управління державними архівами НКВС УРСР. Наслідком включення архівів до системи НКВС стала централізація і секретність. Засекреченими виявилися не тільки документи, які становили державну або військову таємницю, а й відомості про роботу самих архівів. Прикладом тому стало створення секретних архівних путівників з грифом «для службового користування».

З початком німецько-радянської війни першочерговим державним завданням стала евакуація документів на схід. Протягом 1941-1943 рр. Управління перебувало в евакуації у м. Златоусті. Невідкладному й обов'язковому вивезенню підлягали секретні фонди, які мали оперативне значення для НКВС. Оперативні й наукові завдання вітчизняних документознавців в евакуації полягали в розробці документів для виявлення контрреволюційних елементів, упорядкуванні довідників для органів держбезпеки, підготовці інформації про буржуазні партії в Україні тощо.

Повоєнний період в історії архівної справи та діловодства в Україні пов'язаний з відбудовою приміщень архівів, включенням до Державного архівного фонду України документів Закарпатської та Кримської областей, розширенням підготовки в республіці архівістів, відкриттям кафедри архівознавства в Київському державному університеті імені Т. Шевченка (1944 р.). Протягом 1947-1960 рр. державним органом управління архівною справою було Управління державними архівами МВС УРСР; у 1960-1974 рр. - Архівне управління при Раді Міністрів УРСР. Тривалий час (1948-1969 рр.) його очолював досвідчений організатор архівної справи С. Д. Пількевич (1897-1975). Завдання Архівного управління полягали в забезпеченні збереженості документів Державного архівного фонду (ДАФ СРСР), розробленні основних питань організації, теорії і практики архівної справи; виявленні й використанні архівної інформації; вивченні, узагальненні та поширенні передового досвіду вітчизняних і зарубіжних архівних установ [8]. Дослідження документів та систем документування поступово стало виокремлюватись у самостійну наукову дисципліну - документознавство, завданням якої було вивчення документів як об'єктів оперативної дії відповідно до їх основної функції, заради якої вони і створюються.

У загальносоюзному масштабі повоєнні роки позначені реалізацією низки заходів щодо підвищення рівня діловодства в державних установах, розробкою примірних номенклатур справ, інструкцій з діловодства та їхньою публікацією в архівних підрозділах. Так, уже 17.01.1948 р. вийшла постанова Ради Міністрів СРСР «Про впорядкування діловодства в сільських Радах депутатів трудящих». Хоча реальне управління в СРСР здійснювалося не через формально визнані органи радянської влади, а через наскрізну партійно- бюрократичну систему, виконавчі комітети на місцях виконували свої функції і створювали документацію, яка відображала ці функції. Відповідно радянське законодавство стало приділяти більше уваги питанням постановки діловодства в органах державної влади.

Характерною ознакою 1960-х рр. стало посилення відповідальності за організацію діловодства на підприємствах і в організаціях України з боку архівних установ. На них покладалася також відповідальність за нормативне інауково-методичне

забезпечення діяльності. У вересні 1961 р. затверджене нове «Положення про Архівне управління при Раді Міністрів УРСР». Цим положенням Архівному управлінню було надано право контролювати документальну частину діловодства на підприємствах і в установах. У практику обстежень відомчих архівів республіки були впроваджені комплексні перевірки; міністерствам і відомствам надавалася допомога у складанні номенклатури справ, проводилися наради, консультації, організовувалися курси з діловодства для представників райвиконкомів, сільрад, колгоспів. Відповідно до «Положення про державний архівний фонд Союзу РСР і мережі державних архівів СРСР» (затверджено Постановою РНК СРСР № 729 від 29.03.1941 р.) [12, с. 459] були встановлені більш подовжені терміни зберігання документів у відомчих архівах. Так, строки зберігання документів в органах державної влади встановлювалися до 15 років замість 10. У державних установах республіки все більше уваги приділялось організації діловодства, формуванню справ за номенклатурами, які розроблялися за погодженням з архівними установами.

Для управління роботою з упорядкування та передачі міністерствами і відомствами документів на державне зберігання у 1963 р. в Архівному управлінні при Раді Міністрів УРСР було створено відділ відомчих архівів та організації діловодства. У цьому ж році в Москві вийшли «Основні Правила постановки документальної частини діловодства і роботи архівів установ, організацій і підприємств СРСР», в яких документальну частину діловодства було визначено як організацію роботи з документами від моменту їхнього створення чи надходження в установу до передачі в архів. Розраховані ці Правила були на роботу з документацією в міністерствах, відомствах та інших провідних установах союзного, республіканського й обласного значення [9].

Аналогічна робота в районних, сільських та міських установах України регулювалася розробленими на підставі цих Правил відповідними інструкціями. У зазначених документах визначався порядок проведення експертизи цінності документів і забезпечення їхньої збереженості, рекомендувалося проводити одноразову реєстрацію вхідних та вихідних документів.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 27.09.1963 р. № 1107 «Про заходи щодо поліпшення архівної справи» на архіви республіки, крім вирішення проблем архівної справи, покладалися завдання з організації підвищення кваліфікації працівників служб діловодства міністерств, відомств, установ та організацій, які були реалізовані завдяки відкриттю постійно діючих тримісячних курсів при КДУ ім. Т. Шевченка. Міністерство освіти республіки, у свою чергу, у 1964 р. підготувало спільно з Архівним управлінням при Раді Міністрів УРСР і розіслало обласним відділам народної освіти відповідні навчальні плани та програми з підготовки діловодів.

Виконання поставлених завдань щодо поліпшення рівня діловодства знайшло відображення у створенні Всеросійського науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи (ВНДІДАС). Інститут було засновано в березні 1966 р. на базі Центральної науково-дослідної лабораторії (ЦНДЛ) Головархіву СРСР [3]. Він був створений на хвилі підвищеної зацікавленості проблемами управління, які виникли внаслідок проведених господарсько- економічних реформ. Закладені в перші роки діяльності інституту методи створення своєрідної школи роботи з документами дали змогу його науковцям позитивно вирішити питання про включення в 1970 р. документознавства як дисципліни до номенклатури наукових спеціальностей, започаткувавши цим самим підготовку висококваліфікованих діловодів. Результати роботи інституту стали підґрунтям для подальшого розв'язання проблем документознавства та розробки єдиної системи щодо оптимізації діловодних процесів в установах країни, ухваленої Державним комітетом з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР 24 вересня 1973 р.

Подальші спроби вдосконалити нормативну та науково- методичну базу діловодства в СРСР пов'язані з розробкою і реалізацією, починаючи з 1965 р., Єдиної державної системи діловодства (ЄДСД). Основні її положення являли собою науково-впорядкований комплекс правил, нормативів і рекомендацій щодо організації діловодних процесів, функціонування структури діловодних служб, економіки та організації праці діловодного апарату, механізації діловодства тощо.

У підготовці ЄДСД взяли участь Головархів СРСР, Державний комітет з питань праці й заробітної плати Ради Міністрів СРСР, Державний комітет стандартів Ради Міністрів СРСР, Академія наук СРСР, Міністерство приладобудування, засобів автоматизації і систем управління, а також низка галузевих науково-дослідних інститутів СРСР. Головним розробником ЄДСД був ВНДІДАС. У науковому розробленні та впровадженні уніфікованих систем документації, зокрема уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (УСОРД), мали взяти участь архівні установи всіх республік.

Так, Головархів СРСР зобов'язав Архівне управління УРСР вжити заходи щодо укомплектування апарату управління та архівних установ кваліфікованими фахівцями в галузі документознавства, продумати можливість створення спеціальних підрозділів з організації діловодства, творчих груп з науково-дослідного розроблення питань уніфікації організаційно-розпорядчоїдокументації (ОРД), залучення до

опрацювання цих питань зацікавлених наукових установ, міністерств і відомств республіки.

У 1973 р. відповідною постановою Державного комітету з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР було схвалено Єдину державну систему діловодства та рекомендовано міністерствам і відомствам для використання в практичній діяльності для раціональної організації діловодства. Організація ЄДСД зумовила масштабні розроблення та подальше впровадження уніфікованих систем документації, єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної інформації, зокрема в аспекті їхнього використання в автоматизованих системах управління (АСУ).

Паралельно з розробкою зазначеної системи було підготовлено й затверджено серію загальносоюзних стандартів. Так, у процесі складання та оформлення документів згідно з ЄДСД необхідно було дотримуватися положень ГОСТ 6.38-72 «Система организационнораспорядительной документации. Основные положения» [4]. Форма документа і розміщення реквізитів мали відповідати ГОСТ 6.39-72 «Система организационно-распорядительной документации. Формуляр- абразец» [5].

Помітним явищем в історії діловодства 1970-1980-х рр. була також розробка загальносоюзних класифікаторів техніко-економічної інформації - ОКУД, ОКПО, ОКОНХ та уніфікованих систем документації - УСД. Упровадження цих документів у практику управління значно поліпшило оформлення документації, спростило процедуру пошуку, обліку і збереження документів та документної інформації, створило підґрунтя для автоматизації документного забезпечення управління.

Підставою впровадження ЄДСД на території України став відповідний нормативний акт уряду республіки та постанова Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Примірної інструкції по діловодству в міністерствах і відомствах Української РСР та виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих» від 31.08.1975 р. № 362 [1, с. 44]. Певну допомогу в розробці нормативного та науково-методичногозабезпечення організації діловодства,

роз'ясненні методики діловодних процесів, узагальненні досвіду, здійсненні контролю за станом діловодства, впровадженні прогресивних його форм надавав також «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР», який з 1965 р. виходив під назвою «Архіви України». У рубриці «Діловодство» на сторінках бюлетеня було опубліковано низку важливих статей, присвячених питанням підвищення рівня організаційно-методичного управління діловодством, розробці примірних і типових номенклатур справ тощо.

Загалом на початок 1984 р. в Радянському Союзі було розроблено й затверджено 16 УСД загальносоюзного значення, 27 державних стандартів на УСД та 26 загальносоюзних класифікаторів техніко- економічної інформації, було уніфіковано понад 4,5 тис. форм документів. Реалізація положень ЄДСД, стандартів та класифікаторів сприяла підвищенню рівня діловодства, оптимізації структури, штатної чисельності управлінського апарату. Але нові технології роботи з документами не були представлені повною мірою. Цей недолік усунули при переробці ЄДСД і виданні в 1988 р. її нової редакції - Державної системи документаційного забезпечення управління (ДСДЗУ) [6].

Питання впровадження новітніх наукових розробок у галузі документознавства та діловодства в Україні в ті часи були покладені на створений у квітні 1985 р. Республіканський організаційно-методичний комітет з діловодства, що діяв при Головному архівному управлінні УРСР. На базі комітету проводилися наради й семінари працівників діловодних служб, а також заняття республіканських курсів підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців народного господарства за спеціальністю «Діловодство та архівна справа».

Висновки

Таким чином, на кінець 1980-х рр. сформувалася цілісна система документаційного забезпечення управління, що відповідала тодішнім вимогам радянського ділового мовлення і стандартам складання офіційних документів. Поліпшилось матеріально- технічне й організаційне забезпечення діловодства, сформувалася власна республіканська нормативна та науково-методична база, запроваджувались у практику публікації з питань організації та роботи з документами в УРСР, започатковувалися профільні кафедри в університетах, курси підвищення кваліфікації, видання відповідної навчальної та довідкової літератури з організації діловодства та секретарської справи.

Література:

1. Бондаренко З. В. Про впровадження ЄДСД у міністерствах і відомствах УРСР. Архіви України. 1978. № 1. С. 43-49.

2. Волковинський В. М., Васильєв В. Ю. Постишев Павло Петрович. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 2011. Т. 8: Па-Прик. 2011. 520 с.

3. Всероссийский научно-исследовательский институт документоведения и

архивного дела (ВНИИДАД) [Офіційний сайт]. URL:http://www.vniidad.ru/

index.php?option=com_content&view=article&id=1153&Itemid=779

4. ГОСТ 6.38-72 «Система организационно-распорядительной документации. Основные положения». URL: https://files.stroyinf.ru/Index2/1/4294719/4294719440.htm

5. ГОСТ 6.39-72 «Система организационно-распорядительной документации. Формуляр-абразец». URL: http://www.normacs.ru/Doclist/doc/44UF.html

6. Государственная система документационного обеспечения управления

(ГСДОУ):Приказ Главархива СССР от 25 мая 1988 г. № 33. URL:

http://docs.cntd.ru/document/901730479

7. Государственный институт техники управления (ИТУ) Народного комиссариата Рабоче-Крестьянской инспекции. 1926-1932. Путеводители по российским архівам. URL: http://guides.rusarchives.ru/funds/6/gosudarstvennyy-institut- tehniki-upravleniya-itu-narodnogo-komissariata-raboche-krestyanskoy

8. Державна архівна служба України. Генезис. URL: https://archives.gov.ua/ua/історія-і-сьогодення

9. ДСТУ 8344:2015 «Інформація та документація. Видання. Основні елементи. Терміни та визначення понять». Київ: УкрНДНЦ, 2015. 39 с.

10. Кодексу законів про народну освіту УСРР: прийнято 25.10.1922 р. ІІІ сесія ВУЦВК. URL: https://leksika.com.ua/19930625/legal/kodeks_zakoniv_pro_ narodnu_ osvitu_usrr_1922

11. Курило Т. В. Правова охорона культурної спадщини України. Монографія. Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, Новий світ - 2000, 2014. 152 с.

12. Матяш І. Б. Особа в українській архівістиці: Біографічні нариси / Держ. комітет архівів України та ін. Київ, 2001. 228 с.

13. Маяковська Н. В. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 2013. Т. 10: Т-Я. 2013. 784 с.

14. Мироненко О. М., Ксенко І. Б. Конституція СРСР 1936. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол: В.А.Смолій (гол.). К: Наук. думка, 2008. Т. 5: Кон-Кю. 2008. 568 с.

15. Михайличенко Д. Ю. Всеукраинский институт труда и становление харьковской школы научного менеджмента (1921-1930 гг.). Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Київ: ВІР УАН, 2012. Випуск 60 (№ 5). С. 100-106.

16. Організація діловодства в 1917-1941 рр. URL: https://stud.com.ua/42338/ dokumentoznavstvo/organizatsiya_dilovodstva_1917_1941

17. Основні тенденції розвитку культури діловодства в УСРР-УРСР. URL: https:// studfile.net/preview/7168499/page: 5/

18. Сальнікова Н. В. Передумови створення Інституту раціоналізації управління. Социальная работа. Социология: УІ Междунар. научно-практ. конф. «Университетская наука - 2010» (Мариуполь, 19-21 мая 2010 г.): сб. статей / Мариуполь, 2010. С. 307-310.

19. Сельченкова С. З історії експертизи цінності документів та укладання переліків документів в Україні у 1920-1930-ті роки. Студії з архівної справи та документознавства. Київ: 2004. Т. 12. URL: https://old.archives.gov.ua/Publicat/ Studii/Studii_2004.12_02.php

20. Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1917-1918 гг. Управление делами Совнаркома СССР. Москва, 1942. 1483 с.

References:

1. Bondarenko, Z. V. (1978). Pro vprovadzhennja JeDSD u ministerstvakh i vidomstvakh URSR [About introduction of USSOW in the ministries and departments of the Ukrainian SSR]. Arkhivy Ukrajiny, 1, 43-49 [in Ukrainian].

2. Volkovynsjkyj, V. M. & Vasyljjev, V. Ju. (2011). Postyshev Pavlo Petrovych [Postyshev Pavlo Petrovych] Encyklopedija istoriji Ukrajiny: u 10 t. / redkol: V. A. Smolij (gholova) ta in. Kyiv: Nauk. dumka, Pa-Pryk, 520 [in Ukrainian].

3. Vserossijskij nauchno-issledovatel'skij institut dokumentovedenija i arhivnogo dela (VNIIDAD) (2020) [All-Russian Research Institute of Documentation and Archival Affairs]. URL: http://www.vniidad.ru/index.php?option=com_content&view=article&id= 1153&Itemid=779 [in Russian].

4. GOST 6.38-72. Sistema organizacionno-rasporjaditel'noj dokumentacii. Osnovnye polozhenija (1972) [GOST 6.38-72. The system of organizational and administrative documentation. Key Points]. URL: https://files.stroyinf.ru/Index2/1/ 4294719/4294719440.htm [in Russian].

5. GOST 6.39-72. Sistema organizacionno-rasporjaditel'noj dokumentacii. Formuljar-obrazec [GOST 6.39-72. The system of organizational and administrative documentation. Sample Form]. URL: http://www.normacs.ru/Doclist/doc/44UF.html [in Russian].

6. Gosudarstvennaja sistema dokumentacionnogo obespechenija upravlenija (GSDOU): Prikaz Glavarhiva SSSR ot 25 maja 1988 g. № 33 [The state system of documentation management (GSDOU): Order of the Main Archive of USSR of 25^th of May 1988, no. 33]. URL: http://docs.cntd.ru/document/901730479 [in Russian].

7. Gosudarstvennyj institut tehniki upravlenija (ITU) Narodnogo komissariata Raboche-Krest'janskoj inspekcii. 1926-1932. Putevoditeli po rossijskim arhvam [State Institute of Management Technology (IMT) of the People's Commissariat of the Workers and Peasants Inspection. 1926-1932. Guides to Russian archives]. URL: http://guides.rusarchives.ru/funds/6/gosudarstvennyy-institut-tehniki-upravleniya-itu- narodnogo-komissariata-raboche-krestyanskoy [in Russian].

8. Derzhavna arkhivna sluzhba Ukrajiny. Ghenezys [State Archival Service of Ukraine. Genesis]. URL: https://archives.gov.ua/ua/istorija-i-sjoghodennja [in Ukrainian].

9. DSTU 8344:2015 (2015), Informacija ta dokumentacija. Vydannja. Osnovni elementy. Terminy ta vyznachennja ponjatj [DSTU 8344:2015, National Standards of Ukraine]. Kyiv: UkrNDNC, 2015, 39 [in Ukrainian].

10. Kodeks zakoniv pro narodnu osvitu USRR: pryjnjato 25.10.1922 r. tretjoju sesijeju VUCVK [Code of Laws on Public Education of the Ukrainian SSR: adopted on October 25, 1922 by the third session of the All-Ukrainian Central Executive Committee]. URL: https://leksika.com.ua/ 19930625/legal/kodeks_zakoniv_pro_narodnu_osvitu_usrr_ 1922 [in Ukrainian].

11. Kurylo, T. V. (2014). Pravova okhorona kuljturnoji spadshhyny Ukrajiny. Monoghrafija [Legal protection of cultural heritage of Ukraine. Monograph.]. Ljviv, Ljvivsjkyj jurydychnyj instytut MVS Ukrajiny, «Novyj svit - 2000», 152 [in Ukrainian].

12. Matjash, I. B. (2001). Osoba v ukrajinsjkij arkhivistyci: Bioghrafichni narysy [Person in Ukrainian archival science: Biographical essays]. Derzh. komitet arkhiviv Ukrajiny. Kyiv, 228 [in Ukrainian].

13. Majakovsjka, N. V. (2013). Centraljnyj derzhavnyj arkhiv vyshhykh orghaniv vlady ta upravlinnja Ukrajiny [Central State Archive of the highest authorities and administration of Ukraine]. Encyklopedija istoriji Ukrajiny: u 10 t. / redkol: V. A. Smolij (gholova) ta in. Kyiv: Nauk. dumka, 2013, 10: T-Ja, 784 [in Ukrainian].

14. Myronenko, O. M. & Ksenko, I. B. (2008). Konstytucija SRSR 1936 [Constitution of the USSR 1936]. Encyklopedija istoriji Ukrajiny: u 10 t. / redkol: V. A. Smolij (gholova) ta in. Kyiv: Nauk. dumka, 2008, 5: Kon-Kju, 568 [in Ukrainian].

15. Mihajlichenko, D. Ju. (2012). Vseukrainskij institut truda i stanovlenie har'kovskoj shkoly nauchnogo menedzhmenta (1921-1930 gg.) [All-Ukrainian Institute of Labor and the establishment of the Kharkov School of Scientific Management (1921-1930)]. Gileja: naukovij visnik. Zbirniknaukovihprac. Kyiv: VIR UAN, 60 (5), 100-106 [in Russian].

16. Orghanizacija dilovodstva v 1917-1941 rr. [Organization of office work

in 1917-1941]. URL:https://stud.com.ua/42338/dokumentoznavstvo/organizatsiya_

dilovodstva_1917_1941 [in Ukrainian].

17. Osnovni tendenciji rozvytku kuljtury dilovodstva v USRR-URSR [The main trends in the development of office culture in Ukrainian SSR]. URL: https://studfile.net/preview/7168499/page:5/ [in Ukrainian].

18. Saljnikova, N. V. (2010). Peredumovy stvorennja Instytutu racionalizaciji upravlinnja [Prerequisites for the establishment of the Institute for Management Rationalization]. Socyaljnaja rabota. Socyologhyja: VIMezhdunar. nauchno-prakt. konf. «Unyversytetskaja nauka - 2010» (Maryupolj, 19-21 maja 2010 gh.): sb. Statej. Maryupolj, 307-310 [in Ukrainian].

19. Seljchenkova S. Z. (2004). Z istoriji ekspertyzy cinnosti dokumentiv ta ukladannja perelikiv dokumentiv v Ukrajini u 1920-1930-ti roky [From the history of examination of the value of documents and compiling lists of documents in Ukraine in 1920-1930]. Studiji z arkhivnoji spravy ta dokumentoznavstva. Kyiv, 2004, 12. URL: https://old.archives.gov.ua/Publicat/Studii/Studii_2004.12_02.php [in Ukrainian].

20. Sobranie uzakonenij i rasporjazhenij pravitel'stva za 1917-1918 gg. Upravlenie delami Sovnarkoma SSSR [Collection of legalizations and government orders for 1917-1918. Management of affairs of the Council of People's Commissars of the USSR]. Moscow 1942, 1483 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru