Штрихи біографії Степана Соснового - першого українського дослідника подій Голодомору 1932-1933 рр.

Восьмого листопада 1942 р. в щоденній харківській окупаційній газеті «Нова Україна» було надруковано статтю агронома-економіста С. Соснового «Правда про голод на Україні в 1932-1933 роках». Ця публікація узагальнювала всі попередні й подальші статті автора, який піддав жорсткій системній критиці політику радянської влади на селі під час колективізації. Невдовзі статтю передрукували деякі періодичні видання піднімецької України. І хоча стаття С. Соснового на той час не мала широкого резонансу, у майбутньому їй судилося стати першим систематизованим науково-статистичним дослідженням подій Голодомору 1932-1933 рр. Доволі простий науково-публіцистичний стиль написання, використання формули складних відсотків в обрахуванні ймовірної кількості жертв Голодомору (які, за розрахунками автора, сягали 4,8 млн. осіб), дозволили українським вченим впродовж др. пол. XX ст. сформувати загальну уяву про характер та масштаби цього штучного геноциду українського селянства. Водночас про життя Степана Миколайовича Соснового до березня 2018 р. як українські, так і зарубіжні вчені не мали жодного уявлення. З огляду на те, що автор надрукованих у газеті «Нова Україна» статей жив і працював в окупованому німцями Харкові, обіймав посаду агронома-економіста, вітчизняні науковці вважали, що С.М. Сосновий - це голова Статистичного відділу Харківської міської управи професор Тимофій Сосновий (1898-1983)¹. У процесі довготривалого пошуку в Державному архіві Харківської області (далі ДАХО) нами були знайдені документи, які дозволили ідентифікувати Степана Соснового й використати отриману інформацію для написання біографії цієї донедавна практично невідомої і харизматичної особи². Так, у Скоробогатов А. Харків у часи німецької окупації 1941-1943. Харків: Прапор, 2006. С. 144.

² Державний архів Харківської області (далі - ДАХО). Ф. Р-2982. Оп. 2. Спр. 5.; ДАХО Ф. Р-2982. Оп. 4. Спр. 85. 132 арк.

³ ДАХО. Ф. Р-2982. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 12.

⁴ ДАХО. Ф. Р-2982. Оп. 4. Спр. 85. Арк. 127.

⁵ ДАХО. Ф. Р-2985. Оп. 1. Спр. 1. 36 арк.

⁶ ДАХО. Ф. Р-2985. Оп. 1. Спр. 1. 36 арк.

⁷ Соловей Д. Сказати правду: три праці про голодомор 1932-1933 рр. Київ-Полтава, 2005.

⁸ Долина П. Організована голодова катастрофа на Україні. Сучасність. 1968. Ч. 9 (93). С. 54-72; Соловей Д. Сказати правду... ; Соловей О.Д. У Просвіті і навколо. Український засів. Ч. 1 (5). Харків, грудень 1992 - січень 1993. С. 36-47; Шевельов Ю. (Юрій Шерех). Я - мене - мені... (і довкруги): Спогади. 1. В Україні. Харків: Вид. О. Савчук, 2017. 728 с.

⁹ДАХО. Ф. П-2. Оп. 31. Спр. 17. 143 арк.

¹⁰ Сергійчук В. Український здвиг: У 5 т. Київ: Укр. Вид. Спілка, 2005. Т. 5. Наддніпрянщина. 1941-1955. 833 с.

¹¹ ДАХО. Ф. Р-3187. Оп. 1. Спр. 2. 7 арк.

¹² Архів Харківського обласного управління СБУ (далі - АХОУСБУ). Спр. 018987. 156 арк; АХОУСБУ. Спр. 027952. 187 арк.; АХОУСБУ. Спр. 033708. 139 арк. списках співробітників Харківської Обласної Земельної управи (далі ХОЗУ, Облзем) за 1942 р. виявлено Степана Соснового, який серед реєстру працівників записаний як голова Економіко-статистичного відділу, що мешкав за адресою пров. Каплунівський, 6/2³. Дані грудневого перепису 1941 р. повідомляли, що: Сосновий Степан Миколайович, українець, народився 23 березня 1896 р. в с. Рождественське Запорізької обл. У 1919 р. переїхав до Харкова, де до 1922 р. мешкав за адресою вул. Чернишевська, 33. У 1922 р. переселився в інше місце й був прописаний за адресою: пров. Каплунівський, 16, кв. 2. За професією - агроном. Останнє місце роботи напередодні війни - контора «Союзросткаучук»⁴.

Опрацювання архівних справ фонду ХОЗУ відкрило можливість з'ясувати функціональні обов'язки Степана Соснового. Цікаво, що з 1941 по 1943 рр. Степан Миколайович був першим і майже незмінним головою Економіко-статистичного відділу ХОЗУ⁵. Отже, з моменту створення ХОЗУ Степан Сосновий стає керівником цілого відділу. Такий ступінь довіри був не випадковим, адже С. Сосновий мав солідний досвід роботи в галузі радянської економіки та організації сільського господарства. Серед оновлених списків співробітників Економіко-статистичного відділу ХОЗУ, який відновив свою роботу після повторного захоплення Вермахтом Харкова у березні 1943 р., прізвище Степана Соснового зникає⁶. Факт виходу в газеті «Нова Україна» від 24 січня 1943 р. останньої статті С. Соснового та відсутність його прізвища серед співробітників Облзему, ніби підтверджували версію «просвітянина» Дмитра Солов'я (1888-1966), що Сосновий загинув у Харкові, орієнтовно навесні 1943 р.⁷ Таким чином, газетні публікації агронома-економіста С. Соснового та матеріали ДАХО формували лише загальну уяву про діяльність цієї людини, слід якої, як нам здавалося, губився навесні 1943 р.

Цікаво, що постать Степана Соснового не згадував ж^ден із представників так званої харківської культурної міграції часів Другої світової війни⁸. Інформація про цю особу відсутня й у стенограмах допиту пересічних харків'ян, що пережили окупацію⁹. Тому не дивно, що саме карні справи колишніх функціонерів різних установ Харкова, котрі працювали на німців, стали чи не єдино можливим інформаційним каналом пошуку інформації про цю людину.

Водночас агроном С. Сосновий (ймовірно, завдяки статтям у «Новій Україні») потрапив у поле зору радянської контррозвідки. Так, у спецдонесенні Наркома держбезпеки УРСР Сергія Савченка (1904-1966) від 24 травня 1943 р., серед інших «пособников фашистов», агентами більшовицьких спецслужб названі «активними членами харківської “Просвіти”» «Петро Ковалівський» та «агроном Сосновий»¹⁰.

Цікаво, що Петро Григорович Ковалівський (1865 - зима 1942/1943) був одним із найближчих спільників Володимира Доленка (1889-1971) - лідера націонал-патріотичного табору, що об'єднав місцеву гуманітарну інтелігенцію під час окупації Харкова. Власне сам В. Доленко вважався «сірим кардиналом», навколо якого в 1941-1943 рр. у Харкові вирувало громадсько-політичне життя. Тому цілком закономірно, що прізвище П. Ковалівського фігурує у вищезгаданому спецдонесенні Наркома держбезпеки УРСР. І якщо Петро Ковалівський дійсно був присутній на установчих зборах «Просвіти», то членство Степана Соснового ми піддаємо сумніву. Адже перегляд ні перших, ні останніх списків цієї організації, які є у фондах ДАХО, цей факт не підтверджує¹¹.

Новий імпульс наукового розслідування життєдіяльності Степана Соснового з'явився завдяки опрацюванню карних справ харківських колаборантів/лоялістів, які зберігаються в Харківському обласному архіві СБУ. Як відомо, низку осіб, які співпрацювали з німецькими окупантами, а після завершення війни залишилися на теренах СРСР, у різні роки було арештовано співробітниками радянських спецслужб. Серед розмаїття персоналій, засуджених радянською владою, особливу увагу заслуговують особові справи: керівника освітнього відділу ХМУ Петра Дриги (1883-?), начальника Богодухівської окружної земуправи Дмитра Нікітенка (1897-1958), директора харківського Центру радіопро- паганди Івана Севостьянова (1899-1944)¹². Деякі з них були свідками діяльності Тимо

фія та Степана Соснових, прізвища яких фігурують у переліку німецьких агентів, яких радянські спецслужби визнали як активних членів ОУН та «пособников фашистов». У цьому контексті особливу цінність має карна справа Дмитра Нікітенка, заарештованого УКДБ УРСР 28 червня 1944 р. АХОУСБУ. Спр. 027952. 187 арк. Під час допиту 3-4 липня 1944 р. Д. Нікітенко стверджував, що Степан Сосновий був членом ОУН(м). Про нього він повідомив наступне: «Сосновый Степан Николаевич до войны работал главным агрономом в тресте по каучуконосам, в период оккупации заведовал эконом-статистическим Отделом Обл. Зем. Управы. Зимой 1942 года ездил в Германию. Эвакуировался с немцами и работал агрономом при Райземуправе в Ново. Бугском районе, Николаевской области, где проживает в настоящее время - не знаю» Там само. Арк. 42..

Саме Нікітенко наголошував на причетності Степана Соснового до співпраці з ОУН: «Светличный в апреле или мае 1942 года говорил мне, что он давал Сосновому устав ОУНовский, что делалось в тех случаях, когда человек готовится к вовлечению в ОУН» Там само. Арк. 42..

Під час допиту 5 липня 1944 р. Нікітенко описав посвяту в члени ОУН, яка відбулася у театрі ім. Т. Шевченка орієнтовно в кінці грудня 1941 - на початку 1942 рр. Серед 12 людей, що були присутні на зборах, Нікітенко виділив агрономів: «Я, Черепаха, Сосновий, Світличний та агроном-інспектор Бюро держпідприємств» Там само. Арк. 57-58.. Прізвища останнього він не запам'ятав. Семеро інших - це працівники райбургомістратів Харкова. Організатором зборів був секретар Харківської міськуправи (інфільтрований до лав харківських націоналістів таємний агент НКВС) Кіндрат Полуведько (1895-1942), арештований і розстріляний німцями в лютому 1942 р. Однак під час тих зборів до присяги справа не дійшла: присутніх щось налякало. На допиті Дмитро Нікітенко повідомив радянські слідчі органи про два візити Степана Соснового до Німеччини. Перший відбувся взимку 1942 р., другий - у червні-липні 1943 р. Під час другої поїздки, організованої ВІКДО, С. Сосновий був одним із 20 членів делегації агрономів Харківщини. Напередодні від'їзду Сосновий нібито розказав Нікітенку, що має таємне доручення від В. Доленка. Виконуючи роль зв'язкового, С. Сосновий у Берліні повинен був встановити контакт із проводом ОУН, що координував дії українських націоналістів на теренах Німеччини Там само. Арк. 74 зв.. Однак, чи виконав Сосновий цей задум - дотепер невідомо, адже саме тоді німецькі спецслужби розпочали полювання на закордонні референтури ОУН. Це ускладнювало підпільну роботу, а місію Степана Миколайовича робило майже нездійсненною.

Цілком ймовірно, що саме під час «шевченківських» зборів ОУН у Харкові, С. Сосновий потрапив у поле зору німецьких та радянських спецслужб, а його подальше життя значною мірою залежало від їх прихильності до нього. Між тим постановоюслідчого МДБ старшого лейтенанта Власова (який вів справу Нікітенка) від 23 жовтня 1944 р., окремі матеріали справи, де фігурують прізвища приналежних до участі в націоналістичній організації міста Харкова В. Доленка, В. Світличного, К. Полуведька, Б. Коника, Я. Кравчука, Вітязя, Вє- тухова, С.М. Соснового та ін., було виділено в окреме провадження АХОУСБУ. Спр. 027952. Арк. 177-178.. Агроном Сосновий С.М. у списку зазначений під № 16, як один із ОУНівців. На них прокуратурою та слідчими Харківського військового суду були складені окремі запити до спецвідділу МВС СРСР. Під час опрацювання справи Нікітенка в липні 2018 р. було виявлено свідчення та запит на пошук, а головне - наявність оглядової довідки від 28 жовтня 1958 р., що дозволили віднайти карну справу № 022649 Соснового Степана Миколайовича, яка зберігається в ГДА СБУ Одеської обл. Там само. Арк. 312. Ретельне вивчення матеріалів справи С. Соснового дозволило заповнити велику кількість прогалин у його біографії, окресливши загальні параметри життєвого шляху цієї людини. Хронологія життя Степана Соснового відтворена в запитаннях біографічного характеру, які ставили слідчі під час низки допитів, а також у автобіографії, написаній Степаном Миколайовичем 6 січня 1950 р. Архів Одеського обласного управління СБУ (далі - АООУСБУ). Спр. 022649. 135 арк. Завдяки матеріалам карної справи науковий світ отримав можливість побачити світлини першого вітчизняного дослідника Голодомору. Певної кореляції потребувала й інформація про місце його народження. Як виявилось: Сосновий Степан Миколайович народився в середняцькій селянській родині у с. Різдвянське Ново- троїцької волості Дніпровського повіту Херсонської губернії. Нині - смт. Сиваське Ново- троїцького р-ну Херсонської обл. У 1904 р. помер його батько, а в 1905 р. - мати, тому Степан, разом з братом Тимофієм, рано залишилися сиротами. На початку 1910 р. опікуни віддали Степана в Лук'янівську нижчу сільгоспшколу поблизу м. Каховки, куди приймали дітей-сиріт Дніпровського повіту. У сільгоспшколі хлопчик провчився до серпня 1913 р. Закінчивши три класи, у вересні 1913 р. вступив у Харківське середнє сільськогосподарське училище поблизу слободи Дергачі Харківської губернії, де завершив навчання наприкінці 1918 р., отримавши звання агронома. Восени 1919 р. Степан став студентом Харківського сільськогосподарського інституту, у якому навчався на громадсько-агрономічному відділенні. Закінчивши сільгоспінститут у серпні 1923 р., Сосновий набув кваліфікації агронома-організатора.

Паралельно навчанню, з 7 лютого 1919 р. по лютий 1923 р. Степан Сосновий працював у відділі організації Вукоопспілки: спочатку в якості практиканта, а потім агронома- організатора. Від 1 березня 1921 р. по 15 березня 1925 р. Степан Миколайович обіймав посаду агронома-організатора у відділі організації господарства Наркомзему УСРР, при цьому будучи безпартійним.

Степан Сосновий - студент Харківського інституту сільського господарства та лісоводства. Світлина зі студентського квитка, виданого 20 серпня 1922 р.

Цікаво, що прізвище Соснового було надруковане в адресно-довідковій книзі «Весь Харьков» за 1925 р. Упорядники довідника згрупували частину мешканців Харкова за професійним статусом. Степан Сосновий, попри молодий вік і відсутність персонального телефону, належав до когорти столичних агрономів, прізвища й адреси яких представлені в алфавітному порядку в кількості 65 осіб Весь Харьков на 1925 г.: справочная книга: 2-й год издания. Харьков: Коммунист, 1925. С. 311-312..

Упродовж 1920-х рр. Степан Миколайович написав декілька статистичних статей, у яких досліджував аспекти оренди землі в Україні за часів НЕПу, оптимальної організації польових робіт тощо Сосновый С. Аренда земли на Украине в 1923-1926 гг.: (по мат. НК РКИ и ЦСУ). На аграрном фронте. 1927. № 8/9. С. 213; Його ж. Диференціація як до типу соціальних взаємин. Диференціація селянських господарств на Україні. Харків, 1927. С. 106..

Від 1 лютого 1925 р. по 30 жовтня 1929 р. працював старшим інспектором сільськогосподарської секції Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції (НК РСІ) України, а з 1926 по 1928 рр. був аспірантом Харківського сільськогосподарського інституту при кафедрі економіки та організації сільського господарства. Навчання в аспірантурі дозволило Сосновому займатися науковою діяльністю під керівництвом завідувача кафедрою академіка Володимира Левитського (1854-1939) і виступити в ролі співавтора колективної монографії «Очерки по технике крестьянского полеводства на Украине в 1924-1925 году». Від грудня 1929 по 31 січня 1932 рр. С. Сосновий був науковим співробітником відділу організації при Українському науково-дослідному інституті економіки і організації господарства. Одночасно Степан Миколайович суміщав свої функції з посадою професора Харківського геодезичного і землевпорядного інституту (ХГЗІ).

Аналіз документів вищезгаданої установи дозволив з'ясувати цікаві подробиці довоєнної біографії С.Соснового, які містяться у його особовій справі ДАХО. Ф. Р-5645. Оп. 1. Спр. 60. 3 арк..

Степан Сосновий - викладач Формально, з 1 жовтня 1930 р. Степана Соснового Харківського сільськогосподарського було зараховано на штатну посаду професора кафед- інституту ім. Х.Г. Раковського ри організації сільського господарства ХГЗІ. Травень 1929 р.

У заяві Сосновий повідомив домашню адресу: пров. Каплунівський, 18, кв. 2, яка співпадає з автентичними даними, надрукованими в адресно-довідковій книзі мешканців Харкова за 1925 р. Весь Харьков на 1925 г. С. 311-312.

Паралельно з ХГЗІ Степан Миколайович працював сумісником в Українському Науково-дослідному інституті організації соціялістичного виробництва (НДІОСБ) на посаді завідувача плановим відділом.

У 1927/1928, 1928/1929 і 1929/1930 навчальних роках викладав у Харківському Сільськогосподарському інституті (ХСІ), підробляючи лектором на різних курсах організації сільського господарства. Цікаво, що саме у ХСІ з початку 1930/1931 н.р. Степана Миколайовича (який на той момент ще не захистив дисертацію) призначили на посаду професора кафедри організації сільського господарства ДАХО. Ф. Р-5645. Оп. 1. Спр. 60. Арк. 1..

Матеріали особової справи С. Соснового містять автобіографію працівника, а також перелік 7 наукових статей, послужний список та низку анкетних даних штатного співробітника установи.

У ХЗІ Сосновий пропрацював трохи більше року. Тоді в цьому навчальному закладі панувала доволі специфічна атмосфера. Педагогічний реєстр ХЗІ в основному був пантеоном безпартійних викладачів-сумісників. Тому не дивно, що за усіма співробітниками та студентами здійснювався адміністративний контроль і таємний нагляд. Один із таких друкованих звітів, поданих на ім'я тов. Корнєєва та Машкіна, в якому проаналізовано ідеологічний стан інституту, зберігся у фондах ДАХО. Його автор - так званий «сексот» - був аморальною і малоосвіченою персоною. Він розділив усіх викладачів ХЗІ на 4 категорії: ворожі, ненадійні, радянські та аполітичні або «болото». Варто наголосити, що Степан Сосновий належав до останньої. Категорію «болота» інсайдер радянських спецслужб характеризував так: «.. .хоч багато з них і досить часто підтримують і головним чином мовчки - голосуванням пропозиції які вносять на зборах, упредметових (Тут і далі, друкарські та філологічні помилки - допущені автором звіту. Так у документі - Авт.) комісіях на засіданнях то що викладачи з групи ворожих /1-а група/. Але активно негативно позитивно ці викладачі себе не виявили в тому їх майбутнє, як болота, буде залежить від того хто іх за собою поведе далі. Що до цього то ми маємо лише те досягнення, що підтримки з боку цього болота пропозицій ворожих про тягом цього року безперечно зменьшилась, але не ліквідовано зовсім» Там само. Арк. 18 зв..

Попри те, що Степан Миколайович був штатним працівником вищевказаної установи, як свідчать матеріали Ф. Р-5645, він волів не проявляти зайвої ініціативи. Сосновий не належав до когорти активних громадських діячів вищевказаної установи. Він навіть не був членом партії. Втім, це не вберегло його від дострокового звільнення. Причина, на думку опонентів, полягала в нерозумінні проф. Сосновим «генеральної лінії партії в аграрному секторі економіки радянської України». Приводом до ідеолого-бюрократично- го пресингу стосовно нього стали ідеологічні нотатки зі статті Вескера й Шпайхлера, опублікованої 30 жовтня 1931 р. у всеукраїнській газеті «Комуніст» Вескер Шпайхлер. Забезпечити партійним проводом усі ланки інституту Комуніст. 1931. 30 жовт. С. 2.. Її автори несподівано розкритикували деякі положення першої редакції колективної монографії «Спе- ціялізація сільського господарства України (районування)», одним із співавторів якої був Степан Сосновий Сосновий С. Райони спеціалізації сільського господарства України (Статистично-економічна характеристика). Спеціалізація сільського господарства України (районування). Харків, 1930. 1-ше вид. С. 45-166.. Звинувачення Вескера і Шпайхлера полягали в тому, що «викладач Сосновий видав книжку, в якій запевняє, що в Степовій частині України, де проведено СУЦІЛЬНУ КОЛЕКТИВІЗАЦІЮ, “нема вже клясової боротьби”» ДАХО. Ф. Р-5645. Оп. 3. Спр. 1 г. Арк. 23.. До таких висновків вони прийшли, прочитавши один із абзаців розділу, написаного Степаном Миколайовичем, у якому було зазначено наступне: «Паралельно зі зростанням соціалістичного сектору в степу відбувалось скорочення куркульських господарств. Перехід же багатьох районів степу взимку 1930 року на суцільну колективізацію дозволив у цих районах зовсім ліквідувати куркуля, як клясу» Сосновий С. Райони спеціалізації. С. 96..

І хоча на момент виходу статті Вескера і Шпайхлера було надруковано другу (відко- риговану й затверджену) редакцію праці, через рік - 30 жовтня 1931 р. - Сосновий був вимушений написати заяву на ім'я директора ХЗІ Л. Каплана з поясненням своєї науково- ідеологічної позиції стосовно цього питання. Беручи до уваги беззаперечність і логічність аргументації Степана Миколайовича, викладеної ним у зверненні, адміністративна ланка інституту мала адекватно зреагувати на цю ситуацію. Однак, згідно з усталеною радянською бюрократичною традицією, керівництво ХЗІ (не бажаючи надавати цій справі зайвого розголосу) вирішило пожертвувати одним зі своїх безпартійних - тобто позбавлених комуністичного імунітету - співробітників, піддавши його принизливому публічному остракізму. Для цього адміністрація інституту ініціювала проведення кафедрального засідання, яке відбулося на початку 1932 р. Одним із питань порядку денного було обговорення наукової праці «Матеріали з питання про спеціалізацію сільського господарства». Розділ під назвою «Райони спеціалізації», написаний С. Сосновим, зазнав нищівної критики. Під час дебатів із приводу концепції вищезгаданого розділу, колеги звинуватили Степана Миколайовича в «антимарксистських ухилах у питаннях методики встановлення районів спеціалізації» та «проштовхуванні антирадянських настроїв». Не витримавши тиску з боку керівництва інституту, вчений був змушений подати заяву про звільнення АООУСБУ. Спр. 022649. Арк. 36-36 зв.. Він втратив роботу і статус педагога. Як результат: наукові дослідження для людини, яка «випала з системи», були позбавлені будь-якого сенсу. Так завершилась його викладацька діяльність, а наукову кар'єру молодому й талановитому вченому вибудувати так і не судилося. Після звільнення з ХЗІ, 15 лютого 1932 р. Степан Сосновий влаштувався агроно- мом-каучуководом в Каучукпромгосп № 6, Акімовського р-ну Запорізької обл., у якому пропрацював до 15 березня 1932 р.

Із квітня 1932 р. Сосновий обіймав посаду економіста-плановика в державному тресті «Укркаучуконос», де пропрацював до лютого 1934 р.

Цей етап його біографії вказує на те, що, працюючи в реальних умовах сільського господарства, Сосновий був очевидцем подій Г олодомору в Україні. У роки окупації Харкова деякі знакові епізоди цієї події знайдуть відображення у його газетних статтях про колективізацію і голод 1932-1933 рр.

Степан Сосновий - керівник Економіко-статистичного відділу Харківської обласної земельної управи Світлина з карної справи № 022649

Після невеликої перерви в трудовій діяльності, з квітня по жовтень 1936 р., Степан Миколайович виконував обов'язки старшого агронома в Каучукпромгоспі № 16, Велико-Бурлуцького р-ну Харківської обл. Із 15 жовтня 1936 по 1 серпня 1939 рр. був головним агрономом Дніпровської контрактаційно-заготівельної контори «Союзроткаучук» в місті Дніпропетровську. Від 3 серпня 1939 до 30 жовтня 1941 рр. працював агрономом-сіменоводом, а потім - головним агрономом Харківсько-Полтавської Контракт- аціно-заготівельної контори тресту «Союзросткаучук» в м. Харкові. Згідно з рішенням керівництва харківської філії тресту «Союзросткаучук», 30 вересня 1941 р. Соснового було делеговано на роботу до центрального апарату в Москві. Для офіційного оформлення на нову посаду йому чомусь потрібно було переїхати до міста Уфа - столицю Башкирів Однак, зважаючи на хворобливий стан дружини, літньої немічної тещі та двох малолітніх синів, Степан Миколайович їхати відмовився.

Як свідчать матеріали карної справи, саме період Другої світової війни став доленосним у біографії С. Соснового. Завдяки протекції старшого агронома земельного відділу Харківської міськуправи (ХМУ) Івана Вла- сенка, 24 листопада 1941 р. Степан Миколайович влаштувався на роботу в Харківську Обласну Земельну Управу. В Облземі з 1 грудня 1941 по липень 1943 рр. Сосновий очолював економіко-статистичний відділ. Під час війни Степан Миколайович справді двічі їздив до Німеччини. Востаннє - у червні-липні 1943 р. в складі делегації 20 агрономів Харківщини, організованої ВІКДО, яка відвідала провінції Шверин і Магдебург, а також міста Дрезден та Берлін. У червні-липні 1942 р. Сосновий, співпрацюючи з «Просвітою», долучився до організації виставки «Україна у ярмі большевізму», відкритої у Харкові 1 листопада 1942 р. За свідченням самого Соснового, він добровільно передав організаторам статистичні відомості щодо подій колективізації та Голодомору 1932-1933 р. в Україні. При цьому матеріали були складені й обґрунтовані ним особисто. Ймовірно, що вчений був вражений масштабами антиселянської політики, організованої сталінським керівництвом у кінці 1920-х - на поч. 1930-х рр. А антирадянські настрої сформувались у його свідомості й під впливом репресій стосовно членів його родини, орієнтовно в 1932 р. Реабілітовані історією. Херсонська область. Ред.-упоряд.: А.Е. Вірлич. Херсон: ВАТ «Наддніпрянська правда», 2005. С. 779.

Довідка

Згадану антибільшовицьку виставку представники ГКХ та «Просвіти» намагалися організувати ще на поч. 1942 р., потім у травні-червні 1942 р. Однак відповідні органи німецької окупаційної влади дозволу на це не давали. Анонсований захід декілька разів змінював свою назву. Спочатку виставку нарекли «Геть більшовизм!», потім «Україна під совєтським ярмом!», з часом - «Україна у совєтському ярмі!» Навіть після отримання згоди дату відкриття виставки декілька разів переносили. Дедлайн було призначено на 24 жовтня 1942 р. - річницю визволення Харкова від радянської влади. Врешті-решт виставку під назвою «Україна у ярмі большевизму» було відкрито 1 листопада 1942 р. в Домі української культури харківським відділом Пропаганда-Штафель У-3, при безпосередньому кураторстві німецького архівіста, доктора Георга Вінтера (1895-1961)³³.

Вдруге експозицію виставки було продемонстровано у приміщенні харківської «Просвіти», яка знаходилась в тому ж самому будинку, де перебував німецький відділ Пропа- ганда-Штаффель. На превеликий жаль, поки що ми володіємо лише загальним описом її основних частин, побіжно описаних репортером газети «Нова Україна», і короткими свідченнями окремих осіб, дотичних до її створення та проведення³⁴.

Примітно, що аграрна експозиція виставки (попри покази під час слідства самого С. Соснового) не включала прямих матеріалів про Голодомор 1932-1933 рр.³

Водночас, з 13 вересня 1942 по 24 січня 1943 рр. на шпальтах щотижневих номерів газети «Нова Україна» було опубліковано сім статей Степана Соснового, одна з яких складалася з двох частин³⁶. Надруковані матеріали були частинами втраченого авторського фундаментального наукового рукопису «Що дали большевики українському селянству». Ми припускаємо, що ця праця, імовірніше, була знищена самим автором, адже її матеріали, у разі повернення радянської влади, становили загрозу його життю. Вочевидь публікація вищезгаданих статей була своєрідною формою ідеолого-пропагандистського супроводу, коментованою рекламою виставки «Україна у ярмі большевизму». У своїх статтях Сосновий як досвідчений статист зробив спробу комплексного аналізу процесу одержавлення аграрного сектору економіки в УСРР, піддавши нищівній критиці політику більшовиків на селі. Критикуючи колективізацію, Сосновий залишався прихильником розвитку середняцьких господарств, у контексті створення сприятливих умов для розвитку селянської кооперації. На його думку, така політика була цілком реальною альтернативою жорстким централізаторським заходам примусової сталінської колективізації.

Серед газетних публікацій С. Соснового особливу увагу заслуговує його узагальнююча стаття «Правда про голод на Україні в 1932-1933 роках», яку було надруковано у щоденному номері газети «Нова Україна» 8 листопада 1942 р. - через тиждень після проведення вищезгаданої антирадянської виставки³⁷. У ній автор доводить, що голод, організований більшовиками в Україні, був штучним. Його мета полягала в бажанні Кремля примусити українських селян працювати в колгоспах. У цій статті С. Сосновий розрахував співвідношення між врожайністю (валовим збором злакових культур) та зерновими потребами населення України. Таким чином, за логікою дослідника, концепція голоду - це акт геноциду стосовно українського селянства. Використавши формулу складних відсотків, оперуючи даними перепису жителів радянської України 1926 р. та низки відкритих статистично-економічних збірників 1930-х рр., Сосновий першим із українських науковців зробив спробу приблизного підрахунку жертв голодомору. Згідно з його даними, внаслідок цієї страшної події в Україні померло 4,8 млн. людей, що становило приблизно 18,8% (тобто чверть) тогочасного населення УСРР. Щоб наголосити на масштабності такого розміру втрат для України, він порівняв відсоток втрат населення Індії під час перманентного голоду з 1769 по 1800 рр., із масовими жертвами Першої світової війни 19141918 рр., вказуючи, що відсоток втрат населення в Україні протягом 1932-1933 рр. у кількісному співвідношенні померлих до загальної кількості населення був значно вищим, аніж в Індії та світі загалом після Першої світової війни Там само.. Де-факто Степан Сосновий був фундатором кліометричного методу аналізу Голодомору 1932-1933 рр., статистичні показники якого в подальші роки стануть науково-теоретичним підґрунтям уточнення та спростування загальних демографічних втрат України за роки колективізації.

Наголошуючи на масштабах таких втрат для України, він вирахував щоденну, щогодинну, щохвилинну та щосекундну динаміку смертей внаслідок жорстокого вбивства голодом. Ці розрахунки й у наш час не втратили наукової актуальності. Звинувачуючи тоталітарний режим, Степан Сосновий вказував, що влада всіляко приховувала факт голоду і не зробила абсолютно нічого, щоб допомогти вмираючому українському народу. Це останнє твердження підсилене персональним тавруванням Й. Сталіна, якого Сосновий, не соромлячись, назвав «ненажерливим кровопивцею», «кровожерливим псом» та «найбільшим злочинцем у світі» Там само..

У 1943-1944 рр. стаття С. Соснового «Правда про голод 1932-1933 рр. на Україні» була передрукована деякими окупаційними газетами. До середини минулого століття іс- торико-демографічне дослідження С. Соснового не було відоме широкому загалу за межами України. І лише 2 і 5 лютого 1950 р. його надрукувала емігрантська газета «Українські вісті», яка виходила в німецькому місті Новий Ульм, що був осередком українців, які отримали статус переміщених осіб Сосновий С. Правда про голод на Україні в 1932-1933 pp. Українські вісті. 1950. 2 лют. С. 3; Його ж. Правда про голод... 5 лют. 1950.. Того ж року стаття С. Соснового про голод 19321933 рр. вийшла окремою брошурою, що є свідченням визнання українською діаспорою позиції вченого Сосновий С. Правда про голод на Україні 1932-1933. Новий Ульм, 1950.. У 1953 р. в скороченому вигляді її статистичні фрагменти будуть надруковані в англійському перекладі в першому томі збірника документів і свідчень про масове знищення українського селянства наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. під назвою «TheBlackDeedsoftheKremlin» Semen Pidhainy. The Black Deeds of the Kremlin: A White Book. Vol. 1. Book of Testimonies. Ed. Semen Pidhainy. Toronto: Ukrainian Association of Victims of Russian Communist Terror, 1953..

Кількісні показники жертв Голодомору 1932-1933 рр., визначені Степаном Сосновим, буде використовувати і його рідний брат Тимофій, який після еміграції до США стане одним із провідних дослідників демографічних втрат у СРСР довоєнної та повоєнної доби Sosnovy T. The Soviet Urban Housing Problem. American Slavic and East European Review. Vol. 11. № 4. P. 288303; Долина П. Організована голодова катастрофа на Україні.. Згодом математичні дані жертв голодомору, визначені Степаном Сосновим, будуть використані українськими дослідниками й політиками. Так, тодішній віце-прем'єр- міністр України Микола Жулинський (н. 1940 р.) під час конференції з нагоди 60-річчя Голодомору назвав цифри втрат від голоду - прямі (4,8 млн. осіб) і сукупні (7,5 млн. осіб), хоча останню цифру харківський агроном-економіст розрахував у проміжку з 1926 до 1939 рр. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. Досить довгий час ці дані були майже канонічними, але в останні роки окремими дослідниками піддаються науковій критиці Кульчицький С. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. Київ: Наш час, 2007; Левчук Н. До питання про «старі» і «нові» підходи до оцінки втрат населення України внаслідок голодомору 1932-1933 рр. Український історичний журнал. 2018. № 2..

Складно сказати, чи був Степан Сосновий ініціатором цих публікацій, і чи власні науково-статистичні напрацювання (можливо, матеріали не захищеної в 1930-ті рр. дисертації) були використані ним в процесі написання вищезазначених статей. Адже, як відомо, у роки окупації подібні кроки могли бути здійснені лише з дозволу німецької адміністрації та спецслужб Третього Рейху. У цьому контексті виникає гіпотетична ймовірність так званого «німецького сліду» теми українського Голодомору 1932-1933 рр. Водночас відсутність в експозиції вищезгаданої виставки та в текстах харківських шкільних навчальних програм 1942-1943 н.р. з рідної історії факту Голодомору свідчить про індиферентне ставлення німців до цього страшного епізоду української минувшини Салтан Н., Салтан О. «Історія Руси-України має відношення до московської, не більше ніж історія Англії до історії США». Проекти програм з рідної історії, для народних шкіл Харкова на 1942-1943 навчальний рік Сіверянський літопис. 2019. № 2 (146). С. 115-131..

В лютому-березні 1943 р. С. Сосновий був змушений переїхати до Києва. Це було пов'язано з третьою спробою Червоної Армії захопити Харків. При цьому сім'я Степана Миколайовича перебувала в місті. У Києві Сосновий мешкав на вулиці Львівській, винай- маючи квартиру у незнайомої йому киянки, прізвище якої він не запам'ятав.

Напередодні остаточного визволення Харкова у липні 1943 р., на той момент не працююча дружина Соснового, разом з двома синами евакуювалась до Києва потягом, з першою хвилею співробітників ХОЗУ. Після повернення з Німеччини, до Києва приїхав і Степан Миколайович. Через деякий час Соснові перебрались до Трансністрії у м. Янівка Одеської обл. Шукаючи роботу, Сосновий запропонував керівництву райцентру свої послуги, підтвердивши документально професійний досвід та кваліфікацію. Його призначили комунальним агрономом Янівської претури, де він пропрацював із листопада 1943 й до кінця березня 1944 рр.

У зв'язку з наближенням Червоної Армії, у кінці березня 1944 р. Сосновий разом із сім'єю переїхав до Ізмаїльської обл., де опинився в Бородинському таборі для евакуйованих. Не бажаючи виконувати другорядну роботу, він попросив начальника табору призначити його на посаду, яка б відповідала набутій кваліфікації. Так Сосновий знову став агрономом і займався апробацією сільгоспкультур, збиранням насіння буркуна й кукурудзи. Не маючи наміру евакуюватись до Німеччини (у зв'язку із тяжкою хворобою дружини, яка на той момент була прикута до ліжка), Степан Миколайович із сім'єю переїхав до с. Фріденсталь (нині - с. Мирнопілля Арцизького р-ну Одеської обл.), де з 30 серпня 1944 р. й до моменту арешту працював агрономом зернових культур у Арцизькому районному відділі сільського господарства.

Після завершення німецько-радянської війни Сосновий залишився в УРСР. Він не переховувався, але в автобіографічній довідці приховав факт співпраці з німцями й роботу на відповідальній посаді в часи окупації Харкова. Як зазначалося вище, інтерес радянських правоохоронних органів до особи колишнього голови економіко-статистичного відділу виник у зв'язку з проведенням розслідування в справі вищезгаданого Д. Нікітенка, арештованого співробітниками Харківського обласного Управління НКДБ 28 червня 1944 р. Утім не можна виключати зацікавленість радянських спецслужб особою Степана Соснового після подання 13 грудня 1944 р. в газеті «Воля народу» оголошення про пошук його рідним братом Розыски. Воля народа.1944. 13 декабря. № 9. C. 6.. Окрім того, ще в процесі слідства в справі Дмитра Нікітенка, прізвище Соснового як «німецького запроданця» було виділено в окреме провадження з метою ймовірного виявлення його перебування. Як наслідок: 21 лютого 1950 р. співробітниками Одеського обласного Управління МДБ Степана Миколайовича було заарештовано.

У ході дізнання радянські каральні органи «зламали» арештанта, змусивши його свідчити проти рідного брата Тимофія, погодитись із усіма звинуваченнями, визнати на суді свою провину та відмовитись подавати касаційний позов до Верховного Суду УРСР. Після нетривалого розслідування, 27 травня 1950 р. обласним судом Ізмаїльської області на підставі ст. 54-3, 54-10 ч. П та 54-11 КК УРСР з санкції ст. 54-2 КК УРСР, звинуваченого у антирадянській діяльності Степана Соснового було засуджено до 25 років виправно- трудових таборів з пониженням у правах строком на 5 років та повною конфіскацією майна. Йому інкримінували: колабораціонізм, членство у націоналістичній організації «Просвіта», надання матеріалів при організації виставки «Україна у ярмі большевизму» та написання 5 статей антирадянського змісту у окупаційній газеті «Нова Україна» АООУСБУ. Спр. 022649. Арк. 109-110..

При цьому ще раз варто зауважити, що приналежність Соснового до членства в ОУН(м) радянськими слідчими доведена так і не була, а його зв'язок з В. Доленком радянські слідчі чомусь не відпрацювали.

Покарання Степан Миколайович відбував у виправному таборі п/с 06256/12, розташованому неподалік залізничної станції Шексна Вологодської області. Перебуваючи в ув'язненні, автор наукової концепції Голодомору неодноразово звертався до правоохоронних органів УРСР із проханням переглянути його справу й пом'якшити ви-рок Одеського суду, адже свої зізнання він зробив, не витримавши побоїв і тортур радянських каральних органів. Однак прокурори й судді сталінської доби вважали Соснового винним.

У часи хрущовської «відлиги» урядова комісія переглянула вирок карної справи Степана Соснового. У результаті: йому було скорочено термін ув'язнення до 6 років, відтак

28 серпня 1956 р. він вийшов на волю. Після звільнення Степан Миколайович оформив інвалідність і оселився в селі Павлівка Арцизького району Одеської області. На той момент його дружина - Марія Дербек (1899-1950(?)) - вже померла. Відповідно до останніх даних Арцизького РАЦСу, 20 жовтня 1956 р., у віці 62-х років С. Сосновий одружився вдруге на Поремській Єфросинії Кирилівні. Незабаром подружжя, разом з одним із синів Степана Соснового, переїхало до Києва Арцизький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському р. Одеської обл. Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції. Довідка № 192/66-18 Арцизького райвідділу державної реєстрації актів цивільного стану від 8 лютого 2019 р., надіслана на запит к. і. н., доц. Салтана Олександра Миколайовича, щодо сприяння у пошуку відомостей про смерть харківського агронома-економіста Соснового Степана Миколайовича та долю членів його родини (рукопис). Арцизьк, 2019. С. 1.. Постановою Верховної Ради УРСР від 11 квітня 1958 р. пониження в правах стосовно нього було скасовано, а судимість знято.

Згідно актового запису про смерть за № 452, складеного Печерським районним у місті Києві відділом державних актів реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції: Сосновий Степан Миколайович помер 26 березня 1961 р. на 66-му році життя.

У результаті перегляду архівної кримінальної справи С.М. Соснового за № 022649 від 4 травня 1999 р. тодішній головний прокурор Одеської обл. Михайло Косюта (н. 1951 р.) визнав його обґрунтовано засудженим та таким, що не підлягає реабілітації АООУСБУ. Спр. 022649. Арк. 135..

Таким чином, здійснене нами наукове розслідування дозволило виявити та ідентифікувати особу Степана Миколайовича Соснового, який першим дослідив причини та сутність подій Голодомору 1932-1933 рр., окресливши імовірні параметри демографічних втрат населення України. Риси його біографії є свідченням непростого й тернистого шляху людини, непримітна діяльність якої вписала її до скрижалей української історії. Життєві обставини змусили його перейти з позицій лояльних до радянської влади на позиції непримиренного антикомуніста. Зазначимо, що ця метаморфоза відбулася ще в довоєнний період. Саме під час німецької окупації Харкова організаторський, науковий і творчий таланти Степана Соснового проявили себе вповні. Його участь в організації антибільшовицької виставки, а головне - серія статей, присвячених критиці сталінської політики колективізації та аналізу подій Голодомору, заклали підвалини вивчення та дослідження цього історичного явища в подальші десятиліття.

References

Golodomor 1932-1933 rr. v Ukrayini: prychyny i naslidky [The Holodomor of 1932-1933 in Ukraine: causes and consequences]. Mizhnarodna naukova konferenciya. 9-10 veresnya 1993 r.: materialy - The international scientific conference. 9-10 of September 1993: works. Vidp. red.: S. Kulchyckyj. (1995). NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny - NAS of Ukraine. The institute of the history of Ukraine. Kyiv, Ukraine.

Kulchytskyi, S. (2008). Holodomor 1932-1933 rr. yak henotsyd: trudnoshchi usvidomlennia [Holodomor 1932-1933 like genocide: difficulties to understand]. Nash chas - The present times. Kyiv, Ukraine.

Levchuk, N. (2018). Do pytannia pro «stari» i «novi» pidkhody do otsinky vtrat naselennia Ukrainy vnaslidok holodomoru 1932-1933 rr. [To the question oabout «old» and «new» approaches to estimating the loss of the population of Ukraine cased by the Holodomor of 1932-1933]. Ukrainskyi istorychnyi zhur- nal - Ukrainian Historical Journal. 2. P. 179-193.

Saltan, N.M., Saltan, O.M. (2019). «Istoriia Rusy-Ukrainy maie vidnoshennia do moskovskoi, ne bil- she nizh istoriia Anhlii do istorii SShA». Proekty prohram z ridnoi istorii, dlia narodnykh shkil Kharkova na 1942-1943 navchalnyi rik [«The history of Russia-Ukraine is related to the Moscow history, no more than the history of England to the history of the United States». Projects of programs on native history for public schools of Kharkiv for 1942-1943 academic year]. Siverianskyi litopys - Severyansky chronicle. Iss. 2 (146). P. 115-131.

Serhiichuk, V. (2005). Ukrainskyi zdvyh: U 5 t. [Ukrainian shift: In 5 v.] V. 5. Naddniprianshchyna. 1941-1955. Ukr. Vyd. Spilka - Ukrainian Publish Union. Kyiv, Ukraine.

Shevelov, Yu. (Yu. Sherekh). (2017). Ya - mene - meni... (i dovkruhy): Spohady. 1. V Ukraini [I - me - for me ... (and around): Memories. 1. In Ukraine]. Vyd.: O. Savchuk. Kharkiv, Ukraine.

Skorobohatov, A. (2004). Kharkiv u chasy nimetskoi okupatsii 1941-1943 rr. [Kharkiv during the German occupation of 1941-1943]. Prapor - The flag. Kharkiv, Ukraine.

Solovei, O.D. U Prosviti i navkolo [In the Prosvita and around]. Ukrainskyi zasiv - Ukrainian sowing. Ch. 1 (5). P. 36-47.

Solovij, D. (2005). Skazaty pravdu: try praci pro golodomor 1932-1933 rr. [To tell the truth: three works on the Holodomor of 1932-1933]. Za red. Yu. Shapovala, O. Yurenko. Kyiv-Poltava, Ukraine.

Ukrainska intelihentsiia i vlada: Zvedennia sekretnoho viddilu DPU USRR 1927-1929 rr. [Ukrainian intelligentsia and power: Construction of the secret department of the DPU USRR 1927-1929]. Uporiadn.: V.M. Danylenko. (2012). Tempora - Tempora. Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru